2. • «У церкві цій – як на небесах стояти» – такий надпис, залишений
на стіні одним із прихожан у XVIII ст. найточніше характеризує
собливу магічну атмосферу, яку можна відчути під склепіннями
цього храму. Церква Воздвиження Чесного Хреста є вагомою
культурно-історичною цінністю.
• Храм виник на початку XVI століття. В 1613 (за іншими даними в
1660 році) була побудована церква Воздвиження Чесного Хреста.
В 1661 році храм був розширений: над бабинцем була
облаштована каплиця Івана Предтечі з виходом на відкриту
зовнішню галерею. В 1661 році біля неї була зведена дзвіниця,
яка також збереглася до наших часів. При вході до церкви
збереглися також старовинні розписи з ликами святих.
• В 1715р. проведено ремонт інтер'єру, при якому вирізана частина
стіни поміж бабинцем та центральним об'ємом храму.
• В інтер'єрі зберігся темперний монументальний живопис: східний
об'єм церкви було розписано в 1613 році, центральний зруб - в
1736р., а каплицю - в 1672 році. Навколо дверей у храм теж
можна помітити залишки старих розписів.
• Вона має безпосередню прив'язку до Дрогобицької солеварні –
одного з найдавніших підприємств у Європі. Храм будувався за
кошти власників солевидобувної промисловості та багатих купців.
Дрогобицька солеварня із піччю для виварювання солі та
господарськими будівлями – зображена на іконі «Зустріч Марії і
Єлизавети», яку Стефан Медицький намалював до іконостасу
Воздвиженської церкви у XVII ст.
7. Церква Воздвиження Чесного Хреста від
XV ст. кілька разів горіла, тому зазнала
багатьох перебудов та реконструкцій.
Первісно мала лише наву та
святилище. Під час чергової
перебудови у 1769 р. підлога та
вівтарна перегорода приділу були
розібрані. Іконостас приділу зберігся до
сьогодні та експонується у Галереї
сакрального мистецтва.
11. • Для оздоблення храму працювали
провідні українські майстри XV–XVIII ст.
Найдавніші ікони – це образи із чину
моління кінця XV ст., які належать до
кращих зразків мистецтва того часу.
26. • У XVI–XVIIІ ст. в українських церквах
встановлювались високі іконостаси,
які повністю закривали вигляд на
святилище. Тому художні роботи на
стінах вівтарної частини майже не
практикувались. Натомість у
Воздвиженській церкві був низький
іконостас і склепіння апсиди
(святилища) було відкрите для
споглядання як у староруських
храмах. Розписи святилища
Воздвиженськї церкви
перегукуються із мозаїками Софії
Київської.
