Раціональне використання водних ресурсів Зниження втрат води

1. Раціональне використання водних ресурсів
Зниження втрат води
2005 рік розпочав проголошене Організацією Об’єднаних Націй Всесвітнє
десятиріччя дій “Вода для життя”, щоб об’єднати зусилля міжнародної спільноти
для вирішення проблеми збереження водних ресурсів, забезпечення прісною
водою населення, яке не має доступу до неї.
Декада 2005-2015 рр. мала зосередити увагу на питанні: Вода - для життя,
тому що криза водних ресурсів становить загрозу щодо виживання нашої планети.
2015 рік завершує проголошене десятиріччя дій, тому варто проаналізувати
чого ми досягай, зокрема в нашій країні, нашій області? Які зміни відбулись за цей
період? Які проблеми залишились, на що необхідно першочергово звернути увагу.
Тематика Всесвітнього дня води цього року пов’язана із зменшенням
кількості якісних водних ресурсів у світі і присвячена темі «Вода та сталий
розвиток».
Сталий розвиток іншими словами -це збалансований розвиток.
Сутність сталого розвитку водних ресурсів, полягає в тому, що природні
джерела повинні бути використані такими способами, які б забезпечували їхню
придатність для майбутніх поколінь.
Сталий розвиток джерел вимагає, щоб ми не порушували гідрологічний
цикл, споживаючи водні ресурси, які при такому користуванні не вичерпувалися б
протягом тривалого часу.
Водніресурси в системі забезпечення сталого розвитку України є
стратегічним і життєво важливим природним ресурсом. Наша держава володіє
значним водоресурсним потенціалом, який тривалий час використовувався
нераціонально, що пов’язано з уявленням про його невичерпність.
Охорона вод— це система заходів, спрямованих на запобігання та усунення
наслідків забруднення, засмічування і виснаження вод. Охорона води передбачає
встановлення видів та значень показників водоспоживання та водовід ведення, а
також якості води. Вона передбачає розробку методів і засобів очищення стоків,
контроль якості води та стоків.
Охорона і раціональневикористання водних ресурсів включає: -очищення
поверхневого стоку з селитебних територій,будівництвосистем
водовідведення в містах та у сільських населених пунктах, покращення стану
зон санітарноїохорони джерел водопостачання;
-благоустрій водоохоронних зон та прибережнихзахиснихсмуг водних
об'єктів;
-захист джерелпитного водопостачання від шкідливого впливу тваринницькихі
птахівничихпідприємствта інших сільськогосподарськихоб'єктів, що
створюють загрозу забруднення вод;
-розчищення русел річок і дна водосховищ;
-укріплення берегів річок і водосховищ;
-державний моніторингстану водних об'єктів, вода якихвикористовується для
питного водопостачання.

2. У результаті здійснення цих заходів, а також заходів, передбачених
Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства, іншими
загальнодержавними та цільовими програмами, зменшиться потрапляння
забруднюючих речовин у водні об'єкти - особливо джерела питного
водопостачання.
При цьому планується, що до 2020 року переважно буде припинено
надходження у водні об'єкти неочищених і недостатньо очищених стічних вод.
Тому на сучасному етапі виникла необхідність формування і здійснення
державної політики сталого водокористування, яка дасть змогу у визначені терміни
вирішити комплекс нагальних проблем.
З одного боку, як і раніше, слід забезпечувати задоволення життєво
важливих потреб галузей економіки і населення у водних ресурсах, з іншого - ці
потреби повинні відповідати можливостям природи.
В цьому і полягає суть раціонального використання водних ресурсів.
Візьмемо для прикладу головне джерело води для України - річку
Дніпро. Створення великих водосховищ на Дніпрі з метою забезпечення
електроенергією та водою промислових центрів Криворіжжя і Донбасу, а
також зрошення сільгоспугідь Причорномор'я і Криму разом з тим призвело
і до негативних екологічних наслідків.
Це і затоплення великої території, в т.ч. численних археологічних ділянок,
руйнування цінних екосистем і риболовних угідь — перетворення
екосистеми з річкової на озерно-річкову з відповіднимсповільненням
водообміну та самоочищення води, виникнення застійних зон з порушенням
балансу поживнихелементів і річкових відкладень, поява хвороб, що
переносяться москітами, ерозію ґрунтів,зміна температурногорежиму
тощо.
Дослідження впливу великомасштабнихводних проектівна навколишнє
середовище і їхніх соціальних наслідків продемонстрували б нагальну
необхідність ефективних охоронних проектів невеликого масштабу.
Міжнародний досвід з управління воднимиресурсами свідчить про те ,
що сталість водного господарства залежить від чіткого розподілу
відповідальності і механізмів фінансування.
Необхідна державна підтримка , прозорі механізми плати за водні
послуги, розширення державно-приватного партнерства у вирішенні водних
проблем.
Програма раціонального і комплексного використання, а також охорони
водних ресурсів у територіальному та галузевому напрямах повинна здійснюватись
багатьма міністерствами й відомствами, а також безпосередньо кожним
виробником.
Потрібно вишукувати ресурси шляхом використання підходів, пов’язаних із
заміщенням затрат, які враховують місцеві кліматичні, екологічні й соціальні умови
і принцип "платить забруднювач".

