80 років від дня народження Івана Миколайчука кіноактора, драматурга, кінорежисера.

1. ТІНІ НЕЗАБУТИХ
ПРЕДКІВ
80 років від дня
народження
Івана Миколайчука
кіноактора,
драматурга,
кінорежисера

2. 15 червня 2021 день пам’яті Івана Миколайчука, українського актора, кінорежисера,
сценариста, знакової постаті українського кіноматографа XX cт.
Його називали душею поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.
«Я не знаю більш національного, більш народного генія», – захоплено відгукувався про
нього Сергій Параджанов.
Білий птах із Божою відзнакою

3. Цікаві факти із життя кінозірки
За 46 років Миколайчук встиг закінчити Чернівецьке музичне училище, театр-студію
при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, Київський
державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, зіграти 34 ролі,
написати 9 сценаріїв і стати режисером 2 фільмів.
Івану допоміг ранній старт у кіно. Хоча це важко назвати просто «стартом».
Для дебюту в фільмі Параджанова «Тіні забутих предків» більше підійде фраза
«реактивний злет». Миколайчук, що потрапив на кастинг в останній момент,
вразив усю знімальну групу (особливо режисера та оператора Юрія Іллєнка) й
отримав роль одразу на знімальному майданчику.

4. Українське кіно об`єднує покоління. Кілька поколінь.
Сучасників-новаторів, які, ламаючи шаблони і боронячись
від стереотипів, показують світові, наскільки різноманітним
та багатогранним може бути кіно в Україні. І покоління тих,
хто заклав основи, фундамент дещо незбагненного,
широкого, але водночас і близького явища – українського
кіно.
Актора, режисера та сценариста Івана Васильовича
Миколайчука без перебільшення можна вважати класиком
українського кіно. Як і його герої, прожив яскраве, сповнене
неймовірними подіями життя.
;
Іван Миколайчук – кінозірка 60-70-х років,
тоді майже жоден фільм не обходився без його
участі. Доля послала йому 34 ролі у фільмах,
більшість із яких увійшли до золотої колекції
українського кіно. А, може, тому й увійшли, що
їх пропустив через своє серце, засвітив своїми,
одному йому притаманними, барвами Іван
Миколайчук.
Для української нації він – творець
безсмертного образу позитивного героя, який
протягом тривалого часу пробуджував
національний дух.

5. У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота»
(1972) Іван не лише виконавець колоритної ролі козака
Василя, а й фактичний співрежисер. Працював над
музичним оформленням фільму — картину
супроводили пісні у виконанні тріо «Золоті ключі»
(Ніна Матвієнко, дружина Марічка Миколайчук,
Валентина Ковальська), у створенні якого Іван відіграв
не останню роль.
В «Пропалій грамоті» він дав нове життя звучанню
бандури — в жодному фільмі не використовувалися
такі можливості цього інструмента.
З подачі Івана Миколайчука у фільмі «Пропала
грамота» вперше прозвучав «Козацький марш»
Євгена Адамцевича.

6. На рахунку «Тіней забутих предків» де
Миколайчук зіграв головну чоловічу роль,
39 міжнародних нагород, 28 призів різного роду
кінофестивалів, які проводилися в 21 країні,
у 24 випадках фільм отримав гран-прі.
Кінострічка занесена до Книги рекордів Гіннеса.
Іван прекрасно грав на багатьох музичних
інструментах : сопілці,роялі,цимбалах,скрипці,
баяні,трубі,арфі.
Він грав, наче жив. За свідченням акторів,
режисерів, наповнював диханням кожну свою роль.

7. Один з кращих класичних творів українського
кінематографа, фільм Івана Миколайчука
«Вавилон ХХ» – це філософська розповідь про
ціну особистого людського життя та силу
людяності в обставинах суспільних катаклізмів
і боротьби ворожих політичних ідеологій.
Вавилон у фільмі – це вигадане українське село
в глухій провінції у час колективізації. Це арена
боротьби поміж прихильниками більшовиків та
їхніх суспільних експериментів і селянами, які
хочуть зберегти традиційний суспільний лад.

