Проєкт «ІТ.UA: народжені в Україні». Єгор Анчишкін
теорія особистісних рис
1.
2. В основі дізпозиціональної теорії особистості
(інша назва “ теорія особистісних рис ”)
особистості лежать дві загальні ідеї:
Перша полягає в тому, що люди володіють
широким набором схильностей реагувати
певним чином у різних ситуаціях (тобто рис
особистості). Тобто люди демонструють певну
сталість у вчинках, думках і емоціях.
Друга ідея пов'язана з тією обставиною, що
немає двох людей, в точності схожих один на
одного.
Основоположники
“ Теорії особистісних рис ”
Гордон Олпорт
Ганс Айзенк
Реймонд Кеттел
Риси - це фундаментальні одиниці особистості,
кожна з яких є узагальненою схильністю діяти
певним чином у відповідній типовій ситуації.
3. Основні положення дизпозиціональної теорії особистості Гордона Олпорта:
Особистість - це динамічна організація особливих мотиваційних
систем, звичок, установок і особистісних рис індивіда, які визначають
унікальність її взаємодії з середовищем, передусім соціальним.
Кожна особистість унікальна і що її унікальність найкращим чином може
бути зрозуміла через визначення конкретних рис особистості.
Риса - це психологічні особливості, що перетворюють безліч стимулів і
обумовлюють безліч еквівалентних відповідних реакцій; це схильність
вести себе подібним чином у широкому діапазоні ситуацій.
Різноманітні стимули можуть викликати однакові відповідні реакції.
Риса є найбільш валідною «одиницею аналізу» для вивчення того, що
являють собою люди і як вони своєю поведінкою відрізняються один від
одного.
Риси особистості не перебувають у пасивному стані в очікуванні
зовнішніх стимулів.
Запропонував вісім основних критеріїв визначення рис («риси» рис).
Розрізняв дві групи рис: загальні та індивідуальні.
4. «Риси» рис, або вісім основних критеріїв визначення рис:
1. Риса особистості - це не тільки номінальне позначення. Риси
особистості - не вигадка; вони є цілком реальною і життєво важливою
частиною існування будь-якої людини.
2. Риса особистості є більш узагальненою якістю, ніж звичка.
3. Риса особистості є рушійним або, принаймні, визначальним
елементом поведінки.
4. Існування рис особистості можна встановити емпірично.
5. Риса особистості лише відносно незалежна від інших рис.
6. Риса особистості не є синонімом моральної чи соціальної оцінки.
7. Рису можна розглядати або в контексті особистості, у якої вона
виявлена, або за її поширеності в суспільстві.
8. Те, що вчинки чи навіть звички не узгоджуються з рисою
особистості, не є доказом відсутності даної риси.
5. В останні роки своєї кар'єри Олпорт дійшов до усвідомлення того, що
використання терміну «риса особистості» для опису як загальних, так і
індивідуальних характеристик, викликає труднощі. Тому він переглянув
свою термінологію і назвав індивідуальні риси індивідуальними
диспозиціями. Загальні ж риси змінили назву, ставши просто рисами
особистості.
З часом для нього стало очевидним, що не всі індивідуальні диспозиції
в рівній мірі притаманні людині і не всі вони є домінуючими. Тому
Олпорт запропонував виділяти три типи диспозицій:
o кардинальні;
o центральні;
o вторинні.
Типи індивідуальних диспозицій
6. Вивчаючи розвиток самості Олпорт ввів поняття «пропріум». На його думку
пропріум являє собою позитивне, творче, що прагне до зростання і розвивається
властивість людської природи. Він розглядав пропріум у значенні сталості людини
щодо його диспозицій, намірів і перспективних цілей, він невід'ємний від людини як
єдиного цілого.
Олпорт виділив сім різних аспектів «самості», що беруть участь у розвитку пропріуму
з дитинства до зрілості.
Пропріум: розвиток самості
Стадія Аспект Визначення
1 Тілесна самість Усвідомленням тілесних відчуттів
2 Самоідентичність
Незмінність і безперервність «Я», незалежно від змін,
що відбуваються
3 Самоповага Гордість за власні досягнення
4 Розширення самості
«Я» починає охоплювати важливі аспекти
соціального та фізичного оточення
5 Образ себе
В цілях і прагненнях індивіда починають відбиватися
очікування інших значущих людей
6
Раціональне
самоуправління
Абстрактна аргументація і застосування логіки для
вирішення повсякденних проблем
7 Пропріативне прагнення
Цілісне відчуття «Я» і планування перспективних
цілей
7. Основні положення структурної теорії рис особистості Реймонда Кеттела:
Теорія Кеттела прагне пояснити складні взаємодії між системою особистості і
більш об'ємною соціокультурною матрицею функціонуючого організму.
Адекватна теорія особистості повинна враховувати численні риси, ступінь
обумовленості цих рис спадковістю і впливом навколишнього середовища.
Теорія функціонування і розвитку особистості повинна будуватися на строгих
методи дослідження і точних вимірах.
Методами вивчення особистості є мультиваріативна статистика та факторний
аналіз.
Поведінку людини можна визначити і передбачити.
Риси особистості являють собою відносно постійні тенденції реагувати певним
чином у різних ситуаціях і в різний час.
Виділив поверхневі риси та вихідні риси.
Основна структура особистості утворена приблизно шістнадцятьма вихідними
рисами.
8. Шістнадцять вихідних рис.
