1. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І СЛОВ'ЯНСЬКІ НАРОДИ
14 - 15 ТРАВНЯ 1998 р. У На ціональному
педагогічному ун іверситеті ім. М. Драгома нова відбулася організована кафедрою
історії слов'янських народів міжнародна
наукова конференція "Перша світова війна і
слов'янські народи", присвячена 80-річчю від
закінчення однієї з найбільш жорстоких і
трагічних протиборств в історії людства, у
яку було втягнуто народи 38 держав з
населенням понад 1,5 млрд. (87%) людності
усього тогочасного світу.
Конференцію відкрив ректор НПУ ім. Драгоманова, академік АПН України М.І.Шкіль,
який після вступного слова оголосив
привітання учасникам від віце-прем'єра
Кабінету міністрів України, академіка НАН
України В.А. Смолія і Міністра освіти України,
академіка НАН України М.З. Згуровського. З
щирими
привітаннями
і
змістовними
повідомленнями до учасників і гостей
конференції звернулися Надзвичайні і
Повноважні посли в Україні — Республіки
Хорватії, Республіки Македонії, відповідальні
працівники Посольств Республіки Польщі,
Чеської Республіки, Словацької Республіки,
Російської Федерації.
У роботі конференції взяли участь близько
60 вчених академічних установ і викладачів
вузів України, Польщі, Болгарії. Серед них —
професори
й
доценти
Національного
педагогічного
університету
ім.
М.
Драгоманова, Національного університету ім.
Т.
Шевченка,
Львівського
державного
університету ім. І. Франка, Чернівецького
державного університету ім. Ю. Федь-ковича,
викладачі педвузів Вінниці, Чернігова, Сум,
Тернополя, Переяслава-Хмельницького, вчені
Інституту історії України, Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень, Інституту
Української археографії та джерелознавства
ім. М. Грушевського НАН України, історики
Щецінського університету і Вроцлавського
інституту історії з Польщі, Болгарської
Академії Наук, спеціалісти з інших наукових і
навчальних
установ,
громадських
організацій.
На конференції відзначалось, що за 80
років, які минули після закінчення Першої
світової
Мобілізація. Перед відправкою на фронт
(Праворуч — Леонард Яворський).
війни, у країнах-учасницях цієї всесвітньої
драми створено і видано тисячі науково
істори-
2. Мобілізація. Молебен.
чних
праць,
документальних
збірників,
мемуарів про хід військових дій 1914-1918 рр.
на різних фронтах, про економіку, політику,
дипломатію різних держав під час війни, про
окремі її соціально-економічні й політичні
наслідки.
Підкреслювалось, що радянські історики й
науковці країн з "соціалістичної співдружності" основні зусилля зосереджували на висвітленні певних аспектів революційного робітничого руху під час війни, стверджуючи, що
найРосійські війська в Галичині.
важливішим політичним наслідком останньої
була перемога соціалістичної революції в
Росії і розкол світу на дві системи. При
цьому нерідко залишалися поза увагою або
подавались у спрощеному, спотвореному
догмами сталінсько-брежневської ідеології
саме ті питання, які є основним предметом
даної конференції: наслідки війни для долі
поневолених
російським царатом і австрійською короною
слов'янських народів, їх культура, наука в
роки війни, боротьба за справедливе
"розв'язання
національного
питання,
державотворча діяльність тощо". Учасники
конференції зробили спробу об'єктивно й
збалансовано висвіт-лити як нові, не дослідженні ще питання, так і поглибити
дослідження тих, що вважаються традиційними.
Заслухані і обговорені на конференції
доповіді і повідомлення присвячені таким проблемам, як причини розв'язання Першої світо-
вої війни, національно-визвольна боротьба
слов'янських народів, їх культурні і наукові
взаємозв'язки, вплив війни на економічне і
політичне становище та психологічний стан
народів
Європи,
зусилля
дипломатів
воюючих країн, спрямовані на пошуки миру і
формування післявоєнних міждержавних
стосунків тощо. Безпосередньо із змістом
доповідей і повідомлень зацікавлені читачі
можуть
ознайомитись,
скориставшись
виданим напередодні збірником матеріалів.1
Як складова конференції, 15 травня
1998р. відбувся передбачений її
програмою науково-методичний семінар в
середній школі №216 Мінського р-ну
м. Києва. Учасниками конференції
було висвітлено методичні аспекти
вивчення Першої світової війни у
'Перша світова війна і слов'янські народи.
Матеріали міжнародної наукової конференції (14-15
травня 1998р.).-К., 1998-251 с.
3. шкільному і вузівському курсах історії,
відбувся обмін досвідом викладання
проблеми у навчальних закладах України,
Польщі, Болгарії. Учні старших класів і учителі
школи отримали від вчених, методистів ґрунтовні відповіді на чимало важких і дискусійних питань історії слов'янських народів.
4. - методичних рекомендацій для
вчителів з метою організації всебічного вивчення ключових питань
Першої світової війни та її
наслідків
у
курсах
історії
слов'янських
держав
та
всесвітньої історії;
—нових навчальних програм для
шкіл і вузів з історії слов'янських
держав та всесвітньої історії з ура
хуванням результатів нових науко
вих досліджень та сучасної методо
логії;
—картографічних атласів та
інших
нових наочних посібників з історії
Першої світової війни для учнів за
гальноосвітніх шкіл.
5. Розглядаючи результати конференції як один з перших етапів
Імператор Микола II приймає рапорт генералдовгострокових взаємозв'язків
губернатора Галичини Бобринського на околиці Львова.
істориків вузів і наукових установ
На заключному пленарному засіданні учасслов'янських країн, вважати доники конференції підвели підсумки роботи і
цільним:
ухвалили:
— розширити творчі контакти
1. Продовжити розробку й висвітлення пи
учасників конференції у справі спільної підго
тань, присвячених історії Першої світової
товки наукових праць з актуальних проблем
війни
історії слов'янських народів;
та її наслідкам. Звернути більшу увагу на до
— розробити проблематику наступних
слідження соціально-психологічних і мораль
міжнародних наукових конференцій з різних
них факторів впливу Першої світової війни на проблем і періодів історії слов'янських країн і
суспільство, виявлення ролі окремої особис
народів.
тості, "маленької людини" у горнилі війни,
6. Прохати Міністерство освіти України, а
з'я
через Посольства — відповідні установи ін
сування долі військовополонених тощо.
ших слов'янських держав допомогти у здій
2. Доручити оргкомітету і зарубіжним учас
сненні певних спільних наукових і навчальноникам конференції ознайомити громадськість
методичних проектів. А саме:
України та ін. слов'янських країн з результа
— з метою більш глибокого і всебічного
тами роботи через засоби масової інформа
дослідження історії слов'янства налагодити
ції.
обмін аспірантами;
3. Вважати доцільним широке використан
— відновити і розширити практику стажу
ня наукових результатів і матеріалів конфе
вання викладачів та інших форм співробітниц
ренції у навчально-виховному процесі у
тва кафедр, факультетів, вузів;
вузах
— налагодити обмін науковою та навчаль
і середніх школах.
ною літературою.
