1. (7 листопада 1913— 4 січня 1960)

2. Ні з чим не зрівняти
образ гордої людяності…
(Альбер Камю)

3. Дитячі роки
Французький есеїст, письменник
і драматург Альбер Камю народився в Мондові
Алжир, в родині сільськогосподарського
робітника Люсьєна Камю, який загинув на Марні під час
першої світової війни, коли Альберу було
менше року. Незабаром після цього в його матері, Катрін
Сентес, малограмотної жінки
іспанського походження, трапився удар, в результаті якого вона
зробилася напівнімою. Сім'я переїхала до Алжиру, до бабусі та
дядька-інваліда, і,щоб прогодувати родину, Катрін змушена була
піти працювати служницею.Незважаючи на надзвичайно важке
дитинство, Альбер не замкнувся в собі. Дитячі
враження залишили глибокий слід в душі - людини і художника.

4. Я бунтую, отже ми існуємо…
(Альбер Камю)

5. Зміст творчої програми Альбера Камю
Образ античної міфології Твори
1.”Етап абсурду” Сізіф, що мусив терпіти “Міф про Сізіфа” (1942)
абсурдність людського віковічну муку безглуздої “Сторонній” (1942)
існування праці. “Калігула” (1944)
“Непорозуміння” (1944)
2. “Цикл бунту” Прометей, покараний, але “Чума” (1947), “Стан
моральний опір людини незламний богоборець. облоги” (1948),
абсурдному світові “Праведники” (1950),
“Бунтівна людина” (1951)
3. “Цикл любові” Немезіда, образ, що втілює у Мали представляти роман
ствердження любові як собі ідеї “міри” та “Перша людина”, п’єса “Дон
найголовнішої цінності справедливості. Фаус”, філософське есе про
життя античну богиню Немезіду.

6. Творче надбання

7. Виявити абсурдність життя – аж ніяк не
завершення, а тільки початок… Нас
цікавить власне не це відкриття, а його
наслідки й правила поведінки.
(А. Камю)

8. • Під час німецької окупації Франції бере
активну участь в русі Опору, працює у
підпільній газеті "Битва" ("Le Comat"), що
видавалася в Парижі. Камю працює над завершенням повісті
"Сторонній" ("L'Etranger", 1942).
• Після закінчення війни деякий час продовжує працювати в
"Битві", яка тепер стає офіційною щоденною газетою. Однак
політичні розбіжності між правими і лівими змусили Камю, який
вважав себе незалежним радикалом, у 1947 р.
залишити газету. У тому ж році виходить
третій роман письменника, "Чума" ("La Реste"), історія епідемії
чуми в алжирському місті Орані; в переносному сенсі, однак, "Чу
ма" - це нацистська окупація Франції і, ширше, символ смерті
і зла. Темі універсального зла присвячено й"Калігула"
("Caligula", 1945), кращій, за одностайною думкою критиків, п'єсі
письменника. "Калігула", в основу якої лягла книга Светонія "Про
життя дванадцяти цезарів", вважається значною віхою в історії
театру абсурду.

9. Франція, Париж
1940 рік

10. Підйом, трамвай, чотири години у конторі чи на
заводі, обід, трамвай, чотири години
роботи, вечеря, сон, понеділок, вівторок, середа
, четвер, п’ятниця, субота, усе в тому ж ритмі –
ось шлях, яким легко рухатися день у день.
Проте колись постає питання: “ Для чого?”

12. П'єси
Розповіді * Непорозуміння (фр. Le Malentendu) (1944)
* Калігула (фр. Caligula) (1945)
* Вигнання і царство (фр. L'Exil et le * Облогове положення (фр. L'Etat de siege)
royaume) (1957) (1948)
* Невірна дружина (фр. La Femme adultere) * Праведники (фр. Les Justes) (1949)
* Ренегат, або Збентежений дух (фр. Le * Реквієм по черниці (фр. Requiem pour une
Renegat ou un esprit confus) nonne) (1956)
* Мовчання (фр. Les Muets) * Біси (фр. Les Possedes) (1959)
* Гостинність (фр. L'Hote)
* Іона, або Художник за роботою (фр. Jonas
ou l'artiste au travail)
* Зростаючий камінь (фр. La Pierre qui
pousse)
Романи
* Чума (фр. La Peste) (1947)
* Перша людина (фр. Le premier homme)
(незакінчений, опубліковано посмертно в
1994)

13. “Злидні не дозволяли мені повірити, що все
гаразд в історії і під сонцем; сонце навчало
мене, що історія – це ще не все. Змінити
життя – так, але тільки не світ, який я
обожнював”

14. • У 1957 р. Камю був нагороджений
Нобелівською премією "за величезний внесок у літературу», де
висвітлив значення людської совісті. Вручаючи
французькому
письменникові премію, Андерс Естерлінг, представник Шведської акад
емії, відзначив, що
філософські погляди Камю народилися в гострому протиріччі між
прийняттям земного існування
та усвідомленням реальності смерті". У своїй промові Камю сказав, що
його творчість грунтується на прагненні "уникнути відвертої брехні та
протистояти гнобленню".
Коли Камю отримав Нобелівську премію, йому було всього 44 роки і
він, за його власними словами, досяг творчої зрілості; у
письменника були широкі творчі плани,про що свідчать записи у
блокнотах та спогади друзів. Однак планам цим не судилося збутися:
на початку 1960 р. письменник загинув в
автомобільній катастрофі на півдні Франції.

