1. ТЬ
ІС КА
РЧ И
ВО А Н
Т Ф
ТА СТЕ
Т Т Я ЛЯ У
И И КЛАС
Ж АС 0-А НІКИ
В Ь 1 РО
ИЦ ВЕ И Н
И НИ
И
ЕН АЧ ІР ЕР ІЇ
УЧ ОВ ХИ Ї КА ТАС
Т
Л У
ГО ОР ЬКО НАС
В А
ГО Г УЦ ОЇ
В
БО РО
О
ЄГ

2. «Стефаник - це
митець з Божої ласки.
Він досконало
володіє формою і має
подиву гідний смак у
доброті своїх творчих
засобів. Він уміє
найпростішими
засобами справити
якнайбільше
враження.»
І.

3. ВАСИЛЬ СТЕФАНИК -
український письменник, майстер
експресіоністичної новели ,
громадський діяч, політик. Посол
(депутат) Австрійського парламен
ту від Галичини.

4. Де жив і народився
Народився Василь Семенович
Стефаник 14 травня 1871р.
в с. Русові (тепер
Снятинського району Івано-
Франківської області) в сім'ї
заможного селянина.
Батько
письменника -
Семен Стефаник
(1846-1920) Хата, в якій жив
В.Стефаник

5. Початкова школа
1878-1883 рр.
Навчався у початковій школі в с. Русові, у
другому класі Снятинської школи

6. Подальше навчання Стефаник-гімназист
1883р. Стефаник вступає починає пробувати сили в
до польської гімназії в літературі. Зі своїх
Коломиї, де з четвертого перших творів Стефаник
класу бере участь у опублікував без підпису
роботі гуртка лише один вірш.
гімназичної молоді.
Учасники гуртка вели
громадсько-культурну
роботу серед селян У співавторстві
(зокрема, організовували з Мартовичем
читальні). написав два
оповідання:
Лесь Мартович
“Нечитальник”
(1888) та
“Лумера”
(1889).

7. У 1890р. Стефаник у
зв'язку із звинуваченням в
нелегальній громадсько-
культурній роботі змушений
був залишити навчання в
Коломиї і продовжити його
в Дрогобицькій гімназії.
Дрогобицька гімназія
Там він брав участь у
громадському житті, став членом
таємного гуртка молоді,
особисто познайомився з
Франком, з яким потім
підтримував дружні зв'язки.
Іван Франко

8. Після закінчення
гімназії (1892)
Стефаник вступає на
медичний факультет
Краківського
університету. Однак, за
визнанням
письменника, з тією
Краків медициною “вийшло
діло без пуття”.
Замість студіювання медицини він поринає у
літературне і громадське життя Кракова. Тут
існувало товариство студентів-українців “Академічна
громада”. Більшість студентів, які належали до
нього, тягнулися до радикальної партії. До них
приєднався і Стефаник.

9. Після опублікування в 1890р. першої статті —
“Жолудки наших робітних людей і читальні”
Перші — він у 1893 — 1899 рр. пише і друкує в
статті органах радикальної партії “Народ”,
“Хлібороб”, “Громадський голос” та
“Літературно-науковому віснику” ряд статей.
1897 рр. — час особливо напружених
шукань Стефаника. Намагання його
відійти від застарілої, як йому
здавалося, описово-оповідної манери
своїх попередників на перших порах
пов'язувалося з модерністичною
абстрактно-символічною поетикою .

10. У 1894 році на Важливе
шевченківському вечорі в
знайомство
Кракові відбулося
знайомство В. Стефаника
з високоосвіченою
родиною Морачевських.
Це знайомство Стефаник
вважав найважливішою
подією своєї молодості.
«Вацлав Морачевський —
моя дорога у світ»,—
напише пізніше Стефаник
у ліричній сповіді «Серце».
Морачевський багато
зробить для ознайомлення
польської громадськості з Вацлав Морачевський
творчістю В. Стефаника.

11. 1897 рр. він пише ряд
поезій у прозі і пробує
видати їх окремою
книжкою під заголовком
“З осені”. Та
підготовлена книжка не
зацікавила видавців, і
письменник знищив
рукопис. Кілька поезій у прозі, що
У цьому ж році у лишилися в архівах друзів
чернівецькій газеті Стефаника, були
«Праця» опубліковано опубліковані вже після його
перші новели
смерті (“Амбіції”,
письменника про життя
покутського села “Чарівник”, “Ользі
(«Виводили з села», присвячую”, “У воздухах
«Лист», «Побожна», «У плавають ліси”, “Городчик до
корчмі», «Стратився», бога ридав”, “Вночі” та ін.).
«Синя книжечка»,
«Сама-саміська»)

12. Перша збірка новел —
“Синя книжечка”, яка
вийшла у світ 1899р. у
Чернівцях, принесла
Стефаникові загальне
визнання, була
зустрінута захопленими
відгуками найбільших
літературних
авторитетів, серед яких,
крім І. Франка, були
Леся Українка, М.
Автор “Синьої книжечки”
Коцюбинський, О.
звернув на себе увагу
Кобилянська
насамперед показом
трагедії селянства.

