навчальний посібник для самостійної роботи вчителів на курсах ПК ЛОІППО (2012)

1. 1
Управління освіти і науки
Луганської обласної державної адміністрації
Луганський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти
ПІСЛЯДИПЛОМНА
ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА:
професійний розвиток
учителів інформатики
Навчальний посібник для самостійної роботи
слухачів курсів підвищення кваліфікації
Луганськ
2012

2. 2
Укладачі:
О.С. Дубовик — завідуюча кафедри природничо-наукових дис-
циплін і методики їх викладання Луганського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти, канд. пед. наук, доцент
А.М. Щоткіна — асистент кафедри природничо-наукових дис-
циплін і методики їх викладання Луганського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти
Н.І. Удовенко — методист Центру інформатики та інформаційно-
комунікаційних проектів Луганського обласного інституту післяди-
пломної педагогічної освіти
І.П. Воротникова — старший викладач кафедри природничо-на-
укових дисциплін і методики їх викладання Луганського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти
Друкується за рішенням Вченої ради Луганського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти
(протокол № 6 від 22 червня 2012 року)
Рекомендовано Управлінням освіти і науки
Луганської обласної державної адміністрації
Післядипломна педагогічна освіта: професійний роз-
виток учителів інформатики: Навчальний посібник для самостій-
ної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації / Уклад.:
О.С. Дубовик, А.М. Щоткіна, Н.І. Удовенко, І.П. Воротнико-
ва. — Луганськ: СПД Рєзніков В.С., 2012. — 136 с.
У навчально-методичному посібнику подано дидактичні основи на-
вчання інформатики, теоретичні аспекти щодо тестування, рекомен-
дації щодо викладання інформатики в початковій та основній школах
відповідно до нових Державних стандартів початкової загальної освіти
та базової і повної загальної середньої освіти, організації профільного
навчання в структурі 11-річної школи, використання інформаційно-
комунікаційних технологій та додатків Microsoft Office для створення
тестових завдань, використання освітніх порталів для професійного
розвитку вчителя та рекомендації щодо організації навчального про-
цесу в комп’ютерному класі.
Посібник містить запитання для самоконтролю, вправи, практичні
роботи та завдання для самостійного виконання, рекомендовану літе-
ратуру щодо зазначеного кола навчальних тем.
© Луганський обласний
інститут післядипломної
педагогічної освіти, 2012
© СПД Рєзніков В.С., 2012

3. 3
ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................5
ТЕМА 1. Дидактичні основи навчання інформатики....6
Завдання для самостійної роботи...................29
Література .......................................................30
ТЕМА 2. Викладання курсу
«Сходинки до інформатики»
за новим Державним стандартом
початкової загальної освіти............................31
Завдання для самостійної роботи...................51
Література........................................................51
ТЕМА 3. Роль курсів за вибором в організації
допрофільної підготовки і профільного
навчання...........................................................52
Завдання для самостійної роботи..................61
Література........................................................61
ТЕМА 4. Використання Форм в МS Word 2003 для
оформлення тестових завдань........................62
Запитання для самоконтролю.......................71
Завдання для самостійної роботи..................72
ТЕМА 5. Використання MS Ехсеl 2003 для оформлення
тестових завдань..............................................72
§1. Створення бланка для тестування...........74
§2. Створення тестових завдань з вибірковою
відповіддю......................................................76
§3. Перевірка правильності введених
з клавіатури даних......................................81
§4. Використання форм при створенні
тестових завдань.........................................86
Завдання для самостійної роботи................101
Запитання для самоконтролю......................101
Література......................................................102
ТЕМА 6. Освітній портал ЛОІППО..............................102
Завдання для самостійної роботи.................115
Література......................................................115

4. 4
ТЕМА 7. Організація роботи в комп’ютерному
класі та вимоги до специфікації НКК........116
Запитання для самоконтролю....................129
Література....................................................130
ДОДАТКИ.......................................................................132

5. 5
ВСТУП
Важливою умовою ефективності модернізації національної
системи післядипломної педагогічної освіти є пошук нових
моделей професійної підготовки вчителів, суттєве підвищен-
ня якості отриманої ними освіти, формування базису для про-
фесійного розвитку вчителя протягом усього життя.
Процес професійної підготовки вчителів інформатики ха-
рактеризується формуванням професійних якостей, набуттям
глибоких знань. Сучасний етап розвитку інформаційної осві-
ти характеризується стрімким впровадженням великої кіль-
кості інновацій у навчально-виховний процес, що актуалізує
необхідність постійного оновлення науково-методичних знань
учителів інформатики, які працюють з учнями середньої шко-
ли. Особлива увага приділяється сьогодні підвищенню інфор-
маційної компетентності, відповідно й зростають вимоги до
вчителів, які викладають інформатику.
Значну роль у розвитку професійної компетентності вчи-
телів інформатики відіграє самоосвіта, яка потребує пошуку,
апробації та запровадження інноваційних технологій само-
стійного навчання. Останнє, у свою чергу, неможливе без на-
лежної методичної підтримки.
Саме актуалізація проблеми методичної підтримки само-
стійного навчання обумовила розробку посібника на допомогу
слухачам курсів підвищення кваліфікації вчителів інформа-
тики.
Даний посібник спрямований на підвищення якості про-
фесійної підготовки вчителів із загальнодидактичних та ме-
тодичних питань, оволодіння засобами нових інформаційних
технологій.
Навчально-методичний посібник допоможе вчителю зорі-
єнтуватися в питаннях реалізації профільного навчання ін-
форматики, вибору оптимальних форм організації навчаль-
ної діяльності на уроках інформатики, методах оцінювання
навчальних досягнень учнів з інформатики, розвинути більш
широке коло інформаційних компетенцій.

6. 6
ТЕМА 1. Дидактичні основи навчання
інформатики
1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
Основною формою організації навчально-виховної роботи
з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок.
Урок — це форма організації навчання, коли навчальні занят-
тя проводяться вчителем з групою учнів постійного складу,
одного віку й рівня підготовки протягом певного часу за вста-
новленим розкладом.
Характерні ознаки уроку:
• наявність певних освітніх, виховних і розвивальних за-
вдань;
• добір конкретного навчального матеріалу і рівнів його
засвоєння відповідно до поставлених завдань та стандар-
ту освіти;
• досягнення поставлених цілей шляхом добору відповід-
них засобів, методів та форм навчання;
• організація різних видів навчальної діяльності учнів.
Будь-який урок здійснюється шляхом функціонування різ-
них форм діяльності вчителя й учнів, різних форм їхньої вза-
ємодії. Зв’язок між учителем і учнем, який задається вчите-
лем, має характер зовнішньої взаємодії і відображає поняття
«форма організації навчальної діяльності» та «види навчаль-
ної діяльності». Внутрішня сторона проявляється як стиму-
льована педагогом потреба дітей самоактуалізувати, самоіні-
ціювати інтерес до себе, своїх успіхів, досягнень, психічною
організацією самого себе й інших учасників взаємодії.
Основні форми організації навчальної діяльності: фрон-
тальна, індивідуальна, групова, колективна (диференційова-
на групова робота), діалог.
Фронтальна форма навчальної діяльності передбачає одно-
часне використання певних завдань усіма учнями класу для
досягнення спільної пізнавальної мети. Учитель проводить ро-
боту і безпосередньо спілкується з усіма учнями класу — роз-
повідає, пояснює, показує, залучає учнів до обговорення про-
блем, забезпечує одночасне керівництво всіма учнями. Все,