15. “Ось молодий письменник, який з перших кроків
проник у саме серце сучасного світу”, - так
представляв Альбера Камю відомий французький
літературний критик і письменник А. Моруа

16. Щедрость по отношению к будущему - это умение
отдавать все, что связано с настоящим.
Без отчаяния к жизни нет и любви к жизни
Свобода - это, в первую очередь, не привилегии, а
обязанности.
Зло, существующее в мире, почти всегда результат невежества,
и любая добрая воля может причинить столько же ущерба, что
и злая, если только эта добрая воля недостаточно просвещена

17. • Сам Камю не вважав себе ні філософом, ні, тим більше,
екзистенціалістом. Проте роботи представників цього
філософського напряму мали на творчість Камю великий
вплив. Разом з цим його прихильність екзистенціалістській
проблематиці обумовлена ​і важким захворюванням (а
значить, і постійним відчуттям близькості смерті), з яким
він жив з дитинства.
Вищим втіленням абсурду, за Камю, є різноманітні спроби
насильницького поліпшення суспільства - фашизм,
сталінізм і т. п. Будучи гуманістом і антиавторитарним
соціалістом, він вважав, що боротьба з насильством і
несправедливістю «їх же методами» можуть породити
тільки ще більші насильство і несправедливість .
•

18. Філософія Камю
У центрі художнього світу
ідея абсурду
Історія одвічні криваві трагедії
Світ “ світ без Бога”, а отже, без вищого смислу й без вищої мети
Смерть позбавляє людське існування будь-якого сенсу
Людина
Повинна усвідомлювати свою гірку долю й не скоритися
абсурдному світу
бунт проти абсурду утворює зміст “ істинного буття” людини і
має бути спрямований на ствердження моральних цінностей

19. само природно як я навчився
дихати, я засвоїв, що любов
до рідної землі може
розширити свої межі, при
цьому не вмираючи. Врешті-
решт я відчуваю себе
європейцем саме тому, що
люблю мою країну”

20. • В місто Оран приходить страшна хвороба чума (в переносному сенсі
автор має на увазі фашизм і взагалі будь-яке лихо). Звичайний лікар
Бернар Ріє помічає небезпеки - щури можуть розносити
інфекцію, почнуть хворіти люди.Якщо вжити заходів раніше, тоді для
людей небезпека буде менше. Але ті, від кого залежить прийняття
рішень, чогось вичікують. Може, щоб не сіяти паніку, а може, щоб не
відволікатися від сьогоднішніх справ - адже проблема ще не
гаряча, може, все і так пройде ... Що робити? Доктора Ріє ніхто не
примушує нічого робити - він не може бити на сполох, не створювати
санітарних дружин ... Але він це робить.
Альбер Камю через метафору, алегорію показав у романі зло, яке
завжди існувало в середовищі людей. Життя людства супроводжували
війни, вбивства, завжди існували нечесність, лицемірство, підлість. На
жаль, це нікуди не зникло. Дійсно, роками може дрімати десь у засіках
«бацила чуми», а коли вирветься, то накоїть бід.Вирвався фашизм - і
«зачумив» навколо себе народи і держави. Була війна, було багато
смертей. Але люди протистояли цьому злу. І, врешті-решт, зло
подолали і відчули себе людьми. Не зачумленими людьми, «а людьми
здоровых и чистых тел» (цитата В. Вітмена). Радість перемоги над
злом, над хворобою, над безсиллям - це радість цієї перемоги! Заради
цього варто жити!
•

21. Задум роману “ Чума”
Абсурдність буття
“Виявити абсурдність життя – аж ніяк не завершення, а тільки
початок… Нас цікавить власне не це відкриття, а його наслідки й
правила поведінки, що з нього випливають.”
Активний опір злу
“ Усі борються – кожен по-своєму. Боягузтво – лише у тому, аби
стати навколішки.”

22. “ Якщо вільно зобразити ув’язнення через
інше ув’язнення, то й вільно зобразити будь-
який реально існуючий предмет через щось
неіснуюче?”
(Д. Дефо)

23. Чума
німецька окупація

24. “ Чума”
роман-притча
“хроніка” «притча»
написана насичена широкими
безпосереднім
учасником подій
філософсько-
моральними
узагальненнями й
складною символікою

26. “За допомогою чуми я хочу передати умови
ядухи, від якої ми страждали, атмосферу
небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді.
Водночас я хочу розповсюдити це “тлумачення
на існування в цілому”

28. На заплановану останню “ сходинку ”
письменнику піднятися не судилося
4 січня 1960 року Альбер Камю загинув у
автомобільній катастрофі.

29. “Митець у своїй творчості може переживати і успіхи, і
поразки. Однак якщо він може сказати, що внаслідок його
тривалих зусиль стало менше рабства й неволі, які
тяжіють над людьми, тоді він якоюсь мірою виправданий
і заслуговує, можливо, прощення”