jahs

1. 1 вересня 2014
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ
Безпековий огляд ЦДАКР № 9
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики другої половини серпня 2014
У дзеркалі експертної думки
Деякі експертні висновки та рекомендації щодо введення воєнного стану на усій території України або в окремих її місцевостях
Обновленный оборонный кулак: ставки на триаду
Перемовини із Кремлем погіршили ситуацію
Еще одни такие переговоры, и западный мир окажется на коленях перед Путиным
Концепція створення Соціально-медичного фонду військовослужбовців та працівників правоохоронних структур
Аналітичні розробки
Объёмная детонация: зов огня из России
Армейская авиация России: на границе с Украиной
,

3. CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES ­€‚ƒ„: †‡ˆ. ˆˆŠ‹ƒŒŽ„, 10, “”Šƒ 5, –—†, 04070 š‚ˆ.: +38 (044) 425-42-10, ”„Žƒ +38 (044) 425-16-22www. cacds.org.ua

4. Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України.
Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.
Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони, перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (з 2014 р.)
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

5. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 3
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики другої половини серпня 2014
Основні виклики і ризики першої половини серпня 2014 року пов’язані
із початком очікуваного відвертого вторгнення військових підрозділів Ро-
сії на територію України та можливістю просування зони збройного кон-
флікту з Росією на нові регіони України. Кремль поступового переводить
наявний збройний конфлікт у масштабну війну. Вторгнення російських ре-
гулярних військ та його опосередковане визнання практично всіма світо-
вими гравцями (окрім хіба що Китаю, який досі зберігає мовчання) стало
виключною подію та екстраординарним викликом військового характеру.
Не тільки для України, а й для усього наявного світового порядку. Важливо
наголосити, що Кремль спрямував зусилля на подальшу руйнацію Донбасу
і досягнення гуманітарної катастрофи. Від використання спеціальних під-
розділів РФ та здійснення обстрілів зі своєї території Кремль пішов на вве-
дення чисельних підрозділів з важкими озброєннями – з прямою участю
цих підрозділів у бойових діях. Розширено і диверсійну діяльність, при
цьому продовжуються масові вбивства мирних жителів шляхом розстрілу
з використанням важкої зброї. Найбільш небезпечними загрозами протя-
гом наступних 1 – 2 тижнів може стати використання Росією авіації для
здійснення ракетно-бомбових ударів.
Протягом останніх днів серпня російсько-терористичні угруповання
(так умовно позначені військові формування, що складаються з російських
військовослужбовців, найманців з РФ та терористів з числа жителів Донба-
су – Прим. Ред.) здійснили за допомогою атак російських військ активний
контрнаступ, який надав можливості отримати позиційний успіх. Переду-
сім, внаслідок посилення угруповань російськими підрозділами та важкою
технікою – за оцінками військових експертів, кількість російських військо-
вослужбовців-учасників війни проти України збільшилася з декількох со-
тень до декількох тисяч (ймовірно, до 4 – 6 тис. осіб, оцінки НАТО щодо
залучення до активних бойових дій на території України близько однієї ти-
сячі російських військовослужбовців є суттєво заниженими). Крім того,
негативними для українських сил оборони стали такі фактори як відсут-
ність єдиноначальності (досі де-юре керує операцією заступник голови
СБУ), проблема оснащення та озброєння добровольчих батальйонів (в
тому числі, і через бюрократичні зволікання часу, байдужість відповідаль-
них осіб Уряду), відсутність підготовлених резервів, а також загальні про-
блеми військового управління. Крім того, деякі спостерігачі та фахівці вій-
ськової справи прямо вказують на неповну компетентність міністра
оборони Валерія Гелетея (серед позначених експертами головних недоліків
міністра відсутність професіоналізму, відсутність команди та відсутність
політичної ваги). Керівництво військовою операцією має бути негайно пе-
редано Генштабу, це значно покращило б ситуацію з управлінням війська-
ми. Антитерористичний центр ніколи до таких завдань не готувався. Крім
Вторгнення росій-
ських регулярних
військ та його опо-
середковане визна-
ння практично
всіма світовими
гравцями (окрім
хіба що Китаю,
який досі зберігає
мовчання) стало
виключною подію
та екстраорди-
нарним викликом
військового харак-
теру. Не тільки
для України, а й
для усього наявно-
го світового по-
рядку. Важливо
наголосити, що
Кремль спрямував
зусилля на подаль-
шу руйнацію Дон-
басу і досягнення
гуманітарної
катастрофи.
Найбільш небез-
печними загрозами
протягом наступ-
них 1 – 2 тижнів
може стати вико-
ристання Росією
авіації для здій-
снення ракетно-
бомбових ударів.

6. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 4
того, наголошують експерти, вкрай необхідно переходити від оперування
на сході батальйонно-тактичними групами до застосування бригад, ймо-
вірно з приданими добровольчими батальйонами територіальної оборони
(дехто з військових фахівців каже й про можливість формування окремих
бригад з самих добровольчих батальйонів – за умов забезпечення їх важ-
ким озброєнням). Окремі фахівці наголошують на необхідності негайно
припинити використання підрозділів спецпризначення у якості звичайної
піхоти, та розпочати диверсійно-підривні дії на території Росії – з метою
знищення озброєнь, які використовуються для обстрілів українських тери-
торій. Особливої актуальності набуло питання резервів – військові спеціа-
лісти закликають невідкладно їх формувати.
Фахівці зазначають про необхідність так спланувати і провести вій-
ськову операцію, щоб унеможливити поповнення резервів терористичних
угруповань з боку Російської Федерації. Деякі аналітики закликають до
зміни тактики – про необхідність відвести війська від кордону та контро-
лювати передусім важливі комунікації та шляхи потрапляння в Україну
важких озброєнь.
Це стало особливо важливо в умовах, коли з’явилися ознаки намірів
Москви заволодіти територією південних областей, що експерти пов’язують
в тому числі з полегшенням забезпечення Криму взимку. Також оцінки ак-
тивності Кремля фахівці пов’язують із наміром Путіна зірвати парламент-
ські вибори в країні та створенням невизнаної території під назвою Ново-
росія (саме до «ополченців Новоросії» звернувся Путін 27 серпня з
рекомендацією створити коридор для виходу українських підрозділів з
оточення). Напевно, найближчим часом Путін буде розхитувати ситуацію
за допомогою російських угрупувань на Сході, щоб за допомогою введення
воєнного стану або іншими способами завадити проведенню парламент-
ських виборів. Одним з військових викликів може стати спроба Кремля
ввести так званих миротворців – як спосіб посилити нелегально перекину-
ті військові формування та легалізувати появу російських підрозділів на
території України. Слід звернути увагу на заяву заступника командувача
ПДВ РФ генерала Олександра Вязнікова, який зазначив про наявність у
складі ПДВ понад 5 тис. «миротворців» (під час підведення підсумків на-
вчань «Взаємодія-2014»). Зрозуміло, що за умов введення на територію
України хоча б одного «миротворця», Кремль матиме змогу використати
тисячі військовослужбовців та чисельну техніку під таким прикриттям.
НАТО в цій ситуації фактично демонструє свою слабкість та намага-
ється переглянути формат реагування на дії Росії. В таких умовах доцільно
казати про необхідність запровадження місії міжнародних спостерігачів та
введення миротворчого контингенту під егідою ООН.
Важливо відзначити, що переговори з Володимиром Путіним у рамках
зустрічі лідерів країн Митного союзу, України і представників ЄС не нада-
Негативними для
українських сил
оборони стали
такі фактори як
відсутність єдино-
начальності (досі
де-юре керує опера-
цією заступник
голови СБУ), про-
блема оснащення
та озброєння
добровольчих
батальйонів (в
тому числі, і через
бюрократичні
зволікання часу,
байдужість відпо-
відальних осіб
Уряду), відсут-
ність підготовле-
них резервів, а
також загальні
проблеми військо-
вого управління.
НАТО в цій ситуа-
ції фактично
демонструє свою
слабкість та
намагається пере-
глянути формат
реагування на дії
Росії.

7. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 5
ли результатів. Сам Путін за підсумками зустрічі заявив, що не уповнова-
жений вести переговори щодо припинення вогню в Україні, і всі питання
слід переадресувати керівництву ДНР і ЛНР, чим намагається вимусити
офіційний Київ втягнутися у переговорний процес з терористами.
Підтримка робочих відносин із РФ на цьому етапі перетворилася на
деструктивний фактор, який за умов стимулювання цього західним співто-
вариством призводить до постійних кроків з наступу Росії та втрат з боку
України. Деякі експерти кажуть про необхідність майже повного припи-
нення відносин з РФ, не розриваючи дипломатичні відносини офіційно.
Ще одним небезпечним викликом стало рішення Німеччини надати
згоду на придбання Росією своєї найбільшої нафтогазової компанії RWE.
Фахівці підкреслюють, що німецька RWE є саме тією компанією, що через
Словаччину має здійснювати реверсні поставки російського газу в Україну.
И хоч президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар
поки не вбачає перепони для постачання газу реверсним шляхом в Україну
(за його словами, постачанням газу до України через реверс займається
RWE SupplyTrading, а всі види бізнесу німецької RWE — незалежні один
від одного і самостійні), ризики майбутнього впливу Москви на отримання
Україною енергоносіїв з Європи суттєво зросли. Та й сам факт надання ро-
сійському інвестору згоди на придбання компанії, за визначенням Гончара,
є свідченням, що економічні санкції значною мірою (принаймні з боку Ні-
меччини) лишаються на папері. «На тлі цього прецеденту Росія зрозуміла,
що не тільки Німеччина, а і Європа в цілому на чутливі санкції не піде», -
каже аналітик, та додає, що це стимулює подальшу агресію Кремля.
Взагалі, європейські лідери продовжують надавати Кремлю чимало
ознак непрямої підтримки. Наприклад, 16 серпня з’явилося повідомлення,
що у Криму, окупованому Російською Федерацією, французькі компанії
почнуть будівництво філії знаменитого французького парку історичних
атракціонів. А 20 серпня – про готовність Франції поставляти Росії вій-
ськові кораблі «Містраль».
Таким чином, західне співтовариство демонструє нездатність реагува-
ти на новий виклик світового рівня. Нагадаємо, що з самого початку ві-
йни — ще в березні цього року — ЦДАКР зазначив про наявність трьох
чинників української перемоги. Перший — це стійкість українських сил
оборони, другий — консолідована позиція Заходу і його несиловий опір
агресору, третій — пробудження російського народу та опір всередині Ро-
сії. Поки що ми бачимо дію тільки першого чинника — сили оборони Укра-
їни довели, що наша держава здатна захищатися.
На жаль, переговори у Мінську 26 серпня продемонстрували, що Захід
досі не має консолідованої позиції, він досі коливається. Більше того, по-
зицію Берліна й Парижа — це і загравання з Путіним, побоювання його, і
відмова від його політичної ізоляції, - можна розцінювати як деструктивну
Підтримка робо-
чих відносин із РФ
на цьому етапі
перетворилася на
деструктивний
фактор, який за
умов стимулюван-
ня цього західним
співтовариством
призводить до
постійних кроків з
наступу Росії та
втрат з боку
України. Деякі
експерти кажуть
про необхідність
майже повного
припинення відно-
син з РФ, не розри-
ваючи диплома-
тичні відносини
офіційно.
Таким чином,
західне співтова-
риство демон-
струє нездатність
реагувати на
новий виклик
світового рівня.

8. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 6
по відношенню до України. Путін фактично привчив Захід до того, що він
діятиме так, як сам бажає. І на цьому етапі він має намір диктувати умови
щонайменше всій Європі до Атлантики, змінити світовий порядок і вико-
ристати Україну як ділянку для самоствердження. Його тактичні цілі —
змусити Україну відмовитися від асоціації та ратифікації Угоди з ЄС в тому
вигляді, в якому вона існує, та примусити Захід визнати Крим російським
та створити географічно з’єднану з Кримом територію під назвою «Ново-
росія». Останнє перетворилося на окремий небезпечний виклик. Поши-
рення ідеї створення «Новоросії» – утворення, яке за умов підтримки
Кремля може перетворитися на цілком підконтрольну Кремлю територію.
В цей час Москва надає неабияку підтримку цій ідеї – в тому числі, на рівні
інформаційних акцій на спецоперацій. Вже через добу після звернення Пу-
тіна до «ополченців Новоросії», 28 серпня у Дніпропетровську в приміщен-
ні однієї з компаній, яка доставляє поштові відправлення, співробітники
СБУ вилучили 7 тисяч примірників газети «Новоросія» і символіку теро-
ристичної організації «ДНР». Слід очікувати, що такі акції інформаційного
впливу, спрямовані на підтримку ідеї «Новоросії», поширюватимуться у
майбутньому.
На фінальному етапі підготовки до саміту НАТО в Уельсі лишаються
деякі країни-члени альянсу, які блокують важливі рішення. Про це повідо-
мив президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес. Чим фактично підтвердив
нездатність Заходу організувати відсіч Росії. Сьогодні не потрібні жодні
вербальні підтвердження, щоб побачити, що Німеччина та Франція готові
дати Росії проковтнути Україну заради власного благополуччя. Тому вони
стали на шлях фактично перемовин з Путіним про те, на яких умовах він не
пішов би далі. А федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель реально
виступає своєрідним адвокатом Путіна в Європі. Але недалекоглядність
європейських лідерів полягає в нерозумінні, що людина, охоплена такою
хворобою, не здатна зупинитися. Варто наголосити: Захід все ще має мож-
ливість діяти та подолати Путіна несиловим шляхом. Та вже завтра це може
стати неможливим.
На жаль, і Китай, який насправді міг би стати вирішальним фактором
стримування Росії, зберігає мовчання. Більше того, Пекін погодився на
спільні військові маневри на своїй території (24 – 29 серпня, за участю вій-
ськових Казахстану, Киргизії та Таджикистану), чим фактично висловив на
цьому етапі підтримку діям Путіна.
Якою мала б бути реакція Заходу? По-перше, це проголошення абсо-
лютної політичної ізоляції Путіна. Треба було б повністю припинити спіл-
кування з ним. По-друге, піти на збитки та підтримати більш жорсткі санк-
ції щодо Росії. По-третє, необхідно терміново надати військово-технічну
допомогу Україні — поставками озброєнь. Крім того, треба було б постави-
ти вимоги Путіну: міжнародні спостерігачі на східному українсько-росій-
Слід очікувати, що
такі акції інфор-
маційного впливу,
спрямовані на
підтримку ідеї
«Новоросії», поши-
рюватимуться у
майбутньому.
Захід все ще має
можливість діяти
та подолати
Путіна несиловим
шляхом. Та вже
завтра це може
стати неможли-
вим.

9. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 7
ському кордоні і перемовини виключно на рівні «Україна—Росія—G7» або
«Україна—Росія—країни-гаранти Будапештського меморандуму». І такі
переговори мають відбуватися лише за умов припинення вогню та агресії
щодо України.
М’яка та млява позиція Вашингтону також поки сприяє реалізації ін-
тересів Путіна. Так, США розглядають питання щодо обсягів матеріально-
технічної допомоги для авіації та особового складу авіаційних частин укра-
їнської армії. Але зволікання часу катастрофічно впливає на перебіг подій.
Загальна позиція адміністрації Барака Обами не стала вирішальною для
припинення наступу Москви. США також мають намір поставити Україні
бойові вертольоти через Хорватію. Зокрема, США запропонували Хорватії
подарувати багатоцільові вертольоти Мі-8МТВ Україні. Замість цих ма-
шин хорватське військове відомство може отримати вживані багатоцільові
вертольоти UH-60M Black Hawk зі складу Національної гвардії США. Це
ідея із серії організації компенсаційних угод, про які «ВіР» повідомляв у
липні ц.р. на тлі аналізу роботи в Україні групи Кларка – Карбера. Вона
може стати основою запровадження «плану Маршалла для України», однак
потребує пришвидшення.
Водночас на міжнародній арені з’явилися й позитивні для України
ознаки. Так після вторгнення російських підрозділів в останню декаду
серпня США, Польща, Швеція, країни Прибалтики та й Франція визнали
факт війни Росії проти України. Глава шведської дипломатії Карл Більдт,
який написав у своєму Twitter: «Очевидно, що зараз ми спостерігаємо за
боями між регулярною армією України та регулярною армією Росії на Схо-
ді України». Нарешті, 29 серпня глава МЗС Франції Лоран Фабіус заявив,
що в уряду Франції є докази вторгнення в Україну російських військ. ро-
сійських військ в Україні стало настільки серйозною подією, що Європей-
ський Рада зобов’язана діяти, посилюючи тиск на Росію. Про це 30 серпня
перед засіданням Європейської Ради французький президент Франсуа
Олланд. Позитивними перспективами може виявитися обрання прем’єр-
міністра Польщі Дональда Туска новим президентом Європейської Ради.
Більш активними стали країни Центральної та Східної Європи. Зокре-
ма, президент Румунії Траян Басеску закликав НАТО надати українській
армії озброєння та амуніцію, яка необхідна для захисту територіальної ці-
лісності України. Болгарія заморозила будівництво «Південного потоку»
(про це поінформувало Міністерство економіки та енергетики країни 18
серпня).
Не можна обминути й нову позицію Казахстану, зокрема, заяву про
можливість відмови від Євразійського економічного союзу, якщо його ін-
тереси порушуватимуться. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв
надто наляканий намірами Кремля – він зазначив про це одразу після того,
як президент РФ Володимир Путін на молодіжному форумі «Селігер» зая-
вив, що Казахстан ніколи не був державою.
М’яка та млява
позиція Вашингто-
ну також поки
сприяє реалізації
інтересів Путіна.
Позитивними
перспективами
може виявитися
обрання прем’єр-
міністра Польщі
Дональда Туска
новим президен-
том Європейської
Ради.