7. 7
що необхідно знати та вміти кожному учню, учитель показує
одночасно для всіх школярів класу. Педагогічна ефективність
фронтальної форми навчальної діяльності багато в чому зале-
жить від уміння вчителя тримати у полі зору всіх учнів класу,
забезпечувати активну роботу кожного з них, підтримувати
увагу і робочу дисципліну. Фронтальна робота застосовується
при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків
навчальної діяльності.
Індивідуальна форма навчальної діяльності має місце в
тому випадку, якщо зміст навчального матеріалу доступний
для самостійного вивчення школярами. Пізнавальне завдання
вирішується індивідуальними зусиллями кожного учня само-
стійно, без його спілкування з іншими школярами. Індивіду-
альну форму доцільно використовувати під час самостійного
рішення задач і виконання письмових завдань. Ця форма ро-
боти враховує індивідуальні особливості кожного учня відпо-
відно до його підготовки і можливостей. Ії успіх визначається
правильним добором диференційованих завдань і систематич-
ним контролем учителя за їх виконанням. Така форма роботи
вчить школярів індивідуальній роботі, надає значні можливо-
сті для самостійної роботи, сприяє вихованню самостійності
учнів, є підготовкою для занять самоосвітою.
Використання комп’ютера забезпечує можливості відтво-
рення учнем діяльності, яка демонструється вчителем, при
цьому вчитель має можливість не тільки вербально, а й за до-
помогою спеціальних програм перервати індивідуальну на-
вчальну діяльність з програмним забезпеченням комп’ютера
та відновити єдиний стан комп’ютерного середовища на всіх
комп’ютерах або перейти до парної чи індивідуальної роботи.
Групова форма організації навчальної діяльності. При гру-
повій формі діяльності перед певною групою школярів ста-
виться єдине пізнавальне завдання. Чисельність групи зале-
жить від змісту і характеру роботи, вона коливається від 3 (4)
до 5 (6) осіб.
Складові групової діяльності на уроці:
1. Попередня підготовка учнів і виконання групового за-
вдання, постановка навчальних завдань, короткий ін-
структаж.

8. 8
2. Обговорення і складання плану виконання навчального
завдання у групі, визначення способів його вирішення,
розподіл обов’язків.
3. Робота з виконання навчального завдання.
4. Спостереження вчителя і корегування роботи групи та
окремих учнів.
5. Взаємна перевірка і контроль за виконанням завдання у
групі.
6. Індивідуальне оцінювання роботи школяра, оцінювання
роботи групи.
При навчанні в групі виникає інтенсивний обмін інфор-
мацією, розподіл діяльності учнів щодо вирішення питан-
ня або завдання. Робота в групах дає учням змогу набути
навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона
стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі,
допомагають учасникам бути корисними один одному. Вис-
ловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та
зміцнити їх.
Парне навчання — робота в парах змінного складу, спілку-
вання відбувається між двома учнями, які можуть обговорю-
ватизадачу,здійснювативзаємонавчанняабовзаємоконтроль,
взаємооцінку. Парна робота за комп’ютером є корисною на по-
чатку навчання або при вивченні нової складної теми. Учень,
який самостійно працює за комп’ютером, може не звернутися
за допомогою до вчителя, навіть якщо вона йому необхідна.
Якщо ж за одним комп’ютером працюють два учні, то вони
самостійно і спільно вирішують багато дрібних проблем, які
виникають при розв’язуванні задач чи завдань.
Один на один з комп’ютером. Відмінність цієї форми від
класичної індивідуальної роботи полягає в тому, що в комп’ю-
тері зберігаються знання у вигляді програм і наборів даних.
Спілкування учня з учителем відбувається опосередковано
через комп’ютер і ППЗ, програма реагує на дії учня, і певні
реакції дають можливість учневі аналізувати свої дії, прово-
дити самоконтроль. Навчання відбувається за індивідуальни-
ми темпом і способами засвоєння [7].
Колективна форма навчальної діяльності (диференційова-
на групова робота).

9. 9
Ознаки, що характеризують колективну форму:
1. Наявність спільної мети. Клас отримує спільне завдання.
2. Розподіл функцій та обов’язків школярів для виконання
спільної мети. Клас поділяється на диференційовані гру-
пи, кожна група отримує своє конкретне завдання.
3. Розподіл роботи з урахуванням інтересів і здібностей
кожного учня, що дозволяє кожному учневі проявити
себе у загальній діяльності.
Наявність взаємного контролю. Індивідуальне оціню-
вання школяра і класу в цілому.
4. Робота групи здійснюється під керівництвом учителя.
Учитель організує взаємодію школярів як усередині ди-
ференційованої групи, так і між групами .
Види навчальної діяльності
1. Інтелектуальна діяльність спрямована на розвиток:
• інтелектуальної сфери;
• оволодіння учнями основами інформатики;
• оволодіння методами навчального пізнання (порів-
няльний аналіз, узагальнення, докази, метод анало-
гій, метод виключення, систематизації, системний
аналіз, моделювання, програмування тощо);
• розвиток пізнавальної активності, самостійності, піз-
навального інтересу, творчості, здібностей учнів.
2. Предметно-практична діяльність спрямована на:
• розвиток сенсорно-рухової сфери;
• оволодіння учнями практичними знаннями, вміння-
ми щодо роботи з комп’ютером.
3. Спілкування спрямоване на:
• розвиток активної мовної діяльності, комунікативних
умінь;
• формування міжсуб’єктних відносин;
• стимулювання будь-якої діяльності;
• розвиток інформаційних умінь, використання Інтер-
нет в навчальній діяльності.
4. Ігрова діяльність:
• сприяє розвитку пізнавальних здібностей;
• стимулює творчість школярів;
• сприяє розрядці напруги, знімає втому;

10. 10
• створює атмосферу емоційного піднесення (супер-
ництво, змагання, конкуренція);
• сприяє розвитку інтересу до навчання.
5. Естетична діяльність (художня, театралізована,
оформлювальна):
• сприяє естетичному сприйманню і засвоєнню дійсності;
• розвиває художній кругозір;
• формує ціннісні орієнтації в галузі мистецтва;
• розвиває художню творчість учнів;
• розвиває емоційно-чуттєву сферу.
6. Контрольно-оціночна діяльність — це діяльність, яка
спрямована на оволодіння учнями методами та способа-
ми самоаналізу, самоконтролю, самокоригування, само-
оцінювання, взаємоаналізу, взаємоконтролю, взаємоко-
ригування, взаємооцінювання.
7. Науково-дослідницька діяльність:
• оволодіння учнями методами наукового пізнання, ме-
тодами дослідницької діяльності;
• оволодіння методикою проведення експериментів.
8. Проектна діяльність спрямована на розвиток вмінь
самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в
інформаційному просторі, використовувати методи на-
вчального та наукового пізнання в практичній діяль-
ності, розвиток критичного мислення. Проектна діяль-
ність спрямована на досягнення спільного результату
діяльності.
Види навчальної діяльності взаємопов’язані, можуть ство-
рювати різні поєднання: пізнавально-художня, пізнаваль-
но-ігрова, предметно-практична й ігрова, проектна й пізна-
вальна, науково-дослідницька та проектна, пізнавальна та
оцінювальна діяльності тощо. За різноманітністю видів на-
вчальної діяльності учень може виявити свої можливості,
здібності, розвивати творчість.
Кожний вид навчальної діяльності оцінюється за своїми
критеріями відповідно до рівня навчальних досягнень (почат-
ковий, середній, достатній, високий).

