3. Оволодіння
новими
знаннями
Самостійні
відкриття
Розв’язання
проблемних
завдань
Наочно
перетворювані
дії
Експеримен-
тування
Прості
досліди
4. Вихователю
необхідно забезпечити:
• наочну демонстрацію повідомлюваних
природничих знань;
• активну пошуково - перетворюючу
діяльність дітей;
• поетапне ускладнення знань;
• варіативність повідомлення другорядних
ознак і характеристик на основі демонстрації
повідомлення другорядних ознак.
5. Основні завдання в роботі з
дітьми
розуміння самоцінності природи (природа може існувати без
людини, а людина без природного середовища — не може);
усвідомлення дитиною себе як частини природи;
виховання розуміння того, що в природі все
взаємопов'язано;
формування емоційно-позитивного ставлення до
навколишнього світу;
розуміння неповторної краси природи в усі пори року;
виховання у дітей активної життєвої позиції, любові та
бережливого ставлення до природи і всього живого в ній;
усвідомлення того, що стан здоров'я людини залежить від
якості навколишнього середовища;
збагачення духовного світу дитини;
знання і виконання правил поведінки в природі.
6. Форми роботи з дітьми:
• милування природою;
• відображення вражень в зображувальній
діяльності;
• розгляд ілюстрацій, творів живопису;
• слухання музичних творів;
• читання творів художньої літератури;
• індивідуальні та групові бесіди;
• догляд за мешканцями куточка природи;
• праця на городі, на квітнику, в саду;
• складання дітьми казок, загадок, віршів та
оповідань;
7. Форми роботи з дітьми:
• виконання вправ психогімнастики;
• розв’язання словесно – логічних та
розвиваючих завдань;
• дослідницька та експериментально-пошукова
діяльність дітей;
• уроки доброти та мислення в природі;
• екологічні екскурсії – експедиції;
• екологічні виставки та експозиції;
• екологічні спостереження;
• “Книга добрих справ”;
8. Форми роботи з дітьми:
• обговорення та програвання ситуацій;
• колекціювання;
• інсценування творів;
• використання малих фольклорних
жанрів про природу;
• сюжетно-рольові, дидактичні, рухливі,
народні обрядові ігри природничої
тематики тощо
9. Формування
позитивного
ставлення до
навколишнього
Набуття
спеціальних
природних
знань
Наявність
позитивного
емоційного
ставлення
Наявність
певних
практичних
навичок
10. Потрібно навчити дітей:
бачити і визначати найпростіші зв’язки між
явищами природи;
помічати красу навколишнього;
розвивати допитливість, вміння
спостерігати;
виховувати бережне ставлення та любов до
живого й неживого .
11. Спостереження за рослинами:
• назва (цікаві відомості, пов'язані з назвою);
• класифікація (дерево, кущ, трав'яниста рослина);
• зовнішній вигляд, частини, призначення;
• умови, необхідні для росту та розвитку;
• навколишнє середовище;
• рослина як місце існування тварин;
• рослина як їжа тварин;
• способи розповсюдження насіння, розмноження;
• значення в житті людини;
• як людина допомагає рослинам;
• правила поведінки в природі.
12. Спостереження за тваринами:
• назва (цікаві відомості, пов'язані з назвою);
• зовнішній вигляд, особливості;
• класифікація (комахи, птахи, риби, ссавці);
• спосіб пересування, пристосування кінцівок до
способу пересування;
• спосіб добування їжі, пристосування до способу
добування їжі;
• харчування;
• навколишнє оточення, пристосування до нього;
• розмноження;
• взаємозв'язки, що існують у природі;
• значення у житті людини;
• роль людини в житті тварин;
• правила поведінки у природі.
13. В дитячому садку найефективнішими для
усвідомлення дітьми знань про природу є
методи, що забезпечують єдність чуттєвого
сприйняття, словесних міркувань і практичної
діяльності самих малят.
Це впорядкована система спостережень за об’єктами
та явищами природи, перевірка набутих знань у
практичній діяльності, підведення дітей до
самостійних висновків після простих дослідів,
поповнення уявлень розповідями вихователя,
читанням художньої літератури з використанням
наочності.
14. Ця система не універсальна, але за умови
творчого підходу сприяє здійсненню
таких завдань:
• виховання дошкільників, враховуючи місцеві
умови;
• формування уявлення про причини
найпоширеніших явищ неживої і живої
природи;
• уточнення та розширення знань про значення
природи в житті людини і необхідність праці,
спрямованої на використання й відновлення
природних багатств.
