Обґрунтування підходів до формування інфраструктури та ліжкового фонду ЗОЗ на регіональному рівні

1. ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДХОДІВ
ДО ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ
ТА ЛІЖКОВОГО ФОНДУ ЗАКЛАДІВ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА
РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
Борис Василь Миколайович,
головний лікар
Новоград-Волинського
райміськТМО

2. Актуальність дослідження
 Стратегічним напрямом поліпшення стану розвитку охорони здоров’я повинні
бути реформи, які допоможуть у першу чергу покращити якість надання
медичної допомоги та економно витрачати кошти на утримання закладів
охорони здоров’я.
 У процесі реформування відбуватиметься оптимізація мережі медичних
закладів, яка на сьогодні є суттєво «роздутою». Необхідність такої оптимізації
часто пов’язана із неефективністю фінансування та використання
стаціонарних ліжок. Ці заклади часто не завантажені повністю, що призводить
до розпорошеності кадрів і фінансування, втрати кваліфікації та погіршення
якості надання допомоги.
 Провести оптимізацію ліжкового фонду зобовязує Постанова КМУ від 25
листопада 2015 р. № 1024 »Про затвердження нормативу забезпечення
стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення», де
вказано «Затвердити граничний норматив забезпечення стаціонарними
лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення не більш як 60 ліжок».
 Проблемою таких реструктуризацій є відсутність обґрунтованого підходу до
визначення профілів та кількості ліжок. Переважає нормативний підхід,
головною проблемою якого є неврахування місцевих особливостей попиту на
стаціонарну допомогу.

3. Підходи до оптимізації
ліжкового фонду
Для розрахунку ліжкового фонду слід використати наступні
показники:
 Захворюваність населення – оцінюється за статистичними
даними та даними фактичної госпіталізації за попередній період
(рік) у відділення певного профілю з урахуванням цільового
використання ліжок.
 Аналіз фактичного використання ліжкового фонду, порівняння
отриманих результатів з середніми значеннями в Україні.
 Результати експертних оцінок обґрунтованості госпіталізації в
цілодобовий стаціонар.
 Результати експертних оцінок можливості зменшення тривалості
перебування в цілодобовому стаціонарі.
Подальші розрахунки нами проведено на прикладі Житомирської
області.

4. Напрямки оптимізації ліжкового фонду.
1.Аналіз захворюваності.
Встановлено, що в Житомирській області, показники
захворюваності, поширеності, інвалідності
відповідають середнім значенням у державі.
Це дозволило нам проводити подальшу роботу на базі
Житомирської області.
Рівень захворюваності населення області становить
63365,3 на 100 тис. населення (в Україні - 71013,7).
Поширеність захворювань становила 167815,2 на 100
тис. населення (в Україні - 187089,0).
Рівень первинного виходу на інвалідність серед
дорослого населення – 54,1 на 10 тис. дорослого
населення (по Україні - 46,9).

5. Напрямки оптимізації ліжкового фонду.
2.Аналіз динаміки та фактичного використання.
 Реструктуризація стаціонарної медичної допомоги у
Житомирській області відбувалась на всіх рівнях. У цілому
за 24 роки кількість лікувальних закладів з можливістю
стаціонарного лікування населення зменшилася з 143 до 59
(на 58,7%, з них за 1990-2001 роки закрито 60 закладів),
ліжковий фонд з 20290 ліжок скоротився до 9207 (на 54,6%,
з них за 1990-2001 роки скорочено 9830 ліжок).
 Рівень забезпеченості ліжками цілодобового перебування
хворих в області у 2015 році становив 73,8 на 10 тис.
населення. Значення цього показника на 9% менше його
середньої величини в Україні (80,5).
 Разом з цим встановлено, що у 2015 році в області не були
зайняті 495 ліжок.
 Тривалість середнього перебування на ліжку – 10,1 дні
(Україна - 12,1).

