Шляхи удосконалення професійної компетентності вчителя

1. «Шляхи удосконалення
професійної компетентності
вчителя»

2. Хто хоче навчитися літати, той спочатку повинен
навчитися стояти, бігати, лазити, навіть танцювати:
не можна відразу навчитися високому польоту...
Ф.Ніцше.
Актуальність визначається:
 Сучасними тенденціями розвитку суспільства
 Зростаючою роллю освіти та необхідністю забезпечити її випереджальне значення для розвитку суспільства
 Сучасними тенденціями розвитку системи освіти
 Необхідністю запровадження інноваційних підходів в навчально-виховний процес
Мета – формування професійних компетенцій педагога для здійснення постійного професійного
розвитку, самовдосконалення в умовах особистісно-зорієнтованого навчання.
Завдання :
 Систематизувати знання щодо:
 нової ролі, функцій та установок учителя в умовах сучасної школи;
 сутності понять «компетентність педагога», «компетенції вчителя», «компетентний учитель»;
 педагогічної майстерності учителя як найвищого рівня навчання і виховання;
 шляхів застосування особистісно-зорієнтованого навчання для професійного розвитку педагога;
 шляхів формування і удосконалення професійної компетентності педагога, динаміки його професійного
розвитку;
 структури професійної компетентності педагога, її складових (традиційних та інноваційних);
 рівнів професійної компетентності педагога та основних навчальних потреб відповідно до кожного з
рівнів.
 Сформувати вміння (навички):
 усвідомлювати власний рівень професійної компетентності й педагогічної майстерності;
 здійснювати оцінку своїх професійних компетенцій;
 визначати шляхи професійного розвитку;
 забезпечити розвиток зазначених компетенцій.
 Розвинути установки до:
 самовдосконалення, самомотивації постійного професійного розвитку;
 інноваційності мислення;
 креативності;
 рефлексії власної професійної діяльності.

3. Стадії життєвого і професійного
шляху особистості
 Перша стадія – пробудження (від народження до
14 років), у процесі якої поступово розвивається
ідентифікація особистості із професійними ролями,
формуються професійні уподобання та здібності
 Друга стадія – дослідження (15 років – 24 роки) індивід
намагається випробувати свої сили у різних ролях і
перевірити реальні власні професійні можливості, що
включає попередній вибір, спроби реалізації Я-концепції,
пошук поля діяльності в професійному житті
 Третя стадія – консолідації (25 років – 44 роки)
характеризується прагненням людини забезпечити у
знайденому професійному полі стійку особистісну позицію
 Четверта стадія – збереження (45 років – 64 роки)
професійний розвиток йде в одному визначеному напрямку в
межах визначеного поля
 П’ята стадія – спаду (із 65 років) відбувається поступовий
перехід від професійного життя, освоєння нових соціальних
ролей

4. Професійна компетентність
педагога
система професійних знань, умінь і навичок
+
забезпечення мобільності (рухливості) та поповнення
професійних особистісних знань
+
гнучкість застосовуваних методів теоретичної та способів
практичної діяльності ПК
+
критичність мислення
+
саморефлексія; прагнення до безперервного професійного
зростання

5. Соціальна
Психолого-
педагогі
чна
Управлін
ська
корпоративн
а
Валеологічна
Інформаційно-технологічна
Модель
ПК
учителя
Комуніка
тивно-си
туативна
Спеціальна методичн
а
Загально
культурна
Рефлексивно-
аналіти
чна
Аутопси
хологічна
Елементи професійної компетентності вчителя
Схема 1
Традиційні та інноваційні компоненти професійної компетентності
педагога

6. Інноваційні компоненти
в сучасній управлінській
компетентності вчителя
• педагогічна діагностика;
• рефлексія навчання;
• проектування освітніх систем;
•конструювання навчального
процесу

7. Елементи професійної компетентності вчителя:
 спеціальна компетентність у галузі дисципліни, що
викладається;
 методична компетентність у галузі засобів формування
знань, умінь і навичок;
 комунікативно-ситуативна;
 соціальна;
 психолого-педагогічна компетентність у сфері навчання;
 аутопсихологічна компетентність
 загальнокультурна компетентність;
 інформаційно-технологічна компетентність;
 валеологічна компетентність;
 рефлексивно-аналітична;
 компетентність у спільній творчості;
 управлінська

8. П’ятирівнева шкала (етапи) професійної
компетентності педагога
Адаптивний
Локально-
моделювальний
Системно-
моделювальний
Творчийiv
ІІІІ
І
Рівні професійної
компетентності вчителя
Репродуктивн
ий
v

9. РІВНІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА
Рівень ПК Критерії результативності педагогічної діяльності вчителя
Репродуктивн
ий
(дуже
низький)
Педагог здатний розповідати учням те,
що знає сам. Мету занять визначає стихійно,
без урахування підготовленості учнів.
Навчальну літературу використовує
мінімально. Зміст навчального матеріалу
обирає стихійно. Переважають традиційні
методи одностороннього пояснення, учні
пасивно сприймають інформацію. Елементи
організаційної структури заняття не
обґрунтовані, не чіткі.

10. Адаптивний (низький)
Вміє пристосовувати своє повідомлення
до особливостей аудиторії. Мету і
структуру заняття обирає адекватно до
рівня розвитку учнів, проте не варіює
методи навчально-пізнавальної діяльності.
Методи активізації застосовує рідко.

