2. Е-голосування в Україні: що відомо
1 грудня 2021 року, виступаючи із щорічним посланням до Верховної Ради,
Президент України В. Зеленський заявив про плани із запуску системи е-
голосування на майбутніх виборах. "У планах запустити нові, дуже важливі
функції. Е-перепис, який згодом призведе до е-голосування», - зазначив В.
Зеленський. Раніше у вересні 2021 року президент заявив про домовленості із
корпорацією Microsoft до розробки системи електронного голосування в Україні.
Такі заяви відповідають передвиборчій програмі В. Зеленського, в якій одним із
кроків вказано: «Громадяни України отримають можливість долучатися до
прийняття важливих рішень влади через мережу Інтернет, зокрема і до
голосування на виборах і референдумах».
У березні 2020 року у Міністерстві цифрової трансформації України заявили, що
у відомстві працюють над запровадженням електронного голосування на
виборах в Україні. У листопаді міністр цифрової трансформації Михайло
Федоров заявив, що перехід на електронні вибори – лише питання часу. «Ми з
першого дня говорили про електронні вибори. З огляду на всі світові тренди,
очевидно, що електронні вибори — тільки питання часу. Світ незворотно
переходить в онлайн. У нас була ідея зробити пілот, можливо, паралельний
цифровий виборчий округ. Але нам дісталася у жахливому стані айті-
інфраструктура — діряві реєстри, проблеми з кібербезпекою. Тому ми не
зважилися робити це зараз, а максимально інвестуємо, вкладаємо час і зусилля,
аби збудувати інформаційні системи і захистити їх. Маємо приціл на 2024 рік,
на наступні президентські вибори».
На початку грудня 2021 р. керівник розвитку електронних послуг Мінцифри
Мстислав Банік заявив, що впровадження системи електронного голосування
залежатиме від позиції президента, в також додав, що система онлайн-
голосування не скасує виборів на дільницях. «Зазвичай люди вибирають, як їм
зручніше, чи здійснити вибір онлайн, чи прийти на дільницю. Головне, щоб це
було повністю прозорим», – зазначив представник міністерства.
Загалом аналіз публічних заяв президента та представників профільних структур
не дає відповіді на питання щодо конкретних елементів, які, на думку влади,
входять в поняття «електронне голосування». На разі не зрозуміло, як саме має
виглядати система електронного голосування в Україні та які зміни очікують на
виборців. Серед озвученого: надання виборцям можливості голосувати за
допомогою мережі Інтернет паралельно зі збереженням системи голосування на
виборчих дільницях.
Плюси та мінуси е-голосування
Варто відзначити, що в світі існують різні моделі електронного голосування і
зміст цього поняття може бути різним. За визначенням міжнародної організації
IDEA, електронне голосування – це система, за якої облік голосів, голосування
3. або підрахунок голосів на політичних виборах та референдумах передбачає
використання інформаційних і комунікаційних технологій.1
Важливо
підкреслити, що зміст поняття електронне голосування не є тотожним поняттю
онлайн-вибори. Можливість голосування за допомогою мережі Інтернет, про що
йде мова в Україні, є лише однією з опцій запровадження електронного
голосування і загалом поняття е-голосування є значно ширшим концептом.
Більше того, онлайн-голосування на виборах на практиці використовується
значно рідше, ніж інші форми електронного голосування (до прикладу, шляхом
голосування за допомогою спеціальних пристроїв на звичайних виборчих
дільницях).
В цілому електронне голосування може передбачати використання
різноманітних форм, не обмежуючись лише онлайн-голосуванням. Зокрема,
мова може йти про використання електронних списків виборців, спеціальних
інтерфейсів для голосування (сканери, сенсорні бюлетені, планшети, веб-
програми для голосування в мережі Інтернет), принтерів для друку квитанцій,
використання систем публікації та передачі результатів виборів тощо.
