1. Рослинний світ Кіровоградщини

2. Кіровоградщина знаходиться в центрі України. Її рослинний світ дуже цікавий та різноманітний. Від Південного Бугу до Дніпра простягається територія області. Навскоси з південного заходу на північний схід перетинають територію області лісостепова та степова зони. Нині понад 70% лісостепової частини області розорано, ліси і лісонасадження займають лише 7,2% території області. Та збереглися і досі у лісостеповій зоні значні лісові масиви на вододілах – Чорний ліс, Нерубайський та інші. Багата та різноманітна степова рослинність збереглася і на схилах річкових долин та балок, на узліссях. Досить добре збереглася лучна та болотна рослинність в заплавах річок. Познайомитися із світом рослин Кіровоградщини найкраще по їх основних групах, які відповідають основним типам рослинності області – степовому, лісовому, лучному та болотному. Мало представлені в області водна і пісколюбна рослинність. Зате є різноманітний світ гранітних відслонень.

4. Краю мій степовий

5. В Україні степова зона простягається у південній частині території нашої держави від пониззя Дунаю до Середньоросійської височини більше як на тисячу кілометрів. У степах переважають багаторічні трав ’ янисті рослини. Вони пристосувались до тривалої посухи. Одні з них мають опушення, інші – восковий наліт, вони нерідко шорстколисті, їхнє коріння глибоко проникає у грунт. Є рослини – сукуленти, які накопичують у своїх тканинах вологу.

6. Степи переважно лучні. Пирій середній Келерія степова Тонконіг вузьколистий У травостої найбільшу роль відіграють пирій середній, тонконіг вузьколистий та келерія степова.

7. На найбільш сухих та освітлених місцях формуються угрупування ковили. Ковила здавна є символом степів, але трапляється на Кіровоградщині не часто.

8. Найпоширеніша ковила на Кіровоградщині – ковила волосиста. Угрупування ковили волосистої трапляються у степах по всій території області. Високі куртини цієї ковили хоч і не мають опушення на остях та помітні вже здалека.

9. Ковила пірчаста Ковила Лессінга Спорадично зустрічаються ковила пірчаста та ковила Лессінга. Пірчаста ковила – досить висока, з гладенькими стеблами і довгою вузькою сріблястою волокоттю. Ковила Лессінга невисока, із жовтуватими пірчастими остями.

10. Ковила Українська Ковила пухнастолиста Ковила вузьколиста Дуже рідкісними видами є ковили Українська, пухнастолиста та вузьколиста. Особливо рідкісні п ухнастолиста та вузьколиста ковили .

11. Та переважає у Кіровоградських степах не ковила. Найчастіше панує на степових ділянках типчак (костриця)– невисока, щільна трава, серед якої зростають куртини ковили, інших злаків, яскраве степове різнотрав ’ я. Кіровоградщина входить до смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів. Типчак (костриця)

12. На Кіровоградщині зростає і перекотиполе, вірніше зростають, бо перекотиполе – це не одна якась рослина, а група степових рослин кулястої форми, пристосованих для перенесення вітром. Перекотиполе

13. Кермек татарський Залізняк колючий Синьоголовник Рослина перекотиполе розсіює своє насіння на значній відстані. При перекочуванні вітром по степу кулі перкотиполя зчіплюються одна з одною і мандрують степом. Життєві форми перекотиполя Кіровоградщини – залізняк колючий, синьоголовник і кермек татарський. Найбільш характерна рослина – залізняк колючий. Від його товстого кореня відростають стебла, що утворюють кулю.

14. Одним із символів степу є горицвіт, або адоніс весняний. Рослина названа на честь красеня-юнака Адоніса, героя грецького міфу, якого покохала Афродіта, богиня вроди і кохання. За рішенням Зевса Адоніс мав проводити частину року на землі, частину – під землею. І щороку навесні в степах з ’ являється гарна рослина із вузьколінійними листками і жовтими квітками. Адоніс

15. В степах Кіровоградщини зростає й рідкісніший від адонісу вид - адоніс волзький. Обидва адоніси є отруйними і одночасно цілющими рослинами. Адоніс волзький

16. Півники (іриси) Квітами степу є також півники – іриси. Назва “ірис” у перекладі з грецької означає “райдуга”. І справді, всі барви веселки виграють у квітках цих рослин. У стародавній Греції вони були присвячені богині веселки Ірис, вісниці безсмертних, що переносила душі померлих жінок у царство Аїда. Звідси до наших днів існує звичай висаджувати півники на могилах.

17. Півники карликові Півники злаколисті В степах Кіровоградщини зростає декілька видів дикорослих півників. Півники злаколисті є рідкісними в області. Вони мають синьо-фіолетові запашні квітки з білими плямами та жовтими смугами. Півники карликові – найпоширеніші. Стебло у них маленьке (до 3 см заввишки), а квіти – великі і … різного кольору!

