1. 1
Міністерство освіти та науки України
Таврійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Використання
інтерактивних технологій
на уроках математики
Вчитель початкових класів
Скуратівська Вікторія Вікторівна
2016-2017 навчальний рік

2. 2
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні засади застосування інтерактивних технологій на уроках математики
в початковій школі
1.1. Сутність інтерактивних технологій навчання.
1.2. Роль учителя на уроці з використанням інтерактивних технологій.
1.3. Ознаки інтерактивного навчання
Розділ ІІ. Застосування інтерактивних технологій - один із напрямків удосконалення
навчально-виховного процесу
2.1. Класифікація інтерактивних технологій навчання
2.2. Методи інтерактивного навчання
2.3. Структура інтерактивного уроку математики
Висновки
Список використаної літератури

3. 3
Вступ.
Розвиток українського суспільства на сучасному етапі вимагає якісно нового рівня
освіти, який відповідав би міжнародним стандартам і був орієнтованим на особистість.
Тому сьогодні перед сучасною школою постають завдання навчити дітей активно
здобувати і сприймати інформацію, формувати в учнів інтерес до навчання, знаходити
шляхи для формування мотивації навчальної діяльності та застосовувати отримані знання
на практиці.
Одним з головних завдань реформи освіти в Україні є модернізація процессу
навчання в школі. Особливої уваги, у зв`язку з введенням Державного стандарту
початкової загальної освіти, що вступив в силу з 1 вересня 2012 року, потребує проблема
навчання математики в початкових класах. Метою освітньої галузі «Математика» за
Державним стандартом є формування предметної математичної і ключових
компетентностей, необхідних для самореалізації учнів у сучасному світі. Навчання
математики має сприяти розвитку інтелектуальної сфери особистості учня, а саме:
пізнавальних інтересів, аналітичності розуму, вміння віднаходити оптимальне розв’язання;
дослідницького інтересу, прагнення пошуку; логічного, дивергентного мислення
(мислення, пов’язане з розв’язанням завдань, що мають декілька нестандартних
оригінальних рішень. Дивергентне мислення розглядають як основу креативності); якостей
мислення: гнучкості, самостійності, критичності; схильності до винахідливості.
Здійснення такого розвитку можливе за умови використання вчителем на уроках
математики інтерактивних технологій навчання. Саме вони ефективніше, ніж інші
педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку
школяра, формують готовність жити й працювати в гуманному, демократичному
суспільстві; створюють позитивні відношення між членами єдиного колективу; виховують
самоповагу, повагу до інших та їх думок і переконань.
Для досягнення зазначеної мети передбачається формування: 1) цілісного
сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні дійсності; готовності до
розпізнавання проблем, які розв’язуються із застосуванням математичних методів,
здатності розв’язувати сюжетні задачі, логічно міркувати, обґрунтовувати свої дії та
виконувати дії за алгоритмом; 2) вміння користуватися математичною термінологією,
знаковою і графічною інформацією; орієнтуватися на площині та у просторі; застосовувати
обчислювальні навички у практичних ситуаціях і розуміти сутність процесу вимірювання
величин; 3) інтересу до вивчення математики, творчого підходу та емоційно-ціннісного
ставлення до виконання математичних завдань; уміння навчатися. Тому для заохочення
учнів до вивчення математики, для активізації їхньої пізнавальної активності потрібно
знаходити новіші та ефективніші методи і форми навчання, використовувати нестандартні
форми роботи, що забезпечують розвиток особистості кожного учня. Пошук ефективних
методик доцільно зупинити на інтерактивних технологіях, що сприяють самореалізації