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 8
Окремим викликом стала спецоперація Кремля з вилучення та виве-
зення на територію Росії обладнання підприємств військово-промислово-
го комплексу (Донецького «Топазу», Луганського патронного заводу та де-
яких інших), що формує цілком новий виклик – загрозу диверсій на
особливо важливих підприємствах ОПК з метою заволодіння технологія-
ми, обладнанням або, в разі неможливості першого, руйнацією оборонно-
промислової інфраструктури.
Всередині Росії також з’явилися перші ознаки опору політиці Кремля.
Хоч їх варто не перебільшувати, це стає передумовою прокидання та про-
зріння російського народу. Російські опозиціонери, зокрема, Борис Нєм-
цов, закликав росіян не воювати проти України, наголосивши, що «участь
збройних сил у бойових діях на сході України незаконна». Таємні похован-
ня загиблих в Україні вже мають свій вплив в РФ – саме його слід поширю-
вати та робити основою опору, кажуть фахівці у сфері інформаційного
впливу.
Досить вагомою зміною слід вважати результати опитування, проведе-
ного фондом «Общественное мнение» (опубліковане в газеті «Комерсант»
26 серпня). Зокрема, 69% росіян зазначили про впевненість, що РФ впли-
ває на перебіг подій в Україні та лише 5% переконані щодо необхідності
введення військ в Україну. Та сподівання, що громадянське суспільство Ро-
сії рішуче виступатиме проти політики Путіна, поки немає – поліцейський
режим РФ змушує людей боятися виходити на вулиці та створювати масо-
вий тиск на господаря Кремля. Це також визнав і відомий російський пись-
менник Володимир Войнович у Києві 29 серпня.
Офіційний Київ спромігся прийняти деякі важливі рішення. Зокрема,
до таких варто віднести заборону 14 російських телеканалів, що віщали в
приватних та кабельних мережах (оголошено 19 серпня). Також Україна
повністю припинила поставки продукції військового призначення в Росій-
ську Федерацію, про що заявив 24 серпня глава Служби безпеки України
Валентин Наливайченко.
Однак вкрай негативною залишається ситуація з падінням курсу грив-
ні. 26-27 серпня національна валюта встановила кілька рекордів свого па-
діння, подолавши позначку у 14-14,5 гривень за долар. Фахівці переконані,
за умов відсутності адекватних кроків НБУ та уряду, можливе ще більше
зниження довіри населення до банківського сектору та національної валю-
ти, а також значний вплив на темпи інфляції. Крім того, український пар-
ламент провалив зміни у виборче законодавство, що стало негативним
фактором майбутніх виборів.
Той факт, що Кабмін вніс на розгляд Верховної Ради законопроект
№4561а «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення
захисту суверенітету і територіальної цілісності України», та почав вуста-
ми прем’єра Арсенія Яценюка створювати законодавчі передумови для ін-
Цілком новий
виклик – загрозу
диверсій на особли-
во важливих під-
приємствах ОПК з
метою заволодіння
технологіями,
обладнанням або, в
разі неможливості
першого, руйнаці-
єю оборонно-про-
мислової інфра-
структури.
Таємні поховання
загиблих в Україні
вже мають свій
вплив в РФ – саме
його слід поширю-
вати та робити
основою опору,
кажуть фахівці у
сфері інформацій-
ного впливу.
Український пар-
ламент провалив
зміни у виборче
законодавство, що
стало негативним
фактором май-
бутніх виборів.

11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 9
теграції України в євроатлантичний простір і в НАТО, залишається тільки
передвиборчим Пі-Ар кроком глави уряду. Хоча Генсек Альянсу Андерс
Фог Расмуссен не виключив, що Україна може стати членом НАТО в май-
бутньому, «якщо відповідатиме критеріям Альянсу». Передвиборчий на-
ступ розпочала й Юлія Тимошенко, позначив, що партія «Батьківщина» по-
дає до Центральної виборчої комісії повідомлення про проведення
ініціативних зборів громадян щодо проведення референдуму про вступ
України до НАТО. Популізм домінує не тільки в заявах цих політиків.
Так, президент Петро Порошенко проголосив, що на переозброєння
армії та оновлення військової техніки у найближчі три роки заплановано
виділити понад 40 мільярдів гривень. У такий спосіб він отримав симпатії
людей у погонах. Хоча факт проведення військового параду до Дня Неза-
лежності у Києві (знову таки передвиборчий Пі-Ар) викликав неоднознач-
ну реакцію військових.
В цілому важливою є повідомлення, що анексія Криму та війна на схо-
ді країни призвела до різкого зростання прихильників незалежності Укра-
їни – з 83% до рекордних 90% дорослого населення України.
На переозброєння
армії та оновлення
військової техніки
у найближчі три
роки заплановано
виділити понад 40
мільярдів гривень.

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 10
У дзеркалі експертної думки
Деякі експертні висновки та рекомендації щодо введення
воєнного стану на усій території України або в окремих її
місцевостях
Вадим Тютюнник, Валентин Горовенко,
радники Експертної ради з питань національної безпеки
співробітники Національного інституту стратегічних досліджень:
Слід очікувати, що у короткостроковій перспективі воєнно-політична
обстановка у Східноєвропейському регіоні та навколо України подовжува-
тиме погіршуватися. При цьому посилюватиметься конфронтаційний ха-
рактер російсько-українських відносин через реалізацію нинішнім росій-
ським керівництвом неприйнятних для нашої держави зовнішньополітичних,
економічних, воєнних, гуманітарних та інших цілей його політики, окупа-
цію Криму, постійні агресивні дії на Сході та Півдні України з метою ство-
рення Новоросії тощо.
Згадані дії, особливо здійснення масштабного збройного вторгнення,
зокрема, під виглядом псевдо-миротворчої а-бо гуманітарної операції, під
час можливих підготовки та проведення дострокових парламентських ви-
борів, може потребувати введення воєнного стану на усій території Украї-
ни або в окремих її місцевостях.
Проте, існуюча законодавча база з питань введення та забезпе-
чення дії воєнного стану, зокрема, Закон України «Про правовий ре-
жим воєнного стану» має низку дуже серйозних недоліків. Насампе-
ред, це стосується:
• невідповідності значної частки його норм положенням діючої на
сьогодні Конституції України, а також їх неузгодженості з нормами
інших законів;
• неврегульованості питань відповідної діяльності вищих органів
державної влади, воєнного керівництва обороною держави та вій-
ськового управління;
• невизначеності механізмів реалізації на практиці заходів цього
правового режиму.
Все це неминуче призведе при забезпеченні дії правового режиму во-
єнного стану як на усій території країни, так і в окремих її місцевостях до
виникнення суттєвих правових та організаційних проблем.
Слід нагадати, що названий Закон розроблявся та набув чинності ще у
2000 році. І тоді його норми відповідали положенням першої редакції Кон-
ституції 1996 року, яка встановлювала в Україні президентсько-парламент-
ську, а фактично президентську республіканську форму державного прав-
ління. Тому до 2006 року у Президента України не було труднощів для
належного виконання обов’язків у сфері забезпечення національної без-
У короткостроко-
вій перспективі
воєнно-політична
обстановка у
Східноєвропей-
ському регіоні та
навколо України
подовжуватиме
погіршуватися.