18. Півники бліді Півники солелюбні Півники бліді є найціннішими. У них широке листя, біло-жовті квітки на короткому стеблі. Півники солелюбні – лучно-степовий вид засолених місць. Це досить висока рослина із жовтими квітами та вузькими листками.

19. Белевалія сарматська На півдні області стоїть серед трав невисока, 30-40 см заввишки, розчеріпка із довгими квітконосами, які під час квітування видовжуються у 4-8 разів і горизонтально відхиляються від стебла. Має вона гучне ім ’ я – белевалія сарматська.

20. Характерна рослина степів – льон. Льон жовтий Льон шорсткий Один із найкрасивіших – льон жовтий, що підлягає в області охороні. Цей вид зростає на світлих, сухих місцях здебільшого на вапнякових грунтах. Нерідко можна побачити льон шорсткий із великими блідувато-фіолетовими квітами. Ця шорстковолосиста рослина зростає переважно на кам ’ янистих степових схилах.

21. Льон багаторічний Льон австрійський Досить часто на території області зустрічаються льон багаторічний та льон австрійський.

22. Гвоздики Чимало у степовому травостої і диких гвоздик. Своєю красою вони нерідко не поступаються перед садовими красунями, підкреслюючи ще раз, що грецька назва гвоздики “діантус” означає “божественна квітка”.

23. В більшості кіровоградських степових гвоздик квітки забарвлені у червоний, пурпуровий або рожевий колір, наприклад, у нашої скромної гвоздики дельтовидної або трав ’ янки, що зростає дерновинками на узліссях лісостепу нашої області. Гвоздика дельтовидна (трав ’ янка)

24. Червоний колір і у гвоздики несправжньобородатої, яка на пурпурових пластинках зверху має “борідку” волосків, і у гвоздики Андржійовського, квітки якої сидять у здутих піхвах-листках. А у гвоздики ланцетної, що зростає на степових та кам ’ янистих схилах блідо-жовті квітки. Зовсім особливою є гвоздика прибузька. Про неї ще згадаємо в розділі “Серед гранітних скель”. Гвоздика прибузька Гвоздика несправжньобородата Гвоздика Андржійовського

25. Шавлія лісова Шавлія лукова Потрібно згадати і про високі та вже здалека помітні шавлії. Шавлії

26. А як не згадати про пахучі чебреці, що утворюють різноманітні килимки в кіровоградських степах. Непримітна зовні рослина має неповторний п ’ янкий запах. Недарма кажуть, що Україна має чебрецевий запах. Чебрець

27. Полин гіркий Полин дніпровський На кіровоградській землі зростають і різні види полину. Ця трава, непоказна зовні, також надзвичайно пахуча .

28. Грудниця-звичайна Холодок-аспарагус Звіробій Ажурні холодки-аспарагуси, стрункий звіробій та грудниця-звичайна теж поширені в наших степах.

29. Австралійський Нутовий Повислоквітковий Датський Багато в кіровоградських степах різних видів волохатих астрагалів.

30. А як не згадати про весняні степові рослини Серед рослин, що квітують навесні, можна виділити дві групи: - І група рослин; - ІІ група рослин.

31. І група весняних степових рослин Такі степові рослини, відцвівши навесні, продовжують рости далі. Розглянемо їх.

32. Польова Опушена Польова дрібна Триколірна Лісова Духмяна Це – ріноманітні види фіалок.

33. Барвінок малий Барвінок трав ’ янистий Окрасою кіровоградського степу завжди були і є хрещаті барвінки.

34. Сон весняний Сон великий Сон розкритий Чудо весняного степу області - сон-трава. Сон чорніючий

35. Адоніс волзький Адоніс Одними із перших розквітають навесні в степу яскраво-жовті адоніси.

36. Карликові Злаколисті Солелюбні Весною в степах області радують око різномаїттям кольорів та відтінків півники. Кінець В меню груп В меню

37. ІІ група весняних степових рослин Ці рослини з ’ являються над поверхнею землі лише на нетривалий час. Більшу частину року вони проводять під землею у вигляді кореневищ, цибулин, бульб. І лише на короткий час навесні ці рослини починають бурхливо розвиватися, вкриваючи рясним цвітом землю. Так само швидко вони утворюють насіння, жовкнуть і знову ховаються під землю. Тому ця група рослин має назву “ефемероїди” – від грецького слова, що означає “короткий”.

38. Гадюча цибулька хохолкова Гадюча цибулька китицевидна В степах ефемероїдів чимало. Найчастіше трапляється гадюча цибулька (мускарі). Це – чарівна рослина до 20 см заввишки, а свою назву вона отримала за корінь-цибульку. Коли вона з ’ являється навесні, пробуджуються від зимової сплячки й гадюки. Наукову назву “мускарі” дано рослині за мускусний аромат її квіточок.

