Воїн світла, Андрій Марунчак, колишній учень Новороздільського професійного ліцею, героїчно загинув в АТО

11. З перших днів
Був активним учасником
Майдану 2004 року та
Революції Гідності, у 8-ї
сотні «афганців».
Підтримував Правий
сектор.
За статусом учасника
бойових дій Андрій міг би
безтурботно жити. Але спокійне
життя — не для нього. Не міг
мовчати, коли зневажали
людську гідність. У 2004-му брав
участь у Помаранчевій
революції.
Коли у часи правління
Януковича почали пресувати
дрібних бізнесменів, поїхав у
Київ на Податковий майдан,
обстоював права афганців і
чорнобильців. З першого
до останнього дня був на
Євромайдані.
Часом запитували його:
навіщо все це тобі? — міг би вже
сидіти вдома. Він на те
відповідав: “А хто, як не я?”.

18. Поїхали туди вчити 20-річних солдат-“дітей”, як
розумно воювати, щоб не було марних смертей.
Зокрема, навчали тактики бою, як орієнтуватися на
місцевості, як правильно тримати автомат, влучно
стріляти, де залягати, як робити перебіжки.
Як окопувати себе і танки, маскувати від ворога
бронетранспортери. Іншими словами, це була наука
“як перемогти і вижити на війні”…

21. 13 серпня 2014 року бійці «Айдару», серед
яких були і брати Марунчаки, очікуючи на
підкріплення з боку Краснодону, почули звуки
танків, що наближалися з боку Станиці Луганської.
Андрій Марунчак, віддавши бронежилет та каску
солдату строкової служби, що їх не мав, вирушив
разом з товаришем на зустріч танкам.
Втім виявилося, що це було не підкріплення, а
російські танкиТ-72, з яких по Андрію Марунчаку
відкрили вогонь. Кулі потрапили у нижню частину
тіла, перебивши ноги нашого бійця.
Стікаючи кров'ю, Марунчак встиг вихопити
гранату і кинути у російський танк. Внаслідок
вибуху у бойовій машині здетонували боєприпаси
і Т-72 розірвало на шматки.

23. “Перед останнім боєм, у середу,
13 серпня, зранку підійшов до мене
Андрій, як завжди, обняв, поцілував
по-братськи. І каже: “Брате, давай
поклянемося: якщо один з нас загине, то
другий стане батьком п’яти наших дітей”
(у мене їх – троє, в Андрія — двоє).
І ми поклялися.

26. У селі Березині, біля кільця-розвилки, що єднає
дороги на Жидачів, Новий Розділ, Миколаїв,
стоїть величний, з дикого каменю, пам’ятник
борцям за волю України. До цього пам’ятника
тепер має пряме відношення новітній герой —
тепер уже колишній житель цього села
47-річний Андрій Марунчак.

28. 21 серпня 2014
року указом Президента
України № 660/2014
Андрія Марунчака було посмертно
нагороджено орденом
«За мужність» І ступеня.