13. Новели “Катруся” і “Новина”
належать до найбільш вражаючих
силою художньої правди творів
Стефаника. Вони стоять поряд з
такими пізнішими його
шедеврами, як “Кленові листки”,
“Діточа пригода”, “Мати” та ін.
“Я пи
с
У листі до редакції душі ав тому,
н щ
“Плужанина” від 1 серпня наст ашого сел оби стру
роїт
1927р. Стефаник, того и і н янина та ни
атяг
Бетх
вийш
л нути к кріпко
заперечуючи овена а велика , щоб
и з
трактування його як решт . Це музи
а — мені ка
це лі в
“поета загибаючого тера далося, а
тура
села”, зазначав: ”.

14. 1 січня 1900 року після
тривалої хвороби померла
мати В. Стефаника. За
чотири місяці батько знову
одружується з молодою
дівчиною. Відтоді В.
Стефаник не навідується до
Русова, остаточно
порвавши з батьком.
Важливою для письменника
була подорож 1903 року на
Східну Україну у зв'язку з
відкриттям пам'ятника
Котляревському. Ця
подорож сприяла дружнім
стосункам Стефаника з Пам’ятник
Котляревському у
багатьма прогресивними
Полтаві
українськими
письменниками.

15. У 1900р. вийшла друга збірка
Стефаника — “Камінний хрест”,
яку також було сприйнято як
визначну літературну подію.
Для другої збірки Стефаника
характерне посилення
громадянського пафосу
(завдяки таким творам, як
“Камінний хрест”, “Засідання”,
“Лист”, “Підпис”). У другій
збірці головне місце займає
тема, що хвилювала
письменника протягом усього
творчого життя, — одинока
старість, трагедія зайвих ротів у
бідних селянських родинах. Ілюстрації до збірки

16. Одруження
26 січня 1904 року Василь
Стефаник одружився з
Ольгою Гаморак, що
вчителювала в
сусідньому з Русовим
селі Стецеві. Після
одруження бере на себе
господарство свого
тестя і шість років живе
з дружиною і трьома
синами у селі Стецеві.
Ольга Гаморак

17. 1901р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника —
“Дорога”, яка становила новий крок у розвитку його
провідних ідейно-художніх принципів.
У збірці переважають новели
безсюжетні, лірично-
емоційного плану (“Давнина”,
“Вістуни”, “Май”, “Сон”,
“Озимина”, “Злодій”, “Палій”,
“Кленові листки”, “Похорон”).

18. 1905р. вийшла в світ четверта збірка письменника —
“Моє слово”. В ній уперше була надрукована новела
“Суд”, яка завершує перший період творчості
Стефаника.
Почався другий період його
творчості, не такий
інтенсивний, як перший,
але з чималими здобутками.
Збірка “Вона — земля”
видана 1926р.
У 1927 — 1933 рр. Стефаник
опублікував ще більше
десяти новел.

19. З 1908 по 1918 рік Стефаник
був послом (депутатом)
австрійського парламенту у
Відні. Перебуваючи
депутатом від селянської
радикальної партії,
зрозумів, що його
діяльність в умовах
цісарської самодержавної
влади приносить дуже мало
користі народові.
У січні 1919р. В. Стефаник
очолив велику делегацію на
знаменне свято —
проголошення злуки всіх
українських земель.

20. В останні роки життя
Стефаник пише також
автобіографічні новели,
белетризовані спогади. До
них належать такі твори, як
“Нитка”, “Браття”, “Серце”,
“Вовчиця”, “Слава йсу”,
“Людмила”, “Каменярі”.
До самої смерті не полишало
Стефаника бажання “сказати
людям щось таке сильне і
гарне, що такого їм ніхто не
сказав ще”.

21. Не стало В. Стефаника у
грудні 1936 р. Поховано
його на сільському
цвинтарі.
Хата, в якій жив В. Стефаник у
Русові. Тепер музей письменника.

22. Пам’ятник
В.Стефанику у
Львові. Поряд
бібліотека,
названа на честь
письменника

23. Дякуємо за увагу!