39. Гусяча цибулька (зірочки) теж ефемероїд з цибулькою. Це малоефектна рослинка. Назва роду “гагеа” дана рослині на честь англійського ботаніка Томаса Гейга. Гусячою її назвали тому, що її люблять гуси. Дуже цікаві пелюстки цієї квітки – зовні зелені, зсередини жовті. Поки квітка не розкриється, вона малопомітна, а розквітне – справді золота зірочка. Гусяча цибулька (гагеа)

40. Шафран сітчастий Гіацинтик блідий Рідше зустрічаються в степах Кіровоградщини шафран сітчастий та гіацинтик блідий.

41. Тюльпан бузький Гімносперіум одеський Тюльпан гранітний Рідко зустрічаються в області тюльпани бузький та гранітний. Та найрідкіснішим у групі ефемероїдів є гімносперіум одеський. В меню Кінець В меню груп

42. Серед гранітних скель

43. Своєрідності та краси Кіровоградщині надають гранітні відслонення – виходи кристалічного щита. Вони мають різноманітний вигляд, особливо там, де кристалічний щит перерізаний долинами річок та на стрімких схилах балок. Це широкі велетенські брили, групи каменів, розсипи або навіть вологі печероподібні розщілини. Рослини зуміли пристосуватися до зростання на камінні, в тріщинах, розщіленах скель. Ці рослини називаються петрофітами (від грецьких слів “петрос” – камінь та “фітон” – рослина). Здавна рослина, що зуміла прижитися на камені, була уособленням перемоги життя. І рослин таких на Кіровоградщині чимало.

44. Першими на камінні з ’ являються лишайники, “рослини-сфінкси”, в яких переплетені гриб та водорость. Деякі з лишайників схожі на накип на камені. Накипні лишайники

45. Листуватий лишайник Кущовий лишайник Інші лишайники, такі як листуватий чи кущовий, подібні до кущиків між камінням.

46. Поруч з лишайниками на граніті - мохи, приземкуваті, нерідко темні.

47. На кіровоградських гранітних відслоненнях росте багато різних видів мохів.

48. Чебрець Маршалла Чебрець Палласа Чебрець блошницевидний Лиш айники та мохи торують дорогу іншим рослинам. Це невеликі рослинки, що утворюють щільні дерновинки. Наприклад, чебреці, які утворюють влітку квітуючі подушки. Дуже гарні вони, улюблені в нашому народі, до того ж дуже цілющі.

49. Різноманітні цибульки теж пристосувались зростати серед гранітів, піднімаючи зонтички своїх квітів. У цибулі жовтіючої вони і справді жовті, блискучі, а у цибулі Пачоського – рожевувато-жовтуваті. Цибуля жовтіюча Цибуля Пачоського

50. Невеличкі соковиті очитки куртинками часто селяться серед кіровоградських гранітів. Очиток білий Очиток великий

51. Очиток їдкий Найчастіше трапляється очиток їдкий з яскраво-жовтими квітками-зірочками. Можна побачити цю рослину мало не по всій Україні на піщаних грунтах та кам ’ янистих схилах.

52. Очиток Борисової А от очиток Борисової, блакитнувато-зелена рослинка, стебельця якої звисають із тріщин скель, є ендемічним видом, зростає лише на гранітах Придніпров ‘ я, в основному на Кіровоградщині, частково на суміжних територіях інших областей.

53. Ауринія скельна Жабриця Палласа Серед рослин, які зростають на малозарослих скелях, - жабриця Палласа та ауринія скельна.

54. Гвоздика прибузька Тюльпан гранітний І, звичайно, тут є рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України – тюльпан гранітний і гвоздика прибузька.

55. Гвоздика прибузька є окрасою гранітних скель. Це - ендемік Придніпровської височини.

56. Пухирник ламкий Аспленій північний Аспленій волосовидний У вологих тріщинах скель, куди рідко заглядає сонце, зростають ніжні дрібні папороті – аспленій північний, аспленій волосовидний, пухирник ламкий. Останню папороть названо так тому, що тоненькі черешки її листків ламкі.

57. Щитник чоловічий Щитник шартрський Багатоніжка звичайна Рідше трапляються щитник чоловічий, багатоніжка звичайна, шитник шартрський. Багатоніжка – папороть із розсіченим листком, в неї багато листочків-”ніжок”, а кореневище солодке, тому звуть її в народі солодицею, солодким коренем.

58. Кизильник чорноплідний Спірея звіробієлиста Зростання гранітів – тривалий процес. Коли в тріщинах накопичується гумус, тут з ’ являються невисокі чагарники. Дуже характерними для гранітних відслонень є кизильник чорноплідний та спірея звіробієлиста – невеличкі, специфічного вигляду чагарники, коріння яких міцно тримається в розщілинах каменю.