Традиційно виділяють наступні переваги від запровадження електронного
голосування:
- усунення «людського фактору» під час підрахунку голосів та встановлення
результатів виборців (зокрема, через некоректне розуміння виборчих
формул, неуважності членів комісій тощо);
- швидший підрахунок голосів виборців та оприлюднення результатів
виборців;
- спрощення роботи зі складними виборчими бюлетенями, їх автоматична
обробка;
- надання більшій кількості виборців можливостей для голосування (за
допомогою онлайн-голосування). Як результат, залучення нових груп
виборців до голосування (наприклад, трудових мігрантів, молодих
виборців);
- зростання явки виборців;
- зменшення кількості осіб, необхідних для організації виборів;
- створення сприятливих умов для голосування виборців з обмеженими
можливостями.
Серед традиційних мінусів електронного голосування:
- технічна складність та нерозуміння більшістю виборців роботи систем
електронного голосування;
- брак довіри до нових технологій;
- брак відкритості системи через вимоги безпеки;
- ризики, пов’язані зі порушенням таємниці волевиявлення;
1
https://www.idea.int/sites/default/files/publications/introducing-electronic-voting-essential-considerations-UK.pdf
4. - використання технологій підкупу виборців та спроб контрольованого
волевиявлення;
- залежність електронних технологій від зовнішніх умов (до прикладу,
наявність електроенергії);
- загроза кібератак на виборчу інфраструктуру;
- зростання вартості виборчого процесу (особливо на початковому етапі,
який передбачає закупівлю відповідного обладнання, а також проведення
широкомасштабних інформаційних кампаній серед громадян);
- ускладнення можливостей для спостереження за виборами (особливо в разі
запровадження онлайн-голосування).
При цьому плюси та мінуси залежать від конкретних елементів е-голосування,
які використовуються в державі. До прикладу, при запровадження системи
онлайн-голосування в мережі Інтернет основними мінусами є: загроза кібератак
на виборчу інфраструктуру та зовнішнього втручання у виборчий процес,
фактична неможливість повноцінного спостереження за виборами, зростання
ризику використання технологій підкупу виборців та спроб контрольованого
волевиявлення, низький рівень довіри громадян до використання нових
технологій у виборчому процесі.
Ризики для України
Серед ключових ризиків від запровадження онлайн-голосування в Україні варто
виділити: втручання у вибори з боку Російської Федерації, зростання рівня
використання недоброчесних технологій, зокрема, підкупу виборців, з
метою встановлення контрольованого голосування громадян, а також
зростання недовіри виборців до результатів виборів.
Питання кіберзагроз є особливо актуальним для України, враховуючи збройну
агресію з боку Російської Федерації. З урахуванням технічних можливостей РФ
та історії хакерських атак з її території ця проблема постає особливо гостро.
Варто відзначити, що впродовж останніх років мали місце факти, які свідчили
про цілеспрямоване втручання РФ у вибори в інших державах. Зокрема, факти
втручання у президентські вибори в США 2016 року, докази щодо якого
оприлюднив Комітет з питань розвідки Сенату США. За даними американської
розвідки російський уряд вдавався до агресивних, різнопланових зусиль, аби
вплинути або намагатися вплинути на результати президентських виборів 2016
року. Серед іншого було оприлюднено докази втручання РФ у виборчу
інфраструктуру США та спроби впливати на громадську думку в соціальних
медіа. Також, за даними розвідки, Росія та Іран проводили операції з
дезінформації, щоб вплинути на президентські вибори в США 2020 року.
Зокрема, шляхом здійснення спецоперацій, спрямованих на підрив довіри
громадськості до виборчого процесу та загострення соціально-політичного
розколу в Сполучених Штатах.
5. Варто відзначити, що впродовж останніх років в Україні неодноразово мали
місце випадки зовнішнього втручання в діяльність державних органів влади,
банківських установ, об’єктів критичної інфраструктури, організацій приватного
сектору України. У квітні 2021 року Служба безпеки України заявила про
зростання кількості кібератак, які проводяться хакерськими угрупуваннями, що
підпорядковані спецслужбам Росії. У червні 2021 року кіберполіція України
попередила масовану атаку вірусу на держустанови та приватні компанії, що
мало бути здійснено шляхом розсилання шкідливого програмного забезпечення.
