Творча робота

1. Міністерство освіти і науки України
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ
ОСВІТИ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО
Кафедра природничо-математичних дисциплін та методики їх викладання
ТВОРЧА РОБОТА НА ТЕМУ:
Використання інформаційно-комунікативних
технологій як засобу диференціації навчальної діяльності
на уроках основ здоров’я
Виконала:
слухач курсів підвищення кваліфікації
вчителів математики і інформатики Тимохович А.В.
учитель Новгород-Сіверської
державної гімназії імені К.Д.Ушинського
Науковий керівник:
Тихоненко Оксана Олексіївна
старший викладач кафедри природничо-математичних
дисциплін та методики їх викладання
Чернігів 2017р.

2. Вступ………………………………………………………………………………2
Розділ 1. Теоретична частина
1.1 Інформаційно – комунікативні технології як необхідний засіб навчальної
діяльності;………………………………………………………………………....3
1.2 Диференціація навчальної діяльності……………………………………....6
Розділ 2. Практична частина
2.1. З досвіду використання інформаційно-комунікативних технологій як засобу
диференціації навчальної діяльності на уроках основ
здоров’я…..............................................................................................................12
Висновки …………………………………………………………………………18
Список використаних джерел …………………………………………………..19
Додатки …………………………………………………………………………..21
1

3. Вступ
Реформування освіти в Україні в найближчі роки передбачає її перебудову
з метою впровадження в освітню практику таких технологій, які б створили
максимально сприятливі умови для розвитку і саморозвитку особистості учня,
виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у
навчальній діяльності.
Метою роботи є аналіз ефективності використання ІКТ як засобу диференціації
на уроках основ здоров’я.
Об’єктом методики використання ІКТ у навчальному процесі є процес навчання
школярів в умовах сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.
Предметом методики використання ІКТ є педагогічні та технічні умови, за
яких застосування ІКТ є засобом диференціації навчальної діяльності та
підвищує ефективність навчання на уроках основ здоров’я.
Завдання творчої роботи:
- розкрити особливості використання інформаційно – комунікаційних
технологій;
-охарактеризувати умови і прийоми застосування ІКТ;
- описати роль використанням ІКТ на уроках математики, з метою диференціації
навчальної діяльності.
Аналіз наукових досліджень засвідчує, що проблема використання засобів
ІКТ в навчальному процесі розглядається в загальному контексті реформування
сучасної системи освіти, і дозволяє виокремити такі напрями наукового пошуку
в цій сфері: 1) дослідження проблем використання ІКТ в навчальному процесі (Б.
Герушинський, Б. Глінський, Т. Лавіна, М. Лапчик, В. Ляудіс тощо); 2) аналіз
особливостей та ефективності використання в навчальному процесі засобів мас-
медіа (М. Горячева, Ю. Егоров, С. Медведєв тощо); 3) вивчення використання
ІКТ в процесі викладання окремих навчальних дисциплін (А. Джалалуддіна, Л.
Ованес-Бєков, Н. Пак, Б. Хаан, Н. Янкелович, П. Сисоєв, М. Євстігнєєв, Є. Полат
тощо).
2

4. Розділ 1. Теоретична частина
1.1 Інформаційно – комунікативні технології як необхідний засіб навчальної
діяльності
Сучасному суспільству необхідна якісна освіта, яка спроможна
забезпечити зростання потреби споживача та виробника матеріальних і духовних
благ. Перехід до інформаційного суспільства кардинально змінює положення
освіти. Нині кожному необхідно самостійно ставити і розв’язувати конкретні
завдання науки, техніки, життя. Для цього потрібні глибокі та міцні знання і
вміння творчо їх застосовувати. Сучасні вимоги забезпечити фундаменталізацію
освіти на основі єдності її природничо-наукової та гуманітарної складових,
озброєння учнів цілісними знаннями і формування в їх свідомості цілісної
картини світу, на думку науковців та методистів пов’язані із завданнями
диференціації навчання з усіх базових предметів і математики зокрема. У всьому
світі спеціалісти дійшли висновку, що не можливо навчати і навчити усіх учнів
на однаковому рівні вимог і обсягу знань. Вирішити цю проблему можна
шляхом використання інноваційних технологій навчання, серед яких чільне
місце займають мультимедійні технології. Вони відкривають нові, ще
недостатньо досліджені можливості вдосконалення навчальної діяльності. Цей
напрямок вважається перспективним, адже в цілому освіта характеризується як
велика система, якісне функціонування якої неможливе без використання
сучасних телекомунікаційних і комп’ютерних засобів зберігання, опрацювання,
передавання, подання інформації.
Нині відбувається активне впровадження в навчальний процес ІКТ,
зокрема, мультимедіа та інтерактивних технологій. Застосування ІКТ у
навчальному процесі дозволяє реалізувати ідеї диференціації навчання, що є
основними завданнями сучасної системи освіти України. Але для початку
давайте розберемось, що таке ІКТ та що таке диференціація, як поєднання цих
понять може задовольнити вимоги сучасного освітнього простору.
3

