АФО дитячого віку. Лікувальна справа

1. ОКУ «ПМФК ім.В.О.Жуковського»
АКУШЕРСЬКО – ПЕДІАТРИЧНА ЦИКЛОВА КОМІСІЯ
Т І ТО ВА Т. В .
В И К Л АД АЧ П ЕД І АТ Р І Ї В И ЩО Ї
К АТ Е ГО Р І Ї , В И К Л А Д АЧ М ЕТОД И С Т
М ЕТОД И Ч Н Е ЗА Б Е З П ЕЧ Е Н Н Я
ДО К У Р С У Л Е К Ц І Й З Д И С Ц И П Л І Н И
“ П ЕД І АТ Р І Я ”
С П Е Ц І А Л Ь Н І С Т Ь “ Л І К У В А Л Ь Н А
С П РА ВА”
I I І – I V К У Р С И

2. “АНАТОМО – ФІЗІОЛОГІЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО ВІКУ”
ЛЕКЦІЯ № 2
ТІТОВА Т.В.

3. План лекції:
АФО кістково - м’язової системи
АФО органів дихання
АФО кровообігу.
АФО кровотворення
Органи травлення.
Обмін речовин. Імунна система.
Ендокринні залози
Нирки. Сечові шляхи

6. Череп
новонародженого

12. ХРЕБЕТ

15. Порядок прорізування зубів

20. Порядок прорізування зубів

22. ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ
КІЛЬКОСТІ ЗУБІВ
Кількість зубів =
число місяців життя – 4

23. Морфологічні особливості органів
дихання

24. Морфологічні особливості органів
дихання у дітей раннього віку
Вузькі носові ходи
Нижній носовий хід відсутній у дітей грудного віку;
завершення його формування припадає на 4-й рік життя;
Слизова оболонка носа покрита миготливим епітелієм;
вона тонка; ніжна; має густу сітку кровоносних судин;
Підслизовий шар містить мало кавернозної тканини,
збільшення маси кавернозної тканини спостерігається у 8-
9 років життя та у період статевого дозрівання;

25. Лімфоїдне кільце горла (Пирогова-Вальдейєра) утворене 6
мигдаликами

26. АДЕНОЇДИ

27. Фактори, які сприяють до більш частого виникнення
захворювань органів дихання у дітей
Надгортанник
Щитоподібдний
хрящ
Круглий
хрящ
Трахея
Сполучна
тканина
Дольові
бронхи
Півкруглі
хрящі
Сегментарные
бронхи
Правий
головний
бронх
Лівий
головний
бронх
1). Надгортанник
не повністю
прикриває вхід в
гортань.
2). Голосова
щілина
закривається не
щільно.
3).Евакуаційна
здатність
епітелію
слизової
оболонки
слабка.
4). Механізм
кашльового
рефлексу
недосконалий.
Анатомічні особливості

28. Надгортанник
Щитоподібний
хрящ
Круглий
хрящ
Трахея
Сполучна
тканина
Дольові
бронхи
Півкруглі
хрящі
Сегментарні
бронхи
Правий
головний
бронх
Лівий
головний
бронх
5). Трахея і великі
бронхи відносно
ширші і коротші,
ніж у дорослих,
тому інфекційні
та неінфекційні
чинники
легше досягають
легеневої
паренхіми
6). Дрібні
бронхи мають
вузький
просвіт,
компоненти їх
стінок
недостатньо
диференці-
йовані, вони
легко
обтуруються.
Фактори, які сприяють до більш частого виникнення
захворювань органів дихання у дітей
Анатомічні особливості

29. Надгортанник
Щитоподібний
хрящ
Круглий
хрящ
Трахея
Сполучна
тканина
Дольові
бронхи
Півкруглі
хрящі
Сегментарні
бронхи
Правий
головний
бронх
Лівий
головний
бронх
7). Вузькість
бронхів і всього
дихального
апарату в дітей
раннього віку
значно
збільшують
аеродинамічний
опір.
8). Податливість
хрящів бронхіального
тракту,
9). Недостатня
ригідність кісткового
каркасу грудної клітки,
вільно реагуючого
втягненням
податливих місць на
підвищення опору в
повітрянопровідних
шляхах,
10). Особливості
положення і будови
діафрагми.
Фактори, які сприяють частішому виникненню
БРОНХООБСТРУКТИВНОГО СИНДРОМУ в дітей
Анатомічні особливості

33. АФО
органів
кровообігу
Серце має відносно велику масу, важить в середньому 20 –
25 г. Збільшення об’єму серця відстає від росту дитини.
Відділи серця ростуть нерівномірно . Лівий шлуночок росте
швидше від правого. До 6 років серце має круглу форму,
пізніше – овальну. Діяльність серця регулюється
симпатичною частиною вегетативної нервової системи ( з
цим частково пов’язана фізіологічна тахікардія). Пульс
лабільний.

40. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Вік
дитини
Частота
дихання
Частота
серц.скор.
Новонарод
жений
40 - 60 140 - 160
1 – 2 роки 30 - 35 100 - 120
5 - 6 років 25 80 - 100
10 – 12
років
18 - 20 75 - 85
Старше 12
років
16 - 18 65 - 70

43. Визначення АТ
ДО 1 РОКУ
Систолічний тиск = 70 + п
ПІСЛЯ 1 РОКУ Систолічний тиск = 80 + 2 х п
ПІСЛЯ 5 РОКІВ
Систолічний тиск = 90 + 2 х п
Діастолічний тиск складає звичайно 2/3 або 1/2 від
систолічного

44. Визначення
АТ
Діастолічний тиск складає
звичайно 2/3 або 1/2 від
систолічного.
Діастолічний тиск =60+n,
де n-вік дитини(до 15 років).

45. АФО кровотворення
Кровотворними органами в ембріональний період життя є печінка, селезінка, кістковий
мозок і лімфатична система. Кістковий мозок починає функціонувати тільки з другої
половини ембріонального періоду життя і розвивається до моменту народження . У дитини
раннього віку кровотворення відбувається у всіх кістках, але з 4 років червоний кістковий
мозок починає перетворюватись в жовтий жировий. До 12 – 15 років в процесі
кровотворення приймають участь червоний кістковий мозок, що залишився тільки в
плоских кістках – ребра, грудина, в тільцях хребців і в епіфізах трубчатих кісток.

47. СХЕМА КРОВОТВОРЕННЯ
РОДОПОЧАТКОВА СТОВБУРОВА КРОВОТВОРНА КЛІТИНА
КЛІТИНИ – ПОПЕРЕДНИКИ МІЄЛОПОЕЗУ лімфопоез
у
Еритро
бласт
мегакар
іобласт
Клітини – попередники гранулоцитів і макрофагів Лімфо
бласт
Мієлобласт Монобл
аст
Проно
рмоцит
промега
каріоци
т
Промієлоцити
Базо- , еозино- і нейтрофільні
промоно
цит
Про
лімфо
цит
Нормо
цит
Мієлоцити
Базо- , еозино- і нейтрофільні
ретику
лоцит
Метамієлоцити
Базо- , еозино- і нейтрофільні
Еритр
оцит
Тромб
оцит
Базо
філи
Еозино
філи
Нейтрофіли Моно
цит
Лімфо
цит

48. Для новонароджених притаманні наступні
змінення з боку червоної крові
анізоцитоз ( різна величина еритроцитів),
поліхроматофілія (різне забарвлення еритроцитів),
збільшена кількість ретикулоцитів (молодих форм
еритроцитів із зернистістю),
наявність нормобластів (молодих форм еритроцитів з
ядром).

49. Для дітей грудного віку притаманно
переважання лімфоцитів,
нейтрофільний зсув вліво,
помірний моноцитоз,
помірні анізоцитоз і поліхроматофілія.

50. Для дітей
старшого віку
притаманно
поступово зникають анізоцитоз і
поліхроматофілія,
зростає кількість нейтрофилів,
зменшується кількість лімфоцитів і
моноцитів,
зникають плазматичні клітини.

51. «Перехрест» між
нейтрофілами і
лімфоцитами
На 5 – 6 день життя проходить “перший
перехрест” між нейтрофілами і лімфоцитами, в 5
– 6 років – “другий перехрест”.

52. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
Вік дитини Гемо
глобін
Ерітро
цити
ШОЕ Лейко
цити
Новонаро
джений
230 -
250 г/л
4,5 – 7,5х
10*12 /л
2 – 3 мм
/ год
10– 30
х 10*9/л
Грудно
го віку
110 -
120 г/л
3,5 – 4 х
10*12 /л
3 – 5
мм / год
10– 11
х 10*9/л
Старшого
віку
120 -
150 г/л
4 – 5 х
10*12 /л
5 – 10
мм / год
6 – 8
х 10*9/л

53. Клiтки кровi та тромбоцити

54. Шлунок у дітей
у шлунку частково гідролізується білок переважно за
рахунок протеолітичних ферментів , всмоктується
незначна кількість солі, води, глюкози;
кислотність і ферментативна активність залоз шлунка
низька, але 1/3 жиру (емульгованого молочною ліпазою)
гідролізується в шлунку під дією шлункової ліпази ;
у новонародженого круглий, ємкість його 30-35 мл, у віці 7-
11 р. шлунок схожий за формою на шлунок дорослого,
ємкість його зростає до 1000 мл;

56. Підшлункова
залоза
головна залоза травного тракту; секреція
особливо швидко зростає після введення
підгодовування (прикорму) і досягає рівня
дорослої людини у віці 5 років;
головні ферменти підшлункового соку:
трипсин; хімотрипсин;
діастаза;
амілаза;
ліпаза;
фосфоліпаза;
інкреторний інсулін.

58. Печінка
у новонародженого має відносно більші розміри, становить 4–4,4 %
маси тіла;
добре васкуляризована, має не досить розвинену сполучну тканину і
погано розмежовані часточки;
функціонально незріла;
добре проявляється функція глікогенутворення і недостатньо –
дезінтоксикаційна;
бере участь у процесах:
травлення; кровотворення;
кровообігу; обміну речовин;

60. Жовч
у перші місяці життя дитини утворюється в невеликій
кількості, містить небагато жовчних кислот (що інколи
призводить у новонароджених до стеатореї), багато води,
муцину, пігментів; у новонароджених також багато
сечовини, містить більше таурохолевої кислоти, ніж
глікохолевої, що посилює її бактерицидні властивості,
стимулює секрецію підшлункової залози, посилює
перистальтику товстої кишки.

62. Кишечник
у дитини грудного віку відносно довший, ніж
дорослого (в 6 разів більші за довжину її тіла);
слизова оболонка кишок ніжна, багата на
ворсинки, кровоносні судини, клітинні елементи;
лімфатичні вузли очеревини добре розвинені;
сліпа кишка і червоподібний відросток рухомі;
пряма кишка відносно довга, має слабко
фіксовані слизову і підслизову оболонки

64. Функції
травна: рухова; всмоктувальна:
кишковий сік менш активний, він має слабкокислу або нейтральну реакцію,
згодом – лужну;
кишковий сік містить : ентерокіназу, лужну фосфатазу, амілазу, лактазу,
мальтазу, інвертазу, згодом – ліпазу;
продукти гідролізу, які утворюються внаслідок порожнинного та
мембранного травлення;
внутрішньоклітинне травлення з легким переходом лактоглобулінів молока в
незміненому стані в кров;
гідролізовані продукти всмоктуються всіма відділами тонкої кишки, на відміну
від дорослих;
у товстій кишці всмоктується вода, формуються калові маси, відбувається
секреція слизу;
Особливістю є відносно слабка, але довга брижа, що створює сприятливі
умови для розвитку інвагінації.

65. Мікрофлора
кишечника
мікроорганізми, що звичайно живуть у
травній системі та виконують ряд корисних
функцій, частина нормальної флори.
Кількість і різноманітність мікроорганізмів у
різних відділах травного тракту залежить від
багатьох факторів, зокрема pH, активності
перистальтики, а також дієти і взаємодії з
іншими мікроорганізмами.

69. Кількість мікробів у кишківнику
людини сягає близько 1014, тобто
приблизно у десять разів перевищує
кількість власних клітин організму.
Більшу частину кишкової флори
становлять бактерії, з них також на
60% (сухої маси) складаються
фекалії.
Ці бактерії за найпоширенішими
оцінками належать до 500 різних
видів, до флори кишківника також
входять дріжджі.

71. На склад і видову різноманітність кишкової флори крім інших факторів
впливає дієта.
Наприклад, йогурти та інші кисломолочні продукти містять бактерії роду
Lactobacillus, що вважаються пробіотиками, оскільки вони позитивно
впливають на здоров'я травної системи і організму в цілому.
Інші компоненти їжі, такі як харчові волокна і складні білки, відносять до
пребіотиків, тому що вони сприяють росту і розмноженню бактерій.

72. Функції мікрофлори:
захисна; імунна;
метаболічна;
сприяє остаточному
перетравленню рештків їжі;
синтез вітамінів і ферментів;
Склад залежить від віку
дитини та виду
вигодовування:
• у новонародженого кишки стерильні;
• на 1-шу добу життя вони заселяються
кишковою паличкою, ентерококом,
дріжджовою флорою;
При природному
вигодовуванні в кишках
переважають В. bifidus, В.
Metis aerogenes;
При штучному – В. colli;

73. Біфідобактерії

74. Флора кишечнику не завжди винятково
корисна, деякі мікроорганізми в певних
випадках можуть спричиняти хвороби.
В нормі надмірному росту бактерій у
тонкій кишці перешкоджають:
• нормальна секреція соляної кислоти (попереджує
розмноження бактерій у верхніх відділах ШКТ);
• плеоцекальний клапан (попереджує надходження
бактерій з товстої кишки в тонку);
• нормальна моторика тонкої кишки (попереджує
застій кишкового вмісту).

75. Ентеробактерії

76. Біфідо- та лактобактерії мають
виражену антагоністичну активність у
відношенні патогенних бактерій,
регулюють кількісний та якісний
склад кишкової мікрофлори у нормі,
затримують зростання та
розмноження у ньому патогенних та
умовно-патогенних мікробів.
Кишкові сапрофіти містять велику
кількість ферментів, розмножуються
більш активно, тому легше
утилізують поживні речовини та
кисень. Вони виробляють
бактерицидні та бактеріостатичні
речовини, у тому числі
антибіотикоподібні

77. Види бактерій у кишечнику

78. Водний обмін
Водний обмін - сукупність процесів всмоктування води,
введеної в організм при питті і з харчовими продуктами, її
розподілу в організмі, утворення води при окисленні
жирів, вуглеводів і білків у тканинах і виділення води
нирками, легенями, шкірою і кишечником.
Водний обмін - складова частина загального обміну
речовин організму.

79. У здоровому організмі зберігається стан водного рівноваги
(баланс), тобто кількість води, що споживається, і
утворюється в організмі, дорівнює кількості виділеної води.
Вільна вода легко переходить з клітин в позаклітинний
простір, плазму крові, лімфу і назад; міцно зв'язана вода
утримується головним чином білками.
Загальний вміст води в дитячому організмі становить 70 -
80% (у ембріонів досягає 97%), при цьому вода знаходиться
у вільному і зв'язаному стані.

80. Водно - електролітний обмін
Водно-електролітний обмін – це
сукупність процесів, які забезпечують
поступлення води і електролітів
(солей) в організм, розподіл їх у
внутрішньому середовищі і виведення
з організму. Порушення водно-
електролітного обміну нерідко є
причиною розладів життєвоважливих
функцій людського організму.
Для нормальної діяльності має
значення не тільки кількість рідини,
але її склад: вміст мінеральних
речовин в певному співвідношенні.
Основним катіоном позаклітинної
рідини є натрій, аніоном-хлор;
внутрішньоклітинної - катіоном калій,
аніонами фосфати, сульфати,
гідрокарбонати.

82. Кислотно-основний стан крові
Невід'ємною складовою частиною гомеостазу внутрішнього середовища організму є
кислотно-основний стан (КОС),що забезпечує оптимальні умови перебігу обмінних
процесів і спрямований на підтримання сталої концентрації іонів Гідрогену. За нормальних
умов рН крові коливається у межах 7,25 – 7,44. Слаболужне середовище є оптимальним
для роботи численних ферментних систем, перебігу реакцій гідролізу.

83. Кислотно-основний стан крові
Підвищення pH крові (тобто зміщення реакції в
сторону лужної) відносно норми називають
алкалозом, зниження (зміщення в сторону більш
кислої реакції) — ацидозом.

84. білкова.
фосфатна;
бікарбонатна;
Хімічні буферні системи — це розчини хімічних сполук, які протидіють зміні водневого
показника, завдяки наявності донорів іонів H+, що спрацьовують в разі підвищення
pH, та їх акцепторів, які приєднують зайві протони в разі зниження pH. У рідинах
організму працюють три основні буферні системи:

85. Обмін речовин
Енергетичний обмін –
це обмін, що
забезпечує клітини
енергією.
Пластичний обмін – це
обмін, внаслідок якого
утворюються нуклеїнові
кислоти, білки, клітинні
структури.

86. Обмін
речовин
складається з:
процесів асиміляції –
засвоєння речовин, що
надходять у організм із
зовнішнього
середовища,
процесів синтезу –
будова більш складних
хімічних з’єднань з
простих для утворення
живої матерії,
процесів дисиміляції –
розщеплення речовин,
що входять у склад
живого організму.

87. Важливішими умовами нормальної життєдіяльності організму
є забезпечення його необхідною кількістю засвоюємого азоту.
Його джерелом є білки.
Для сбалансованого харчування необхідно не тільки
достатнє вживання білку , але й необхідна кількість
незамінних амінокислот.
Переварювання білків здійснюється за допомогою
ферментів шлунку , соку підшлункової залози і
ферментами кишок .

88. Наказ
Міністерства
охорони
здоров’я
України
03.09.2017
№ 1073
фізіологічних потреб
населення України в основних
харчових речовинах і енергії
НОРМИ

89. Вікова група Стать Енергія Білки, г Жири, г Вуглеводи, г
ккал загальна
кількість
тваринні
0-3 місяці* хлопчики та
дівчатка
120 2,2 2,2 6,5 13
4-6 місяців* хлопчики та
дівчатка
115 2,6 2,5 6,0 13
7-12 місяців* хлопчики та
дівчатка
110 2,9 2,3 5,5 13
1-3 роки хлопчики та
дівчатка
1385 53 37 44 194
4-6 років хлопчики та
дівчатка
1700 58 41 56 240
6 років
(учні)
хлопчики та
дівчатка
1800 60 43 58 260
7-10 років хлопчики та
дівчатка
2100 72 51 70 295
11-13 років хлопчики 2400 84 62 84 327
11-13 років дівчатка 2300 78 55 76 326
14-17 років юнаки 2700 93 68 92 375
14-17 років дівчата 2400 83 59 81 334

90. Білковий
обмін
Білки належать до життєво необхідних речовин, без яких
неможливе життя, ріст і розвиток організму. Це пластичний
матеріал для формування клітин і міжклітинної речовини. Всі
складові частини людського організму складаються з білків .
Білки входять до складу гормонів, ферментів, антитіл, які
забезпечують імунітет. Вони беруть участь в обміні вітамінів,
мінеральних речовин, в доставці кров'ю кисню, жирів,
вуглеводів, вітамінів, гормонів. Значення білків визначається
не тільки різноманітністю їх функцій, але й незамінністю їх
іншими речовинами. Якщо жири і вуглеводи тією чи іншою
мірою взаємозамінні, то білки будь-чим компенсувати немож-
ливо. Тому білки вважаються найбільш цінними
компонентами їжі.

92. Білки - це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись між
собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей.
Харчова і біологічна цінність білків визначається збалансованістю амінокислот, що
входять до їх складу.
Певна частина амінокислот розщеплюється до органічних кислот, з яких в організмі
знову синтезуються нові амінокислоти, а потім білки.
Ці амінокислоти називаються замінними.
Однак вісім амінокислот, а саме: ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін,
триптофан, треонін і валін - не можуть утворюватись в організмі людини з інших
амінокислот і повинні потрапляти з їжею.
Ці амінокислоти називаються незамінними.

93. Співвідношення між білками, жирами,
вуглеводами
На першому році
життя має становити
1:3:6 (вигодовування
грудьми)
або 1 : 1,5 : 3— 4
(штучне
вигодовування),
у старших дітей —
1:1:4.

94. Потреби
дитини
Дитині перших
тижнів життя
потрібно 150 – 200
мл/кг, в 1 рік – 100
– 120 мл/кг, до 12
років – 45 мл/кг
води на добу.
До 6 місяців дитині
необхідно 2,5 – 3 г
білка на кг маси
тіла, до 1 року – 3 –
3,5 г.
Дитині першого
року життя
необхідно 12 – 15 г
вуглеводів на 1 кг
маси тіла.
Дитині 1 – го року
життя необхідно 6 –
6,5 г/кг маси тіла
жирів.

95. Види азотистого балансу
Азотиста рівновага – це стан, при якому кількість виведеного азоту дорівнює кількості азоту, що
надійшов. Азотиста рівновага спостерігається у дорослої людини.
Позитивний азотистий баланс – це стан, при якому кількість азоту, що надходить, переважає над
кількістю виведеного азоту. Позитивний азотистий баланс – це нормальний стан для організму,
що росте. Діти потребують більшої кількості білка для процесів росту, нормального фізичного і
розумового розвитку.
Негативний азотистий баланс – це стан, при якому кількість виведеного азоту переважає над
кількістю азоту, що надходить в організм. Він розвивається при білковому голодуванні, коли
кількість білка на добу становить нижче 30 г. Для цього може призводити надходження в організм
організм неповноцінних, в основному рослинних білків, а також розпад власних тканин, який
спостерігається у виснажених людей.

96. Жировий
обмін
Однак спільна їх фізико-хімічна властивість — низька розчинність у воді і
добра розчинність в органічних розчинниках — дозволяє відразу
підкреслити, що транспорт цих речовин у водних розчинах можливий лише у
вигляді комплексів з білком або солей з жовчними кислотами чи у вигляді
мил.
Така велика кількість компонентів, що складають поняття жирів, надто
ускладнює викладення особливостей їх обміну.
Жировий обмін є складовою частиною загального обміну речовин. Він
включає обмін нейтральних жирів, фосфатидів, гліколіпідів, холестерину і
стероїдів.

97. Вуглеводний
обмін
Вуглеводний обмін у дітей характеризується значно
більшою інтенсивністю, ніж у дорослих. Для них також
властива висока лабільність обміну вуглеводів, виражена
тим більше, чим менша дитина. Діти, особливо раннього
віку, не переносять безвуглеводної їжі.
Вуглеводний обмін включає розщеплення вуглеводів в
травному каналі до моносахарів, синтез і розпад
глікогену в тканинах, анаеробне і аеробне розщеплення
глюкози та глюконеогенез.

98. Вітамінний
обмін
Вітаміни разом із білками, жирами, вуглеводами ї солями
відіграють важливу роль у рості й розвитку дитини,
виконуючи функцію регулятора життєвих процесів. їх
поділяють на жиророзчинні (ретинол, кальциферол, вікасол,
токоферолу ацетат) і водорозчинні (аскорбінова і нікотинова
кислоти, піридоксин, рибофлавін, цитрин, ціанокобаламін
тощо).

99. Добова потреба дитячого населення у вітамінах
Вікова група А
(мкг РЕ)
Біотин
(мкг)
Пантотенова
кислота
(мг)
Д
(мкг)
Е
(мг ТЕ)
К
(мкг)
С
(мг)
В1
(тіамін, мг)
В2
(рибо-
флавін, мг)
РР
(мг НЕ)
В6
(мг)
В12
(мкг)
Фолат
(мкг)
0-3 місяці 400 5 1,7 8 3 5 30 0,3 0,4 5 0,4 0,5 25
4-6 місяців 400 5 1,7 10 4 8 35 0,4 0,5 6 0,5 0,5 40
7-12 місяців 500 6 1,8 10 5 10 40 0,5 0,6 7 0,6 0,6 60
1-3 роки 500 8 2 10 6 15 45 0,8 0,9 10 0,9 0,7 100
4-6 років 500 15 3 10 7 20 50 0,8 1,0 12 1,0 1,0 150
6 років
(школярі)
500 15 3 10 8 25 55 0,9 1,1 13 1,1 1,2 200
7-10 років 500 20 3 5 10 30 60 1,0 1,2 15 1,2 1,4 200
11-13 років
(хлопчики)
600 25 4 5 13 45 75 1,3 1,5 17 1,5 2,0 300
11-13 років
(дівчатка)
600 25 4 5 10 45 70 1,1 1,3 15 1,3 2,0 300
14-17 років
юнаки
600 40 4 5 15 65 80 1,5 1,8 20 1,8 2,0 400
14-17 років
дівчата
600 40 4 5 13 55 75 1,2 1,5 17 1,5 2,0 400

100. Імунна система
сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист
організму від чужорідних агентів; система організму, яка
контролює сталість клітинного і гуморального складу
організму.

104. Система мононуклеарних фагоцитів
Макрофа́ги (грец. makros — «великий», phagein — «їсти») (моноцити крові та
гістіоцити тканин) — клітини в межах тканин, які походять від специфічних білих
кров'яних тілець, моноцитів. Діаметр макрофагів людини становить близько 21 мкм.

105. Система комплементу
(лат. complementum —
доповнення) — це група
білків сироватки крові, що
складається з протеаз та їхніх
активаторів, є важливою
частиною гуморального
імунітету хребетних тварин.
активується, якщо в організм
потрапляють бактерії, віруси,
деякі токсини або
утворюються модифіковані
клітини, при цьому клітини-
мішені руйнуються, а віруси та
токсини знешкоджуються.

107. Інтерферони
клас низькомолекулярних глікопротеїнів, що виділяються
клітинами організмів більшості хребетних тварин у
відповідь на вторгнення чужорідних агентів, таких як
віруси, деякі інші паразити та ракові білки. Завдяки
інтерферонам клітини стають несприйнятливими по
відношенню до цих агентів. Інтерферони володіють
противірусною, антибластомною, протипухлинною,
імуностимулюючою та ін. видами активності.

109. Специфічні імунологічні реакції клітинного (Т-
лімфоцити) і гуморального (В-лімфоцити) імунітету
Клітини імунної системи, на які покладені
ключові функції щодо здійснення набутого
імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є
підтипом лейкоцитів. Велика частина
лімфоцитів відповідає за специфічний
набутий імунітет, оскільки можуть
розпізнавати збудників інфекції всередині
або поза клітинами, в тканинах або в крові.
Основними типами лімфоцитів є B-лімфоцити
та T-лімфоцити, які формуються з
стовбурових клітин; у дорослої людини вони
утворюються в кістковому мозку, а T-
лімфоцити додатково проходять частину
етапів диференціювання в тимусі. B-клітини
відповідають за гуморальну ланку набутого
імунітету, тобто виробляють антитіло, в той
час як T-клітини є основою клітинної ланки
специфічної імунної відповіді.

111. Імунодефіцити
це порушення імунологічної реактивності, які зумовлені випаданням одного або декількох
компонентів імунного апарату або тісно взаємодіючих з ним неспецифічних факторів.

112. Лімфатична система
мережа судин, тканин і органів , яка
служить джерелом клітин, що
забезпечують імунітет,
фільтрувальним комплексом,
переносником жирів і інших
речовин, а також дренажною
системою, що сприяє поверненню
надлишку тканинної рідини в кров.
Прозора безбарвна рідина, що
заповнює лімфатичну систему і що
протікає через неї, називається
лімфою. Лімфа, що відтікає від
кишечника, містить крапельки жиру,
які додають їй молочно-білий колір.

114. Найдрібніші судини лімфатичної системи —
лімфатичні капіляри — розташовуються майже у всіх
органах тіла.
Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які
зазвичай прямують по ходу вен, прямуючи до серця.
Лімфатичні судини впадають у два головні лімфатичні
стовбури, розташовані в області грудної клітки, —
права лімфатична протока і грудна протока. Останні
впадають у вени поблизу ключиці, об'єднуючи, таким
чином, лімфатичну і кровоносну системи.

115. Лімфовузли
Лімфатичні вузли містять лімфоцити та інші клітини імунної системи.
Лімфатичні вузли є бар'єром інфекції та метастазів злоякісних
утворень. Зовнішнім проявом цих процесів є збільшення лімфовузлів.
це орган імунної системи, що формується в місцях злиття декількох
лімфатичних судин в різних областях організму (на шиї, потилиці, в
паховій області (всього налічується 15 груп лімфовузлів).

116. Функції лімфовузлів
знешкоджують отруйні речовини, затримують
мікроорганізми, тобто служать біологічним
фільтром.

117. АФО
ендокринної
системи
Назва Місце синтезу
мелатонін (N-ацетіл-5-метокситриптамін) епіфіз
тироксин щитоподібна залоза
трийодтиронін щитоподібна залоза
адреналін (епінефрин) надниркові залози
норадреналін (норепінефрин) надниркові залози
дофамін гіпоталамус
адренокортикотропний гормон (кортикотропін) передня частка гіпофізу
ангіотензин, ангіотензиноген печінка
антидіуретичний гормон (Вазопресин) задня частка гіпофізу
кальцитонін щитоподібна залоза (C-клітини)
еритропоетин нирки
глюкагон підшлункова залоза (альфа-клітки)
гонадотропін-вивільняючий гормон (люліберин) гіпоталамус
соматотропін-вивільняючий гормон ("гормон росту"-
вивільняючий гормон, соматокринін)
гіпоталамус
соматотропний гормон (гормон росту) передня частка гіпофізу
інсулін підшлункова залоза (бета-клітини)
тромбопоетин печінка, нирки
Тиреотропний гормон передня частка гіпофізу
Тиротропін-вивільняючий гормон гіпоталамус
кортизол Кіркова речовина надниркової залози
Альдостерон Кіркова речовина надниркової залози
тестостерон яєчка

118. АФО сечової
системи
Миски нирок відносно ширші,
сечоводи відходять від них під
прямим кутом.
Сечоводи більш звивисті, дещо
гіпотонічні та мають відносно
великий діаметр.
Сечовий міхур у дітей грудного віку
розташований над симфізом,
пізніше він опускається в малий таз.
Сечівник у дівчат у всі вікові
періоди коротший та ширший, ніж у
хлопчиків.

119. Міхурово – сечовідний рефлюкс
Міхурово-сечовідний рефлюкс розвивається в тих випадках, коли довжина
сечоводу занадто коротка.
Ця патологія зустрічається частіше в дитячому віці.
Вроджене або набуте захворювання, що характеризується зворотним рухом сечі
із сечового міхура в сечовід і в порожнинну систему нирки.

120. Визначення кількості сечі за добу для дітей у
віці до 10 років
М = 600 + 100 х (п – 1)
600 – середня добова кількість сечі у дитини
віком 1 рік
п – кількість років дитині

121. Дякую за увагу!