3. Я окремо зупинюсь на одній з найважливих складових сталого розвитку в
галузі водних ресурсів - це зменшення витрат води і як вирішується ця проблема в
Україні.
Ця проблема вимагає свого вирішення на всіх напрямках :
-перш за все, це розроблення законодавчих і нормативних актів з
удосконалення чинного законодавства, механізмів їх впровадження і
дотримання.
Так прийняття Загальнодержавної програми розвитку водного господарства
та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року,
прийняття закону «Про аквакультуру» і внесення змін до Водного кодексу України,
зокрема 49 і 51 статтей, -спрямовані на вирішення проблеми. В нашій області
напрацьований механізм втілення їх в життя.
Регулювання стоку ставками і водосховищами є необхідним заходом по
надійному забезпеченню господарств водою в умовах надто великої сезонної
нерівномірності її використання.
Паспортизація водних об’єктів з встановленням об»ємів води в них, надання в
оренду водойм як цілісного комплексу - вода-земля-ГТС, встановлення режимів
роботи водосховищ, встановлення лімітів використання води - в цілому всі ці
заходи спрямовані на недопущення безгосподарного використання води і
збереження водних ресурсів.
Стимулює до цього і Податковий кодекс, тобто включається і фінансовий
механізм.ст.. ПКУ Передбачає, що рентна плата за спеціальне використання води
у разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує,
сплачується у двократному розмірі.Також у разі перевищення водокористувачами
встановленого річного ліміту використання води рентна плата сплачується у
п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад
встановлений ліміт використання води, За відсутності у водокористувача дозволу
на спеціальне водокористування рентна плата справляється за весь обсяг
використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.
Тому встановлення лічильників води на водозаборах, контроль
водокористувачів за дотриманням встановленого ліміту приводить до економії і
зменшення витрат води - кожен господар рахує свої гроші і лити без міри воду не
буде.
Один з факторів, що впливає на гідрологічний режим річок і
призводить до вичерпання, зменшення водності річок і навіть до їх
зникнення - це надмірне зарегулювання річок.
ВКУ передбачає обмеження на створення штучних споруд в басейнах
річок.Стаття 82 регламентує «забороняється споруджувати в басейні
річки водойми загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в
розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у 20 років.
Однак вимога ВКУ не виконується.

4. -Принципи сталого розвитку передбачають впровадження
інтегрованих підходів в управління водними ресурсами
Екологічно безпечне водокористування, збереження водних ресурсів для
майбутніх поколінь значною мірою визначається управлінськимипідходами..
З метою застосування європейського досвіду БУВР Південного Бугу разом з
науковцями в рамках проекту «Посилення управління басейном П.Бугу» за
підтримки Шведського агентства з міжнародного розвитку розроблено План
управління цим річковимбасейном, який складається з 2 частин: аналізу стану
і програми заходів.
Варто сказати при цьому, що для Кіровоградської області це має велике
значення: 63% території нашої області відноситься до басейну П.Бугу, басейн
якого належить до малозабезпечених водою регіонів України. І всі проблеми, що
вирішуватимуться стосуються і нас.
На якість води поверхневих вод басейну П.Бугу значною мірою впливає
господарська діяльність, в першу чергу скиди стічних вод.
Для вирішення проблем є плюси і мінуси:
Плюси- річка суто українська, відсутня важка промисловість. Мінуси -
надмірне зарегулювання річки, застаріла інфраструктура комунального
господарства, надмірна розорюваність земельних угідь.
Для збереження і відновлення малих річок та водних об»єктів необхідно ще
прийняти районні програми, удосконалення правового режиму водоохоронних зон
і прибережних смуг водних об»єктів, дотримання в ньому режиму господарювання.
Якщо розглянути проблему в розрізі галузей господарства, то за
відношенням до водних ресурсів поділяються на споживачів і користувачів води.
Споживачі забирають воду з джерела водопостачання, використовують її
для виготовлення продукції, а потім повертають, але вже в меншій кількості й
іншої якості.
Користувачі води не забирають, а використовують її як середовище(водний
транспорт, рибальство, спорт тощо), або як джерело енергії(ГЕС). Проте і вони
можуть змінювати якість води(наприклад, водний транспортзабруднюево^) ^ с//-
,
Щодо зменшення втрату системах питного водопостачання.
Питне водопостачання України майже на 80 відсотків забезпечується за
рахунок поверхневих вод. Якість води у поверхневих водних об'єктах є
вирішальним чинником санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Водночас більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже
забруднених.