11. 11
Методи організації навчальної діяльності
Традиційні методи: демонстрація, розпізнавання об’єктів;
експеримент; розв’язування логічних, розрахункових, експе-
риментальних задач.
Активні методи: вирішення проблемних ситуацій, про-
блемна лекція, евристична бесіда, мікродискусія, метод опор-
них сигналів, моделювання.
Навчальне комп’ютерне моделювання спрямоване на засво-
єння учнями знань, розвиток дослідницьких і конструктив-
них навичок, розвиток інтелектуальних здібностей. Викори-
стання комп’ютерного моделювання в навчальному процесі,
побудова моделей учнями, дослідження явищ на основі го-
тових моделей дозволяє підвищити інтенсивність навчання і
активність пізнавальної діяльності учнів. Навчальні моделі:
традиційні, комп’ютерні, інформаційні і комп’ютерно-інфор-
маційні моделі.
Інтерактивні методи. Робота в групах, обговорення про-
блем у групах ( дві шеренги, «думаємо разом — відповідає
один», «внутрішнє — зовнішнє коло», «тріади», «мозаїка»).
«Мозковийштурм»—цеефективнийметодколективногооб-
говорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відвер-
то висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної
проблеми. Мозковий штурм можна проводити з усією групою, в
парах, у невеликих групах і навіть індивідуально (при цьому ідеї
записуються на аркуші паперу) [7, с. 156–160].
Метод проектів, індивідуальні й колективні учнівські про-
екти. Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність
учнів — індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують
протягом певного проміжку часу. Метод проектів завжди при-
пускає розв’язування проблеми, яка передбачає використання
різноманітних методів, засобів навчання, інтегрування знань,
умінь з різних галузей науки, техніки, технології. Освітній
проект — це форма організації занять, яка передбачає ком-
плексний характер діяльності учнів на одержання освітньої
продукції на певний проміжок часу — від окремого уроку до
кількох місяців. Результати виконаних проектів повинні бути
матеріальними, тобто оформлені певним чином (відеофільм,
альбом, комп’ютерна газета, альманах, веб-сторінка).

12. 12
У зв’язку з розвитком засобів комп’ютерних телекомуніка-
цій широке розповсюдження одержують дистанційні освітні
проекти,вякихберутьучастьучнірізнихшкілміст,країн.На-
вчальний телекомунікаційний проект — це спільна навчаль-
но-пізнавальна творча або ігрова діяльність учнів-партнерів,
яка організована на основі комп’ютерних телекомунікацій,
що має спільну мету — дослідження проблеми, узгоджені ме-
тоди, способи діяльності. Телекомунікаційні проекти дозволя-
ють навчити учнів самостійно здобувати знання за допомогою
різноманітних досліджень, експериментів, пошуків, зокрема
використання глобальної комп’ютерної мережі Інтернет; вмі-
ло користуватися одержаними знаннями для розв’язання но-
вих пізнавальних і практичних завдань [7, с. 78–81].
Ситуативні ігри, рольова гра. Етапи проведення: визна-
чення теми чи проблеми, опис сценарію, розподіл ролей, гра,
підведення підсумків і оцінка результатів.
Аналіз аргументів «за» і «проти», дискусії, дебати.
Більшість практичних суперечливих проблем, що виника-
ють у реальному комп’ютерному середовищі під час розв’язу-
вання задачі на комп’ютері, можна розв’язувати, застосову-
ючи метод вирішення проблем. Етапи вирішення проблеми:
аналіз проблеми, пошук шляху вирішення проблеми, вибір
способу вирішення.
1.2. МОДЕЛЮВАННЯ УРОКУ
Найважливіша особливість уроку інформатики — це си-
стематична робота учнів з комп’ютером. Комп’ютер на уроці є
предметом навчання і засобом навчально-пізнавальної діяль-
ності, що відповідним чином впливає на організацію навчаль-
ного процесу.
Будь-який урок має свій зміст і свою структуру. Загальна
дидактична структура уроку характеризується такими ком-
понентами:
1 — актуалізація попередніх знань і способів дій;
2 — формування нових знань і способів дій;
3 — застосування знань і вмінь;
4 — узагальнення знань і вмінь;
5 — оцінювання результатів навчання (знань і вмінь).

13. 13
Класифікація уроків за дидактичними цілями
Дидактична ціль Тип уроку
вивчення і первинне закріплен-
ня знань, формування вмінь
вивчення нових знань, форму-
вання вмінь і навичок
вторинне закріплення засвоєних
знань, формування вмінь та їх
застосування
закріплення знань, умінь і на-
вичок
формуваннявміньсамостійноза-
стосовувати знання у комплексі
в нових навчальних ситуаціях
застосування знань, умінь і на-
вичок
узагальнення і систематизація
знань у цілісну систему
узагальнення і систематизація
знань
визначення рівня оволодіння
знаннями, вміннями і навич-
ками (засобами навчальної ді-
яльності), їх корекція рівня на-
вчальних досягнень
контроль і корекція знань, умінь
(перевірка знань і вмінь); визна-
чення рівня навчальних досяг-
нень
комплекс дидактичних цілей комбінований
Комбінований урок може мати різну структуру, а тому і пе-
реваги: забезпечувати багаторазову зміну видів навчальної ді-
яльності, що створює умови для швидкого застосування нових
знань; забезпечує зворотний зв’язок управління педагогічним
процесом, можливість реалізації індивідуального підходу в
навчанні.
В основу іншої класифікації уроків (навчальних занять)
покладено способи їх проведення. Це уроки повторення, кон-
трольні роботи, лабораторні роботи, практичні роботи, прак-
тикум, екскурсія, урок-лекція та інші.
У методиці навчання інформатики використовують обидві
класифікації уроків, до кожної з яких додають ще й уроки за
способами використання комп’ютера: демонстрація, фрон-
тальна практична робота, лабораторна робота, практикум, на-
вчально-дослідницька робота (робота над проектом), самостій-
на робота, контрольна робота, екскурсія [7].
Розвиток комп’ютерної техніки, засобів телекомунікацій
та відповідного програмного забезпечення дає можливість