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 11
пеки і оборони, у тому числі при введенні воєнного стану. Відомо, що то-
дішня Конституція надавала йому достатньо вагомі повноваження щодо
формування Уряду, призначення його членів, впливу на роботу усіх орга-
нів виконавчої гілки влади, військових формувань та правоохоронних ор-
ганів тощо. До того ж ця діяльність Глави держави могла здійснюватися
майже незалежно від Верховної Ради України.
Однак, подальші зміни Конституції та форм правління в нашій держа-
ві (з 01.01.2006р до 30.09.2010р на парламентсько-президентську, з
01.10.2010р до 21.02.2014р на президентсько-парламентську, а з 22.02.2014р
знову на парламентсько-президентську) не супроводжувалися внесенням
необхідних змін до норм Закону України «Про правовий режим воєнного
стану». В наслідок цього зараз склалася парадоксальна та вкрай небезпечна
ситуація. При поверненні у лютому ц.р. в Україні парламентсько-прези-
дентської форми правління функції Глави держави у сфері забезпечення
національної безпеки і оборони, особливо в умовах воєнного стану, зали-
шилися незмінними. Разом з тим, значну частину необхідних для їх реалі-
зації владних повноважень Президента України передано Уряду та Парла-
менту.
В умовах мирного часу це є нормою для республіканської демократич-
ної держави. Але в умовах воєнного часу, при введенні в країні у передба-
чений законодавством спосіб воєнного стану, застосуванні Збройних Сил
та інших силових структур, використанні економічного та іншого потенці-
алу держави для відсічі збройної агресії такий розподіл владних повнова-
жень здатний призвести до поразки у війні та зникнення нашої держави з
мапи світу.
Необхідно зважати і на те, що виникненню кризових ситуацій у Криму
та на Сході України значною мірою сприяли відверто зрадницькі дії крим-
ських республіканських державних органів, Донецької та Луганської об-
ласних рад, відповідних органів місцевого самоврядування. Однак, за чин-
ним законодавством їх діяльність в умовах воєнного стану не може бути
припинено.
Така ситуація є неприпустимою в державі у воєнний час. Тому після
запровадження воєнного стану в країні або в окремих її місцевостях з ме-
тою відсічі збройної агресії доцільно було б, вводити в державі або в окре-
мих її місцевостях так зване пряме президентське правління.
З огляду на це, рекомендується внести до Закону України «Про право-
вий режим воєнного стану» зміни, якими, зокрема, передбачити при вве-
денні правового режиму воєнного стану у разі збройної агресії проти
України надання Президентові України повноважень щодо:
1. можливого припинення повноважень Верховної Ради України, Вер-
ховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних,
міських та інших органів місцевого самоврядування, а також пере-
Необхідно зважа-
ти і на те, що
виникненню кри-
зових ситуацій у
Криму та на Сході
України значною
мірою сприяли
відверто зрад-
ницькі дії крим-
ських республікан-
ських державних
органів, Донецької
та Луганської
обласних рад,
відповідних орга-
нів місцевого
самоврядування.

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 12
дачі повноважень органів місцевого самоврядування місцевим дер-
жавним адміністраціям;
2. призначення на посади Прем’єр-міністра України, членів Кабінету
Міністрів України, голови та членів Уряду Автономної Республіки
Крим, керівників міністерств, інших центральних органів виконав-
чої влади, а також звільнення їх з посад;
3. видання Президентом України актів з питань його діяльності у сфе-
рі національної безпеки і оборони держави, обов’язкових для ви-
конання під час дії воєнного стану усіма органами державної влади
та місцевого самоврядування;
4. внесення Указами Президента України тимчасових змін до законо-
давства України на період дії воєнного стану.
Слід звернути увагу на те, що у Законі України «Про правовий режим
воєнного стану» навіть не згадується про Кабінет Міністрів України. У
ньому не визначено повноваження Уряду в умовах дії воєнного стану, хоча
відповідні специфічні повноваження Кабміну передбачені у законах Украї-
ни «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про боротьбу з терориз-
мом», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тощо.
Тому рекомендується читко визначити у Законі України «Про право-
вий режим воєнного стану» повноваження Уряду в умовах дії цього стану.
Вкрай небезпечним в умовах парламентсько-президентської форми
правління в Україні є також положення статті 10 Закону України «Про пра-
вовий режим воєнного стану», яке допускає припинення повноважень
Уряду в умовах цього стану. Неприйнятною є і норма статті 14 цього ж За-
кону, яка позбавляє Уряд права видавати в межах своєї компетенції
обов’язкові для виконання рішення з питань запровадження та здійснення
заходів правового режиму воєнного стану.
Доволі суперечливими є і норми цього Закону, що стосуються питань
діяльності в умовах воєнного стану вищих органів воєнного керівництва
обороною держави, зокрема Ставки Верховного Головнокомандувача, у
разі її створення.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оборону України» в осо-
бливий період, що охоплює і дію воєнного стану, може створюватися Став-
ка Верховного Головнокомандувача. Вона є вищим колегіальним органом
воєнного керівництва обороною держави у цей період і, як зазначено у зга-
даній статті, забезпечує стратегічне керівництво Збройними Силами, ін-
шими військовими формуваннями та правоохоронними органами Украї-
ни. При цьому, положення статті 7 Закону України «Про Збройні Сили
України» уточнюють, що керівництво Збройними Силами та іншими вій-
ськовими формуваннями в особливий період Президент України як Верхо-
вний Головнокомандувач може здійснювати через згадану Ставку, робочим
органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.
Вкрай небезпечним
в умовах парла-
ментсько-прези-
дентської форми
правління в Україні
є також положення
статті 10 Закону
України «Про право-
вий режим воєнного
стану», яке допус-
кає припинення
повноважень Уряду
в умовах цього
стану

