Скачати підручник: https://12baliv.com.ua/book/8-klas/svitova-literatura/o-m-nikolenko-m-o-zujenko-b-v-storoha-2021

1. О. М. НІКОЛЕНКО, М. О. ЗУЄНКО, Б. В. СТОРОХА
О.
М.
НІКОЛЕНКО,
М.
О.
ЗУЄНКО,
Б.
В.
СТОРОХА
2021
ЗАРУБІЖНА
ЛІТЕРАТУРА
ЗАРУБІЖНА
ЛІТЕРАТУРА
ЗАРУБІЖНА
ЛІТЕРАТУРА
8
8

2. Ольга Ніколенко, Марина Зуєнко, Богдан Стороха
Ки­
їв
«Грамота»
2021
Підручник для 8 класу
закладів загальної середньої освіти

3. 3
Мистецтво маленьких кроків
До­
ро­
гі вось­
мик­
лас­
ни­
ки та восьмикласниці!
Вам випало народитися і жити в добу третього тисячоліття, коли все
довкола стрімко змінюється — технології, державні інституції, ритм життя і
мислення людини. У цей складний час, для того щоб не загубитися у вирі подій
і стати успішними, необхідно ставити перед собою чітку мету й невпинно,
цілеспрямовано йти до неї щодня. На цьому шляху, сповненому труднощів і
перешкод, вам нададуть упевненості твори Гомера, Данте, Вергілія, Горація,
Ф. Петрарки, В. Шекспіра, М. де Сервантес Сааведри, Мольєра, які дійшли до
нас крізь віки. У восьмому класі ви матимете змогу здійснити захопливу манд­
рівку різними країнами й літературними епохами. Перед вами вперше від­
кри­
ються великі скарби античності, середньовіччя, Відродження, бароко та кла­
сицизму. Проте цього року ви ознайомитеся не тільки із золотою класикою.
Молодим людям обов’язково потрібні сучасні твори, сучасні герої та героїні,
сучаснівиклики.Тожтворипронихвизнайдетеврозділі«Сучасналітература»,
де йдеться про ваших однолітків.
Наш підручник розрахований не лише на читання. Працюючи з ним, ви бу­
­
дете дискутувати та критично мислити. До цього вас спонукатимуть різно­
манітні запитання і завдання. А ще ви знайдете тут мультимедійні матеріали —
QR-коди (експрес-уроки, відеотексти й аудіотексти), які допоможуть вам
краще осягнути класичні й сучасні твори.
Символом нашого підручника є герой однойменної повісті французького
письменника А. де Сент-Екзюпері — маленький принц. І це невипадково.
Адже саме цей письменник навчив нас високо літати у своїх мріях, берегти
свою планету, дбати про улюблену квітку й бути відповідальним за тих,
кого ми приручили. А. де Сент-Екзюпері склав молитву, яка допомагала
йому в найскрутніші моменти життя. Можливо, вона допоможе і вам:
«Господи, я прошу не чудес і не міражів, а сили для кожного дня. Навчи мене
мистецтва маленьких кроків… Навчи мене правильно використовувати час
мого життя. Подаруй мені здатність відрізняти першорядне від друго­
рядного… Збережи мене від наївної віри, що все в житті має відбуватися легко.
Подаруй мені ясне усвідомлення того, що труднощі, поразки, падіння і невдачі
є невід’ємною частиною життя, завдяки їм ми стаємо дорослішими та впев­
ненішими… Пошли в потрібний момент того, у кого вистачить мужності
сказати мені правду, але сказати її з любов’ю!.. Ти знаєш, як сильно ми
потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого й найніж­
нішого подарунка Долі… Наділи мене фантазією, щоб у потрібний момент і в
потрібному місці подарувати комусь тепло. Зроби мене людиною, яка вміє
достукатися до інших. Навчи мене мистецтва маленьких кроків».
Тож вирушаймо маленькими кроками до сяючих вершин разом із най­
кращими книжками світу!
Автори

4. 4
ЛІтература І культура
Куль­
ту­
ра і мистецтво. Від на­
род­
жен­
ня ми від­
ра­
зу пот­
рап­
ля­
є­
мо у світ
куль­
ту­
ри. На­
род­
ні тра­
ди­
ції, мо­
ва, ре­
лі­
гій­
ні об­
ря­
ди — усе це пер­
ші про­
я­
ви
куль­
ту­
ри. Здо­
бу­
ва­
ю­
чи знан­
ня в різ­
них га­
лу­
зях, жи­
ву­
чи у сві­
ті, який ство­
ри­
ли для нас ін­
ші, ми на­
ма­
га­
є­
мо­
ся ста­
ти пов­
ноп­
рав­
ни­
ми чле­
на­
ми сус­
пільс­
тва, ні­
би наз­
до­
га­
ня­
ю­
чи у сво­
є­
му роз­
вит­
ку тих, хто йшов по­
пе­
ре­
ду й
за­
ли­
шив куль­
тур­
ні над­
бан­
ня. Лю­
ди­
на має не тіль­
ки бі­
о­
ло­
гіч­
ні влас­
ти­
вос­
ті
й ін­
­
­
­
с­
тин­
кти, а й пам’ять про культури. Як­
що вона від­
сут­
ня, лю­
ди­
на стає
«ди­
ку­
ном». І як би по­
­
су­
час­
но­
му не виг­
ля­
да­
ла, во­
на не в змо­
зі зро­
зу­
мі­
ти
на­
віть свій час, своє міс­
це в ньо­
му й за­
ли­
ши­
ти після себе помітний слід для
нас­
туп­
них по­
ко­
лінь. Куль­
ту­
ра за­
без­
пе­
чує зв’язок ві­
ків і визначає ду­
хов­
ний
нап­
ря­
мок роз­
вит­
ку людс­
тва, мож­
ли­
вість ро­
би­
ти но­
ві від­
крит­
тя, зна­
ю­
чи про
те, що зроб­
ле­
но ра­
ні­
ше.
Що та­
ке куль­
ту­
ра? Усе те, що ство­
ре­
но людь­
ми, ма­
те­
рі­
аль­
ні ре­
чі й
ду­
хов­
ні над­
бан­
ня, на­
зи­
ва­
ють куль­
ту­
рою. Будь­
­
я­
кий вит­
вір рук, дум­
ки й
уя­
ви лю­
дей стає час­
ти­
ною куль­
ту­
ри. Це по­
нят­
тя прий­
шло до нас із ла­
ти­
ни,
де сло­
во cul­
tu­
ra оз­
на­
ча­
ло «оп­
ра­
цю­
ван­
ня», «об­
роб­
ка», «ви­
хо­
ван­
ня», «роз­
ви­
ток» то­
що. Ни­
ні ми ви­
ко­
рис­
то­
ву­
є­
мо цей тер­
мін у різ­
них зна­
чен­
нях. У ши­
­
ро­
ко­
му зна­
чен­
ні — це будь­
­
я­
ка ді­
яль­
ність, фор­
ми піз­
нан­
ня і са­
мо­
ви­
ра­
жен­
ня
лю­
дей, на­
ко­
пи­
че­
ні ни­
ми знан­
ня, умін­
ня та на­
вич­
ки, сис­
те­
ма цін­
нос­
тей,
зокрема соціальні від­
но­
си­
ни, нор­
ми по­
ве­
дін­
ки, оцін­
ки, ви­
хо­
ван­
ня то­
що.
А у вузь­
ко­
му зна­
чен­
ні куль­
ту­
ра — це ін­
те­
лек­
ту­
аль­
на й ху­
дож­
ня ді­
яль­
ність
лю­
дей та її ре­
зуль­
та­
ти. Тому іс­
нує по­
нят­
тя «ху­
дож­
ня куль­
ту­
ра», до яко­
го
на­
ле­
жить і ми­
с­
те­
ц­
тво.
Куль­
ту­
ра є пев­
ним дос­
ві­
дом людс­
т­
­
ва, на­
бу­
тим у різних галузях. Во­
на дає
мож­
ли­
вість пе­
ре­
да­
ва­
ти на­
ко­
пи­
­
че­
ну про­
тя­
гом ві­
ків ін­
фор­
ма­
цію від по­
ко­
лін­
ня
до по­
ко­
лін­
ня, а та­
кож збе­
рі­
га­
титафор­
­
му­
ва­
ти за­
са­
ди (по­
лі­
тич­
ні, юри­
­
дич­
ні, ре­
­
лі­
гій­
ні, мо­
раль­
ні й ін.) сус­
пільс­
тва. Ок­
рім то­
го, куль­
ту­
ра — це ще й спо­
сіб спіл­
ку­
ван­
ня між людь­
ми, то­
му ду­
же ак­
ту­
аль­
ним є по­
нят­
тя «ді­
а­
лог куль­
тур», яке
зап­
ро­
по­
ну­
вав ви­
дат­
ний лі­
те­
ра­
ту­
роз­
на­
вець М. Бах­
тін сто­
сов­
но лі­
те­
ра­
ту­
ри та
мис­
тец­
тва. Але це по­
нят­
тя мож­
на ви­
ко­
рис­
то­
ву­
ва­
ти й у шир­
шо­
му зна­
чен­
ні —
що­
до ін­
ших різновидів куль­
ту­
ри.
ВCТУП
Куль­
ту­
ра — це не щось зас­
тиг­
ле й не­
по­
руш­
не. Це жи­
вий ор­
га­
нізм, у яко­
му ми всі є йо­
го час­
тин­
ка­
ми й ру­
ші­
я­
ми. То­
му яким бу­
де наш світ і на­
ша
куль­
ту­
ра, за­
ле­
жить від кож­
но­
го з нас.
Зауважте!

5. 5
Література і культура
Кож­
на епо­
ха й кож­
ний на­
род ма­
ють свої куль­
тур­
ні над­
бан­
ня та особ­
ли­
вос­
ті. Зав­
жди ці­
ка­
во сте­
жи­
ти за роз­
вит­
ком на­
ці­
о­
наль­
них куль­
тур сві­
ту, яких
ве­
ли­
ке роз­
ма­
їт­
тя. В епо­
ху XXI ст., ко­
ли світ став муль­
ти­
куль­
тур­
ним (тоб­
то
ко­
ли в сус­
пільс­
тві спі­
віс­
ну­
ють різ­
ні куль­
тур­
ні ут­
во­
рен­
ня, тра­
ди­
ції та фор­
ми), ду­
же важ­
ли­
во збе­
рі­
га­
ти своє, на­
ці­
о­
наль­
не, і вод­
но­
час зна­
ти чу­
же, ви­
ко­
рис­
то­
ву­
ю­
чи по­
зи­
тив­
ний дос­
від для зба­
га­
чен­
ня рід­
ної куль­
ту­
ри.
Спів­
від­
но­
шен­
ня лі­
те­
ра­
ту­
ри й куль­
ту­
ри. Лі­
те­
ра­
ту­
ра — час­
ти­
на куль­
ту­
ри,
до то­
го ж ху­
дож­
ньої куль­
ту­
ри, до якої на­
ле­
жать ін­
ші ви­
ди мис­
тец­
тва. Спе­
ци­
фі­
ка лі­
те­
ра­
ту­
ри та її від­
мін­
ність від ін­
ших ви­
дів ху­
дож­
ньої куль­
ту­
ри (ар­
хі­
тек­
ту­
ри, жи­
во­
пи­
су, му­
зи­
ки то­
що) по­
ля­
гають у то­
му, що лі­
те­
ра­
ту­
ра піз­
нає та твор­
чо опа­
но­
вує світ за до­
по­
мо­
гою сло­
ва. Це мис­
тец­
тво сло­
ва. У цьо­
му сенсі
ху­
дож­
нє сло­
во є пев­
ним зна­
ком, ко­
дом куль­
ту­
ри, бо воно важ­
ли­
ве для куль­
тур­
ної си­
ту­
а­
ції, для кра­
ї­
ни чи на­
ції. Зміст лі­
те­
ра­
ту­
ри ста­
нов­
лять різ­
ні ас­
пек­
ти
люд­
сько­
го бут­
тя: ду­
хов­
не жит­
тя осо­
бис­
тос­
ті, при­
род­
ні й сус­
піль­
ні яви­
ща,
іс­
то­
рич­
ні про­
це­
си, ві­
ру­
ван­
ня, зви­
чаї лю­
дей то­
що.
Лі­
те­
ра­
ту­
ра є про­
я­
вом не ма­
те­
рі­
аль­
ної, а ду­
хов­
ної куль­
ту­
ри людс­
тва.
Во­
на ві­
доб­
ра­
жає дій­
сність не пря­
мо, а опо­
се­
ред­
ко­
ва­
но — у ху­
дож­
ніх об­
ра­
зах,
ство­
рю­
ю­
чи но­
ву ре­
аль­
ність за допомогою за­
со­
бів сло­
ва.
Лі­
те­
ра­
ту­
ра тіс­
но пов’яза­
на з роз­
вит­
ком іс­
то­
рії, сус­
пільс­
тва та куль­
ту­
ри.
У лі­
те­
ра­
тур­
них фор­
мах ві­
доб­
ра­
жено ре­
а­
лії бут­
тя, особ­
ли­
вос­
ті люд­
ської сві­
до­
мос­
ті. Вод­
но­
час сло­
вес­
не мис­
тец­
тво збе­
рі­
гає внут­
ріш­
ню спе­
ци­
фі­
ку й влас­
ні за­
ко­
ни роз­
вит­
ку. Це на­
зи­
ва­
єть­
ся іма­
нен­
тністю.
Кож­
на до­
ба й кож­
ний на­
род має
своє ро­
зу­
мін­
ня кра­
си, яке від­
тво­
рено в різ­
них фор­
мах ху­
дож­
ньої куль­
ту­
ри. Так, для ан­
тич­
ної куль­
ту­
ри ха­
рак­
тер­
на про­
пор­
ція та гар­
мо­
ній­
ність форм,
ува­
га до ма­
те­
рі­
аль­
но­­
чут­
тє­
во­
го, по­
єд­
нан­
ня мі­
фу й ре­
аль­
нос­
ті. Це зна­
хо­
ди­
мо в
ан­
тич­
ній скуль­
п­
ту­
рі, ар­
хі­
тек­
ту­
рі, жи­
во­
пи­
сі й лі­
те­
ра­
ту­
рі.
По­
рів­
ню­
є­
мо. Про­
ко­
мен­
туй­
те по­
ло­
жен­
ня в таб­
ли­
ці. Наведіть приклади
Робота з текстом
Храм Ар­
те­
мі­
ди в Ефе­
сі. Реконструкція
К у л ь ­
т у ­
р а Л і ­
т е ­
р а ­
т у ­
р а
Ши­
ро­
ке по­
нят­
тя, що охоп­
лює різ­
ні
ви­
ди люд­
ської ді­
яль­
нос­
ті (ма­
те­
рі­
аль­
ної і ду­
хов­
ної).
Час­
ти­
на ху­
дож­
ньої куль­
ту­
ри.
Куль­
ту­
ра має різ­
ні за­
со­
би ви­
ра­
жен­
ня. Сло­
во — ос­
нов­
ний за­
сіб лі­
те­
ра­
ту­
ри.