6. Напрямки оптимізації ліжкового фонду.
3.Визначення обґрунтованості госпіталізації.
 У процесі розрахунку ліжкового фонду важливе місце займає
рівень госпіталізації населення по профілям ліжок. Важлива не
тільки достатня кількість ліжок, але й оптимальна структура
ліжок, диференційована з урахуванням етапності надання
медичної допомоги та захворюваності населення.
 Нами проведено аналіз обґрунтованості госпіталізації в
стаціонарні відділення окремих центральних районних лікарень
з метою визначення можливих шляхів оптимізації ліжкового
фонду.
 При визначенні обґрунтованості госпіталізації враховувалися
наступні показники: вид поступлення (планово, екстрено),
профіль відділення, діагноз, стан при поступленні та виписці,
термін перебування у відділенні, результат лікування.
 За результатами незалежної експертної оцінки 553 медичних
карт встановлено, що показник необґрунтованої госпіталізації
склав 35,1±1,9% (27-47% залежно від профілю відділення),
тобто понад третина пацієнтів могли отримувати медичну
допомогу поза цілодобовим стаціонаром.

7. Напрямки оптимізації ліжкового фонду.
3.Результати експертної оцінки щодо
обґрунтованості госпіталізації у стаціонарні
відділення окремих закладів охорони
здоров'я
№
з/п
Відділення ЗОЗ Кількість
перевірених
медичних карт
Середній показник
необґрунтованої
госпіталізації, %
1 Терапія 98 42,9±5,0
2 Дитяче 52 32,7±6,5
3 Інфекційне для дорослих 73 28,8±5,3
4 Неврологія 105 47,6±4,9
5 Травматологія 63 39,7±6,2
6 Хірургія 122 27,9±4,1
7 Гінекологія 40 40,0±7,7
Разом/середнє значення 553 35,1±1,9

8. Напрямки оптимізації ліжкового фонду.
4. Оцінка оптимальності тривалості
перебування пацієнтів у стаціонарних
відділеннях при обґрунтованій госпіталізації
 За результатами аудиту медичних карт пацієнтів, які
були обґрунтовано госпіталізовані, встановлено
можливість зменшення тривалості лікування в
середньому на 8,5% (з 8,2 до 7,5 ліжкоднів).
 Термін перебування у відділенні при задовільному стані
пацієнта необґрунтовано збільшується за рахунок
виписки після вихідних та святкових днів, перебування у
стаціонарі для отримання тільки таблетованих
препаратів без проведення додаткових обстежень та
консультацій, а також призначення зайвих обстежень та
консультацій.

9. 4.Результати аудиту щодо дотримання
оптимальних термінів перебування у відділеннях
окремих закладів охорони здоров'я
№
з/п
Відділення ЗОЗ Середня
тривалість
лікування, днів
Можливе
скорочення терміну
лікування, %
1 Терапія 9,2 8,7±1,2
2 Дитяче 6,5 7,0±1,7
3 Інфекційне для дорослих 6,6 8,2±1,5
4 Неврологія 8,7 10,1±1,4
5 Травматологія 10,3 7,6±1,3
6 Хірургія 8,6 9,2±1,1
7 Гінекологія 8 7,9±1,9
Разом/середнє значення 8,2 8,5±0,5

10. Підходи до формування інфраструктури
закладів госпітального округу
З урахуванням досвіду країн Євросоюзу,
існуючі заклади охорони здоров'я регіонів,
які плануються віднести до госпітального
округу, розподіляються на:
1. лікарні інтенсивного лікування;
2. лікарні планового лікування;
3. лікарні відновного лікування;
4. заклади для надання паліативної
допомоги.

11. Критерії вибору лікарні
інтенсивного лікування
 1. Якість та швидкість надання ургентної та планової
допомоги (інтенсивність лікування).
 2. Географічна та транспортна доступність для
населення (радіус обслуговування, час доставки при
необхідності надання ургентної допомоги).
 3. Матеріально-технічне оснащення, стан його
використання.
 4. Кадрові ресурси.
 5. Низький рівень госпіталізації в заклади охорони
здоров'я третинного рівня.

12. Порівняльний аналіз швидкості надання ургентної
медичної допомоги в позаробочий час в окремих
закладах охорони здоров'я Житомирської області
 У результаті дослідження 332 медичних карт пацієнтів, які
за показами потребували оперативного лікування гострого
апендициту, встановлено, що середній час від моменту
поступлення в приймальне відділення до початку операції
становив 166±8хвилин у Новоград-Волинському
міськрайТМО, 245±35хвилин у Баранівській ЦРЛ, 274±37
хвилин у Ємільчинській ЦРЛ.
 Таким чином, за рахунок постійної наявності чергової
бригади хірургів та анестезіолога у Новоград-Волинському
міськрайТМО оперативне лікування починається у 1,5
рази швидше (р<0,05), ніж в інших досліджених
лікувальних закладах (на 1 год 20 хв).
 Отже, у разі створення госпітального округу з лікарнею
інтенсивного лікування у м.Новограді-Волинському цього
часу достатньо для транспортування пацієнтів з території
прилеглих районів.