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 13
Тобто, при введенні воєнного стану чинне законодавство не передба-
чає обов’язкового створення Ставки Верховного Головнокомандувача, як
про це стверджують прибічники негайного запровадження такого стану з
метою забезпечення нібито стратегічного керівництва Збройними Сила-
ми, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органа-
ми України.
Адже відомо, що в умовах воєнного стану Президент України, відпо-
відно до норм статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного ста-
ну», здійснюватиме через робочий орган згаданої Ставки - Генеральний
штаб Збройних Сил України керівництво:
• лише стратегічним плануванням застосування Збройних Сил
та тільки інших військових формувань;
• а також, додатково, – запровадженням та здійсненням заходів пра-
вового режиму воєнного стану.
Крім того, згідно зі статтею 17 цього ж Закону військові формування
можуть залучатися до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і
здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, відповідно до їх
призначення та специфіки діяльності, виключно за рішенням РНБО
України, введеним в дію в установленому порядку Указом Президента
України.
З огляду на наведене, можна було б усунути у законодавстві протиріч-
чя та неузгодженості його норм, що визначають повноваження, функції та
завдання Ставки Верховного Головнокомандувача в умовах воєнного ста-
ну. І у подальшому врахувати ці норми у Положенні про названу Ставку,
яке затверджуватиметься Указом Президента України.
Але, на нашу думку, згадана Ставка є рудиментом радянської доби. За
повноваженнями та складом її можливих членів цей орган не призначений
для розгляду та вирішення широкого кола різноманітних питань воєнного
керівництва обороною держави, які притаманні сучасним воєнним кон-
фліктам, зокрема – зовнішньо- та внутрішньополітичних, міжнародно-
правових, економічних, військово-технічних, оборонно-промислових,
розвідувальних, конррозвідувальних, правоохоронних, інформаційних,
соціальних тощо.
В наслідок цього Президент України буде змушений в умовах воєнного
часу скликати як засідання РНБО України, так і згаданої Ставки, залучаю-
чи до участі у них майже одних і тих же посадових осіб - членів цих орга-
нів для розгляду різних аспектів тотожних питань порядку денного тощо.
Це є неприпустимим з точки зору забезпечення підготовки та ухвалення у
стислі строки всебічно обґрунтованих державних рішень з оборонних пи-
тань.
Тому, рекомендується вилучити із законодавства положення щодо
створення Ставки Верховного Головнокомандувача. При цьому треба вста-

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 14
новити, що в особливий період Генеральний штаб Збройних Сил України
стає робочим органом РНБО України із забезпечення виконання функцій
з підготовки пропозицій Президенту України (як Голові згаданої Ради і
Верховному Головнокомандувачу) стосовно керівництва обороною держа-
ви, у тому числі Збройними Силами, іншими військовими формуваннями
та правоохоронними органами, які розглядатимуться на засіданні вказаної
Ради.
У положеннях Закону України «Про правовий режим воєнного стану»
є низка недоліків, пов’язаних із діяльністю в умовах воєнного стану так
званого Військового командування.
З метою їх усунення рекомендується внести до Закону України «Про
Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» зміни, які пе-
редбачали б створення у складі Військового командування в умовах воєн-
ного стану системи Військових комендатур, сформованих на основі відпо-
відних органів управління та підрозділів Військової служби правопорядку
у Збройних Силах України. До вказаної системи мають увійти:
а) Військові комендатури районів областей, на території яких введено
воєнний стан;
б) Військові комендатури районів обласних центрів;
в) Військові комендатури міст обласного підпорядкування та інших
великих населених пунктів.
Крім того, у Законі України «Про правовий режим воєнного стану»
слід визначити:
• зміст терміну «Військова комендатура»;
• повноваження та основні завдання Військової комендатури в умо-
вах дії правового режиму воєнного стану;
• можливість прийняття такою комендатурою в оперативне підпо-
рядкування органів внутрішніх справ для виконання завдань з під-
тримання згаданого стану в окремих місцевостях країни.
Крім того, рекомендується:
• розробити та затвердити Указом Президента України Положення
про Військові комендатури, які діятимуть в умовах воєнного стану;
• підготувати та затвердити наказами Міністерства оборони Украї-
ни:
• типову Інструкцію з організації діяльності Військових комендатур
в умовах воєнного стану;
• типову структуру і штат Військової комендатури на території, де
введено воєнний стан.

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 15
Обновленный оборонный кулак: ставки на триаду
Сергей Бондарчук,
член Экспертного совета в области национальной безопасности:
2014 год показал, что государство оказалось полностью не готовым к
войне. Но 2014 год наряду с этим продемонстрировал высокий уровень
духа народа, его способность учиться воевать на ходу. В условиях колеблю-
щегося Запада Украина построила оборону, компенсируя безответствен-
ность и предательство власти ценою жизней своих солдат. Чтобы такой
сценарий никогда не повторился в будущем, самое время подумать о прин-
ципах организации обороны в новых условиях.
В любом случае, начать следует с политического уровня – необходимо
обеспечить вхождение в коллективную систему безопасности. Противник
несопоставимо силен, и даже 3% ВВП на потребности обороны, как это
прописано в Законе Украины, даже неимоверные экономические вливания
в перевооружение, не скоро превратят Украину в современную Южную
Корею или Японию, способные противостоять глобальной военной маши-
не. Учитывая, что коллективная система безопасности защищает ценнос-
ти, а на Майдане-2 украинский народ связал их с Европой. Речь не идет о
быстром вступлении в НАТО. Скорее, о формировании условий для по-
ступательного вхождения Украины в европейскую систему безопасности
(быть может, даже в новую систему) на условиях равноценного партнер-
ства. Но начать этот путь придется с ревизии способов достижения роста
военного потенциала.
Целостный национальный институт сдерживания внешней агрессии в
его современном виде должен опираться на развитую триаду из разумно
сформированной системы несиловых методов противодействия, мобиль-
ной, компактной профессиональной армии и отточенной системы терри-
ториальной обороны в виде подготовленного добровольческого мобилиза-
ционного ресурса.
Несомненно, в основе триады сдерживания должны быть именно
невоенные структуры, поскольку именно они обеспечивают превентивные
возможности государства. Да и от их зависит качество борьбы в невоенной
плоскости, а также способность вовремя спрогнозировать действия про-
тивника. К таким невоенным механизмам защиты относятся развитый ди-
пломатический корпус и компетентная разведка, специально созданные
экономические и информационные рычаги, а также ряд других возмож-
ностей. Активное развитие разведывательных структур государства, све-
дение их в мощный пучок сильного в аналитическом смысле
разведывательного сообщества может обеспечить решение многих задач
на международной арене и в тылах потенциального противника. Подготов-
ка потенциала для ведения войн нового типа обязательно должна включать
Целостный
национальный
институт сдержи-
вания внешней
агрессии в его
современном виде
должен опираться
на развитую
триаду из разумно
сформированной
системы
несиловых мето-
дов противодей-
ствия, мобильной,
компактной про-
фессиональной
армии и отточен-
ной системы тер-
риториальной
обороны в виде
подготовленного
добровольческого
мобилизационного
ресурса.