59. Зростають на камені також декілька видів шипшини. Шипшина французька Шипшина пашенна Шипшина собача

60. Привертає до себе увагу шипшина найколючіша. Квіти цієї шипшини ніжні, незвичайні – із світложовтими пелюстками, на довгих квітоніжках. Ця шипшина – дрібний кущик з гілками, рясно вкритими міцними прямими шипами і дрібними голчастими шипиками. Плоди цієї шипшини – чорні і майже кулясті. Нерідко зарості шипшини найколючішої утворюють угрупування. Шипшина найколючіша

61. На кам ’ яних схилах при заростанні гранітів поступово формується петрофітний степ, тобто степ на камені. Головну роль тут відіграють злаки – типчак та ковила волосиста. Типчак Ковила волосиста

62. Карагана кущова (акація жовта) Плями утворює карагана кущова (акація жовта) – дуже розгалужений маленький чагарничок, житель степової зони. Зрідка трапляється вона і на півдні лісостепу. В меню Кінець

63. Ліси - від Буга до Дніпра

64. Кіровоградщина небагата на ліси, проте вони тут дуже різноманітні. Основні лісові масиви зосереджені на південних відрогах Придніпровської височини. Одним з найбільших є Чорноліський масив, розташований на піднятому правому березі верхів ’ я річки Інгулець. На півночі до Чорноліського масиву прилягає Дмитрівсько-Чутівський. Ці два масиви – типові угрупування південної смуги лісостепу. Вони дуже затінені, в народі їх називають чорноліссям. На південь від Дмитрівсько-Чутівського масиву, в Придніпров ’ ї простягається масив Холодний Яр. Всі ці ліси багаті на різноманітні дерева, кущі й трави.

65. Граб Дуб У Чорноліському та Дмитрівсько- Чутівському масивах в деревостані переважають дуб та граб, утворюючи на великих площах дубово-грабові ліси.

66. Ясен Липа Менші площі в масиві займають ясенево-дубові та липово-дубові ліси, а також чисті дубові насадження.

67. Береза В ’ яз Клен В деревостанах трапляються береза, в ’ яз та різні види кленів.

68. Але основною породою в лісах нашої області є дуб. Це – національне дерево України. Здавна це дерево вважається втіленням міцності й сили, це – одне з наших найбільш довговічних дерев. Навесні дуб розкривається пізно і цвіте значно пізніше інших дерев. Квіти у дуба невеликі та непоказні. З них під осінь виростають плоди-жолуді. Дуб

69. Липа Липа, супутник дуба, рідко формує чисті насадження. Це дуже тіньовитривале дерево, яке здавна пристосувалося товаришувати з дубами-велетнями. Квітує липа значно пізніше інших дерев, вже в середині літа. Її квітки, дарма що непоказні, блідо-жовті, мають чудовий аромат та багаті нектаром.

70. Калина-гордовина Крушина послаблююча Крушина вільховидна В ярусах підліску на освітлених місцях поодиноко або групами трапляються кущі крушини та калини- гордовини.

71. Бруслина європейська Бруслина бородавчаста Ростуть в підліску й поодинокі кущі бруслини європейської та бруслини бородавчастої. Яскраві та оригінальні плоди бруслини з декількома чорними насінинами поширююють птахи.

72. Трапляється в лісі й ліщина. Її листки розташовані майже горизонтально в одній площині і не затінюють один одного. Так ліщина краще використовує недостатнє освітлення в темному лісі. Квітує вона дуже рано, коли ще не розвинулося листя дерев, щоб пилок міг вільно переноситись вітром. А щоб рано зацвісти, ліщина формує свої сережки ще наприкінці літа. Плоди ліщини переносять по лісу білки. Ліщина

73. Зірочник ланцетовидний (стелларія) Осока волосиста Трав ’ яний покрив у л і сових масивах Кіровоградщини не відрізняється значним різноманіттям. Найчастіше в ньому переважають на верхніх частинах схилів зірочник ланцетовидний і осока волосиста, а по днищах та нижніх частинах схилів - яглиця звичайна. Це – звичайні домінанти листяних лісів України. Яглиця звичайна (снитка або снить)

74. Зірочник ланцетовидний в багатьох мовах зветься “рослиною-зіркою”. Наукова назва рослини “стелларія” походить від латинського “стелла” – зірка. Досить великі квітки зірочника дійсно схожі на десятипроменеву зірку, оскільки кожна із п ’ яти білих пелюсток глибоко розсічена. Ця рослина дуже швидко росте і за короткий час захоплює в лісах значну територію. Під сніг зірочник йде із зеленими листками, які протягом зими відмирають. Зірочник ланцетовидний (стелларія)

75. Осока волосиста любить сухі стрімкі місцини, що добре прогріваються. Назву свою ця осока отримала тому, що краї її листків вкриті численними волосками, неначе війками – за ними легко розпізнати осоку волосисту. Ця осока завжди зелена, зеленою вона йде під сніг і зеленою зимує. Навесні відростає молоде листя, а старе всихає. В осоки довгі тонкі кореневища, що швидко розповзаються, тому вона швидко захоплює нові території. Осока волосиста

76. Яглицеві ліси не такі яскраві, оскільки під пологом лісу яглиця практично не квітує. Білі зонтики – суцвіття яглиці – трапляються лише на узліссях або на відкритих місцях у лісі. Яглиця, яку ще називають сниткою, сниттю, є вологолюбною рослиною. Вона має довгі тонкі кореневища, здатна швидко розростатися, захоплюючи вільні площі. Яглиця звичайна (снитка або снить)

77. Копитняк Купина багатоквіткова Просянка розлога Переліска багаторічна Медунка темна (пульмонарія) Трапляються в широколистяному лісі й інші типові мешканці. Їх називають неморальними видами від слова «неморум» - широколистяний. До них належать переліска багаторічна, копитняк, купина багатоквіткова, медунка темна, просянка розлога та низка інших.