15. Важливо, щоб дитина сприймала об’єкти
природи як суб’єкти. Тому при доборі
інформації потрібно дотримуватись таких
умов:
• дошкільнят потрібно спочатку знайомити із зовні
привабливими рослинами і тваринами;
• формувати уявлення про конкретну рослину або
тварину, а не про певний вид чи клас;
• підвищенню пізнавального інтересу сприяє
проведення паралелі в інформаціях про живі
істоти з людиною: йдеться про влаштування
гнізда, догляд за дитинчатами, розмноження
квітів, їх ріст, дихання тощо.
16. Засоби активізації пізнавальної діяльності
• пізнання причин і наслідків спостережуваних явищ у
природі, що також має велике значення для
розумового розвитку дитини - піднімає рівень їхнього
мислення від конкретно-образного до логічного,
формує елементарні абстрактні судження ;
• словесні логічні завдання, особливо
природоохоронного характеру;
• використання попереджувальних та заборонних
знаків;
• використання прислів’їі та приказок;
• пошуково-дослідницька діяльність та залучення
дітей до простих дослідів.
17. Цінність словесно-логічних
завдань
• взаємодія вихователя і дітей у процесі їх розв’язаня
виступає як момент зацікавленого спілкування
педагога з вихованцями;
• проблемне запитання викликає у дошкільників
активне пізнавальне ставлення, внутрішнє
зацікавлення;
• розкриття причинових зв’язків сприяє формуванню
доказовості, критичності мислення;
• моральні ситуації, що лежать в основі логічних
завдань, збуджують гуманні почуття;
• розв’язуючи завдання, діти закріплюють знання
про правила природокористування.
18. Ефективність використання приказок
та прислів’їв:
• розкривають зв’язок і причинову залежність між
ними;
• дають чітке словесне позначення
спостережуваних об’єктів і явищ природи;
• спонукають порівнювати, співставляти,
самостійно встановлювати зв’язки,
узагальнювати, доходити висновку;
• стимулюють моральні і естетичні переживання;
• збагачують лексику дитини;
• відповідають художнім вимогам до фольклорних
творів;
• легко входять у процес спілкування дорослих з
дітьми дошкільного віку.
19. Тематичні групи приказок про
природу:
• Про красу і користь природного
оточення.
• Про пори року і характерні особливості
сезонних явищ.
• Про місяці кожної пори року, їхні
особливості
• Народні прикмети.
21. Структурні компоненти пошуково-
дослідницької діяльності:
• спостереження;
• поетапне фіксування результатів;
• зіставлення результатів дослідного і
контрольного матеріалу за допомогою
різноманітних методів і прийомів;
• висновки.
22. Беручи за основу структуру досліду і
враховуючи чуттєво-предметну сутність
пошуково-дослідної діяльності, слід
виділити такі елементи:
• вихователь та його діяльність у галузі
екологічного виховання;
• задум і планування діяльності, визначення
його мети, засобів, змісту складників до
початку і після закінчення дослідження;
• практична робота вихователя і дітей;
• інтерпретація результатів цієї діяльності в
інші види з дещо зміненим змістом,
завданнями й умовами.
23. Етапи пошуково-дослідницької
діяльності:
• визначення мети, куди входить формулювання
вихідного припущення мовою раніше набутих знань
і життєвого досвіду;
• змістовне планування роботи з предметом
дослідження, тобто перехід від гіпотези до певної
схеми організації дослідної роботи;
• власне пошуково-дослідна діяльність, тобто
збирання емпіричних даних, складовою частиною
чого є активність кожної дитини і вихователя;
• аналіз зібраних даних;
• розповсюдження результатів діяльності на ширше
коло явищ і об'єктів.
24. Структура досліду:
• підготовка до пошукової діяльності в природі ,
яка має бути спрямована на виявлення знань
дітей про певні об'єкти та природні явища і
створення атмосфери зацікавленості;
• початок досліду, який розпочинається із
висування припущень;
• перебіг досліду та подальший обмін думками;
• заключний, на якому відбувається обговорення
результатів досліду. Отже робляться певні
висновки, тобто початкові припущення
підтверджуються або спростовуються.
25. Організація пізнавальної діяльності
Забезпечення:
• наочної демонстрації повідомлюваних
природничих знань;
• активної пошуково-перетворюючої
діяльність дітей;
• поетапного ускладнення знань;
• варіативності повідомлення другорядних
ознак і характеристик на основі
демонстрації суттєвої ознаки об’єкта чи
явища.
26. Основні методи:
• експеримент;
• спостереження;
• праця;
• поетапна фіксація результатів;
• дидактичні ігри;
• технічні засоби навчання.
27. Педагогічні прийоми:
• показ;
• пояснення;
• порівняння;
• зіставлення;
• створення проблемних і пошукових
ситуацій;
• активізація знань і досвіду дітей.