13. Підходи до розрахунку ліжкового
фонду госпітального округу
 1. По однопрофільних відділеннях медичних закладів, що
планується включити в госпітальний округ, визначаємо
нормативний обіг ліжка з урахуванням коефіцієнта зменшення
середньої тривалості лікування за рахунок дотримання
оптимальних термінів виписки, залежно від профілю відділень
становить 0,9-0,93.
 2. Визначаємо кількість ліжок, на яких лікувалися пацієнти при
відсутності показань до госпіталізації (27-47%).
 3. Визначаємо потребу в ліжковому фонді регіону з урахуванням
пунктів 1 та 2.
 4. Для відділень, які функціонують в складі тільки одного закладу
(кардіологічне, офтальмологічне, ЛОР) визначаємо потребу по
зазначеному алгоритму на один район, і пропорційно переносимо
результат на населення всього округу.

14. Розраховані оптимальні показники структури
ліжок госпітального округу за інтенсивністю
лікування (разом 35,4 ліжка на 10 тис. нас.)

15. Модель інфраструктури ЗОЗ госпітального
округу з населенням 182 тис. громадян

16. Географічна схема моделі госпітального округу
та транспортної доступності

17. Лікарні
паліативного
лікування
30 ліжок
Баранівська
лікарня план.
лікування
42 ліжка
ДЛ, МЛ, СЛ
85 ліжок
Баранівська
ЦРЛ
170 ліжок
Новоград-Волинське
міськрайТМО 375
ліжок
Ємільчинська
ЦРЛ
151 ліжко
Порівняльна структура ліжкового фонду до
та після оптимізації
Існуюча структура (42,9 ліжка на 10 тис. насел).
Ємільчинська
лікарня план.
лікування
35 ліжок
Нов.-Волинська
лікарня інт.
лікування
497 ліжок
Лікарня
відн.
лікування
40 ліжок
Всього 644 ліжка,
з них терапевтичний профіль 359, хірургічний – 255,
паліативний - 30
Всього 781 ліжко,
з них терапевтичний профіль - 470, хірургічний – 311
Після оптимізації (35,4 на 10 тис. населення)

18. Економічна ефективність
оптимізації інфраструктури та ліжкового
фонду
Розрахункова потреба на утримання
новостворених закладів становитиме 71,9
млн. грн. на рік, а на даний час на існуючі
заклади необхідно 81,5 млн. грн.
Економія бюджетних коштів буде становити
9,6 млн. грн. на рік, які доцільно
використати на покращення первинної
медичної допомоги, впровадження
сучасних медичних технологій.

19. Висновки
 Доведено за результатами аналізу використання
ліжкового фонду та проведення ретроспективних
експертних оцінок медичних карт стаціонарних
хворих неефективне використання наявних ліжок.
Визначено наявність високої частки пацієнтів, які
отримували лікування в умовах цілодобового
стаціонару при відсутності показань (від 27% до
47% залежно від профілю відділень, в середньому
– 35%) та можливість зменшення середньої
тривалості лікування на 7-10%, що пов’язано з
існуючою системою фінансування «ліжка», а не
медичної послуги.

20. Висновки
 Розраховано оптимальні показники
ліжкового фонду на 10 тисяч
населення, які становлять 35,4 ліжка
(27,3 - лікарня інтенсивного лікування,
4,2 – лікарня планового лікування, 2,2 –
лікарня відновного лікування, 1,7 –
лікарня паліативного лікування), що на
17% менше фактичної кількості (42,9 на
10 тис.).

21. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

22. ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДХОДІВ
ДО ФОРМУВАННЯ
ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ЛІЖКОВОГО
ФОНДУ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ
ЗДОРОВ’Я НА РЕГІОНАЛЬНОМУ
РІВНІ
Борис Василь Миколайович,
головний лікар
Новоград-Волинського
райміськТМО