У 2017 році мала місце масштабна кібератака, в результаті якої виникли
порушення в роботі українських державних підприємств, установ, банків, медіа
тощо. В результаті атаки була частково заблокована діяльність таких
підприємств як аеропорт «Бориспіль», ЧАЕС, Укртелеком, Укрпошта,
Ощадбанк, Укрзалізниця та низки інших великих підприємств. Зараженню
піддалися інформаційні системи Міністерства інфраструктури, Кабінету
Міністрів, сайти Львівської міської ради, Київської міської державної
адміністрації, кіберполіції та Служби спецзв'язку України. За даними Нацполіції
понад 1,5 тисяч юридичних і фізичних осіб звернулися із заявами про блокування
роботи комп'ютерів. У 2015 році відбулася кібератака на енергетичну систему
України, в ході якої було атаковано комп'ютерні системи управління трьох
енергопостачальних компаній України. В результаті було вимкнено близько 30
підстанцій, близько 230 тисяч мешканців залишались без світла протягом однієї-
шести годин.
Крім того, в Україні мали місце випадки втручання й безпосередньо в діяльність
органів адміністрування виборів. У 2014 році внаслідок кібератаки було знищено
частину компонентів інформаційної системи Центральної виборчої комісії. У
день голосування на парламентських виборах 25 жовтня 2014 року було
виявлено масштабну DDoS-атаку на веб-сайт ЦВК. Для захисту від атак у ЦВК
було вжито заходів з розгортання засобів мережевого захисту. У лютому 2019
року СБУ заявила про запобігання масштабної кібератаки на сайт Центральної
виборчої комісії, яка була націлена на комп'ютерне обладнання, що забезпечує
роботу офіційного сайту комісії.
В цілому на теперішньому етапі можливості зловмисників вплинути на
діяльність органів адміністрування виборів в Україні є досить обмеженими з
огляду на відсутність відповідних елементів елетронного голосування, на які
могли б бути спрямовані такі атаки. Однак в разі запровадження повноцінного
онлайн-голосування відповідні ризики суттєво зростуть, що може паралізувати
виборчий процес.
Досвід інших держав засвідчує, що ризики втручання у вибори розглядаються
досить серйозно, що спонукає уряд все частіше відмовлятися від елементів
електронного голосування. У 2017 році уряд Франції відмовився від електронної
системи голосування на закордонних виборчих дільницях під час
6. парламентських виборів. Рішення пов'язане з високим ризиком кібератак. Схоже
рішення у 2017 році прийняв уряд Нідерландів на парламентських виборах,
відмовившись від електронного підрахунку голосів на користь підрахунку
вручну. Як і у Франції, рішенню передували тези щодо високого ризику
кіберзагроз. У 2019 році Литва відмовилась від ідеї онлайн-голосування через
загрози з боку Російської Федерації. Зокрема, через дії РФ щодо втручання у
вибори в інших державах. Низка держав, як-от Великобританія та Норвегія,
відмовилися від онлайн-голосування після проведення пілотних проектів із
впровадження цієї технології. Частина країн запровадили Інтернет-голосування,
але згодом відмовилися від його використання (Індія, Іспанія).
Крім ризиків, пов’язаних із технічним аспектом проблеми, актуальними є й
ризики щодо маніпуляцій із волевиявленням громадян. Зокрема, підкуп виборців
та встановлення спроб контрольованого голосування. За оцінкою Комітету
виборців на сьогодні підкуп виборців є однією з ключових проблем на виборах в
Україні. Недоброчесні кандидати й партії використовують різні форми підкупу,
намагаючись впливати на вибір громадян шляхом фінансового чи матеріального
стимулювання. Однак важливо відзначити, що безпосередньо в день голосування
кількість відповідних порушень, як правило, не є значною. Натомість, більшість
фальсифікацій відбуваються або до дня голосування, або на етапі встановлення
результатів виборів. В останні роки спостерігачі КВУ, які регулярно працюють
в день голосування на виборчих дільницях, частіше повідомляють про
порушення поза межами виборчих дільниць, ніж безпосередньо в день
голосування. Використання таких форм фальсифікацій, які передбачають
махінації із бюлетенями в день голосування, зустрічаються досить рідко. Діюча
система, хоч і має певні недоліки, однак в цілому забезпечує виборцям
можливості вільного і таємного волевиялення. Однак, в разі запровадження
онлайн-голосування, існує значний ризик того, що фальсифікації в день
голосування зможуть суттєво вплинути на результати волевиялення.