4. Оргкомітету конференції звернутись до
7. Ширше залучати до ґрунтового вивчен
Міністерства освіти України за допомогою у
ня історії слов'янських народів студентську
виданні:
та
— навчальних посібників з проблем історії учнівську молодь. У найближчі роки провести
Першої світової війни і розбудови новоутво- міжнародну студентську наукову конференцію
рених держав;
з актуальних проблем життя молоді
слов'янсь
ких країн.
5. ПРИЧИН РОЗВ'ЯЗАННЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
11 ЛИПНЯ 1914 р. у Сараєво сербський
патріот, гімназист Гаврило Принцип вбиває
наступника Австрійського трону Франца-Фердинанда.
23
липня
Австро-Угорщина
вручила Сербії фатальний ультиматум.
Монархію Габсбургів підтримала Німеччина.
24-25 липня царський міністр іноземних справ
С.Д. Сазонов заявив представникам європейських держав у Петербурзі, що Росія не дозволить Австро-Угорщині йти на територіальні
загарбання, ставши, таким чином, на сторону
Сербії.
До 4 серпня країни Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) і Антанти
(Росія, Англія, Франція) оголосили одна одній
війну. До кінця року вона переросте у
світову, і в неї буде втягнуто 38 з 59 держав
світу з населенням 1,5 млрд. чоловік.
За роки війни до армії мобілізують 73,5
млн. чоловік, 10 млн. з яких загине, 20 млн.
будуть поранені, а 3,5 млн. залишаться
інвалідами.
Чому локальний австро-сербський конфлікт
набрав загальноєвропейського характеру, чому
Балканський півострів став одним з головних
вогнищ міжнародної напруженості? Чи існувала альтернатива війні, чи боротьба
імперіалістичних держав за переділ світу
була неминучою?
Російські історики Інституту слов'янознавства і балканістики в колективній праці
роблять такий висновок: «Неможливо
пояснити
перетворення
Балкан
в
небезпечне
вогнище
Європи
тільки
суперництвом
там
протиборствуючих
угруповань держав... Цей сумний факт
став можливим тому, що боротьба держав
поєднувалася там з суперництвом молодих
національних держав, з прагненням буржуазії
окремих країн досягти переваги на півострові,
зайняти перше місце під балканським сонцем,
потіснити сусідів».
Здавалось, що спокій на Балкани прийде
після цілковитої поразки Туреччини в першій
Балканській війні 1912-1913 рр. і перемоги
Сербії, Чорногорії, Греції і Румунії над Болгарією в другій Балканській війні. За
Бухарестським миром 1913 р. до Сербії і
Греції відійшла частина Македонії, а Південна
Добруджа
дісталася
Румунії.
Болгарія
відмовилася на користь Туреччини від
Адріанополя.
Переможена Болгарія виступила з протестом проти грабіжницьких умов договору. Зав'язалися вузли найгостріших протиріч: болгаро-румунських навколо Південної Добруджі,
болгаро-грецьких і сербських стосовно розмежувань в Македонії і болгаро-турецьких —
заради земель у Фракії.
В Сербії таємна офіцерська організація
«Чорна рука», яка тісно співпрацювала з
контррозвідкою Росії, вела пропаганду війни
проти Австро-Угорщини за визволення і
об'єднання югославських земель навколо
королівства2.
Заручившись підтримкою австро-німецької
сторони, прагнула реваншу Туреччина.
Бухарестський договір створив сприятливі
умови для підступної великодержавної дипломатії країн Антанти і Троїстого союзу в
Південно-Східній Європі. Обидві коаліції намагалися притягнути на свою сторону балканські країни, об'єднавши їх в загальний
блок.
9. Командувач військами
Варшавського військового
округу генерал від кавалерії
Я.Жилинський
Головнокомандуючий французькими арміями генерал Жоффр
Верховний
головнокомандувач князь
Ніколай Ніколаєвич у
своїй ставці
11. Фельдмаршал Кітчнер (англійський
воєнний міністр)
Головнокомандувач англійським флотом
і начальник флотилії в Північному морі
адмірал Джон Джеліко
Англійський король Георг У обходить
Німецький кайзер Вільгельм II
(останнє фото)
стрій моряків.
Фельдмаршал Гінденбург, керуючий
операціями німецьких військ
у Польщі
12. Але ця їхня політика зазнала краху.
Не було ніякої надії, що балканські держави домовляться між собою про мирний переділ кордонів. Етнічна строкатість населення
півострова, складна і трагічна його історія не
лишали підстав для задоволення взаємних
домагань.
Але головною причиною світової війни
були економічні й політичні протиріччя між
державами Антанти і Троїстого союзу.
Найгостріші
суперечності
виявилися
насамперед між Німеччиною і Росією,
Німеччиною
і
Великою
Британією,
Німеччиною і Францією, Австро-Угорщиною і
Росією, а також між державами всередині
самих воєнних блоків.
Воєнному протиборству Німеччини і Росії
передувало протистояння німецького і російського імперіалізму на економічному та політичному грунті. Німеччина намагалася підкорити
Росію економічно і послабити її в
політичному і військовому відношенні. Вона
планувала «повернути» Російську імперію на
Схід,
відкинувши
її
до
кордонів
Московського князівства. Міністр внутрішніх
справ Німеччини Г. фон Дельбрюк
стверджував:
«Росію
необхідно
перетворити в колишню напівазіатську державу»3.
Зовнішньополітичну доктрину імперських
кіл підтримувала громадська організація
шовіністичного спрямування — Паннімецький
союз. її центральний орган «Аллдейче блеттер» не переставав пропагувати ідею відторгнення від Росії українських земель. Він неодноразово повторював, що могутність Росії
по відношенню до Європи і Близького Сходу
зумовлена наявністю України. Якщо захопити
її, цю коштовну економічну перлину, то Росія
відтиснеться до Волги й Уралу, перестане
бути
європейською
країною
і
перетвориться на пересічне азіатське
державне об'єднання.
На шляху Німеччини до світового панування стояли також Англія і Франція. Німецькому
імперіалізму марилася колоніальна імперія в
Центральній Африці, він прагнув покласти край
пануванню Англії на морі, захопити промислово розвинені північно-східні райони Франції. В свою чергу, правлячі кола Англії хотіли
зберегти свої колонії та панування на морі,
відібрати у Туреччини багаті нафтою Месопотамію і частину Аравійського півострова.
Понад 40 років Франція носилась з ідеєю
реваншу за поразку у франко-прусській війні
1870-1871 рр. Вона розраховувала повернути
собі Ельзас та Лотарингію, приєднати лівий
берег Рейну та Саарський вугільний басейн.
Австро-Угорщина не лише намагалася
зберегти величезні колоніальні володіння в
Європі, а й виношувала загарбницькі плани
щодо Волині і Поділля, що перебували у
складі Росії, та балканських країн — Сербії,
Боснії і Герцеговини.
Яка ж роль Російської імперії у розв'язанні
Першої світової війни? Сьогодні російська
історична наука визнає, що за роки радянської влади вивчення історії війни велося тенденційно, односторонньо, з класових позицій.
Цей глобальний конфлікт перебував у тіні
жовтневого перевороту більшовиків. До цього часу немає жодної повноцінної узагальнюючої праці про Велику світову війну 1914-1918
рр., як її називають у світі.4
Але якщо історична школа академіка М.М.
