бароко

1. XVII-XVIII ст.

2. • Українське бароко або Козацьке
бароко — назва архітектурного стилю,
що був поширений в українських
землях Війська Запорозького уXVII—
XVIII ст. Виник унаслідок поєднання
місцевих архітектурних традицій та
європейського бароко

3. Короткі відомості
• Період другої половини 17 — 18 століття називають епохою
староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій,
створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби
розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні
сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому
світові «українське бароко».
• Новий стиль виявляється у житловій, громадській, культовій
забудовах, яким притаманне органічне поєднання рис
професійної та народної архітектури. Споруди приваблюють
своїми пишними формами, складними конструкціями,
відзначаються багатством декору. Результатом розвитку власне
української традиції стають хрещаті в плані храми, тобто такі
будівлі, що в плані являли собою хрест, між кінцями якого
вбудовувалися квадратні виступи. Такі хрещаті в плані церкви
народилися з дерев'яної архітектури, принципи якої були
стилістично близькими західному бароко.[
• В цей період нового вигляду набуває Київ, створюється сучасний
образ старого міста. Йде інтенсивне будівництво північного
Лівобережжя, зокрема Чернігова. Типово барочні споруди
будуються на західноукраїнських землях, особливо у Львові.

4. •Стиль бароко найвиразніше проявивсь у кам'яному будівництві.
Характерно, що саме в автономній Гетьманщині і пов'язаній з нею
Слобідській Україні вироблявсь оригінальний варіант барокової
архітектури, який називають українським, або «козацьким» бароко.
Позитивне значення мала побудова в Україні храмів за проектами
Бартоломео Растреллі (Андріївська церква в Києві, 1766 р.). Серед
українських архітекторів, які працювали в Росії, найвідоміший Іван
Зарудний У кам'яних спорудах Правобережжя переважало
«загальноєвропейське» бароко, але і тут найвидатніші пам'ятки не
позбавлені національної своєрідності (Успенський собор Почаївської
лаври, собор св. Юра у Львові, а також собор св. Юра Києво-
Видубицького монастиря, Покровський собор у Харкові та ін.).
Продовженням бароко став творчо запозичений у Франції стиль
рококо. В ньому перебудовано Київську академію, дзвіниці Києво-
Печерської Лаври, Софіївського собору, головної церкви в Почаєві.
•«Козацький собор» древніший за саме козацтво. Першу відому
п'ятиверху церкву збудував над могилою Бориса і Гліба у Вишгороді
давньокиївський архітектор за наказом Ярослава Мудрого.
•Такі хрещаті дерев'яні храми — типове явище в традиційному
народному будівництві. Козацтво не вигадало тут нічого незвичайного,
неймовірного чи небувалого. Його заслуга в тому, що цей, поширений з
давніх часів, тип великої дерев'яної церкви, воно вдягло у камінь,
прикрасило безліччю чудових пластичних мотивів, вдосконалило й
підняло кілька споруд такого роду на рівень найдосконаліших виявів
європейського архітектурного мистецтва.

5. Андріївська церква
Існує легенда, за якою місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св.
Андрій прийшов до Києва і поставив на горі, де зараз стоїть Андріївська
церква, хрест, то все море пішло донизу. Але деяка частина його
залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут
побудували церкву, то під престолом відкрився колодязь. В Андріївській
церкві немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі вода
прокинулася би і залила б не тільки Київ, але й усе Лівоберіжжя.
Перлина бароко - Андріївська церква закладена в 1744 р. у зв'язку з
приїздом Єлизавети І до Києва. Андріївська церква збудована в 1749 -
1754 рр. за проектом В.В. Растреллі на Андріївській горі, на початку
Андріївського узвозу. Це єдина в Україні збережена робота архітектора.
Будівництвом керував архітектор І. Мічурін. Однокупольний п'ятіглавий
храм має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на
масивних стовпах, які відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні
контрфорси прикрашені пілястрами і вкриті трьома парами колон з
капітелями Коринфського ордену.

6. АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА збудована в 1749 - 1754 рр.
за проектом В.В. Растреллі на Андріївській горі в Києві

7. •Михайлівський Золотоверхий монастир
• — споруджений у 1108—1113 роках онуком
Ярослава Мудрого київським князем
Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського
Золотоверхого собору. Хрестово-купольний шестистовпний
храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На
початку 20 століття храм — 7-купольний (верхня фотографія).
Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з
каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині
технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у
пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески.
Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.
Згідно з думкою деяких істориків, київський князь
Ізяслав Ярославич, чиє християнське ім'я було Димітрій,
збудував монастир св. Димітрія та церкву у верхьному Києві
поблизу Собору святої Софії в другій половині 1050-х років.
Через півсторіччя його син Святополк II Ізяславичзбудував в
1108—1113 роках монастирську церкву, присвятивши її
своєму патронові архангелу Михаїлу. Можливо, що однією з
причин, що спонукала князя збудувати церкву була недавня
перемога Святополка над половцями, оскільки архангел
Михаїл був заступником воїнів

8. МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР

9. •Архикатедра́льний собо́р Свято́го Ю́ра у Львові
•— греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при монастирі
Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний
архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744—1762).
Вважається головною святинею українських греко-католиків.
•Розташований на Святоюріївській горі, за адресою: площа святого Юра
№ 5. Висота над рівнем моря — 321 метр[1].
•З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру
Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є
частиноюкомплексу: бароковий собору (1745—1770)
з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними
портиками митрополичої палати(1761—1762), будинків капітули, тераси з
двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з
двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки
і владичий сад (1772).
•Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна
поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди.
Перший період, що тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої
оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого
храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом
стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього
ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з'явилася остання з існуючих нині
будівель.

