2. План
• Шляхи і засоби гармонізації процесів
економічного розвитку суспільства та
безпечного розвитку навколишнього
природного середовища.
• Основні задачі та схеми моніторингу.
• Види та фундаментальні засади екологічного
моніторингу.
• Агроекологічний моніторинг. Методичні та
організаційні основи його проведення.
3. Шляхи і засоби гармонізації…
Екологічна безпека ґрунтується на:
•усвідомленні того, що людство — невід'ємна частина
природи, повністю залежна від навколишнього його
середовища;
•визнанні обмеженості і конечності природно-ресурсного
(екологічного) потенціалу Землі і окремих її
регіонів, необхідності його якісної та кількісної
інвентаризації;
•неможливості штучного розширення природно-ресурсного
(екологічного) потенціалу понад природно-системні
обмеження;
•визначенні допустимого максимуму вилучення природних
ресурсів і зміни екосистем як середовища життя;
•необхідності вироблення превентивних екологічних заборон
задовго до економічного вичерпання природних ресурсів або
їх непрямого руйнування;
4. Шляхи і засоби гармонізації…
•обов'язковості створення соціально-економічного
механізму гомеостазу в системі «людина — природа» типу
«природа — товар — гроші — природа» (аналогічно
механізму «товар — гроші — товар»);
•нагальної і обов'язкової необхідності регулювання
чисельності людей, їх тиску на природне середовище на
локальному, регіональному та глобальному рівнях;
•прийнятності тільки «екологосумісних» технологій і
техніки в усіх галузях господарювання;
•переході до ресурсоекономних технологій і мініатюризації
виробів, до безпечних для природи і людей господарських
прийомів;
5. Шляхи і засоби гармонізації…
•визнанні закону оптимальності, а в господарюванні —
принципу розумної достатності у використанні способів
отримання життєвих благ в просторових і часових
конкретних рамках (обмеження по факторах
екологічного, соціального і економічного ризику);
•розумінні, що без адекватного середовища життя (цілісності
екосистем) неможливе збереження нічого живого, в тому
числі його видів (включаючи людину) і природних систем
більш низького рівня ієрархії.
звиток (англ. Sustainable development) — загальна
концепція стосовно необхідності встановлення балансу між
задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів
майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і
здоровомудовкіллі.
6. Основні задачі та схеми
моніторингу
Комплексна науково-інформаційна система регламентованих
періодичних безперервних, довгострокових
спостережень, оцінки і прогнозу змін стану природного
середовища з метою виявлення негативних змін і вироблення
рекомендацій з їх усунення або послаблення.
Моніторинг включає:
• біоекологічний моніторинг;
• геосистемний, або природно-господарський моніторинг,
(геомоніторинг);
• біосферний моніторинг, (біомоніторинг),
• моніторинг геологічного середовища (літомоніторинг).
7. БІОЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ,
вивчає природне середовище з точки зору
його впливу на стан здоров'я людей;
ГЕОСИСТЕМНИЙ, АБО ПРИРОДНОГОСПОДАРСЬКИЙ МОНІТОРИНГ,
вивчає зміни геосистем (у тому числі
природних), з яких складається навколишнє
середовище (геомоніторинг);
9. Загальний (стандартний) — оптимальне за кількістю
досліджуваних параметрів, систематичне дослідження
компонентів біосфери.
Оперативний (кризовий).
Фоновий (науковий) — високоточні наукові
спостереження за всіма компонентами біосфери, які
проводяться переважно в заповідниках. Здійснюється
спостереження за біологічними об'єктами і за
глобальними (регіональними) явищами в біосфері Землі.
Базовий — спостереження за загальними природними
явищами без покладання на них антропогенних впливів.
Імпактний — спостереження за
регіональними, територіальними впливами (у
небезпечних місцях).
11. Агроекологічний моніторинг
Основна мета проведення агроекологічного
моніторингу
–
створення
високоефективних, екологічно збалансованих
агроекоценозів на основні раціонального
використання та розширеного відтворення
природно-ресурсного потенціалу, розумного
застосування засобів хімізації тощо. інших
елементів агроекосистеми.
12. Агроекологічний моніторинг
Задачами агроекологічного моніторингу є:
• Спостереження за станом агроекосистем;
• Отримання систематичної об’єктивної та оперативної інформації про характеристики агроекосистем;
• Аналіз і оцінка отриманої інформації;
• Прогнозування змін параметрів ароекосистеми на
найближче майбутнє та на перспективу;
• Прийняття відповідних рішень в сфері управління;
• Попередження можливих екстремальних ситуацій
та обґрунтування шляхів виходу з них;
• Управління ефективністю функціонування агроекосистемами.
13. Питання для контролю знань:
• Види та фундаментальні засади
екологічного моніторингу.
• Задачі екологічного моніторингу.
• Агроекологічний моніторинг.