Система онлайн-голосування створює сприятливі умови для різного роду
фальсифікацій, пов’язаних із голосуванням громадян. За умови надання
виборцям можливостей голосувати без прив’язки до конкретного місця
(фактично у будь-якій точці із використанням мобільного телефону чи
комп’ютера) існує ризик того, що недоброчесні кандидати і партії спробують
встановити елементи контрольованого голосування. До прикладу, для виборців,
які працюють на великих підприємствах, може бути організовано окремі
приміщення для голосування, де процес волевиявлення буде контролюватися
сторонніми особами. Загалом при організації онлайн-голосування фактично не є
можливим забезпечити дотримання принципу таємності голосування, що є
одним із базових виборчих стандартів. Це створює значні ризики щодо
використання фальсифікацій та різних елементів контрольованого голосування.
Варіантом вирішення цієї проблеми могло б стати онлайн-голосування громадян
в спеціально визначених приміщеннях. Це б дозволило ефективніше протидіяти
7. контрольованому голосуванню, однак нівелювало б плюси від запровадження
онлайн-голосування (адже одна з ключових переваг такого голосування – це
відсутність прив’язки до конкретного місця для волевиявлення).
Також варто відзначити, що в умовах дистанційного голосування неможливо
забезпечити незалежне спостереження за ходом виборів. Роль спостерігачів
суттєво обмежується, оскільки вони не можуть мати фізичного доступу до
виборців, які голосують. Фактично інститут спостереження за виборами в таких
умовах суттєво нівелюється і втрачає своє значення.
Прикладом фальсифікацій, до яких може призводити електронне голосування,
можна вважати вибори до Державної Думи Російської Федерації 2021 року. На
цих виборах було запроваджено експериментальне е-голосування в окремих
регіонах. Систему розкритикували представники російського громадянського
суспільства, які спостерігали за виборами, заявивши про суттєві та значні
фальсифікації (в першу чергу, через різницю в цифрах при підрахунку голосів,
поданих на дільницях та в електронному вигляді). На практиці ситуація призвела
до того, що опозиційні кандидати, які перемагали за результатами не
електронного голосування, втрачали перемогу після підрахунку дистанційних
голосів.
Технічна складність системи електронного-голосування та ризик зловживань
системою з боку органів державної влади суттєво знижують довіру виборців до
використання е-голосування. На практиці виборець має повністю довіряти
існуючій системі для голосування при здійсненні свого волевиявлення.
Громадяни мають розуміти, що система надійно забезпечує як таємницю їх
голосування, так і коректний результат волевиявлення. Забезпечити виконання
цих кроків набагато складніше при використанні системи онлайн-голосування,
аніж при голосуванні на звичайних виборчих дільницях. У державах, де існує
негативний досвід виборчих фальсифікацій, впровадження елементів е-
голосування є досить складним завданням.
Щоб переконати виборця у надійності системи може знадобитися не один
виборчий цикл, що схиляє до ідеї поступового, а не одномоментного
запровадження елементів е-голосування. Також успіх використання системи е-
голосування залежить не лише від довіри до діяльності органів влади, але й до
загального рівня цифровізації суспільства. Чим більше громадян
використовують електронні сервіси в повсякденному житті, тим сприятливішим
є середовище до впровадження елементів е-голосування на виборах. Станом на
сьогодні єдиною державою, яка використовує онлайн-голосування на
загальнонаціональних виборах є Естонія. При цьому важливо розуміти, що
загальний контекст запровадження онлайн-голосування в Естонії суттєво
відрізняється від держав на кшталт України. Успішній реалізації системи
онлайн-голосування в Естонії сприяв як високий рівень цифровізації суспільства,
так і в цілому досить високі показники довіри громадян до дій органів влади.
8. Однак загалом повноцінне використання системи онлайн-голосування станом на
сьогодні є швидше винятком, аніж регулярною практикою більшості держав
світу (крім Естонії, онлайн-голосування використовується лише в кількох
державах, зокрема, Швейцарії та Канаді).