6. 6
ВСТУП
Продовження табл.
Творче завдання. Намалюйте схему «Складники культури». Поясніть.
Дискусія. Чи варто зберігати національну культуру в глобалізованому світі?
Аргументуйте.
Робота в групах. Підготуйте презентацію на тему: «Роль культури в житті
людини»; 2) «Сучасна культура молоді в різних країнах»; 3) «Специфіка української
культури» (1 за вибором).
Життєві ситуації. Чи можете ви себе назвати культурною людиною? Що
необхідно робити для підвищення рівня власної культури?
Роди лІтератури
Що таке рід літератури. Го­
лов­
ною ка­
те­
го­
рі­
єю сло­
вес­
но­
го мис­
тец­
тва є рід.
Ро­
ди лі­
те­
ра­
ту­
ри ма­
ють дав­
ню іс­
то­
рію. Тра­
ди­
цій­
но ви­
з­
на­
ча­
ють три ро­
ди лі­
те­
ра­
ту­
ри: епос, лі­
ри­
ку, дра­
му. Упер­
ше по­
діл лі­
те­
ра­
ту­
ри на ро­
ди здій­
снив Аріс­
то­
тель у пра­
ці «По­
е­
ти­
ка».
Рід лі­
те­
ра­
ту­
ри — це най­
більш за­
галь­
на ка­
­
те­
го­
рія лі­
те­
ра­
ту­
ро­
з­
навс­
тва, що
охоп­
лює ці­
лу низ­
ку мен­
ших за об­
ся­
гом по­
нять (жан­
ри), ти­
по­
ло­
гіч­
но по­
діб­
них між со­
бою за спо­
со­
бом ху­
дож­
ньої ор­
га­
ні­
за­
ції.
Епос. Епос, як і ін­
ші лі­
те­
ра­
тур­
ні ро­
ди, по­
хо­
дить від мі­
фів, що в дав­
ни­
ну
бу­
ли тіс­
но пов’яза­
ні з ри­
ту­
а­
ла­
ми. На їхній ос­
но­
ві ви­
ник­
ло ста­
ро­
дав­
нє опо­
від­
не мис­
тец­
тво. Ви­
то­
ки епо­
су є й в ус­
ній на­
род­
ній твор­
чос­
ті. Най­
дав­
ні­
ші
(ар­
ха­
їч­
ні) епіч­
ні фор­
ми — міф, каз­
ка, ле­
ген­
да, ска­
зан­
ня то­
що. Піз­
ні­
ше ви­
ник
так зва­
ний дав­
ній (кла­
сич­
ний) епос — «Ма­
габ­
га­
ра­
та», «Ра­
ма­
я­
на» (Індія),
«Ілі­
а­
да» та «Одіс­
сея» Го­
ме­
ра. Ще піз­
ні­
ше — ге­
ро­
їч­
ний епос (фоль­
к­
лор­
ні тво­
ри
К у л ь ­
т у ­
р а Л і ­
т е ­
р а ­
т у ­
р а
Фун­
кції куль­
ту­
ри: гу­
ма­
ніс­
тич­
на (ут­
вер­
д­
жен­
ня по­
зи­
тив­
но­
го дос­
ві­
ду люд­
с­
тва),
пе­
ре­
дава­
ння сус­
піль­
но­
го дос­
ві­
ду, ко­
му­
ні­
ка­
цій­
на (за­
сіб спіл­
ку­
ван­
ня), піз­
на­
валь­
на (піз­
нан­
ня сві­
ту), ре­
гу­
ля­
тив­
на (у сфе­
рі
сус­
піль­
них від­
но­
син, норм, по­
ве­
дін­
ки),
зна­
ко­
ва (ві­
доб­
ра­
жен­
ня пев­
них куль­
тур­
них смис­
лів до­
би, на­
ро­
ду), цін­
ніс­
на
(ви­
роб­
лен­
ня жит­
тє­
вих цін­
нос­
тей).
Фун­
кції ху­
дож­
ньої лі­
те­
ра­
ту­
ри: піз­
на­
валь­
на (дає змогу піз­
на­
ти світ і лю­
ди­
ну), ес­
те­
тич­
на (роз­
бу­
до­
вує світ за
за­
ко­
на­
ми кра­
си, ство­
рен­
ня яск­
ра­
вих
ху­
дож­
ніх об­
ра­
зів, у яких уті­
ле­
но уяв­
лен­
ня про жит­
тя та ду­
хов­
ні іде­
а­
ли),
ви­
хов­
на (ви­
хо­
вує мо­
раль­
ні якос­
ті й
ес­
те­
тич­
ний смак), ге­
до­
ніс­
тич­
на (дає
на­
со­
ло­
ду від про­
це­
су чи­
тан­
ня та
ос­
мис­
лен­
ня про­
чи­
та­
но­
го).
Різ­
но­
ма­
ніт­
тя ви­
дів куль­
ту­
ри (на­
род­
на
куль­
ту­
ра,куль­
ту­
рапо­
бу­
ту,мо­
ви,по­
лі­
тич­
на куль­
ту­
ра, ху­
дож­
ня куль­
ту­
ра).
Спе­
ци­
фіч­
ні фор­
ми лі­
те­
ра­
ту­
ри (ро­
ди,
жан­
ри, нап­
ря­
ми, те­
чії).
Оз­
на­
ки епо­
су: 1) в ос­
но­
ві — по­
дія (по­
дії); 2) об’єк­
тив­
ність
зоб­
ра­
жу­
ва­
ної ре­
аль­
нос­
ті; 3) у чи­
та­
ча ство­
рю­
єть­
ся вра­
жен­
ня «са­
мо­
рух­
ли­
вос­
ті» і
«са­
мо­
роз­
вит­
ку» епіч­
но­
го сві­
ту; 4) дис­
тан­
ці­
ю­
ван­
ня опо­
ві­
да­
ча від зоб­
ра­
жу­
ва­
ної
ре­
аль­
нос­
ті (опо­
ві­
дач — по­
се­
ред­
ник між зоб­
ра­
жу­
ва­
ним сві­
том і чи­
та­
чем).
Зауважте!

7. 7
Роди літератури
різ­
них на­
ро­
дів, ство­
ре­
ні в до­
бу Се­
ред­
ньо­
віч­
чя) — «Піс­
ня про Ні­
бе­
лун­
гів»,
«Піс­
ня про Ро­
лан­
да», «Піс­
ня про мо­
го
Сі­
да». У кож­
но­
го на­
ро­
ду ге­
ро­
їч­
ний
епос фор­
му­
вав­
ся сто­
літ­
тя­
ми й мав
свою спе­
ци­
фі­
ку. Він не­
рід­
ко ста­
вав
ґрун­
том, на яко­
му роз­
ви­
ва­
ли­
ся різ­
ні
лі­
те­
ра­
тур­
ні фор­
ми.
У су­
час­
но­
му зна­
чен­
ні епос — це рід
лі­
те­
ра­
ту­
ри, який роз­
­
кри­
ває кар­
ти­
ну
об’єк­
тив­
ної дій­
с­
нос­
ті. За йо­
го ос­
но­
ву
взя­
то по­
дію (або по­
дії). Епіч­
­
ний твір
від­
­
тво­
рює пев­
ний ви­
па­
док або ці­
лу іс­
то­
рію з жит­
тя ге­
ро­
їв. Ав­
тор об’єк­
тив­
но
зо­
б­
ра­
­
жує дій­
с­
ність, з’ясо­
ву­
ю­
чи при­
чи­
ни та нас­
лід­
ки вчин­
ків ге­
ро­
їв, по­
да­
ю­
чи
жит­
тя в йо­
го при­
род­
но­
му роз­
вит­
ку. Епос ви­
ко­
рис­
то­
вує ве­
ли­
кий ар­
се­
нал зоб­
ра­
жу­
валь­
них за­
со­
бів (пор­
т­
ре­
ти, пря­
мі ха­
рак­
те­
рис­
ти­
ки, ді­
а­
ло­
ги, мо­
но­
ло­
ги, по­
лі­
ло­
ги, пей­
за­
жі, ін­
тер’єр, жес­
ти, мі­
мі­
ка то­
що). До епо­
су на­
ле­
жать різ­
ні жан­
ри:
епо­
пея, ро­
ман, по­
вість, опо­
ві­
дан­
ня, на­
рис то­
що.
Лі­
ри­
ка. Ви­
ник­
нен­
ня лі­
ри­
ки по­
в’яза­
не з пер­
­
віс­
ним ху­
дож­
нім син­­
кре­
тиз­
мом,
тоб­
то ко­
ли різ­
ні ви­
ди мис­
тец­
тва іс­
ну­
ва­
ли не­
від­
діль­
но один від од­
но­
го. У дав­
ні
ча­
си лю­
ди ви­
ко­
ну­
ва­
ли піс­
ні­
­
тан­
ці під час пев­
но­
го ма­
гіч­
но­
го об­
ря­
ду. Піз­
ні­
ше
один із спі­
ва­
ків ви­
ок­
рем­
лю­
вав­
ся як про­
від­
ний ви­
ко­
на­
вець, тоб­
то зас­
пі­
ву­
вач.
Це й пок­
ла­
ло по­
ча­
ток лі­
ри­
ки як ок­
ре­
мо­
го лі­
те­
ра­
тур­
но­
го ро­
ду. Роз­
ма­
їт­
тя
лі­
рич­
них форм є в ус­
ній на­
род­
ній твор­
чос­
ті (піс­
ні, ду­
ми, ба­
ла­
ди то­
що).
За­
род­
жен­
ня сві­
то­
вої лі­
рич­
ної по­
е­
зії при­
па­
дає на до­
бу ан­
тич­
нос­
ті. У твор­
чос­
ті відомих ан­
тич­
них по­
е­
тів (Пін­
дар, Сап­
фо, Анак­
ре­
онт, Го­
ра­
цій, Ові­
дій та
ін.) сфор­
му­
ва­
ли­
ся виз­
на­
чаль­
ні оз­
на­
ки лі­
ри­
ки як лі­
те­
ра­
тур­
но­
го ро­
ду й з’яви­
ли­
ся різ­
ні лі­
рич­
ні жан­
ри. Як­
що епос роз­
по­
ві­
дає про по­
дію, то го­
лов­
ним у
лі­
ри­
ці є емо­
цій­
не пе­
ре­
жи­
ван­
ня. Ви­
з­
на­
чаль­
ною її оз­
на­
кою є суб’єк­
тив­
ність:
усе зо­
б­
ра­
жу­
ва­
не по­
дано че­
рез сприй­
нят­
тя лі­
рич­
­
но­
го ге­
роя або ав­
то­
ра. Лі­
ри­
ка
зо­
рі­
єн­
то­
ва­
на на по­
каз не зов­
ніш­
ньо­
го, а внут­
ріш­
ньо­
го сві­
ту осо­
­
бис­
тос­
ті, на
від­
тво­
рен­
ня по­
ру­
хів ду­
ші, емо­
цій і по­
чут­
тів. Зміс­
том лі­
ри­
ки є все су­
б’єк­
тив­
не,
внут­
ріш­
нє, пси­
хо­
ло­
гіч­
но зна­
чу­
ще. Лю­
ди­
на в лі­
ри­
ці — це й го­
лов­
ний об’єк­
т
зоб­
ра­
жен­
ня, і су­
б’єк­
т, який є важ­
ли­
вою час­
ти­
ною ху­
дож­
ньо­
го сві­
ту тво­
ру.
Пе­
ре­
жи­
ван­
ня та дум­
ки, ви­
ра­
же­
ні в лі­
рич­
но­
му тво­
рі, не ото­
тож­
ню­
ють­
ся
ли­
ше з ав­
то­
ром. У лі­
ри­
ці ве­
ли­
ке зна­
чен­
ня має лі­
рич­
не «я» так зва­
но­
го лі­
рич­
но­
го ге­
роя. Це дру­
ге лі­
рич­
не «я» по­
е­
та, фор­
ма вті­
лен­
ня йо­
го ду­
мок і пе­
ре­
жи­
вань,
але лі­
рич­
ний ге­
рой не ото­
тож­
ню­
єть­
ся з по­
е­
том, з йо­
го ду­
шев­
ним ста­
ном, він
жи­
ве сво­
їм жит­
тям у но­
вій ху­
дож­
ній дій­
снос­
ті.
Дж. У. Уотерхаус. Одіс­
сей і сирени.
1891 р.
Оз­
на­
ки лі­
ри­
ки: 1) зміст — внут­
ріш­
нє жит­
тя осо­
бис­
тос­
ті; 2) суб’єк­
тив­
ність ство­
ре­
но­
го сві­
ту; 3) емо­
цій­
не пе­
ре­
жи­
ван­
ня по­
дії; 4) лі­
рич­
не «я» (лі­­
рич­
ний ге­
рой — дру­
ге «я» ав­
то­­
ра, але не ото­
тож­
ню­
єть­
ся з ним); 5) вір­
шо­
ва­фор­
ма
(хо­
ча це не обов’яз­
ко­
во).
Зауважте!