5. В широкому сенсі слово технологія - це спосіб освоєння людиною
матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що
включає три компоненти: інформаційну (наукові принципи та обґрунтування),
матеріальну (знаряддя праці) та соціальну (фахівці, які мають професійні
навички).
Під інформаційною технологією навчання розуміють таку модель
навчально-виховного процесу, у якій мета досягається насамперед за рахунок
найповнішого використання можливостей комп'ютерів та програмного
забезпечення.
Основною метою інформаційних технологій є підготовка учнів до
комфортного самопочуття в умовах інформаційного суспільства.
З одного боку, інформаційні технології — це потужний інструмент для
отримання дитиною найрізноманітнішої інформації, з другого — ефек-
тивний засіб підвищення інтересу до навчання,мотивації, наочності, науковості.
Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів і
програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що
забезпечує збір, обробку, зберігання, розповсюдження й відображення
інформації з метою зниження трудомісткості процесів використання
інформаційного ресурсу, а також підвищення їх надійності та оперативності.
Завдання школи не тільки надати певний обсяг знань учням, а й розвинути в
них пізнавальні інтереси, творче ставлення до справи, прагнення до
самостійного пошуку й поглиблення знань, сформувати вміння, які діти
застосовуватимуть у своїй практичній діяльності.
Інформаційно-комунікаційні технології навчання (ІКТ) - це сукупність
методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі
комп’ютерних мереж і засобів забезпечення ефективного процесу навчання.
Активна робота з комп’ютером формує в учнів високий рівень самоосвітніх
навичок і вмінь аналізу та структурування одержуваної інформації.
Слід звернути увагу, що нові засоби навчання дозволяють органічно
4

6. поєднувати інформаційно-комунікативні, особистісно- орієнтовані технології з
методами творчої та пошукової діяльності. Механізмами для організації
навчання та спілкування між вчителем і учнем, можуть бути: електронні
підручники; мережеві проекти; телеконференції; тематичні каталоги з окремих
освітніх областей, - тобто, мають бути задіяні всі прояви комунікації, які
спонукають до коментування існуючої інформації та впровадження в
інформаційне середовище власних ідей, заснованих на існуючих теоріях і
здобутках.
Стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій — один із
факторів, що визначає розвиток світової спільноти ХХІ століття.
Цивілізація постійно рухається до побудови інформаційного суспільства, де
головну роль буде відігравати інформатизація та наукові знання.
У зв’язку з активним розвитком інформаційних технологій і їх упровадженням у
різні сфери життя все більшої актуальності набуває формування інформаційної
культури сучасних школярів. Поліпшення якості освіти є необхідною умовою
формування інформаційного суспільства та конкурентоспроможної економіки.
На сучасному етапі інтенсивне впровадження інформаційно - комунікаційних
технологій у сферу освіти є національним пріоритетом.
Отже, цілі використання комп'ютера на уроках основ здоров’я наступні:
розвиток міжпредметних зв'язків основ здоров’я та інформатики; формування
комп'ютерної грамотності, розвиток самостійної роботи учнів на уроці;
реалізація індивідуального, особистісно-орієнтованого підходу, розвиток
творчих та дослідницьких здібностей .
5

7. 1.2 Диференціація навчальної діяльності
Розкриття сутності диференціації навчання вимагає наукового визначення
поняття “диференціація”. Про важливість аналізу наукового поняття
“диференціація” у педагогіці пишуть вчені С.У. Гончаренко, О.І. Бугайов,
Д.І. Дейкун, П.І. Дроб’язко, В.М. Володько, І.Е. Унт, А.А. Кірсанов,
Є.С. Рабунський, М.Є. Полєнова, О. Братанич та багато інших дослідників.
Існують різні аспекти щодо дослідження диференціації як наукової
категорії: біологічний, філософський, соціологічний, психологічний та ін.
Логіко-семантичний аналіз поняття “диференціація” було зроблено на
основі вивчення статей словників та енциклопедій. Слово “диференціація”
походить від латинського differentia, що означає різницю, відмінність. Поняття
“диференціація” визначається при цьому як: 1) розділення, розтин,
розшарування цілого на різні частини, форми, сходини; 2) виникнення в
організмі ( або окремій його ділянці) у процесі розвитку морфологічних і
функціональних відмінностей.
В біологічному аспекті розглядають диференціацію філогенетичну
(розтин єдиної групи організмів на дві або кілька в процесі еволюції; процес
видоутворення, що супроводжується виникненням ієрархічної системи
форм), онтогенетичну (виникнення різниці між однорідними клітинами та
тканинами, що приводить до спеціалізації), статеву.
В філософському аспекті диференціацію поділяють на структурну
(наявність певної структури системи) і функціональну (процес розширення
функцій окремих елементів). Теорію диференціації було започатковано в кінці
19 віку англійським філософом Г. Спенсером, який проголосив її загальним
законом еволюції матерії від простого до складного.
6