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 16
развитие средств противодействия новым внешним и внутренним военным
опасностям и угрозам для государства, которые необходимо оценить с уче-
том мирового и отечественного опыта, опыта «цветных» революций и
вооруженных конфликтов по всему миру. Органы информационной и пси-
хологической войны, кибер-войска, органы разведки и управления, по-
дразделения роботизированных систем и другие высокотехнологические
элементы – это все то, что действует и в повседневной, мирной жизни.
Именно эти силы являются основой потенциала ведения войн нового типа,
которые становятся все более распространенными.
Формируя этот потенциал, необходимо принять во внимание важ-
ность работы на упреждение: главный удар должен наноситься по «заказ-
чику» возможной войны, а не по непосредственному агрессору. Этот упре-
ждающий удар может принимать разные формы - финансовую,
экономическую, кибер-информационную, культурологическую. Потому
что в войнах нового типа достижения в области современных технологий
поражения могут быть эффективно нейтрализованы применением
современных социальных технологий. СНБО Украины должен стать ин-
формационно-аналитическим центром не только обработки информации
и выдачи проектов решений, но и подготовки современных форм инфор-
мационного противодействия. Как кажется, координационный центр
невоенных возможностей должен быть в Совете национальной безопас-
ности и обороны Украины.
Исходя из политической привязки, следует формировать принципы
работы национальной экономики и информационной системы, обеспечи-
вать развитие технологического потенциала за счет тесного взаимодействия
с государствами Европы. Ориентирами для Украины тут должны стать из-
бавление от критической зависимости от партнеров (прежде всего, РФ) в
области поставок энергоносителей и ключевых технологий, расширения
участия в мультинациональных проектах, особенно, в области обороны.
Изменение формата войны и появление новых составляющих в войнах
нового поколения требует создания немногочисленных, но компетентных
структур для противодействия информационным операциям противника
и проведения собственных. Для противодействия угрозам разрушения
банковско-финансовой системы и успешного ведения кибервойны, – с чем
раньше не сталкивалось ни одно воюющее государство, - должны быть
сформированы соответствующие подразделения. Должен быть налажен и
финансовый мониторинг – финансовая разведка, которая держит на при-
целе вопросы поддержки и финансирования антиправительственных сил
внутри самой Украины. Ведь события 2014 года показали, что противник
достигает ситуации, когда каждый представитель государства, втянутого в
войну, становится ее непосредственным участником. Потому усиление
разведывательных органов Украины должно стать частью общей
СНБО Украины
должен стать
информационно-
аналитическим
центром не толь-
ко обработки
информации и
выдачи проектов
решений, но и
подготовки
современных форм
информационного
противодействия.

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 17
доктрины — тут я имею в виду и адекватное техническое оснащение, и со-
здание агентуры, и компетенция самих представителей СВР, ГУР
Минобороны, разведоргана Госпогранслужбы. Необходимо революционно
пересмотреть вопрос финансирования разведок, сформировать координа-
ционную структуру.
Регулярная профессиональная армия должна быть сердцевиной воен-
ной организации государства. За счет современного оружия и формирова-
ния боеспособных, вышколенных профессиональных вооруженных сил
численностью до 150 тыс. человек, адекватного ракетного щита сдержива-
ния в составе ВСУ и разветвленной структуры спецназа в составе ВСУ в
виде Сил специальных операций. Но подразделения спецназа должны
формироваться и в других структурах: в Национальной гвардии, непосред-
ственно в МВД, в СБУ, в СВР. Украина экономически вполне способна со-
здать своим военнослужащим адекватные социальные условия европей-
ского уровня, поднять авторитет армии и престиж службы. Среди прочего,
такой подход позволит отказаться от губительного территориального
принципа комплектования армии. В такой армии – современные военные
конфликты ясно это продемонстрировали, - основой становятся Силы
специальных операций. То есть, профессиональные военнослужащие,
способные к проведению локальных наземных операций в автономном ре-
жиме. Это подразделения специального назначения с различным профи-
лем – от глубинного спецназа (для действий в тылу на глубине до 300 км),
до механизированных мобильных частей, оснащенных легкой бронетехни-
кой и мобильными высокоточными средствами поражения. Украина ни-
когда не производила на своей территории военных самолетов и средств
ПВО, потому часть такой техники придется закупать. Но, пересматривая
бесперспективный внеблоковый статус, Украина может предложить для
коллективной системы Европы подготовленную составляющую – военно-
транспортную авиацию. Взамен, например, за обеспечение в течение опред-
еленного периода времени охраны и обороны воздушного пространства и
воздушных границ.
Но главное, Украина является разработчиком ракет, и сохранила вели-
колепную школу создателей и производителей боевой ракетной техники.
Украинской оборонной промышленности под силу создать ракетный щит
сдерживания по восточным и юго-восточным границам, который мог бы
служить защитной стеной для всей системы коллективной безопасности.
Прежде всего, за счет крылатых ракет (экспериментальный образец ПКР
появился практически в разгар войны с Россией) и оперативно-тактичес-
ких ракет.
Военный конфликт с Россией показал необходимость переформатирова-
ния структур внутренней безопасности – антитеррористических подразделе-
ний СБУ и СВР, подразделений специального назначения ГУР Минобороны и
Министерства внутренних дел. О создании Сил немедленного реагирования
Регулярная профес-
сиональная армия
должна быть
сердцевиной воен-
ной организации
государства. За
счет современного
оружия и формиро-
вания
боеспособных,
вышколенных
профессиональных
вооруженных сил
численностью до
150 тыс. человек,
адекватного ра-
кетного щита
сдерживания в
составе ВСУ и
разветвленной
структуры спец-
наза в составе
ВСУ в виде Сил
специальных опе-
раций.