Покровського відводила Росії роль призвідниці
війни, то учасники спеціальної наукової сесії у
1968 р. заявили, що «їй належить другорядна
роль у порівнянні з головними імперіалістичними державами — Англією і Німеччиною».
Відкинули вони і концепцію про роль царизму
як «сторожового собаки імперіалістичних
інтересів» та інші.5
Вивівши Росію з когорти паліїв війні і не
заперечуючи тези, що імперія займала першорядні позиції в територіальному розподілі
світу, російські історики стверджували, що
імперія була в першу чергу зацікавлена у збереженні статус-кво, ніж у перекроюванні карти земної кулі.
На наш погляд, такі висновки не в повній
мірі відповідають історичній дійсності. Об'єктивність дослідження проблеми швидше присутня у висновках А.В. Ігнатьєва, який
стверджує, що «імперському менталітету
правлячої бюрократії навіть не спадало на
думку хоч би тимчасово відмовитись від
великодержавної ролі, в крайньому разі в
традиційних
східному
і
слов'янських
питаннях. Збереглися експансіоністські
прагнення в Азії, можливість здійснення
яких, однак, була обмежена необхідністю
концентрації сил в Європі і конкуренцією
інших держав».6
Російський царизм з часів Івана Грозного
не залишала ідея перетворення імперії в
«третій Рим». Завжди думав про те, щоб
російський хрест поставити на турецькій
мечеті Айя Софія,і останній імператор
Микола II.
«Вікно в Європу», вирубане Петром І, мало
сприяло експансіоністським планам імперії.
Лише загарбання України, Криму і вихід до
13. Французький дредноут
Чорного моря перетворили Росію в могутню
державу.
«Для створення Великої Росії, — писав у
1908 р. П.Б.Струве, — є лише один шлях —
направити всі сили на ту область, яка дійсно
підсильна її реальному впливу. Це — весь басейн Чорного моря, тобто всі європейські і
азіатські країни, що виходять до Чорного
моря. Там для нашого незаперечного
господарчого і економічного панування є
справжній базис: люди, кам'яне вугілля,
залізо... Основою російської зовнішньої
політики мусить бути, таким чином,
економічне панування в басейні Чорного
моря».7
Україна, а саме її мав на увазі П.Б.
Струве, впродовж декількох віків з її
великими
людськими
і
економічними
ресурсами
була
справжнім
базисом
колоніальної експансії царизму. Ще далі йде
в розробці загарбницьких планів імперії її
міністр іноземних справ С.Д. Сазонов,
нагадуючи цареві, що той, хто володіє протоками Босфор і Дарданелли «має ключ для
наступального руху в Малу Азію і для
гегемонії на Балканах».8
Деякі російські дослідники закликають не
ігнорувати морального фактору виступу Росії
на захист Сербії, що зазнала нападу АвстроУгорських військ. Але яка ціна цього морального фактора? 3 10 млн. чоловік, що загинули
у війні, 5 млн. були росіяни, українці,
білоруси та представники інших народів
імперії.
Велика Перша світова війна мала
колосальне
соціально-економічне
і
епохальне загаль-ноісторичне значення.
Наслідками війни і могутніх революційних
катаклізмів стали розпад імперій Романових,
Гогенцоллернів і турець-
ких султанів, почався незворотний процес
руйнування колоніальних держав — Великої
Британії і Франції, на історичну арену вийшли
нові держави: Австрія, Угорщина, Польща і
Фінляндія, Чехословаччина і Югославія, Радянська Росія і Українська Народна Республіка, держави Прибалтики, Кавказу, Близького і
Середнього Сходу.
Мирні договори, укладені державами-переможницями з Німеччиною та її союзниками в
1919 р., створення Ліги націй і угоди, підписані в 1921-1922 рр. у Вашингтоні, зафіксували нове співвідношення сил у Європі, Африці
й на Далекому Сході.
ЛІТЕРАТУРА
1. Международньїе отношения на Балканах
1856—1878. —М., 1986. — С.410.
2. Писарев Ю.А. Российская контрразведка и тайная сербская организация «Черная
рука». — Новая и новейшая история. — 1993.
— № 1.
3. Теодорович Й.М. Разработка правительством Германии программ завоеваний на Востоке в 1914—1915 гг. — Первая мировая
война.
— М., 1986. — С.116—118.
4. Виноградов В.Н. Еще раз о новьіх
подходах к истории первой мировой войньї. — Но
вая й новейшая история. — 1995. — № 5.
5. Первая мировая война 1914—1918. —М.,
1968.
6. Виноградов В.Н. Там же. — С.68.
7. Струве П.Б. Великая Россия. — Русская
мьісль. — 1908. — №1. — С. 146.
8. Писарев Ю.А. Новьіе подходьі к изучению истории первой мировой войньї. — Новая
и новейшая история. — 1993. — С.51.
Імператор Вільгельм зі
своїм штабом в районі Іпра
14. УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
19 ЛИПНЯ (1 серпня) 1914 року
спалахнула Перша світова війна. Вона
виникла як наслідок крайнього загострення
суперечностей
між
головними
капіталістичними країнами за новий поділ
світу. Війну готували всі імперіалістичні
країни. Європа поділилася на два блоки: з
одного боку Троїстий союз у складі
Німеччини, Австро-Угорщини та Італії (в ході
війни Італія відійшла від Троїстого союзу, а
до нього приєдналася Туреччина та
Болгарія), а з другого — Антанта, до якої
увійшли Англія, Франція та Росія. На боці
Антанти згодом воювали Японія, Італія,
Румунія і США. Всі держави виношували свої
загарбницькі цілі. Була також думка, що тривала і виснажлива війна допоможе імперіалістам «одвернути трохи в інший бік увагу здушеної в бочці, неспокійної маси», тобто задушити революційний рух, який в ряді країн набув загрозливих розмірів.
Напередодні війни у громадській думці багатьох найрозвинутіших країн вкоренилося
переконання, що в умовах, коли світ став
єдиним економічно, при сучасному високому
розвитку науки і техніки, майбутнє належить
взагалі лише так званому «мирному змаганню
народів», і війна неможлива. Але вийшло
навпаки: економічна єдність світу послужила
підґрунтям не для всесвітнього братства, а
для всесвітньої бойні.
Всі країни, які вступили у війну,
враховували
важливість
українського
чинника. Не дивлячись на те, що українські
землі входили до складу Австро-Угорської
імперії, першу скрипку у вирішенні питань
грала Німеччина. Німеччина розглядала
варіант відродження української держави і
входження її до складу майбутньої «Великої
Німеччини»
разом
з
Нідерландами,
Бельгією,
Австро-Угорщиною,
Данією,
Польщею, Прибалтикою, слов'янськими землями Балканського півострова тощо. В цьому
контексті Україна розглядалася як плацдарм
для просування на Схід і потенціальна колонія, звідки можна буде черпати сільськогосподарські продукти і природну сировину. Були
в Німеччині сили, які бачили долю України
по-іншому: створення самостійної України,
яка б
послабила Росію і закрила їй вихід у Європу.
Проти таких планів виступили Франція, позиція якої була русофільською, і Англія, бо
створення Української держави ослабило б
Росію, яка урівноважувала Німеччину.
Австро-Угорщина
претендувала
на
Волинь і Поділля, разом з тим не
відмовляючись від панування в Східній
Галичині, Закарпатті та Північній Буковині.
