1. "Якщо очевидно, що цілей не можна
досягнути,
не коректуйте цілі, коректуйте дії."
Конфуцій
Боліжук
Надія Петрівна
Практичний психолог
Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІст. №4-ліцей»
Психологічний супровід
адаптаційного періоду

2. Перехід дітей до середньої школи в цілому можна
схарактеризувати як кризу шкільного розвитку дитини.
Формування норм шкільного життя через збільшення
кількості предметів;
наявність предметно-кабінетної системи навчання;
позиція батьків як «керівників»;
ставлення вчителів до дітей як до дорослих (до
старшокласників) – усе це ставить насамперед дітей у
скрутне становище, найчастіше вони «губляться» у цій
ситуації, і це позначається на їхній адаптації до навчання у
середніх класах, впливає на інтерес до школи, викликає
нерівність особистісних й інтелектуальних успіхів.
Здебільшого батьки констатують негативну динаміку
навчальної і поведінкової успішності. Гуманне бажання
дорослих адаптувати дітей найчастіше призводить до
грубого тиску на них.

3. Першочергове значення, у подоланні кризи
шкільного розвитку
підтримка емоційно благополучного стану дітей у школі,
координація ставлення до процесу навчання п’ятикласників
між педагогами й батьками, профілактика шкільної
дезадаптації через створення стійкої ситуації успіху.
Плавний перехід до нової системи навчання спрямований на
підвищення ефективності навчальної діяльності шляхом
актуалізації, зокрема мнемічної сфери школяра, обумовленої
особистісними особливостями – цінностями, інтересами,
цілями, мотивами і характером діяльності, пов’язаної зі
значеннєвим аналізом навчальних повідомлень.

4. П’ятий клас – це фактично початок навчання дітей на новому
витку навчальних взаємин. Найважливішим, для
п’ятикласників, у подоланні дезадаптації є розвиток емоційного
ставлення до світу, до людини, до себе – пов’язане з організацією
діалогового спілкування дитини з однолітками і дорослими
(емпатичний спосіб спілкування), розвиток самосвідомості
дитини, почуття «я».
До кола специфічних проблем, що виникають в учнів
даного віку входять:
- порушення росту «я»,
- самонеадекватність,
- сумніви і невпевненість у можливостях власного
особистісного росту й обумовленні ними тривожність
і ворожість дитини до світу.

5. Протягом навчального року, а особливо у перші місяці
навчання проявляються особливості поведінки та
навчання п’ятикласників.
Характерні прояви труднощів у навчанні:
Підвищена тривожність
Замкненість
Боязкість
Нерішучість
Сором’язливість
Боязливість як риса характеру
Особливості нервової
системи

6. Характерні прояви труднощів у поведінці:
- Агресивність
- Запальність
- Дратівливість
- Плаксивість
- Загострена вразливість
- Схильність переживати і
хвилюватися через
незначні приводи
- І особливо підвищена
тривожність

7. Психологічні особливості
учнів 5-х класів.
Центральне місце в житті підлітка посідає спілкування з товаришами.
У 5-6 класах основним є прагнення зайняти певний статус у колективі.
Фрустрація потреби бути значущим серед товаришів у багатьох підлітків
може ставати причиною важких негативних переживань. Міняються
критерії оцінювання однолітків, на перше план виходять товариство,
сміливість, уміння керувати собою, знання (а не просто успішність).
На думку самих учнів, поява «ізольованих» дітей пов’язана з відсутність
в них рис «гарного товариша». У це поняття вони вкладають взаємну
відвертість, розуміння, рівноправність, чуйність, здатність
співпереживати, уміти зберігати таємницю. Виникає інтерес до
однолітків протилежнолї статі, що розвиває інтерес до власної
зовнішності.
У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від того, що про тебе
говорять і як до тебе ставляться. Підлітки прагнуть показати себе з
кращого боку. Страх показати своє незнання й невміння може бути
причиною незручності, невпевненості в собі, часто може маскуватися
під награною розв’язаністю, брутальністю.

8. Основні причини труднощів у навчанні
п’ятикласників
 Недоліки навчальної підготовки, несформованість
спеціальних навчальних умінь і навичок.
 Несформованість необхідних розумових дій і
операцій – аналізу, синтезу, поганий мовний
розвиток, недоліки уваги та пам’яті.
 Особливості навчальної мотивації, яка залежить
від сформованості (або несформованості) інтересу
до навчання, впливу батьків та друзів.
 Слабка довільність поведінки та діяльності –
небажання, неможливість, за словами школярів,
змусити себе постійно вчитися.