14. 14
учителю використовувати нові форми навчальних занять: теле-
комунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки тощо. Засто-
сування інтерактивних методик навчання висуває певні вимоги
до структури уроків — уроків інтерактивного навчання.
Далі розглянемо структуру традиційного та інтерактивного
уроку на прикладі типу уроку засвоєння нових знань. Основ-
ними етапами (макроелементами) традиційного уроку інфор-
матики є : підготовка до сприйняття навчального матеріалу
(актуалізація опорних знань; мотивація навчальної діяльно-
сті — постановка мети уроку); вивчення нового матеріалу; за-
кріплення нового матеріалу: на рівні відтворення інформації
і способів навчальної діяльності; на рівні творчого застосуван-
ня й відкриття нового; оціювання знань, умінь, навичок, ре-
зультатів навчальної діяльності.
Структура уроку засвоєння нових знань
Макроелементи
уроку
Зміст та мета
елементів
традиційного уроку
Зміст та мета
елементів
інтерактивного уроку
Підготовка до сприй-
няття навчального
матеріалу:
- актуалізація опор-
них знань;
- мотивація навчаль-
ної діяльності.
Запитання до учнів
з теми з метою ви-
явлення опорних
понять щодо сприй-
няття навчальної ін-
формації.
Формулювання теми
та мети уроку.
Мотивація — зосере-
дити увагу учнів на
проблемійвикликати
інтерес до обговорю-
ваної теми. Прийоми
навчання: запитання,
алгоритм, приклад
працюючої програми,
невеличке завдання,
рухлива гра тощо.
Оголошення, представ-
леннятемийочікуваних
навчальнихрезультатів.
Мета—забезпечитиро-
зуміння учнями змісту
їх діяльності, чого вони
мають досягти в ході
урокуйчоговіднихочі-
куєвчитель.

15. 15
Вивчення нового ма-
теріалу
Вивчення змісту на-
вчального матеріалу
теми з метою форму-
вання знань, умінь
та навичок.
1. Надання необ-
хідної інформації.
Мета — повідомити
учням достатньо ін-
формації, щоб на її
основі виконувати
самостійно практич-
ні завдання.
2. Інтерактивна впра-
ва. Мета — практичне
виконання завдань
учнями. Схема дії:
інструктування — ви-
конання завдання
— представлення ре-
зультатів виконання
завдання (вправи) —
загальне обговорення
результатів.
Закріплення нового
матеріалу: на рівні
відтворення інфор-
мації і способів на-
вчальної діяльності;
на рівні творчого за-
стосування і відкрит-
тя нового
Запитання з метою
закріплення, уза-
гальнення, система-
тизації знань, умінь.
Підведення підсум-
ків уроку. Оцінюван-
ня результатів на-
вчальної діяльності
Перевірка та оці-
нювання засвоєння
знань, умінь та на-
вичок.
Мета — рефлексія,
усвідомленнятого,що
було зроблено на уро-
ці чи досягнуто щодо
поставленої мети.
Алгоритми моделювання інтерактивного уроку
1. Аналіз навчальної інформації. Моделювання навчальної
інформації, на основі змісту якої різними засобами упорядкову-
ється взаємозв’язок з учнями й організовується ця взаємодія.

16. 16
Моделювання навчальної інформації - предметно-змістов-
ний аналіз (зміст певного параграфа чи статті підручника,
зміст програми з даного предмета) і співвіднесеність цього ма-
теріалу з можливостями його засвоєння учнями.
Аналіз навчальної інформації проводиться на основі оці-
нювання складнощів самої інформації (об’єктивний характер
категорій) та труднощі її засвоєння учнями (суб’єктивний ха-
рактер).
Етапи аналізу навчальної інформації:
• виявлення основних інформаційних блоків;
• визначення, які блоки інформації можуть бути засвоєні
учнями самостійно, а які за допомогою чи під керівницт-
вом учителя;
• на якому рівні ця інформація має бути засвоєна: знайом-
ство, уява, репродукція, творче застосування;
• який об’єм має інформація (необхідний чи достатній),
яку потрібно засвоїти на уроці;
• у чому конкретно полягають складнощі навчальної ін-
формації і можливі труднощі її засвоєння учнями;
• необхідність використання інших інформаційних дже-
рел за темою, що вивчається (для вчителя й учнів).
Аналіз навчальної інформації, що проводиться за запропо-
нованими етапами, дозволяє вчителю упорядкувати зміст вза-
ємодії з учнями на основі сформульованих цілей та завдань.
Дидактичні цілі та завдання, що випливають з логіки розгля-
нутого вище аналізу навчальної інформації, формулюються
вчителем як цілі й завдання уроку.
2. Моделювання навчально-пізнавальної діяльності як
взаємодії. Моделювання навчально-пізнавальної діяльності
як взаємодії передбачає обов’язкове виконання наступних дій
за алгоритмами:
• проаналізувати можливості засвоєння учнями на-
вчальної інформації;
• мати на увазі ціннісні орієнтації учнів щодо навчання
й навчально-пізнавальної діяльності на уроці;
• співвідношення складнощів навчальної інформації з
особливостями психофізіологічного розвитку дітей,
які визначають можливі труднощі її засвоєння;

17. 17
• відібрати засоби активізації стимулювання зацікав-
леності учнів в навчально-пізнавальній діяльності та
продумати технологію їх включення в цю діяльність;
• відібрати методи контролю й корегування навчальної
діяльності та продумати технологію пред’явлення їх
учням;
• продумати способи спілкування з дітьми як модель
власної поведінки.
3. Розробка уроку. Цей блок містить наступні алгоритми:
• формулювання теми уроку;
• формулювання цілей і завдань уроку, що співвідно-
сяться зі змістом теми та реальними можливостями їх
досягнення;
• вибір типу (виду) уроку чи навчального заняття;
• вибір форм організації (індивідуальна, групова, пар-
на, фронтальна, колективна) та видів навчальної ді-
яльності (пізнавальна, спілкування, ігрова, естетич-
на, пошукова, проектна, контрольно-оцінювальна та
інші);
• вибір засобів, методів, методичних прийомів організа-
ції педагогічної взаємодії на уроці;
• прогнозування можливих та необхідних результатів
навчально-пізнавальної діяльності школярів;
• вибір форм, методів оцінювання навчальних досяг-
нень учнів;
• продумати зміст та форму включення домашнього за-
вдання й співвіднести з необхідністю і можливістю
його використання на наступних уроках.
Моделювання уроку як організаційної форми навчання по-
требує від учителя постійного звертання до змісту першого і
другого блоків алгоритмів [4].
1.3. ТЕХНОЛОГІЇ ОЦІНЮВАННЯ. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ
Контрольно-оціночна діяльність виступає одним із компо-
нентів процесу навчання й здійснюється на різних його ета-
пах. Вона сприяє всебічному вивченню школярів, передбачає
виявлення й оцінювання знань учнів, рівня й якості засвоєн-
ня ними навчального матеріалу, виявленню успіхів у навчан-

18. 18
ні або прогалин у знаннях і вміннях окремого учня або групи
учнів з метою внесення необхідних коректив у процес навчан-
ня, подальшого удосконалення його змісту та технології орга-
нізації.
Контрольно-оціночна діяльність включає: діяльність учи-
теля з організації та вибору оптимальних форм, методів і спо-
собів контролю, корекції та оцінювання рівня сформованості
знань, умінь, навичок учнів (зовнішня); діяльність учнів,
спрямована на оволодіння методами та способами самокон-
тролю, самооцінки та самокорекції (внутрішня). Зовнішня та
внутрішня контрольно-оціночна діяльність у процесі навчан-
ня взаємозв’язані.
Мета контрольно-оціночної діяльності:
• Визначення рівня сформованості знань та умінь (пізна-
вальних, загальнонавчальних, спеціальних — володіння
комп’ютером, інформаційних) з наступною їх корекцією.
• Формування адекватної самооцінки учнів, методів само-
аналізу, самоконтролю і способів самокорекції началь-
ної діяльності.
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з інфор-
матики є знання, уміння та навички, досвід творчої діяльності
учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої
діяльності відповідно до вимог освітніх стандартів. Елементи
оцінювання:
• оцінюються знання певного мінімуму основного матеріа-
лу — його формальне засвоєння;
• оцінюються вміння виконувати практичні завдання на
комп’ютері (за зразком, за алгоритмом чи вибираючи
для розв’язування задач відповідні засоби);
• перевіряється здатність учнів самостійно мислити;
• оцінюється вміння перекласти запитання на формальну
інформаційну мову, виразити його в спеціальних термі-
нах і символах;
• оцінюється вміння вибирати найбільш ефективний
програмний засіб для розв’язування поставленого за-
вдання.

