2. Верба кучерява схилилась у воду,
Купає в ній гілля своє
А яснеє сонечко на її вроду,
Рясно проміннячко ллє
Вітерець пролетів над водою,
І хвилька легесенько б’є,
Він навік покохався з вербою
І з нею у парі живе.
Пустує з вербою, гілки колихає,
І стан її ніжний все гне,
І тихо шепоче, сказати їй хоче:
Кохай лиш мене, лиш мене…