Австрійський уряд метою своєї політики у
війні проголосив відрив від Москви
українського народу і заснування самостійної
України, чим мав послабити вплив Росії в
басейні Чорного моря.
Царська Росія прагнула захопити всю Галичину, Вірменію, а також Константинополь,
зайняти протоки з Чорного моря до Середземного. Війна 1914 року певною мірою була
результатом ворожості офіційної і національної Росії до українського руху в Галичині як
П'ємонту українського національного відродження, тоді як російські офіційні кола звикли
дивитися на неї як на осередок українського
сепаратизму, що підтримувався чужорідними
впливами Австро-Угорщини. Відносини між
Росією і Австро-Угорщиною визначалися
переважно
слов'янофільською
націоналістичною ідеологією, в якій одне з
чільних місць посідало вороже ставлення до
зростання української культури в Галичині і
прагнення до «возз'єднання уярмленої Русі»
з Росією на засадах етнографічної єдності.
Йшла боротьба між Росією і АвстроУгорщиною за гегемонію в слов'янському
світі. Тому не дивно, що коли Австрія
погодилася на відкриття в 1912 р. українського університету у Львові, в Петербурзі
сказали, що це стане причиною війни. Зразу
ж після поразки у російсько-японській війні
російський царизм почав шукати свої інтереси в українстві, бо після революції 19051907 рр. українство почало поширюватись на
Наддніпрянщині. Петербург робив все
можливе, щоб не дати поширитись
«мазепинству» зі Львова до Києва. Успіхи
на парламентських виборах 1913 року до
Віденського парламенту, куди пройшли ЗО
українців і 1 москвофіл (на попередніх
виборах 12 українців і 8 москвофілів),
зростання впливу українців у Львівському
сеймі також лякало російський
15. царизм, бо досягнення українців в АвстроУгорщині були досить видимими. Тому для
Росії ставало вкрай необхідним покінчити з
базою
українського
відродження
в
Галичині. Для військових фахівців було
дивним, чому Росія кинула такі великі сили на
Галичину, яка в стратегічному відношенні не
заслуговувала на таку увагу.
Не маючи своєї державності, щоб захистити свої корінні інтереси, українці зазнали у
війні особливо відчутних втрат. Українці
воювали по обидва боки ворогуючих, змушені
були вбивати один одного, воюючи за
імперії, які ігнорували українські національні
інтереси. Наддніпрянська, або Російська
Україна, де наприкінці XIX століття
проживало 23,5 млн. українців, дала до
російської арміі 3,5 млн. солдатів, а із
Західної, або Австрійської України з 6,5 млн.
проживаючих
тут
українців
було
мобілізовано 250 тис. В 1914-1915 рр. в Австро-Угорщині було мобілізовано чоловіків від
21 до 42 років, а в 1916 — 18-50-річних. Дезертирів не було. В складі австрійської армії
українці пішли здобувати славу «тирольців
сходу». Війна готувала Україні величезні
страждання і руїни, оскільки воєнні дії
велися на її території.
Єдиним позитивним моментом війни була
можливість в умовах послаблення імперій використати право народу на утворення власної
державності.
З вибухом війни перед українством постало болюче питання: на кого орієнтуватись. На
фоні різко антиукраїнського курсу Москви,
який вона
вела
напередодні, певні
досягнення українства в Австро-Угорщині
створювали передумови орієнтації українців
на Австрію.
Всі воюючі країни послідовно втовкмачували в голови своїх громадян тезу про необхідність захисту своєї батьківщини. Ніхто не
хотів бути агресором. Росія оголосила війну
національною. Основним став лозунг допомогти слов'янським братам. В Маніфесті до
населення Галичини великий князь Михайло
Михайлович облудно приховував справжні
цілі анексії Галичини: «Браття, — писав він.
—Твориться Божий суд! Терпляче, з
християнською покорою, довгі роки страждав
руський народ під іноземним ярмом, але ні
хитрістю, ані переслідуванням не вдалося
зломити в ньому надії на свободу.
Як рвучкий потік несе каміння, щоб злитися з морем, так немає сили, що спинила б
руський народ в його пориві до об'єднання.
Нехай не буде більше поневоленої Русі!
Спадщина св.Володимира, земля Ярослава
Осмо-мисла, Князів Данила і Романа,
скинувши ярмо, хай піднесе прапор єдиної,
великої, неділимої Росії! Хай сповниться
Боже Провидіння, що благословило діло
збирачів Руської землі. Хай Господь
допоможе своєму царственому помазанику
Миколі Олександровичу, Імператору всієї
Росії, завершити діло великого Івана Калити.
Многостраждальна Братіє Русі, повстань
назустріч російським солдатам. Визволювані
Руські Браття! Всім нам знайдеться місце на
лоні Матушки Росії. Не кривдячи людей
жодної національності, не шукаючи свого
щастя в уярмленні іноземців, як це робили
шваби, поверніть свій меч на ворога, а свої
серця до Бога і моліться за Росію і за
руського царя!» Шалений крик підняла преса.
Хвиля патріотизму захлеснула Росію. І не
лише Росію. Соціалісти всіх країн, які в
Штутгарті (1907) і Копенгагені (1910) винесли
антивоєнні рішення, відреклися їх.
Марксисти з їхнім лозунгом міжнародної
солідарності трудящих зазнали жорстокої поразки. «Жупел міжнародної солідарності в
серпні 1914 року цілком вивітрився з голов
німецького робітничого класу, — писав А.Гітлер в «Меіп КаплрК Вже через декілька
тижнів згодом американські шрапнелі стали
посилати німецьким робітникам такі відчутні
«братні привітання», що останні залишки
інтернаціоналізму почали випаровуватися.
В Росії пропагувалися гасла громадянського миру і відмова від класової боротьби. По
всій країні запанували погляди оборонства,
які до весни 1915 року, на думку дослідника
проблеми О.Комаренка, були об'єктивним
наслідком цілого комплексу соціальноекономічних
і
політичних
заходів
центральних і місцевих властей, основними
з яких були: мобілізація ядра активної
частини робітництва на фронт, погіршення
якісного складу робітничого класу, загроза
втрати
робочого
місця,
закріплення
робітників, що залишилися, до робочих
місць, розгул урапатріотичної агітації тощо.
Повинні були визначитися у ставленні до
війни і українці. «Товариство українських поступовців», що об'єднувало найбільш активні
елементи, серед яких переважали соціалісти і
частина Української соціал-демократичної
робітничої партії (УСДРП) виступили ЗО
липня 1914 року з декларацією «Війна і
українці» за підписом С. Петлюри, редактора
«Украинской
16. жизни». Декларація була надрукована в Москві. В ній говорилося, що українці виконують
чесно свій обов'язок щодо держави, підтримують справу громадян Росії. Публікацією
декларації С. Петлюра розбив мовчанку
українці-в, з якої можна було зробити
висновок, що вони взагалі не існують, або в
межах Російської імперії їм взагалі немає
місця. Петлюра мав на увазі, що війна
повинна розвіяти недовіру урядових кіл і дати
зрештою українцям те, на що вони
заслуговують і на що вони мають право.
Стало ясно, що в міжнародному масштабі ця
декларація була орієнтована не лише на
Росію, а й на держави Антанти.
