Одинадцятий номер газети для бійців АТО від Управління військово-патротичної роботи та сприяння територіальній обороні Товариства сприяння обороні України.

1. Поняття Батьківщини, патріотизму
та визначення цих понять, у мене в ос-
танній час дуже кульгає. Плутаюся, в
чому патріотизм,іде—Батьківщина.
Дякую щиро Пану Олегові Криштопі,
його історія проливає трохи світла на
це.
Oleh Kryshtopa (26 квітня в 8:26, Київ) —
запис в фейсбуці
— Знаєш куди я їду? — питає мене круг-
лолиций чоловік у тамбурі потяга Іва-
но-Франківськ– Київ.
— До Києва? — питаю.
— Нє. В Києві пересадка. Далі на Москву.
— Он як. На москалів працюєш?
Він дістає з пакету дволітрове пиво. Воно
тепле.
— А що робити? — він трохи втягує свій
живіт. — У мене двоє дітей. Я з Надвір-
ної. Гуцул. Роботи нема. Дві вищі освіти.
І мушу їхати до москалів. На стройку. Але
я там кажу, що я Бандера. І ніхто нічого.
Кричу, що Бандера, а вони мовчать.
— Пи**иш, — раптом втручається в роз-
мову високий сивий чоловік. — Тебе б
там за Бандеру зразу скрутили.
— Не пи**жу. Кричу, що Бандера!
— Ви теж у Москву? — питаю у старого.
— Нє, не так далеко. — він прикурює
нову сигарету від попередньої. — На
фронт. Замість сина іду добровольцем.
«Дніпро-1».
— Замість сина? — у мене відбирає мову.
— Домовився з воєнкомом. Їм головне
цифра. То яка різниця. Мені 55, вже на-
жився, а син хай ще поживе.
Бандера з Надвірної мовчить.
— Ви мєнт? — питаю я, згадуючи, що
«Дніпро-1» — батальйон МВС.
— Було колись. А взагалі я зодчий.
Чоловік прикурює уже третю поспіль
сигарету, я йду з тамбуру. В голові кру-
титься «Кедь ми прийшла карта на роко-
ваць»...
Спочатку трохи дефініцій
Коллаборациониізм ( далее К ) (фр.
collaboration — «сотрудничество») в
юридической трактовке международно-
го права — осознанное, добровольное
и умышленное сотрудничество с врагом,
в его интересах и в ущерб своему госу-
дарству. Термин чаще применяется в
более узком смысле — как сотрудниче-
ство с оккупантами. В уголовном законо-
дательстве подавляющего большинства
стран мира факт коллаборационизма
квалифицируется как преступление
против своего государства, обычно как
государственная измена.
Это российская Википедия, редактиру-
емая россиянами и имеющая в основе
российские идеи К. Или еще точнее
старые совковые.
А тепер Вікіпедія наша:
Колабораціонізм (від фр. collaboration
— «співробітництво») — термін сучас-
ного політичного лексикону з такими
значеннями:
• у широкому сенсі — співпраця насе-
лення або громадян держави з воро-
гом в інтересах ворога-загарбника на
шкоду самій державі чи її союзників. У
роки Другої світової війни колабора-
ціонізм був явищем розповсюдженим
— і мав місце практично в кожній оку-
пованій країні.
• у вузькому змісті — співробітництво
французів із німецькою владою у пе-
ріод окупації Франції у ході Другої
світової війни; проте загальновідома
не лише добровільна співпраця фран-
цузів, — але і данців, норвежців, татар,
білорусів, українців, росіян та інших
народів — із німцями за умов окупації
останніми їхніх країн.
Отже, у росіян колабораціонізм дорів-
нює зраді. У нас, дякуючи Богу, — ні. Бо
ж який-небудь Захарченко — зрадник
апріорі ( порушення присяги, воює на
боці агресора і т.ін.) , а коли людина зму-
шена виживати і працювати на окупанта
– це чисто колабораціоніст. Відчуваєте
різницю ? Тож почнемо.
Все цифры без ссылок взяты из справоч-
ника Вадима Махно» Полный перечень
объединений и соединений 3–го Рейха
из граждан СССР и эмигрантов, а также
из жителей Прибалтики, Западной Бе-
лоруссии и Украины». Я информацию не
проверял, справочник хороший, вате не
очень нравится, поэтому верю на сло-
во. Остальные цифры со ссылками на
источник.
Истоки
Всего попало в плен ( с 22.06.41 ) 5,74
миллиона человек (5,16 млн человек
– без учёта партизан, подпольщиков,
ополченцев, чинов НКВД), а так же
восточных рабочих и членов коллабо-
рационных формирований, заключен-
ных в лагеря военнопленных.
Освобождено немцами из плена в
1942–1944 гг. всего 505 000 человек.
Это «добровольцы» Вермахта: до 160–
170 тысяч представителей народов
Кавказа, Поволжья и Средней Азии,
60–70 тысяч украинцев и 260–280 ты-
сяч русских, включая казаков.
Знаки различия Русской освободи-
тельной армии (нарукавный знак) в
разные периоды времени носили око-
ло 800 000 человек, но лишь третья
часть этого числа признавалась руко-
водством РОА реально принадлежа-
щей к их движению. (с) Википедия
Цифри для кацапів не дуже приємні.
Для сравнения, в 1-ю Мировую войну на
сторону врага перешли всего несколько
тысяч из 4-х миллионов военнопленных
Российской императорской армии.
Тобто поняття Батьківщини значно
трансформувалося за часів совєтів. Я
б навіть припустив, що більшість на-
селення, після революцій, громадянської
війни, чисток та голодомору, була прак-
тично люмпенізованою масою. Люмпе-
нізована була і армія. І причини поразок
41-го — не у зброї, зв`язку, командуван-
ню, а в першу чергу в небажанні вмирати
за якусь там віртуальну батьківщину
та вусатого чувачка. Бо реальна бать-
ківщина була інша. В кінці 41-го профе-
сійна армія РККА практично не існувала.
Цифри взятих у полон приблизно дорів-
нюють РККА до війни. І, можливо, якби
не наказ № 227 та неймовірний ресурс
СРСР — все було б ще гірше. Дуже схоже
на наше сьогодні — немає довіри до ге-
нералітету. 41-ого бездари командувачі
— розгром коло кордону. Епічна танко-
ва битва під Дубно. Лохвицький котел.
Москва зимова – перемога? 42-й — хар-
ківський котел, німці на Кавказі. Рік по-
разок. Сталінгрд зимовий – перемога. І
ще 2,5 роки війни. Бездонний людський
ресурс, досі незрозумілі цифри загиблих.
В годы 2-й Миовой войны из 232 000
(кстати, интересная цифра, учитывая,
что война у них началась раньше, даже
с учетом неполных 2-х лет полномасш-
табных военных действий) военно-
пленных англо-саксов (англичан, аме-
риканцев, канадцев, новозеландцев)
погибло в плену 8348 человек, 8,3 %,
перешло на службу немцам — 300 че-
ловек, 0,12%, (250 – фольксдойче, 35
ирландцев и 15 англосаксов).
Украинцы и коллаборационизм
Во время Второй мировой войны из
73 миллионов жителей СССР в оккупа-
ции оказалось более 30 млн. украин-
цев, более 20 млн. русских, примерно 8
млн. белорусов, около 5 млн. народов
прибалтийских республик, более 1,5
млн. поляков СССР, до 3 млн молдаван
и румын, до 2–х миллионов евреев, 0,2
млн. крымских татар.