11. Локально-моделювальний
(середній)
Володіє стратегією навчання учнів за окремими
розділами курсу. Мета і завдання діяльності
обґрунтовані, але не визначені рівні засвоєння
учнями бази знань і відповідних форм і методів
роботи. Переважають традиційні методи і
прийоми навчально-пізнавальної діяльності.
Активізація роботи учнів здійснюється без
глибокого дидактичного обґрунтування.

12. Системно-моделювальний
(високий)
Володіє стратегією навчання учнів ЗУУ. Мету,
завдання і структуру занять обирає з урахуванням
особливостей учнів, ролі навчального матеріалу,
між предметних зв’язків. Моделює рівень
засвоєння з теми, форми і методи навчально-
пізнавальної д-ті. Зміст викладає відповідно до
мети. Переважають проблемні методи навчання,
що відповідають потребам, мотивам і інтересам
учнів.

13. Творчий
(дуже високий)
Використовує стратегії перетворення свого
предмета як спосіб формування особистості учня.
Мета, завдання і структура занять відповідають
потребам формування технологічного мислення
учнів. Диференційований та особистісно-
зорієнтований підходи. Методи навчально-
пізнавальної д-ті підкорені реалізації
алгоритмічно-дієвого і творчого рівнів знань.

14. Шляхи формування та удосконалення ПК учителя
Той, хто звертаючись до старого, здатен відкрити нове, гідний того, щоб бути вчителем
(Китайська мудрість)
 виявлення здібностей, нахилів, спеціальної компетентності, ціннісних орієнтацій
 та напрямів, перспектив особистого зростання, чинників, що перешкоджають
навчанню, розвитку і саморозвитку педагога.
 створення особистої позитивної «Я-концепції»,
 інноваційний підхід до удосконалення професійної компетентності як у курсовий,
так і міжкурсовий період. рефлексія і аналіз власної діяльності, через об’єктивну оцінку
прийти до самореалізації
 самовдосконалення
 виявлення та впровадження продуктивних технологій навчання й виховання
 відвідування уроків керівника-методиста, відкритих уроків, участь у шкільних конкурсах,
творчих дискусіях, методичних мостах,
 складання плану самовдосконалення професійної компетентності
 створення учителем власної бази кращих сценарію уроків, цікавих прийомів, знахідок
на уроці
 цілеспрямована систематична робота над методичною темою
 акумуляція і застосування на практиці результатів інноваційного педагогічного досвіду
 самовиховання
 кооперативна професійна взаємодія з колегами,
 збір та укладання творчого портфоліо вчителя
 ведення щоденнику рефлексії,
 оприлюднення індивідуальних наробок на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях,
 консультування
 робота з наставником

15. ФОРМУЛА ВДОСКОНАЛЕННЯ
ПК ВЧИТЕЛЯ
професійна підготовка професійна д-ть
самоосвіта творчість

16. Причини синдрому
професійного вигорання:
 Тісне та постійне спілкування з людьми, переважно в
складних ситуаціях (
 - Надмірне залучення людини до потреб
клієнтів,бажання будь-що допомогти, занадто
глибоке співчуття та співпереживання іншим;
 - Залежність від сторонньої оцінки, коли досягнення
результату є не очевидним відразу
 - Відсутність професійної мотивації
 - Конфлікти та конкуренція всередині колективу;
 - Дисбаланс у внутрішніх цінностях людини,

17. Поради психотерапевта:
 Пам'ятайте, робота - це засіб, а не мета.
 - Спілкуватися поза роботою. Знайти хобі, яке може об'єднати
вас з іншими.
 - Займатися спортом.
 - Ходити у відпустки та відпочивати на вихідних.
 - Правильно планувати робочий час (читати літературу по тайм-
менеджменту, відвідати тренінг) та не брати роботу додому.
 - Прийняти відповідальність за свій хороший настрій (дивіться,
читайте, говоріть, думайте тільки позитивне).
 - Спробувати поставитись до роботи, як до гри.
 - Існує думка, що роботу варто змінювати що сім років.
Можливо, варто замислитися?

18. Тим, хто вже помітив тривожні
маячки…
 - Взяти тайм-аут - максимально змінити
обстановку.
 - Прописати плюси й мінуси теперішньої роботи, це
допоможе більш відсторонено і об'єктивно оцінити
ситуацію.
 - Якщо вирішили змінити роботу - міняйте, але не
на аналогічну в сусідньому офісі.
 Частіше бувати на природі.Люди, які часто
працюють на землі, теж менше схильні до
вигорання.
 - звернутися по кваліфіковану допомогу
 "Головне – розвантажуватися!

19. Фази робочого вигорання
 - напруження (конфлікти з колегами та керівництвом,
бажання змінити роботу, усі учні здаються важкими, очікування
неприємностей);
 - економія емоцій (спроби скоротити час спілкування з
учнями, робочий час та обов'язки взагалі, не брати роботу
близько до серця, спілкуватися виключно "у справі", намагання
не виявляти цікавості до особистостей інших людей, нікого на
роботі не хочеться чути й бачити, позиція "від мене тут нічого не
залежить");
 - виснаження (неможливість дати учням і колегам
зворотній зв'язок, навіть коли потрібно, не сприйняття настрою
інших людей, робота "на автоматі", постійне роздратування,
різкий контраст з тим, як працювалося раніше

20. Посередній учитель
розповідає.
Хороший учитель пояснює.
Кращий учитель демонструє.
Творчий учитель надихає.