9. Для успішної адаптації учням 5-их класів
необхідно:
- фізичне здоров’я;
- комунікативні здібності;
- високий рівень шкільної мотивації тощо.
Але вагоме значення посідає емоційний
компонент, а саме рівень шкільної
тривожності дитини.

10. Визначення рівня тривожності.
Тест шкільної тривожності за Філіпсом
Мета: Вивчити рівень і характер тривожності, визначити ступінь прояву
тривожності, характерні риси прояву особистісної тривожності (ОР)
та реактивноі тривожності(РТ).
Загальна
кількість
п’ятикласників
Норми тривожності
Дуже низький
рівень
тривожності
Норма Підвищена
тривожність
Висока
тривожність
46
26 – хлопців
20 - дівчат
1
1 – хлопець
26
17 – хлопців
9 - дівчат
19
10 – хлопців
9 - дівчат
0

11. Тест-опитувальник Фурмана
Загальна
кількість
п’ятикласників
Кількість
адаптованих
учнів
Кількість
неадаптованих
учнів
Кількість
дезадаптованих
учнів
46
26 – хлопців
20 - дівчат
30
11 – хлопців
19 - дівчат
13
10- хлопців
3 - дівчат
3
3 – хлопців
Мета : визначити рівень функціональної особистісної адаптованості
учнів молодшої середньої ланки.

12. Соціометричний статус
Мета: Дослідження емоційно-безпосередніх взаємин усередині класу.
Визначення «зірок» та «ізольованих», змоделювати динаміку розвитку класу.
Загальн
а
к-сть
учнів
Високий
рівень
Середній
рівень
Достатній
рівень
Низький
рівень
49
26 – хлопців
23 - дівчат
2 (лідери)
1 – хлопець
1 - дівчина
7 (зірки)
2 – хлопців
5 – дівчат
36
20 – хлопців
16 – дівчат
4 (ізольовані)
3 – хлопців
1 - дівчина

13. Визначення рівня шкільної мотивації за
(Н. Лускановою).
Мета: оцінити динаміку шкільної мотивації. Визначити: систему спонукань,
що викликають активність учня, характер і спрямованість навчальної
діяльності.
Загальна
кількість
п’ятикласників
І
Рівень
ІІ
рівень
ІІІ
Рівень
ІV
Рівень
V
Рівень
36
20 – хлопців
16 - дівчат
0 2
2- хлопців
23
10– хлопців
13 - дівчат
9
6 – хлопців
3 - дівчат
2
2 – хлопців

14. Рівні мотивації
 І рівень – високий рівень шкільної мотивації, навчальної активності. У дітей є
пізнавальний мотив, бажання якомога успішніше виконувати всі шкільні
вимоги. Учні чітко виконують усі вказівки вчителя, старанні та відповідальні,
дуже переживають, коли отримують низькі оцінки.
 ІІ рівень – середня норма прояву шкільної мотивації (ставлення до себе, як до
школяра, практично сформоване. Діти успішно впораються з навчальною
діяльністю.
 ІІІ рівень – позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей
позанавчальною діяльністю. Діти доволі комфортно почуваються у школі, проте
частіше ходять туди, щоб спілкуватися з друзями, з учителем. Їм подобається
почуватися учнями, мати красивий портфель, ручки, зошити. Пізнавальні
мотиви сформовані недостатньо, навчальний процес приваблює мало.
 ІV рівень – низька шкільна мотивація, ставлення до себе, як до школяра, не
сформоване, неохоче відвідують школу, віддають перевагу пропускам занять. На
уроці часто займаються сторонніми справами. Діти відчувають утруднення в
навчальній діяльності.
 V рівень – негативне ставлення до школи ( прояви шкільної дезадаптації). Вони
не справляються з навчальною діяльністю, відчувають проблеми в спілкуванні з
однокласниками, у взаєминах з учителем. Школу вони нерідко сприймають як
вороже середовище.

