daun

1. 7
Що таке
синдром
Дауна?
Це не хвороба. Це одна з форм
геномної патології. Діти з такою
особливістю відрізняються
зовнішнім виглядом, їм доводиться
довше, ніж звичайним діточкам
набувати деяких навичок.
Жити із цим синдромом дитина буде все
своє життя, потрібно тільки допомогти їй навчи-
тися всьому, що вміє звичайна дитина. У цьому
випадку просто потрібно більше терпіння, уваги
і турботи. Дуже важливим є спілкування зі зви-
чайними дітьми: так набагато легше навчитися
правильно говорити, робити те, що роблять
інші. Наприклад, якщо вчитися малювати разом,
то дитина із синдромом Дауна буде робити це
з кожним разом усе краще і краще. Наочність
впливає на її розвиток дуже позитивно.
Деякі люди вважають, що з такої дитини може вирости
маніяк через те, що в таких дітей спостерігаються часті пе-
репади настрою.
Це хибна думка. Досі не існує жодного випадку, коли б люди-
на із синдромом Дауна зробила злочин. Вони дуже люблять лю-
дей, тому нікому не можуть завдати шкоди. У них є така особ-
ливість — вони дуже швидко втомлюються, через це можуть бути
роздратованими і капризними. У такому випадку потрібно дати
їм можливість відпочити, і після цього людина знову буде в до-
брому гуморі, доброзичливою і комунікабельною. Це не така вже
проблема, чи не так? Ми теж можемо втомлюватися після важко-
го робочого дня і буваємо роздратованими.

2. 8
Існує думка, що діти з таким синдромом народжуються
у батьків, які вели нездоровий спосіб життя.
Це не так. Діти із синдромом Дауна народжуються в самих
різних батьків. І факт появи такої дитини в родині неможливо пе-
редбачити.
Дехто вважає, що, якщо ми погано розуміємо, що каже ця
дитина, нас вона теж не розуміє.
Це не так. Дитина все розуміє, і найголовніше — в неї є велике
бажання спілкуватися. Діточки із синдромом Дауна дуже добрі,
відкриті, дружелюбні, довірливі. Не можна ображати їх, вони
ніколи не зроблять іншим нічого поганого. Спочатку розуміти їх
складно, а саме їхню мову. Але з кожним разом буде набагато
легше — що більше вона буде з тобою спілкува-
тися і розмовляти, то краще говоритиме.
Для того щоб така дитина нас краще ро-
зуміла, слід запам’ятати деякі правила:
Не слід наполягати на продовженні гри.
Таким дітям важко довго концентрувати увагу
на чомусь одному, вони швидко втомлюються
і відволікаються. У такому разі необхідно від­
почити.
Краще показати, ніж сказати «уяви собі».
Це тому, що у звичайних дітей добре розвинена
фантазія і уява, а у таких — ні.
Не слід лінитися зайвий раз повторити
щось кілька разів. Пам’ять у таких діточок гір-
ша, ніж у звичайних. Їм важко запам’ятати ту
інформацію, яку вони щойно почули.

3. 9
Не можна зловживати довірою дити-
ни. Якщо попросити дитину із синдромом
Дауна щось зробити, то вона з радістю усе
виконає, бо дуже добродушна за своєю
природою і цілком довіряє вам. Отже, де-
яким жартам тут не місце.
Кажуть, що ці «сонячні діточки»
завжди щасливі. Це дійсно так?
У цих дітей також є зміна настрою —
їм буває весело, сумно, лячно. Відразу
цього можна й не помітити — бо їхні по-
чуття відрізняються від почуттів зви­
чайних дітей. У процесі спілкування на-
багато краще і легше буде зрозуміти,
чого дитина боїться, що відчуває, чому
радіє найбільше. Усі ми засмучуємося
через різні причини, комусь, напри-
клад, подобається дощова погода,
а комусь — ні.
Як можна називати дитину, у якої
наявний даний синдром?
Якщо потрібно пояснити комусь, що
в дитини є цей синдром, то краще сказати
так: «Це Сергій із синдромом Дауна».
У жодному разі не можна говорити: «Сер-
гій — даун». До кожної дитини потрібно
звертатися на ім’я.
люди з «синдромом Дауна»
Челсі Вернер,
дворазова чемпіонка світу
зі спортивної гімнастики
Джеймі Брюйер,
актриса та модель