Составляя 50 % от общего числа насе-
ления, очутившегося в оккупации, из
украинцев было сформировано:
— дивизий и охранных корпусов — 1 из
40 , или 2,5 %;
— бригад — 3 из 60, или 5 %;
— полков — 20 из 250, или 8 %;
— батальонов — 120 из 1100, или 11 %.©
Склоннылибылиименноукраинцыккол-
лаборационизму? По цифрам видно, что
не очень.
Колабораціонізм сьогодні
На «5 канале» журналист российской
«Новой газеты» Павел Канигин рас-
сказывал о ситуации в Дебальцево.
Местные жители, которые остались
там, в большинстве своем ждут Путина,
который должен дать им мир и пенсии,
как в России. Многие не отходят от по-
двалов, в которых сидят, и 10 метров. На
вопросы, почему они не эвакуируются,
хотя вон в 300 метрах — эвакуационный
пункт, а тут их в любой момент могут
убить, отвечают: «Вы что! Они же спе-
циально нас хотят вывезти, чтобы рас-
стрелять».
Те немногие, которые отходят дальше 10
метров, идут к мэрии, и кричат, обраща-
ясь к мэру: дай, дай, дай (воду, свет, еду
и т.д.). Оскорбляют солдат укр. армии,
которые охраняют мэрию, называя их
карателями и т.д.
Павел: больше одного дня там находить-
ся нельзя, это вынос мозга... При этом
подчеркивает, что в городе — полный
вакуум информации от Украины.
Это, в общем-то, нестранно, учитывая
работу россиян и сепаров по демон-
страции только российйских каналов
ТВ. Но ответ на вопросы: «А какая ин-
формация нужна людям, сидящим в по-
двалах?» и «Кто же их обстреливает?»
неужто неясен без радио и ТВ?» Или в ка-
ком-нибудь Сталинграде нужен ли был
Левитан, чтобы понять, кто — враг?
Вывод: недружелюбное население, зара-
женное бациллой путинизма, склонное к
коллаборационизму, ожидающее манны
небесной, «мира и пенсий». А, значит, не
оченьсклонноекработе.Ведьнекричат
же: «свободу предпринимательству»
или там «в эрэфии микроклимат бизне-
са лучше, чем у этих укропов».
А що є колабораціонізмом за межами
окупованих теренів ? Це, в першу чер-
гу, — економічні зв`язки з окупованими
територіями. Це пряма підтримка оку-
пантів. Бажання нажитися за рахунок
біди. Не ображайтеся в подальшому, що
вам руки не подадуть, в ваш бік плюнуть,
а при нагоді щось вам й підпалять. Ви
підтримуєте терор та окупантів. Хто чув
про совєцьку фабрику з виготовлення
молочних батончиків на території Тре-
тього Рейху у 1943 році? Або про по-
ставки двигунів Роллс-Ройс в Німеччину
у 1941? Чомусь не чули? А про поставки
у 2014 році в окуповані Крим та Донбас
енергії та продуктів харчування? Про ку-
півлю газу в ерефії та вугілля в Л/ДНР ?
Ага, чули! Так от, ці гроші — криваві, і це
треба розуміти кожному, від останнього
купчини до президента.
Це, до речі, — порушення міжнародних
конвенцій. Якщо ВРУ прийняла поста-
нову про окуповані території, будь-які
зв’язки з окупантом — їх порушення.
Вся Еуропа та наша влада гатять одну
мантру: «Конфлікт_на_донбасі_не_має_
воєнного_вирішення». Можна й без вій-
ни. Закрити ВСІ зв`язки з окупованими
зонами. ВСІ. Від води на Крим до енергії
та харчу на Донбас. Все, конфлікту нема,
або це вже не конфлікт. Тобто, без кола-
бораціонізму, точніше — без зради, па-
новє можновладці. Коли ви вже наїсте-
ся?
куЧ.ЙалокиМ
Феномен колабораціонізму
Торгаш торговцу не товарищ
"Наши ребята там сейчас служат", – предприниматели киевского
авторынка купили автомобиль для 12-го батальона теробороны
"Киев".Как сообщает Цензор.НЕТ, предприниматели собрали 90
тысяч гривен для покупки автомобиля. Автомобиль решили
передать подразделению, в котором служат сотрудники рынка и
предприниматели.
Как здорово, что в министестве обороны трудятся не
покладая рук
Волонтеры «Крыльев Феникса» весь год
Форму и ботинки, призванному на войну, покупаю на
складах в «Милитаристе»
Мацуо Басё, японский фашист
************************************************************
Загадка.
Розумна, чесна, принципова, послідовна, рішуча влада
реформаторів на чолі з президентом, породжена рево-
люцією. Про яку країну йдеться ?
************************************************************
Увага товаріщу (путіна), лаврову!
Візиткі Яроша (ВЯ) бувають бойові та під роздачу. Серед
бойовіх дуже цікаві самонавідні, безпілотні, касетні та ВЯ
з нехарактерною балістичною кривою
************************************************************
Наша газета хунтівська, всі погляди в ній неправильні і
редакція їх не поділяє та не підтримує.
З усіма авторми редакція не погоджується і якби така
можливість була, усіх би розстріляли нафіг.
А правильний погляд тільки один – фюрера нації. А
фюрер нації, як відомо з Майдану, – народ.
Глава Луганской области обви-
нил жителей в массовом пособ-
ничестве ЛНР.
Жители Луганщины обрати-
лись к губернатору и потребо-
вали снять продуктовую блока-
ду неподконтрольных терри-
торий. Об этом сам Геннадий
Москаль написал на своей стра-
нице в Facebook.
"Мне указывают, что далеко не
все в Луганске террористы,
боевики и колорады, просто
люди не могут бросить своих
родителей, имущество и пере-
ехать на украинскую сторону", –
пишет глава области.
По словам Москаля, его обвиня-
ют в том, что он оскорбляет
жителей области и требуют
попросить прощения.
Дальше полный текст:
Тиждень тому в інтернеті з’яви-
лося звернення до мене “від
жителів українського Луганська”.
Котрих зачепили мої слова під
час затримання двох фур із пи-
вом для окупованих територій
про те, що нормальні люди пе-
рейшли на українську сторону.
Мені вказують, що далеко не всі
в Луганську терористи, бойови-
ки й колоради, просто люди не
можуть кинути своїх батьків,
майно і переїхати на українсь-
кий бік, тим більше, що Україна
не дає їм допомоги й квартири.
І що на тому боці залишилося
дуже багато тих, хто відстоював
Луганськ на мітингах і в бійках,
просто показуватися на виду їм
зараз небезпечно.
Мені закидають, що я образив
тих, хто вірить і чекає Україну,
закликають бути чоловіком і по-
просити вибачення.
Я не збирався відповідати на все
це, але оскільки вже кілька зна-
йомих питали про мою реакцію
на звернення, таки скажу пару
речень.
Шановні “жителі українського
Луганська”!
Просто вірити й чекати Україну
— замало.
Я добре пам’ятаю, як у березні
минулого року луганчани всіля-
кими способами спиняли укра-
їнську військову техніку.
Тоді це не здавалося їм небез-
печним.
Я знаю, скільки людей у травні
минулого року стояли в чергах
на так званому референдумі,
щоб проголосувати за“Новорос-
сию”, проти “киевской хунты” і
“бандер, которые едят русскоя-
зычных младенцев”.
Півтора тижні тому, 9 травня, я
бачив, скільки луганчан вийшло
на організований самозванцями
парад Перемоги.
І те, як вони плескали в долоні
кремлівським “шісткам”, котрі
вже рік знущаються над людь-
ми, а зараз начепили бутафор-
ські нагороди і вдають із себе
міні-наполеонів.
Дивитися на все це й тоді, і тепер
мені було гидко.
Тому я не збираюся ні перед ким
просити вибачення.
Я хочу нагадати, скільки людей
вийшло в Києві на майдан у кінці
2013-го (я теж постійно чергував
там від опозиції).
Як літні жінки руками виколупу-
вали мерзлу бруківку, щоб допо-
могти протестувальникам.
Як студенти з рогатками вий-
шли проти озброєних до зубів
“Беркутівців”.
Вони знали, що це небезпечно,
але вийшли на акцію протесту.
Так, люди гинули геройською
смертю, але скинули Януковича,
котрий ще два місяці до того мав
абсолютну й необмежену владу.
Йому не допомогли ні армія, ні
міліція, ні СБУ, ні Росія.
Тому, я ще раз повторюся: прос-
то вірити й чекати Україну —
замало.
Покажіть на ділі, що ви не хочете
жити під цією бутафорською
владою, поставленою з Москви, і
тоді ми вам допоможемо.
А якщо й далі будете обурювати-
ся й скаржитися в інтернеті, то
так і помрете рабами…
III ступеня
Бандерівці усіх країн, єднайтеся! З бандерівками!
Друкується коштом Госдепу, ЦРУ, ФБР, Мосаду, масонів, Бені К., ПС та інших темних ресурсів
“Вбивайте кацапів всюди й завжди, сини України - бандерожиди!” Тарас Григорович
№ 11 e-mail: derehunta@ukr.net
Укропен зольдатен унд офіцірен літературен цайтунгОрден Бойової Візитівки Яроша
III ступеня

2. У IX—X століттях на території
Чехії, Словаччини та Польщі іс-
нувала Великоморавська держа-
ва, назву якій дали слов’янські
племена “мороваців” — “бійців”.
У часи на „мороваців” — „бійців”.
у часи Київської Русі на Чернігів-
щині існувало навіть городище
Моровиськ (сучасне село Мо-
ровськ), що означає „місто бій-
ців”, з котрого походив і леген-
дарний Ілля Моровець, „старий
козак, отаман застави богатир-
ської”, котрого пізніше москови-
ти перехрестили на Муромця. А
знамените село Моринці на Чер-
кащині, де народився Тарас Шев-
ченко? А річка Морава в Австрії
та річка з такою ж назвою у Чехії,
а Моравська Брама — прохід між
Татрами і Судетами?
Можна стверджувати, що саме
козацькі загони складали осно-
ву дружин князя Святослава та й
сам князь, як свідчать описи, був
посвячений в козацький стан.
Ось як описує Святослава візан-
тійський історик Лев Діакон: и…
помірного зросту, не надто висо-
кого і не дуже низького, з густими
бровами і світло-синіми очима,
кирпатий, безбородий, з густим,
занадто довгим волоссям над
верхньою губою. Голова у нього
була зовсім гола, але з одної її
сторони висів жмут волосся —
ознака знатності роду; міцна по-
тилиця, широкі груди та усі інші
частини тіла повністю співмірні,
але виглядав він похмурим і ди-
ким. В одному вусі у нього була
золота сережка; вона була при-
крашена карбункулом, обрамле-
ним двома перлинами. Одяг його
був білий і відрізнявся від одягу
його оточення лише чистотою”.
У радянській псевдоісторіо-
графії нам постійно змалювали
„змосковщений”, „звізантійще-
ний”образ наших боярів, лицарів
та князів: довге волосся, борода.
Натомість з описів ми бачимо,
що Святослав носив оселедець
і вуса, у вусі сережку. Саме так
описують русів, боярсько-вій-
ськову формацію і арабські ав-
тори: слов’яни стрижуть волосся
кружком і носять бороди, а руси
стрижуть вуса підковою, а на
голові залишають чупер. Наші
давні князі Аскольд і Дір, Олег і
Рюрик, з яких вперто намагають-
ся зробити то шведів, то німців, в
усіх договорах та документах на-
зивали себе та свою дружину не
варягами, норманами чи вікінга-
ми, а саме Руссю. Отже, оскільки
руси носили чупер, то і у князя
Олега він мав би бути, як у його
внука Святослава.
Вікінги ж чупер не носили. А
нам в літературі, образотвор-
чому мистецтві, кіно постійно
змальовували Олега кудлато-
го, з бородою, а інколи навіть у
псевдоскандинавському шоломі
з рогами. Мета цього була оче-
видна: втовкмачити нам у голови
нав’язану чужинцями нісенітни-
цю про нормандське походжен-
ня князівської влади на Русі. І
дуже помогло нашим недругам
те, що грецькі церковники, котрі
прибули на Русь з прийняттям
християнства, активно впрова-
джували візантійщину в усі ділян-
ки духовного життя, в тому числі
в мистецтво. Тому, наприклад, на
мініатюрах, у старовинних русь-
ких літописах той же Святослав,
Володимир, а також інші князі
зображаються у грецькій мане-
рі кудлатими і бородатими. Хоч,
наприклад, з монети князя Воло-
димира видно, що він бороди не
носив, а Святослав самими ж ві-
зантійськими очевидцями опису-
ється з вусами і оселедцем. Хоча
і в тих звізантійщених літописах
інколи вдається знайти правдиві
зображення. В Радивілівському
літописі (друга половина XI—XII
ст.) у сцені похорону Мстислава
Володимировича в Чернігові ми
бачимо серед групи людей ко-
зака з оселедцем, який схилився
над небіжчиком. На мідній плас-
тинці, інкрустованій золотом
(XII—XII ст.), знайденій в давньо-
руському місті Родень, в одного
із зображених там вояків також
видніється оселедець.
Але повернемось до “Книги кор-
донів світу”, яка, описуючи мі-
сто русів Араб, зазначає: „Звідти
привозять дуже цінні клинки
для мечів і мечі, котрі можна зі-
гнути вдвоє, але як тільки від-
пустити руку, вони приймають
попередню форму”. Отже, русам
були здавна відомі таємниці ви-
робництва високоякісної сталі,
подібної до дамаської. „Всі руси
озброєні такими мечами, їхні ли-
царі завжди носять броню”,— в
один голос зазначають інші ав-
тори. Про пріоритет у русів саме
вояцького ремесла свідчить і та-
кий звичай. При народженні сина
батько дитини кладе перед нею
голий меч і каже: „Я не лишу тобі
ніякого маєтку, матимеш тільки
те, що здобудеш цим мечем”. Цей
звичай зберігся в Україні і до на-
ших днів у трансформованому з
прийняттям християнства вигля-
ді: при народженні дитини коло
неї кладуть ніж — для захисту від
„нечистої сили”. Жінки русів, як
свідчать арабські письменники,
по смерті чоловіка ішли на во-
гонь разом з покійником, подіб-
но до жінок арійських Катрин. А
руський богатир Ілля Моровець
у билинах називається саме „ста-
рим козаком”, „отаманом застави
богатирської”, яка знаходить-
ся на прикордонні, він разом з
іншими богатирями об’їжджає
кордон і бореться з ворогами.
Отже, можна вважати, що руси
— це першоназва кшатріїв-ко-
заків. Саме козаки споконвіку
були прикордонними захисника-
ми Руси-Украіни, вони були тим
живим муром, об який завжди
розбивалися незчисленні орди
різних загарбників, які звідусіль
йшли на нашу благодатну землю.
На війні козаки виступали разом
з народним ополченням. Саме
козацьким військовим громадам
київські князі пізніше виділяли
землі на прикордонні, де вони
несли військово-прикордонну
службу.
В “Історії України-Руси” Михайло
Грушевський наводить цікавий
фамільний портрет підляського
воєводи Василя Тишкевича, який
1569 року відмовився присягати
на вірність Польщі, за що поз-
бувся воєводства. Тишкевич на
старовинному портреті виглядає
справжнім козаком без бороди,
з вусами та козацьким чупером
на голові. Цікаво, що сам М. Гру-
шевський обходить проблему
зовнішнього вигляду воєводи
мовчанкою, який аж ніяк не впи-
сується в його концепцію коза-
цтва. Взагалі питання козацької
зачіски історики та етнографи
не торкаються. А таких портре-
тів українських шляхтичів є дуже
багато. Переяславський староста
Іван Жевуський (Ревуха), гетьман
Станіслав Жолкевський і його
син Ян, князь Станіслав Любомир
ський. гетьман литовський Ян Ра-
дивил, князі Михайло та Дмитро
Вишневецькі та багато інших ви-
хідців зі старовинної української
шляхти на фамільних портретах
та надгробках періоду XVI— XVII
столітть зображені з козацькими
чупринами. Якщо ж ця зачіска
була ознакою селян, які втікали
від своїх панів і жили з розбою, то
чому б її мали носити вельможні
пани Речі Посполитої? Цікаво, що
всі вони походили зі старовин-
них руських боярських родів.
На острові Мальта в каплиці
Арагона є цікавий надгробок
Великого магістра Мальтійських
лицарів Ніколо Котонера, вико-
наний скульптором Доменіко
Гвіді (1628—1701). Один з атлан-
тів, що підтримує цей надгробок,
схожий на запорожця, котрий
розриває пута. Мистецтвознав-
ці сходяться на думці, що це
зображення литовського князя
Радивила, що був гребцем на га-
лері у турецькому полоні, і якого
пізніше визволили мальтійські
лицарі. І знову запитання: чому у
князя козацька зачіска?
Та що там Річ Посполита. У Мол-
давії в 1595— 1606 роках пра-
вив славний господар Ієремія
Могила, дядько знаменитого
Петра Могили. Так от, його сини
Олександр та Костянтин, котрі
теж були молдавськими господа-
рями, на старовинних портретах
також зображені з чупринами на
головах. А пояснюється це про-
сто: Молдавія в давнину була
частиною Київської Русі (так зва-
на Шипотська земля) і вся прав-
ляча верхівка була руського по-
ходження, вона зберегла за со-
бою навіть стародавню назву —
бояри (котра, до речі, вживалася
ще сарматами), назву керівника
держави — господар, а також
інші київські військові традиції.
Відомо, що і знаменитий козаць-
кий гетьман Іван Підкова також
походив з роду молдавських го-
сподарів.
Другий знак запитання дає те,
що більшість цих родів походять
із Західної України. І що цікаво,
традиції носіння чуприн були
тут поширені не менше, ніж на
Запорожжі і навіть потрапили в
іконографію. На знайденій в селі
Ситихові біля Львова іконі „Різд-
во Христове”(XVII ст.) чітко видно
козацькі зачіски двох молодих
хлопців. На іншій іконі „Воздви-
ження Чесного Хреста”, знайде-
ній там же. ми бачимо на хорах
козака з чуприною.
На старовинному малюнку 1670
року, де зображений загін місь-
кої охорони Львова, теж бачимо
козацькі зачіски. До речі, озбро-
єні були ці львівські правоохо-
ронці досить оригінально — ве-
личезними бойовими ціпами,
звідки пішла й їхня назва „ціпа-
ки”. А бойовий ціп був улюбле-
ною зброєю саме запорізьких
козаків, про що свідчить у своїй
історії князь Митецький, котрий
довгий час перебував на Запо-
різькій Січі. Зокрема, описуючи
тактику морських боїв запорож-
ців, він зазначає: “Але для цієї
водяної війни мали в себе зброю
вогненну, а також сокири і ціпи, і
коли бачать турецьке яке-небудь
велике судно, то наблизившись
до нього на тих своїх човнах і
будуть його рубати сокирами, а
інші стоять з ціпами; щоб ворог
їх із свого судна вразити не міг; а
хто з ворогів буде оборонятися,
то тими ціпами б’ють до смер-
ті; а як судно підрубають і води
напустять, буде воно тонути, то
козаки багатство і артилерію собі
забирають, а людей із судном то-
плять…”
Збереглася цікава замітка, яка
докладніше розповідає про
давній звичай українців носити
волосся. Вона була опублікова-
на в „Записках Наукового Това-
риства імені Тараса Шевченка”
близько ста років тому. Автор
її підписався криптонімом „З”.
„Майже всі наші малярі, малюю-
чи низових лицарів запорожців,
не знають, як треба малювати їх
чуприни. Так, наприклад, на ри-
сунку маляра Васильківського,
виданого на премію російською
часописсю “Нива”, намальовано
запорожця так, що чуб і чупри-
на у його вийшли змішаними:
поверх звичайного чуба, розчі-
саного на всі боки, лежить від
середини голови, осібне пасмо
волосся — чуприна. Запорожці
Ріпина, що пишуть султанові ли-
ста, мають чуприни серед голо-
ви, як буває це у китайців. Мікє-
шін, Сластьон і ін. теж малювали
чуприни на середині голови, а
Сластьон ще й заплетеними як у
дівчат, що справді робилось тіль-
ко на жарт і рідко. У театрах при
гримуванні чуприни чіпляють
насеред голови. Все це розмина-
ється з правдою, от через що я й
подаю сю замітку — може, вона
Друкується зі скороченнями
з книги Тараса Каляндрука
“Таємниці бойових мистецтв
України”
Про козацьку чуприну, “оселедець” та чуб
Опублікувала Росава - Липень 20th, 2012
Почетное имя Ху*ло
Давно воваське мало
С этой ядерной силищей
Назовем егоХу*лище
– А багато було людей в церкві?
– Людей, мамо, не було, нікогісінько,
тілько самі москалі!
Мабуть, москаль тоді красти
перестане, як чорт молитись
Богу стане!
Москалики-соколики, поїли всі наші волики, а як вернетеся здорові,
то поїсте і останні корови. (так говорили у XVIII ст., як Московське вій-
сько стояло на Україні. Записано в м. Запоріжжя)
записав Шarik Lюмер, ober-wattenfurer записав Шarik Lюмер, ober-wattenfurer записав Шarik Lюмер, ober-wattenfurer

3. “Мой друг, природу не обманешь, Начни бухать и ватой станешь.” М. Ю. Ле Рмонт “А по нашому селі, йшли «грузом 200» москалі” козацька пісня
Пока мы сидим в ожидании чуда от Поро-
шенко или от солдат, которые вернутся с
войны, или от третьего Майдана – ничего
не изменится
Наша любимая рубрика – письма с фронта.
Немного об авторе.
Родился в 1977 году в Донецке.
Закончил университет, физфак.
Работал в рекламных и маркетинговых агент-
ствах. В 2003 перебрался в Киев, в который
влюбился в 1996, когда из тёмного и страшно-
го Донецка без истории, но с бандитами, попал
в древний волшебный город.
Зная, что из себя представляют регионалы,
поддерживал Ющенко и участвовал в первом
Майдане. В 2012 году уехал в Казахстан. В 2014
году вернулся, не в силах более наблюдать за
революцией по Фейсбуку.
Отстоял штурмы и застал расстрел Небесной
сотни. Был шокирован отжатием Крыма. Ждал
повестки. Добровольцем пойти не мог, не мог
взвалить потенциальное ранение или смерть
в бою на семью. За время ожидания в качестве
директора открыл ресторан. Дождался четы-
рёх повесток. По каждой приходил в военко-
мат. Ушёл в армию только по четвёртой по-
вестке в четвёртой волне мобилизации. Не мог
не пойти. За***ло смотреть со стороны на то,
как уроды калечат родной Донецк, пусть и не
самый любимый мой город, но он мой, родной.
Укроп. Русскоязычный. Счастливо женат, вос-
питываю любимую дочь. Либераст. Служу в
артиллерии.
А теперь собственно к письму солдата.
Про третий Майдан и почему он не нужен.
Майданы – не работают. Это я говорю как че-
ловек, участвовавший в обоих. Рывок, пик на-
пряжения сил, героический порыв — после
которого не достигается устойчивый резуль-
тат в виде изменения страны. Паскуды сред-
него звена вообще никакого дискомфорта не
ощущают, верхний слой элиты слегка переме-
шивается — но остаётся по сути тем же, пена
всплывает — и, оседая, тянет на дно единицы
вменяемых и честных.
По факту у нас два пути, чтобы вырулить из
создавшейся ситуации. Или путь Пиночета
– но тогда уж прощай, Европа, здравствуйте,
концлагеря на стадионах, бессудные казни,
тотальная зачистка существующих элит вплоть
до управдомов и членов их семей – зачистка
от слова «массовые расстрелы». И при этом
страшный риск, что из луж крови ничего так и
не вырастет, а станем мы белым Зимбабве со
своим эль президенте.
Или путь скучной негероической повседнев-
ной работы по замене власти на самих себя.
К которой, как мне написал один мой френд в
ФБ, готовы 5-10 процентов населения, но при
условии хорошего оклада и соцпакета. Говори-
ли мы, правда, об армии – и, по его словам, эти
люди давно бы в армию пошли, да вот соцпа-
кет подкачал, потому у нас генералы педера-
сты и аватары на передке. Но вот как в армию
не идут в ожидании соцпакета – так и во власть
на чиновничью работу не идут по той же при-
чине. В депутаты идти легко и приятно – и по-
сле крайнего Майдана в Раду побежали все его
герои и «герои». А в управдомы как же?
Власть – это не Аваков. Власть – это началь-
ник райотдела милиции. Не Яресько, а нало-
говый инспектор. Не Саша Боровик – а тётка
в паспортном столе, которая жадно на тебя
смотрит, когда ты пришёл вклеивать фотку. И
пока мы сидим в ожидании чуда от Порошен-
ко или от солдат, которые вернутся с войны,
или от третьего Майдана – ничего не изменит-
ся. Рассчитывать на порыв в третий раз при
двух фейлах – сорри, гайз, это тупо. Хватит
ждать соцпакета. Надо просто идти работать
на госслужбу. Или заниматься строительством
общественных организаций и новых, нако-
нец-то настоящих политических партий. Да,
придётся на некоторое время снизить уро-
вень собственной жизни – чтобы построить в
нашей стране нормальное государственное
управление, которого нет. И не будет, если мы
не построим его себе сами. Раз десятки тысяч
людей занялись волонтерством для армии, и
сотни тысяч проходят через войну – значит,
у нас есть ресурс для гораздо менее опасной
смены чиновничества. Из которого и должна
прорастать новая верхушка элиты. А не прихо-
дить с Майдана и превращаться в очередное
разочарование Черновол-стайл.
Источник: Свободная Зона http://www.szona.
org/pochemu-ne-nuzhen-tretij-majdan/#t20c
На увольнение Наливайченко. Звоночек
для депутатов
Иногда форма говорит о событии гораздо ярче
содержания.
В. Наливайченко - неоднозначная фигура.
У него есть плюсы - всё-таки“контора”заработа-
ла после Майдана и внесла свою весомую лепту
в остановке расползающегося сепаратизма и
терроризма. Даже если делить на три бравур-
ные реляции руководители Службы о тысячах
пойманных диверсантов и сотнях успешных
операций.
Естьиминусы.Даженевдаваясьвпровалывсей
СБУ, достаточно вспомнить регулярные резо-
нансные заявы Наливайченко об имеющемся
массиве доказательств и по преступлениям во
время Майдана, и по отражению российской
агрессии, которые слишком часто заканчива-
лись лишь на разговорах.
Ещё много букв можно было насыпать о преж-
них годах, подковёрных интригах, олигархи-
ческих сговорах и неистребимой коррупции.
Всех. И ментов, и сбушников, и прокуроров, и
военных. И не только вокруг сгоревшей нефте-
базы, которую таки хотели подмять под себя
при живом, но вовремя сбежавшем ублюд-
ке-хозяине.
Но сейчас не об этом. А о том, как сняли Нали-
вайченко.
Руководителя основной специальной службы.
В стране, которая 1,5 года ведёт войну, отражая
как открытую военную агрессию, так и диверси-
онно-террористическую угрозу.
Не заслушав его отчёт о проделанной работе.
Ни в открытом режиме, ни в закрытом. Не услы-
шав настоящих доводов. Увидев лишь мутные
полунамёки, выброшенные из таких же тёмных
полуинсайдерских источников деградировав-
шими журналистами, пробравшимися в пар-
ламент выполнять там политические заказы.
Не разобравшись в достижениях и провалах
“конторы” за истекший постмайданнный пери-
од, самый сложный в работе СБУ за весь период
Независимости. Не понимая логики обеих сто-
рон - и президента, и самого Наливайченко.
Сегодня - позорнейшая страница в истории
работы ВРУ крайнего созыва. Вопрос не в том
- имели ли личные или корпоративно-партий-
ные доводы депутаты для результативного
голосования по снятию руководителя СБУ. А в
том, что они снимали не человека, а главу ин-
ституции. Одной из самых важных в деле обе-
спечения безопасности страны. А сняли его ру-
тинно и серо. Многие даже не понимая - почему
и за что.
Каким бы не было скрытое содержание подоб-
ного решения - борьба Порошенко за влияние
на Службу, широкий политический договорняк
различных фракций, получивших каждая своё
обещание, реальное очищение власти или дру-
гие факторы - форма принятия решения отвра-
тительна. И она не имеет ничего общего ни с ре-
альным парламентаризмом, за которые люди
полтора года назад на Майдане кровь проли-
вали, ни с защитой государственных интересов.
За которые люди продолжают на фронте про-
ливать свою кровь и сейчас.
Циля Зингельшухер, блогер
Донбасс. Мародерство как стиль жизни
Можно верить словам и лозунгам, но умные люди не
забывают следить за руками собеседника. Тут боль-
ше полезной информации. И если мужчина быстро
расстегивает пуговицы на платье собеседницы, обе-
щая почитать ей стихи, может он и не врет. Нельзя
исключать, что стихи таки будут. Но позже. И если
Кремль рассуждает об особом статусе Донбасса,
о поддержке русскоязычного населения востока
Украины, а при этом активно вывозит целые пред-
приятия на свою территорию, особых загадок в во-
просе целей России и перспектив региона уже как
бы и нет.
Действия российского контингента в оккупирован-
ных городах Донецкой и Луганской области можно
охарактеризовать одним словом — грабеж. Вы-
возят в первую очередь промышленное оборудо-
вание, которое может пригодиться в России. То, что
не представляет ценности, просто режут на металл.
Благо, еще перед вторжением в Ростовской области
открыли четыре предприятия, по переплавке ме-
таллического лома. Готовились.
Что касается производства, то только 30 марта из
Донецка в Россию вывезли 20 фур с оборудованием
промышленных предприятий – это и есть «гумани-
тарный конвой». Демонтаж и вывоз — процессы ор-
ганизованные явно согласно общей стратегии, а не
инициатива местных полевых командиров. Из Лу-
ганской области уже вывезли все представляющее
производственную ценность. Какие инвестиции,
какая промышленность Новороссии — не смешите.
Такие действия оккупационной группы войск по-
зволяют сделать достаточно точный прогноз по
перспективам Донбасса. Кремль не планирует под-
держивать экономику так называемых ДНР и ЛНР,
даже не оставляет шансов боевикам что-то разви-
вать своими силами. Промышленный потенциал
Донбасса будет полностью уничтожен, а инфра-
структура разрушена. Процесс уже идет. Пока лиде-
ры боевиков требуют пригласить их для переписы-
вания Конституции Украины, Васька слушает да ест.
Пусть в нашем случае это не Васька, а Вова — суть
не меняется.
Эта тактика выжженной земли говорит о том, что
Россия не планирует оставлять эти территории
даже в качестве сателлитов. Русские уйдут, как толь-
ко дограбят все, что можно. Куда саранча русского
мира двинется дальше, вопрос дискуссионный. Но
на перспективы у Донбасса это не влияет. В Кремле
ему отвели простую роль жертвы. Централизован-
ный вывоз предприятий из Донецка и Луганска спо-
собен убедить самых упертых местных фанатиков
России. После вывоза последнего станка вы будете
уже никому не нужны. Разве что нефть найдут под
Дебальцево…
Сергей Климовский.
Т.зв. “Глава ДНР” Олександр Захарченко, який,
за деякими даними, намагався втекти з“респу-
бліки”під час штурму Мар’їнки російсько-теро-
ристичними військами, таки не втік ... Вчора він
не просто з’явився в Донецьку, а й ... звернувся
до українських журналістів, які святкували 6
червня своє професійне свято.
“Я хочу привітати журналістів України з їх
професійним святом, яке вони відзначають 6
червня. Я впевнений, що серед українських
журналістів є маса гідних людей, які об’єктив-
но висвітлюють обстановку на Донбасі. І хотів
би попросити: не треба перетворювати журна-
лістику в зброю. Ви люди, які повинні говорити
правду, яка б вона гірка не була”, - віщав Захар-
ченко, який з правдою, в принципі не дружить
...
Досить згадати, що він плів на цьому тижні про
бій у Мар’їнці.“За нашими оцінками, українські
силовики втратили близько 400 чоловік убити-
ми і до тисячі пораненими”, - марив вожак ДНР
(за офіційними даними, у нас двоє бійців заги-
нули, більше 30 отримали поранення).
Ще Захарченко вчив українців жити. І навіть
мав нахабство соромити. У тому числі за при-
значення колишнього президента Грузії Миха-
їла Саакашвілі губернатором Одеської області.
“Одна справа, коли у вас іноземці стають міні-
страми, але вже коли у вас губернаторами ста-
ють президенти інших країн ... Куди ви йдете
?! Вам не соромно самим жити в такій країні?!
Реальність зовсім інша - не та, яку вам підно-
сять”, -“відкривав очі”Захарченко. Діями якого
незадоволені ні в “республіці”, ні в керуючому
нею Кремлі.
Новини з країни фашистів, ка-
рателів, нациків, окупантів
*****************************************************************************************
Україна продовжує знаходитися під га-
рантією захисту територіальної цілос-
ності країн підписантів Будапештського
меморандуму. Гарантія є, а от території
поменшало.
Мінські Угоди – 2 (в подальшому му2),
дуже схожі на Будапештський меморан-
дум – 1 (в подальшому бм1) за виконанням
(навіть знаємо чому – бо і там і тут гаран-
том виконання є рфія, але й не тільки
вона), продовжують ефективно діяти.
Наших ранять та вбивають, але як каже
вже рік німецький лавров – штанмаєр,
воєнного розв`язання конфлікту немає.
Цікаво, якби до німець вдерлися якісь
сусіди, наприклад австріяки, він би шукав
інші можливості.
До речі про му2. Існує кілька варіантів
виконання му2: незначні порушення, не-
дотримання, значні порушення, повно-
масштабний наступ, повний капець, Марі-
їнка, Дебальцево На якому етапі виконан-
ня му2 ми знаходимося зараз підкресліть.
У ментів для встановлення світлофору є
норми – якщо є дтп+2 трупи й більше на
цьому перехресті на протязі якогось там
ментовського часу – світлофор встанов-
люється. Питання до тих, до кого власне
питання: які у МО (поки що з великої) та
Головнокомандуючого (поки що з ло)
норми загиблих та поранених щоб визна-
ти му2 недійсним? Може час спробувати
пошукати якісь інші можливості «розв’я-
зання конфлікту», тобто номальною мо-
вою «війни з росією»? Математично так:
якщо бм1+му2 = повна срака, може з га-
рантами шось негаразд ?
Шиза фашизма немного сместилась. Cтала
западнее. Не только парни в лаптях, но и
наши гаранты в стетсоновских шляпках, а
также самая внушительная украинская
диаспора в мире начали шить нам неона-
цизм, как менты дело Ивану Василь-
евичу. С бесславных ДУК ПС, слабенько
проявивших себя на поприще массовых
убийств, акцент плавненько сместился на
настоящих асов террора, послуживших
прообразами отрицательных героев в
фильмах «Пила 1,2,3», «Техасская резня» и
мн.др, полка «Азов». За суетою дел не
успел отсечь может они какую деревеньку
сожгли вместе с беременными стариками
и детьми сиротами – инвалидами или где
выступили неудачно отзиговав в неполо-
женном месте. Да, у нас проблемы с
фашизмом есть, я лично этого не скры-
ваю. Я вот не могу разобраться кто боль-
ший фашист, например, капитан-лейте-
нант Хартенштайн (искренний респект
фашисту), спасающий людей с подбитого
транспорта «Лакония» (с разрешения ко-
мандующего Деница - фашиста) или лей-
тенант Джеймс Д. Харден (ВВС США),
разбомбивший спасенных в шлюпках (по
приказу командывания ВВС США), Гитлер,
отдавший приказ 2.09.42 и 5.10.42 на эва-
куацию мирного населения Сталинграда в
преддверии уличных боев или Пол Тиб-
бетс, сбросивший атомную бомбу на Хи-
росиму. Бомбардировку Дрездена вспо-
минать? Я путаюсь в определениях и
прошу западных и восточных товарищей
(мне не товарищей) разъяснить кто кому
фашист. А поки я розумію, що фашист той
хто носить чуба, розмовляє українською,
має червоно-чорне знамено та воює про-
ти рашистів.
Знайомий з одним з них особисто. Йому
ще в минулому році десь в березні чи
квітні на мирному зібранні в одному зі
східних містечок глибоко пробили руку
ножем, а його співорганізатора прив`
язали до дерева та знущалися. Це напевно
були антіфашисти. Чесно кажучи, мені
наші фашисти миліші.
U.K.Rope
На основе процессора Эльбрус-4С
выйдет 10 кг ноутбук
Российское ЗАО «МЦСТ» продолжает бурную деятель-
ность, создавая вокруг процессора Эльбрус-4С целую
экосистему, в которую уже входят референсная плат-
форма MBE2S-PC и ПК для корпоративных заказчиков
АРМ Эльбрус-401 на ее основе (стоимость последнего
— $8000). Летом к ним примкнет стоечный сервер Эль-
брус-4.4 и, в неназванные сроки, защищенный ноутбук,
фото которого приведено ниже.
Лэптоп, очевидно, создается для оборонной промыш-
ленности. Это следует как из его внешнего вида, так и
Лідери ж7 знову осудили анексію крима росією. При
кожному десятому осуді Крим автоматично повер-
тається україні.
Если признать за рф паво на крым, за донбо-луганской расой право на самоопределение, тогда
Будапештский меморандум можно не выполнять – нарушения же целостности границ не было.
массы (около 10 кг). Известными компонентами
устройства являются четырехъядерный про-
цессор Эльбрус-4С с тепловым пакетом 65 Вт
(типичное тепловыделение — 45 Вт), аккумуля-
торная батарея, рас- считанная на 1 час работы
без подзарядки, и 17-дюймовый (?) экран с раз-
решением 1024x768 пикселей. Кроме того,
доступны два порта USB, такое же количество
разъемов COM и гнезд для антенн Wi-Fi, интер-
фейс Gigabit Ethernet и встроенная антенна
ГЛОНАСС/GPS.
Временно безымянный ноутбук, по сообщени-
ям российской прессы, будет стоить от 150
тыс. рублей ($3000).

4. “Укроп! Дивись уважно вдаль, Повинен мертвим буть москаль” Тарас Г. Шевченчук
Сказка
В объявлении написано, что у вас можно взять
квест,- сказал Полуэльф бургомистру.- Но там
не объясняется, в чём суть. Вы не могли бы
уточнить?
—Давсёпросто,-пожалплечамибургомистр.-
Видите вон тот холм? На нём засел гоблин с
гранатомётом. И периодически обстреливает
город. Вот, собственно, и вся проблема.
— Ага, понятно. Надо убить гоблина...
— Что вы, что вы!?- бургомистр вытаращил
глаза и замахал руками.- —Его ни в коем слу-
чае нельзя убивать!
— Почему?- удивился Гном.- Это же гоблин!
— Вот именно! Если мы его убьём, мировая
общественность скажет, что это геноцид, а мы
расисты.
— Ну и что? Пусть говорит что хочет.
— И введёт войска,- мрачно закончил свою
мысль бургомистр.
— Хм...-задумался Полуэльф.- То есть, этот за-
сранец стреляет по вам из гранатомёта, а вы
терпите и не смеете дать сдачи?
— Не смеем,- развёл руками бургомистр.-
Иначе нас назовут агрессорами.
— Ну хорошо, а если, допустим, не убивать
гоблина, а прогнать его куда-нибудь подаль-
ше?
— С его холма? Невозможно. Тогда нас назо-
вут оккупантами.
— Поймать и отобрать гранатомёт?
— Экспроприаторами.
— Посадить под замок вместе с гранатомё-
том?.. Ладно-ладно, не отвечайте,- быстро
проговорил Полуэльф, когда бургомистр от-
крыл было рот.- Я всё понял. Действительно,
интересный случай.
— Ну так чего же вы от нас хотите?- не выдер-
жала Принцесса.- Убивать нельзя, разоружать
нельзя, ловить и прогонять тоже нельзя, а что
тогда остаётся? Перевоспитывать? Это не наш
профиль.
— Нет, что вы... Для такой работы мы бы по-
звали психолога. Но, кстати, тогда мировая
общественность обвинила бы нас в оказании
психологического давления.
— И в осквернении самобытных традиций,-
добавил Гном, солидно качнув головой.- По-
стрелять из гранатомёта по людишкам - это же
для гоблинов святое!
— Вот-вот,- радостно воскликнул бургомистр,-
вы меня понимаете.
— Ну а от нас-то что требуется?- снова встряла
Принцесса.
— Отнести посылку,- вздохнул бургомистр.
— Кому? Гоблину?
— Ну да. Ведь там, на холме, нет никаких за-
пасов еды. Через час гоблин проголодается,
объявит перемирие и начнёт переговоры. Он
так каждый день делает. Требует, чтобы ему
приносили еду, вино, оружие, иногда ещё че-
го-нибудь... А потом, когда наестся, заявляет,
что мирные переговоры зашли в тупик и он
вынужден возобновить огонь. Мировая об-
щественность ему очень сочувствует. Считает,
что он принципиальный.
— А если вы откажетесь предоставлять ему
еду и оружие...
— Тогда про нас скажут, что...
— Ладно-ладно, мы поняли,- замахал руками
Полуэльф.
— ...и введут войска,- пробубнил бургомистр.
— Ну хорошо, а мы-то вам зачем? Послали бы
кого-нибудь из своих отнести мешок.
— Посылали уже. Никто не вернулся.
— Что, гоблин их всех убил?
— Он утверждает, что нет.
— А...
— А мировая общественность ему верит.
— А...
— А тогда скажут, что мы провокаторы. Пони-
маете, это ведь он, гоблин, проявляет мирную
инициативу, это его жест доброй воли. И если
что-то пошло не так, то только по нашей вине.
Очевидно же! А вы... ну вроде как посторон-
ние, вас он, может, и не тронет.
— Ну хорошо,- подытожил Полуэльф.- Если
отбросить всякую политическую шелуху, то от
нас требуется взять посылку у заказчика и от-
нести её клиенту, верно? Обычный почтовый
квест. А всё остальное - только ваши пробле-
мы. Так?
— Всё верно,- подтвердил бургомистр,- зна-
чит, договорились?
— По рукам,- кивнул Полуэльф. Бургомистр
облегчённо вздохнул.
— Можно вопрос?- подняла руку Принцесса.-
Вот вы так боитесь, что мировая обществен-
ность назовёт вас агрессорами, или милита-
ристами, или ещё чем похуже - а как она вас
называет сейчас?
— Идиотами,- печально ответил бургомистр.
Петр Мордкович (bormor)
Арабо-израильский конфликт
Пішов Путін до ворожки:
-- Скажи, пожалуйста, а
что из этого всего будет?
-- Ну как что? Война,
кровь, много жертв…
-- Да это все я знаю!
Но вообще, что из
этого будет? Сколько,
например, будеть
стоить пиво на Красной
площади?
-- Шість гривень!
Шarik Lюмер,
ober-wattenfurer
-- Героческому
русскому козаку Бабаю
очень повезло его
изнасиловали трое
чеченцев.
-- А в чем везение?
-- Но ведь не
бандеровцы из «Правого
сектора»!
записав Шarik Lюмер,
ober-wattenfurer
Коломийки
Ой, були колись чіси,
Люди газдували
Ізраненька в поле йшли,
Пізненько лігали,
Рік за роком пролітав,
Мед-горілку пили,
Аж зі сходу у кухвайках
Брати підвалили
записав Шarik Lюмер,
ober-wattenfurer
Наші ходять в кожухах,
Москалі в кухвайках,
То які ви нам брати?
Ми не розумієм,
Ви сі бавите в войни,
Ми пшеницю сієм.
записав Шarik Lюмер,
ober-wattenfurer
Як немає взагалі
Харчів на сьогодні,
Певно, з’їли москалі,
Бо вони голодні.
Якщо в вашому селі
Десь вода пропала
То напевно москалі
Річку закопали.
Цілу нічку у селі
Не могли ми спати,
Бо шуміли москалі,
Курва їхня мати!
записав Шarik Lюмер,
ober-wattenfurer
Товариство Сприяння Обороні України та ГО
Психологічна кризова служба пропонують:
підготовку для служби в рядах ЗСУ та загонів
тер-оборони;
групові заняття з тактичної медицини;
психологічну підтримку воїнів АТО та їх родин
Інформаційна служба ТСОУ: (068) 316-44-93
(з 10:00 до 18:00)
ГО Психологічна кризова служба:
(099) 178-99-11 (гаряча лінія цілодобово),
(098) 613-63-23, (095) 517-83-03, (098) 36-36-702
nalistyi.htm
Б А Н Д Е Р І В Ц І У С І Х К РА Ї Н Є Д Н А Й Т Е С Я ! ! ! б о в ж е з а д о в б а л и
http://www.forumdaily.com/putin-zayavil-chto-ego-dejstviyami-rukovodit-gospod/
Хунта вещает: хроники
освобожденного Донецка
Аднака здрасьте. Хунта вещает хроники асва-
бажденнава ху* знает кем-зачем-от кого Донец-
ка[не путать со всякими наркоманскими бреднями
типа жопоросии].