28. Засоби:
• об’єкти живої природи;
• об’єкти неживої природи;
• обладнання за змістом роботи.
30. Четвертий - п’ятий рік життя:
І. Об’єкти неживої природи:
вода, сніг, лід, пісок, глина
ІІ. Явища неживої природи:
дме вітер, іде дощ, падає сніг, град
ІІІ. Об’єкти живої природи:
• рослини городу, квітника, поля, лісу,
лугу, кімнатні рослини;
• тварини кутка природи, свійські, дикі.
31. Шостий рік життя:
І. Об’єкти неживої природи:
сніг, лід, крупа
ІІ. Явища неживої природи:
грім, блискавка, веселка, снігопад, хуртовина,
льодохід, туман, іній, град
ІІІ. Об’єкти живої природи:
• рослини городу, квітника, саду, поля, лугу, лісу,
парку, болота, водойми, кімнатні рослини;
• тварини свійські, дикі, кутка природи.
32. Формування малих груп:
• використання спонтанних дитячих об'єднань;
• об'єднання дітей у малі групи за їхнім
бажанням, подібністю або життєвими
ситуаціями;
• розподіл на підгрупи за засобами або наочним
матеріалом, запропонованими дорослими;
• об'єднання дітей у малі групи шляхом
утворення пар, трійок, четвірок, шісток.
33. Умови об’єднання в малі групи за
бажанням:
• зібратися так, щоб були дівчатка і хлопчики (або
тільки дівчатка, тільки хлопчики);
• щоб усі були однакового (різного) зросту;
• з однаковим або різним кольором очей, волосся,
бантиків, шкарпеток, суконь, черевичків тощо;
• щоб в усіх було щось шовкове, вовняне, м'яке,
легке тощо;
• ті, у кого є що-небудь одного кольору, розміру,
назви, форми, щоб діти були чим-небудь схожі;
• розподілитися на групи: за кількістю стільців за
кожним столом; на 2—4 рівні частини;
• за кількістю наочного матеріалу, розкладеного на
столах для кожної групи.
34. Зібратися в групу:
• зі своїми друзями;
• з тим, із ким живеш поруч;
• з ким спиш поруч у дитячому садку;
• з ким сидиш за обіднім столом;
• з ким понад усе любиш гратися
(ліпити, малювати тощо).
35. Розподіл на підгрупи за засобами або наочним
матеріалом, запропонованими дорослими:
Розподіл на підгрупи за словом,
спрямуванням, дією
• Вихователь пропонує дітям розрахуватися на 1—4
(залежно від кількості груп) і зібратися в групи за
порядковими номерами.
• Назвати дні тижня, частини доби, місяці, пори року
і розподілитися на мікро групи.
• Називати за ланцюжком 3—4 кольори (повторюючи
тільки їх, наприклад червоний, синій, зелений) і
зібратися в групу тим, хто називав однаковий
колір.
• Називати за ланцюжком 3-4 види тварин, рослин,
транспорту тощо й об'єднатися в групу.
• Пригадати за ланцюжком 3-4 різних дії,
повторюючи їх у тому ж порядку.
36. Розподіл на підгрупи за засобами або наочним
матеріалом, запропонованими дорослими:
Розподіл на підгрупи за розрізаним
матеріалом
Вихователь пропонує дітям узяти по одній
частині загального малюнка і зібратися в групу,
складаючи ціле зображення.
37. Матеріал:
розрізані на частини листівки;
невеличкі сюжетні картинки;
предмети, вирізані по контуру і розрізані на частини;
великі плакати або картини;
шматочки тканини різної (або однакової) форми і
різного (або однакового) малюнка;
стрічки, шнурки, тасьма;
геометричні фігури, розрізані на частини:
- різні за назвою, але однакові за кольором і розміром;
- однакові за назвою, але різного кольору і розміру;
- однакові за назвою, кольором і розміром, але розрізані
на різну кількість частин;
- однакові за назвою, розміром, але різного кольору.
38. Розподіл на підгрупи за засобами або наочним
матеріалом, запропонованими дорослими:
Розподіл на підгрупи за окремими
предметами, об'єднаними однією назвою
(ознакою)
Вихователь пропонує дітям узяти по одному предмету
і знайти, в кого предмет, що підходить йому.
39. Матеріал:
Окремі дрібні предмети, що можна об'єднати за назвою або
якоюсь ознакою в одну групу. Кількість предметів відповідає
кількості дітей у групі і вони можуть бути розподілені на 3-4
групи за ознаками (залежно від кількості малих груп).
Геометричні фігури однакового розміру і кольору, але різні за
назвою (6 червоних кругів, 6 червоних квадратів, 6 червоних
трикутників).