8. Сучасна соціологія (структурно-функціональна школа Т. Парсонс та ін.)
розглядає диференціацію як розтин соціального цілого або його частини на
взаємопов’язані елементи, як процес, що веде до виникнення різних видів
діяльності, ролей і груп.
У психологічному аспекті диференціація - це різниця як між
індивідуально-психологічними особливостями особистостей, так і між їх
групами.
Аналізуючи різні аспекти розгляду поняття в статтях словників і
енциклопедій, можна зробити висновки, що диференціація – це
• по-перше, наявність відмінностей окремих груп цілого (структурна
диференціація);
• по-друге, процес розділення цілого на типологічні групи за певною ознакою
(функціональна диференціація).
Таке структурно-функціональне визначення диференціації лежить в основі
визначення таких педагогічних понять, як “диференціація навчання”,
“диференційоване навчання”, “диференційований підхід у навчанні”,
“диференціація освіти”.
Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що не існує
однозначного підходу до визначення такої складної й багатоаспектної категорії,
як “диференціація навчання”. Різні автори підходять до її визначення з різних
позицій, із різних аспектів, вказуючи на структурні або функціональні ознаки
поняття, розглядаючи його з точок зору
а) побудови шкільної системи (де і кого навчати);
б) змісту освіти (чому навчати);
в) процесу навчання (як навчати).
7

9. Аналіз різних підходів до визначення диференціації навчання дозволяє
зробити висновок, що
• з позиції психології, це урахування різних індивідуальних особливостей учнів
і створення відповідних сталих (або тимчасових) типологічних груп учнів для
окремого навчання;
• з точки зору педагогічного підходу, це система впливу на учнів, яка
максимально відповідає їх нахилам і можливостям;
• з точки зору дидактико-методичного підходу, це диференціація змісту
навчального матеріалу, методів і форм навчання.
Об’єднуючи всі ці підходи, під диференціацією навчання можна вважати
різний підхід до груп учнів або окремого учня, що передбачає організацію
навчальної роботи, різної за змістом, обсягом, складністю, методами й засобами.
Отже, якщо індивідуалізацію навчання можна розглядати як реалізацію
індивідуального підходу до учня, то диференціацію – як реалізацію
диференційованого підходу. При цьому диференційований підхід у навчанні є
необхідною умовою впровадження принципу індивідуального підходу через
систему диференційованого навчання.
У психолого-педагогічній літературі існують різні підходи щодо
тлумачення поняття “диференційоване навчання”. Деякі автори не розрізняють
поняття “диференціація навчання” та “диференційоване навчання”
(М.Є. Полєнова, С.П. Логачевська та інші), але більшість дослідників не
визначають ці поняття синонімічними.
Під диференційованим навчанням розуміють організаційну систему
пізнавальної діяльності учнів, за якої групи учнів формуються за певною
ознакою і навчання проводиться за різними навчальними планами і програмами
з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей учнів
(С.У. Гончаренко, В.М. Володько, П.І. Дроб’язко, І.С. Якіманська та інші).
8

10. Діалектика співвідношення понять “диференціація навчання” і
“диференційоване навчання” дозволяє говорити про їх єдність, але не
тотожність.
Таким чином, диференційоване навчання можна розглядати як
характеристику організаційних форм процесу навчання в умовах
диференціації.
Диференціація навчання має враховувати внутрішні потреби школярів,
вона повинна торкатися всіх компонентів системи навчання та всіх ступенів
школи.
Отже, сучасна тенденція в розкритті сутності диференціації навчання
полягає в тому, що диференціацію навчання розуміють як систему, яка лежить в
основі навчально-виховного процесу (тобто є організаційно-методичним
принципом побудови школи) і спрямована на реалізацію індивідуального
підходу в навчанні.
Сучасними дослідниками було виділено дві форми диференціації: рівневу
(внутрішню), як сукупність прийомів та засобів навчання, що використовуються
для забезпечення досягнення учнями різного рівня знань на основі врахування
індивідуальних можливостей; профільну (зовнішню), яка передбачає навчання
різних груп учнів за різними програмами та планами, що відрізняються змістом,
структурою, обсягом вимог до знань, умінь (О.І.Бугайов, А.П.Вороніна та ін.).
Рівнева диференціація передбачає врахування і орієнтацію на різні рівні
розвитку, прояву здібностей учнів і полягає у визначенні рівня обов’язкових
результатів навчання і вищих рівнів оволодіння навчальним матеріалом.
Вивчення здібностей учнів є дуже важливим етапом у процесі організації
та здійснення диференційованого навчання. Адекватність оцінки загальних та
спеціальних здібностей учнів забезпечує ефективність подальшого навчання.
9

11. Аналіз педагогічного досвіду підтверджує наявність кількох причин
необхідності диференціації учнів за здібностями, зокрема, в старших класах:
1. Ефективність диференційованого навчання неможливо забезпечити без
попереднього відбору, тобто диференціації самих учнів для здійснення такого
навчання. Необхідно визначити спочатку, яка кількість учнів, з яким рівнем
розвитку і саме яких здібностей буде брати участь у процесі диференційованого
навчання.
2. Другою причиною є необхідність мати науково обгрунтовану, об’єктивну
інформацію для самовизначення особистості старшокласника. Саме на цьому
етапі гостро постає проблема ефективності оцінки здібностей особистості учня.
Практика свідчить, що головна роль у процесі самовизначення та вивчення
здібностей особистості належить загальноосвітнім навчальним закладам. Це
обумовлюється особливостями того віку, на який припадає навчання у школі.
Отже, проаналізувавши та дослідивши поняття ІКТ та диференціації, я
прийшла висновку, що в умовах швидкої інформатизації освіти ( це один з
основних напрямів процесу інформатизації, продиктований потребами сучасного
суспільства, у якому головним рушієм прогресу є індивідуальний розвиток
особистості) використання інформаціно - комунікативних технологій як засобу
диференціації навчальної діяльності на уроках основ здоров’я, дасть змогу
інтенсифікувати процес навчання, зробити його більш наочним та динамічним,
формувати уміння працювати з інформацією, готувати особистість
«інформаційного суспільства», формувати дослідницькі уміння, розвивати
комунікативні здібності. Це забезпечить швидке і міцне опанування навчального
матеріалу, розвине пізнавальні здібності та розумові якості учнів, сприятиме
активізації їх пізнавальної діяльності.
Інформаційні технології не тільки полегшують доступ до інформації і
відкривають можливості варіативності навчальної діяльності, її індивідуалізації
10