8. “Кіно здавалося мені мистецтвом високим і витонченим. А найбільше
приваблювало те, що на екрані слово вже не мало такої влади над актором,
як на театральній сцені. Мене вразило, що великі і найбільш напружені,
найбільш емоційні епізоди могли розігратися без будь-яких слів, що
природною, “нефорсованою” пластикою можна передати найтонші й
найневловиміші нюанси, і найбільше потрясіння - крупний план, коли
бачиш очі людини і в них читаєш все...” - пояснював причини свого
захоплення кінематографом сам Іван Миколайчук (“Кіно-Театр”, №1,
1997)

9. Під час роботи в театрі знайомиться зі своєю
майбутньою дружиною Марією.
Незабаром молоді побралися, час зйомок
«Тіней забутих предків» став для них медовим
місяцем. З тих пір він називав кохану лише
Марічкою.
Весілля із коханням всього життя
У 2006 році Марічка, яка має звання
народної артистки, записала диск,
присвячений чоловікові.
Збірник народних пісень має назву
«Прощаюсь, ангеле, з тобою»

10. Музей у відбудованій хаті сім'ї українського актора та режисера, у селі Чортория
Кіцманського району Чернівецької області.
Реконструкцію хати було зроблено у 1991 році, чотирма роками після смерті актора.
У 2006 році відтворено криницю і встановлено бюст актору на дворі музею.
Мистецько-меморіальний музей-садиба Івана Миколайчука

11. Основними експонатами музею є особисті речі
Івана та його сім'ї, сімейні фотографії, народні
костюми, література та інша друкована
продукція, присвячена Миколайчуку.
За музеєм доглядає старша сестра актора
Фрозина Грицюк та племінник Василь Грицюк.
Щороку на день народження актора 15 червня
приїжджають гості до музею, проводиться
фестиваль "На гостини до Івана".
Зовнішній вигляд хати.

12. Незнятий кадр незіграної ролі
Іванові Миколайчуку
Його обличчя знали вже мільйони.
Екран приносить славу світову.
Чекали зйомки, зали, павільйони, -
чекало все!
Іван косив траву.
О, як натхненно вміє він неграти!
Як мимоволі творить він красу!
Бур‘ян глушив жоржини біля хати,
і в генах щось взялося за косу.
Чорніли вікна долями чужими.
Іван косив аж ген десь по корчі.
Хрести, лелеки, мальви і жоржини
були його єдині глядачі.
І не було на вербах телефону.
Русалки виглядали із річок.
Щоденні старти кіномарафону
несли на грудях фініші стрічок.
Десь блискавки – як бліци репортера,
Проекція на хмару грозову.
На плечі стрибне слава, як пантера,-
він не помітив, бо косив траву.
Іваночку! Чекає кіноплівка.
Лишай косу в сусіда на тину.
Іди у кадр, екран – твоя домівка,
два виміри, і третій – в глибину.
Тебе чекають різні дивовижі.
Кореспонденти прагнуть інтерн‘ю.
Москва. Гран-Прі. Овації в Парижі!..
Іван косив у Халеп‘ї траву.
Ліна Костенко

13. Плакатний проєкт до 80-річчя від дня народження Івана
Миколайчука
Автор ідеї :
Андрій Вікторович Будник,
заслужений художник України,
кандидат мистецтвознавства,
старший викладач факультету
дизайну та реклами КНУКіМ.
Мета проєкту – вшанувати пам’ять І. Миколайчука та надати значення
його творчості та розвитку українського плакату в минолому і сучасності.

