Коли Ви вмирали

1. Сценарій виховного заходу,
присвяченого 71-річниці УПА
«Коли ви вмирали, вам сурми не грали…»
Святково прибрана сцена. На сцені Державний Прапор України, червоно-чорний
прапор, кошик з чорнобривцями, квітами-символами України, калиною. Під кошиком девіз
заходу:
«Будь горда, Україно, за них.
Ти вічна в їх жертві,
А вони вічні в тобі»
Марко Боєслав
Звучить мелодія пісні «Коли ви вмирали, вам сурми не грали».
Ведуча 1: Дорогі друзі! Ми сьогодні зібралися у цій залі для того, щоб відзначити 71-
річницю Української Повстанської Армії, армії, яка не має аналогів у світовій історії,
армії, яка впродовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом,
який переважав її в десятки чи в сотні разів, армії, яка вкрила себе невмирущою
славою в боротьбі за створення Української незалежної держави і яка до цього часу
цією державою належним чином не визнана.
Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. На
цьому шляху було все: сльози і зітхання, підступність і зрада, героїчне і трагічне. Але
в 40-50-хроках минулого століття цей шлях був так густо вкритий трупами і так
щедро залитий кров’ю українців, як ніколи раніше. Десятки, сотні тисяч
найсвідоміших українських синів і дочок поклали своє життя на жертовник України.
Ведуча 2: А все починалося, здавалось би, так добре. Вересень 1939 року. Майже всі
українські землі об’єдналися нарешті в одній державі, та, на превеликий жаль, не
самостійній, а в союзі радянської імперії, в керівництва якої сама думка про
незалежність викликала неймовірну лють, жорстокість, ненависть і бажання вбити цю
думку в самому зародку.
Дуже скоро нова влада показала свою справжню суть: переповнені тюрми не могли
вмістити всіх ув’язнених; в далекі простори Сибіру поповзли довгі ешелони,
заповнені сім’ями «ворогів народу». В перші дні радянсько-німецької війни
відступаючі частини Червоної Армії фізично знищили більшу частину ув’язнених у
Львові, Станіславі, Стрию, Дрогобичі, Самборі, Бережанах і багатьох інших містах, де
утримувалися в’язні.
Тисячі замордованих, покалічених середньовічними знаряддями тортур людей
побачили на тюремних подвір’ях Львова бійці українського батальйону «Нахтігаль»,

2. які увійшли до Львова разом з німцями для того, щоб перебрати в свої руки всю
повноту влади. Побачили і жахнулися…
КЛІП «Гей там, далеко, на Волині»
Ведучий 2:
Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих вод в усій земній красі та зболеній печалі
світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь пішло на
страждання, муки, смерть, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної
Держави нашої, яка вже впродовж 22 років, з 24 серпня 1991 року, існує, поволі встає
на ноги, розправляє крила, займає належне їй місце серед світових держав.
Ведучий 2:
Сьогодні, маючи свою державу, ми повинні пам’ятати, що для того, щоб синьо-
жовтий Державний Прапор України вільно тріпотів над державними установами і
закладами та вирізняв український народ серед інших, поклали свої голови мільйони
українців. І найбільша заслуга в цьому тих, хто поліг за неї в середині минулого
століття, тих замордованих у в’язницях і на каторжних роботах у 60-80-ті роки.
Піввіку мовчала зґвалтована історія, мовчали люди, а коли і називали імена героїв,
то говорили з острахом, пошепки. Нині до нас повернулися і повертаються пласти
правди, а з ними імена борців за національну незалежність, за право на життя, за
свободу і віру.
Ведучий 1:
30 червня 1941 року в приміщенні Львівської «Просвіти» народними зборами було
проголошено «Акт відновлення української державності», на підставі якого
розпочався процес державотворення на місцях. Але активність українців ішла врозріз
з планами німецького командування, для якого відновлення Української держави
стало більмом в оці. Ярослав Стецько, Степан Бандера та багато інших провідників
ОУН і міністрів відновленої Української держави були заарештовані і відправлені в
концтабори, а відновлена Українська держава була ліквідована і поділена на
окремі частини.
Цей факт відкрив очі всім свідомим українцям на справжню суть фашизму і
спричинив її різкий поворот від співпраці з німцями до різкого протистояння з ними і
війни на два фронти. В лісах почали формуватися перші відділи УПА.
КЛІП «Лісові генерали»
Ведучий 2:
Історія і діяльність Української Повстанської Армії, яка своєю боротьбою не тільки
запалила надію на вільне життя в серцях мільйонів українців, але й показала
безприкладний героїзм та самопожертву всім країнам Європи, є найяскравішою
сторінкою національно-визвольних змагань українців у минулому столітті.
Ведучий 1:
Народжена у важкі часи найжорстокішої з воєн в історії людства, втративши надію на
підтримку світовими державами своїх ідеалів, Українська Повстанська Армія стала
єдиним захисником українського народу, його прав і свобод. На боротьбу з
гітлерівським фашизмом і більшовицьким тоталітаризмом піднімалися і падали кращі
сини і дочки України.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ (Слайд 9)
Ведучий 2:

3. Перші відділи УПА були організовані на Волині і Поліссі в жовтні 1942 року.
Організатором і командиром їх був Військовий референт Крайового Проводу ОУН
Сергій Качинський. Свої військові відділи створює Поліська Січ Тараса Боровця
(«Бульби»).
У лютому 1943 року сотня УПА в містечку Володимирець провела під
командуванням Григорія Перегійняка (Коробки) першу успішну операцію, що й
послужило початком активних бойових дій УПА проти німців.
Ведучий 1:
Чому саме на Волині і Поліссі виникли перші відділи УПА? Пояснення дуже просте.
Саме тут німецький окупаційний режим проводив особливо жорстоку політику проти
місцевого населення: масові розстріли, спалення і винищення цілих сіл. Окрім того,
тут активно діяли червоні партизани, які змушували населення організовувати загони
самооборони.
Ведучий 2:
Повстанський рух грізною хвилею поширився по всій Україні. Але найбільшого
розмаху він набув на Поліссі і в Галичині. Під ногами ворогів горіла земля. Ось слова
із звернення керівництва УПА до населення: «У кожному селі нехай кожна хата,
клуня, погребник, пліт буде фортецею, з яких бити ворога кулею, сокирою, вилами,
окропом і гарячою смолою».
Ведучий 1:
У результаті успішних бойових дій і підтримки місцевого населення повстанці стали
контролювати цілі райони, на які ворог не смів зазіхати, а якщо й пробував, то
неминуче терпів поразку, а воїни УПА і далі встановлювали свою владу.
КЛІП «Партизани»
Ведучий 2:
В апогеї своєї сили (кінець 1943 – початок 1944 р.р.) УПА налічувала в своїх рядах
близько 100 тисяч вояків. Порівняно з іншими підпільними рухами окупованої
фашистами Європи Українська Повстанська Армія практично не мала чужоземної
допомоги. Тому зростання її сили свідчило про дуже відчутну масову підтримку з
боку населення.
Ведучий 1:
Швидке зростання УПА викликало необхідність розширення її політичної і
національної бази. Вона перетворилася в загальнонародну армію, що об’єднала
прихильників всіх політичних структур, які боролися за незалежну Україну.
Враховуючи те, що у складі УПА були національні відділи узбеків, азербайджанців,
грузинів і навіть росіян, УПА можна вважати міжнаціональною, антикомуністичною
армією, бійці якої приймали присягу на вірність Україні.
Демонстрація. «Нескорений». (прийняття присяги(43:45))
Ведучий 2:
З 1944 року головним ідейним ядром Українського руху Опору стала новостворена
Українська Головна Визвольна Рада, а військове керівництво бойовими відділами
УПА взяв у свої руки Роман Шухевич – генерал Тарас Чупринка.
Роман Шухевич все своє свідоме життя присвятив Україні. Ще будучи студентом
Львівської політехніки вступив до Української військової організації, з 1929 року –
член ОУН. У 1938-39 роках бере участь в організації і керівництві Збройних Сил
Карпатської України «Карпатська Січ».