Однакові за кольором і назвою, але різного розміру (6 великих
червоних трикутників, 6 малих червоних трикутників, 6
середніх червоних трикутників).
Однакові за назвою, але різного розміру і кольору (6 великих
синіх квадратів, 6 середніх червоних квадратів, 6 малих
зелених квадратів).
Дрібні іграшки або картинки тварин, птахів, риб, комах
тощо.
Муляжі або силуетні зображенню овочів, фруктів, дерев
тощо.
Предмети побуту: одяг, взуття, посуд, тканина.
Транспорт.
40. Об'єднання дітей у малі групи шляхом
утворення пар, трійок, четвірок, шісток:
• Вихователь пропонує дітям індивідуальне завдання
і після його виконання дитина знаходить собі
товариша, із яким може обмінятися своїм
результатом і об’єднатися.
• Потім кожна пара знаходить собі ще пару або дві, і
в такий спосіб створюється мала група, що
спроможна продовжувати подальшу роботу.
(Наприклад: кожна дитина складає розповідь за своєю
картинкою і розповідає її кому-небудь із групи).
41. Завдання:
• скласти розповіді про свою улюблену
іграшку, книгу, кішку, собачку тощо;
• намалювати малюнок на визначену тему
(або без неї);
• зробити аплікацію або виріб;
• скласти пропозицію (слово) і знайти, із чим
його можна об’єднати.
42. Форми роботи з батьками:
• День відкритих дверей (перегляд занять,
свят, вечорів, пройнятих екологічною
тематикою);
• Спільні походи до лісу, на луг;
• Туристичні свята;
• Конкурси на кращі роботи про природу;
• Виставка робіт, виконаних батьками
спільно з дітьми;
• Консультації, бесіди за круглим столом;
• Батьківські конференції, диспути тощо.
43. Правила поведінки на природі:
• після нас краще (чистіше), ніж до нас;
• смітили не ми — приберемо ми;
• добрим людям завжди легше та
радісніше жити;
• якщо втомився, допоможи товаришу, і
тобі буде легше.
44. Туристська пам'ятка з охорони природи
• На природі не слід нічого рвати або ламати просто так.
• Для багаття збирають тільки сухостій.
• Суворо дотримуватися правил протипожежної безпеки і,
залишаючи бівуак, перевіряти, чи не залишилося тліючих
головешок, решток розбитих пляшок.
• Потрібно дуже дбайливо ставитися до всіх живих істот:
ссавців, птахів, риб, земноводних, плазунів, комах, хробаків,
молюсків.
• Під час збирання плодів та ягід не можна пошкоджувати
дикоростучі дерева та кущі, ягідні чагарники, не треба
зривати недозрілі плоди.
• У поході туристи повинні запобігати забрудненню озер,
річок, джерел, криниць.
• Не робити написів на об'єктах та пам'ятниках природи.
• Не збирати в букети лісові та лугові квіти.
45. Напрями
роботи
з охорони
природи
Формування
у дітей
потреби
природоохоронної
діяльності
Формування
відповідних знань,
умінь та навичок
з охорони природи
46. Виконання посильної суспільно-корисної
природознавчої роботи під час походу:
• Виявити місця проростання рідкісних для даної
місцевості дерев, кущів, трав'янистих рослин.
• Відвідати старовинні парки з цікавим видовим
складом рослинності.
• Виявити старі дерева.
• Уживати відповідних заходів на випадок загрози
цінним, старим або рідкісним рослинам.
• Обстежити в лісах місця, заселені рудими лісовими
мурашками, обгородити їх.
• Збирати влітку і восени насіння дикоростучих
рослин для підгодівлі диких птахів узимку.
47. Програма туристичного свята:
• Виконання різноманітних завдань по дорозі
на галявину, де проводитиметься свято.
• Туристський сніданок.
• Туристська смуга перешкод.
• Змагання і конкурси природознавчого
напряму.
• Художньо-театралізовані ігри, співи,
хороводи.
• Підведення підсумків свята.
48. Поради дорослим:
• частіше бувати з дітьми на природі, давати їм
можливість безпосередньо спілкуватися з усім живим;
• не забувати, що дорослий є взірцем для малюків в
усьому;
• разом з дітьми робити добрі справи (посадити деревце,
виготовити шпаківню, полікувати зламану гілочку
тощо), радіти красі незайманої природи;
• надавати малюкові самостійність, не примушувати
зазубрювати правила поведінки, а робити так, щоб
дитина сама усвідомила, як слід чинити в тому чи
іншому випадку;
• пам’ятати, що лише добрий, чуйний дорослий може
виховати гуманну особистість;
• не пускати розвиток дитини на самоплив - сама по собі
вона не виросте доброю і вихованою.