5. Україна в цілому має значні ресурси підземних вод, на базі яких може бути
організовано питне водопостачання, але вони розподілені за регіонами вкрай
нерівномірно.
Дуже гостро стоїть питання раціонального використання питної води. Не
дивлячись на її дефіцит , непродуктивні втрати по даним експертних оцінок ,
складають більше 30%.
Через незадовільний технічний стан та зношеність основних фондів і
застосування застарілих технологій та обладнання в системах питного
водопостачання та водовідведення міст в окремих регіонах ускладнена санітарно-
епідемічна ситуація внаслідок низької якості питної води, відбуваються
нераціональні втрати води.
Четверта частина очисних споруд водопровідної мережі, кожна п'ята насосна
станція та половина насосних агрегатів відпрацювали нормативний строк
експлуатації, що призводить до підвищених витрат електричної енергії та
збільшення собівартості перекачування стоків. Тому реконструкція і модернізація
систем водопостачання і споруд очистки актуально для нашої області.
На господарсько-питніпотреби в області забрано - 19,31 млн.м3 -21%
від усієї забраної води.
Відповідно до програми державного моніторингу довкілля в частині
здійснення Держводагентством контролю за якістю поверхневих вод на
території Кіровоградської області здійснюються спостереження на 4
питних водозаборах.
За результатами гідрохімічних вимірювань встановлено, що якість
поверхневої води в контрольних створах відповідала нормативам екологічної
безпеки для водойм господарсько - питного водопостачання визначеним
СанПІН №4630-88 за винятком в окремих випадках таких показників, як
БПКп, ХСК, магній, лужність, сухий залишок, залізо та жорсткість.
Значення коефіцієнту забрудненості ( Кз ) у всіх створах
спостереження коливається від 1,06 до 1,27 , що відповідає за рівнем
забрудненості — слабко забрудненим водам (умовно чистим).
Зменшення витрат води у промисловості.
З розвитком промисловості річки й озера стали все більше
забруднюватися викидами недостатньо очищених стічних вод,
промисловими відходами і термічними водами гідроелектростанцій .
Промисловість використовує близько 20% споживаної людством
прісної води.
В області промисловість використовує 16% від усієї забраної свіжої
води.
Протягом 2014 року в області використано всього свіжої води 92,82
З з
млн.м в тому числі: на господарсько-питні — 19,31 млн.м , виробничі — 14,95
З з
млн.м ; сільськогосподарське водопостачання — 2,411 млн.м ; для потреб
З з
зрошення - 1,334 млн.м ; для потреб риборозведення — 54,75 млн.м ; на інші
потреби - 0,087 млн.м. Для перерозподілу стоку використано142,2млн. м
води.
В 2014 році загальне водовідведення по області склало 95,60 млн.мЗ, в
тому числі: 90,01 млн.м - скиди зворотних вод в поверхневі водні об’єкти,

6. 3,89 млн.м3 - на поля фільтрації, у вигріб або на рельєф місцевості, інші на
поповнення підземних вод.
За результатами проведеного аналізу визначено, що із 90,01 млн.м3
зворотних вод скинутих у поверхневі водні об’єкти: 4,276 млн.м3 - 4,7%
забруднені недостатньоочищені, 65,11 млн.м3 — нормативно чисті, що не
потребують очистки та 20,62 млн.м3 — води нормативно-очищені, що
пройшли очистку на біологічних та механічних очисних спорудах. В
порівнянні з попереднім 2013 роком, зменшився обсяг скиду забруднених
зворотних вод у поверхневі водні об’єкти майжена 11,4 % з 4,77 млн.мЗ до
4,27 млн. мЗ.
Головним напрямом захисту водного середовища в промисловості є перехід
підприємств до роботи за схемою замкнутого циклу водопостачання, коли
підприємство після очищення власних стічних вод повторно використовує їх у
технологічному циклі, й забруднені стічні води взагалі не потрапляє у водойми. В
області є такі підприємства з системами оборотного водопостачання (
Укрнасоссервіс, ТОВ ВКФ Велта, ПАТ Червона зірка, Кіровоградолія, ТОВ
«Побужський феронікелевий комбінат тощо) .Значно зменшується обсяг забору
поверхневих вод.
Діючими в Україні законами передбачається, що для різних
народногосподарських потреб має використовуватися вода певної якості.
Недопустимо, наприклад, використовувати питну воду для охолодження блоків
ТЕС, забороняється скидати у водойми стічні води, які містять цінні відходи, що
можуть бути вилучені шляхом раціональної технології.
Також ефективне впровадження екологічних паспортів підприємств, що
шкідливо впливають на стан довкілля, впровадження фінансово- економічних
механізмів підтримки господарюючих суб»єктів, які прагнуть зменшити шкідливий
вплив на довкілля, впроваджують і розвивають новітні ресурсозберігаючі
технології.
зменшення витрат води в енергетиці:
-Забезпечення повного виконання екологічних вимог при експлуатації
ТЕС - забезпечення санітарних попусків та дотримання необхідних
режимів рівнів води водосховищ, врахування оцінки впливу ТЕС на
довкілля .
- зменшення витрат води у сільському господарстві:
У сільському господарстві, що є основним споживачем води, слід
запровадити сувору економію води, раціональне її використання. Так, зміна
суцільного поверхневого поливу на зрошувальних землях дощуванням або
крапельним поливом дозволяє отримувати ті ж врожаї при витратах води у 5- 7
разів менших.