12. та диференціації, але і дозволяють по-новому організувати взаємодію всіх
суб'єктів навчання, побудувати освітню систему, в якій учень був би активним і
рівноправним учасником освітньої діяльності.
Формування нових інформаційних технологій у рамках предметних уроків
стимулюють потребу в створенні нових програмно-методичних комплексів
спрямованих на якісне підвищення ефективності уроку. Тому, для успішного і
цілеспрямованого використання в навчальному процесі засобів інформаційних
технологій, викладачі повинні знати загальний опис принципів функціонування
та дидактичні можливості програмно прикладних засобів, а потім, виходячи зі
свого досвіду і рекомендацій, "вбудовувати" їх у навчальний процес.
11

13. Розділ 2. Практична частина
2.1. З досвіду використання інформаційно-комунікативних
технологій як засобу диференціації навчальної діяльності на
уроках основ здоров’я.
Пам’ятаймо, що в освіті головні цінності – дитина і педагог, здатний розвивати,
захищати, оберігати її індивідуальність.
Савченко О.Я.
Сьогодні залишається відкритим питання: «Як же найбільш ефективно
використовувати потенційні можливості сучасних інформаційних та
комунікаційних технологій при навчанні школярів, в тому числі, при навчанні
основ здоров’я?».
Хочу навести висловлювання вчених різних часів.
«Мета знання - не запам'ятовування величезного фактичного матеріалу в
найдрібніших подробицях, а здатність легко і швидко орієнтуватися в цій
області.» (А. Н. Теренін)
«Не так важливо, чого навчають у школі, а важливо, як вчать ... Функції школи
не в тому, щоб дати спеціальний досвід, а в тому, щоб виробити послідовне
методичне мислення.» (М. Планк)
«Якщо учень не переживає радості пошуку і знахідок, не відчуває живого
процесу становлення ідей, то йому рідко вдається досягти ясного розуміння всіх
12

14. обставин, які дозволили обрати саме цей, а не який-небудь інший шлях.» (А.
Ейнштейн)
У своїй діяльності я використовую комп’ютерні програми:
- навчально-інформуючі: енциклопедії, електронні підручники, кінофільми;
- контролюючо-тестові програми, зокрема «MyTest» ;
- графічний редактор Paint (робота з графічним редактором Paint сприяє
розвитку просторової уяви дітей, моторики, координації рухів, уваги. Крім того,
забезпечуються міжпредметні зв’язки з природознавством, образотворчим
мистецтвом);
- програма презентацій Power Point .
У кожному класі звичайної школи є учні, у яких виникають труднощі в
оволодінні певними предметами. Імена видатних людей, які не могли засвоїти
письмо чи математику, знає весь світ. Це Альберт Ейнштейн, Вінстон Черчіль,
Нільс Бор, Олександр Пушкін та інші. Причини цього різні, а переді мною, як
перед вчителем математики стоїть завдання створити умови для навчання таких
учнів. В таких випадках допомагає диференційний підхід. Таким учням
пропоную спеціальні картки-підказки. Це дає можливість не допускати
відставання дітей, запобігає труднощам, підтримує невстигаючих, поступово
переводить їх від колективних форм роботи до самостійних.
Застосування диференціації сприяє створенню ситуації успіху. Зміцнює
віру у власні сили, викликає бажання братися до роботи і реалізовувати свої
наміри.
Методична література пропонує розбивати клас на чотири групи:
• учні з високим темпом руху у навчанні;
• учні з середнім темпом руху у навчанні;
• учні з низьким темпом руху у навчанні, ті, що мають труднощі при вивченні
математики;
13

15. • невстигаючі учні, які значно відстають в розумовому розвитку від ровесників і
мають суттєві прогалини в знаннях.
Роботу в групах почала з 5 класу. На початку навчального року,
визначивши рівень знань учнів, я створюю дві групи: А та Б. До групи А входять
учні 3-ї та 4-ї методичних груп. До групи Б потрапляють учні 1-ї та 2-ї
методичних груп. Створюю саме дві групи, бо в умовах уроку керування двома
групами більш ефективне, ніж чотирма. Створення двох, а не чотирьох груп
обумовлено ще й тим, що сучасні підручники враховують наявність двох
аналогічних груп, що забезпечує більш якісне використання сучасних
підручників та дидактичної літератури при застосуванні різнорівневого навчання
на уроках.
Я інформую дітей, що завдання групи А простіші, а групи Б складніші,
отже в групі Б працювати важче, але і результати (досягнення) в роботі
(навчанні) будуть кращі.
В подальшій навчальній роботі учні виявляють різну швидкість і
самостійність у навчанні, їх досягнення різні, а також при проведенні
перевірочних робіт вони показують різний рівень досягнень, що відповідає
різним рівням сучасного оцінювання: низькому, середньому, достатньому чи
високому. Але на уроках дуже складно практично врахувати всі чотири групи, а
тому і надалі робота спрямована на працю з двома групами. До групи А входять
учні з низьким та середнім рівнями знань, до групи Б – з достатнім та високим.
Ці групи не є стабільними. Не існує жорстких рамок – тільки група А чи група Б.
Учні мають право і можливість переходити з однієї групи в іншу. Основний
критерій, за яким учень належить до однієї з груп – це рівень його досягнень,
його власне прагнення до праці (знань) та результати цієї праці, які залежать
виключно від самого учня. Так, при вивченні окремих (відносно простіших) тем,
учень, що має середній рівень, може показати знання достатнього рівня і перейти
до групи Б. Якщо ж учень з якихось причин не зумів опанувати тему на
достатньому рівні, отримав низькі оцінки – він перейде до групи А. Учень на
14