19. 19
Види оцінювання
Діагностичне оцінювання. Діагностичний контроль (або
попереднє оцінювання) виконує відповідну функцію та спря-
мований на визначення актуального, базового рівня володін-
ня знаннями та способами навчальної діяльності, проводиться
перед вивченням теми чи розділу шкільного курсу. Мета — за-
фіксувати початковий рівень підготовки учня, його фактичні
знання, уміння й навички, які пов’язані з майбутньою на-
вчальною діяльністю.
Поточне оцінювання. Основна мета — це збір інформації
про особисте просування дитини під час оволодіння знаннями.
Правильно організований поточний контроль реалізує різно-
манітність функцій контрольно-оціночної діяльності: контро-
люючу, навчальну, стимулюючо-мотиваційну, виховну та ін.
Методи поточного оцінювання: опитування, тестові завдання,
розв’язування задач, графічні методи, робота з комп’ютерною
програмою, взаємоконтроль учнів в парах або групах, само-
контроль та інші.
Періодичне оцінювання здійснюється щодо цілого розділу
або модуля. Мета — діагностування якості засвоєння учнем
структурних основ і взаємозв’язків розділу, його особистих
освітніх прирощень.
Тематичне оцінювання спрямоване на визначення рівня
особистих досягнень школярів щодо оволодіння знаннями та
способами навчальної діяльності, виявлення прогалин у знан-
нях та психолого-педагогічних причин цих прогалин. Тема-
тичне оцінювання проводиться в різних формах, але головна
умова — забезпечення об’єктивного оцінювання навчальних
досягнень учнів і одержання об’єктивних даних про резуль-
тати начального процесу. Тематичне оцінювання навчальних
досягнень учня обов’язкове, його результати відображаються
в класному журналі в окремій колонці.
Тематичному оцінюванню підлягають основні результати
вивчення теми, які визначаються вчителем на основі вимог
навчальної програми і мають бути відомі учням з самого по-
чатку її вивчення, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над
темою. Перед початком вивчення чергової теми всі учні ма-
ють бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість

20. 20
годин, уроків); кількістю й тематикою обов’язкових лабора-
торних та практичних робіт і термінами їх проведення; запи-
таннями атестації, або орієнтовними завданнями (задачами)
тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації;
умовами оцінювання.
Підсумкове оцінювання проводиться в кінці вивчення на-
вчального курсу, семестру (семестрова атестація) або в кінці
навчального року. Воно може мати форму контрольної робо-
ти, захисту творчої роботи або проекту Підсумкова оцінюван-
ня за семестр виставляється за результатами тематичного оці-
нювання, а за рік — на підставі семестрових оцінювань.
Зовнішнє незалежне оцінювання.
Види навчальних завдань
Репродуктивні завдання відповідають репродуктивному
рівню навчальної діяльності, де знання в учнів виступають як
свідомо сприйнята, зафіксована в пам’яті та відтворена об’єк-
тивна інформація про предмети пізнання. Ці завдання перед-
бачають відтворення знань та способів діяльності школярів
(середній рівень, оцінювання 4–6 балів).
Реконструктивні завдання відповідають реконструктив-
ному рівню, де знання та засвоєні способи діяльності відтворю-
ються та застосовуються школярами в побідних, стандартних чи
варіативних ситуаціях. Ці завдання передбачають відтворення і
застосування знань та способів діяльності у стандартних та варі-
ативних ситуаціях (достатній рівень, оцінювання 7–9 балів).
Продуктивні завдання — відповідають продуктивному
рівню діяльності, передбачають застосування знань і способів
діяльності у нестандартних навчальних ситуаціях (високий
рівень, оцінювання 10–12 балів).
Творчі завдання — рішення нестандартних задач нестан-
дартними способами.
Важливою умовою підвищення результативності навчання
школярів є систематичне одержання вчителем об’єктивної,
достовірної інформації про перебіг навчально-пізнавальної
діяльності. Цю інформацію вчитель може отримати тільки за
допомогою правильно обраних методів контрольно-оціночної
діяльності.

21. 21
Методи оцінювання навчальних досягнень учнів
Метод
оцінювання
Мета оцінювання
Зміст методу,
методичні прийоми
Усне
опитування
Виявлення знань учня
за допомогою прямого
контакту з ним.
Виявлення рівня сфор-
мованості пізнавальних
вмінь ( виділяти голов-
не, узагальнення, порів-
няння, доказ).
Розвиток мови, мовлен-
нєвих умінь;
логічного мислення;
культуриусногомовлення.
Учитель пропонує уч-
ням запитання, учні ма-
ють дати на них відпові-
ді, використовуючи усне
мовлення.
Індивідуальне або фрон-
тальне опитування.
Коментування відповіді
учнем або вчителем.
Письмове
опитування
Виявлення рівня сфор-
мованості знань та вмінь
учня за допомогою само-
стійних письмових пи-
тань або завдань.
Формування культури
писемного мовлення.
Індивідуальний харак-
тер виконання завдан-
ня. Учень отримує за-
вдання для підготовки
письмових відповідей
на них. Письмові пере-
вірочні роботи, твори,
диктанти.
Графічний
метод
Виявлення в учнів умінь
аналізувати, моделю-
вати, розпізнавати, або
пізнавати об’єкти; вмінь
графічно представити
важливі особливості
природних об’єктів, які
вивчаються, узагальни-
ти їх шляхом створення
наочного образу.
Оволодіння методами
навчальної діяльності.
Завдання вмістять графіч-
ну модель, яка відображає
відношення, взаємозв’яз-
ки об’єкту, які вивчають-
ся,узагальнення.
Відповідь передбачає
аналіз схем, графіків,
діаграм або складання
учнями малюнка, схем,
графіків, таблиць тощо.

