2. Бізнес-клімат – ключ до інвестицій
Україна – учасник глобальної конкуренції за капітал та інвестиції
Місце в міжнародних рейтингах умов для провадження бізнесу:
• далеко у другій сотні країн світу
• остання з-поміж усіх європейських країн
•З 2010 року – активні спроби поліпшити бізнес-клімат
•Вдалося спростити, скасувати деякі вимоги (дозволи, ліцензії, відкриття бізнесу)
•Комплексні реформи гальмують
•Бізнес майже не відчуває змін на краще
3. Бізнес-клімат – пріоритет реформ
•Поліпшення бізнес-клімату та залучення іноземних інвестицій – серед
пріоритетів Програми економічних реформ
•Детальне планування – у Національних планах дій на 2011, 2012 роки
•Міжнародні зобов’язання: Порядок денний асоціації Україна-
ЄС, парафований текст Угоди про асоціацію: приведення регуляторного
середовища до норм acquis communautaire
Технічне регулювання – один з небагатьох прикладів
системних змін
– успішність міжнародної технічної допомоги: проекти ЄС твінінг,
“Технічна допомога українській інфраструктурі якості”, програма
підтримки галузевої політики ЄС “Сприяння взаємній торгівлі через
усунення технічних перешкод для торгівлі між Україною та
Європейським Союзом”;
– вкрай важливим є ефективне завершення реформи для
забезпечення відчутних результатів.
4. ГОСТ –тяжкий спадок
ГОСТи* – система детальних технічних вимог до
продукції, успадкована від Радянського Союзу.
ГОСТи визначають точні вимоги до складу, фізичних
параметрів і процедур виготовлення продукту.
Невідповідність ГОСТу була економічним злочином,
який суворо карався.
* Від рос. “Державний стандарт”
Стандарти якості означали однаковість та незмінність товарів, що
автоматично мало гарантувати їхню безпечність.
Споживачі майже не мали вибору, але також не мали потреби замислюватися
про якість та безпечність товару – держава все вирішувала за них на найвищому
політичному рівні.
5. Як працював ГОСТ
ГОСТ найефективніше працював у радянських умовах:
Держава – єдиний власник;
Держава – єдиний виробник;
Держава – вертикальний ланцюг управління;
Вибір як продовольчих, так і непродовольчих товарів, а також
послуг був жорстко обмежений:
– лише три види вареної ковбаси – докторська, молочна та дитяча;
– меню в ресторанах і кав’ярнях були майже однакові;
– усі продукти та послуги були однаковими будь-де в країні.
6. Стара система вже не працює
Радянська аксіома
Радянська аксіома “якість = однаковість,
“якість = безпечність”
незмінність”
На зміну командно-адміністративній прийшла відкрита глобалізована ринкова
економіка, яка за своєю суттю не передбачає обмеження кількості та
різноманітності товарів, що виходять на ринок.
Жодна держава не може контролювати всю продукцію кожного виробника і
продавця
Ні ціна, ні наявність сертифікатів, ані знак якості не вберігають нас від
подовжувачів, які горять, іграшок, що травмують дітей, чи отруйних продуктів.
Чимала кількість товарів, що пропонуються на ринку, не мають сертифікатів та
не відповідають стандартам, тобто обминають систему, що вказує на її
неефективність
7. Різниця між європейською та пострадянською
системами
Європейська система
Оцінка Ринковий Вимоги щодо
відповідності
(декларація)
нагляд безпечності
Систему, що діє в ЄС, спрямовано на захист споживача, а не на контроль підприємств і стягнення
штрафів.
Поняття якості суб’єктивне, але безпечність продукції – обов'язкова вимога.
Підприємства відповідають за дотримання суттєвих вимог щодо безпечності та за надання споживачам
вичерпної та правдивої інформації про характеристики та належне застосування продукції.
Відповідальність за вивчення цієї інформації та зважений і усвідомлений вибір під час придбання товару
лежить на покупцеві.
