Шин Наталия

2.  Переваги та недоліки дистанційного навчання.
 Дистанційне навчання. Технології.
 Проблеми фінансування дистанційної освіти.
 Розвитку дистанційного навчання в країнах Європи.
 Виникнення дистаційного навчання та його розвиток.

3. Дистанційне навчання – сукупність
сучасних технологій, що
забезпечують сучасних технологій,
що забезпечують доставку
інформації в інтерактивному
режимі за допомогою
використання ІКТ
(інформаційно-комунікаційних
технологій ) від тих, хто навчає
( викладачів, визначних постатей у
певних галузях науки, політиків),
до тих, хто навчається (студентів
чи слухачів ).

4. Педагогічні
технології
Інформаційні
технології
Технології опосередкованого активного
спілкування викладача зі студентом з
використанням телекомунікаційного зв’язку
та методології індивідуальної роботи з
структурованим навчальним матеріалом,
представленим у електронному вигляді.
Технології створення, передачі і
збереження навчальних матеріалів,
організації і супроводу навчального
процесу дистанційного навчання за
допомогою телекомунікаційного зв’язку.

5. • Навчання проходить у відповідності до свого темпу, особливих
особливостей та освітніх потреб.
• Студент не обмежує себе у виборі навчального закладу та освітніх
можливостей, попри своє місце перебування.
• Можна використовувати під час процесу навчання сучасні технології, тобто,
паралельно засвоювати навички, які згодом знадобляться під час роботи.
• Самостійно планується час та розклад занять, а також перелік предметів,
що вивчаються.
• Можна навчатися у найбільш приємній та сприяючій продуктивності
обстановці, створюючи для себе сприятливу атмосферу.
• Можливість отримувати ще одну ( або паралельно ) вищу освіту.

6. • Обмеженість прямого контакту з викладачем і колегами, слухачами.
• Відсутність розвитку уміння чути й розуміти колег, проявляти
толерантність і делікатність у стосунках.
• Недостатній рівень володіння комп'ютерних технікою, навичками
роботи в Інтернеті, використання інтерактивних технологій навчання.
• Не сформованість навичок самоосвіти, саморозвитку, саморегуляції,
рефлексії.
• Складність у розробці навчальних програм, підручників, посібників,
недостатня варіативність.
• Непідготовленість вчителів до упровадження дистанційного навчання.

7. Історично дистанційне навчання
виникло у 1840 році,
коли Ісаак Пітман запропонував
навчання через поштовий зв'язо
к для студентів Англії.
У 1856 році Чарльз Тюссе та
Густав Лангеншейдт розпоч
али викладання мови заочн
ою формою у Німеччині.
У 80-х роках ХХ
ст. поширився термін "дистанційна освіта" (ДО),
основною
характеристикою якої є відокремлення вчителя від учня
(саме в цьому полягає різниця між ДО
та традиційною освітою). ДО включає в себе
2 підсистеми: дистанційне викладання та дистанційне
навчання.

8. Сьогодні дистанційна освіта -
поширене явище у багатьох країнах світу, і
з кожним роком її популярність зростає.​
Не існує єдиного визначення для дистанці
йного навчання. Скоріше, існує багато
підходів до розуміння цього терміна. Слід
також зазначити, що поряд з терміном
"дистанційне навчання" вживаються і такі
терміни, як заочне навчання,
домашня освіта, самостійне вивчення,
відкрите навчання, незалежне навчання,
екстернат, навчання на відстані тощо.
Всі вони належать
до однієї проблемної області, проте мають
дещо різні відтінки значень.

9. Проблема фінансування дистанційної освіти є досить
значною,і кожна країна має свій власний досвід у
її вирішенні.
Наприклад, в Індонезії існує три джерела фінансування
дистанційного навчання: внески студентів за навчання,
державні гранти, допомога від іноземних агентств.
Плата за навчання становить 33% фінансування, а
66% складають внески уряду та іноземних агентств.

10. Національний університет
дистанційної освіти
заснований Парламентом в 1972 р. з
метою надання вищої освіти всім тим
хто з різних причин
не може навчатися за програмами
традиційних університетів.
Університет розташований у Мадриді,
має ряд навчальних центрів у різних
районах країни й пропонує курси
навчання на рівні бакалаврату,
магістратури й
продовженої освіти.​

11. В якості навчального матеріалу використовуються спеціально
підготовлені друковані видання, які доповнюються аудіо-
і відео касетами, технологією комп'ютерного навчання,
телевізійних лекцій і телетекстом.
Для підтримки постійного діалогу зі студентами
використовуються очні зустрічі по обговоренню навчального
матеріалу в 50 навчальних центрах і телефонні співбесіди.
В інших країнах університетом створено
в останні роки ще 8 центрів навчання.​
Загальна кількість студентів, що навчаються в університеті,
становить 124000 осіб, з яких 85000 навчаються на ступінь.​

12. В Іспанії внесок міністерства освіти дорівнює 46% фінансування;
студенти сплачують 47%,
а кошти від продажу книжок становлять близько 7% загального
фонду. Окрім цього, регіональні уряди та
банки дають навчальним центрам обігові кошти. Студент платить
240 доларів за рік навчання, друковані матеріали купуються теж за
його кошти.

13. Дистанційна освіти в Німеччині має свої особливості.
Вона розпочиналася з дистанційної підготовки фахівці
в з вищою професійною освітою,
яка централізовано планувалася. Приєднання східних
земельдало можливість розширити ринок
дистанційної освіти.​
Прикладом вищого професійного навчального заклад
у, що здійснює дистанційну підготовку фахівців,
є Заочний університет міста
Хаген (земля Північний Рейн-
Вестфалія). Університет надає освітні послуги більше
50000 студентам на рік. Однак диплом
про вищу професійну освіту одержують не більше 20%
у результаті великого відсіву студентів, що не
витримують високих освітніх вимог.

14. Відкритий університет Великої
Британії заснований в
1969 році як незалежний
навчальний заклад
для надання "другої" можливо
сті працюючим дорослим
людям одержати або
продовжити
свою освіту. Університет
пропонує 3 види навчання:
на ступінь бакалавра,
післядипломне й продовжене.​

15. Навчальний процес в основному побудований як
на використанні друкованих матеріалів, так і
на використанні аудіо-, відеозасобів,
ТБ тощо; студенти мають можливість одержати консультації в
250 навчальних центрах, розташованих у багатьох містах
країни й світу.​
Відкритий університет Великої Британії зарекомендував себе
як світовий лідер нетрадиційної освіти.​
За зразком Відкритого університету Великобританії навчальні
заклади аналогічного типу були створені в Канаді, Австрії,
Іспанії, Пакистані, Нідерландах, Туреччині, Індії, Ізраїлі тощо.​

16. У Великій Британії відсоток плати студентів за навчання дорівнює
15% загального фонду, а внесок уряду становить 85%.
У програмах навчання без надання вченого ступеня плата
за навчання становить дві третини, а
одна третина фінансується за рахунок спеціальних грантів. За
статистикою, плата за вивчення точних наук на
25% більша, ніж за вивчення соціальних чи мистецьких курсів.