4. В 1941 році на чолі батальйону «Нахтігаль» вступає до Львова і стає віце-міністром
військових справ у проголошеній 30 червня Українській державі. З 1943 року він –
голова проводу ОУН і головний командир УПА аж до своєї трагічної смерті 5 березня
1950 року в селі Білогорща під Львовом.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Ведучий 1:
«Героїчна смерть Шухевича – Чупринки – Тура – це найбільша втрата українського
визвольного руху, яка потрясла ним на довгі роки. Та він переніс і той найважчий
удар, бо в ньому живе дух, віра і хоробрість найбільшого його провідника і
командира – генерал-хорунжого Чупринки». Ці слова про Романа Шухевича сказав
керівник Організації українських націоналістів Степан Бандера відразу після його
смерті.
Визвольна боротьба проти німців і особливо проти більшовиків дуже активно
велася і на теренах нашого району. У галицьких селах між Дністром і Лімницею
утворюється одна із «зимових республік» УПА, а самі села стали фактично
продовольчою базою військової округи «Чорний ліс».
Зимову республіку в районі утворили «Підкарпатська сотня», сотня «Месники» і
«Смертоносці», які об’єдналися у Підкарпатський курінь, яким командував Василь
Андрусяк (псевдо «Різун», «Грегіт»).
КЛІП «Ой там, у лузі, при дорозі».
Ведучий 1:
Влітку 1944 року для Української Повстанської Армії розпочалися нові
випробування, коли на західноукраїнські землі повернулися більшовики, окупанти,
які почали проти українців ще більші репресії, ніж перед війною.
Поряд з наступом на ідейно-політичні позиції робиться спроба фізичного винищення
українського народу. Одним із таких кроків була мобілізація в Червону армію.
Забирали всіх: старих, молодих, здорових та інвалідів, перетворюючи їх на «гарматне
м'ясо». Не бажаючи ним ставати і воювати на стороні окупантів, значна частина
населення поповнила ряди УПА.
Пісня «Гей там, у лісі, на поляні»
Ведучий 1:
Головним ворогом УПА після повернення більшовиків стали частини НКВС і
«стрибки» з числа місцевих жителів, які мордували людей, ґвалтували жінок,
переодягнувшись у повстанську форму, щоб посіяти ворожнечу між населенням і
повстанцями. Для того, щоб змусити воїнів УПА покинути територію України,
окупанти використовували ще й такі методи, як випалювання лісів, де скупчувалися
відділи УПА, виселення населення з підлісних хуторів і сіл, голодові блокади,
захоплення і знищення заручників, засилання в УПА більшовицьких агентів.
КЛІП «Сніги, сніги».
Ведучий 2:
Незважаючи на такі надзвичайно складні умови, Українська Повстанська Армія
продовжувала боротьбу. Необхідно було змінювати тактику самої боротьби.
Відповідно до наказу головного командування УПА відділи і сотні розчленовувалися,
а їхні бійці і командири переходили в підпільну сітку. Основною формою боротьби
стало збройне підпілля.

5. Ведучий 1:
Все важче і важче стає повстанцям боротися з переважаючими силами ворога. Через
застосування різних підступних методів енкаведисти викривають криївки, бункери,
місця постою повстанців. Вояки УПА, знаючи, що їх чекає страшна мученицька
смерть в застінках НКВС, часто закінчують своє життя, підриваючись на гранатах.
Ведучий 2:
Більшовицькі варвари не залишали в спокої навіть трупи. Вони по кілька днів
валялися на подвір’ях НКВС і ніхто не мав права забрати їх звідти, щоб поховати по-
людськи. Потім ці трупи скидали в одну яму і закопували в кінці цвинтаря, не
забуваючи при цьому покласти разом з ними вибухівку, щоб ніхто не смів їх
перепоховати. Не оминула ця біда і Галицький район.
Ведучий 2:
Запалімо свічки пам’яті у наших серцях, перед людьми і Богом, і вшануймо їх пам'ять
хвилиною мовчання.
Дзвін
(Запалюють свічки і кладуть біля квітів)
За час збройного протистояння в районі загинуло 1630 повстанців. Вивезено в
далекий Сибір 751 сім’ю (2602 людей). За роки незалежності померло багато
учасників збройної боротьби з комуністичним режимом, у тому числі і курінний УПА
Володимир Чав’як («Чорнота») з села Тустань. Все менше і менше залишається
живих вояків Української Повстанської Армії. В нашому районі їх залишилося 40.
Серед нас є живі свідки і учасники цих подій . Одним з таких є Микола Гамуляк.
Його серце зігріте любов’ю до України, до людей, для котрих живе і працює.
Запрошуємо вас до слова.
ВедучаІ:
Дорогі друзі! Сьогоднішній захід ми проводили з єдиною метою: щоби ще раз і ще
раз прочитати, заглибитися, осягнути сторінки нашої багатостраждальної історії,
поспілкуватися з живими свідками і учасниками національно-визвольної боротьби.
Нелегкою виявилася їхня доля, як і доля тисяч патріотів, але вони і сьогодні, не
покладаючи рук, роблять усе для того, щоб підростаюче покоління, тобто ви, діти,
знали свою історію, гордилися своїми героями, передавали її наступним поколінням,
а не виростали безрідними манкуртами-яничарами.
Шановний ветеране визвольних змагань! Прийміть від всіх нас найщиріші вітання з
нагоди 71-річниці Української Повстанської Армії. Дай Боже Вам здоров’я і наснаги
у Вашій нелегкій, але такій благородній справі.
ПІСНЯ