78. Одна з найбільш відомих лісових трав – копитняк з листками характерної форми, дійсно схожими на слід кінського копита. Листки копитняку щільні, темно-зелені, блискучі, мають слабкий перцевий запах. Квіти цієї рослини ховаються біля землі під листками, ніколи не піднімаючись. Їхнє забарвлення незвичне – червонувато-коричневе, а пелюсток у квітки лише три. Плоди копитняку також подібні до квіток. Копитняк

79. Одна з дуже вишуканих рослин – купина багатоквіткова. Це рослина із еліптичними листками і звисаючими квітками зеленкуватого кольору, з яких розвиваються синьо-чорні ягоди. Цю рослину ще називають “соломоновою печаткою” за чітко помітні на її кореневищі округлі сліди. За легендою цар Соломон був вражений елегантністю цієї рослини і, відзначивши це, поставив на її кореневищі свою печатку. Насправді “печатка – це округлий слід відмерлого гону рослини. Купина багатоквіткова

80. Звичною в кіровоградських лісах є медунка темна. Наукова назва рослини “пульмонарія” походить від слова “пульмо” – легені, колись вона використовувалася від легеневих хвороб. Назва “медунка” пояснюється тим, що в її квітках багато нектару. З цим пов ’ язана і різниця в забарвленні квіток медунки. Її бутони та молоді квітки мають рожеве забарвлення, а ті, що відцвітають, - синє. Речовина, що забарвлює квітки медунки, зветься антоціан, він може мати різний колір. Медунка темна (пульмонарія)

81. Трапляється в лісах області родичка купини – конвалія травнева, лікарська рослина. Така звичайна в лісовій зоні, із наближенням до степової зони вона стає все рідшою. Проте, на вологих ділянках, особливо на терасах річок можна побачити у травні килим квітуючих конвалій і згадати поетичні рядки “Знов конвалії квітнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі…”. Конвалія травнева

82. Кизил (корнус) Калина-гордовина Осока парвська Егоніхон (горобейник) Живокіст Бессера У Дмитр і всько-Чутівському лісовому масиві крім типових неморальних видів зростають рослини, яких більше ніде в області немає, - мешканці центральноєвропейських і субсередземноморських країн. До таких рослин належать калина-гордовина, живокіст Бессера, кизил (корнус), егоніхон (горобейник) та осока парвська.

83. Кизил утворює підлісок, який більш розвинений на світлих ділянках лісу. Яскраво-червоні плоди кизилу дали назву рослині, адже “кизил” в тюркських мовах означає “червоний”. Наукова назва рослини “корнус” походить від латинського слова, що означає “ріг”, – через дуже тверду деревину кизилу. Кизил (корнус)

84. Живокіст Бессера Живокіст Бессера виявлений на Кіровоградщині зовсім недавно. Цей вид названий відомим українським ботаніком Б. В. Заверухою на честь відомого дослідника флори Поділля. Живокіст Бессера зростає на освітлених пагорбах в грабово-дубових лісах. Це - не дуже помітна у лісовому травостої рослина з видовжено-еліптичними листками та світло-жовтими квітками.

85. В лісах зростає й субсередземноморський чагарник – калина-гордовина. Вона має кулясту крону, широкі, зморшкуваті листки, зонтикоподібні суцвіття із білими квітками. Плоди гордовини, спочатку зеленкуваті, при достиганні червоніють, а стиглі – чорні, блискучі. Не дивно, що цю привабливу рослину культивують в садах і парках. Калина-гордовина

86. Егоніхон (горобейник) Егоніхон (горобейник) пурпурово-голубий – незвичайна рослина. Від її кореневищ відходять два різні види гонів, негалузистих, густо вкритих листям. Одні гони - з квітами, прямостоячі, інші – безплідні, нахилені або лежачі. Тому егоніхон густо вкриває поверхню грунту у світлих лісах. І квітки у рослини незвичайні, синьо-фіолетові, а плоди-горішки гладенькі, білі.

87. Осока парвська Осока парвська утворює високі плями в трав ’ яному покриві кизилових лісів. Ця рослина дуже рідкісна в Україні. Вона зростає пухкими купинами, має косе, міцне, розгалужене кореневище і зелені з сизуватим відтінком жолобчасті листки із загорнутими наспід краями. Осоку парвську використовують в народній медицині.

88. Шоломниця висока Зустрічається в наших лісах і світлолюбна центральноєвропейська рослина – шоломниця висока. Це – граціозна і досить висока рослина із суцвіттям світло-синіх квіток. Вона зростає із типовими рослинами широколистяних лісів, утворюючи незвичайні та цінні угрупування.