Але царський уряд не дивився на такі прояви лояльності. Нападки на українство розгорілися у велику пожежу. Почалися нечувані
репресії: закривалися «Просвіти», українські
видавництва, заборонено було друкувати будьщо українською мовою. Антиукраїнські акції
самодержавства супроводжувалися, зокрема,
забороною «печатания украинских афиш и
плакатов на бумаге сине-желтого цвета или
с бордюром тех же цветов». Дозволено
було друкувати дещо на «общепонятном
язьіке».
Багато
українських
діячів
арештовано,
заслано.
Заарештовано
М.Грушевського, який на початку війни зі
Львова через Венецію з великими
труднощами переїхав до Києва. В його домі
зробили трус, перетрусили і його дім у
Львові, який вже був зайнятий російськими
військами, забрали всі книжки й папери.
Найбільше шукали доказів, що М. Грушевський брав участь у формуванні українських
січових стрільців для боротьби з Росією.
Після ув'язнення на Лук'янівці в Києві,
Грушевсько-го мали вивезти на Сибір. Але
старанням Російської Академії наук
вченому Сибір замінили Симбірськом,
звідки засланець переїхав до Казані і
нарешті — до Москви. Тут М. Грушевський
перебував під суворим наглядом поліції, без
права зміни місця, ані займати яку-небудь
посаду, читати лекції, чи виступати на
зборах. М. Грушевський не мав чого
жалкувати за тим, що переїхав до Києва, бо у
Львові його чекав арешт за «русофільство».
Така «оцінка» українського вченого з обидвох
ворогуючих сторін свідчила про те, що його
«академічна» діяльність шкодила обом імперіям.
Протести українців у Державній Думі не
допомогли. Дивним було те, що ні ліві, ні
праві в Думі ніяк не прореагували на
абсурдне
звинувачення
з
трибуни
парламенту міністра
закордонних справ С. Сазонова про те, що
український політичний рух в Росії є штучним
витвором на німецькі гроші.
В шовіністичній пресі ішли напади на солдатів-українців, які вмирали на фронтах. їхні
листи додому перехоплювалися і висміювалася їхня українська мова та любов до свого
рідного народу. Новим нападкам було
піддано історію України. Зокрема, професор
Кулаковсь-кий в газеті «Києвлянин» у 1915
році, поряд з стандартними звинуваченнями
українців у зраді, твердив, що «Україна» —
це «уродливий польський термін» і означає
собою «окраїну», а як ім'я — «окраїну
Польщі», тому про національну, політичну,
територіальну відрубність, самостійність не
може бути й мови у людей здорового
розуму. В газеті «Києвлянин» йому вторив В.
Шульгін (член II та IV Державних Дум від
Волинської губернії, редактор цієї газети),
який називав українську мову «окрош-кой с
ботвиньей» і радив українцям зректись
культури, яку вони називають українською, і
вибрати собі або Міцкевича, або Пушкіна, а
Шевченка закинути геть. Він звернувся до
суспільства і старався підняти хрестовий похід проти українців, всього, що носило на
собі печать українства. Він твердив, що назву
«Україна» вигадали поляки, закликав до
винищення українців, більшого, ніж в Галичині,
Талергофі. Для російських властей це було
якраз те, що треба. У 1915 році російський
уряд ліквідував майже всю українську пресу.
Була заборонена мова, навіть сама назва
«українська» трактувалась за ознаку зради.
У Західній Україні ще напередодні було
вирішено підтримувати Австрію. Але це, за
образним виразом В. Мороза, був вибір між
чумою і холерою.
Частина членів УСДРП, очолювана А. Жуком та В. Дорошенком, разом з колишніми
лідерами Української соціал-демократичної
«спілки» М. Меленевським (Басок) та О. Скоропис-Йолтуховським, які емігрували з Росії,
4 серпня, тобто через два тижні після оголошення війни Росією, заснували у Львові
«Союз визволення України» (СВУ). Першим
головою СВУ став Д. Донцов. Відразу ж по
створенні, Союз видав дві відозви: «До
українського народу в Росії», написану Д.
Донцовим, та «До публічної думки Європи», в
яких провадилася ідея, що тільки самостійна
українська
держава
може
слугувати
захистом
Європи
проти
Російської
експансії. 5 жовтня 1914 року СВУ
висловила гасло побудови самостійної ук-
17. раїнської держави у вигляді монархії (гетьманату) з конституційним устроєм під егідою
Габс-бургів, тобто
під
протекторатом
Німеччини. Вони хотіли використати в
українських цілях той варіант австроугорської і німецької політики, згідно з яким у
випадку поразки Росії у війні передбачалося
утворення
української
держави.
На
українського
монарха
постійно
рекламувався 18-річний представник Габсбурзької династії — Вільгельм (Василь Вишиваний)—у 1914 році командир сотні, яка складалась з українців. Згодом став полковником
УСС.
Не
можна
заперечувати,
що
«українолюб-ство»
молодого
Габсбурга
відповідало далекосяжним планам Відня,
реалізацію яких, правда, довелося відкласти
на деякий час.
СВУ розгорнув широку діяльність. Його
члени виходили з того, що треба впливати
на
світові
уряди,
розробляти
і
розповсюджувати матеріали про права
України на самостійне життя; вони збирали
українських
емігрантів-наддніпрянців,
підтримували контакти зі східними землями.
СВУ зв'язувався з дипломатичними колами і
розвідками Німеччини і Австро-Угорщини,
щоб мати можливість реально проводити
якусь роботу, тобто вони використали
німецьку мілітарну силу в інтересах України.
Це дало можливість Росії звинувачувати їх як
німецьких шпигунів.
Політична
програма
СВУ
була
надрукована в Першому номері «Вісника
союзу визволення України» під назвою
«Наша платформа». В ній зазначалося:
«об'єктивна історична конечність вимагає
аби між Західною Європою і Московщиною
повстала самостійна Українська держава...»
Далі в програмі говорилося, що СВУ як
центральна загальнонаціональна організація
«взяла на себе репрезентацію... національно-політичних, соціально-економічних
інтересів українського народу в Росії». В Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями,
що
стоять
на
становищі
державної
самостійності
українського
народу,
а
реалізацію своїх національно-політичних і
економічних устремлінь в даний момент
зв'язують з розбиттям Росії у війні.
Національно-політичною платформою Союзу
є державна самостійність України... На
випадок прилучення до Австрії більшої чи
меншої російсько-української території буде
Союз обстоювати за створення з усіх земель,
заселених українським народом в Австрії,
осібного автономного краю».
Що було новим у заяві Союзу? По-перше,
ставилось питання про самостійну українську
Німецькі кулеметники
державу, як життєву потребу не лише для
українців, але й для Європи, бо Україна
виконала б роль бар'єра між Європою і
Росією і обмежила б імперські амбіції Росії
в Європі.
Користуючись підтримкою Німеччини, чого
не можна сказати про Австрію, де були сильні
польські впливи, СВУ домігся доступу до таборів російських військовополонених (Фрайштадт, Рапітат), організував окремі табори для
полонених українців з російської армії (в окремих таборах утримувалося близько 50 тис.
українців), а всього Союз опікувався долею
80000 українських полонених, з яких було
сформовано кілька дивізій українського війська.