15. 5-А клас
І рівень – високий рівень шкільної мотиваці - 0 учнів
ІІ рівень – середня норма прояву шкільної мотивації - 1 учень
(ставлення до себе, як до школяра, практично сформоване)
ІІІ рівень – позитивне ставлення до школи -7 учнів
(але школа приваблює таких дітей позанавчальною діяльністю,
пізнавальні мотиви сформовані недостатньо)
ІV рівень – низька шкільна мотивація – 6 учнів
( ставлення до себе, як до школяра, не сформоване, діти
відчувають утруднення в навчальній діяльності)
V рівень – негативне ставлення до школи – 1 учень

16. 5-Б клас
І рівень – високий рівень шкільної мотиваці - 0 учнів
ІІ рівень – середня норма прояву шкільної мотивації - 1 учень
(ставлення до себе, як до школяра, практично сформоване)
ІІІ рівень – позитивне ставлення до школи -15 учнів
(але школа приваблює таких дітей позанавчальною
діяльністю, пізнавальні мотиви сформовані недостатньо)
ІV рівень – низька шкільна мотивація – 3 учнів
( ставлення до себе, як до школяра, не сформоване, діти
відчувають утруднення в навчальній діяльності)
V рівень – негативне ставлення до школи – 1 учень
( прояви шкільної дезадаптації)

17. Один із компонентів супроводу -
формування позитивного психологічного
клімату в колективі.
Мета: формування колективістських взаємин, психологічна підтримка
та психологічний супровід адаптаційного періоду.
Завдання:
- корекція тривожності, пасивності учнів;
-підвищення самооцінки, покращення самосприйняття та сприйняття
іншими;
- формування почуття причетності до інших, приналежності групі;
-розвиток уміння розрізняти емоційний стан інших людей, адекватно
передавати свій емоційний стан, коригувати вміння володіти собою;
-подолання психологічного бар’єру сором’язливості, замкнутості,
розвиток впевненості в своїх силах;
- корекція порушень у сфері спілкування.

18. Методичні рекомендації
Використання вправ спрямовано на:
 розвиток уваги до себе, коли говорять про
нас, і до інших, коли ми говоримо про
інших;
 формування зацікавленості дітей у заняттях;
 зняття емоційного напруження, створення
атмосфери взаємодії довіри й “захищеності”;
 вміння бути уважним один до одного.

19. Предмет корекції: емоційна та
комунікативна сфери.
Методи розвитку: проективні малюнки,
методи поведінкової корекції,
ігротерапія.
Очікувані результати: зниження рівня
тривожності, підвищення самооцінки,
розвиток комунікативних здібностей
учнів, колективістських взаємин.

20. Кінцевий результат - модель
дитини із благополучним статусом у
колективі
 Уміє працювати в команді.
 Володіє різним прийомами вербального і
невербального спілкування.
 Спілкується толерантно.
 Має інтереси (соціально прийняті).
 Акуратний у зовнішньому вигляді.

21. «Велика» психологічна гра -
це цілісна, закінчена дія, яка має свою внутрішню систему
цілей і правил і ставить певні вимоги до системи
відносин між учасниками.
Це – «маленьке життя», що проживається кожним
учасником, і вже тому вона самоцінна.
Види «великих» психологічних ігор:
- ігрова оболонка
- ігри-проживання
- ігри-драми
- проектні ігри

22. «Велика» психологічна гра вид розвиваючої
роботи. Вона налаштовує на усвідомлення
проблем і цілей і ведучих і учасників. Гра
відкриває ресурс розвитку, що є в класі і в
окремих учасників (до чого вони реально
готові, до чого не готові, що їм цікаво, що – ні).
Слідом за грою можуть іти тренінгові заняття,
уроки психології, змістовна освітня діяльність
(наприклад проектна).
Переважно «Велика» психологічна гра
застосовується у критичні моменти класного
колективу. Ігрові оболонки можна
використовувати і у роботі із
старшокласниками.

23. Ігрова оболонка як один із
видів «великої психологічної
гри»
Особливості гри:
ігровий сюжет виступає обрамленням, загальним
тлом, на якому вирішуються розвиваючі й
корекційні психологічні завдання.
Розвиваючі можливості:
- розвиток психічних процесів і властивостей, що є
базовими для подальшого формування
суб’єктивної позиції: когнітивних, регуляторних,
мотиваційних.
- Розвиток комунікативних навичок і соціально-
психологічних властивостей особистості:
соціальної уяви, соціальної перцепції, готовності
до співробітництва.
- Розвиток рефлексії і саморефлексії.

24. Тема: психологічна гра
«Калейдоскоп»
(ігрова оболонка для учнів 5 класів)
Мета:
надати можливість дітям вступи у взаємодію
з
іншими учнями, прожити ситуації
співробітництва, взаємопідтримки, побачити
на власному прикладі й прикладі своїх
однокласників моделі ефективного
спілкування в різних ситуаціях.
Надати можливість для розвитку
самоконтролю, критичності до себе й інших,
здатності аналізувати свої дії, створення
позитивного емоційного налаштування