89. Анемона жовтецева Ряст ущільнений (коридаліс) Ряст Маршала Навесні у кіровоградських лісах можна зустріти чимало рослин-ефемероїдів. На відміну від степових ефемероїдів, які “полюють” на весняну вологу, лісові потребують весняного світла. Зустрічаються анемона жовтецева, ряст ущільнений і ряст Маршала.

90. Назва “анемона” походить від слова “анемос”, що означає “вітер”. Вірогідно, вітер часто розхитує квіточки на тоненьких стебельцях. Жовтецевою її назвали за жовтий колір квіток, подібних до квіток жовтеців. Плід анемони складається з багатьох горішків, які мають їстівні придатки. Мурахи їх поїдають і сприяють поширенню рослини. Анемона жовтецева

91. Ряст ущільнений має синювато-лілові квітки цікавої будови. Одна з її пелюсток має шпорець, а дві утворюють щось подібне до шолома. Звідси походить і наукова назва рясту “коридаліс”, оскільки грецьке слово “корис” означає “шолом”. Ряст – здавна улюблена в народі рослина. Його масова поява в лісах навесні пов ’ язувалася людьми з весняним оновленням природи. Недарма в народі здавна казали: “Мені вже рясту не топтати”, “Дожити до нового рясту”. Ряст ущільнений (коридаліс)

92. Ряст Маршала Крім рясту ущільненого, в лісах області зростає дуже рідкісний вид - ряст Маршала. Це рослина з блідо-жовтими квітками. Ряст Маршала - вид, що охороняється в області.

93. Ряст порожнистий Зустрічаються весною в кіровоградському лісі і рослини-ефемероїди ряст порожнистий і тюльпан дібровний. Тюльпан дібровний

94. Ряст жовтий Часто у лісах Кіровоградщини зустрічається ряст порожнистий. А поряд можна зустріти ряст жовтий, що є доволі рідкісною рослиною. Ряст порожнистий

95. Тюльпан дібровний Один з найцікавіших видів, що утворює весняні килими у великих лісових масивах Кіровоградщини, - тюльпан дібровний, занесений до Червоної книги України.

96. Проліски дволисті Проліска сибірська Справжньою окрасою лісу навесні є голубі очі пролісок – дволистої та сибірської. Наукова назва роду “проліска” походить від слова, що означає “розділяти”, оскільки луски її цибулини легко розділяються. Ці два види проліски подібні і водночас – дуже різні. У проліски дволистої суцвіття із 2-5 квіток дивиться вгору, квітки розміщені на довгих, прямих, трохи відхилених квітконіжках. А у проліски сибірської на стеблі буває 1-4 ніжно-голубих, пониклих квіток.

97. Ранник весняний В тінистих загадкових лісах балок можна побачити незвичайно рідкісний ранник весняний. Це реліктова рослина, що зростає подекуди у листяних лісах лісостепу. Навіть зовні це незвичайна рослина. Біля її супротивних листків, зверху голих, знизу – шерстистих, є лінійні приквітки. З їхніх піхов на тонких ніжках виростають щитковидні суцвіття із світло-жовтими віночками, схожими на ліхтарики, які утворюють разом верхівкове волотевидне суцвіття .

98. Папороть чоловіча Безщитник жіночий Пухирник ламкий Нерідко в балкових лісах ростуть поодинокі куртини папоротей, найчастіше – папороть чоловіча, зрідка – безщитник жіночий і пухирник ламкий.

99. Аконіт молдавський Коручка темно-червона В балкових лісах знайдено також гарну та рідкісну на Кіровоградщині рослину аконіт молдавський та рідкісну лісову орхідею коручку темно-червону.

100. Неподалік від Південного Бугу в деревостані Дорожинського лісу часто зустрічається черешня, виду, характерного для подільських дібров. Черешня

101. Півники злаколисті І лише в цих лісах виявили на Кіровоградщині таку гарну і цікаву рослину, як півники злаколисті, - понтично-середземноморський вид. Ця рослина має досить довге до 50-60 см листя, вузьке, схоже на листя злаків (звідси і назва рослини). Квітконоси вдвічі менші, на них 1-2 вишукані синьо-лілові квітки із жовтими смужками.

102. Півники угорські На узліссі біля Південного Бугу виявили півники угорські, які також в області трапляються зрідка. У цих півників листки нерідко шаблевидно зігнуті, а квітконос довший за листки, розгалужений. Квітки темно-фіолетові, гарні, вони нагадують квітки культурних видів півників. Цей понтично-панонський вид на території України поширений більше, ніж півники злаколисті, і є окрасою багатьох світлих лісів лісостепу. В меню Кінець

103. Луки та болота заплав

104. Світ заплав зовсім незвичайний, тісно пов ’ язаний з діяльністю річок, які то розливаються повінню, то входять у свої береги. Місцями вода стоїть у зниженнях заплави все літо, тут формуються болотні ділянки. А більшу частину заплав займають луки, що розташовуються на плескатих підвищеннях. Зустрічається рослинність заплав, з одного боку, характерна для території від Балтики до Чорного моря. Але ближче до півдня області світ рослин у заплавах, зберігаючи риси подібності, водночас змінюється.