В українських таборах функціонували школи,
театри, хори, виходили українські часописи,
які пробуджували національну свідомість українців. Культурно-освітню роботу серед
військовополонених вели представники української інтелігенції Галичини. Одним з таких представників був Богдан Лепкий,
мобілізований в австрійську армію у 1915 році.
Таким чином.діяльність СВУ підготовляла політичний грунт до відновлення української
держави після розбиття Росії. В австрійських
урядових колах у листопаді 1914 р. виник план
висадки турецького експедиційного корпусу на
Кубані. В підготовці плану взяв участь член
президії СВУ Меленевський. До складу корпусу, яким мав командувати С. Шептицький,
повинен був увійти український легіон чисельністю до 1 тис. чоловік, планувалося
включити до складу його УСС. Організатори
цього заходу вважали, що висадка корпусу
викличе
в
Україні
протимосковське
повстання. Туреччина до цієї ідеї не пристала,
УССів
австрійське
командування
не
відпустило, тому справа так і залишилась
незавершеною.
Так і з боку російського уряду почався
страшний розгром українства, і в самій
Австрії
18. Австрійська гаубиця
за намовою та доносами почалися страшні
переслідування українців. Ситуація воєнного
стану давала змогу австро-польській адміністрації в Галичині підірвати якомога більше
українські позиції під приводом боротьби з
русофільством. З іншого боку, австроугорське командування, щоб виправдати свої
поразки на фронті, посилаючись на
звинувачення
польської
адміністрації,
пояснювали ці поразки «зрадою українців»,
їх
москвофільством.
Західну
Україну
захлинув масовий терор. Тисячі українських
селян, священиків, інтелігентів загинули
невинно на шибеницях і в казематах
австрійських тюрем. Десятки тисяч українців
було кинуто в концентраційні табори Талергоф, Гнав, Гмюнді, Терезєнштад, де вони
були в жахливих умовах, тисячами гинули
від хвороб і варварського поводження австропольсь-кої влади. Лише в концтаборі
Талергоф перебувало ЗО 000 русофілів і
українофілів.
Мадярські війська (гонведи — краєва
самооборона — носили мундири і жовті
каски) вішали людей без суду. «Прихід
мадярських частин позначили численні
насильства,
грабунки,
доконувані
на
місцевому українському
населенні, —
згадував генерал М. Тарнаєвський. — Всі
звірства, що їх допускалися схудоблі, півдикі
люди, — мали за претекст уяви москвофільство нашого Богу духовинного селянства. В дійсності це була нагода безкарно
розгнуздувати притаманні мадярам первісні,
дикі інстинкти».
М. Тарнаєвський говорив про факт
спалення живцем п'яти десятків українських
селян в Ріпневі під Буськом. Знахабнілі
австрійські ге-
нерали піддавали артилерійському обстрілу
цілі українські села. 15 вересня 1914 року
гонведи зарубали шаблями сорок українців
серед білого дня на вулиці Перемишля.
І. Нагаєвський наводить загальну цифру
втрат українців внаслідок австро-угорського
терору, яка становить 36 тис. цивільних людей, в тому числі стариків та жінок, розстріляних або повішених, і стільки ж наших в'язнів
загинуло в австрійських таборах. Таким чином
український національно-визвольний рух був
підданий тяжким випробуванням. Ганебну
роль у цьому процесі зіграли поляки, які під
категорію москвофілів підтягували свідомих
українців, щоб позбутись у майбутньому
гідного противника. В той же час не було
заарештовано
жодного
польського
москвофіла із «велико-польської» партії,
хоча її члени не приховували своєї ворожості
до Австрії. Наведені факти свідчать, що
«тихі» і «лояльні» нації в першу чергу стають
жертвами
в
часи
загострень
міжнаціональних стосунків, а агресивні нації
залишаються у виграші.
Одначе українці не дали себе залякати. 1
серпня у Львові було засновано Головну Українську Раду, куди увійшли представники усіх
найважливіших
партій
—
Національнодемократичної,
Радикальної,
Соціалдемократичної. Керівником її став Кость
Левицький, секретарем — С. Баран. 5 серпня
1914 року Головна Українська Рада
опублікувала маніфест, в якому проголосила
своїм
завданням
обороняти
інтереси
українського народу в Австрії та репрезентувати його підчас війни. Маніфест, який
в цілому був австрофільським, закінчувався
словами: «Нехай на руїнах царської імперії
зійде сонце вільної України».
Історіографія Першої світової війни
налічує тисячі томів. Проте багато проблем
залишаються
мало
дослідженими.
Пріоритетними напрямками є дослідження
місця і ролі всіх націй, які брали участь у
війні, і тих перспектив, які відкрилися перед
ними в процесі розпаду Австро-Угорської
імперії; потребують дальшої розробки
питання соціальної історії, історії окупаційної
політики на українських землях, проблема
українізації військових частин на фронтах,
участь українських частин російської та
Австро-Угорської армії у боях по обидва боки
фронту та їх братання, масштаби участі
галицьких москвофілів у проведенні розвідувальної роботи російської армії тощо.
19. СВІТОВА ВІЙНА І ЗАГОСТРЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ
КРИЗИ В УКРАЇНІ
ПЕРША світова війна, що розпочалася як
збройний конфлікт між обома групами
імперіалістичних країн, поставила Україну в
епіцентр військово-політичних подій. Українську «карту» в ті роки прагнули розіграти
Німеччина, Австро-Угорщина, Румунія, свої
інтереси в цьому регіоні намагалися відстояти
Англія і Франція. Українці, розділені кордонами і фронтами, змушені були воювати один
проти одного за чужі їм інтереси. Так, у
збройні сили Росії з 1914 до 1917 р. було
мобілізовано 4,5 млн. українців (близько 35%
усієї кількості призваних до армії). Українці
воювали також в австрійській армії у складі
1-го полку січових стрільців (близько 2 тис.
чол.). Німецьке командування з українських
військовополонених, що воювали в
російському війську, створили так звану
«Синю дивізію».
У ставленні до війни сформувалися
чотири основні табори. Проросійську
позицію зайняли лідери ТУП Д. Дорошенко, А.
Вязлов, А. Ніковський. Вони, як пізніше і С.
Петлюра, стали членами Всеросійського
союзу земств і міст, який разом з іншими
громадськими
організаціями
сприяв
зміцненню обороноздатності російської армії.
Австрійську орієнтацію обрали сили, які
репрезентували інтереси українців, що
проживали в межах імперії Габс-бургів. 1-го
серпня 1914р. представники трьох партій —
національно-демократичної, радикальної та
соціал-демократичної — заснували Головну
Українську Раду на чолі з К. Левиць-ким. З
ініціативи Ради і було створено легіон
Українських січових стрільців.
Тоді ж у Львові виник Союз визволення
України (СВУ), що став позапартійним об'єднанням, до якого увійшли В. Дорошенко, М.
Меленевський-Басок, О. Скоропис-Йолтуховський, Д. Донцов та інші діячі УСДРП та колишньої Спілки. Вони сподівалися на те, що
перемога у війні Німеччини створить передумови для розбудови української самостійної
держави, яка набуде форми конституційної
монархії з демократичною політичною системою, громадянськими та релігійними свободами, самостійною українською церквою.
Найменш чисельна група на чолі з Л. Юр-
кевичем зайняла центристську позицію,
орієнтуючись на власні українські сили і
національні інтереси України.