16. певних типах уроків, за своїми можливостями та бажанням може працювати над
завданнями різних груп. Цілковито у волі учня спрямувати зусилля, використати
допомогу вчителя чи батьків на покращення своїх досягнень. Позитивним
вважаю і те, що учень може сам вирішувати та обирати рівень завдань (Додатки).
Це дає мені змогу привчати дітей до самостійності, виробляти уміння
працювати не відволікаючись. Поступове ускладнення завдань для сильних дітей
є поштовхом до інтенсивної відповідальної роботи.. Готуючись до уроків,
продумую, де, на якому етапі можна застосувати диференціацію навчання.
Провідну роль віддаю методу самостійної роботи учнів на уроці.
Перевірка домашнього завдання
Домашнє завдання з самого початку задаю кожній групі окремо. В
більшості випадків воно складається з чотирьох завдань: перші два нескладні,
аналогічні тим, що розв’язувались у класі (як правило це завдання середнього
рівня). Два інші – складніші, виконуючи їх учні повинні подумати, здогадатися,
зіставити раніше вивчене з новим матеріалом. Четверте завдання як правило
підвищеної складності. Учні також отримують випереджаючі завдання: учні
групи А – шукають інформацію в інтернеті, а учні групи Б – мають
проаналізувати за допомогою інтернет-ресурсів розвиток уявлень та знань.
Зібрану інформацію оформлюють у вигляді маленької доповіді (група А) та у
вигляді презентації на кілька слайдів (Додатки).
Учні знають, що якщо вчитель перевіряє домашню роботу, повністю
оцінюючи її (ставить окрему оцінку за домашнє завдання), то за вірно виконані
перші два завдання вони отримають 6; за три - 9, а за чотири – 12. Надалі на
уроках різного типу чи на різних етапах одного уроку роботу в диференційних
групах організовую по різному, відповідно і застосування ІКТ організовується
по-різному.
Уроки засвоєння нових знань
15

17. Є уроки засвоєння нових знань, на яких клас ділю на групи, до яких
входять учні різні по здібностям та досягненням.
Завдання такого уроку:
• створити умови для розвитку здібностей учнів (як групи Б так і А);
• залучити до продуктивної роботи на уроці всіх учнів;
• розвивати комунікативну компетентність учнів;
• підвищити зацікавленість учнів до вивчення як певного матеріалу, так і
предмета взагалі.
На уроках формування навичок та вмінь, як правило, групи отримують різні
завдання.
Диференціацію планую за ступенем складності, за мірою
самостійності, за обсягом роботи.
І. Диференціація за ступенем складності
Так, використовуючи диференціацію за ступенем складності навчального
матеріалу, підбираю різноманітні завдання, які вимагають від учнів
узагальнення, виведення висновків, творчості. При цьому навіть в учнів з самим
низьким рівнем розвивається мислення, позитивне ставлення до виконання
посильних завдань, стимулюється бажання працювати, підвищується
самооцінка. Для такої диференціації добираю завдання з нарощуванням ступеня
складності. Це дає моїм учням можливість перейти на більш високий рівень
діяльності. Завдання пропоную на інтерактивній дошці. Легші завдання
позначаю синім кольором, складніші – червоним. Діти самі вибирають посильні
завдання. Це дає їм змогу оцінити свої можливості.
ІІ. Диференціація за мірою самостійності
Використовуючи диференціацію за ступенем самостійності, пропоную
своїм учням завдання однакової складності, надаю групам необхідну допомогу,
дозуючи час на його виконання. Сильна група працює самостійно, середній групі
16

18. даю підказку у вигляді плану роботи, пам’ятки, зразка-міркування, вони
працюють за окремими комп’ютерами; а з третьою групою детально розбираю
всі необхідні операції. При такій роботі завдання однієї групи через певний час
виконують учні іншої групи, тобто слабкі учні підтягуються до рівня сильніших.
Вправи підбираю такі, щоб усі діти могли одночасно їх закінчити.
ІІІ. Диференціація за обсягом роботи
Інколи використовую найпростіший спосіб диференціації – доповнення
основних завдань додатковими для різних груп дітей. Таку роботу пропоную
тоді, коли весь клас виконує загальне завдання і учні неодночасно їх закінчують
через різний темп письма, рівень мислення.
17