22. 22
Практичний
метод
Виявлення вмінь учня
застосовувати теоретичні
знання в продуктивній
практичній діяльності.
Визначеннястепенюово-
лодіння практичними
вміннями та навичками
проводити дослідження.
Завдання містять вид ді-
яльності учня, який зале-
жить від специфіки пред-
метаіобладнання.
Рішення експерименталь-
них задач, лабораторні
досліди, спостереження в
лабораторіїтаприроді.
Самоконтроль.
Самооцінка
Забезпечення функціо-
нування внутрішнього
зворотного зв’язку. Фор-
мування в учнів умінь са-
мостійно контролювати
своїнавчальнідії,ступінь
засвоєного навчального
матеріалу, визначати по-
милки в навчанні; фор-
мування контрольних дій
в процесі навчання; фор-
мування самооцінки.
Прийоми перевірки ви-
конання вправ шляхом
зворотних дій.
Оцінка результатів ви-
конання завдань, вправ,
дослідів.
Взаємоконтроль.
Взаємооцінка
Контроль та оцінювання
учнів один одного.
Учні задають запитання
одинодному,перевіркапись-
мових робіт, рецензування,
аналіз відповіді згідно з за-
пропонованимпланом.
Тестування* Визначення початково-
го, середнього та достат-
нього рівнів навчальних
досягнень учнів.
Тестові завдання різних
форматів.
Портфоліо** Див. стор. 28 Див. стор.28
*Тестування (testing) — це метод вимірювання певних вла-
стивостей особи за допомогою тесту.
У навчальному процесі вимірюється рівень навчальних до-
сягнень учнів.
Тест (test) — це сукупність тестових завдань, які підібрані за
певними правилами для вимірювання певних властивостей [5].

23. 23
Класифікація тестів:
• За рівнем уніфікації: тести стандартизовані, нестандар-
тизовані. (Стандартизація та проведення до єдиних норм
процедури та оцінки тесту). Стандартизований тест
має комплексну характеристику, яка визначається вла-
стивостями тесту, процедурою вимірювання та процеду-
рою оцінювання, а також чіткою регламентацією проце-
дури та логістики процесу тестування. У цьому випадку
аналізуються всі етапи тестування, суб’єкти та об’єкти.
Засоби та умови.
• За рівнем впровадження: загальнонаціональні тести, те-
сти відомчі, тести навчального закладу, тести вчителя,
неформальні тести.
• За статусом використання (обов’язкові, пілотні, дослід-
ницькі).
• За співвідношенням із нормами або критеріями (тести
досягнень, тести порівняння або тести відбору) .
• За видом тестового завдання: тести з відкритими тесто-
вими завданнями, тести з напіввідкритими тестовими
завданнями, тести з закритими тестовими завданнями.
Тести з відкритими тестовими завданнями. У таких те-
стахвідповідінезадано,цетестовізавданняізвільноюформою
відповіді. Їх поділяють на завдання з пропусками, завдання
на доповнення. Завдання з короткою відповіддю та завдання
з відповіддю — мікротвором. Роз’яснень потребують завдан-
ня з короткою відповіддю. Вони можуть бути сформульовані
у різній формі щодо подання знань, але так, що запитання по-
требують короткої відповіді, яка є, як правило, результатом
математичного розрахунку.
У тестах з напіввідкритими тестовими завданнями від-
повідь подається лише особі, яка їх перевіряє.
Тести з закритими тестовими завданнями передбачають,
що відповідь подається також і особі тестування. Такі тести за
формою відповіді поділяються на формати.
Критерії якості методу тестування: валідність, об’єктив-
ність, надійність, точність.
Довжина тесту — кількість тестових завдань, з яких скла-
дається тест (розраховується за допомогою статистичних ме-

24. 24
тодів для забезпечення репрезентативності вибірки та досто-
вірності висновків).
Для забезпечення вимірювання з точністю у 20 % довжи-
на тесту може становити приблизно 25 тестових завдань, для
точності 10 % — близько 100, а для точності 5 % — приблиз-
но 400 тестових завдань (розраховується за допомогою стати-
стичних методів) [2].
Принципи створення тестових завдань. Технічні вимоги.
1. Кожне тестове завдання повинно оцінювати досягнення
важливої та суттєвої освітньої цілі.
2. Кожне тестове завдання повинно перевіряти відповідний
рівень засвоєння знань.
3. В умові повинно міститися чітко сформульоване завдан-
ня для екзаменованого.
4. Варіанти відповідей повинні бути гомогенними.
5. Всі дистрактори повинні бути вірогідними.
6. Інформація, що міститься в одному тестовому завданні,
не повинна давати відповідь на інше тестове завдання.
7. Не використовувати фразу «все з вищевказаного» або
«нічого з вищевказаного» як правильну відповідь чи
дистрактор.
8. Умова повинна бути сформульована, по можливості, по-
зитивно.
9. Уникати підказок, таких як:
• граматична невідповідність між умовою та варіанта-
ми відповідей;
• повтор у правильній відповіді слів з умови;
• використання прикладів з підручника чи лекції як те-
стових завдань;
• найдовша правильна відповідь;
• найбільш детальна правильна відповідь;
• дистрактори, які виключають один одного .
Формати тестових завдань
Тестові завдання багатовибіркового типу. Тестове завдання
(ТЗ) багатовибіркового типу складається з двох частин: умови,
що описує певну проблему й ставить завдання перед екзамено-
ваним, та запропонованого списку варіантів відповідей. Серед

25. 25
яких як мінімум один є правильною чи найкращою відповід-
дю, а решта (дистрактори) є неправильними відповідями.
Отже, розглянемо приклади найбільш поширених форма-
тів тестових завдань.
Формат А (ТЗ з однією найкращою відповіддю). Тестові за-
вдання з вибором однієї правильної відповіді. Вони склада-
ються з умови завдання, вступного запитання та 4-5 варіантів
відповіді, один з яких правильний.
Формат Х (ТЗ множинного вибору правильно - неправиль-
но). За зовнішнім виглядом цей формат ідентичний формату
А, проте правильними може бути будь-яка кількість відпові-
дей. У завданнях формату кожний варіант відповіді має бути
або абсолютно правильним, або ж абсолютно неправильним,
для того була виключена неоднозначність, мета перевірка за-
своєння фактів та теорій.
Формат N (ТЗ з декількома найкращими відповідями). У
тестових завданнях такого формату учень мусить вибрати пев-
ну кількість (наприклад, 2,3 чи 4) відповіді із запропоновано-
го списку варіантів відповідей. Перелік варіантів відповідей,
як правило, досить довгий (до 30 елементів).
Формат В. Тестові завдання формату В відносяться до кате-
горії логічних пар, що складаються з 3-5 визначень або циф-
рових значень, які є варіантами відповідей та переліку слів
чи фраз, які містять завдання. Варіанти відповідей позначені
буквами, а слова чи фрази, які містять завдання, - пронуме-
ровані. Учень мусить до кожного пронумерованого завдання
підібрати один найбільш відповідний варіант відповіді, позна-
чений буквою.
Оскільки кожний варіант відповіді може використовуватися
більше одного разу або не використовуватися взагалі, тестові за-
вдання формату В неможливо вирішити методом виключення.
Передбачається, що тестові завдання цього формату розширять
використання завдань багатовибіркового типу, дозволяючи оці-
нити кілька взаємозв’язаних предметів в одному блоці.
Формат D. Тестові завдання формату D є комплексними за-
вданнямизкатегоріїлогічнихпар.Кожнетестовезавданняскла-
дається з трьох категорій, позначених буквами, та п’яти прону-
мерованих ситуацій. Учень мусить виконати два завдання:

26. 26
1) визначити категорію, з якою пов’язані чотири з п’яти си-
туацій;
2) визначити ситуацію, яка не відноситься до тієї ж катего-
рії, що й решта — чотири.
Передбачається, що такі завдання нададуть можливість ви-
явити розуміння відмінностей між рядом подібних чинників.
Формат К. Формат К найбільш поширений формат з ка-
тегорії «правильно - неправильно». Завдання цього формату
складаються з умови та чотирьох варіантів відповідей, один
чи більш з яких є правильними. Завдання полягає у виборі уч-
нем правильної комбінації варіантів відповідей (наприклад,
тільки 1 і 2; тільки 1 і 3; …).
Формат R (тестові завдання розширеного вибору). Цей
формат відноситься до категорії логічних пар і називається
ще форматом розширеного вибору. У цьому форматі кожний
блок складається з трьох-чотирьох умов та спільного для них
переліку варіантів відповідей. Кількість варіантів відповідей
може коливатися від 4 до 20.
Формат R діагностує з першого по третій рівні пізнаваль-
ної сфери, його структура: три-чотири умови, одне запитання
до цих умов і, наприклад, п’ять варіантів відповідей, з яких
можна використовувати лише один й одного разу [2].
Приклади тестових завдань (ТЗ) формату А.
Т.З. Визначте призначення плоттера:
1. Побудова графіків, креслень з високою точністю
2. Введення графічних даних
3. Запис інформації на гнучких магнітних дисків
4. Зчитування інформації з гнучких дисків
Т.З. Визначте кількість двійкових цифр (бітів) необхід-
них для кодування однієї оцінки (від 1 до 12):
1. 1 2. 2 3. 3 4. 4
Т.З. Назвіть елементарний об’єкт електронної таблиці
MS Excel
1. Аркуш 2. Клітинка 3. Рядок 4. Книга
Т.З. Визначте службу мережі Інтернет для розповсюджен-
ня програмного забезпечення та передавання великих обсягів
файлів:

27. 27
1. Служба передавання електронних листів
2. Служба обміну новинами та тематичних обговорень
3. Служба передавання фалів
4. Служба інтерактивного спілкування.
Технічні дефекти створення тестових завдань (ТЗ).
Граматичні підказки. Один чи більше дистракторів не від-
повідає умові ТЗ (алогічні дистрактори).
Логічні підказки. Частина варіантів відповіді вичерпує всі
можливі варіанти.
Абсолютні терміни. Використання у варіантах відповідей
таких термінів, як «завжди» або «ніколи».
Найдовша правильна відповідь. Правильна відповідь більш
конкретна, більш точна чи більш повна, ніж інші варіанти
відповіді.
Повторення слів. Слово чи фраза із умови включені до пра-
вильної відповіді.
Варіанти відповіді є довгими, складними або подвійними.
Цифрові показники подані безсистемно (не в єдиному фор-
маті).
Стилістична неоднорідність варіантів відповідей, нело-
гічний порядок цих варіантів.
Використання фрази «нічого з вищезазначеного» у якості
варіанта відповіді.
Умови ТЗ складні або заплутані.
Приклади технічних дефектів у тестових завданнях.
Т.З. Яке значення не можна встановити для міжрядкового
інтервалу?
А. Одинарний
В. Полуторний
С. Подвійний
D. Потрійний
Т.З. До інструментів малювання графічних примітивів у
графічному редакторі Раіnt належать:
А. Лінія, коло, крива, еліпс, прямокутник
В. Олівець, пензель, розпилювач, ластик
С. Палітри
D. Виділення, копіювання, вставка

28. 28
Т.З. Інформаційною моделлю приготування страви є:
А. Наявність продуктів
В. Рецепт приготування
С. Історія виникнення страви
D. Розповіді знайомих про смак страви
Т.З. Форма — це об’єкт бази даних, який призначений для:
А. Введення і відображення інформації
В. Забезпечення цілісності даних
С. Пошуку інформації в базі даних
D. Зміни структури бази даних
Т.З. Закінчіть речення так, щоб отримати привільне
твердження. Для спілкування у форумах зазвичай викори-
стовують …
А. Поштовий клієнт
В. Програми для обміну миттєвими повідомленнями
С. Браузер
D. Текстовий редактор
**Портфоліо — портфель індивідуальних навчальних до-
сягнень.
Портфоліо — форма оцінювання освітніх результатів з про-
дукту, створеного учнями в ході навчальної, творчої, соціаль-
ної діяльності. Робочий інструмент, який дозоляє учню ефек-
тивно контролювати, планувати та оцінювати власні освітні
успіхи. За допомогою портфоліо можна здійснювати моніто-
ринг індивідуальних освітніх досягнень школяра та розвиток
сфери його інтересів на різних ступенях навчання.
Портфоліо вирішує наступні педагогічні завдання:
• заохочувати активність і самостійність учнів, розширю-
вати можливості навчання та самонавчання;
• розвивати навички рефлексивної й оцінювальної діяль-
ності учнів;
• формувати вміння вчитися — ставити мету, планувати й
організовувати власну навчальну діяльність;
• сприяти індивідуалізації освіти школярів;
• прослідкувати індивідуальний прогрес учня протягом
довготривалого періоду навчання в широкому освітньо-
му просторі та різноманітних життєвих контекстах;

29. 29
• оцінювати його освітні досягнення й доповнювати ре-
зультати тестування та інших традиційних методів і
форм оцінювання.
Портфоліо у традиційному розумінні — колекція робіт
учня, що демонструє його досягнення та прогрес, отриманий
у процесі навчання за певний проміжок часу. Воно включає
розділи, які присвячено оцінюванню досягнутих результатів
самим учнем, плануванню майбутніх етапів навчання відпо-
відно до загальної направленості безперервного навчання.
Типи портфоліо: портфоліо розвитку, портфоліо предмету,
портфоліо випускника, електронний портфоліо.
Портфель навчальних досягнень учня служить основою
для здійснення правильного вибору профілю навчання, по-
казником орієнтованості учня щодо обраного напрямку, його
освітньої активності, готовності до переходу на наступні етапи
навчання й вибору професії [8].
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Які методи навчання найбільш ефективно активізують
перелічені види навчальної діяльності?
Види навчальної діяльності Методи навчання
1. Інтелектуальна
2. Спілкування
3. Предметно-практична
4. Контрольно-оціночна
5. Ігрова
6. Естетична
7. Науково-дослідницька
8. Проектна
2. Розробити тестові завдання форматів: А, Х, В.

