2. “ Превентивний” – в перекладі з латинської
(prаventivus) означає запобіжний.
Система превентивного виховання – це
керована діяльність, яка забезпечує
теоретичну і практичну реалізацію заходів
превентивного характеру, спрямованих на
попередження, подолання відхилень у
поведінці школярів і запобігання розвитку
різних форм їх асоціальної, аморальної
поведінки.
3. Аспекти
превентивного виховання:
• Педагогічний – полягає у сформованості такої позиції
особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само
актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної
поведінки;
• Соціальний – передбачає об’єднання зусиль суб’єктів
превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих
на узгоджену і своєчасну організацію попереджувальних
заходів, нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що
викликають негативні прояви;
• Психологічний – передбачає диференційований
індивідуальний, статево-віковий підходи до виявлення генезису
деструктивних проявів у проведенні особистості й розробку
науково-обгрунтованих програм соціалізації і корекції девіації;
• Правовий – полягає в охороні і захисті прав особистості,
формування правової культури
6. Завдання:
• створення умов для формування позитивних
якостей особистості;
• забезпечення соціально-психологічної діяльності;
• надання комплексної психолого-педагогічної та
медико-соціальної допомоги неповнолітнім;
• забезпечення адекватної соціальної реабілітації
неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або
зловживають психоактивними речовинами;
• сприяння виробленню інтегрованих
міждисциплінарних підходів, об’єднанню зусиль
різних суб’єктів превентивної роботи
7. Фактори,
що впливають на формування особистості
важковиховуваного школяра:
• соціально-психологічні;
• джерела педагогічної занедбаності тих моральних відносин, які
склались в сім’ї (мікросередовище);
• ставлення важковиховуваного до навчання;
• низька громадська активність і неблагополучне середовище в
колективі класу, школи, конфлікти з учнями, вчителями;
• вплив негативного макросередовища;
• брак можливостей виявити свої нахили в якості діяльності,
беззмістовне проведення вільного часу.
8. Причинами відхилень у поведінці
• втрата інтересу до школи;
• надзвичайно ускладнена життєва ситуація;
• несприятливе мікросоціальне середовище;
• психопатія або інші патології мозку;
• труднощі адаптації до шкільного життя (становить
епізодичні прояви важковихованості, складні
особливості особистості неповнолітніх).
• генетичний фактор.
Вплив всіх чинників можна пояснити у
взаємозв’язку, а не впливом якогось одного
чинника
9. Шляхи підвищення ефективності
превентивного виховання:
• стимулювання здорового способу життя й
позитивної соціальної орієнтації учня;
• використання активних форм і методів
виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги,
дискусії, акції);
• використання досягненнь педагогічної та
психологічної науки;
• сімейно-шкільне виховання здійснювати на
засадах гуманізму, демократизму,
доброзичливості, партнерських взаємин.
10. МЕТОДИ
ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ
• Рольова гра. Суть методу і його мета: інсценізувати незвичні для
учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють
кращому розумінню ситуацій, а також формуванню співучасті щодо
тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольові грі про грабіж учнів,
виконуючи роль жертви, набувають навичок ситуативно відчувати,
що означає бути жертвою злочину.
• .
Дискусія в класі Суть методу та його мета: дискусії дають
прекрасну можливість виявити, яку позицію вчителі та учні займають
щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини.
• Використання малюнків. Суть методу і його мета: малювання в
класі може бути використане для того, щоб навчити учнів
спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати
співчуття до людей, зображених на малюнках.
11. Робота педагогічного колективу
з превентивного виховання:
• Зустрічі з працівниками кримінальної
міліції у справах дітей та ССД;
• Зустрічі учнів 9-их класів з представниками
апеляційного суду;
• Відвідування учнями 10-11-их класів
апеляційного суду (День відкритих дверей);
• Бесіди, виховні години, години спілкування
на правову тематику;
12. • постійний контроль класними керівниками відвідування школи
учнями та своєчасне встановлення класними керівниками причини
відсутності учнів у школі;
• заповнення класними керівниками сторінки «облік відсутніх учнів» в
класному журналі;
• контроль за відвідуванням соціальним педагогом, збереженням
медичних довідок чи письмових пояснень батьків про причину
відсутності на уроках учня протягом навчального року;
• рейди щодо обстеження умов проживання учнів
• індивідуальні бесіди класних керівників, психолога та адміністрації
школи з батьками;
• організація рейдів «Урок», «Шкільна перерва», «Комп′ютерний зал»;
• з батьками було проведено ряд бесід про умови проживання та
навчання дітей, надано консультації щодо виховання, контролю дітей;
• проведення індивідуальних і групових занять з невстигаючими
учнями з метою подолання неуспішності.