14. Іллєнко Юрій, 1964
Ретроплакати українських митців - сучасників Івана Миколайчука
Левшунова Т., 1964

15. Лящук Тамара, 1970 Параджанов Сергій, 1970

16. Лящук Тимофій, 1972
Лящук Тимофій, 1970

17. Лящук Тимофій, 1981 Якутович Георгій, 1964

18. Якутович Георгій 1964 Якутович Георгій 1964

19. Сучасні плакати студентів КНУКІМ і КУК
Авраменко Наталія Горова Анастасія

20. Шляхтина Ксенія
Шляхтина Ксенія

21. Кривенцов Дмитро Каневський Микола Поберецький Михайло

22. Александр Гриценко
Творчістю Миколайчука кіно засвідчило не
роздвоєність душі, а її цілісність, не муки
совісті, а її ствердження.
...Якась вища сила обирає людей, яким треба
нести хрест свого покликання. До таких належав
Іван Миколайчук.
Лариса Брюховецька
Кіно-Театр, 1998, № 2
Іван Миколайчук: душа
українського кіно і національний
геній

23. Сьогодні Іван, мабуть, викладав би акторську
майстерність та режисуру, зміг би відзняти ще
десяток кіношедеврів. Був би тільки час і
свобода творити.
Поховали Івана Миколайчука на Байковому
кладовищі в Києві. У 1988 році актору
посмертно присудили Шевченківську премію.
Він відійшов у Вічність на 47-му році життя.
Майже як Шевченко, з якого почалася його
кінематографічна кар’єра. Майже як Стус. Навіть
у цьому в царині нашого духу вони несподіваним
чином поєдналися.

24. Кіно-Театр / Нац. ун-т "Києво-Могилянська
академія". - Київ, 1995. - 2016. - 3.
Гутник Людмила Миколаївна.
Український кіноплакат 1947-1994 років з фондів Національної
бібліотеки України імені В. І. Вернадського : наук. кат. /
Л. М. Гутник ; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України
ім. В. І. Вернадського. - Київ : Академперіодика, 2018. - 576 с.,
[50] арк. іл.

25. Народжені Карпатами - ІІ : плакат. проект в рамках другого
міжнар. мистец. фестивалю країн Карпат. регіону "Карпатський
простір", 5-7 трав. 2017, Івано-Франківськ : Майдан митрополита
А. Шептицького / вист. зала ІФООНСХУ / М-во культури України,
М-во інформ. політики України, Івано-Франків. облдержадмін.,
Івано-Франків. міськрада, Івано-Франків. облрада, Секція плакату
та графіч. дизайну Київ. орг-ції Нац. спілки художників України. -
Київ ; Івано-Франківськ, 2017. - 24 с. : іл.

26. Брюховецька Лариса Іванівна.
Поетична хвиля українського кіно /
Л.І. Брюховецька. - Київ : Мистецтво,
1989. – 173 с. : іл.
Безклубенко Сергій Данилович.
Українське кіно : начерк історії /
С. Д. Безклубенко. - Київ : КНУКіМ,
2001. – 169 с.
Лемешева Людмила Григорьевна.
Профессия: актер / Л. Г. Лемешева. -
Київ : Мистецтво, 1987 – 179 с. : ил.

27. Українське кіно від 1960-х до сьогодні.
Проблема виживання : зб. наук. ст. /
упоряд. Л. Брюховецька ; [Центр
кінематогр. студій НаУКМА]. - Київ :
Ред. журн. "Кіно-Театр": Задруга, 2010. -
250 с. : z-фото. - (Б-ка журн. "Кіно -
театр").
Українські обличчя кіно й театру / Центр
кінематограф. студій Нац. ун-ту "Києво-
Могилян. акад.", Ін-т культурології Нац. Акад.
мистецтв України, Нац. академ. драм. театр ім.
І. Франка ; [упоряд. і ред. Л. Брюховецька]. -
Київ : Кіно-Театр : Задруга, 2012. - 528 с. : фот. -
(Бібліотека журналу "Кіно-Театр").
Драч Іван Федорович.
Криниця для спраглих :
кіносценарії, вірші, інтерв’ю
та статті на тему кіно /
І. Ф. Драч. - Київ :
Мистецтво, 2010. - 480 с. : іл.

28. Віртуальну виставку підготувала
провідний бібліотекар наукової бібліотеки
Київського національного
університету культури і мистецтв
Шапчиць Ольга Іванівна