19. Висновки
Сьогодні впровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес —
невід’ємна частина шкільного навчання. Загальновизнано, що використання
комп’ютерних технологій в освіті неминуче, оскільки істотно підвищує
ефективність навчання та якість здобуття знань, формування вмінь.
Застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні — одна з найбільш
важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу.
Я вважаю, що інформаційні технології відкривають учням доступ до
нетрадиційних джерел інформації, підвищують і ефективність самостійної
роботи. Тому використання інформаційно-комунікативних технологій як засобу
диференціації навчальної діяльності на уроках є вмотивованим. А
диференційний підхід в такому сенсі відповідає і основним сучасним напрямкам
освіти – гуманізації та особистісному підходу до процесу навчання. Адже
працюючи в своїй групі. Учень має можливість виконати посильне завдання і
отримати певне задоволення, він самостверджується – я це можу! Застосування
інформаційних технологій у навчанні базується на даних фізіології людини: у
пам'яті людини залишається 1 / 4 частина почутого матеріалу, 1 / 3 частину
побаченого, 1 / 2 частину побаченого і почутого, 3 / 4 частини матеріалу, якщо
учень активно бере участь у процесі.
Над проблемою використання інформаційно-комунікативних технологій як
засобу диференціації навчальної діяльності на уроках основ здоров’я я працю
лише другий рік, але ,побачивши перспективу досягнення значних результатів,
планую продовжувати працювати над нею і далі.
18

20. Список використаних джерел
Журнали
1. Агапова Р. Про три поколения компьютерных технологий обучения в школе
//Информатика и образование.-1994.-№ 2.
Книжки та словники
2. Буган Ю.В., Уруський В.І. Словник психолого-педагогічних термінів і
понять – Тернопіль: ТОКІППО, 2001. – 251с.
3. Гончаренко С.У. Інтеграція наукових знань і проблема змісту
освіти.//Постметодика. –1994. –№2. –С.2-3
4. Гуржій А.М., Жук Ю.О., Волинський В.П. Засоби навчання: Навчальний
посібник. – К., ІЗМН, 1997. – 208 с.
5. Демченко В.В. Тезаурус методичного працівника. – Рівне: РОІППО-2012. –
72с.
6. Державні санітарні правила і норми ДСанПіН 5.5.6.009-98: Влаштування та
обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим
праці учнів на персональних комп’ютерах: затверджені Постановою Головного
державного санітарного лікаря України // Все для вчителя. – 2006. - № 23-24. – С.
93-107.
7. Жалдак М.І. Деякі методичні аспекти навчання інформатики в школі і
педагогічному університеті // Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання.
Випуск 9. Науковий часопис. – Київ.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. 2005. – С. 3-14
19

21. 8. Машбиць Ю.І., Гокунь О.О., Жалдак М.І., Комісаров О.Ю., Морзе Н.В.
Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів /
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України; Інститут змісту і методів
навчання. – К., 1997. – 260 с.
9. Морзе Н.В. Основи інформаційно-комунікаційних технологій. – К.:
Видавнича група ВНV, 2008. – 352 с.
10. Ожогін В. Я. Технічні засоби в навчальному процесі. Інформаційні
властивості і ергономічні особливості застосування.— К.: Вища школа, 1984.
11. Освітні технології: Навч.-метод. посіб./О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко,
О.М.Любарська та ін.; За ред. О.М.Пєхоти. –К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 255
с.
12. Ривкінд Й.Я., Маргуліс Є.Д. Комп’ютер в школі: Кн. для вчителя. –К.:
Радянська школа, 1991. –191 с.
13. Триус Ю.В. Комп’ютерно-орієнтовані методичні системи навчання:
Монографія / Ю.В.Триус. – Черкаси: Брама-Україна, 2005. – 400 с.
20

22. Додатки
Розробки уроків у 8 класі
Тема «Порятунок і захист людей у надзвичайних ситуаціях. Основні
положення законодавства України щодо порятунку і захисту людей у
надзвичайних ситуаціях»
Мета: Ознайомлення з основними принципами і положеннями законодавства
України щодо порятунку і захисту людей у надзвичайних ситуаціях.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Хід уроку
1. Організаційний етап
2. Перевірка домашнього завдання
Написати на дошці види і рівні надзвичайних ситуацій (підручник, с. 13).
Вирізки (роздруківки) з повідомленнями про надзвичайні ситуації.
3. Формування теми та мети уроку. У вигляді бесіди разом з учнями
формулюється мета і записується тема уроку.
4. Актуалізація опорних знань з теми
Привітайти учнів.
Вступне слово вчителя: «Щодня у світі відбуваються тисячі подій, які
порушують спокій людей, призводять до їх загибелі або значних матеріальних
збитків. Такі події називають надзвичайними ситуаціями».
21