7. В області на сьогодні облаштовані системи краплинного зрошення на площі
більше 500 га, також господарства закуповують сучасну дощувальну техніку, яка
розрахована на економне споживання води.
Зменшення кількості пестицидів, фосфатів, нітратів у водоймах можна
досягти частковою зміною хімізації сільського господарства біологічними методами
боротьби із шкідниками й хворобами рослин, чітким дотримуванням сівозмін,
введенням більш продуктивних і стійких до хвороб і шкідників сортів рослин.
ВИСНОВОК
Основні напрями діяльності і заходи, спрямовані на
охорону водних ресурсів та реабілітацію водних басейнів в
області.
нормування якості води, тобто розробку критеріїв щодо її придатності для
різних видів водокористування;
- скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдосконалення
технологічних процесів; ч - очищення стічних вод.
Тому, перш за все, слід направити зусилля на:
в найближчі роки припинити скид в ріки і водойми неочищених стічних вод;
не допустити нове промислове будівництво, не пов'язане безпосередньо з
задоволенням потреб населення у містах і населених пунктах з підвищеним рівнем
забруднення природного середовища, першочергово здійснити в них
реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв із застосуванням
новітніх технологічних процесів;
здійснювати контроль за вибором видів, норм, термінів та методів внесення
отрутохімікатів і добрив, обробкою зерна і посівів ядохімікатами, за термінами
проведення поливів культур в ув'язці з термінами внесення добрив і обробки
посівів отрутохімікатів;
послідовно впроваджувати контурно-меліоративну організацію територій
сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності. Комплексне
здійснення цих заходів потребує диференціації сільськогосподарських угідь за
еколого-технологічними групами залежно від крутості схилів, припинення
використання у складі орних земель схилових, піщаних, кам'янистих та інших
малопродуктивних земель. Слід залужити ці землі з подальшим використанням їх,
як сіножатей та пасовищ, а найбільш еродовані землі відвести під суцільне
заліснення;
здійснити перехід до економічних методів управління
природокористуванням, економічно стимулювати раціональне використання
водних ресурсів, екологічно чисті виробництва, підприємства по переробці
промислових та побутових відходів;
забезпечити невідворотність відповідальності та відшкодування збитків,
заподіяних діяльністю, що супроводжувалась порушенням чинного законодавства;

8. Керуючись чинним законодавством на землях водного фонду здійснювати
відповідну водоохоронну діяльність. Прибережні захисні смуги річок і водойм
стануть надійним захистом від замулення і забруднення.
Для забезпечення якісною питною водою населення в ряді міст і населених
пунктів області необхідно впровадити сучасні методи до очистки підземних вод.
Генеральна стратегія в галузі охорони водних ресурсів в усіх країнах світу
передбачає: підпорядкування інтересів окремих водокористувачів загально-
національним інтересам; застосування екологічно чистих ("зелених") технологій у
виробництві для поліпшення якості вод, запобігання їх забрудненню і
перегріванню; можливість позитивних змін у навколишньому середовищі з
урахуванням альтернативних варіантів водопостачання і водоспоживання.
Ефективність заходів щодо поліпшення стану водних ресурсів буде високою
лише за умови раціонального використання, ощадливого ставлення до водних
об’єктів та екологічних систем водойм, включаючи всю водозбірну площу басейну.
Ми не можемо робити вигляд, що проблема “в іншому місці”. Вже
сьогодні кожен з нас може зробити крок на користь збереження водних
ресурсів нашої планети! Здоров’я генофонду будь-якої нації залежить від
екології зокрема водних ресурсів як ключового фактору, тож наше завдання
— зберегти чисту воду для наступних поколінь.