З початком воєнної кампанії збіглося посилення антиукраїнських заходів російського
уряду. В Києві було закрито газету «Рада»,
місячники «Літературно-науковий вісник» та
«Українська хата», тижневик «Село», журнали
«Дзвін», «Україна», «Рідний край», «Наша кооперація». Редактора «Української хати» П.
Богацького було заслано до Сибіру. Надійшло
розпорядження про заборону діяльності «Просвіт»,
українських
видавництв.
М.
Грушевсько-го, який повернувся з Австрії до
Києва, було заарештовано і вислано
спочатку до Симбірська, згодом — до Казані
і, нарешті, — до Москви, де він перебував
до початку революційних подій 1917 р.
Та найбільше постраждало населення
етнічних українських територій у складі
Австро-Угорської імперії. Відступаючі війська
чинили масові репресії проти місцевих
жителів,
звинувачуючи
їх
у
зраді.
Опосередковано до цього спричинилася
діяльність «Карпато-русько-го визвольного
комітету», який виник у Києві після початку
війни з ініціативи карпатських русофілів і
ставив за мету знайомити російську
громадськість і командування російськими
військами
з
національно-культурним
і
політичним
становищем
руського
Прикарпаття.
Друга хвиля репресій прокотилася краєм
після приходу російської армії. Ставлення
російського офіцерства до місцевого населення формувалося не в останню чергу під
впливом брошури члена «Карпато-руського
визвольного комітету» Наркевича «Сучасна
Галичина», яку командування Південно-Західного фронту роздало всьому командному
складу.
У
брошурі
негативно
характеризувалися
галицькі
громадські
організації, політичні партії та їхні керівники,
греко-католицька церква. Український рух
подавався як цілком про-австрійський,
мазепинський, антиросійський.
Призначений генерал-губернатором завойованих територій граф О.Бобринський не приховував своїх намірів: «Я буду вводити тут
російську мову, закон та устрій». Місцева
адміністрація, яку складали далеко не кращі
20. представники російського чиновництва і
місцеві русофіли, відразу взялася до справи.
Так, після вступу російських частин до Львова
були закриті всі українські періодичні видання, а 18 вересня — всі українські та польські
інституції, школи, книгарні. Наступного дня
бібліотекам було заборонено видавати українські книги.
Організований у жовтні жандармський відділ
при генерал-губернаторстві розпочав переслідування українських громадських діячів. У
звіті жандармського полковника Мезенцева
зазначалося, що протягом кількох місяців було
проведено близько 1000 обшуків і 1200 арештів. 578 осіб (у тому числі 34 представників
уніатського кліру) за постановою генерал-губернатора було заслано у віддалені райони
Росії.
Попри всі заяви щодо толерантності у
справах віросповідань російська адміністрація
розгорнула
переслідування
грекокатолицької церкви і примусове насадження
православ'я. Здійснення православної акції
Св. Синод покладав на архієпископа
Волинського
Євлогія.
За
його
розпорядженням
на
греко-католицькі
парафії, тимчасово залишені уніатськими
священиками, призначалися православні
настоятелі. Внаслідок того, що перед
вступом російської армії на територію
Західної України частина греко-католицького
кліру виїхала на захід, а кілька десятків
священиків були ув'язнені російськими
властями вже після приєднання краю до
імперії, православні служителі культу
дістали змогу зайняти близько 200
вакантних приходів. В одному зі звітів
генерал-губернатор досить об'єктивно подав
ситуацію, яка виникла у зв'язку з цими
змінами, підкреслюючи, що «ставлення населення до призначених православних священиків було позбавлене будь-яких ворожих
проявів, але вони не здобули собі любові й
поваги прихожан. Причиною цього були, з
одного боку, їхні невисокі особисті якості
порівняно зі свя-щениками-уніатами, з
іншого боку, їхні матеріальні умови, в які
вони були поставлені, — про це духовна
влада своєчасно не потурбувалась».
Випробування, що випали на долю грекокатолицьких служителів культу та віруючих,
повною мірою розділив їхній архіпастир —
митрополит Андрей Шептицький. 19 вересня
1914 р. його було заарештовано і вивезено
до Курська, а потім до монастирської
в'язниці в Суздалі, звідки він вийшов лише з
початком революції 1917 р. Серед інших
діячів уніатської церкви, які зазнали
репресій, було
вивезено
ректора
Львівської
духовної
семінарії отця Й.Боцяна. Натомість позиції
православ'я посилювалися: до березня 1915
р.
в
Галичині
було
відкрито
33
церковнопарафіяльні школи.
Контрнаступ Австро-Угорських військ, розпочатий у квітні 1915р., мав наслідком визволення до літа всієї Галичини і частини
Волині.
Відступ
російської
армії
супроводжувався новою антиукраїнською
хвилею. До 12 тисяч осіб, які з початку
окупації краю були вивезені на схід імперії
лише через київські етапи, додалися 700
заручників галичан і десятки тих, кого було
заарештовано в останні дні перебування
російської влади. Разом з російськими
військами відступали родини тих, хто
перейшов з уніатства у православ'я і боявся
помсти ав-стро-угорців. Кількість біженців
досягла 100 тис. чоловік.
У цей час активізувала свою діяльність
відновлена у Відні Загальна Визвольна Рада,
яка наполегливо домагалася від австрійських
властей впровадження автономії для Східної
Галичини і Буковини. Оскільки ж офіційний
Відень більше опікувався інтересами поляків,
Рада в знак протесту оголосила про саморозпуск, а інтереси українців з того часу представляв український клуб австрійського парламенту з Є.Петрушевичем на чолі.
Поразки російської армії у 1915 р. зумови-
Прототип міномета.
21. Бойові літаки першої світової війни
ли зміни у ставленні російської громадськості
та урядових кіл до українського питання. Незважаючи на опір П. Струве, його соратник по
партії П. Мілюков домігся прийняття конференцією кадетів резолюції про визнання прав
українців на широке культурне самовизначення (червень 1915 р.). На осінній сесії Державної Думи з різким осудом політики Росії в Галичині виступили депутати Мілюков, Суханов,
Чхеїдзе. На одному із думських засідань
фракції соціал-демократів і трудовиків подали
запит щодо знищення української преси. Під
час дискусії з цього приводу позиції уряду
були піддані різкій критиці у промовах
депутатів Александрова, Дзюбинського,
Чхеїдзе.
Значний суспільний резонанс мав лист
єпископа Красноярського Никона, вміщений у
часописі «Біржові Відомості» під назвою
«Орли і ворони» 4 червня 1915 р.
Викривальна публікація засуджувала «чорних
круків»
у
середовищі
російського
духовенства й адміністрації, які підтримали
антиукраїнські заходи царату.
У серпні 1915 р. міністр освіти Ігнатьєв
прийняв українську делегацію у складі депутата Державної Думи професора Є. Іванова,
письменниці С.Русової та журналіста Ф.Матушевського. Члени делегації передали меморіал про потреби народної освіти в Україні і
необхідність запровадження української мови
у школах.