4. 4
школярів, створенні комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою
успішність, інтелектуальну спроможність. В умовах використання інтерактивних технологій
учень перетворюється на повноправного суб’єкта навчання, залучається до активної
пізнавально-навчальної діяльності. Саме тому я і вибрала цю тему для вивчення і
впровадження в практику своєї педагогічної діяльності.
Розділ І.
Теоретичні засади застосування інтерактивних технологій на уроках математики в
початковій школі.
1.1. Сутність інтерактивних технологій навчання
Зацікавити, а не дати знання в готовому вигляді − завжди було метою дидактики і теорії
виховання. Інтерес є тією іскоркою, з якої згодом розгоряється жадоба до знань. Він −
основа розвитку нахилів учнів, а отже, і їх професійного спрямування. Інтерес являє
собою важливу спонукальну силу до учіння, до оволодіння основами наук, важливий засіб
навчання. Це завдання розглядалося педагогами всіх епох. Педагогічний підхід до
проблеми інтересу пов’язаний із вивченням умов його розвитку в навчальній та
позанавчальній діяльності, а також з виявленням методів, прийомів, засобів формування
інтересу як цінної риси особистості і основи успішності, оскільки науковці відзначають
прикрий факт, що інтерес до знань в учнів падає. Я. А. Коменський зазначав: “Якщо
навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її
навчають”. Це положення не втратило своєї актуальності й значимості і в наш час.
Педагогічні дослідження свідчать, що учні під час розповіді вчителя засвоюють 5%
навчального матеріалу, під час читання – 10%, наочні та аудіо матеріали ефективні на
20%, демонстрація – на 30%, робота в дискусійній групі – 50%; практика через дію
ефективна на 75%. І тільки під час навчання інших навчання дає учням 90%
результат. (Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат
Меріленд) у 1980-х роках).
Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в
тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в
класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні
займають активну позицію у навчальному процесі, зростає їхній інтерес в отриманні знань.
Ключовим в розумінні психологічної основи інтерактивних технологій є поняття
інтеракції, більш відомого в психологічній літературі як міжособистісна чи соціальна
взаємодія. Одна людина здатна своєю дією вносити зміни у поведінку і діяльність іншої та
водночас і сама змінюється внаслідок дій свого партнера. Таким чином, психологічною
сутністю інтерактивного навчання є міжособистісна (соціальна) взаємодія у процесі
спілкування і співпраці між учнями та педагогом.
Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова "inter" − взаємний
і "act" − діяти. Одже, інтерактивний − здатний до взаємодії, діалогу.

5. 5
Інтерактивне навчання − це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка
має передбачувану мету − створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень
відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Отже, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається
за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Головна риса інтерактивного
навчання – використання власного досвіду учнями під час розв’язання проблемних
питань.
Сучасне поняття інтеракція (від англ. interaction - взаємодія) виникло в 1975 році, у
соціологію та соціальну психологію його запровадив німецький дослідник Ганс Фріц. У
педагогічному контексті - це шлях формування творчої особистості; створення
сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу учня, його саморозкриття,
самоутвердження; це спільне навчання, у якому вчитель і учні виступають партнерами.
Отже, інтерактивні технології - це організація засвоєння знань і формування певних
вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-
пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові
міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.
1.2. Роль учителя на уроці з використанням інтерактивних технологій.
Інтерактивні технології навчання відрізняються від інших технологій навчання
нестандартними умовами роботи, насамперед - особливою атмосферою уроку та
особливою роллю вчителя на цьому уроці, який не бере на себе роль досконало освіченої
людини, що надає інформацію, а безпосередньо скеровує процес взаємного навчання
учнів. Інтерактивні технології навчання дозволяють розвивати особистість учня, з опорою
на індивідуальність кожної дитини. Завдяки застосуванню інтерактивних технологій
навчання створюються ефективні умови навчання, розвитку, саморозвитку, виховання та
самовиховання учнів. Учень на інтерактивному уроці має можливість висловити
особистісне ставлення до матеріалу, обмінятися знаннями, ідеями, думками, способами
діяльності. Мета уроку проектується на спільну діяльність вчителя та учнів, з урахуванням
потреб останніх, з опорою на суб’єктний досвід кожного з них, що характеризує навчання
як справжній особистісно-орієнтований процес. Враховується індивідуальність кожної
дитини, її унікальна і неповторна особистість. За інтерактивного навчання
унеможливлюється домінування в освітньому процесі однієї думки над іншою, і учнів -
одного над іншими. Створюються комфортні умови навчання, кожен учень відчуває свою
інтелектуальну спроможність, організовується атмосфера взаємної емоційної та
інтелектуальної підтримки, доброзичливості з позитивною взаємозалежністю учнів. Мета
уроку є єдиною для всіх, її виконання поєднує учнів. Зусилля з її досягнення не є
однаковими для всіх, але тільки завдячуючи спільній роботі всіх учнів класу можна
отримати результат: ефективну участь кожної дитини в класі у навчанні всіх інших.

6. 6
Молодші школярі засвоюють навички самостійного надбання знань, навички продуктивної
взаємодії, ведення діалогів, полілогів, дискусій з однокласниками, вчителями,
послуговуючись різними засобами навчання. У навчальному процесі складаються суб’єкт-
суб’єктні відносини між його учасниками. Вчитель та учні є рівноправними, рівнозначними
суб’єктами в освітньому процесі.
Для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках математики вчитель
має пам’ятати про вимоги щодо їх реалізації:
- інтерактивне навчання – це засіб для досягнення атмосфери співробітництва в класі;
- інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної
кількості часу для підготовки як учнів, так і вчителя;
- необхідно провести особливе, організаційне заняття, на якому разом з дітьми створити
«правила роботи в класі», налаштувати їх на взаємодію;
- без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання
неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати;
- на одному занятті використовувати лише одну, максимум дві технології;
- вибирати такі технології, які доцільно використовувати (робота в парах, робота в трійках,
«мікрофон», «мозковий штурм», «незакінчені речення»);
- розпочинати з простіших інтерактивних технологій (робота в парах, «мікрофон»,
«мозковий штурм» тощо);
- учні повинні готуватися до інтерактивного уроку, самостійно виконувати певні підготовчі
завдання;
- після проведення інтерактивної вправи обов’язково обговорити її результати,
акцентуючи увагу на основних моментах опрацьованого матеріалу;
- в кінці уроку слід провести самостійну роботу, для перевірки рівня засвоєння матеріалу;
- вчителю слід особливо уважно готуватись до інтерактивного уроку: добре продумати
матеріал, мотивацію роботи, хронометраж уроку, ролі учасників, критерії оцінювання,
способи підтримки дисципліни. Інтерактивні методи навчання сформулювали правила і
для школярів:
- кожна думка важлива;
- не бійся висловитись;
- ми всі – партнери;
- кажи чітко, ясно, красиво;
- вислухав, висловився, вислухав;
- наводь тільки обґрунтовані докази;
- умій погодитись і не погодитись;
- важлива кожна роль.

7. 7
1.3. Ознаки інтерактивного навчання.
Ознаками інтерактивного навчання є:
- наявність спільної мети (але не тотожної для всіх учнів) і чітко спланованого та
очікуваного результату навчання;
- прагнення при навчанні спиратися на суб'єктний досвід кожної дитини;
- навчання вибудовується на основі діалогу поміж, наприклад, учителем та учнями, чи
тільки учнями, або між учнями та комп'ютером;
- позитивна взаємозалежність учнів, творчість, співпраця у навчанні;
- досягнення особистого успіху можливе тільки за умови досягнення успіху всіма
учасниками освітнього процесу;
- активність, ініціативність всіх учнів в освітньому процесі;
- створення комфортних умов навчання, учень має відчувати свою інтелектуальну
спроможність;
- наявність проблемного завдання, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності тощо,
формулюється та обстоюється (або змінюється під дією аргументів) власна позиція в
атмосфері взаємної підтримки, доброзичливості;
- унеможливлюється домінування однієї думки над іншими, та опонентів одного над
іншим;
- поєднання індивідуальної, парної, групової, колективної роботи.
Розділ ІІ.
Застосування інтерактивних технологій — один із напрямків удосконалення
навчально-виховного процесу.
2.1. Класифікація інтерактивних технологій навчання
Існують різні підходи до класифікації інтерактивних методів навчання. В основу
класифікації дослідника М. В. Кларіна покладено принцип активності. Науковець пропонує
методи фізичної, соціальної, пізнавальної активності. Так, прикладами фізичної активності
є зміна робочого місця, запис, малювання тощо. В соціальну активність учні включені тоді,
коли ставлять запитання, відповідають тощо. Пізнавальна активність — це доповнення
учасниками викладеного матеріалу, виступ як джерело досвіду, самостійний пошук
розв'язання проблеми. Звичайно всі три види активності взаємопов'язані.
Інший принцип класифікації ураховує ключове положення навчання, а саме
взаємодії-діалогу. На думку вченого О. В. Киричука, механізми спілкування розглядаються
як форми реалізації його основних функцій: інформаційної, пізнавальної, мотиваційної та
регулятивної.
Інформаційні інтерактивні методи навчання — це способи діалогічної взаємодії
учасників навчання з метою обміну матеріальними або духовними завдяки яким
встановлюються та приймаються певні правила діалогічної взаємодії учасників навчання.

8. 8
Дослідники О. Пометун і Л. Пироженко поділили інтерактивні методи навчання на
чотири групи: групове навчання, фронтальне, навчання у грі, навчання у дискусії.
Групова навчальна діяльність — це форма організації навчання у малих групах
учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації вчитель керує роботою
кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Таке
навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу
реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню
учнями вищих результатів засвоєння знань і формувань вмінь. До групового навчання
можна віднести роботу в парах, ротаційні трійки, «Два — чотири — всі разом», роботу в
малих групах, «Акваріум».
До фронтальних інтерактивних методів належать такі, що передбачають одночасну
спільну роботу всього класу. Це обговорення проблеми у загальному колі: «Мікрофон»,
«Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Навчаючи — вчуся», «Дерево рішень» та ін.
До методів навчання у грі належать імітації, рольові ігри, драматизація. Учням
надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише
конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення
про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її
вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій
моделі — інструктор, суддя-рефері, тренер, головуючий, ведучий.
Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:
1) орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри,
загальний огляд її ходу);
2) підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм,
визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення
проблеми);
3) основна частина — проведення гри;
4) обговорення.
Метод навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі
навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Дискусія сприяє
розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички
відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання зданої проблеми. До таких методів
відносять: «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Ток-шоу», «Дебати».
Головні організаційно-педагогічні основи, які є спільними для будь-яких видів
дискусії:
- проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного
дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і
передбачає різні варіанти розв'язання);

9. 9
- не слід висувати питання на зразок: хто має рацію, а хто помиляється
в тому чи іншому питанні;
- у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б
можливим за того чи іншого збігу обставин? Що могло б статися, якби...? Чи
були інші можливості, способи, дії?);
- усі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;
- учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та
спонукати їх робити те саме;
- усі твердження учнів мають супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням,
для чого вчитель ставить питання на зразок «Які факти свідчать на користь твоєї думки?»,
«Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?»;
- дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення),
так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.
Всі ці форми і методи необхідно і можливо використовувати на уроках не тільки в
старшій школі, а й в початковій, бо саме початкова школа відіграє вирішальну роль у
розвитку особистості.
2.2. Методи інтерактивного навчання
До інтерактивних методів навчання належать такі методи: «мікрофон», «мозковий
штурм», «займи позицію», «навчаючи – вчуся», «робота в парах», «робота в трійках»,
«ток-шоу», «розігрування сюжетної задачі», «ажурна пилка», «коло ідей», «акваріум» та
інші.
Зупинимось на деяких із них.
«Мікрофон»
Метод «Мікрофон» дає можливість кожному висловлювати думку, швидко, по черзі,
відповідаючи на запитання.
Правила проведення «Мікрофону»:
- говорити має право тільки той учень, у кого «символічний» мікрофон;
- відповіді не коментуються і не оцінюються;
- коли хтось висловлюється, інші мають дотримуватися тиші.
На уроках математики цей метод доцільно використовувати під час різних
обговорень, наприклад, у підсумку уроку.
«Мозковий штурм»
Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, який спонукає
учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх
учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему
«Мозкового штурму».
Правила проведення «Мозкового штурму»:

10. 10
- Всі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо розвязання висунутої проблеми (ідеї
можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
- Один учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає
кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.
- Ідеї групують, аналізують, розвивають групою. Можна вдосконалювати чужі ідеї.
- Обирають найкращі рішення.
Правила поведінки під час «Мозкового штурму»:
- Намагатися висунути якомога більше ідей щодо вирішення проблеми.
- Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить
загальній думці.
- Пропонувати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників.
- Не критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.
На уроках математики цей метод доцільно використовувати під час обговорення
раніше засвоєної теми, на етапі актуалізації набутих знань, умінь та навичок учнів.
«Займи позицію»
Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає
можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми,
обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас
переконали, та назвати більш переконливі аргументи.
Правила проведення:
- Учитель називає тему та пропонує вам висловити свою думку з досліджуваної теми.
- Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують на 2-5 плакатах.
- Учневі потрібно стати в групу учнів біля того плакату, на якому записана позиція, що
збігається з його точкою зору.
- Учні готуються до обґрунтування своєї позиції.
- Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він
може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш
переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).
На уроках математики цей метод доцільно використати, наприклад, під час
розв`язання задач, виразів або при проведенні підсумку уроку.
«Навчаючи - вчуся»
Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань
іншим, у даному разі своїм однокласникам під час уроку.
Правила застосування методу:
- Після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні
ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.
- Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи правильно
він зрозумів інформацію.

11. 11
- Учні готуються до передавання цієї інформації іншим у доступній формі.
Всім необхідно ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право
говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися
своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.
Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви
дізналися від інших.
На уроках математики цей метод доцільно використовувати під час вивчення нової
теми, замість розповіді.
«Робота в парах»
Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти
вміннями висловлюватися та активно слухати.
Правила проведення:
- Учні читають завдання та інформацію до його виконання.
- Визначають, хто говоритиме першим.
- Висловлюють свої думки, погляди на проблему по черзі.
- Мають виробити спільну думку.
- Визначають, хто докладатиме про результати роботи всьому класу та готуються до
цього.
Для ефективного спілкування в парах необхідно звернути увагу на мову тіла (сідати
обличчям до того, з ким говоритимеш, встановити зоровий контакт; допомагати
партнерові говорити, використовуючи слова та жести заохочення (кивок головою,
доброзичливу усмішку, вигук «так-так»).
Якщо необхідно, ставити уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити
ситуацію). Наприклад: «Ти справді маєш на увазі, що…?», «Чи правильно я зрозуміла,
що…?»; говоріти чітко, по суті справи, наводячи приклади й пояснюючи свої думки.
Під час активного слухання не давати поради, не змінювати теми розмови та не
оцінювати особу, яка говорить.
·На уроках математики цей метод доцільно здійснювати майже на всіх етапах уроку: як під
час розв`язуванні задач, так і прикладів та виразів.
«Ток-шоу»
Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та
дискутування. Вчитель на такому уроці є ведучим.
Правила проведення:
- Вчитель оголошує тему дискусії.
- Запрошує висловитися із запропонованої теми «запрошених гостей».
- Надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом
1 хв або поставити запитання «запрошеним».
- «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.

12. 12
- Ведучий теж має право поставити своє запитання або перервати виступаючого.
Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях,
висловлювати та захищати свою позицію.
Цей метод не дуже активно використовується в початковій школі на уроках
математики, проте, його, все ж таки, можна використати при поданні деяких тем.
Наприклад: геометричні фігури, дроби.
«Розігрування сюжетної задачі»
Мета - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду
шляхом гри. Рольова гра імітує реальність та дає можливість діяти «як насправді».
«Ажурна пилка»
Метод дозволяє учням працювати разом, щоб засвоїти значну кількість інформації
за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися,
навчаючи».
Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в різних
групах.
Порядок роботи:
- Спочатку вони працюють в «домашній» групі.
- Потім в іншій групі учні виступають в ролі «експертів» з питання, над яким
працювали в «домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.
- Далі учні повертаються в свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією
новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.
«Домашні» групи.
Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Бажано
обрати в групі головуючого, тайм - кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить
запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.
«Експертні» групи.
Після того як учитель об’єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї
теми, яку вивчали в «домашній» групі. Учні по черзі намагаються за визначений учителем
час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову
інформацію від них.
На уроках математики цей метод доцільніше використовувати від час вивчення
нового матеріалу та закріплення вивченого на попередньому уроці.
«Коло ідей».
Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та базовим для
створення списку загальних ідей.
Метою методу є залучення всіх учасників до дискусії. Він дозволяє уникнути
ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.
Порядок проведення:

13. 13
- Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в кожній групі.
- Після того, як вичерпано час на обговорення, кожна група доповідає всьому класу лише
про один аспект того, що вони обговорювали.
- Групи висловлюються по черзі, поки не будуть заслухані всі доповіді.
- Під час обговорення теми складають список запропонованих ідей та записують його на
дошці.
Цей метод можна ефективно застосовувати при роботі над будь-якою темою, що
викликає в учнів багато суперечностей та питань.
«Акваріум»
Ефективним методом розвитку вміння вести дискусію є «Акваріум».
Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи й запропонував їм
завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу,
утворивши внутрішнє коло («Акваріум»).
Всі учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем
проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.
Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:
- прочитати вголос ситуацію;
- обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;
- дійти спільного рішення.
На цю роботу групі дають 3-5 хвилин. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не
втручаючись у хід обговорення. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель
ставить класу запитання:
- Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
- Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
- Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група, яка обговорює наступну
ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і результати роботи
кожної з них мають бути обговорені в класі.
Цей метод доцільно використовувати на етапі систематизації та узагальнення, де
учні будуть обговорювати певні проблеми, і зможуть ще краще засвоїти поданий матеріал.
2.3. Структура інтерактивного уроку математики
О.І.Пометун, Л.В.Пироженко зазначають, що структура інтерактивного уроку
зазвичай складається із 5-ти елементів:
1. Мотивація діяльності;
2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;
3. Надання необхідної інформації;
4. Інтерактивна вправа, завдання - основна частина заняття;

14. 14
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Інтерактивний урок потребує ретельної підготовки, вчитель має вирішити, яку саме
з інтерактивних технологій треба застосувати. Співвіднесення потребують тема та мета
уроку, вікові та індивідуальні особливості учнів, ступінь їхньої підготовленості до роботи на
уроці із застосуванням інтерактивних технологій навчання. Треба зясувати, у який спосіб
будуть представлені тема інтерактивного уроку, очікувані навчальні результати, мотивація
навчальної діяльності; яка додаткова література та матеріали знадобляться для
проведення уроку; у який спосіб будуть відтворені комфортні умови на уроці, атмосфера
співтворчості, позитивної взаємозалежності учнів, які саме вправи та завдання будуть
запропоновані учням для реалізації цієї мети; у який спосіб на уроці будуть створені малі
групи, якщо буде використаний цей метод навчання; у який спосіб будуть підведені
підсумки уроку, проаналізована рефлексія; у який спосіб будуть контролюватися і
оцінюватися досягнення учнів тощо.
Вступна частина інтерактивного уроку містить формулювання теми уроку та
очікуваних навчальних результатів, етапу мотивації навчальної діяльності, за необхідності
- узгодження правил поведінки на інтерактивному уроці, з проведенням інструктажу щодо
послідовності дій на занятті.
Мета етапу мотивації - збудити зацікавленість темою, кожен учень має сприйняти
тему, пропустивши її «крізь себе». Учитель може використати на цьому етапі бесіду,
зачитування фрагменту тексту, викладу невеликої історії, застосувати наочність або
технічні засоби навчання для демонстрації уривка з фільму, випробувати нескладну
інтерактивну технологію, наприклад, «асоціативний кущ», «мікрофон» тощо. За
необхідності, можна використати вправи на установлення атмосфери доброзичливості,
співпраці, позитивної взаємозалежності учнів тощо.
Основна частина інтерактивного уроку - це виконання інтерактивного завдання із
застосуванням конкретної інтерактивної технології навчання. Оскільки навчання із
застосуванням інтерактивних технологій має своєю основою суб’єктний досвід кожного
учня і сукупний досвід групи учнів в цілому, першим етапом у роботі буде з’ясування
позицій учнів щодо заявленої теми та проблеми, висловлення учнями свого ставлення
щодо ситуації, яка склалася, ідей та думок.
Результатом ефективної роботи на першому етапі є плавний перехід до другого
етапу – об’єднання учнів у групи з різним кількісним складом, але з однаковою або схожою
позицією учнів з проблеми, з подальшою організацією комунікації поміж групами. На
третьому етапі роботи викладач разом з учнями з’ясовує, що саме для висловлених
поглядів та переконань є спільним за суттю, та чим саме ці точки зору різняться одна від
одної. Кожна зі сторін обговорення намагається переконати та знайти необхідні аргументи
на підтримку їхньої позиції. Навзаєм члени інших груп надають власні контраргументи з

15. 15
метою наповнення своєї позиції новим змістом, формування нової якості, чи то, навіть,
нового складу груп.
Останнім етапом уроку є проведення рефлексії та підведення підсумків уроку,
співставлення очікуваних результатів із здобутими. Рефлексія (від. лат. reflexio -
навернення) - процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних станів, джерело
внутрішнього досвіду, спосіб самопізнання і необхідний інструмент мислення. Рефлексія
дозволяє учню навернутися до себе, відновити в свідомості послідовність виконаних дій,
зміст роботи, з акцентуванням на почуттях, емоційному фоні, що його відчував сам та інші
учасники освітнього процесу. (Висловіть свої почуття. Опишіть, що ви відчували? Чому?
Що вас вразило, що потішило, що здивувало? Як ви думаєте, що відчували інші члени
групи? тощо). Наступним важливим моментом рефлексії є оцінювання своєї діяльності на
уроці, своїх досягнень. (Що саме допомогло виконати інтерактивне завдання? Як ви
оцінюєте свою роботу? Роботу групи? Які аргументи були найбільш переконливими? Чи
виявляли ви активність, ініціативу, якщо «ні», то що саме завадило? Чи висловлювали ви
нові ідеї, розвивали думки інших учасників? тощо).
Рефлексія є супутником кожного етапу інтерактивного уроку, ігнорування процесу
рефлексії зводить ефективність інтерактивного уроку до мінімальних показників.
Під час використання інтерактивних технологій потрібно врахувати принцип
послідовності та поступово переходити від простих до складних. У 1-му класі доцільно
застосувати такі технології: «Знайди когось»; «Мікрофон», «Чарівна паличка», «Чарівна
подушка»; «4 кути»; «Робота в парах»; «Мозковий штурм»; «Незакінчені речення». Вже у
2-му класі вже можна доповнити такі технології: «Карусель»; «Займи позицію»; «Робота в
малих групах»; «Навчаючи – учусь»; «2 – 4 – всі разом»; «Коло ідей». У 3-му та в 4-му
класах долучаємо технології: «Графіті»; «Мозаїка»; «Акваріум»; «Діалог»; «Синтез думок»;
«Пошук інформації»; «Броунівський рух»; «Проект»; «Шкала думок»; «Прес»; «Дерево
рішень», тощо. Інтерактивні технології можуть використовуватись майже на всіх
структурних етапах уроку, як під час перевірки домашнього завдання, так і під час
узагальнення та систематизації знань.
Пропоную розглянути застосування технології «Карусель» для інтенсивної
перевірки обсягу і глибини наявних знань.
Діти сидять парами, тому І варіант – нерухомий «бережок», а ІІ варіант – рухомий
«річечка». Таким чином кожен сидить напроти іншого, це виглядатиме так:

16. 16
- учень, який залишається на місці («бережок»)
- учень, який пересідає до іншого співрозмовника («річечка»)
- вчитель
Учні першого вваріанта (нерухомі) ретельно готують запитання за певною темою,
наприклад, узагальнюючий урок «Множення і ділення в концентрі «Сотня».
За сигналом учителя учні другого варіанта переміщуються на одну парту вперед
через певний проміжок часу (з інтервалом 1-2 хвилини), який відводиться для їхнього
спілкування між собою, так званих змінних пар. Один учень, «бережок», виступає у ролі
вчителя, а другий учент, «річечка», - у ролі учня. У процесі роботи кожний учень «річечка»,
переміщуючтсь, повинен отримати запитання від першого, другого, третього, четвертого і
т.д. учнів з варіанта «бережок», тобто кожний учень «річечка» повинен відповісти на 8
запитань. Отже, він має побувати на кожній парті кожного ряду.
Завдання можуть бути такого змісту:
Завдання для 1-го учня. Поясни спосіб обчислення:
24 х 3 =
Завдання для 2-го учня. Обчисли зручним способом та поясни міркування:
( 2 х 7) х 5 =
( 13 + 12 ) х 4 =
15 х ( 2 х 3 ) =
Завдання для 3-го учня. Розвяжи приклади, користуючись правилом ділення числа на
добуток:
64 : 16 = 75 : 25 = 90 : 15 =
48 : 16 = 72 : 24 = 90 : 28 =
Завдання для 4-го учня. Знайди вирази, значення яких обчислити не можна. Доведи свою
думку:
8 + 7 : 0 = 16 : 0 – 1 =
9 + 7 х 0 = 16 х 0 + 1 =
Завдання для 5-го учня. Доведи, що буде такий результат:
0 х 4 = 0; 0 : 6 = 0; 1 х 8 = 8;
4 х 0 = 0; 0 : 8 = 0; 8 х 1 =8;
Завдання для 6-го учня. Розв’яжи і поясни спосіб розв’язання:
64 : 4 = 96 : 6 =
Завдання для 7-го учня. Розв’яжи і поясни в чому відмінність у міркуванні?
48 : 4 = 96 : 6 =

17. 17
Завдання для 8-го учня. В чому відмінність способу міркування?
1 спосіб: 96 : 16 = 6, так як 6 х 16 = 96
2 спосіб: 96 : 16 = (96 : 4) : 4 = 24 : 4 = 6
Після завершення роботи учні першого варіанта міняються місцями з учнями другого
варіанта, тобто «бережок» переходить в роль «річечки» і дискусія продовжується в тому ж
порядку, як ми розлядали вище.
Завдання можуть бути такими:
Завдання для 1-го учня. При множенні якого числа у добутку отримаємо числа 20, 24, 28,
32, 36?
Завдання для 2-го учня. Вилучити зайве число з ряду чисел: 15, 20, 25, 30, 35, 37, 40.
Завдання для 3-го учня. Ряд чисел збільши у 3 рази: 7, 8, 6, 9, 5, 4.
Завдання для 4-го учня. Встанови закономірність запису чисел у ряді, продовжи його:
6, 9, 12, 15, … , 30.
Завдання для 5-го учня. Постав знаки нерівності: 6 9 ; 6 7.
Завдання для 6-го учня. У скільки разів потрібно зменшити числа першого ряду,щоб
отримати такі частки: 32 27 64 72 24 21
8 3 8 9 8 3
Завдання для 7-го учня. Розв’яжи кругові приклади:
7 х 8; 8 х 4; 4 х 9; 56 : 7;
36 : 6; 42 : 6; 6 х 7; 32 : 8;
Завдання для 8-го учня. У скільки разів числа першого ряду більші, ніж числа другого
ряду: 24 32 54 49 63 81
6 8 9 7 9 9
«Робота в групах»
Інтерактивну частину уроку доцільно проводити у процесі роботи над задачами,
опрацювання яких потребує застосування колективної творчості.
Пропоную об’єднати учнів у групи за певними ознаками (дні тижня, назви місяців, пори
року нотний ряд, кольори, назви квітів).
Це виглядатиме так:

18. 18
Всі групи отримують однакові завдання – розв’язати задачу за діями:
«Першого дня виставку відвідало 35 учнів, другого – на 12 учнів менше, ніж першого, а
третього – стільки, скільки першого і другого дня разом. Скільки учнів відвідало
виставку третього дня?»
Після завершення даної роботи кожна група отримує окреме завдання, записані на
великих аркушах паперу за допомогою різнокольорових маркерів. Виконання
запропонованої робоботи дає можливість перевірити, наскільки міцно учні засвоїли
алгоритм розв’язування задач і вміють застосувати його в тестових завданнях і творчих
роботах. Наприклад: Група «Осінь».
Яка з даних схем підходить до міркування над опрацьованою задачею?
Група «Зима».
Підкреслити вираз, який є розв’язком даної задачі:
35 + ( 35 – 12) =
35 – ( 35 – 12) =
35 + ( 35 + 12) =
Група «Весна».
Який схематичний вираз підходить до розв’язку даної задачі?
Група «Літо».
Підкреслити відповідь задачі:
24, 59, 58, 30, 42.
На виконання даного виду робіт групам відводиться 5-7 хвилин. Кожна група повинна
представити результати своєї роботи. Найдоцільніше це зробити у вигляді презентації: від
кожної групи виходить представник з виконаним на аркуші паперу завданням. Він
звітується про пророблену групою роботу.
Вчителеві слід пам’ятати, що підбиття підсумків є найважливішою частиною
інтерактивного уроку.

19. 19
Висновки.
Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в
тому,що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка).
Отже, інтерактивні технології - це творчий, цікавий підхід до організації навчальної
діяльності учнів. Інтерактивне навчання - це таке навчання, за допомогою якого учні в
процесі бесіди, дисусії, розмові одержують нові знання, закріплюють та узагальнюють їх.
Таке навчання приносить найбільших результатів (до 90%), це доведено
Національним тренінговим центром, і висвітлено в так званій «Піраміді навчання».
За умов такого навчання кожен учень відчуває себе залученим до всієї роботи та
необхідним. Учні вчаться вільно висловлявати свої думки, не боятись говорити, та вміти
слухати інших.
Інтерактивне навчання змінює звичні ілюструючі форми на діалогічні, що ґрунтуються на
взаємодії та взаєморозумінні.
Головна риса інтерактивного навчання — використання власного досвіду учнями
під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової
діяльності при побудові логічних ланцюгів.
Використання сучасних інноваційних технологій, зокрема технології інтерактивного
навчання, значною мірою підвищує ефективність навчального процесу, сприяє високому
інтелектуальному розвитку учнів, забезпечує оволодіння навичками саморозвитку
особистості, можливістю думати, творити.
Під час підготовки до уроку із використанням інтерактивних технологій вчитель має
ретельно продумувати проведення кожного його етапу.Таким чином, змінюються вимоги
до вчителя, до його діяльності. Застосування інтерактивних технологій - це дуже важка та
кропітка праця вчителя, який повинен мати всі необхідні для цього знання.
Суттєво полегшують роботу вчителя комп`ютерні технології, а саме інтерактивна
дошка, яка зараз стає все більш і більш популярною.
Робота в інтерактивному режимі сприятиме розвитку: комунікабельності, умінь до
організації навчального середовища, формування вмінь до самостійної діяльності, вміння
створювати ситуації, що спонукають до інтеграції знань для розв’язання висунутої
проблеми.
Таким чином, застосування інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку
навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів. На уроках, де
використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої
думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального
процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати
важливість здобутих знань. Саме за таких умов можливе виховання особистості,
підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати
конкретні рішення.

20. 20
Список використаної літератури.
1. Волостникова А. Г. Познавательные интересы и их роль в формировании личности.
Учебно-методическое пособие. – Свердловск, 1971. – 13 с.
2. Глазунова Л., Панченко А. Пізнавальні ігри //Шкільний світ. - 2004. -№5.-С. 17-21.
3. Зінченко В.І. Використання інтерактивних форм і методів навчання в ході реалізації
навчальних програм в початкових класах //Початкове навчання та виховання. - 2006. -
№19-21. - С. 35-37.
4. Іванішена С. Форми і методи інтерактивного навчання //Початкова школа. - 2006. - №3. -
С. 9-11.
5. Інтерактивні технології навчання: Теорія, досвід: метод, посіб. Авт.-уклад.: О.Пометун,
Л.Пироженко. — К.: А.П.Н., 2002. 136 с.
6. Карасик А. Структура і методика інтерактивного уроку в початковій школі //Початкова
освіта. - 2005. - №7. - С.2-5.
7. Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці //Початкова школа. - 2004. - № 9. -
С.5-7.
8. Комар О.Навчання школярів за інтерактивними методами //Рідна школа. - 2006. - №5. -
С.57-60.
9. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. В 2-х т. Т. 1. - М.: 1982.
10. Лівандовська Л. Використання інтерактивних освітніх технологій у навчально-виховному
процесі. - Директор школи. - 2004. - № 33-34.-С.42-45.
11. Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних
технологій навчання: Метод, посіб. /А.Панченков, О.Пометун, Т.Ремех. — К.: А.П.Н. - 72 с.
12. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій
//Початкова школа. - 2004.. -№11 .- С. 8-10.
13. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.:
А.С.К., 2004. - 192 с.
14. Пометун О. Що таке «інтеракція» і навіщо вона потрібна у навчанні //Завуч.-2005.-25.-С.
6-10.
15. Решетюк Г. Активні форми і методи навчання //Освіта. Технікуми, коледжі. - 2004. - №3. -
С.8
16. Савицька І., Тарасова О. Впровадження інноваційних технологій у практику роботи
початкової школи //Початкове навчання та виховання. - 2006. - №16. - Методичний
банк. - С. 1-9.

21. 21
17. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології начання дорослих: начально-методичний посібник/
Сисоєва С.О. НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. - К.: ВД «ЕКМО»,
2011.- 320с.
18. Скидан Т., Домнюк Л. Працюємо творчо, думаємо логічно, розвиваємо мислення. -
Завуч. - 2004. - № 25. - С. 21-23.
19. Стрибна О.В., Сошенко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи
початкової школи. - Харків: Видавнича група «Основа», 2005.
20. Чекіна О. Нестандартні форми проведення уроку //Початкова освіта.-2004. -№ 5.- С. 2-13.
21. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект: Посібник для вчителів і студентів. - К.,
2006.