23. Запропонуйте учням згадати ознаки зрілості, що сприяють виживанню у
надзвичайних ситуаціях.
Мозковий штурм: «Ознаки НС».
Підсумуйте загальні ознаки НС:
• наявність або загроза загибелі людей чи знач не погіршення умов їх
життєдіяльності;
• заподіяння економічних збитків;
• істотна шкода довкіллю.
5. Засвоєння нових знань
Стартові завдання
Міні-лекція «Види і рівні НС» (матеріал підручника, с. 13—14).
Об’єднайти учнів у малі групи, роздайти їм інформаційні повідомлення про
НС і запропонуйти визначити їх види та рівні.
Повідомлення, обговорення.
Методом мозкового штурму учні називають місця і об’єкти своєї місцевості,
де можливе виникнення надзвичайних ситуацій, і паралельно визначають їх
види.
Робота в групах: «Принципи НС»
Об’єднайте учасників у три групи (запобігати, уникати, діяти).
За допомогою таблиці 2 у підручнику (с. 15) групи готують повідомлення про
те, чому треба дотримуватись кожного принципу на особистому і державному
рівнях, ілюструють це прикладами раніше названих НС.
Руханка «Цивільна оборона» (підручник, с. 15)
Робота в групах: «Законодавство України у сфері захисту від НС»
22

24. Слово вчителя (підручник, с. 16).
Об’єднайте учнів у 3 групи.
Завдання групам: ознайомитися з положеннями законів України, підготувати
повідомлення і розказати своїми словами про:
група 1: завдання і функції рятувальних служб;
група 2: права громадян під час НС;
група 3: обов’язки громадян у НС.
6. Підведення підсумків
Слово вчителя (підручник, с. 18).
Читання притчі «Як здолати велетня».
Обговорення, демонстрація всіма, хто бажає, прийомів самоконтролю
(порахувати до десяти, глибоко дихати...).
Оцінка особистих якостей і навичок, необхідних для виживання у НС. Кожен з
учасників по черзі продовжує фразу: «Я можу підвищити свою готовність діяти
у НС, якщо...».
7. Домашнє завдання підручник с.16-17 - читати
23

25. Тема «Основи безпеки харчування. Хвороби, до яких призводить неякісне,
незбалансоване харчування. Перша допомога при харчових отруєннях і
кишкових інфекціях»
Мета:
• поширити уявлення дітей про корисну для здоров’я їжу, охарактеризувати
захисні реакції організму людини; продовжувати формувати вміння розпізнавати
ознаки харчового отруєння та хвороби, що з цим пов’язані;
• розвивати вміння дотримуватися здорового способу життя, будувати алгоритм
першої допомоги при отруєннях та кишкових інфекціях;
• виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань .
ЕПІГРАФ:
Хто сто років хоче жити,
тому харчуватися треба вміти
(Усна народна творчість)
Хід уроку
I. Організаційний етап
24

26. II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
Перевірка домашнього завдання
Складіть схеми до тем:
«Методи оздоровчих систем»;
«Основні складові оздоровчих систем»;
«Дієти можуть зашкодити здоров’ю»;
«Які функції забезпечує харчування?»
ІІІ. Сприйняття й первинне усвідомлення учнями нового матеріалу.
Розповідь вчителя з елементами бесіди
1. Спеціалісти з гігієни харчування на основі досліджень для збереження здоров’я
рекомендують:
o їжу добирати за кількістю, якістю, різноманітністю відповідно до потреб;
o обмежувати вживання продуктів із високим вмістом холестерину;
o стежити за масою тіла;
o відмовлятися від шкідливих звичок;
o підвищувати фізичну активність;
o вживати свіжі продукти;
o перевіряти продукти харчування на вміст шкідливих речовин.
2. При купівлі продуктів уважно вивчайте символи, нанесені на упаковку. Існують
3 категорії одного й того ж продукту:
o Для внутрішнього споживання (в індустріально-розвинених країнах);
o Для експорту в інші розвинені країни;
o З найгіршими якісними параметрами – для вивезення в малорозвинені країни, в
тому числі і в Україну. До цієї категорії відносяться 80% продуктів харчування,
сигарет, напоїв, а також 90% медикаментів. На таких продуктах ставиться
25

27. спеціальне маркування, яке вказує, що товар вироблений із використанням
шкідливих для здоров’я консервантів.
Більша частина нашої їжі, яку ми вживаємо, складається з речовин
спеціально доданих в неї перед вживанням. Якщо в продукті харчування
містяться різні добавки, то для інформації про ці компоненти
використовуються компонентні знаки: застосовують літеру "Е" з
цифровим кодом.
Класифікація харчових добавок
Пропоную разом розробити пам’ятку «Як надати першу допомогу при
отруєннях та кишкових інфекціях» та алгоритм дій при них.
Пам’ятайте! При харчовому отруєнні треба діяти швидко і рішуче.
Дієти можуть зашкодити здоров'ю, а саме:
• Зниження працездатності
• Швидка втомлюваність, сонливість
• Посилення стресу, розвиток депресії
• Зниження самооцінки
• Повторне набирання маси тіла
• Зниження опірності організму до інфекцій
• Порушення діяльності серцево-судинної, травної, видільної, статевої систем
• Уповільнення росту
Промивання шлунку не проводжу:
• якщо хворий без свідомості;
• якщо після отруєння пройшло 12 годин;
• якщо є судоми
26