10. СОБОР СВЯТОГО ЮРА у Львові (1745-1770)

12. Скульптурна група святого Юрія Змієборця на фасаді собору святого Юра у Львові Й. Пінзеля
Скульптурна група святого Юрія Змієборця
на фасаді собору святого Юра у Львові Й. Пінзеля

13. УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

14. Успенська соборна церква Почаївської лаври (1777-
17831)

15. ГЕОРГІЇВСЬКА
ЦЕРКВА
Видубицького
монастиря в Києві.
1696 – 1701 рр.

16. ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА
у Великих Сорочинцях. 1732 р.

17. ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА в Суботові
Церква була збудована у 1653 (за іншими даними –у 1656)
за наказом гетьмана Б. Хмельницького як родова церква-
усипальниця.

18. ТРОЇЦЬКИЙ
СОБОР
Густинського
монастиря
1674-1676 рр.

19. ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР
Троїцько-
Іллінського
монастиря в
Чернігові 1679-1695
(був закладений в
1679 році Лазарем
Барановичем за
проектом
архітектора Іоанна
Баптиста)

20. ПОКРОВСЬКИЙ
СОБОР
у Харкові 1689
Побудований
козаками
Датою закінчення
будівництва
Покровської церкви
вважають 1689р. –
саме тоді
белгородський
митрополит
Авраамій освятив
храм.

21. Палац Кирила Розумовського в Батурині (1799-1803)ПАЛАЦ КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО в Батурині
(1799-1803)

22. Ратуша в
місті Бучач

23. Ікона «Покрова
Богородиці»
із зображенням
Богдана
Хмельницького
1 пол.18 ст.
Походить з Покровської
церкви с. Дешки
Канівського повіту
(тепер Богуславький р-
н Київської обл.). НХМУ

24. Ікона “Зустріч Марії з
Єлизаветою” з церкви
Покрову Богородиці в
сулимівці на Київщині.
30 – ті роки XVIII ст.

25. Ікона Моління з Вознесенської церкви в Березні( бл.
1762)

26. Портрет
Григорія
Гамалії.
Кінець XVII ст.

27. Портрет Павла Руденка роботи В. Боровиковського ( початок 1780-х
рр.)
Портрет
ПавлаРуденка
роботи
В. Боровиковського
( початок 1780-х рр.)

28. Князь Криштоф
Збаразький (р.н. невід. -
п. 1626)
Опис: Син Януша
Збаразького, будівничий
замку в м. Збараж.
Портрет 1620-х рр.
Краківський каштелян.
Брав участь в Хотинській
війні 1620-21.
V

29. Ікона
“Вознесіння Богородиці”
Йова Кондзелевича
Один із найвидатніших
українських іконописців XVII —
XVIII ст. У своїй творчості
поєднував традиції
українського бароко з
елементами реалізму. Виконав
низку ікон (шість образів
апостолів та «Успіння
Богородиці» для іконостаса
Михайлівської церкви в
Білостоцькому монастирі (1690-
ті рр.), п’ять ікон для кіота
Загорівського монастиря Різдва
Богородиці — «Святі Йоаким та
Анна», «Трійця».

30. Ікона Трійця
Йова
Кондзелевича
Світське ім’я —
Іван; 1667,
м. Жовква, тепер
Львівської обл.
— 1740, м. Луцьк
— художник,
педагог,
ієромонах.

31. Ікона
“Архангел
Михаїл” Івана
Рутковича

32. Портрет Богдана
Хмельницького.
Гравюра В. Гондіуса
середина 17 ст.

33. Гравюра
“Іван Мазепа серед
своїх добрих справ”
І.Мигури 1706 р.

34. Висновок
• Період, що був після ренесансу, названий бароко, довго сприймався
як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої епохи,
мав на собі тавро чогось химерного, негармонійного. Дух епохи
бароко в Україні стверджували великі національні зрушення,
козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба проти
національного та релігійного утиску.
• Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної
культури — архітектуру, літературу, образотворче і прикладне
мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості
якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного
життя суспільства.
• Українське бароко 17 ст. називають «козацьким», тому що саме
козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи насамперед
величезною військовою і значною суспільно-політичною силою,
воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище
й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець
самобутніх художніх цінностей.
• Українське козацьке бароко розвивалось під впливом норм
естетики, з одного боку — європейського бароко, з другого —
народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку
загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних
шкіл цього великого художнього стилю.