В разі виявлення в якійсь роздрібній точці товару, що є ризиковим чи очевидно небезпечним, його
можна ідентифікувати на всьому ланцюгу постачання і застосувати обмежувальні та корегувальні заходи
у масштабі всієї країни та навіть усього ЄС.
8. Різниця між європейською та пострадянською
системами (2)
Українська система
Доринковий Обов’язкова Захист прав
державний нагляд споживачів
сертифікація
Українська система працювала з окремими суб'єктами: виробниками
та роздрібними продавцями.
Вплив будь-яких заходів обмежений: небезпечний товар, який
прибрали з полиць одного магазину, міг легко продаватися в
сусідньому.
Зміст реформи, бачення її результату не пояснено ні виконавцям, ні
зацікавленим сторонам
9. Реформа чи заміна?
З 2010 р. прийнято ключові закони про державний ринковий нагляд і контроль
нехарчової продукції, про загальну безпечність продукції, про відповідальність за
дефектну продукцію, про скасування державної реєстрації декларацій.
Запроваджуються європейські принципи і механізми
Розформовано Держспоживстандарт, у якому концентрувалися усі функції
Продукти харчування, послуги виведено за межі технічного регулювання
– скасовано державний доринковий нагляд;
– для бізнесу усунуто ризик постійних у суцільних перевірок, зупинки діяльності;
– відповідати за продукцію з порушеннями має той, хто представив її на ринок;
– споживачі, інші зацікавлені сторони мають отримувати оперативну інформацію про таку
продукцію;
– Зацікавлені сторони не отримали інформації про наслідки реформи
Належну систему ринкового нагляду та контролю можна встановити тільки разом із
всеосяжною реформою системи технічного регулювання: стандартизації, метрології,
оцінки відповідності та акредитації. Тому потрібно пришвидшити увідповіднення цих
компонентів нормам ЄС.
10. Проблеми лишаються
1. Занадто великий перелік продукції, що підлягає обов’язковій
сертифікації;
2. Різні форми декларації про відповідність, часто на один товар
3. Державна реєстрація технічних умов, що їх розробляє кожний
виробник на кожний новий вид продукції;
4. Велика кількість застарілих стандартів на продукцію, що надмірно
обмежують способи виробництва, не відповідаючи сучасному
технологічному рівню;
5. Зміст вимог до продукції та механізми підтвердження відповідності
та контролю їх дотримання не відповідають стандартам ЄС та інших
зовнішньоторговельних партнерів України;
6. Недостатня інституційна та технологічна спроможність органів та
структур, зокрема що займаються метрологією та оцінкою
відповідності, не дають їм змоги приєднуватися до міжнародних
організацій та об’єднань і отримувати визнання в інших країнах.
11. Ціна проблем
Ціна для споживачів
Зміст вимог: товар із сертифікатом якості може бути небезпечним.
Система нагляду має обмежений вплив.
Внаслідок витрат підприємців, пов’язаних з обов’язковою сертифікацією
та державним наглядом, ціни для споживачів залишаються вищими, а
вибір меншим, ніж могли би бути.
Ціна для бізнесу
Дуже складно вивести новий продукт на український ринок: проходження
контрольно-дозвільних процедур забирає багато часу та коштів.
Система перешкоджає технологічній модернізації українських компаній,
збільшує вартість виробництва, зменшуючи конкурентоспроможність
вітчизняних виробників і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.
Імпортери навіть із розвинених країн змушені проходити в Україні додаткові
контрольно-дозвільні процедури, що здорожують товари; це саме стосується
українських експортерів на зовнішніх ринках.
12. Ціна проблем (2)
Ціна для держави
Держава, звичайно, винна в усьому:
Споживачі масово скаржаться на велику кількість небезпечних та неякісних
товарів;
Сумлінні підприємці невдоволені через:
– складні процедури перевірок;
– тривалість і вартість регуляторних процедур;
– чиновників, які не захищають сумлінних виробників від корупції.