105. Осока гостра Очерет Осока пухирчаста У всіх заплавах Кіровоградщини ми бачимо очерет і осоки (пухирчасту, гостру та інші).

106. Вербозілля звичайне М ’ ята болотна М ’ ята польова Також на всьому протязі заплав області поширені вербозілля звичайне, м ’ ята болотна та м ’ ята польова.

107. Півники водяні (болотні) Півники мечевидні водолюбиві На болотистих луках та в заплавах річок ростуть і різні види півників (ірисів) та безліч інших лучних та болотних рослин.

108. Бобівник трилистий (вахта) Вовче тіло (шабельник болотний) Образки болотні Ближче до півдня області поступово зникають види, які зростають в заплавах лісової зони, - це бореальні (північні) види, такі як бобівник трилистий, образки болотні, вовче тіло.

109. Осока чорнобура Осока просяна Не зустрінеш на луках і в заплавах південної частини Кіровоградщини північні види осок: чорнобуру та просяну.

110. Осока розтягнута Ситник Жерарда При просуванні на південь все більше місце займають рослини, які пристосувалися до зростання в умовах помірного або значного засолення, характерного для заплав півдня лісостепу та степу, наприклад, осока розтягнута та ситник Жерарда.

111. Скорзонера дрібноквіткова Молочка приморська Солончакова айстра звичайна Тут добре виявлене флорестичне ядро галофітних видів, це молочка приморська, солончакова айстра звичайна, скорзонера дрібноквіткова.

112. Лисохвіст лучний Жовтець повзучий Осока заяча В напрямку з півночі на південь збільшується кількість угрупувань, серед яких зустрічаються лучні, і болотні види: лисохвіст лучний, осока заяча, жовтець повзучий та інші.

113. Зустрічаються характерні види засолень – галофіти. Серед них рідкісні для області види – осоки житня та ячменевидна. Вони недарма отримали свою назву, - їхні волоски з плодами нагадують відповідно колоски жита та ячменю. Осока ячменевидна Осока житня

114. Зозулинець болотний (лучно-болотна орхідея) На південних вологих засолених луках Кіровоградщини зрідка зростає лучно-болотна орхідея – зозулинець болотний, занесений до Червоної книги України.

115. Мітлиця біла Рогіз Тонконіг болотний У більш знижених зволожених місцях заплав формуються справжні, незасолені луки, де зростають тонконіг болотний, рогіз та мітлиця біла.

116. Алтея лікарська На вологих луках Кіровоградщини знайдено чимало місцезростань цінних і малопоширених лікарських рослин. Для охорони їхніх місцезростань та збереження генофонду створено декілька природно-заповідних територій. На слабозасолених луках росте алтея лікарська.

117. На незасолених луках зустрічаються цілющі лікарські рослини козлятник звичайний та оман високий. Оман високий - дійсно висока і гарна рослина, яку слід зберегти на нашій землі. Оман високий Козлятник лікарський звичайний

118. Валеріана лікарська висока Валеріана лікарська висока – теж одна із цілющих рослин, що зустрічається на слабозасолених південних луках Кіровоградської області.

119. Цикута отруйна Частуха подоржникова Болота заплав різноманітні за своїм рослинним покривом, який відбиває умови зростання. У поширених густих заростях очерету, який досягає місцями висоти 3 м, зростають вологолюбиві види, такі як частуха подорожникова та цикута отруйна. Цикута і справді одна із найотруйніших рослин української флори.

120. Омег водяний Лепешняк плаваючий Осока Отруба Вех широколистий В болотах заплав області можна зустріти осоку Отруба, омег водяний, лепешняк плаваючий та вех широколистий.

121. Ряски : а — ряска мала; б — ряска триборозенчаста. Жабурник звичайний На поверхні води часто можна побачити різні види рясок ( малу і триборозенчасту) та жабурник звичайний.

122. Верба попеляста Паслін солодко-гіркий Плетуха звичайна Нерідко по очерету розкидані кущі верби попелястої. По її гілках та стеблах плететься паслін солодко-гіркий. Ваблять до себе його гарні червоні плоди, але будьте обережні, - вони отруйні! Інша вологолюбна трав ’ яниста ліана, плетуха звичайна, прикрашає зарості очерету своїми квітами-грамофончиками.

123. Водяний різак звичайний (тілоріз) Серед водних угрупувань значні площі на мілководдях займають ценози водяного різаку звичайного. Це досить густі зарості, лізти в які небезпечно. Адже по краю листки тілоріза усаджені колючками, як у алое, - звідси і назва рослини.

124. Глечики жовті Латаття біле Нечасто побачиш на водоймах Кіровоградщини глечики жовті і ще рідше – латаття біле. Там, де ці реліктові водні угрупування ще збереглися, їх слід всюди взяти під охорону.