Рекомендації
Використання елементів електронного голосування має як свої позитивні
моменти, так і несе в собі низку суттєвих ризиків. На думку КВУ рішення щодо
запровадження е-голосування, зокрема, й онлайн-голосування, має виходити із
конкретних проблем, які має вирішити такий крок. Технологія онлайн-
голосування сприяє залученню до виборів нових груп громадян, а також, за
умови належної реалізації, може позитивно позначитися на швидкості та якості
оприлюднення результатів виборів. Однак станом на сьогодні ризики, які несе в
собі ідея онлайн-голосування, переважають плюси від використання такої
технології. У разі запровадження голосування в мережі Інтернет ключовими
проблемами для України можуть стати: ризики кібер-втручання у вибори з боку
Російської Федерації, збільшення випадків використання підкупу виборців, а
також невизнання результатів виборів з боку частини суспільства внаслідок
низької довіри до відповідних технологій.
Серед ключових рекомендацій, які, на думку КВУ, мають сприяти більш
ефективному використанню елементів електронного голосування в Україні
варто виділити наступні пункти:
1. На теперішньому етапі державі варто відмовитися від застосування
онлайн-голосування на наступних загальнонаціональних виборах.
Запровадження онлайн-голосування в Україні містить значні ризики, які
можуть поставити під загрозу виборчий процес. Серед ключових загроз:
ризики кібервтручання у вибори з боку Російської Федерації, зростання
рівня використання недоброчесних технологій та потенційна недовіра до
результатів виборів.
2. Компромісом може стати використання онлайн-виборів в рамках
невеликого пілотного проекту в межах окремих територіальних громад або
у віддалених частинах держави.
3. Нормативно-правова база щодо запровадження елементів е-голосування
має відповідати базовим міжнародним стандартам у цій сфері, зокрема,
стандартам Ради Європи про електронне голосування.
4. Реалізації ідеї онлайн-голосування має передбачати здійснення серйозної
підготовчої роботи, яка має розпочатися не раніше, ніж за 1-3 роки до
виборів. До обговорення проекту онлайн-голосування має бути залучено
всі зацікавлені сторони, що сприятиме широкому експертному
обговоренню відповідних ідей. Обговорення проекту має передбачати
регулярні консультації між Комітетом Верховної Ради України з питань
організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального
9. розвитку та містобудування та Міністерством цифрової трансформації
України.
5. У разі запровадження елементів е-голосування має бути організовано
широку інформаційно-просвітницьку кампанію щодо роз’яснення
особливостей нової системи. Метою кампанії має стати зростання
усвідомленості громадян щодо е-голосування та, як наслідок, зростання
довіри до відповідних технологій.
6. При цьому варто відзначити, що позитивні моменти, які передбачає
система онлайн-голосування, можуть бути досягнуті шляхом
використання інших більш простих кроків. Зокрема, в тих питаннях, що
стосуються залучення до виборів більш широкого кола виборців. До
прикладу, для голосування виборців, які проживають за кордоном,
необхідним кроком є збільшення кількості виборчих дільниць, на яких
громадяни України матимуть можливість проголосувати. Це полегшить
процес голосування для зовнішніх трудових мігрантів, які станом на
сьогодні часто не мають можливості фізично дістатися до місць, в яких
відбувається голосування. До прикладу, в 2019 році в Італії голосування
відбувалося лише на 4 виборчих дільницях (при цьому в країні проживає
понад 250 тис. українців).
7. Щодо залучення до голосування молодих виборців, то станом на сьогодні
не існує доказів збільшення явки виборців молодшого віку внаслідок
запровадження онлайн-голосування. Однак можна припускати, що таке
нововведення потенційно збільшить активність молодих виборців, які
природно схильні проявляти зацікавленість у нових формах технічної
взаємодії із державою.
8. На думку КВУ станом на сьогодні більш пріоритетним кроком у
порівнянні із запровадженням онлайн-виборів має стати використання
інших елементів електронного голосування, зокрема, передачі даних щодо
підрахунку голосів із виборчих дільниць за допомогою технічних засобів.
Відповідний проект раніше було розроблено Центральною виборчою
комісією і, за умови його належної реалізації, він може суттєво
пришвидшити процес оприлюднення результатів виборів. Ключовим
пріоритетом в питанні вибори має стати безпека виборчого процесу, тоді
як використання будь-яких технічних засобів може бути можливим лише
в разі забезпечення можливостей їх надійної та ефективності роботи.