Позначення
чинника
Назва фактору за
Кеттелом
Якість, що відповідає
високій оцінці за фактором
Якість, що відповідає
низькій оцінці за
фактором
A Чуйність - відчуженість
Добродушний,
підприємливий, сердечний
Цинічний, жорстокий,
байдужий
B Інтелект
Кмітливий, абстрактне
мислення
Дурний, конкретне
мислення
C
Емоційна стійкість -
емоційна нестійкість
Зрілий, реалістичний,
спокійний
Нестійкий,
нереалістичний,
неконтрольований
E
Домінантність -
підпорядкованість
Впевнений, конкурентний,
впертий
Сором'язливий,
скромний, покірний
F
Розсудливість -
безтурботність
Серйозний, мовчазний
Безтурботний, повний
ентузіазму
G
Свідомість -
безвідповідальність
Відповідальний,
моралістичний, стоїчний
Необачливий правилами,
недбайливий,
непостійний
H Сміливість - боязкість Завзятий, розкутий Невпевнений, замкнутий
I Жорстокість - м'якість
Спирається на свої сили,
незалежний
Спирається на сили
інших, залежний
9. Позначення
чинника
Назва фактору за
Кеттелом
Якість, що відповідає
високій оцінці за
фактором
Якість, що відповідає
низькій оцінці за
фактором
L
Довірливість -
підозрілість
Приймаючий умови
Наполегливий на межі
дурості
M
Мрійливість -
практичність
Творчий, артистичний
Консервативний,
приземлений
N
Дипломатичність -
прямолінійність
Соціально досвідчений,
кмітливий
Соціально незграбний
O
Схильність до побоювань
- спокій
Неспокійний,
заклопотаний
Спокійний,
самовдоволений
Q1
Радикалізм-
консерватизм
Ліберальний, з вільною
думкою
Поважаючий традиційні
ідеї
Q2
Самодостатність -
конформізм
Віддає перевага власним
рішенням
Беззаперечно повторює
за іншими
Q3
Недисциплінованість -
контрольованість
Слідує власним
спонуканням
Пунктуальний
Q4
Розслабленість -
напруженість
Стриманий, спокійний
Перевтомлений,
збуджений
10. Теорія типів особистості Ганса Айзенка
Англійський учений Ганс Айзенк відомий як творець чотирирівневої
ієрархічної моделі особистості. Як і Кеттелл, Айзенк користувався для
своєї теорії математичним апаратом факторного аналізу, однак його підхід
відрізнявся від підходу Кеттелла.
По-перше, він застосовував гіпотетико-дедуктивний метод обробки
матеріалу, перед тим як використовувати факторний аналіз.
По-друге, вчений вважав факторний аналіз лише одним із способів
знаходження відповіді на найважливіші питання, які стосуються теорії
особистості.
По-третє, він виокремлював не риси, а лише три біполярних супер
фактори: екстраверсія - інтроверсія, нейротизм - стабільність, психотизм –
суперего.
Айзенк був глибоко переконаний у тому, що риси особистості й типи
визначаються насамперед спадковістю, вплив навколишнього середовища
практично не важливий для формування особистості
11. Нижній рівень - специфічні дії або думки, індивідуальний спосіб поведінки або
думки, які можуть бути, а можуть і не бути характеристиками особистості.
Другий рівень звичні дії або думки, які за певних умов повторюються.
Третій рівень - риси особистості.
Четвертий, вищий рівень організації поведінки - це рівень типів, або суперфакторів.
Чотирирівнева модель особистості
ПР - звична реакція; СР - специфічна реакція
12. Основні типи особистості
Кожна категорія, включає складові її риси, є результатом комбінації
високого і низького рівня інтроверсії і екстраверсії з високим або низьким
рівнем стабільності і нейротизму.
Стабільний Невротичний
Інтроверт
Спокійний, врівноважений,
надійний, контрольований,
миролюбний, уважний,
турботливий, пасивний
Легко піддається змінам
настрою, тривожний,
ригідний, поміркований,
песимістичний, замкнутий,
нетовариський, тихий
Екстраверт
Лідер, безтурботний, веселий,
лагідний, чуйний, балакучий,
доброзичливий,
комунікабельний
Ранимий, неспокійний,
агресивний, збудливий,
непостійний, імпульсивний,
оптимістичний, активний
13. Вчений визначив такі відмінності між екстравертами та інтровертами:
1. Екстраверти досягають рівня оптимального функціонування в збуджуючих ситуаціях.
Інтроверти досягають рівня оптимального функціонування за відсутності сильної стимуляції
2. Ймовірність успішності в навчанні для інтровертів вища.
3. Екстраверти почуваються бадьорішими ввечері, а інтроверти зранку. Екстраверти краще
працюють у другій половині дня, а інтроверти - в першій.
4. Інтроверти більш терплячі до болю, ніж екстраверти, вони швидше втомлюються, збудження
перешкоджає їхній діяльності. Інтроверти в роботі більше орієнтовані на точність, а не на швидкість,
на відміну від екстравертів.
5. Екстраверти активніші у сфері статевих стосунків, розпочинають статеве життя в більш
ранньому віці, мають більше партнерів і частіше міняють їх.
6. Екстраверти схильні порушувати правила дорожнього руху, тому частіше є учасниками
аварійних ситуацій, ніж інтроверти.
7. Екстраверти менш ощадливі та схильні щедро витрачати гроші.
8. Екстраверти схильні до тих видів діяльності, які пов'язані з людьми (торгівля, соціальні
служби). Інтроверти надають перевагу теоретичним та науковим видам діяльності (інженерна справа,
хімія).
9. Екстраверти краще працюють на початку, а потім ефективність їхньої діяльності знижується.
Інтроверти спочатку поступаються екстравертам в ефективності, однак згодом результативність їхньої
роботи зростає.
10. Діяльність екстравертів пожвавлюється, якщо вони очікують винагороди, а інтровертів - якщо
їм загрожує покарання.