Презентація з української літератури для 10 класу

1. Кожен народ
може похвалитися
особистостями,
завдяки яким
творилися наука,
культура, мистецтво.
В історії української
культури другої
половини ХІХ – поч.
ХХ ст. Іван Карпенко-
Карий займає одне з
найпочесніших місць.

2. «Чим він був для України, для
розвою її громадського та духовного
життя – се відчуває кождий, хто чи
то бачив його на сцені, чи хоч би
лише читав його твори; се зрозуміє
кождий, хто знає, що він був одним
із батьків новочасного українського
театру, визначним артистом та при
тім великим драматургом, якому
рівного не має наша література та
якому щодо ширини і багатства
творчості, артистичного викінчення
і глибокого продумування тем,
бистрої обсервації життя та ясного і
широкого світогляду не дорівнює
ані один із сучасних драматургів не
тільки Росії, але й інших
слов’янських народів».
Іван Франко

3. Справжнє ім'я — Іван
Карпович Тобілевич
(псевдонім «Карпенко-
Карий» поєднує в собі
ім'я батька та
улюбленого
літературного
персонажа Гната
Карого — героя п'єси
Т.Шевченка «Назар
Стодоля»).

4. Це чи не найперший з відомих фотознімків І. Тобілевича. Неприродна
поза, застиглий погляд юнака, а особливо бутафорія фотосалону
місцевого майстра свідчать про пересічний рівень фотомистецтва в
тодішньому провінційному місті. Проте фотокартка була дорогою
пам'яткою в родині Тобілевичів.

5. Гурток ставить
вистави з благодійними
цілями. Так було,
наприклад, у 1875 році, коли
у будинку громадського
зібрання відбулася
постановка «Вечорниць»
Ніщинського П., одну з
ролей у якій виконував
І.Тобілевич.

6. Трупа єлисаветградських аматорів, яка вперше виконала
славнозвісні “Вечорниці” П. Ніщинського.

7. «На мою думку,
найталановитішим з братів
Тобілевичів треба визнати
Миколу Садовського, хоч і не
завжди грає рівно,
найдосконалішим з
технічного боку –
Саксаганського, а
найглибшим і, так би мовити,
найґрунтовнішим – Івана
Карповича Карпенка-Карого».
Михайло Старицький

8. Основні ролі Івана Карпенка-Карого:
• Возний – “Наталка Полтавка” І. Котляревського;
• Назар Стодоля – “Назар Стодоля” Т. Шевченка;
• Хома Кичатий – “Назар Стодоля” Т. Шевченка;
• Мартин Боруля – “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого;
• Герасим Калитка – “Сто тисяч” І. Карпенка-Карого;
• Терентій Пузир – “Хазяїн” І. Карпенка-Карого;
• Михайло Михайлович – “Бурлака” І. Карпенка-Карого;
• Барабаш – “Богдан Хмельницький” М. Старицького;
• Дід мірошник – “Наймичка” І. Карпенка-Карого;
• Іван – “Безталанна” І. Карпенка-Карого;
• Потоцький – “Сава Чалий” І. Карпенка-Карого.

9. «В д. Карому, – писав
рецензент «Одесского
вестника», №1, 1884 р.
малоруська трупа придбала
обдарованого й серйозного
артиста. Відмітні достоїнства
його: художня простота,
прекрасна мова, тонкі
відтінки, непідробний гумор
і – що для малоруського
артиста дуже важливо –
знання міри в усьому».
Тобілевич І.К. у ролі Калитки у
виставі "Сто тисяч" за п'єсою
І.Тобілевича, 1896 р.
Передано у 1958 році Кресаном А.А.,
зятем І.К.Тобілевича (м. Київ).
Фонди Кіровоградського обласного
краєзнавчого музею.

10. «Той, хто бачив Карпенка-
Карого в ролі Калитки або
Мартина Борулі, ніколи не
забуде враження од його
чудесної гри в цих ролях.
Ми не помилимося, коли
скажемо, що власне оці
ролі були найкращими з
усіх, в яких він виступав».
Симон Петлюра

11. Виснажуючись фізично і морально, Карпенко-Карий душею відпочивав на
хуторі «Надія», в його зеленій тиші. На хуторі добре творилося.

12. Іван Карпенко-Карий у різні роки
свого життя

13. І справді, літній відпочинок автора серед розкішної
природи давав театрові щоразу нові твори.

14. Упродовж усього свого
творчого життя
І. Карпенко-Карий прагнув
знайти відповідь на питання:
що робити,
як жити,
які цінності
і як утверджувати
в житті
і був культурним діячем,
борцем за відродження
свого народу.