міа

1. 6 варіантів сприйняття батьками власних дітей
1. Дитина — радість
Найщасливіші діти, які
приносять радість батькам
уже тільки тому, що вони є,
зі своїми проблемами й
радощами. Це діти, які
відчувають, що їх люблять,
навіть тоді, коли карають.
2. Дитина — тягар
Деспотичний тип виховання пов'язаний із почуттям відчуження й
роздратування. Досить часто такі батьки були знехтуваними у своїх
сім'ях, виховувалися без батьків або з батьками, які не приділяли їм
належної уваги, дотримувалися холодного «спартанського» стилю
відносин із дітьми.
Для емоційних холодних батьків ідеал — дитина, «застібнута на
всі ґудзики». Навколо таких малюків існує лише порожнеча, вони не
мають підтримки, не відчувають, що їх хтось любить, вони
розуміють, що постійно заважають батькам.
Така дитина ризикує потрапити до колонії для неповнолітніх, до
психіатричної лікарні, наркологічної клініки, у товариство злодіїв,
хуліганів.
3. Дитина — обов'язок
Для батьків, у яких росте дитина-обов'язок, дуже важлива
громадська думка.
У безрадісних сім'ях ростуть безрадісні діти. Батьки, які самі
живуть із постійним відчуттям обов'язку й відповідальності, такі самі
риси розвивають і у власних дітей. У таких сім'ях часто відбуваються
руйнівні бунти, коли разом із безглуздими заборонами й не-
скінченними «повинен» змітаються нормальні, природні почуття. У
таких дітей формується відчуття непотрібності, неправильності. З
віком ці дитячі переживання переростають у мстивість, деспотизм,
повну зневіру у власних силах, абсолютну покору.
4. Дитина — надія
«Він(вона) піде моїм стопами» — твердять батьки. Різні
батьківські настанови й сподівання тиснуть на психіку дитини і чітко
обмежують екологічну нішу: що можна, що не дозволено, що
припустимо, що ні... Дитині завчасно приписують певний рівень

2. досягнень і набір моральних якостей. Якщо дитина виправдовує
сподівання, нею задоволені. Якщо ж ні, вона отримує іншу роль: «У
сім'ї не без виродка».
Діти швидко починають розуміти безглуздість досягнення
батьківського ідеалу й «захищаються» хворобами: неврозами,
бронхіальною астмою, гастритами...
Такі діти часто перетворюються на зарозумілих, черствих і
глибоко нещасних дорослих із надмірними амбіціями та претензіями
до всіх навколо.
5. Дитина — заміна
Проблема пов'язана не лише з емоційним станом батьків, а й зі
збільшенням кількості неповних сімей зазвичай з однією дитиною.
Дитина-заміна народжується, а потім і виховується не як самостійна
цінність, а як заміна, тому що в житті матері (батька) бракує близьких
емоційних зв'язків з іншими людьми. Передусім не вистачає інтимних
контактів, відчуття своєї потрібності, товариських і любовних
відчуттів. Батьки не розуміють, що така поведінка негативно впливає
на майбутнє дітей. Так, хлопчики стають поганими чоловіками й
батьками (тому, хто виріс як «чоловік» своєї матері, чоловіком іншої
жінки бути важко). Батьки не в змозі зрозуміти, що любити й володіти
— зовсім різні речі.
«Я тобі все віддала, і ти мусиш мені за це заплатити» — такий
непосильний борг буде пред'явлено дитині після першої її спроби
вступити в самостійне життя, жити й діяти по-своєму.
6. Дитина — іграшка
У цій ситуації самі батьки ще й досі перебувають у ролі дитини, а
виховання онуків беруть на себе бабусі й дідусі. Суперечливе
виховання — дисгармонійне виховання. Бабусі й дідусі зацікавлені в
тому, щоб їхні діти якомога довше не ставали дорослими — поки твоя
дитина від тебе залежить, вона ніде не дінеться. Таких «вихователів»
менш за все хвилюють інтереси маленької дитини. її розігрують як
«козир» у сімейних відносинах. Але настає мить, коли молоді батьки
дорослішають і хочуть взяти на себе відповідальність за свою сім'ю. І
отут настає розплата: руйнуються відносини з дорослими батьками,
з'являються неврози, конфлікти. Та найбільше страждає самооцінка
дитини. її девіз: «Хоч би як я поводилася, вони мене не полюблять».
Дитина шукає будь-які способи привернути увагу дорослих. Одна
дитина може вивчати незрозумілі для неї вірші, інша привертає увагу
за допомогою істерик. Якщо позитивної уваги не вдається одержати,
вона рада й негативній. Що вища в психологічному сенсі наша
самооцінка, то менша у нас потреба в різних «демонстраціях». Усі
диктатори страждали на комплекс меншовартості, що виливається в
постійну жагу до самоствердження, мстивість, ревнощі, гнів,

3. підозріливість, самокатування тощо.
Ознаки низької самооцінки можуть бути різні — від хвороби до
агресії, а бездумна вседозволеність — це не любов, а байдужість і
лінь. У дитини в такому разі не виникає почуття власної цінності.
ПРАВИЛА-ПОМІЧНИКИ
Правило 1 Батьки — перші вчителі
Діти навчаються у своїх батьків. Малюк ще не може зрозуміти
інструкцію, яку ви йому настирливо повторюєте, проте легко копіює
ваші дії, він стає ніби вашою тінню. Тому коли виникне запитання
«Хто тебе так навчив робити (говорити)?» — згадайте про це правило.
Правило 2. Очі в очі
Якщо ви хочете чогось від дитини, переконайтеся, що вона вас
чує. Тут на допомогу прийде саме це правило. Спочатку встановіть
контакт із дитиною поглядом (дитина зверне на вас увагу), підкріпіть
свій контакт дотиком (візьміть за руку або покладіть руки на плечі
дитини).
Правило 3. Усі ми люди
Ми не повинні забувати про те, що в дитини (так само, як і в
дорослих) буває гарний настрій, коли вона грається, легко йде на
контакт, а бувають такі дні, коли нічого не хочеться робити. Ваша
дитина росте. З 2—з-х років починає усвідомлювати своє «Я», з з—4-
х років формується особистість дитини, яка гостро реагує на критику
дорослих. Тому потрібно прислухатися до своїх дітей, бути уважним,
розуміти її.
Правило 4. Обіцянка
Якщо дитина не хоче зараз виконувати ваше прохання, візьміть з
неї обіцянку, що вона зробить це пізніше, але встановіть часову норму
для виконання (це обов'язково). І пам'ятаймо правило перше!
Правило 5. Повторення — основа навчання
Складіть для дитини систему. Повинен бути встановлений режим
на кожен день, і дотримання його залежить від вас. Якщо дитина
зрозуміє, що перед обідом чи прогулянкою потрібно збирати іграшки,
то так і буде. Якщо дитина зрозуміє, що потрібно складати свій одяг
— так і буде.
Правило 6. Менше заборон
«Не бери! Не йди! Не роби! Не заважай!..» Знайомі слова? Саме
ними ви відбиваєте в дитини бажання допомагати. Менше заборон —
більше співпраці з дитиною.
Олена МОКОСЄЄВА, практичний психолог
«Психолог довкілля», – 2016.