28. • Випадіння волосся
Функції харчування:
• Енергетична
• Пластична
• Забезпечення організму ферментами та гормонами
• Регуляторно-пристосувальна
• Захисна
• Сигнально-мотиваційна
• Екологічна
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів
Головоломка "Вислів Гіппократа"
Прочитайте вислів Гіппократа
всі; з; Людина; приходять; народжується; їжею; хвороби; здоровою.
(Людина народжується здоровою, всі хвороби приходять з їжею)
Отже, сьогодні на уроці ми ознайомимося з основами безпеки харчування,
з хворобами, до яких приводить неякісне, незбалансоване харчування. Спільно
змоделюємо ситуацію отруєння і виробимо алгоритм вашої поведінки та надання
першої допомоги при отруєннях і кишкових інфекціях.
Дискусія. Ситуаційне завдання:
Чеські медики оприлюднили результати досліджень наслідків харчування
суповими концентратами: супи швидкого приготування сприяють розвитку
серцево-судинних захворювань.
Що таке безпечне харчування? Які основи безпечного харчування?
27

29. Яке головне правило безпечної поведінки ви повинні виконувати?
Ви завжди повинні пам’ятати головне правило безпечної поведінки:
Передбачати - по можливості уникати - при необхідності діяти.
Робота в групах:
Завдання для груп:
1. Уважно прочитайте тексти.
2. Намалюйте міні-стіннівку з вивченої теми.
Група 1 Оздоровче харчування
Група 2 Сучасні та традиційні системи харчування
Група 3 Основи безпеки харчування
Група 4 Принципи безпечного харчування
V. Підсумок уроку
Презентація роботи груп
Кожна група протягом 4 хв. презентує свою роботу (табл. 1
Таблиця 1
Картка самооцінки роботи
Критерій оцінювання Оцінка
Вміння слухати
Дисциплінованість
Регламент
28

30. Розкриття теми на плакаті
Правильна та чітка відповідь
Загальна кількість балів
VІ. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал на с.48
Підготувати буклети з тем: "Як уберегтися від отруєння?", "Перша допомога при
отруєнні", "Симптоми отруєння", "Найнадійніший спосіб уберегтися від
отруєння грибами".
Розробка уроку у 5 класі
Тема «Відпочинок на природі. Правила купання у водоймах. Дії у
небезпечних ситуаціях на воді»
Мета уроку: розглянути правила безпечної поведінки на воді; розвивати і
формувати практичні вміння та навички учнів аналізувати, попереджувати
небезпечну поведінку на воді та надавати першу допомогу постраждалим на
воді.
Очікувані результати: учні мають називати ознаки безпечного пляжу,
ситуації, коли варто відмовитися від купання, небезпеки, що загрожують
плавцям; учні мають уміти допомагати постраждалому при тепловому або
сонячному ударі, надавати першу допомогу потерпілим на воді; учні мають
дотримуватися правил відпочинку на природі.
Обладнання: ___________________________________________________________
Тип уроку: засвоєння нових знань.
1. Організаційний момент
29

31. 2. Актуалізація опорних знань
2.1. Бліцопитування.
1. Навіщо людині вивчати поведінку під час стихійних лих, які не трапляються
у своїй місцевості?
2. Чому слід закривати вікна під час сильного вітру?
3. Що небезпечніше під час грози: грім чи блискавка? Чому?
4. Чому не можна стояти під поодинокими деревами під час грози?
5. Які причини повені?
2.2. «Асоціативний кущ».
Складання схеми за асоціаціями учнів до поняття «купання».
Приклади відповідей: водойми, пляж, задоволення, пірнання, засмагання,
загартовування, плавання, рятівні засоби.
3. Мотивація навчальної діяльності
3.1. Повідомлення теми уроку.
3.2. Формулювання разом з учнями мети й завдань уроку.
3.3. Проблемне запитання.
— Чи може потонути людина, яка вміє добре плавати?
4. Етап засвоєння нових знань
План пояснення нового матеріалу
1. Відпочинок на природі. (Пояснення з елементами бесіди.)
2. Особливості купання у різних водоймах. (Пояснення за таблицею.)
3. Небезпечні ситуації на воді. Правила купання у водоймах. (Пояснення
вчителя.)
4. Перша допомога потерпілому на воді. (Складання пам’ятки.)
5. Тепловий і сонячний удари. (Пояснення вчителя.)
30

32. 5. Узагальнення й закріплення знань
5.1. Моделювання ситуації надання допомоги постраждалому при тепловому
або сонячному ударі. (Робота в парах.)
Учні по черзі виконують ролі потерпілого та того, хто надає першу долікарську
допомогу.
5.2. «Розподіли на групи».
Учні самостійно розподіляють записані на дошці або роздані на аркушах
ситуації за відповідними
стовпчиками таблиці.
5.3. «Безпечний пляж». («Мозковий штурм»».)
Учні називають ознаки безпечного пляжу. Усі відповіді записуються на дошці та
обговорюються.
5.4. Фронтальна бесіда.
1. Як визначити безпечне місце для купання?
2. Назвіть небезпечні ситуації на воді.
3. Чому не можна купатися самому (без дорослих або друзів)?
4. Яку допомогу слід надати потопаючому, якого винесли на берег?
5.5. Відповідь на проблемне запитання.
6. Підбиття підсумків уроку
Прийом «Кольорові знаки»
Учні показують знаки вчителю:
Зелений — дізнався багато нового.
Жовтий — дещо залишилося незрозумілим.
Червоний — багато чого я не зрозумів.
Можна Не можна
31

33. 7. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання
7.1. Завдання для всього класу.
Підручник:
7.2. Індивідуальні завдання.
1. Які ігри на пляжі є безпечними, а які — небезпечними?
2. Професія — рятівник на воді.
32

34. 33