У лютому 1916 р. група громадських діячів
Полтави надіслала на адресу депутатів Мілюкова і Чхеїдзе документ, у якому ставилися
такі вимоги: 1) український народ у Росії має
бути рівний у правах з російським; 2) дозвіл
викладання українською мовою в народних
школах; 3) свобода української преси і видавничої
справи;
4)
вільна
діяльність
українських культурно-просвітніх товариств;
5)
законодавче
закріплення
гарантій
держави для націо-
нально-культурного розвитку українського
народу. Депутати Чхеїдзе і Корейський
одержали від студентської молоді й
робітників найбільших міст України петицію з
домаганнями автономії України на тих же
правах, які обіцяно Польщі; повної свободи
українського слова і друку; відкриття
«Просвіт»; повернення із заслання всіх
українських політичних в 'язнів та їх
амністії.
Активний рух за відродження української
культури й освіти розгорнувся на місцях. На
різноманітних губернських і повітових професійних і громадських зібраннях виносилися
рішення про введення української мови у школах, зведення пам'ятників видатним діячам
національної культури, надання їх імен культурно-освітнім установам.
У той час, як члени Союзу визволення України продовжували підтримувати Німеччину,
сподіваючись на створення під її егідою української держави, політичні сили, що гуртувалися навколо ТУП, виступали проти війни і
підтримки будь-якої з воюючих сторін. У
грудні 1916 р. Товариство українських
поступовців оприлюднило декларацію Ради
ТУП під назвою «Наша позиція», в якій
виклало своє розуміння тогочасної ситуації
та українського питання. Окреслюючи свої
завдання, поступовці наголошували, що
вони
боролись
і
боротимуться
за
«демократичну
автономію
України,
гарантовану такою ж федерацією рівноправних народів, за цілковите забезпечення культурно-національних цінностей і політичних
прав українського народу, за добрі способи
йому
розвиватися
й
поступоватись
економічно, а єдиним простим шляхом до
цього уважаємо націоналізування всіх форм
приватного і громадського життя: школи,
суду, церкви, адміністративних і громадських
установ, органів самоврядування і таке
інше».
Усвідомлюючи глибину потрясінь, в які
втягнула український народ правляча кліка,
деякі політичні організації пішли у своїх
програмних вимогах ще далі. Наприклад,
катеринославський
Ініціативний
комітет
Українського самостійного союзу домагався
повної незалежності України.
Протягом 1915 — 1916 рр. активізували
свою діяльність і партії соціал-демократичної
та радикальної орієнтації, використовуючи
складну соціально-економічну ситуацію для
зміцнення своїх позицій у масах.
Війна до крайніх меж загострила кризові
явища в суспільстві. Половина працездатного
населення України змушена була одягнути
військові шинелі. Багато людей не поверну-
22. лися додому або ж дістали поранення, що
зробили їх інвалідами. Протягом двох років
воєнних дій Росія втратила 1,5 млн. вбитими,
4 млн. пораненими та 2 млн. полоненими.
Події 1914— 1917 рр. особливо негативно
позначалися на аграрному секторі економіки
країни. Внаслідок воєнних мобілізацій у селянських господарствах України залишилося
менш як 39% працездатних чоловіків. У 1916
р. посівні площі в Україні зменшилися на 1,9
млн. десятин порівняно з 1913 р., а валовий
збір сільськогосподарської продукції — на 200
млн. пудів. При цьому в першу чергу
потерпали малоімущі верстви села: на
початок 1917 р. з 3980 тис. селянських
господарств 640 тис. не мали засівів, 1400
тис. — коней, 1142 тис. — корів.
Продовжувалося соціальне розшарування
села. Саме в Україні знаходилася найбільша
частка його крайніх груп, тобто най-бідніших
і найзаможніших, — 47,5%, тоді як в інших
регіонах імперії — близько 30%. Малоземелля та безземелля стало причиною інтенсивних міграційних процесів, вимивання
сільського населення в міста, їх пролетаризації
та
люмпенізації. Наприклад, у
Харківській губернії частка безземельних та
малоземельних селян становила 72,8% від
загальної
кількості
від'їжджаючих.
Селянство
потерпало
під
тягарем
державних податків, що збільшилися
вдвоє, земських і мирських поборів,
шляхової, гужової, пожежної та інших
повинностей.
Воєнні умови ускладнили становище пролетарських
верств
українських
міст.
Мілітаризація
промисловості
супроводжувалась
обмеженням
дії
робітничого
законодавства,
введенням
обов'язкових
понаднормових
робіт,
ліквідацією обмежень на жіночу і дитячу працю. Підвищення номінальної заробітної плати
робітників нівелювалося дорожнечею. Так,
реальна місячна зарплата робітників металургійних заводів Півдня країни за час війни
знизилась на 11-43%. Посилення штрафних
санкцій на державних і приватних підприємствах, зниження рівня охорони праці, що призводило до зростання виробничого травматизму, погіршення житлово-побутових умов
викликало все більш організовані форми протесту робітничого класу. З серпня 1914 р. до
вересня 1915 р. відбулося 100 страйків, у
яких взяло участь понад 43 тис. пролетарів
України. За період з жовтня 1915 р. до
вересня 1916 р. в Україні сталося 225
страйків, що охопили 210 тис. робітників. У
робітничому русі особливо популярними
були соціально-еко-
номічні та політичні гасла, висунуті партіями
соціалістичного напряму.
Зростав селянський рух: усього протягом
серпня 1914 —грудня 1916 р. в Україні відбулося більш як 160 виступів селян і батраків.
Ширилися заворушення в армії і на флоті.
Відмова продовжувати війну, братання на
фронті, невиконання наказів командування
стали звичайним явищем у російських збройних силах. Активну антивоєнну позицію зайняло
українське
студентство.
Акції
громадянської непокори, в яких брали участь
представники інтелігенції та студенти, були
зафіксовані у найбільших містах України.
Сказане вище підводить до розуміння того,
яким чином загальноросійські кризові явища
в усіх сферах життя підштовхнули розвиток
українського руху в 1917 р. М.Грушевський
сформулював своє бачення передумов української революції в кількох тезах: 1) період
між двома революціями та перша світова
війна
знаменувалися
не
згасанням
українського руху, а його піднесенням; 2)
посилення антиукраїнських заходів царизму в
роки війни спричинило до поширення,
зокрема, в західноукраїнських землях,
стійких
протиросійських
настроїв; 3)
занепокоєння української громадськості з приводу
підтримки
Австро-Угорщиною
польських змагань за відновлення власної
держави, яка восени 1916 р. стала
реальністю, сприяло активізації українських
політичних сил у боротьбі за національну
незалежність.
В. Винниченко першопричину українських
визвольних змагань вбачав у цілеспрямованій
антиукраїнській політиці самодержавства. У
праці «Відродження нації» він писав, що «українство не могло пожалітись на поміркованість політики російського монархічного уряду щодо України. Всі форми утиску, експлуатацій й нищення прав політичних, соціальних,
національних та взагалі прав людини й громадянина, так притаманні всій системі, всьому
характеру упорядкування царизму, щодо українства прикладалися в самих щедрих розмірах і без усякого маскування».
Своє бачення причин українського руху
стисло висловив П.Христюк: «Безглузді репресії викликали незадоволення проти уряду
навіть у напівсвідомих українських масах, не
кажучи вже про національне свідоме робітництво та інтелігенцію».
Таким чином, український революційний
рух був викликаний національним, соціальноекономічним гнітом з боку царизму,
загальною кризою політичної системи
Російської імперії.
