Лекція із клінічної імунології та алергології для студентів 5 курсу медичного факультету

1. ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННАА
ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ
ККооррссаакк ЮЮ..ВВ..
ккааффееддрраа ггооссппііттааллььннооїї ттееррааппііїї
УУжжггооррооддссььккиийй ннааццііооннааллььнниийй
ууннііввееррссииттеетт

2. ККЛЛААССИИФФІІККААЦЦІІЯЯ
ППООББІІЧЧННИИХХ ЕЕФФЕЕККТТІІВВ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТІІВВ
I. Токсичні реакції
1. Унаслідок передозування
2. Пов’язані з уповільненням
метаболізму терапевтичних доз
препарату
3. Обумовлені функціональною
недостатністю печінки або нирок
4. Віддалені токсичні ефекти
(тератогенність, канцерогенність)
I. Суперінфекції та дизбактеріози

3. ККЛЛААССИИФФІІККААЦЦІІЯЯ
ППООББІІЧЧННИИХХ ЕЕФФЕЕККТТІІВВ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТІІВВ
III. Реакції, пов’язані з масивним
бактеріолізом під дією
препаратів
IV. Реакції, обумовлені особливою
чутливістю до препаратів
1. Реакції, обумовлені ензимопатіями
2. Алергійні реакції
3. Псевдоалергійні реакції
III. Психогенні реакції

4. ООССООББЛЛИИВВООССТТІІ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННООЇЇ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
 відсутність зв’язку з
фармакологічними властивостями
препарату
 відсутність реакції при першому
введенні препарату (необхідність
сенсибілізації)
 за наявності сенсибілізації
алергійна реакції може
розвиватися навіть на незначні
кількості препарату (мкг)

5. ЕЕТТААППИИ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННООЇЇ
ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙННООЇЇ РРЕЕААККЦЦІІЇЇ
1. Утворення гаптену –
перетворення препарату в форму,
що може реагувати з білками
2. Утворення повного антигену –
кон’югація гаптену з білком
організму або іншою молекулою-
носієм
3. Розвиток імунної реакції на
утворений чужорідний комплекс
“гаптен-носій”

6. ФФААККТТООРРИИ РРИИЗЗИИККУУ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННООЇЇ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
I. Пов’язані з лікарським
препаратом
1. Високі алергенні властивості
конкретного препарату
2. Можливість конкретного препарату
активувати або модулювати
ефекторні системи
3. Шляхи введення
4. Доза і тривалість терапії
5. Частота курсів терапії

7. ФФААККТТООРРИИ РРИИЗЗИИККУУ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННООЇЇ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
II. Пов’язані з супутніми
захворюваннями
1. Бронхіальна астма
2. Інфекція, спричинена вірусом
Епштейна-Барра
3. Порушення функції печінки
4. СНІД
5. Наявність хронічних інфекційних
захворювань, які потребують
тривалого або частого застосування
медикаментів

8. ФФААККТТООРРИИ РРИИЗЗИИККУУ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННООЇЇ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
III. Обумовлені хронічною інфекцією
1. Ендотоксини, суперантигени,
суперносії
2. Цитокінподібна активність патогенів
3. Інгібітори функції комплементу
III. Пов’язані із супутнім лікуванням
1. Препарати, що посилюють
ефекторні системи
2. Препарати, що пригнічують
ефекторні системи

9. ФФААККТТООРРИИ РРИИЗЗИИККУУ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННООЇЇ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
V. Пов’язані з організмом хворого
1. Наявність супутніх атопічних
захворювань
2. Генетичні фактори:
 випадки медикаментозної алергії;
 HLA-фенотип;
 фенотип ферментних систем.

10. ККЛЛІІННІІЧЧННАА
ККЛЛААССИИФФІІККААЦЦІІЯЯ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННИИХХ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙ
I. Системні реакції
1. Анафілактичний шок
2. Васкуліти
3. Сироваткова хвороба
4. Лікарська гарячка
5. Автоімунні захворювання,
індуковані препаратом
6. Комплексні мультисистемні реакції

11. ККЛЛІІННІІЧЧННАА
ККЛЛААССИИФФІІККААЦЦІІЯЯ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННИИХХ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙ
II. Органні реакції
1. Шкірні реакції:
 кропив’янка й ангіоневротичний
набряк
 васкуліти
 фіксована лікарська висипка
 токсичний епідермальний некроліз
(синдром Лайелла)
 мультиформна еритема (синдром
Стівенса-Джонсона)

12. ККЛЛІІННІІЧЧННАА
ККЛЛААССИИФФІІККААЦЦІІЯЯ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННИИХХ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙ
 ексфоліативний дерматит
 еритродермія
 контактний дерматит
 фотоалергійні реакції
2. Гематологічні реакції
3. Ураження наступних органів:
 нирок
 печінки
 легенів
 серця

13. ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННАА
ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ
 патологічна реакція на
медикамент, яка ґрунтується на
імунологічних механізмах
 у розвитку медикаментної алергії
можуть брати участь усі чотири
типи реакцій гіперчутливості (за
Джеллом-Кумбсом)

14. ССППРРИИЯЯЮЮЧЧІІ ФФААККТТООРРИИ
РРООЗЗВВИИТТККУУ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙННИИХХ
РРЕЕААККЦЦІІЙЙ
 наявність обтяженого
алергологічного анамнезу
 наявність супутніх атопічних
захворювань
 наявність захворювань, які
потребують тривалого і частого
застосування медикаментів
 наявність супутніх мікозів шкіри,
слизових оболонок, нігтів

15. ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННАА
ППССЕЕВВДДООААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ
патологічний процес, клінічно подібний
до прямої алергійної реакції, але без
імунологічної стадії розвитку
У розвитку псевдоалергії можуть брати
участь усі наступні механізми:
 Гістаміновий:
 гістамінолібераційний
 гістамінопексичний
 екзогенне надходження гістаміну
 утворення ендогенних амінів
 Порушення активації системи комплементу
 Порушення метаболізму арахідонової
кислоти

16. ССППРРИИЯЯЮЮЧЧІІ ФФААККТТООРРИИ
РРООЗЗВВИИТТККУУ ППССЕЕВВДДООААЛЛЕЕРРГГІІЙЙННИИХХ
РРЕЕААККЦЦІІЙЙ
 поліпрагмазія
 наявність супутніх захворювань шлунку і
кишок, печінки, нейроендокринної системи,
обмінних порушень
 пероральне призначення хіміотерапевтичних
препаратів хворим із виразковим, ерозивним,
геморагічним ураженням шлунку й кишок
 доза препарату, яка не відповідає масі й віку
хворого
 неадекватна терапія супутніх захворювань,
температура розчинів, які вводять
парентерально
 одночасне введення несумісних лікарських
препаратів
 зміна рН середовища

17. ААЛЛЕЕРРГГООЛЛООГГІІЧЧННИИЙЙ
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННИИЙЙ ААННААММННЕЕЗЗ
1. Чи страждає сам хворий (родичі) на якесь
алергійне захворювання?
2. Чи одержував раніше хворий цей препарат, чи
не було реакцій?
3. Якими препаратами хворий лікувався тривалий
час і в значних дозах?
4. Чи не було загострення основного
захворювання, висипки, свербежу шкіри після
прийому препаратів (через який час)?
5. Чи одержував хворий ін’єкції сироваток і вакцин?
6. Чи має хворий мікоз шкіри і нігтів?
7. Чи має хворий професійний контакт із
медикаментами?
8. Чи не спричинює загострення основного
захворювання або появу алергійних симптомів
контакт із тваринами?

18. ДДИИФФДДІІААГГННООЗЗ
ЛЛІІККААРРССЬЬККООЇЇ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ТТАА
ППССЕЕВВДДООААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
ККррииттееррііїї ППссееввддооааллеерргг
ііяя
ААллееррггііяя
Алергії у батьків Відсутні Присутні
Наявність періоду
Не можна
сенсибілізації
встановити
Чіткий або “прихована
сенсибілізація”
Кількість
препарату, що
викл. реакцію
Часто значна Не має значення
Особливості клініки Подібні до
атопічних
реакцій
Можливі за всіма 4
типами
Тривалість реакції Короткочасна Залежить від типу
реакції
Визначення
спец.IgE
Негативне Позитивне у 40-60%

19. ДДІІААГГННООССТТИИККАА
ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТННИИХХ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙ
I. Відміна антигістамінних (Н1-
блокаторів) за 24-78 год до
тестування
II. Послідовне проведення шкірних
проб із негативним (розфактор) і
позитивним (0,01% р-н гістаміну)
контролем:
1. Крапельної
2. Скарифікаційної
3. Внутрішньошкірної

20. ППРРООТТИИППООККААЗЗААННННЯЯ ДДОО
ШШККІІРРННИИХХ ППРРООББ ІІЗЗ ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТААММИИ
1. Наявність безумовної алергійної
реакції на препарат
(анафілактичний шок)
2. Гострий період будь-якого
алергійного захворювання
3. Декомпенсовані хвороби серця,
нирок, печінки, тиреотоксикоз,
вагітність, тяжка форма
цукрового діабету

21. ЗЗААГГААЛЛЬЬННІІ ППРРИИННЦЦИИППИИ
ЛЛІІККУУВВААННННЯЯ ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТООЗЗННООЇЇ
ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
1. Відміна всіх лікарських препаратів (крім
життєво-необхідних)
2. “Голодна пауза” або гіпоалергенна дієта,
рясне пиття, очисна клізма,
ентеросорбенти, інфузійна
дезінтоксикаційна терапія
3. Застосування антигістамінних препаратів,
глюкокортикоїдів у середніх дозах,
трахеотомія (при асфіксії)
4. Посиндромна терапія основних проявів
алергії
5. Обов’язковий запис в історії хвороби про

22. ННААЙЙТТЯЯЖЖЧЧІІ ППРРООЯЯВВИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙННИИХХ
РРЕЕААККЦЦІІЙЙ ННАА ММЕЕДДИИККААММЕЕННТТИИ
11.. ББааггааттооффооррммннаа ееррииттееммаа, синдром
Стівенса-Джонсона, (Stevens-Johnson)
22.. ТТооккссииччнниийй ееппііддееррммааллььнниийй ннееккрроолліізз,
синдром Лайелла (Layell)

23. ББААГГААТТООФФООРРММННАА ЕЕРРИИТТЕЕММАА
((сс--мм ССттііввееннссаа--ДДжжооннссооннаа))
1. Початок за типом ГРВІ
2. Ураження шкіри:
 висипання через кілька днів (4-6) від початку гарячки,
найчастіше локалізуються на тильних поверхнях кистей і
стоп, на кінцівках;
 коефіцієнт ураженої поверхні до 30-40%
 поряд із суцільними ураженнями обов’язково присутні
ізольовані
 висипка поліморфна, наявні ексудативні елементи
 різний розмір міхурців з напруженим покривом, колір –
багрово-фіолетовий, с-м Нікольського негативний
3. Ураження слизових оболонок – на першому плані за
появою, тяжкістю і поширенням (слизові вхідних
отворів)
4. Ураження інших органів – неодмінне залучення
нервової системи

24. ССииннддрроомм ССттііввееннссаа--ДДжжооннссооннаа

25. ТТООККССИИЧЧННИИЙЙ ЕЕППІІДДЕЕРРММААЛЛЬЬННИИЙЙ
ННЕЕККРРООЛЛІІЗЗ ((сс--мм ЛЛааййееллллаа))
1. Ураження дихальних шляхів відсутнє
2. Ураження шкіри:
 висипання через кілька годин (24-48) від прийому
препарату, найчастіше починаються з ділянки обличчя,
грудей, спини, поступово спускаються донизу, нагадують
кір;
 коефіцієнт ураженої поверхні до 80-90% (тотальне)
 злиття елементів висипки у великі групи
 висипка спочатку еритематозно-папульозна, потім –
міхурі з млявою поверхнею і тонкими стінками, які легко
розкриваються, оголюючи поверхню (“обварена шкіра”),
с-м Нікольського позитивний
3. Ураження слизових оболонок – тільки при тотальному
ураженні (виразково-некротичні)
4. Ураження інших органів – симетричне ураження
суглобів, ангіоневротичний набряк
5. Наслідки – смерть у ранні терміни від септичних

26. ССииннддрроомм ЛЛааййееллллаа

27. ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ ДДОО ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННІІВВ
ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙННІІ
РРЕЕААККЦЦІІЇЇ ННАА
ППООББІІЧЧННІІ РРЕЕААККЦЦІІЇЇ ННАА ЛЛІІККИИ
ЛЛІІККИИ
ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙННІІ РРЕЕААККЦЦІІЇЇ ННАА ЛЛІІККИИ
ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ ДДОО ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННІІВВ
1100--4400 ввииппааддккіівв ннаа 110000 000000 ннаассееллеенннняя
ССММЕЕРРТТЬЬ ВВААІІДЛДЛ ЕЕААРРННГГААІІФФЯЯІІ ЛЛДДААООКК ТТППИИЕЕЧЧННННІІООЦЦГГОИОИ ЛЛШШІІООННККІІУУВВ
2255%%
9900%%
7755%%

28. ААННТТИИГГЕЕННННІІ
ДДЕЕТТЕЕРРММІІННААННТТИИ ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННУУ
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІНН
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛООЇЇЛЛ
ББЕЕННЗЗИИЛЛППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІНН
ББЕЕННЗЗИИЛЛППЕЕННІІЛЛООААТТ
ББЕЕННЗЗИИЛЛППЕЕННІІЦЦ
ИИ--ЛЛООЇЇЛЛААММІІНН
ББЕЕННЗЗИИЛЛППЕЕННІІЦЦИИ--
ЛЛООЇЇККООВВАА
ККИИССЛЛООТТАА
ББІІЛЛООКК
ББІІЛЛООКК
9955%% 5%

29. ППРРИИЧЧИИННИИ ППРРИИХХООВВААННООЇЇ
ССЕЕННССИИББІІЛЛІІЗЗААЦЦІІЇЇ ДДОО
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННУУ
1. Надходження пеніциліну в організм із
продуктами, обробленими препаратом для
запобігання інфікуванню в разі тривалого
зберігання
2. Лікування ВРХ пеніциліном з наступним
вживанням молока й м’яса таких тварин
3. Професійний контакт із пеніциліном
4. Застосування вакцин, у процесі виготовлення
яких використано пеніцилін для зниження
бактеріальної контамінації
5. Потрапляння пеніциліну в грудне молоко
жінки в період лактації

30. ККЛЛІІННІІЧЧННІІ ППРРООЯЯВВИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
ННАА ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІНН
I. Негайні (до 60 хв.):
1. Анафілактичний шок
2. Кропив’янка
3. Ангіоневротичний набряк
4. Ларинго- і бронхоспазм
I. Відтерміновані (60 хв. – 72 год.):
1. Кропив’янка (переважно)
2. Макулопапульозна висипка, свербіж, мультиформна
еритема, бульозна еритема, еритродермія
3. Сироваткова хвороба
4. Гемолітична анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія
5. Гостра інтерстиціальна нефропатія (нефрит)
I. Пізні (понад 72 год.):
1. Макулопапульозна висипка
2. Контактний дерматит

31. ДДІІААГГННООССТТИИККАА ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ННАА
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІНН
I. Шкірне тестування (через 2 тиж після
реакції):
1. Пеніцилоїлу полілізин – IgE до головної АД
2. Пеніцилін G – IgE до малих АД
3. Обов’язково із позитивним (гістамін) і
негативним (розфактор) контролем
4. Категорично заборонено, якщо в анамнезі
ексфоліативний дерматит, синдром
Стівенса-Джонсона, синдром Лайелла
I. Тестування крові на специфічні IgE до
пеніциліну:
1. Перед першим уведенням пеніциліну
2. Перед кожним наступним курсом
антибіотикотерапії β-лактамами

32. ТТААККТТИИККАА ППРРИИ
ППООЗЗИИТТИИВВННИИХХ ТТЕЕССТТААХХ ННАА
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІНН
 Заміна пеніциліну на інший відповідний
антибіотик, що не містить β-лактамного
кільця
 При абсолютних показаннях (ендокардит,
спричинений Str.viridans; загрозливі стани,
спричинені менінгококами, синегнійною
паличкою; при нейросифілісі) – специфічна
десенсибілізація

33. ССХХЕЕММАА ССППЕЕЦЦИИФФІІЧЧННООЇЇ
ДДЕЕССЕЕННССИИББІІЛЛІІЗЗААЦЦІІЇЇ ДДОО
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННУУ
Початок 100 ОД per os пеніциліну
Через 15 хв. 200 ОД - // -
- // - 30 хв. 400 ОД - // -
- // - 45 хв. 800 ОД - // -
- // - 60 хв. 1 600 ОД - // -
- // - 1 год. 15 хв. 3 200 ОД - // -
- // - 1 год. 30 хв. 6 400 ОД - // -
- // - 1 год. 45 хв. 12 800 ОД - // -
- // - 2 год. 25 000 ОД - // -
- // - 2 год. 15 хв. 50 000 ОД - // -
- // - 2 год. 30 хв. 100 000 ОД - // -
- // - 2 год. 45 хв. 200 000 ОД - // -
- // - 3 год. 400 000 ОД - // -
- // - 3 год. 15 хв. 200 000 ОД підшкірно
пеніциліну G
- // - 3 год. 30 хв. 400 000 ОД - // -
- // - 3 год. 45 хв. 800 000 ОД - // -
- // - 4 год. 1 000 000 ОД - // -

34. ППРРООЦЦЕЕДДУУРРАА ССППЕЕЦЦИИФФІІЧЧННООЇЇ
ДДЕЕССЕЕННССИИББІІЛЛІІЗЗААЦЦІІЇЇ ДДОО
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННУУ
1. Документально довести необхідність лікування
пеніциліном (запис консультанта в історії
хвороби)
2. Отримати письмову згоду хворого
3. Перевести хворого в палату інтенсивної терапії,
залучити реаніматолога
4. Провести профілактичну лікарську підготовку
(антигістамінні, глюкокортикоїди)
5. Уводити хворому пеніцилін, відповідно до схеми
десенсибілізації
6. Бути готовим до лікування реакцій середньої
тяжкості (≈ 30% випадків)
7. Після успішної десенсибілізації – не переривати
лікування

35. ППЕЕРРЕЕХХРРЕЕССННОО РРЕЕААГГУУЮЮЧЧІІ ЗЗ
ППЕЕННІІЦЦИИЛЛІІННООММ ААННТТИИББІІООТТИИККИИ
1. Карбапенеми (іміпенем, меропенем)
2. Цефалоспорини (ризик до 10%)
3. Монобактами (азтреонам) – дуже рідко
ППррии ррооззгглляяддіі ппииттаанннняя ппрроо ввввееддеенннняя
ццееффааллооссппоорриинніівв:
1. Уведення відповідного альтернативного
препарату
2. Обережне дозоване провокаційне тестування
(5% - анафілактична реакція)
3. Проведення десенсибілізації цефалоспорином

36. ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ ДДОО ЙЙООДДООВВММІІССННИИХХ
РРААДДІІООККООННТТРРААССТТННИИХХ РРЕЕЧЧООВВИИНН
Високоосмоляр
нніі ррееччооввииннии
13% реакції ПОБІЧ
НІ
РЕАКЦІ
Ї
Негайні ННииззььккооооссммоолляярр
нніі ррееччооввииннии
Уповільнені реакції
3300%%
33%% 55%%
55--88%%
Хемотоксичний вплив
Осмотоксичний вплив
Іонотоксичний вплив
Руйнування тромбоцитів,
базофілів, ендотелію
Виділення вазоактивних
речовин
Активація комплементу,
коагуляції,
калікреїнкінінової
системи

37. ФФААККТТООРРИИ РРИИЗЗИИККУУ ААЛЛЕЕРРГГІІЙЙ
ДДОО ЙЙООДДООВВММІІССННИИХХ ППРРЕЕППААРРААТТІІВВ
1. Бронхіальна астма
2. Медикаментозна і харчова алергія
3. Наявність побічних реакцій на
контрастні речовини в анамнезі
4. Атопія
5. Застосування β-адреноблокаторів
6. Частіший розвиток і тяжчий перебіг
анафілактоїдних реакцій переважно в жінок
7. Захворювання серця

38. ККЛЛІІННІІЧЧННІІ ППРРООЯЯВВИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ,,
ЗЗААЛЛЕЕЖЖННОО ВВІІДД ВВИИРРААЗЗННООССТТІІ
11.. ССллааббккоо ввиирраажжеенніі (свербіж, обмежена
кропив’янка, еритема), що не
потребують лікування
22.. ППооммііррнноо ввиирраажжеенніі (генералізована
кропив’янка, ангіоневротичний набряк,
ларингобронхоспазм), що потребують
відповідного лікування
33.. ТТяяжжккіі (серцево-судинний шок, зупинка
дихання і серцевої діяльності), при
яких необхідна госпіталізація

39. ЛЛІІККУУВВААННННЯЯ РРЕЕААККЦЦІІЙЙ,, ССППРРИИЧЧИИННЕЕННИИХХ
РРЕЕННТТГГЕЕННООККООННТТРРААССТТННИИММИИ ППРРЕЕППААРРААТТААММИИ
11.. ЗЗааххооддии ппррооффііллааккттииккии::
1. Премедикація перед уведенням радіоконтрастної
речовини (метилпреднізолон 32 мг за 12 год і 2 год до
процедури)
2. За наявності реакцій на контрастний препарат в
анамнезі, слід використовувати низькоосмолярні
препарати і проводити наступну премедикацію:
 Преднізолон 50 мг per os за 13, 7 і 1 год до введення
 Дифенгідрамін 50-100 мг per os за 1 год до введення
 Циметидин 300 мг або ранітидин 150 мг per os за 1 год
до введення
 Ефедрин 25 мг per os за 1 год до введення
22.. ЗЗааххооддии ллііккуувваанннняя (відповідно до клінічних
проявів)

40. ААЛЛГГООРРИИТТММ ДДІІЙЙ ППРРИИ РРИИЗЗИИККУУ РРООЗЗВВИИТТККУУ
РРЕЕААККЦЦІІЙЙ ННАА РРЕЕННТТГГЕЕННООККООННТТРРААССТТННІІ ППРРЕЕППААРРААТТИИ
1. Оцінити пряму необхідність виконання
процедури з використанням радіоконтрастної
речовини
2. Поінформувати хворого про потенційний ризик
повторного введення препарату
3. Поінформувати хворого про необхідність
премедикації для попередження ймовірної
реакції
4. Використовувати низькоосмолярну
радіоконтрастну речовину, якщо в анамнезі
реакція на високоосмолярну
5. Мати все необхідне для надання першої
медичної допомоги в разі тяжкої системної
реакції
6. Застосовувати премедикацію

41. ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ ДДОО
ААЦЦЕЕТТИИЛЛССААЛЛІІЦЦИИЛЛООВВООЇЇ ККИИССЛЛООТТИИ ІІ
ННППЗЗПП
ААЦЦЕЕТТИИЛЛССААЛЛІІЦЦИИЛЛООВВАА ККИИССЛЛООТТАА
1100%% -- ББРРООННХХІІААЛЛЬЬННАА ААССТТММАА

42. ММЕЕХХААННІІЗЗММИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ААЦЦЕЕТТИИЛЛССААЛЛІІЦЦИИЛЛООВВООЇЇ ККИИССЛЛООТТИИ ІІ
ННППЗЗПП
 Псевдоалергія по типу порушення
метаболізму арахідонової кислоти
(накопичення LtE4)
 Набуття цитотоксичності тромбоцитами
 Підвищення виділення ІЛ-5, еозинофілія

43. ККЛЛІІННІІЧЧННІІ ППРРООЯЯВВИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ
ДДОО ННППЗЗПП
11.. ЗЗааггааллььнніі – анафілактоїдні реакції (зомепірак,
толметин, диклофенак)
22.. РРииннооккоонн’’ююннккттииввіітт іі ббррооннххііааллььннаа аассттммаа
ККллііннііччннаа ттррііааддаа::
1.Атопічний риніт
2.Чутливість до НПЗП
3.Аспіринова бронхіальна астма
(ацетилсаліцилова кислота)
33.. ШШккііррнніі:
1. Хронічна кропив’янка, ангіоневротичний набряк,
периорбітальний набряк, синдром Лайелла
(фенбруфен, індометацин, піроксикам)
2. Пурпура (фенілбутазон, саліцилати)
3. Фотодерматит (напроксен, піроксикам,
тіапрофенікова кислота, беноксапрофен)
44.. ГГееммааттооллооггііччнніі (еозинофілія, цитопенія)
55.. РРеессппііррааттооррнніі – пневмоніти (напроксен, суліндак,
ібупрофен, азапропазон, індометацин, піроксикам,
фенілбутазон, оксифенілбутазон, диклофенак)

44. ДДІІААГГННООССТТИИККАА ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ААЦЦЕЕТТИИЛЛССААЛЛІІЦЦИИЛЛООВВООЇЇ ККИИССЛЛООТТИИ ІІ
ННППЗЗПП
1. Шкірне тестування ннееееффееккттииввннее!!!
2. Виявлення специфічних IgE-антитіл до
тромбоцитарних антигенів, саліцилоїлу,
О-метилсаліцилоїлу – ннееееффееккттииввннее!!!
3. Контрольована пероральна
провокаційна проба – “ззооллооттиийй
ссттааннддаарртт”
4. Інгаляційний провокаційний тест із
лізинацетилсаліциловою кислотою

45. ССППООССІІББ ККООННТТРРООЛЛЬЬООВВААННООЇЇ
ППЕЕРРООРРААЛЛЬЬННООЇЇ ППРРООВВООККААЦЦІІЙЙННООЇЇ
ППРРООББИИ
ППррии ппііддооззрріі ннаа
аассппііррииннооввуу ккррооппиивв’’яяннккуу:
1-й день – плацебо
2-й день – 100, 200 мг
аспірину
3-й день – 325, 650 мг
аспірину
Кожні 2 год контролюють
кількість уртикарних
висипів

46. ССППООССІІББ ККООННТТРРООЛЛЬЬООВВААННООЇЇ
ППЕЕРРООРРААЛЛЬЬННООЇЇ ППРРООВВООККААЦЦІІЙЙННООЇЇ
ППРРООББИИ
ППррии ппііддооззрріі ннаа аассппііррииннооввиийй ррииннооссииннууссиитт//ББАА:
1-й день – 8:00 – плацебо
– 13:00 – плацебо
– 18:00 – плацебо
2-й день – аспірин – 30 мг
– аспірин – 30 мг
– аспірин – 30 мг
3-й день – аспірин – 30 мг
– аспірин – 30 мг
– аспірин – 30 мг
У 86% хворих –  ОФВ1 > 20% або назоокулярна
реакція

47. ДДЕЕССЕЕННССИИББІІЛЛІІЗЗААЦЦІІЯЯ ДДОО
ААССППІІРРИИННУУ
ППррооввооддииттььссяя уу ттааккиихх ввииппааддккаахх::
 Неконтрольований запальний процес в дихальних
шляхах, незважаючи на адекватну терапію (топічні
й системні кортикостероїди)
 За необхідності повторного хірургічного лікування
синуситів
 При артритах
ННааййккрраащщее ттааккіі ххввоорріі ппееррееннооссяяттьь ннаассттууппнніі
ННППЗЗПП:
 Німесулід та інші селективні інгібітори ЦОГ-2
 Імідазол та його похідні

48. ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ ДДОО ІІННГГІІББІІТТООРРІІВВ ААППФФ
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
КАШЕЛЬ – 15% хворих
ВИСИПКА – 6% хворих
АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ
НАБРЯК – 7 на 1000
реакцій
ДИСПНОЕ і УТРУДНЕНЕ
ДИХАННЯ – 15-20%

49. ММЕЕХХААННІІЗЗММИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ІІННГГІІББІІТТООРРІІВВ ААППФФ
 Підвищення рівня простагландину Е
 Стимуляція кашльового рефлексу
 Накопичення брадикініну
 Уповільнення деградації субстанції Р

50. ДДІІААГГННООССТТИИККАА ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ІІННГГІІББІІТТООРРІІВВ ААППФФ
 ВВннууттрріішшннььоошшккііррнниийй ттеесстт:
 0,5 мл каптоприлу в розведеннях 0,1; 1 і 10
мг/мл
 реєструють реакцію через 15 хв.
ШШккііррнниийй ppaattcchh--ттеесстт:
 каптоприл у вазеліні 0,1; 1 і 10% наносять
на спину.
 реєструють реакції через 48 і 72 хв.

51. ЛЛІІККУУВВААННННЯЯ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ІІННГГІІББІІТТООРРІІВВ ААППФФ
 ЕЕллііммііннааццііййннаа ттееррааппііяя
 ДДооббіірр іінншшиихх ааннттииггііппееррттееннззииввнниихх
ппррееппааррааттіівв

52. ААЛЛЕЕРРГГІІЯЯ ДДОО
ββ--ААДДРРЕЕННООББЛЛООККААТТООРРІІВВ
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
РЕСПІРАТОРНІ – астма,
бронхоспазм, диспное,
апное
СИСТЕМНІ –
анафілактичний шок
ОЧНІ – екзема повік,
контактний кон’юнктивіт

53. ММЕЕХХААННІІЗЗММИИ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ββ--ААДДРРЕЕННООББЛЛООККААТТООРРІІВВ
 Пригнічення продукції цАМФ і зниження
порогу чутливості базофілів до
дегрануляції
 Пригнічення секреції ендогенного
адреналіну (блокада β2-
адренорецепторів у синапсах)
 Негативна інотропна дія ендогенного й
екзогенного адреналіну (блокада β1-
адренорецепторів)

54. ЛЛІІККУУВВААННННЯЯ ААЛЛЕЕРРГГІІЇЇ ДДОО
ββ--ААДДРРЕЕННООББЛЛООККААТТООРРІІВВ
 Якщо β-адреноблокатори необхідні – призначати
селективні β1-адреноблокатори, перші прийоми
препарату в стаціонарі під контролем спірометрії в
такому порядку:
1-й день – 1/10 дози
2-й день – 1/5 дози
3-й день – 1/2 дози
4-й день – повна доза
 Якщо під впливом β-адреноблокаторів виник
анафілактичний шок, рефрактерний до адреналіну,
рекомендують використовувати ізопреналін,
допамін або глюкагон, інфузії значних кількостей
кровозамінників (до 6-7 л).
 За необхідності хірургічного втручання варто
перервати приймання β-адреноблокатора за 48 год
до операції