Карооооче, тема такая: топаю я сегодня пахад-
няком хулиганским по городу. Мимо проходят
невидимые чеченцы и кацапы, мимо проезжают
мирные уралы с духовными автоматчиками, вокруг
закрыты все банки, руцкый мыр одним словом.
При виде меня шарахаются люди, ибо топаю я
в строительной робе, чистой как Ахметов перед
Генпрокуратурой. В одной руке у меня чумадан от
перфоратора, в другой - от шуруповерта. Топаю я,
никого не трогаю, палю по сторонам. Вн биндер
при виде уе*анов в камуфляже сонным голосом
бурчит: - згинь, ватное уе*ище! Згинь!!-
Вдруг аткуда ни вазьмиссссь... Паявились уи-
*аны с мирными калашами, которые пез*овали
прямо на меня. Проснулся вн биндер и предложил
старым хунтовским приемом нае*ать обдроченцев
: крикнуть - б*яя! Там, 50 метров и налево а*уенно
дешевые бананы! Осталось всего 2 ящика!
Аднака абизяны пез*овали прям на меня и ху*
сворачивали. В Донецке весна. Пахнет сиренью и
приближающимся эпическим пиз*ецом под назва-
нием -наступление абизян. 4 а*ездала смотрели на
меня так, что вн биндер понял: - дае*уцца палюбэ!
Культурно харкавшись и матерясь быдлокомпа-
ния приближалась ко мне. Вн биндер предложил
рассыпать мелочь и ат*издить собирающих мелочь
чумаданами.
Быдлокомпания, мирно наставив на меня три
калаша, попросила меня остановиться. И попроси-
ли уе*аны в камуфляже меня показать вместимое
чумаданов. И не смог я отказать им, ибо мирные ду-
ховные калаши - стреляют, а чумаданы нет.
При обыске чумаданов от перфоратора и шуру-
поверта, у обдроченцев случился шок: в чумадане
от перфортора - был лобзик, а в чумадане от шуру-
поверта- 2 набора отверток.
Поперхнувшись духовным напитком, под назва-
нием пивас, некое чмо с боевым перегаром спро-
сило меня: - б*я, шо за ху*ня ? Почему у тебя в чу-
маданах от перфоратора и от шуруповерта, нет ни
перфоратора, ни шуруповерта???
Вн биндер предложил ответить: - ппачиму, па-
чиму....патаму шо у тебя вместо черепной коробки
- помещение сдается в аренду! Пашел на*уй! Бана-
нов нет-
но я предпочел ответить проще: - для удобства
транспортировки.
Быдло с мирным автоматом не унималось. Оно
задало гэниальный вопрос: - а где перфоратор и
шуруповерт ?? Объясни!
Ни*уя не смеркалось, патаму шо было 11 утра. Я
стою в центре Донецка, на меня мирно направлены
4 дула калашей, обыскивают чумаданы от электро-
инструмента... Руцкый мыр, одним словом.
Вн биндер, предложил ответить на вопрос алко-
голиков с автоматами проще: - перфоратора и шу-
руповерта при себе сейчас нет, как у вас мозгов и
будущего! Пашли на*уй, семок тоже нет!
Мало кто знает, но очень просто быть культур-
ным и вежливым, когда на тебя смотрят пропитые
рожи с приведеными в полное боевое положение
автоматами.
Поэтому я ответил: - перфоратор сгорел, шуру-
поверт сломался. Чумаданы использую для удоб-
ства транспортировки.
Бомжи в камуфляже, после услышанного, слег-
ка а*уели. Два далба*оба духовно отрыгнули, одно
быдло поперхнулось пивасом. В пропитых глазах
абизян с калашами, читалось непонимание зако-
нов справедливости в этом мире и работы адрон-
ного коллайдера. А*уели, если одним словом,
абизяны от ответа.
Я культурно спросил: - я могу идти? Вы обыск за-
кончили?
Один из быдланов, посмотрело на меня и ска-
зало: - У вас в Донецке все такие е*анутые? Только
честно.
Я ответил: - Е*анутых много. А в чем суть вопроса?
Быдло в камуфляже резюмировало: - Жил бы ты
как человек в Перми, не был бы дыбилом. Приез-
жай в Пермь, если хочешь понять смысл жизни.
Мораль: ни*уянеуважаемые 85% раисян, в До-
нецке есть ваши земляки-биосорняки. просьба за-
брать в место постоянной дефекации мудачье, ко-
торое здесь находится. Иначе бандеролью домой
будем высылать. Зае*али невидимые ху*лотуристы.
БЛОГИ ПУБЛИКУЮТСЯ В АВТОРСКОЙ СТИЛИСТИКЕ
Автор: Фашик Донецкий
Тут ви можете написати любе ім`я, наклеїти фото або намалювати малюнок та спалити,
розстріляти, порізати, поколоти голками або ж просто написати все що завгодно відносно
зазначеного. Місце прокляте знахаркою, потомственою відьмою Іулею. Місце спрацює не
тільки на ворога, а й на своїх, включаючи нижче та вище командування.
Воїни, будьте обережні з закляттями!
Укропи, нацикі, оккупанти, карателі, загарбникі, кати, хвашисти!
Тільки ваша допомога підтримує наше видання.
Всім бажаючим приватна карта 5762 4683 1948 6787
з поміткою «на тобі грош-зїж хоч щось»,
приймаються будь-які пожертви.
Для юрособ (юроблич ?), бажаючим підтримати газету подаємо
рахунок ТСО України ЕДРПОУ 00014611
р/р 26004001009391 ПАТ Радикал Банк МФО 3319111
(вказувати «Благодійні внески на видання газети»). Суми не
мають значення. Всім, хто перерахував гроші, зобов`язуємося
надсилати спонсорський екземпляр Укрпоштою
(адресу пересилки вкажіть на e-mail: derhunta@ukr.net).
Люта смерть всім, хто не бажає !
Из durdom.in.ua
- ...нам нужно миллиард листов бумаги.
- для чего, Владимир Владимирович?!
- для нового черного списка. внесем туда шпроты.
ПОИМЕННО. © corvett
* * * * *
Под девизом: " Умереть в России - мечты сбываются!" в
Ялте прошла масштабная выставка гробов.
© Жужа Иванова
* * * * *
Крымские метаморфозы: от – "хохлы,суки,понаехали" до
– "хохлы,суки,ехать не хотят". Valekha
* * * * *
Виступає представник України в ООН:
- Коли князь Київської Русі, Олег пішов скупатися в річці,
в нього на березі росіяни вкрали меч.
Представник росії:
- При чем здесь мы? россиян тогда вообще еще не было!
- Ось! Це я і хотів сказати... © Yagnichenko
* * * * *
Український політик або високопосадовець, якого
викликає на допит СБУ обо ГПУ, чомусь відразу їде на
доповідь у ФСБ. © Dmitro Maximik
* * * * *
Поймал Путин золотую рыбку:
- Чего тебе надобно, Путин?
- Давай штук 40 баллистических ракет.
- Хорошо. А может еще для народа чего-нибудь?
- Ну давай еще штук 20... Слово