Україна не виконує своїх міжнародних зобов’язань;
Україна не може скористатися результатами європейської системи ринкового
нагляду:
– повідомленнями про небезпечні товари;
– спільними інспекціями;
– обміном досвідом.
13. Запровадження ринкового нагляду
Протягом 2011-2012 років прийнято потрібні акти Кабінету Міністрів України,
Міністерства економічного розвитку і торгівлі.
Визначено 10 органів ринкового нагляду та сфери їх відповідальності згідно з
технічними регламентами.
ПРОБЛЕМИ
•Фактично ринковий нагляд здійснюється починаючи з 2012 року
•Держспоживінспекція, Держгірпромнагляд, Держатомрегулювання мали
секторальні плани на 2012 рік
•Станом на 19 грудня лише 3 органи оприлюднили плани на 2013 рік
•Не створено функціональні, територіальні підрозділи
•Не створено інформаційну систему, систему оперативного сповіщення
•Споживачі не отримують інформацію про способи звернення, про
невідповідну продукцію
•Рада РН не почала роботу, була скасована
•Виникають суперечки щодо процедур, санкцій
• Брак кадрового, технічного, фінансового, методологічного забезпечення
14. Причини проблем запровадження
• Загальний брак інституційної спроможності: сподівання на
автоматичне виконання політичних рішень призвело до суттєвих
затримок та утворення розривів
• Адміністративна реформа блокувала роботу державних органів:
визначення сфер відповідальності, функціональних і територіальних
структур, кадрові призначення
• Якість планування: визначаються кількісні показники, немає якісних
критеріїв, здійснення заходів не завжди означає досягнення
потрібного результату
• Порушення термінів, невиконання завдань не призводить ані до
відповідних кадрових чи організаційних рішень, ані до суттєвого
перегляду змісту завдань і планів
15. Як втілити зміни
Для правильної організації реформи потрібен новий інструмент її планування
Всі країни, які готувалися до вступу в ЄС, використовували інструмент під назвою “план
інституційних змін” або подібні інструменти.
Його потрібно використовувати для адаптації до норм і стандартів ЄС у всіх секторах,
охоплених майбутньою Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.
МЦПД адаптував методологію, пропонував її для реформування ринкового нагляду.
Планування інституційних змін дає можливість уникнути проблем виконання рішень
Методологія має три етапи:
1. Оцінка потреб інституційних змін
2. Підготовка плану інституційних змін
3. Оцінка та оновлення плану інституційних змін
16. Оцінка потреб для адаптації до
законодавства ЄС
1. Формування переліку вимог (норм) acquis до сектору
Весь масив секторних норм acquis треба проаналізувати та згрупувати у єдиний перелік вимог ЄС до
сектору, що стосуються найважливіших аспектів. Також треба врахувати інституційні параметри, такі
як особливості законодавства, структури та процедури здійснення функцій.
Продукт: перелік вимог (норм) acquis до сектору
2. Оцінка відповідності наявної нормативної та інституційної бази вимогам acquis.
Для кожної вимоги треба визначити стан її виконання де-юре та де-факто. Стан виконання вимог
визначається як не виконана, виконана, або виконана лише в окремій частині. У випадку, якщо
вимога виконана частково, визначаються умови її повного виконання.
Продукт: звіт з оцінки відповідності сектору вимогам acquis
3. Визначення переліку заходів, що мають бути впроваджені в секторі для виконання acquis.
Перелік складається для кожної з вимог acquis у секторі, що не виконана повністю або частково. Він
включає всі заходи необхідні для забезпечення виконання даної вимоги.
Продукт: перелік заходів, що мають бути впроваджені для виконання acquis у секторі
17. Питання для обговорення
1. Які переваги та недоліки Європейської системи технічного
регулювання порівняно з існуючою в Україні?
2. Хто та у чому виграє і програє за умов збереження поточної
ситуації та внаслідок переходу до Європейської системи
технічного регулювання?
3. Які найбільші перешкоди реформуванню системи технічного
регулювання?
4. Які першочергові дії потрібні для успішного завершення
реформи?