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 18
численностью 500 – 700 человек уже заявило руководство оперативно создан-
ной НГУ. Фактически в подразделения спецназа могут трансформироваться и
некоторые добровольческие батальоны – либо в составе ВСУ, либо под юрис-
дикцией МВД. В новом формате подготовки таких структур следует значи-
тельное внимание уделить правовым аспектам, вопросам блокирования и
умения активно действовать без применения летального оружия. Важнейшим
направлением сектора безопасности становится работа контрразведки, своев-
ременного выявления сепаратистских и экстремистских и сепаратистских
структур, нейтрализации их лидеров.
Большим вопросом станет оснащение профессионального ядра. В на-
стоящее время отечественная оборонная промышленность способна удо-
влетворить не более 30 % потребностей современной армии. Но, развивая
новые проекты со странами Европы, Украина будет инвестировать не толь-
ко в собственную армию, но и в технологический сектор – наиболее
перспективный слой экономики. Технологически сильная держава имеет
больший потенциал обороноспособности, может решать больший спектр
задач. Опыт Китая, Турции, Польши или Индии по развитию националь-
ной оборонной промышленности может служить превосходной картой до-
стижений успеха в росте оборонного потенциала.
Особого внимания требует наведение порядка в системе мобилизационной
подготовки Украины. И вопрос не только в том, чтобы военкоматы стали
современными центрами рекрутинга. Необходимо размежевание профессио-
нальной армии и Войск территориальной обороны. В основу этой идеи может
быть положено возвращение к традиции всеобщей воинской обязанности или
альтернативной службы – по принципу серии краткосрочных (в течение не-
скольких недель) сборов. Тут, в отличие от регулярной профессиональной ар-
мии привязка к региону проживания максимально экономит ресурсы государ-
ства. Власти Украины еще предстоит решить, следует ли использовать в качестве
основы уже созданные добровольческие батальоны или сформировать идеоло-
гию на основе казачьих традиций. В любом случае, превосходным начинанием
оказалось добровольческое движение, часто более мотивированное, чем регу-
лярная армия. Также не вызывает сомнения, что статус территориальных сил
нужно будет урегулировать на законодательном уровне.
Перемовини із Кремлем погіршили ситуацію
Юрій Щербак, український політик, дипломат, письменник, куль-
турний діяч, Надзвичайний та Повноважний Посол України в Ізраїлі,
США, Канаді, член Експертної ради ЦДАКР:
Як показує практика, будь-які зустрічі українського керівництва з Пу-
тіним - головним ініціатором, організатором і підпалювачем війни проти
Военный кон-
фликт с Россией
показал необходи-
мость переформа-
тирования струк-
тур внутренней
безопасности – ан-
титеррористи-
ческих подразделе-
ний СБУ и СВР,
подразделений
специального
назначения ГУР
Минобороны и
Министерства
внутренних дел.

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 вересня 2014 19
України - закінчуються виключно погіршенням ситуації. Розмови з ним –
річ марна, а за нинішнього розвитку подій, просто огидна.
Остання мінська зустріч не стала виключенням, а навпаки, яскравим
підтвердженням цієї тези. Так було після Женевського формату. Так було
після зустрічі в Нормандії. Мінськ лише затвердив ганебну поведінку і ли-
цемірство кремлівського керманича. Щоб не відповідати на серйозні запи-
тання, була створена «димова завіса», на допомогу були покликані Н.На-
зарбаєв і О.Лукашенко, яких, таке враження, Путін запросив особисто як
своєрідне прикриття.
…Прикриття від того, щоб відповідати на серйозні, найбільш болючі
запитання. Путін під час цієї зустрічі постійно намагався відволікти увагу
світової громадськості від війни в Україні, ним же ініційованої. Він нама-
гався все перевести на економічні питання. Зокрема, знову підняти пре-
тензії до України щодо економічних аспектів Асоціації з ЄС. Приміром, по-
чав вимагати корекції тексту угоди, що абсолютно неприпустимо. І він це
прекрасно розуміє.
Тоді, в ніч перед мінським самітом вже готувалися з’єднання росій-
ських військ до вторгнення на територію України. А Президент Порошен-
ко, повернувшись до Києва з цих «конструктивних» перемовин, зіткнувся
з фактично новою ситуацією, ситуацією більш загрозливою і небезпечною.
Український Президент зіткнувся із новими викликами, оскільки впер-
ше — наголошую, саме під час зустрічі в Мінську – в такому масштабі ро-
сійські регулярні війська почали брати участь у війни проти України. Тому
результати зустрічі в Мінську категорично не несуть жодного позитиву, за
виключенням того, що вони вкотре яскраво продемонстрували цинізм і
справжнє обличчя кремлівського вождя.
Формально було оголошено про досягнення домовленостей про пере-
говори прикордонних служб, співпраці на рівні генштабів, тощо… Пройшло
буквально декілька днів, і тези про такі переговори виглядають відвертим
знущанням. Дайте відповідь самі собі – про які перемовини на такому рівні
може йти мова за поточного розвитку ситуації, коли вже навіть на рівні Чур-
кіна не можуть приховати прямого збройного втручання РФ в Україну під-
розділів регулярних ЗС?! Коли 100 кілометрів державного кордону взагалі не
контролюються прикордонними військами України, а близько 400 кіломе-
трів перебувають під ударами артилерії російських військ з території Росії.
Варто усвідомити - переговори с Путіним завжди несуть лише біду, по-
гіршення ситуації, нові жертви. Це - його тактика, це його стиль. Стиль
циніка і головного міжнародного агресора. Коли з одного боку створюють-
ся «потьомкінські дєрєвні» для ряду європейських довірливих партнерів,
що будуть думати, мовляв, Путін намагається дійсно просунути якісь ми-
ролюбні плани чи ініціативи. З другого боку, це цинічне прикриття поси-
лення агресії проти України.
Розмови з ним – річ
марна, а за ниніш-
нього розвитку
подій, просто
огидна.
Результати зу-
стрічі в Мінську
категорично не
несуть жодного
позитиву, за ви-
ключенням того,
що вони вкотре
яскраво продемон-
стрували цинізм і
справжнє обличчя
кремлівського
вождя.
Переговори с Путі-
ним завжди несуть
лише біду, погір-
шення ситуації,
нові жертви. Це -
його тактика, це
його стиль. Стиль
циніка і головного
міжнародного
агресора.