8. 8
ВСТУП
Для лі­
ри­
ки ха­
рак­
тер­
на особ­
ли­
ва емо­
цій­
ність і схви­
льо­
ва­
ність. Во­
на зо­
рі­
єн­
то­
ва­
на на ін­
ди­
ві­
ду­
аль­
не сприй­
нят­
тя чи­
та­
ча, який по­
ви­
нен не тільки зро­
зу­
мі­
ти про­
чи­
та­
не, а й внут­
ріш­
ньо «пе­
ре­
жи­
ти» по­
дію. Унас­
лі­
док ба­
га­
тоз­
нач­
нос­
ті
по­
е­
тич­
но­
го сло­
ва лі­
ри­
ка за­
ли­
шає ве­
ли­
кий прос­
тір для уя­
ви чи­
та­
чів, да­
ю­
чи
під­
ста­
ви для різ­
них трак­
ту­
вань та асо­
ці­
а­
цій.
Лі­
ри­
ка тя­
жіє до вір­
шів, про­
те вір­
шо­
ва­струк­
ту­
ра не зав­
жди є виз­
на­
чаль­
ною
оз­
на­
кою лі­
рич­
них тво­
рів. Во­
на має ве­
ли­
ке роз­
ма­
їт­
тя жан­
рів. У пев­
ні пе­
рі­
о­
ди
ак­
ти­
ві­
зу­
ють­
ся ті чи ін­
ші жан­
ри лі­
ри­
ки.
Дра­
ма. Ви­
ник­
нен­
ня дра­
ми пов’яза­
не з на­
род­
ни­
ми об­
ря­
до­
ви­
ми дій­
с­
тва­
ми. Бать­
ків­
щи­
ною дра­
ми бу­
ла Ста­
ро­
дав­
ня Гре­
ція, де об­
ря­
ди на честь бо­
гів
(Ді­
о­
ні­
са, Де­
мет­
ри, Ко­
ри та ін.) ста­
ли пер­
ши­
ми її зраз­
ка­
ми. У VI ст. до н. е.
ви­
ник те­
атр (з грецьк. ви­
до­
ви­
ще). Дра­
ма­
тич­
ні дійс­
тва, що ра­
ні­
ше від­
бу­
ва­
ли­
ся
на ву­
ли­
цях і пло­
щах, ста­
ли по­
ка­
зу­
ва­
ти на спе­
ці­
аль­
них май­
да­
нах. Ес­
хіл,
Со­
фокл, Ев­
рі­
під та Аріс­
то­
фан за­
к­
ла­
ли за­
са­
ди ан­
тич­
ної дра­
ми. У Ста­
­
ро­
дав­
ній
Гре­
ції з’яви­
ли­
ся та­
кі різ­
но­
ви­
ди дра­
ми, як тра­
ге­
дія та ко­
ме­
дія.
Ос­
но­
ву дра­
ма­
тич­
но­
го тво­
ру ста­
­
но­
вить кон­
флікт, який ви­
ра­
жен­
о в дії.
Ос­
кіль­
ки кон­
флікт мо­
же бу­
ти внут­
ріш­
нім (пов’яза­
ним із внут­
ріш­
ні­
ми су­
пе­
реч­
нос­
тя­
ми осо­
­
­
бис­
тос­
ті, зо­
се­
ред­
же­
ним у пси­
хо­
ло­
гіч­
ній сфе­
рі) і зов­
ніш­
нім
(зіт­
кнен­
ня ге­
роя зі сві­
том, кон­
флікт між різ­
ни­
ми пер­
со­
на­
жа­
ми), то й дія,
від­
по­
від­
но, мо­
же бу­
ти внут­
ріш­
ньою (по­
каз змін внут­
ріш­
ньо­
го ста­
ну ге­
роя
тво­
ру, ди­
­
на­
мі­
ки йо­
го пе­
ре­
жи­
вань, дум­
ки то­
що), а та­
кож зов­
ніш­
ньою (вчин­
ки
ге­
ро­
їв, їх­
ня по­
ве­
дін­
ка). Спе­
ци­
фі­
ка дра­
ми по­
ля­
гає в особ­
ли­
вих фор­
мах ор­
га­
ні­
за­
ції ху­
дож­
ньо­
го мов­
лен­
ня — ді­
а­
лог, мо­
но­
лог, по­
лі­
лог. Ав­
тор­
ська по­
зи­
ція
в дра­
­
ма­
тич­
но­
му тво­
рі виражена спе­
ци­
фіч­
но: опис ді­
йо­
вих осіб, ав­
тор­
ські
ре­
мар­
ки, роз­
мі­
щен­
ня епі­
зо­
дів, ви­
бір по­
дій, вчин­
ки ге­
ро­
їв, фор­
ми ху­
дож­
ньо­
го мов­
лен­
ня то­
що.
Дра­
ма є спе­
ци­
фіч­
ним ви­
дом ми­
с­
тец­
тва, що од­
но­
час­
но на­
ле­
жить і лі­
те­
ра­
ту­
рі,
і те­
ат­
ру. Про­
тя­
гом три­
ва­
лої іс­
то­
рії були створені та­
кі жан­
ро­
ві різ­
но­
ви­
ди
дра­
ми: тра­
ге­
дія,ко­
ме­
дія, влас­
не дра­
ма, во­
де­
віль, ме­
лод­
ра­
ма, тра­
гі­
ко­
ме­
дія то­
що.
Оз­
на­
ки дра­
ми як лі­
те­
ра­
тур­
но­
го ро­
ду: 1) в ос­
но­
ві — дія; 2) кон­
флікт (зіт­
кнен­
ня між пер­
со­
на­
жа­
ми або їхні внут­
ріш­
ні су­
пе­
реч­
нос­
ті) — ру­
шій­
на си­
ла
роз­
вит­
ку сю­
же­
ту дра­
ми; 3) по­
єд­
нан­
ня мо­
но­
ло­
гів, ді­
а­
ло­
гів, по­
лі­
ло­
гів; 4) при­
з­
на­
чен­
ня для сце­
ніч­
но­
го вті­
лен­
ня (рід­
ше — для чи­
тан­
ня); 5) син­
те­
тизм (по­
єд­
нан­
ня сло­
ва
й жес­
ту, мі­
мі­
ки, му­
зи­
ки то­
що).
Зауважте!
Дж. Романо.
Танок
Аполлона
з музами.
Фрагмент.
1540 р.

9. 9
Роди літератури
Вза­
є­
мо­
дія ро­
дів лі­
те­
ра­
ту­
ри.
Лі­
те­
ра­
тур­
ні ро­
ди тя­
жі­
ють до вза­
є­
мо­
­
дії та вза­
є­
моп­
ро­
ник­
нен­
ня. Так,
на­
­
­
­
п­
ри­
к­
лад, у фоль­
кло­
рі й ху­
дож­
ній
лі­
те­
ра­
ту­
рі сфор­
му­
ва­
ли­
ся лі­
ро­­
е­
піч­
ні
жан­
ри: по­
е­
ма, ба­
ла­
да, бай­
ка, ду­
ма,
ро­
ман у вір­
шах, вірш у про­
зі, каз­
капо­
е­
ма та ін. Лі­
ри­
ка та­
кож про­
ни­
кає в дра­
ма­
тич­
ні тво­
ри. Се­
ред жан­
рів
лі­
ро­
дра­
ми ви­
ок­
рем­
лю­
­
ють: дра­
ма­
тич­
ну по­
е­
му, дра­
ма­
тич­
ний етюд, дра­
ма­
тич­
ну сце­
ну та ін. У ре­
зуль­
та­
ті вза­
є­
мо­
дії епо­
су й дра­
ми ви­
ник епіч­
ний те­
атр, у яко­
му зоб­
ра­
жено не тільки дію,
а й роз­
по­
ві­
да­
єть­
ся про неї (нап­
рик­
лад, дра­
ма­
прит­
ча). Це яви­
ще XX ст.
Вза­
є­
мо­
дія ро­
дів лі­
те­
ра­
ту­
ри тіс­
но пов’яза­
на з вза­
є­
мо­
ді­
єю жан­
рів. Ху­
дож­
ній
твір є від­
кри­
тою сис­
те­
мою, у яку мо­
жуть про­
ни­
ка­
ти еле­
мен­
ти й ін­
ших ви­
дів
мис­
тец­
тва (кі­
но, жи­
во­
пи­
су, му­
зи­
ки та ін.), а на су­
час­
но­
му ета­
пі — на­
віть
комп’ютер­
них тех­
но­
ло­
гій.
Епос (з грецьк. epos — сло­
во, мо­
ва, роз­
по­
відь) — ба­
га­
тоз­
нач­
ний тер­
мін: 1) ге­
ро­
їч­
на роз­
по­
відь про на­
ці­
о­
наль­
не ми­
ну­
ле («Ілі­
а­
да», «Одіс­
сея»,
«Піс­
ня про Ро­
лан­
да», «Піс­
ня про Ні­
бе­
лун­
гів», «Сло­
во о пол­
ку Іго­
ре­
вім»
та ін.); 2) один із трьох ро­
дів лі­
те­
ра­
ту­
ри ра­
зом із лі­
ри­
кою та дра­
мою.
Ліри­
ка (з грецьк. lyra — лі­
ра, струн­
ний му­
зич­
ний інс­
тру­
мент, під
аком­
па­
не­
мент яко­
го ви­
ко­
ну­
ва­
ли вір­
ші в дав­
ньог­
рець­
кій по­
е­
зії) — один із
трьох лі­
те­
ра­
тур­
них ро­
дів, у яко­
му об’єкт зоб­
ра­
жен­
ня по­
дано шля­
хом
пе­
ре­
да­
вання пе­
ре­
жи­
вань, по­
чут­
тів та емо­
цій осо­
бис­
тос­
ті (ге­
роя чи ав­
то­
ра), що при­
во­
дить до ство­
рен­
ня особ­
ли­
вої ду­
хов­
ної ре­
аль­
нос­
ті, роз­
бу­
до­
ва­
ної за за­
ко­
на­
ми кра­
си.
Драма (з грецьк. dra­
ma — дія) — 1) один із лі­
те­
ра­
тур­
них ро­
дів, що зма­
льо­
вує світ у фор­
мі дії, зде­
біль­
шо­
го приз­
на­
че­
ний для сце­
ніч­
но­
го вті­
лен­
ня;
2) жанр дра­
ма­
тич­
но­
го мис­
тец­
тва.
У кож­
ній кра­
ї­
ні дра­
ма має свою на­
ці­
о­
наль­
ну спе­
ци­
фі­
ку (нап­
рик­
лад, у Япо­
нії ви­-
з­
нач­
ни­
ми яви­
ща­
ми бу­
ли те­
ат­
ри Ка­
бу­
кі та Но; Іта­
лія — бать­
ків­
щи­
на те­
ат­
ру дель
ар­
те (те­
ат­
ру імп­
ро­
ві­
за­
ції, який має ви­
то­
ки в кар­
на­
ва­
лі); у Ки­
таї ак­
тив­
но роз­
ви­
ва­
ла­
ся
му­
зич­
на дра­
ма, зокрема тра­
ди­
цій­
на пе­
кін­
ська опе­
ра).
Вер­
теп — пе­
ре­
сув­
ний ляль­
ко­
вий те­
атр, по­
ши­
ре­
ний в Ук­
ра­
ї­
ні в XVI– XVI­
II ст. У ньо­
му ро­
зіг­
ру­
ва­
ли ре­
лі­
гій­
ні та світ­
ські ви­­
с­
та­
ви. Вер­
теп мав
фор­
му дво­
по­
вер­
хо­
во­
го ящи­
ка: на пер­
шо­
му
яру­
сі пред­
став­
ля­
ли різ­
двя­­
ну іс­
то­
рію, на дру­
го­
му — сце­
ни із со­
ці­
аль­
но­­
по­
бу­
то­
во­
го жит­
тя.
У дав­
ни­
ну п’єси ста­
ви­
ли, ви­
ко­
рис­
то­
ву­
ю­
чи
ляль­
ки. Зго­
дом вер­
теп пе­
ре­
т­
во­
рив­
ся на те­
ат­
ра­
лі­
зо­
ва­
не дійс­
тво, яке ра­
дує нас і сьо­
год­
ні.
Античний театр у Дельфах. ІV ст. до н. е.
Вер­
теп. Су­
час­
не фо­
то



10. 10
ВСТУП
Осмислюємо прочитане. 1. Розкажіть про походження епосу. 2. Як виникла
лірика? 3. Що дало поштовх до виникнення драми? 4. Які жанри виникли в
результаті взаємодії родів літератури?
Творче завдання. Намалюйте «хмари» з тегів, які б розкривали провідні ознаки
родів літератури.
Дискусія. Чи впливають сучасні технології на розвиток родів і жанрів літератури?
Поясніть, наведіть приклади.
Робота в групах. Складіть порівняльну таблицю: 1) «Епос і лірика»; 2) «Епос і
драма»; 3) «Лірика і драма» (1 за вибором).
Життєві ситуації. Який рід літератури найкраще може зобразити людські
почуття? Обґрунтуйте.
Проєкт. Дослідіть, як змінювалися в часі поняття «епос», «лірика» і «драма».
Презентуйте результати дослідження.
ЛІтературний процес
Література як рух. Сві­
то­
ва лі­
те­
ра­
ту­
ра має ба­
га­
то­
ві­
ко­
ву іс­
то­
рію роз­
вит­
ку.
Від гли­
бо­
кої дав­
ни­
ни й до су­
час­
нос­
ті вона перебуває в по­
с­
тій­
но­
му ру­
сі.
Ос­
кіль­
ки сві­
то­
ва лі­
те­
ра­
ту­
ра є су­
куп­
ніс­
тю різ­
них на­
ці­
о­
наль­
них лі­
те­
ра­
тур, які
збе­
рі­
га­
ють свою са­
мо­
бут­
ність, про­
цес роз­
вит­
ку мис­
тец­
тва сло­
ва не мо­
же бу­
ти
аб­
со­
лют­
но мо­
но­
літ­
ним. Вод­
но­
час на­
ці­
о­
наль­
ні лі­
те­
ра­
ту­
ри ма­
ють де­
я­
кі спіль­
ні
за­
ко­
ни роз­
вит­
ку, ета­
пи й тен­
ден­
ції. Це дає під­
ста­
ви ви­
ок­
ре­
ми­
ти по­
нят­
тя «лі­
те­
ра­
тур­
ний про­
цес». Лі­
те­
ра­
тур­
ний про­
цес — це роз­
ви­
ток лі­
те­
ра­
ту­
ри різ­
них
на­
ро­
дів, що ха­
рак­
те­
ри­
­
зу­
єть­
ся пев­
ни­
ми за­
ко­
но­
мір­
нос­
тя­
ми на кож­
но­
му ета­
пі
від дав­
ни­
ни до су­
час­
нос­
ті. Він ру­
ха­
єть­
ся по спі­
ра­
лі. Од­
ні яви­
ща, ви­
ник­
нув­
ши
в дав­
ні ча­
си, мо­
жуть від­
род­
жу­
ва­
ти­
ся на ін­
шо­
му ета­
пі, але вже в но­
вій якос­
ті.
У лі­
те­
ра­
тур­
но­
му про­
це­
сі від­
бу­
ва­
єть­
ся вза­
є­
мо­
дія різ­
них тен­
ден­
цій та явищ,
зокрема на­
­
ці­
о­
наль­
них лі­
те­
ра­
тур, твор­
чих здо­
бут­
ків мит­
ців, кла­
сич­
ної і ма­
со­
вої лі­
те­
ра­
тур.
Як від­
бу­
ва­
ють­
ся змі­
ни в лі­
те­
ра­
тур­
но­
му про­
це­
сі. На роз­
ви­
ток лі­
те­
ра­
тур­
но­
го
про­
це­
су впли­
ва­
ють різ­
ні чин­
ни­
ки. Се­
ред зов­
ніш­
ніх — роз­
ви­
ток сус­
пільс­
т­
ва,
куль­
ту­
ри й мис­
тец­
тва в той чи ін­
ший час, стан роз­
вит­
ку люд­
ської сві­
до­
мос­
ті,
фі­
ло­
соф­
ської дум­
ки, ре­
лі­
гії, іс­
то­
рич­
на си­
ту­
а­
ція, вп­
лив фоль­
кло­
ру та мі­
фо­
ло­
гії. Внут­
ріш­
ні чин­
ни­
ки роз­
вит­
ку лі­
те­
ра­
тур­
но­
го про­
це­
су — це за­
ко­
ни ху­
дож­
ньої
лі­
те­
ра­
ту­
ри, ро­
зу­
мін­
ня кра­
си в пев­
ну до­
бу, пе­
ре­
біг лі­
те­
ра­
тур­
но­
го жит­
тя, роз­
ви­
ток і вза­
є­
мо­
дія ро­
дів і жан­
рів, тра­
ди­
ції та но­
ва­
торс­
тво мит­
ців тощо.
Пе­
рі­
о­
ди­
за­
ція. У лі­
те­
ра­
тур­
но­
му про­
це­
сі мож­
на виз­
на­
чи­
ти ок­
ре­
мі епо­
хи й
пе­
рі­
о­
ди. Це час­
ти­
ни лі­
те­
ра­
тур­
но­
го про­
це­
су, яким при­
та­
ман­
ні пев­
ні тен­
ден­
ції
та за­
ко­
но­
мір­
нос­
ті. Во­
ни ок­
рес­
лю­
ють ви­
рі­
шаль­
ні мо­
мен­
ти в іс­
то­
рії лі­
те­
ра­
ту­
ри, ви­
раз­
но від­
різ­
ня­
ють їх від ін­
ших. То­
му лі­
те­
ра­
тур­
ний про­
цес має пе­
рі­
о­
ди­
за­
цію. У лі­
те­
ра­
ту­
рах За­
хід­
ної Єв­
ро­
пи ви­
ок­
рем­
лю­
ють та­
кі епо­
хи, як ан­
тич­
ність, Се­­
ред­
ньо­­
віч­
чя, Від­
род­
жен­
ня (Ре­
не­
санс), кла­
си­
цизм, ба­
ро­
ко, Прос­
віт­
ниц­
тво, ро­
ман­
тизм, ре­
а­
лізм, мо­
дер­
нізм, пос­
тмо­
дер­
нізм та етап су­
час­
ної
лі­
те­
ра­
ту­
ри. В Ук­
ра­
ї­
ні ху­
дож­
ня лі­
те­
ра­
ту­
ра ма­
­
є свої ета­
пи. За Д. Чижевським,
у дав­
ній ук­
ра­
їн­
ській лі­
те­
ра­
ту­
рі виз­
на­
ча­
ють ук­
ра­
їн­
ську се­
ред­
ньо­
віч­
ну лі­
те­
ра­
ту­
ру XI–XV ст., лі­
те­
ра­
ту­
ру до­
би Ре­
не­
сан­
су та ба­
ро­
ко. Етап но­
вої ук­
ра­
їн­
ської
Робота з текстом

11. 11
Літературний процес
лі­
те­
ра­
ту­
ри охоп­
лює ро­
ман­
тизм і ре­
а­
лізм. Нап­
ри­
кін­
ці XIX — на по­
чат­
ку XX ст.
фор­
му­
єть­
ся мо­
дер­
нізм, а в ос­
тан­
ній тре­
ти­
ні ХХ — на по­
чат­
ку ХХІ ст. роз­
ви­
ва­
єть­
ся пос­
тмо­
дер­
нізм. У су­
час­
но­
му пе­
рі­
о­
ді в ук­
ра­
їн­
ській лі­
те­
ра­
ту­
рі прос­
те­
жу­
ють­
ся ці­
ка­
ві но­
віт­
ні яви­
ща.
Пе­
рі­
о­
ди лі­
те­
ра­
тур­
но­
го про­
це­
су ви­
ок­
рем­
лю­
ють від­
по­
від­
но до хро­
но­
ло­
гії —
від дав­
ни­
ни до су­
час­
нос­
ті. Епо­
хи та пе­
рі­
о­
ди лі­
те­
ра­
тур­
но­
го про­
це­
су обу­
мов­
ле­
ні внут­
ріш­
ні­
ми за­
ко­
но­
мір­
нос­
тя­
ми мис­
тец­
тва сло­
ва, се­
ред яких про­
від­
ну роль
ві­
діг­
ра­
ють та­
кі ка­
те­
го­
рії, як жанр, стиль, ав­
тор, лі­
те­
ра­
тур­
ний нап­
рям і те­
чія.
Ще од­
ні­
єю важ­
ли­
вою оз­
на­
кою лі­
те­
ра­
тур­
но­
го про­
це­
су є йо­
го не­
рів­
но­
мір­
ність у різ­
них кра­
ї­
нах. До­
ба Від­
род­
жен­
ня роз­
по­
чи­
на­
єть­
ся в Іта­
лії (XI­
I­
­
I–­
­
XIV ст.),
а за­
вер­
шу­
єть­
ся в XV–XVI ст., ко­
ли в ін­
ших єв­
ро­
пей­
ських лі­
те­
ра­
ту­
рах тіль­
ки
формується.
Нап­
рям і те­
чія. Важ­
ли­
ву роль у лі­
те­
ра­
тур­
но­
му про­
це­
сі ві­
діг­
ра­
ють лі­
те­
ра­
тур­
ні нап­
ря­
ми й те­
чії, які да­
ють змо­
гу ви­
ок­
ре­
ми­
ти по­
діб­
ні яви­
ща в ме­
жах
різ­
них на­
ці­
о­
наль­
них лі­
те­
ра­
тур і в пев­
них пе­
рі­
о­
дах, на­
да­
ю­
чи ці­
ліс­
ність лі­
те­
ра­
тур­
но­
му ру­
ху. Ук­
ра­
їн­
ський лі­
те­
ра­
ту­
роз­
на­
вець Д. На­
ли­
вай­
ко виз­
на­
чив у лі­
те­
­
­
ра­
тур­
но­
му нап­
ря­
мі та­
кі ком­
по­
нен­
ти, як йо­
го сус­
піль­
но­
­
іс­
то­
рич­
на ос­
но­
ва й
спіль­
ність мис­
тець­
ких прин­
ци­
пів. У лі­
те­
ра­
тур­
но­
му нап­
ря­
мі, за сло­
ва­
ми вче­
но­
го, у від­
по­
від­
них ху­
дож­
ніх фор­
мах ре­
а­
лі­
зу­
єть­
ся «яд­
ро умо­
нас­
тро­
їв епо­
хи».
У ме­
жах лі­
те­
ра­
тур­
них нап­
ря­
мів ін­
ко­
ли на під­
ста­
ві єди­
них твор­
чих під­
хо­
дів мит­
ців ут­
во­
рю­
ють­
ся різ­
ні те­
чії. Ці під­
хо­
ди охоп­
лю­
ють як зміс­
то­
вий, так
і фор­
маль­
ний рів­
ні тво­
рів.
Ху­
дож­
ні нап­
ря­
ми й те­
чії в лі­
те­
ра­
тур­
но­
му про­
це­
сі не є аб­
со­
лют­
но «чис­
ти­
ми»,
їхні оз­
на­
ки мо­
жуть нак­
ла­
да­
ти­
ся. У твор­
чос­
ті од­
но­
го пись­
мен­
ни­
ка по­
де­
ко­
ли
ви­
яв­
ля­
ють­
ся еле­
мен­
ти різ­
них нап­
ря­
мів або те­
чій (нап­
ри­
к­
лад, Й. В. Ґе­
те,
Ф. Шил­
лер, І. Кот­
ля­
рев­
ський, Т. Шев­
чен­
ко та ін.).
Лі­
те­
ра­
тур­
ний нап­
рям — най­
біль­
ша оди­
ни­
ця лі­
те­
ра­
тур­
но­
го про­
це­
су, що охоп­
лює зміс­
то­
вий та ху­
дож­
ній рів­
ні тво­
рів, епо­
хи й сис­
те­
ми твор­
чос­
ті, об’єд­
нує в єди­
ний ком­
плекс ін­
ші іс­
то­
ри­
ко­
­
ти­
по­
ло­
гіч­
ні ка­
те­
го­
рії.
Лі­
те­
ра­
тур­
на те­
чія — вуж­
ча (у ме­
жах нап­
ря­
му) спо­
рід­
не­
ність
твор­
чих прин­
ци­
пів на ос­
но­
ві по­
діб­
них ес­
те­
тич­
них за­
сад.
Осмислюємо прочитане. 1. Що таке літературний процес? 2. Назвіть його про­
відні ознаки.
Творче завдання. Намалюйте схему «Літературний процес у Західній Європі та
в Україні». Які епохи збігаються?
Дискусія. Чи впливає розвиток культури та суспільства на розвиток
літературного процесу? Як?
Робота в групах. Простежте розвиток літературного процесу в будь-якій
країніЄвропи,Америки,Азії(1завибором).Підготуйтеповідомленняіпрезентацію.
Бан­
ду­
ра О. Те­
о­
рія лі­
те­
ра­
ту­
ри в те­
зах, де­
фі­
ні­
ці­
ях, таб­
ли­
цях : Нав­
чаль­
ний до­
від­
ник / О. Бан­
ду­
ра, Г. Бан­
ду­
ра. — Київ, 2008.
Лі­
те­
ра­
ту­
роз­
нав­
ча ен­
цик­
ло­
пе­
дія: У 2х то­
мах / ав­
тор­
­
ук­
ла­
дач
Ю. І. Ко­
ва­
лів. — Київ, 2007.
Робота з текстом
Радимо
прочитати

12. 12
Зна­
Чен­
нЯ свЯ­
щен­
них книг
длЯ роз­
вит­
ку куль­
ту­
ри й мис­
тец­
тва
В іс­
то­
рії людс­
тва є кни­
ги, що ви­
ник­
ли ду­
же дав­
но й зміст яких ство­
рю­
вав­
ся сто­
літ­
тя­
ми, але во­
ни не зас­
та­
рі­
ли й у III ти­
ся­
чо­
літ­
ті. Це — Ве­
ди, Біб­
лія,
Ко­
ран, Авес­
та, То­
ра й ін­
ші дав­
ні тек­
сти, у яких за­
кар­
бо­
ва­
но ве­
ли­
чез­
ний ду­
хов­
ний дос­
від ба­
га­
тьох по­
ко­
лінь. Во­
ни ста­
ли ос­
но­
вою сві­
то­
вих ре­
лі­
гій і не­
ви­
чер­
пним дже­
ре­
лом нат­
хнен­
ня мит­
ців. Свя­
щен­
ні кни­
ги з’явилися в різ­
них ку­
точ­
ках сві­
ту, але їх по­
єд­
нує те, що во­
ни пов’яза­
ні з уяв­
лен­
ня­
ми різ­
них на­
ро­
дів про
се­
бе та свою іс­
то­
рію, про ство­
рен­
ня сві­
ту та його бу­
до­
ву, про мо­
раль і жит­
тє­
ві цін­
нос­
ті. У свя­
щен­
них кни­
гах зна­
хо­
ди­
мо об­
ра­
зи, що на­
ле­
жать до різ­
них
сві­
тів, — не­
бес­
но­
го й зем­
но­
го, бо­
жес­
твен­
но­
го та при­
род­
но­
го. Во­
ни не­
роз­
рив­
но
по­
єд­
на­
ні й ут­
во­
рю­
ють особ­
ли­
ву ху­
дож­
ню ре­
аль­
ність, де роз­
гор­
та­
єть­
ся од­
віч­
на
бо­
роть­
ба доб­
ра і зла, жит­
тя та смер­
ті, де людина на­
ма­
га­
єть­
ся ос­
мис­
ли­
ти своє
іс­
ну­
ван­
ня і звер­
та­
єть­
ся до ви­
щих сил за ду­
хов­
ною під­
трим­
кою.
У свя­
щен­
них кни­
гах різ­
них на­
ро­
дів мож­
на знай­
ти від­
го­
мін да­
ле­
ких
по­
дій, що ко­
лись, імо­
вір­
но, від­
бу­
ва­
ли­
ся на Зем­
лі. Але ці по­
дії бу­
ли пе­
ре­
ос­
мис­
ле­
ні та ви­
доз­
мі­
не­
ні в мі­
фах. Во­
ни ви­
ник­
ли як по­
е­
тич­
ні іс­
то­
рії, що нав­
ча­
ють нас, як тре­
ба жи­
ти у сві­
ті, і на­
ди­
ха­
ють на доб­
ро. Сю­
же­
ти й об­
ра­
зи свя­
щен­
них книг ста­
ли віч­
ни­
ми, ос­
кіль­
ки во­
ни про­
тя­
гом сто­
літь спо­
ну­
ка­
ють до
твор­
чос­
ті мит­
ців і по­
с­
та­
ють у не­
пе­
ре­
вер­
ше­
них т­
во­
рах.
Ми від­
кри­
ва­
є­
мо свя­
щен­
ні кни­
ги, щоб піз­
на­
ти се­
бе і світ, знай­
ти сенс бут­
тя
та свою до­
ро­
гу до Бо­
га. І в кож­
но­
го з нас бу­
дуть свої від­
крит­
тя...
Міф (від грецьк. mythos — сло­
во, пе­
ре­
каз, звіс­
тка) — роз­
по­
відь, у якій
яви­
ща при­
ро­
ди або ре­
аль­
ні по­
дії бу­
ли твор­
чо пе­
ре­
ос­
мис­
ле­
ні ко­
лек­
тив­
ною (пер­
віс­
ною) сві­
до­
міс­
тю дав­
ніх лю­
дей як по­
яс­
нен­
ня сві­
ту та вті­
лен­
ня уяв­
лень про ньо­
го.
Мі­
фо­
ло­
гіч­
ний об­
раз — об­
раз, що по­
хо­
дить із мі­
фу. У мі­
фо­
ло­
гіч­
но­
му
об­
ра­
зі в кон­
крет­
ній фор­
мі вті­
ле­
но за­
галь­
ні уяв­
лен­
ня дав­
ніх лю­
дей про
ви­
ник­
нен­
ня сві­
ту, да­
но пер­
віс­
ні по­
яс­
нен­
ня явищ при­
ро­
ди та люд­
сько­
го
жит­
тя. У свя­
щен­
них кни­
гах людс­
тва мі­
фо­
ло­
гіч­
ні об­
ра­
зи по­
ді­
ля­
ють на різ­
ні гру­
пи: бо­
жес­
твен­
ні, на­
пів­
бо­
жес­
твен­
ні, во­
ро­
жі (де­
мо­
но­
ло­
гіч­
ні): лю­
ди,
яви­
ща при­
ро­
ди, сим­
во­
ли то­
що. Де­
я­
кі мі­
фо­
ло­
гіч­
ні об­
ра­
зи по­
да­
ні за прин­
ци­
пом ан­
ти­
те­
зи. У та­
кий спо­
сіб ут­
вер­
джу­
єть­
ся од­
віч­
на те­
ма бо­
роть­
би доб­
ра і зла, що три­
ває у сві­
ті.
СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ
КУЛЬТУРИ Й ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ


13. 13
Значення священних книг для розвитку культури й мистецтва
На по­
чат­
ку XVI ст. художник Ра­
фа­
ель на­­
ма­
лю­
вав для
ол­
та­
ря цер­
кви мо­
нас­
ти­
ря Свя­
то­
го Сик­
ста в П’я­
чен­
ці
(Іта­
лія) об­
раз Бо­
го­
ма­
те­
рі. Він не знав то­
ді, що йо­
го
по­
лот­
но «Сик­
стин­
ська ма­
дон­
на» ста­
не ше­
дев­
ром мис­
тец­
тва. Ма­
дон­
на три­
має на ру­
ках Си­
на — Хрис­
та, а її
пог­
ляд звер­
не­
ний до гля­
да­
чів. В очах мадонни — без­
меж­
на ма­
те­
рин­
ська лю­
бов і три­
во­
га за май­
бут­
нє, ми­
ло­
сер­
дя і гли­
бо­
кий біль. Зда­
єть­
ся, ма­
ти пе­
ред­
чу­
ває ті
ви­
п­
ро­
бу­
ван­
ня, які ви­
па­
дуть на до­
лю Хрис­
та. Див­
ля­
чись
на ма­
дон­
ну, ми ні­
би са­
мі ста­
є­
мо час­
ти­
ною цьо­
го тво­
ру. Бо­
го­
ма­
тір пе­
чаль­
но й ве­
лич­
но йде до нас, не­
су­
чи
нам най­
до­
рож­
че — Си­
на, Спа­
си­
те­
ля. А за її спи­
ною
роз­
ли­
ва­
єть­
ся світ­
ло, у яко­
му мож­
на роз­
ди­
ви­
ти­
ся
го­
лови ма­
лень­
ких ян­
го­
лят. Світ­
ло пе­
ре­
мо­
же тем­
ря­
ву,
лю­
бов — зло, а Бо­
го­
ма­
тір із Си­
ном зав­
жди бу­
дуть іти
до нас че­
рез ві­
ки…
Аб­
ра­
мо­
вич С. Д. Свя­
щен­
ні кни­
ги людс­
тва: Ве­
ди. Авес­
та. Біб­
лія.
Ко­
ран / С. Д. Аб­
рамович. — Хар­
ків, 2003.
Хто ж нам по­
ві­
дав про те, звід­
ки взя­
ли­
ся сві­
ти всі без­
краї?
Ад­
же піз­
ні­
ше, ніж тії сві­
ти, всі бо­
ги на­
ро­
ди­
лись.
Хто ж мо­
же ві­
да­
ти, звід­
ки піш­
ло все?
З «Ріг­
ве­
ди»
Шлях арі­
їв. Куль­
ту­
ра Ста­
ро­
дав­
ньої Ін­
дії по­
ча­
ла ут­
во­
рю­
ва­
ти­
ся ще в
III тис. до н. е., що зас­
від­
чу­
ють пам’ят­
ки прик­
лад­
но­
го мис­
тец­
тва, які
дій­
шли до на­
шо­
го ча­
су. У се­
ре­
ди­
ні II тис. до н. е. ко­
чо­
ві пле­
ме­
на із За­
хо­
ду, які
на­
зи­
ва­
ли се­
бе аріями, прий­
шли в Пів­
ніч­
но­
­
За­
хід­
ну Ін­
дію і пос­
ту­
по­
во роз­
се­
ли­
ли­
ся в схід­
но­
му й пів­
ден­
но­
му нап­
рям­
ках. Са­
ме сло­
во арій, імо­
вір­
но, оз­
на­
ча­
ло «пас­
тух», а піз­
ні­
ше — «шля­
хет­
ний». Арії ма­
ли ви­
со­
ку ду­
хов­
ну куль­
ту­
ру. Зі спі­
вів, опо­
ві­
док і мі­
фів, що скла­
да­
ли­
ся в пе­
­
рі­
од ко­
чу­
ван­
ня, ви­
ник­
ли
зго­
дом Ве­
ди — зіб­
ран­
ня тек­
стів, які на­
бу­
ли свя­
щен­
но­
го зна­
чен­
ня.
Ви­
ник­
нен­
ня Вед. Ве­
ди (із санс­
кри­
ту — кни­
ги знан­
ня, муд­
рість, учен­
ня) —
дав­
ні пам’ят­
ки ін­
до­
єв­
ро­
пей­
ської сло­
вес­
нос­
ті, які бу­
ли ство­
ре­
ні впро­
довж II–I
ти­
с. до н. е. Ве­
дич­
на мі­
фо­
ло­
гія ввіб­
ра­
ла в се­
бе уяв­
лен­
ня арі­
їв і міс­
це­
ві ві­
ру­
ван­
ня. Ве­
ди до­
по­
ма­
га­
ють зро­
зу­
мі­
ти ду­
хов­
ну куль­
ту­
ру Ін­
дії та ба­
га­
тьох на­
ро­
дів
Азії, ад­
же са­
ме ці зіб­
ран­
ня свя­
щен­
них тек­
стів ста­
ли ос­
но­
вою для утво­
рен­
ня
різ­
них ре­
лі­
гій — ін­
ду­
їз­
му, буд­
диз­
му, брах­
­
ма­
ніз­
му, джай­
ніз­
му. При­
хиль­
ни­
ки
цих ре­
лі­
гій вва­
жа­
ють, що Ве­
ди ма­
ють бо­
жес­
твен­
не по­
ход­
жен­
ня.
Пер­
ші тек­
сти Вед ви­
ник­
ли то­
ді, ко­
ли пле­
ме­
на арі­
їв ли­
ше прок­
ла­
да­
ли шлях
до Ін­
дії. Три­
ва­
лий час во­
ни іс­
ну­
ва­
ли в ус­
ній фор­
мі, як і мі­
фи, і тво­
ри ус­
ної
Радимо
прочитати
ВЕДИ
Ра­
фа­
ель Санті.
Сик­
стин­
ська ма­
дон­
на.
1512–1513 рр.

14. 14
СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ …
1 Ка­
нон (з грець­
к. нор­
ма, пра­
ви­
ло) — су­
куп­
ність по­
ло­
жень і пра­
вил ре­
лі­
гій­
но­
го вчен­
ня, які виз­
на­
ють­не­
за­
пе­
реч­
ни­
ми, іс­
тин­
ни­
ми, віч­
ни­
ми й нез­
мін­
ни­
ми бо­
жес­
т­
вен­
ни­
ми нас­
та­
но­
ва­
ми.
на­
­
род­
ної твор­
чос­
ті. У Ве­
дах було відображено уяв­
лен­
ня дав­
ніх лю­
дей про
ство­
рен­
ня сві­
ту та йо­
го бу­
до­
ву, про бо­
гів та ін­
ших іс­
тот, а та­
кож ри­
ту­
а­
ли,
пов’яза­
ні з тим, як лю­
ди в дав­
ни­
ну праг­
ну­
ли по­
єд­
на­
ти своє жит­
тя з при­
ро­
дою,
ви­
ро­
би­
ти сис­
те­
му мо­
раль­
них цін­
нос­
тей у сво­
є­
му жит­
ті.
Зіб­
ран­
ня тек­
стів Вед. Ве­
ди по­
ді­
ля­
ють­на чо­
ти­
ри збір­
ки: «Ріг­
ве­
да» — кни­
га
гім­
нів бо­
гам, «Са­
ма­
ве­
да» — кни­
га пі­
сень, «Яд­
жур­
ве­
да» — кни­
га жер­
т­
во­
п­
ри­
но­
шен­
ня, «Ат­
хар­
ва­
ве­
да» — кни­
га ма­
гіч­
них зак­
ли­
нань (це та­
кож пер­
ший ін­
дій­
ський текст, по­
в’яза­
ний із ме­
ди­
ци­
ною). Ці чо­
ти­
ри кни­
ги на­
зи­
ва­
ють сам­
хі­
ти
(тоб­
то «зіб­
ран­
ня»). Май­
же всі тек­
сти сам­
хітів на­
пи­
са­
ні вір­
ша­
ми. Із сам­
хі­
та­
ми
тіс­
но пов’яза­
ні брах­
ма­
ни — про­
зо­
ві тек­
сти, які по­
яс­
ню­
ють ри­
ту­
а­
ли, їхнє по­
­
ход­
жен­
ня та зна­
чен­
ня. У свою чер­
гу, з брах­
ма­
на­
ми по­
єд­
ну­
ють­
ся фі­
ло­
соф­
ські
трак­
та­
ти у вір­
шах і про­
зі про при­
ро­
ду, бо­
гів і лю­
дей. Ці трак­
та­
ти на­
зи­
ва­
ють
ара­
нья­
ки й упа­
ні­
ша­
ди. Сам­
хі­
ти, ара­
нья­
ки й упа­
ні­
ша­
ди об’єд­
ну­
ють­у свя­
щен­
ний ка­
нон1, по­
діб­
ний до Біб­
лії чи Ко­
ра­
ну. Від­
да­
ле­
ні один від од­
но­
го сто­
літ­
тя­
ми, тек­
сти Вед ві­
доб­
ра­
жа­
ють різ­
ні рів­
ні сус­
піль­
них від­
но­
син та ос­
мис­
лен­
ня
дій­
с­
нос­
ті.
Об­
ра­
зи ве­
дич­
ної мі­
фо­
ло­
гії. Сис­
те­
ма ве­
дич­
ної мі­
фо­
ло­
гії охоп­
лює кіль­
ка
рів­
­
нів: 1) бо­
жес­
твен­
ний (Аг­
ні, Со­
ма, Прит­
хі­
ві та ін. — зем­
ні бо­
ги; Інд­
ра, Руд­
ра,
Апас та ін. — ат­
мос­
фер­
ні; Ва­
ру­
на, Міт­
ра, Віш­
ну, Са­
ві­
тар та ін. — не­
бес­
ні);
2) абс­
трак­
тні по­
нят­
тя (Ка­
ла — час, Шрад­
дха — ві­
ра, Ка­
ма — ба­
жан­
ня); 3) на­
­
пів­
бо­
жес­
твен­
ні пер­
со­
на­
жі; 4) мі­
фіч­
ні ге­
рої та жер­
ці (Ма­
ну, Ах­
тар­
ван, Кан­
ва,
Кут­
са та ін.); 5) во­
ро­
жі де­
мо­
ніч­
ні пер­
со­
на­
жі (Вріт­
ра, Ва­
ла, Шуш­
на, Шам­
ба­
ра
та ін.); 6) тва­
ри­
ни, рос­
ли­
ни, ат­
ри­
бу­
ти лан­
дшаф­
ту; 7) лю­
ди­
на в мі­
фо­
ло­
гіч­
но­
му
ас­
пек­
ті; 8) сим­
во­
ли (різ­
ні зна­
ки, пред­
ме­
ти вжит­
ку — ко­
ле­
со, по­
суд, ці­
лю­
ще
зіл­
ля то­
що) та ін. Бо­
жес­
т­
вен­
ний рі­
вень ут­
во­
рю­
ють 33 бо­
ги (у де­
я­
ких дже­
ре­
лах — 3333, 3306, 3339). Для ве­
дич­
ної мі­
фо­
ло­
гії бу­
ло ха­
рак­
тер­
не пок­
ло­
нін­
ня
ба­
га­
тьом бо­
гам, го­
лов­
ним се­
ред яких вва­
жали
Інд­
ру — бога над усі­
ма бо­
га­
ми. Ос­
пі­
ву­
ва­
ли­та­
кож
Сур’я — сон­
це, Ва­
йя — ві­
тер, Ушас — ран­
ко­
ва зо­
ря,
Аг­
ні — во­
гонь, Яма — смерть та ін. Це бу­
ла пер­
ша
спро­
ба людс­
тва ос­
мис­
ли­
ти Все­
с­
віт у йо­
го ці­
ліс­
нос­
ті.
Кос­
мо­
го­
ніч­
ні мі­
фи. У Ве­
дах ді­
ють ба­
га­
то
пер­
со­
на­
жів, пов’яза­
них із кос­
мо­
го­
ніч­
ни­
ми мі­
фа­
ми,
тоб­
то з ти­
ми, які по­
яс­
ню­
ють ви­
ник­
нен­
ня сві­
ту й
при­
род­
них явищ. Так, Інд­
ра — той, у ко­
го в
ру­
ках грім і блис­
кав­
ка, Са­
ві­
тар — той, хто на­
род­
жує, Тваш­
тар — той, хто ство­
рює, Тра­
тар —
за­
хис­
ник та ін. Усе­
с­
віт, згід­
но з уяв­
­
лен­
ня­
ми арі­
їв,
скла­
да­
єть­
ся з двох су­
пе­
реч­
ли­
вих на­
чал: ри­
та
(іс­
ти­
на, гар­
мо­
нія, ду­
хов­
ний зміст) та ан­
ри­
та (ха­
ос,
Індра. Храм Ченакесава.
ХІІІ ст.

15. 15
Веди
від­
сут­
ність іс­
ти­
ни). У про­
це­
сі бо­
роть­
би
різ­
них сил (бо­
гів, ге­
ро­
їв, де­
мо­
ніч­
них пер­
со­
на­
жів) ут­
во­
ри­
ли­
ся різ­
ні при­
род­
ні яви­
ща. Ось прик­
лад то­
го, як дав­
ні лю­
ди
ро­
зу­
мі­
ли ви­
ник­
нен­
ня во­
ди й до­
щу: «На
зем­
лі роз­
по­
ча­
ла­
ся за­
су­
ха, бо де­
мон ук­
рав
не­
бес­
них ко­
рів і пе­
ре­
хо­
ву­
вав їх у го­
рах.
Рі­
кипе­
ре­
сох­
ли,тва­
ри­
нистраж­
да­
ли.Лю­
ди
при­
го­
ту­
ва­
ли вер­
хов­
но­
му бо­
гу Інд­
рі спе­
ці­
аль­
ний жер­
тов­
ний на­
пій, піс­
ля яко­
го той
ки­
нув у де­
мо­
на блис­
кав­
ку й виз­
во­
лив
не­
бес­
них ко­
рів. Во­
ни піш­
ли по не­
бу, про­
ли­
ва­
ю­
чи дощ — не­
бес­
не мо­
ло­
ко,
жи­
во­
т­
вор­
не на­
ча­
ло бут­
тя». В ін­
дій­
сько­
му сус­
пільс­
тві й до­
сі ці священні
тварини ко­
рис­
ту­
ють­
ся ве­
ли­
кою по­
ва­
гою, уо­
соб­
лю­
ю­
чи жи­
виль­
ну си­
лу при­
ро­
ди, а та­
кож доб­
ро­
чес­
ність і чис­
то­
ту.
«Ріг­
ве­
да». У збір­
ці гім­
нів «Ріг­
ве­
да» ве­
дич­
на мі­
фо­
ло­
гія пос­
тає на­
че в про­
­
це­
сі її тво­
рен­
ня: від пер­
ших бо­
гів, які уо­
соб­
лю­
ва­
ли при­
род­
ні яви­
ща (сон­
це,
ві­
тер, во­
гонь, во­
да то­
що), до бо­
гів, що вті­
лю­
ва­
ли абс­
трак­
тні по­
нят­
тя (нап­
ри­
к­
лад, Ма­
нью — гнів, Шрад­
дхі — ві­
ра, Віш­
ва­
кар­
ман — «бу­
дів­
ни­
чий сві­
ту» тощо).
Най­
по­
пу­
ляр­
ні­
ший пер­
со­
наж «Ріг­
ве­
ди» Інд­
ра — бог гро­
му й блис­
кав­
ки, яко­
му
прис­
вя­
че­
но май­
же 250 гім­
нів, біль­
ше, аніж будь­
­
я­
ко­
му ін­
шо­
му бо­
жес­
тву.
Йо­
го на­
зи­
ва­
ють у Ве­
дах «цар бо­
гів», «цар Усес­
ві­
ту», «во­
ло­
дар», «щед­
рий»,
«друг», «син си­
ли». Інд­
ра ви­
ко­
ну­
вав фун­
кцію за­
хис­
ту арі­
їв від во­
ро­
жих пле­
мен. То­
му у ве­
дич­
них тек­
с­
тах його зоб­
ра­
жено муж­
нім, силь­
ним, хо­
роб­
рим,
пе­
ред ним схи­
ля­
ють­
ся всі си­
ли зла й тем­
ря­
ви. Во­
їн­
ські под­
ви­
ги Інд­
ри на­
бу­
ва­
ють та­
кож кос­
мо­
го­
ніч­
но­
го зна­
чен­
ня. Пе­
ре­
ма­
га­
ю­
чи во­
ро­
гів, він по­
род­
жує
сон­
це, не­
бо, зо­
рю, звіль­
няє від де­
мо­
нів рі­
ки. Інд­
ра при­
но­
сить проц­
ві­
тан­
ня,
доб­
ро­
бут і мир лю­
дям. А ще у Ве­
дах він на­
ди­
хає спів­
ців на прек­
рас­
не. Об­
раз
Інд­
ри у ве­
дич­
них мі­
фах опо­
е­
ти­
зовано за до­
по­
мо­
гою пос­
тій­
них епі­
те­
тів і ме­
та­
фор, а та­
кож чис­
лен­
них гі­
пер­
бол, які під­
крес­
лю­
ють йо­
го ней­
мо­
вір­
ну си­
лу.
Спіль­
ність мі­
фів Вед для ін­
дій­
ців та арі­
їв, слов’ян дох­
рис­
ти­
ян­
ської по­
ри.
М. Дра­
го­
ма­
нов про­
во­
див ана­
ло­
гії між Ве­
да­
ми й ук­
ра­
їн­
ськи­
ми ко­
ляд­
ка­
ми.
У ко­
ляд­
ках дав­
ніх слов’ян ві­
доб­
ра­
жено язич­
ниць­
кі ві­
­
ру­
ван­
ня в різ­
них бо­
гів,
що асо­
ці­
ю­
ва­
ли­
ся з яви­
ща­
ми при­
ро­
ди та різ­
ни­
ми сфе­
ра­
ми жит­
тя лю­
дей. До цих
бо­
­
гів на­
ші пра­
щу­
ри звер­
та­
ли­
ся з мо­
лит­
ва­
ми й піс­
ня­
ми. Вони обож­
­
ню­
ва­
ли не тіль­
ки
при­
ро­
ду (сон­
це, во­
гонь, во­
да та ін.), а на­
віть
пред­
ме­
ти вжит­
ку (на­
п­
рик­
лад, ко­
ле­
со — як
сим­
волсон­
ця та йо­
го віч­
но­
го ру­
ху, на­
мис­
то — як ма­
гіч­
не ко­
­
ло, обе­
ріг від злих сил
то­
що), стра­
ви. З прий­
нят­
тям хрис­
ти­
ян­
­
с­
тва ко­
ляд­
ки на­
бу­
ли хрис­
ти­
ян­
сько­
го зміс­
ту, але від­
го­
мін дав­
ніх уяв­
лень від­
чу­
ва­
єть­
ся в них і до­
те­
пер.
Б. Шарма. Ведична мініатюра
Ук­
ра­
їн­
ські ді­
ти спі­
ва­
ють ко­
ляд­
ки.
Сучасне фото


16. 16
СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ …
Ле­
ся Ук­
ра­
їн­
ка в пра­
ці «Ста­
ро­
дав­
ня іс­
то­
рія схід­
них на­
ро­
дів» наголошувала
на по­
діб­
ності мо­
ти­
вів, сим­
во­
лів і об­
ра­
зів у ве­
дич­
ній та слов’янсь­
кій мі­
фо­
ло­
гії дох­
рис­
ти­
ян­
ської до­
би.
Пе­
рек­
ла­
ди тво­
рів ста­
ро­
ін­
дій­
ської об­
ря­
до­
вої по­
е­
зії ввій­
шли як ілюс­
тра­
тив­
ний ма­
те­
рі­
ал до під­
руч­
ни­
ка «Ста­
ро­
дав­
ня іс­
то­
рія схід­
них на­
ро­
дів», який
Ле­
ся Ук­
ра­
їн­
ка на­
пи­
са­
ла в 1890 р. Пе­
рек­
ла­
ди ви­
ко­
на­
ні не з ори­
гі­
на­
лу, а з
фран­
цузь­
ких або ні­
мець­
ких тек­
стів.
Го­
ло­
си Ста­
ро­
дав­
ньої Ін­
дії. — К., 1982.
ГІм­ни до ран­ньоЇ зо­рІ
1
В по­
віз ве­
ли­
кий бо­
ги­
ні щас­
ли­
вої впря­
же­
ні ко­
ні.
Всі нес­
мер­
тель­
ні бо­
ги по­
сі­
да­
ли в той по­
віз.
Слав­
на з’яви­
лась бо­
ги­
ня, жи­
ву­
ча в по­
віт­
рі,
з ло­
на тем­
но­
ти з’яви­
ла­
ся люд­
ські осе­
лі кра­
си­
ти.
З ці­
ло­
го сві­
ту най­
пер­
ша встає во­
на й шле нам зда­
ле­
ка
пиш­
ні да­
ри. На­
ро­
ди­
лась зо­
ря мо­
ло­
дая, но­
вая,
бу­
дить ство­
рін­
ня, най­
пер­
ше при­
хо­
дить на пок­
ли­
ки ран­
ні.
В на­
ші осе­
лі нес­
мер­
тна зо­
ря за­
ві­
та­
ла,
на­
шу хва­
лу прий­
ня­
ла в ви­
со­
кос­
тях по­
віт­
ря,
віль­
на, осяй­
на іде, щед­
ро сип­
ле роз­
кіш­
нії скар­
би.
На­
че дів­
чи­
на струн­
ка, так, бо­
ги­
не, ідеш ти
хут­
ко на на­
ші по­
дан­
ки. Всмі­
ха­
ю­
чись, ти, мо­
ло­
дая,
ли­
неш ра­
ні­
ше від сон­
ця, осяй­
неє ло­
но від­
крив­
ши.
На­
че дів­
ча мо­
ло­
день­
ке, що ма­
ти ску­
па­
ла, та­
ка ти;
ба­
чим блис­
ку­
чу кра­
су тво­
го ті­
ла! О зо­
ре щас­
ли­
ва!
Яс­
но па­
лай! Ні од­
на ще зо­
ря не бу­
ла та­
ка гар­
на!
«По­
рів­
ню­
ю­
чи ін­
до­
єв­
ро­
пей­
ські мо­
ви, уче­
ні здо­
га­
ду­
ють­
ся про жит­
тя
гро­
мад­
ське пер­
віс­
них арій­
ців і про їх­
ні зви­
чаї, — ко­
ли яке сло­
во єсть
у всіх тих мо­
вах, то зна­
чить во­
но бу­
ло й у пер­
віс­
них арій­
ців, а як­
що
бу­
ло сло­
во, то був і той зви­
чай або та річ, яка тим сло­
вом зветь­
ся (…)
У всіх ін­
до­
єв­
ро­
пей­
ських мо­
вах єсть по­
хо­
жі між со­
бою сло­
ва, що оз­
на­
ча­
ють “дім» або “се­
ло», так са­
мо, як і сло­
ва, що оз­
на­
ча­
ють різ­
них свій­
ських
зві­
рів: “віл”, “кінь”, “со­
ба­
ка”, “сви­
ня”, “вів­
ця”, “ко­
за”, “гус­
ка”». (…) Вда­
чу, дум­
ки
та сві­
тог­
ляд на­
ро­
ду най­
біль­
ше вид­
но з йо­
го ві­
ри та мо­
ви, бо в їх од­
би­
ва­
єть­
ся
все, що ду­
ма­
ють лю­
ди про при­
ро­
ду й про са­
мих се­
бе. (…) Арій­
ці ін­
дій­
ські звуть
сво­
їх бо­
гів Dе­
was — яс­
ні, світ­
лі. Сло­
во се рів­
ня­
ють до ла­
тин­
сько­
го di­
vus і грець­
ко­
го di­
os. Свя­
те в гім­
нах Ве­
ди то — світ­
ло, і пер­
ші бо­
ги на­
ших пред­
ків бу­
ли
змі­
ни дня і но­
чі, ран­
ня зо­
ря, ве­
чір­
нє смер­
кан­
ня, блис­
ка­
ви­
ця та ба­
гат­
тя. Арій­
ська ві­
ра — чис­
та ві­
ра у світ­
ло» (Ле­
ся Ук­
ра­
їн­
ка).
Мудра думка
Радимо
прочитати


17. 17
Веди
2
Світ­
ло ла­
гід­
не зай­
ма­
єть­
ся, про­
мін­
ням кра­
сить всю зем­
лю.
Сло­
во й мо­
лит­
ву про­
ва­
дить зо­
ря, сип­
ле бар­
ви блис­
ку­
чі
і од­
чи­
няє во­
ро­
та ден­
нії. У сні всі ле­
жа­
ли;
ти ж спо­
віс­
ти­
ла, що час нам пов­
ста­
ти, жит­
тям уті­
ша­
тись,
час нам при­
но­
си­
ти жер­
тви і дба­
ти про влас­
ний дос­
та­
ток.
Тем­
ря­
ва скрізь па­
ну­
ва­
ла; зо­
ря ж ос­
ві­
ти­
ла край не­
ба
і до жи­
вих за­
ві­
та­
ла. О доч­
ко не­
бес, ти з’яви­
лась!
Ти, мо­
ло­
дая, сер­
пан­
ком блис­
ку­
чим ук­
ри­
та!
Скар­
бів на­
зем­
них усіх ти ца­
ри­
ця! Ідеш ти
вслід за ми­
ну­
ли­
ми зо­
ря­
ми, ти ж і най­
стар­
ша
зір всіх прий­
деш­
ніх, зір віч­
них. Іди ве­
се­
ли­
ти жи­
ву­
чих
і ожив­
ля­
ти умер­
лих!.. Зо­
ря від­
ко­
ли нам сі­
яє?
Зо­
рі сі­
я­
ли нам до­
сі і по­
тім сі­
я­
ти нам бу­
дуть.
Сяє зо­
ря, в свою чер­
гу, сі­
яє для на­
шо­
го щас­
тя.
Вмер­
ли ті лю­
ди, що ба­
чи­
ли сяй­
во пред­
віч­
ної зо­
рі,
ба­
чим зо­
рю ми сьо­
год­
ні, су­
ди­
лась же й нам тая до­
ля,
зги­
нуть і на­
ші на­
щад­
ки, що зо­
рі прий­
деш­
ні по­
ба­
чать.
В дав­
ні ві­
ки крас­
но­
­
пиш­
но зо­
ря про­
ме­
ні­
ла; сьо­
год­
ні
щед­
ро нам сві­
тить, і по­
тім бли­
ща­
ти­
ме яс­
но.
Смер­
ті не­
ма їй, ні ста­
ро­
щів, зав­
жди в про­
мін­
ні при­
хо­
дить.
По­
відь ог­
нис­
ту зо­
ря роз­
ли­
ває в до­
ли­
нах не­
бес­
них.
Тем­
ря­
ву чор­
ну же­
не про­
ме­
нис­
та бо­
ги­
ня.
В по­
віз чу­
до­
вий зап­
ря­
же­
ні ко­
ні чер­
во­
ні. Вже їде
світ весь бу­
ди­
ти зо­
ря. Вста­
вай­
те! бо зно­
ву з’явив­
ся
нам дух жит­
тя, щоб усіх ожив­
ля­
ти! Ось тем­
ря­
ва ги­
не,
день наб­
ли­
жа­
єть­
ся! Час до ро­
бо­
ти прий­
мать­
ся! Час жи­
ти!
Ма­
ти бо­
гів! яс­
не око зем­
лі! віс­
тов­
ни­
це по­
дан­
ків!
Зо­
ре прек­
рас­
на! Сві­
ти нам і зглянь­
ся на на­
ші по­
дан­
ки!
Сла­
ву нам дай, яс­
на зо­
ре, ти, ра­
до­
ще сві­
ту!
(Пе­
рек­
лад із німецької Ле­
сі Ук­
ра­
їн­
ки)
Гімн — уро­
чис­
тий твір на по­
ша­
ну­
ван­
ня ко­
гось (чо­
гось). Як жанр
по­
е­
зії ви­
ник у дав­
ни­
ну з куль­
то­
вих пі­
сень на честь бо­
жеств. Зго­
дом
на­
був світ­
сько­
го ха­
рак­
те­
ру, у су­
час­
ний пе­
рі­
од пов’яза­
ний з офі­
цій­
ни­
ми
по­
ді­
я­
ми, це­
ре­
мо­
ні­
я­
ми то­
що.
Осмислюємо прочитане. 1. Знайдіть метафори в описах зорі, розкрийте їхнє
переносне значення. 2. Які епітети та порівняння створюють поетичний образ зорі?
Робота в групах. Пригадайте одну з відомих вам українських колядок. Які
образи ведійської міфології там трапляються? Розкрийте їхній символічний зміст.
Життєві ситуації. Що означають слова Коляда, колядувати, колядка,
колядники? Як колядують у вашому краї? Якими є традиційні атрибути й вбрання
для коля­
ду­
вання?
Робота з текстом

18. 18
СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ …
ГІмн про пе­ре­мо­гу Інд­ри над АгІ
Один із най­
по­
ши­
ре­
ні­
ших сю­
же­
тів Вед — пе­
ре­
мо­
га Інд­
ри над Вріт­
рою та ін­
ши­
ми де­
мо­
на­
ми, що за­
ва­
жа­
ли віль­
но­
му жит­
тю і пра­
ці арі­
їв. Ім’я Вріт­
ра із
санс­
кри­
ту оз­
на­
ча­
ло «пе­
ре­
по­
на», «пе­
реш­
ко­
да». Він був суп­
ро­
тив­
ни­
ком Інд­
ри,
здійснював спро­
тив те­
чі­
ям рік, уті­
лю­
ю­
чи тем­
ний ха­
ос. У роз­
по­
ряд­
жен­
ні Вріт­
ри бу­
ли
ту­
ман, мо­
рок і град. Згід­
но з уяв­
лен­
ня­
ми дав­
ніх лю­
дей, Вріт­
ра не мав ані рук, ані ніг.
Змі­
є­
по­
діб­
ний, він жив у во­
дах, щоб стри­
му­
ва­
ти їх. Ко­
ли Інд­
ра пе­
ре­
міг Вріт­
ру, по­
то­
ки во­
ди віль­
но роз­
ли­
ли­
ся по зем­
лі, дав­
ши лю­
дям мож­
ли­
вість жи­
ти й зай­
ма­
ти­
ся
зем­
ле­
робс­
твом. Інд­
ра здо­
бу­
ває чис­
лен­
ні пе­
ре­
мо­
ги й над ін­
ши­
ми ли­
хи­
ми пер­
со­
на­
жа­
ми, бо йо­
го си­
ла без­
меж­
на. От­
же, пе­
ре­
мо­
га­
ми Інд­
ри дав­
ні лю­
ди по­
яс­
ню­
ва­
ли
яви­
ща при­
ро­
ди.
Маю спі­
ва­
ти про ту пе­
ре­
мо­
гу, що вчо­
ра одер­
жав
Інд­
рас­
трі­
лець. Пе­
ре­
міг він Агі, роз­
ді­
лив усі хви­
лі,
виз­
во­
лив він з гір не­
бес­
них по­
то­
ки… І ри­
ну­
ли во­
ди…
Як до обо­
ри ко­
ро­
ви бі­
жать, так ле­
тять во­
ни в мо­
ре…
Інд­
ро! По­
ду­
жав­
ши пер­
віс­
тня хмар, ти роз­
бив єси ча­
ри
тих ча­
рів­
ниць, на­
род­
жен­
ня дав сон­
це­
ві, мі­
ся­
цю й зо­
рям!
Пе­
ред то­
бою твій во­
рог зни­
ка… Інд­
ра вда­
рив на Вріт­
ру,
то ж най­
хмар­
ні­
ший був во­
рог. По­
туж­
ним смер­
тель­
ним пе­
ру­
ном
він йо­
му ті­
ла роз­
бив. Мов під­
тя­
те со­
ки­
рою дре­
во,
до­
лі прос­
тяг­
ся Агі. На­
че прор­
ва­
на греб­
ля, ле­
жить він,
во­
да­
ми вкри­
тий, а там тії во­
ди уті­
ши­
ли сер­
це,
Вріт­
ра ко­
лись їх дер­
жав у сво­
їх ве­
ли­
чез­
них обій­
мах,
от­
же, Агі по­
до­
ла­
но­
го дав­
лять во­
ни і стис­
ка­
ють.
Ки­
да­
ють віт­
ри тур­
бот­
ні, буй­
ні ті­
ло Вріт­
ри, і во­
ди
топ­
лять йо­
го, він те­
пер та­
ка річ, що і наз­
ви не­
ма їй!..
Сон, віч­
ний сон пок­
ри­
ва те­
пер во­
ро­
га Інд­
ри!..
(Пе­
рек­
лад із німецької Ле­
сі Ук­
ра­
їн­
ки)
Осмислюємо прочитане. 1. Які подвиги Індри описано в тексті? 2. За до­
помо­
гою яких художніх засобів створено героїчний образ Індри? 3. Хто йому протистоїть?
4. Яку священну для Індії тварину згадано в тексті? Що вона уособлює?
Творче завдання. За допомогою інтернету знайдіть зображення Індри. Опишіть
одне з них (усно).
Дискусія. Індра — міфологічний чи реальний образ?
Робота в групах. Порівняйте образи: 1) Індри й Прометея; 2) Індри та Зевса.
Життєві ситуації. Які явища природи відтворено в прочитаних вами гімнах
«Рігведи»? Які з них є небезпечними?
Проєкт. За допомогою інтернету з’ясуйте й дослідіть різні імена Індри. Поясніть
їх. Підготуйте повідомлення.
Го­
ло­
си Ста­
ро­
дав­
ньої Ін­
дії. — К., 1982.
Коментарі
Робота з текстом
Радимо
прочитати

19. 19
Біблія
БІБЛІЯ
Йде­
мо у світ із Бо­
гом і до Бо­
га,
Йде­
мо, щоб бу­
ти об­
ра­
зом Йо­
го.
Гри­
го­
рій Ско­
во­
ро­
да
Біб­
лія — шлях до Бо­
га. Кож­
на лю­
ди­
на йде до Бо­
га сво­
їм шля­
хом, і то
її осо­
бис­
та спра­
ва, спра­
ва влас­
ної ду­
ші. Той, хто від­
криє в со­
бі Гос­
по­
да, від­
чує ні­
би но­
ве на­
род­
жен­
ня — не ті­
ла, а ду­
ху, на­
род­
жен­
ня ве­
ли­
кої лю­
бо­
ві до всіх лю­
дей і всьо­
го су­
що­
го на зем­
лі. Від­
кри­
ти Бо­
га в со­
бі не­
лег­
ко, ще
важ­
че нес­
ти Бо­
жу лю­
бов у світ. То­
му на кож­
но­
го з нас че­
кає важ­
кий шлях,
який нам до­
по­
мо­
же здо­
ла­
ти Біб­
лія. Це ос­
но­
ва двох ре­
лі­
гій — юдей­
ської та
хрис­
ти­
ян­
ської, іс­
то­
рич­
ний до­
ку­
мент з іс­
то­
рії дав­
ньо­
го сві­
ту, пам’ят­
ка куль­
ту­
ри та дже­
ре­
ло нат­
хнен­
ня для мит­
ців різ­
них ча­
сів і на­
ро­
дів. Са­
ме сло­
во
Біб­
лія з дав­
ньог­
рець­
кої мо­
ви оз­
на­
чає «кни­
ги», або «зіб­
ран­
ня книг». Спо­
рід­
не­
ним із сло­
вом Біб­
лія є ві­
до­
ме нам сло­
во біб­
лі­
о­
те­
ка.
Ві­
ру­
ю­
чі лю­
ди вва­
жа­
ють, що Біб­
лія бу­
ла пос­
ла­
на лю­
дям Бо­
гом д­
ля ду­
хов­
ної
під­
трим­
ки. Але є й ін­
ша, іс­
то­
рич­
на, вер­
сія ство­
рен­
ня ці­
єї пам’ят­
ки. Во­
на
скла­
да­
єть­
ся із 66 тек­
стів. Уче­
ни­
ми вста­
нов­
ле­
но, що ці тексти різ­
ні за зміс­
том і
ча­
сом ство­
рен­
ня. Біб­
лію пи­
са­
ли по­
над 40 ав­
то­
рів, які не зна­
ли од­
не од­
но­
го
(це бу­
ло й не­
мож­
ли­
во, бо її ство­
рю­
ва­
ли про­
тя­
гом 1500 ро­
ків). Най­
дав­
ні­
ші
тво­
ри Біб­
лії з’яви­
ли­
ся ще у XII ст. до н. е., а ос­
тан­
ні — у пер­
ші сто­
літ­
тя нашої
ери. Як­
що уваж­
но про­
чи­
та­
ти біб­
лій­
ні тек­
сти, то мож­
на по­
мі­
ти­
ти, що їхні
ав­
то­
ри ма­
ли різ­
ні пог­
ля­
ди, ос­
ві­
ту, со­
ці­
аль­
ну на­
леж­
ність, ма­
не­
ру опо­
ві­
ді.
Се­
ред них бу­
ли ман­
дрів­
ні фі­
ло­
со­
фи, суд­
ді, ца­
рі, пас­
ту­
хи, по­
е­
ти та ін. Од­
ні кни­
ги більш док­
лад­
ні, по­
діб­
ні до на­
у­
ко­
вих трак­
та­
тів, дру­
гі — нап­
ро­
чуд по­
е­
тич­
ні,
тре­
ті — пов­
чаль­
ні, чет­
вер­
ті — спов­
не­
ні гли­
бо­
кої три­
во­
ги за май­
бут­
нє то­
що.
Незва­
жаю­
чи на розмаїття тек­
стів, Біб­
лія все ж та­
ки збе­
рі­
гає гар­
мо­
ній­
ну
єд­
ність зав­
дя­
ки нас­
кріз­
ній те­
мі — це роз­
по­
відь про ду­
хов­
ні по­
шу­
ки людс­
тва й
не­
об­
хід­
ність йо­
го спа­
сін­
ня че­
рез Ісу­
са Хрис­
та.
Біб­
лія іс­
нує в різ­
них ва­
рі­
ан­
тах — ка­
но­
ніч­
но­
му та не­
ка­
но­
ніч­
но­
му (апок­
ри­
фах). Ка­
но­
ніч­
ни­
ми кни­
га­
ми Свя­
то­
го Пись­
ма на­
зи­
ва­
ють біб­
лій­
ні кни­
ги, ос­
вя­
че­
ні
й уза­
ко­
не­
ні цер­
квою. Та­
кий текст Біб­
лії (якою б мо­
вою він не був ви­
да­
ний)
є за­
галь­
ноп­
рий­
ня­
тим у різ­
них кра­
ї­
нах. Апо­
к­
ри­
фи — це різ­
но­
ма­
ніт­
ні вер­
сії
біб­
лій­
них книг, що час від ча­
су з’яв­
ля­
ли­
ся в різ­
них ку­
точ­
ках сві­
ту.
Зв’язок Біб­
лії з іс­
то­
рі­
єю та мі­
фо­
ло­
гі­
єю. Біб­
лій­
ні тек­
сти ма­
ють особ­
ли­
ву
при­
ро­
ду. З од­
но­
го бо­
ку, у них ми зна­
хо­
ди­
мо від­
го­
мін по­
дій, що ко­
лись, ду­
же
дав­
но, від­
бу­
ва­
ли­
ся в ре­
аль­
нос­
ті (вій­
ни й при­
род­
ні ка­
тас­
тро­
фи), зви­
чаї
лю­
дей, со­
ці­
аль­
ний уст­
рій тих да­
ле­
ких ча­
сів то­
що. Але іс­
то­
рич­
ні по­
дії бу­
ли із
ча­
сом пе­
рет­
во­
ре­
ні ко­
лек­
тив­
ною сві­
до­
міс­
тю на мі­
фи.
Од­
на з го­
лов­
них проб­
лем Біб­
лії — це проб­
ле­
ма ду­
хов­
но­
го ви­
бо­
ру лю­
ди­
ни й людс­
тва.
Зауважте!