125. Хвощ великий Особливий науковий інтерес являє зростання по декількох джерельних болотах у північно-східній частині області реліктового виду – хвоща великого. Це справді велика рослина – заввишки до 1,5 м, світле стебло його товстіше за палець дорослої людини. Хвощ великий лише зрідка трапляється на рівнинах України. Він утворює густі зарості майже без участі інших видів рослин.

126. Плакун верболистий Біла верба По днищу балок на заболочених ділянках зустрічаються куртини верб, із деревовидних – особливо часто білої. Тут же можна зустріти іплакун верболистий. Плакуча верба В меню Кінець

127. Рослинний світ піщаних островів

128. Рослини пісків – псамофіти трапляються на Кіровоградщині значно рідше, ніж в інших областях України, адже піщані тераси Дніпра входять до території області лише на невеликій площі, там, де вони збереглися біля Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ. Проте на Кременчуцькому водосховищі в Світловодському районі є групи островів – Кінські острови: Великий Кінський, Перший, Другий (Обеліск), Воронівка. Ці острови утворилися при затопленні заплави під час створення водосховища і являють собою останці борової тераси Дніпра, - найвищі її ділянки, які нині підіймаються над затопленою заплавою у вигляді островів. Саме тут, на піщаних підвищеннях та горбах, ростуть численні рослини-псамофіти, мешканці пісків. Більшість з них має видовжені кореневища для захоплення життєвого простору під сонцем.

129. Полин дніпровський Куничник наземний Швидко розростаються у піщаному грунті кореневищні рослини-багаторічники, такі, як куничник наземний і полин дніпровський, що виступають як домінанти.

130. Активно вкорінюються на піщаних островах Кіровоградщини нові рослини-пісколюби – цмин піщаний із золотавими суцвіттями і костриця (типчак). Костриця (типчак) Цмин піщаний

131. Келерія піщана Щавель гороб ’ ячий Смілка татарська Рослинами-пісколюбами, що зростають на піщаних островах області, є також щавель гороб ’ ячий, келерія піщана, смілка татарська.

132. Саме на піщаних островах зростає і утворює угрупування дике жито – дуже цікава однорічна рослина без довгих кореневищ. Це жито дещо схоже на посівне, проте, природа дала йому пристосування для поширення. Його колос має дуже ламку вісь, а квіткова луска – довгий остюк. При дозріванні колоски ламаються і чіпляються за шерсть, вовну овець, одяг людини. Так дике жито має можливість швидко поширюватися. Дике жито

133. Гвоздика розчепірена Зроста є на п і сках і незвичний для області вид гвоздик – гвоздика розчепірена із білими розсіченими пелюстками. Ця гвоздика дуже гарна. Вона рясно зростає на острові Обеліск.

134. Козельці шорстко-носикові Сон чорніючий Чимало рідкісних рослин знайдено на пісках кіровоградських островів. Саме тут виявлено козельці шорстко-носикові. Великі популяції на піщаних островах утворює сон чорніючий – вид, занесений до Червоної книги України.

135. Волошка дніпровська На Малому Кінському острові зростає волошка дніпровська з високим галузистим стеблом. Це – ендемічний вид, вперше виявлений на Кіровоградщині.

136. Воловик Гмеліна Волошка сумська Чебрець Палласа Надає перевагу піскам волошка сумська. Малопоширеною є гарна рослина – воловик Гмеліна із синіми квітами, яка зростає на півдні лісостепу і степу. Характерним для піщаних островів є чебрець Палласа.

137. Сосна Шелюга (верба гостролиста) На схилах горбів трапляються невисокі розріджені сосни та кущі шелюги (верби гостролистої). На островах з піщаними підвищеннями та обводненими зниженнями ростуть зарості аморфи кущової. Аморфа кущова

138. Юрінея харківська Ковила дніпровська У травні розквітає золотом на островах зіновать австрійська. А на підвищеній частині острову Лисячий (і лише там) зростає ковила дніпровська, занесена до Червоної книги України. В піщаних ковилових степах ростуть осока приземкувата та юрінея харківська. Зіновать австрійська Осока приземкувата

139. Льонок дроколистий Козельці шорстко-носикові Волошка дніпровська Яскраві плями на сірувато-зеленому тлі піщаного степу утворюють льонок дроколистий і козельці шорстко-носикові. Здалека помітні на островах куртини високої волошки дніпровської. В меню Кінець

140. В даній презентації ми розглянули основні типи рослинності Кіровоградської землі. Безумовно, чимало угрупувань і видів рослин, що зростають, не змогли бути згаданими тут, оскільки світ рослин нашого краю величезний і багатогранний. Але ця презентація трохи привідкрила завісу того різнобарвного і безцінного багатства нашої області, що називається “флорою”. Цінуймо ж і бережімо рослинний світ для себе та наших нащадків! Презентацію виконала вчитель інформатики Харченко О. Г. 2008 рік