Соціалізація як
концептуальний
пріоритет змісту освіти

Питання винесені на обговорення:
• Аспекти соціалізації та її вплив на формування особистості
( доповідач – Русаненко Ю.О.);
• Соціалізація як формування життєвих ролей особистості
( доповідач – Бокова Н.О.);
• Соціалізація учнів у сучасному суспільстві ( доповідач - Бабіна
К.Б.);
• Майстер клас «З чистого аркуша» ( доповідач – Шишкіна В.М.);
• Духовні основи уроку «Майстерня людяності» (доповідач –
Сучкова С.В.)

Соціалізація - процес становлення
особистості на основі засвоєння нею
елементів культури й соціальних
цінностей, відбувається внаслідок
перебування в певному соціальному
середовищі й шляхом свідомого
впливу суспільства на психологію
особи.

Виділяють такі стадії соціалізації:
• Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до
підліткового періоду)
• Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед
інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки)
• Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в
суспільстві, “вписатися” у суспільство)
• Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь
період її трудової діяльності
• Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що
робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес
передачі його новим поколінням.

Головні інститути соціалізації
ШКОЛА СІМ‟Я
ДИТИНА
Мета взаємодій школи і сім’ї – стимулювати позитивні
фактори сімейного і громадського виховання дітей

Сім'я
Дитина є дзеркалом сім'ї.
В.А. Сухомлинський
Для дитини сім‟я - це світ, в якому вона живе, працює,
робить відкриття, навчається любити, співчувати

В СІМ'Ї:
формується почуття безпеки;
дитині дається можливість спілкуватися без страху із
зовнішнім світом;
навчають дітей певним режимам поведінки, властивим
їхнім батькам;
батьки впливають на поведінку дитини, заохочуючи або
засуджуючи певні типи поведінки;
психологічний клімат в родині впливає на успіх взаємодії
дитини із суспільством

Діти, які виховані в атмосфері
любові і розуміння,
ростуть щасливими, мають менше
проблем у спілкування з
однолітками, труднощей по навчанні в
школі.
Порушення дитячо-батьківських
відносин негативно впливає на
формування особистості
дитини, призводить до утворення
різних психологічних проблем.

ШКОЛА
Школа - це невеликий Всесвіт.
І. Красновський
Для дитини школа представляє
суспільство.

У ШКОЛІ:
створюється сприятливий психологічний клімат в класі;
збільшується ефективність засвоєння навчання і придбання
необхідних вмінь та навичок;
виробляється єдиний підхід для комплексної допомоги для
дітей і батьків;
батьків включають в навчальні процеси, з урахуванням
інтересів дитини;
батьки мають отримувати інформацію про події в системі
освіти.

Хороша школа - це
добре, розумна школа – це
прекрасно, але дитина також
повинна бути готовою до життя.
Д.Дьюі

Сім'я і школа!
Співпраця, взаєм
на
підтримка, взаємо
повага, взаємне
розуміння,
діалог, конструкт
ивна взаємодія

Форми роботи школи і сім„ї
Відвідування сім'ї:
 знайомство з умовами життя учня;
 отримання інформації про характер, інтереси дитини;
 інформування батьків про успіхи дитини.
Листування з батьками:
 повідомлення про майбутню спільну діяльність в школі;
 привітання зі святами;
 поради та пропозиції у вихованні дітей.
Батьківські збори як засіб підвищення ефективності
навчально-виховного процесу.
Батьківський клуб як форма аналізу, роздумів про
досвід з виховання в сім'ї.

Якими ми хочемо бачити учнів :
• Соціально захищені;
• Морально стійкі;
• Соціально загартовані проти всіх видів спокус;
• Мають знання сучасної науки і техніки;
• Здорові фізично і психічно;
• І найголовніше, мають соціальний досвід для
автономного прийняття рішень, вибору
поведінки, професії, партнери, значення, і т. д.

Проблеми з якими стикаються
вчителі:
• Зречення батьківського виховання в деяких сім’ях;
• Соціальне сирітство та бродяжництво;
• Крихітні пропозиції безкоштовного дозвілля;
• Проблема працевлаштування підлітків;
• Поширення дитячого алкоголізму, наркотиків, злочинності..

Завдання вчителя:
• Оптимально особистий підхід, поєднання поваги і
вимог.
• Тимчасова діагностика, яка визначає потреби
соціалізуючих дій.
• Виховання у підлітків впевненості у собі, формування
досвіду керування своєю поведінкою.
• Оптимізація соціальної поведінки дітей.
• Використання різних інтерактивних методів:
ігрових, проблемних, комунікативних.

Рівень соціальної адаптивності учнів
8,7%
високий
91,3%
середній

Рівень автономності дітей у школі
4,3%
39,1%
56,6%
високий середній низький

Рівень соціальної активності
17,6%
високий
26% 56,4%
середній
низький

Рівень моральності учнів
високий
52,2% 47,8%
середній

Проблеми та рішення
ПРОБЛЕМА: Дані, отримані в результаті
проведених досліджень, говорять про те, що
існуючі у нашій педагогічній практиці
підходи не сприяють процесу соціалізації
учнів.
РІШЕННЯ: Розробити єдину програму
соціалізації учнів, з урахуванням принципів
неперервності, кінцевим продуктом, яких
стане соціально зріла особистість, морально і
психологічно готова до самостійного життя і
мотивована на самореалізацію і
самоактуалізацію в умовах сучасногго
суспільства