30. 30
ЛІТЕРАТУРА
1. Бодрик О.О. Збірник завдань для державної підсумкової
атестації з інформатики. 11 клас / О.О. Бодрик, О.Г. За-
хар, Ж.В.Потапова. — Х. : Ранок, 2010. — 136 с.
2. Булах І.Є. Створюємо якісний тест: навч. посіб. / І.Є. Бу-
лах, М.Р. Мруга — К.: Майстер-клас, 2006.
3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. По-
станова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р.
№ 24 // Освіта України. — 2004. — №5.
4. Дубовик О.С. Моделювання уроку як педагогічної систе-
ми / О.С. Дубовик // Освіта на Луганщині. — 2003. —
№1 (18). — С. 92–94.
5. Малафіїк І.В. Дидактика. Навчальний посібник /
І.В. Малафіїк — К.: Кондор, 2009.
6. Методика преподавания информатики: Учеб. посо-
бие [для студ.пед.вузов] / М.П. Лапчик, И.Г. Семакин,
Е.К. Хеннер; под общей ред. М.П. Лапчика. — [2-е
изд.] — М.: Академия, 2005. — 624 с.
7. Морзе Н.В. Методика навчання інформатики: навч. по-
сіб. [у 4ч.] / Н.В. Морзе; за ред акад. М.І. Жалдака. — К.:
Навчальна книга, 2003. — 254 с. (Загальна методика на-
вчання інформатики; ч.1).
8. Новикова Т. Портфолио учащихся в профильном обуче-
нии: философия, структура, методика работы / Т. Нови-
кова, А. Прутченков, М. Пинская // Народное образова-
ние. — 2007. — № 1. — С. 170–179.
9. Павлова Л.Д. Методологічні підходи до проблеми ін-
терактивної педагогічної взаємодії / Л.Д. Павлова //
Управління школою. — 2006. — №13 (133). — С. 2–14.
10. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: учеб. [для студ.
высш.учеб.заведений].—М.:Гуманит.изд.центрВЛАДОС,
2003. — (в 2 кн).
11. Поливанова К.Н. Проектная деятельность школьников:
пособие [для учителя] / К.Н. Поливанова. — М.: Просве-
щение, 2008. — 192 с.
12. Пометун О. Сучасний урок: Інтерактивні технології на-
вчання: наук.-метод. посібник / О. Пометун, Л. Пиро-
женко; за ред. О.І. Пометун. — К.: А.С.К., 2005.

31. 31
13. Потапова Ж.В. Формування інформаційної культури
учасників навчально-виховного процесу в контексті за-
стосування проектних методик навчання / Ж.В. Потапо-
ва // Інформатика та інформаційні технології в навчаль-
них закладах. — 2008. — № 1. — С. 106.
14. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных техноло-
гий / Г.К. Селевко. — М.: НИИ школьных технологий,
2006. — (в 2т., т.1).
ТЕМА 2. Викладання курсу
«Сходинки до інформатики» за новим
Державним стандартом початкової
загальної освіти
Мета і завдання навчального курсу
Програма «Сходинки до інформатики» для 2–4 класів
спрямована на реалізацію мети та завдань освітньої галузі
«Технології», визначених у Державному стандарті почат-
кової загальної освіти, та враховує рекомендації ЮНЕСКО
«Інформатика в початковій освіті» (рис. 1).
Курс «Сходинки до інформатики» є підготовчим курсом,
що передує більш широкому і глибокому вивченню базового
курсу інформатики в середній школі, являє собою скороче-
ний систематичний виклад основних питань науки інфор-
матики та інформаційних технологій в елементарній формі,
та носить світоглядний характер.
Мета курсу «Сходинки до інформатики» — формуван-
ня і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компе-
тентності та ключових компетентностей для реалізації їх
творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві.
Завдання курсу «Сходинки до інформатики» — форму-
вання в учнів молодшого шкільного віку:
• початкових уявлень про базові поняття інформатики
(повідомлення, інформація та дані, інформаційні процеси,
комп’ютер та інші пристрої, що використовуються для ро-
боти з повідомленнями та даними, сфери їх застосування у
житті сучасної людини в інформаційному суспільстві);

32. 32
• початкових навичок знаходити, використовувати, створюва-
ти та поширювати повідомлення та дані, застосовуючи для
цього засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)
(створювати графічні зображення, комп’ютерні презента-
ції, текстові документи, шукати інформацію в мережі Ін-
тернет, користуватися електронною поштою та ін.);
• алгоритмічного, логічного та критичного мислення;
• початкових уявлень та навичок роботи з різними про-
грамними засобами підтримки вивчення інших предме-
тів початкової школи, а також для розв’язування прак-
тичних завдань з цих предметів.
Цей курс розглядається як необхідний інструмент, що
в сучасному суспільстві сприятиме більш успішному на-
вчанню учнів у молодшій школі і в наступних класах, фор-
муванню як предметних так і ключових компетентностей,
всебічному розвитку дитини молодшого шкільного віку.
Інформаційно-комунікаційні технології розглядаються в
курсів як об’єкт, так і як засіб навчання.
Рис. 1

33. 33
Ключова та предметна ІКТ-компетентності
навчального курсу
Ключова ІКТ-компетентність — впевнене та критич-
не використання ІКТ та відповідних засобів для навчання,
відпочинку та спілкування
Предметна ІКТ-компетентність:
• здатність раціонально використовувати комп’ютер і
комп’ютерні засоби для розв’язування завдань, пов’яза-
них з опрацюванням даних, їх пошуком, зберіганням,
поданням і передаванням;
• готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом
застосування засобів ІКТ та алгоритмів виконання за-
вдань;
• здатність співпрацювати за допомогою засобів ІКТ для
виконання комплексних завдань;
• вміння безпечно працювати з комунікаційними системами.
Діяльнісний вимір предметної ІКТ-компетентності
пов’язаний з такими вміннями учнів молодшого шкільного
віку:
Технологічні вміння:
• вмикає та вимикає комп’ютер;
• вибирає об’єкти та переміщує їх з використанням мані-
пулятора мишки
• виконує операції над об’єктами, зокрема, над вікнами,
файлами, папками;
• запускає програму на виконання та завершує роботу з
нею;
• використовує клавіатуру для введення символів, слів,
речень, текстів;
• здійснює підготовку та редагування нескладних текстів
невеликого обсягу в середовищі текстового редактора;
• працює з графічними об’єктами у середовищі графічного
редактора, створює елементарні малюнки та змінює зна-
чення властивостей створених малюнків;
• працює з комп‘ютерними програмами підтримки вив-
чення навчальних предметів;
• створює прості презентації на 3–5 слайдів на підтримку
власної проектної діяльності.

34. 34
Телекомунікаційні вміння:
• одержує, створює і надсилає електронні листи;
• виконує пошук в Інтернеті зображень і текстів за вказа-
ною темою;
• зберігає результати пошуку.
Алгоритмічні вміння:
• складає алгоритми дій з повсякденного життя, з викори-
станням матеріалу навчальних предметів (математики,
української мови тощо);
• аналізує текст задачі;
• складає, записує і виконує найпростіші алгоритми для
виконавців у визначеному середовищі, розрізняє основні
алгоритмічні конструкції.
У результаті засвоєння предметного змісту навчального
курсу «Сходинки до інформатики» учні мають виявляти
такі показники вміння вчитися:
• розуміти мету навчальної діяльності, визначати завдан-
ня для її досягнення;
• відбирати або знаходити потрібні знання, способи для
розв’язування різних типів навчальних і життєвих за-
дач (як типових, так і нестандартних, творчих);
• генерувати різні способи розв’язування задачі, проблеми;
• актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію, мо-
делювати, комбінувати, доповнювати, перетворювати її;
• аналізувати навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та
несуттєві ознаки, групувати та класифікувати об‘єкти за
певними ознаками;
• співпрацювати у різних групах для виконання комплек-
сних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих ро-
ботах тощо), які вимагають застосування різних компе-
тентностей, готовності до продуктивної праці.
Курс «Сходинки до інформатики» розрахований на 105
годин (35 годин у 2 класі, 35 годин у 3 класі і 35 годин у 4
класі з розрахунку 1 година на тиждень за рахунок інварі-
антної частини навчального плану).
Відповідно до Державного стандарту початкової загаль-
ної освіти курс «Сходинки до інформатики» будується за
такими змістовими лініями: