2. Козацькі прапори
“Від гетьмана Мазепи поступово починають заводитись у козацтва
корогви сині чи блакитні з золотими або жовтими нашитими на них
хрестами. З бігом часу подібні прапори з золотожовтими й
синьоблактними барвами стають дуже модні, і помазепинські часи
залишили про них досить свідоцтв”.
Джерело: “УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ПРАПОРИ Й КОРОГВИ.
ІСТОРИЧНИЙ НАРИС” М. Битинський.
“З XVIII ст. полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького
стали виготовляти переважно з блакитного полотнища, на яке
жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. Традицію
використання козаками жовто-блакитних кольорів підтверджує і те,
що ще напередодні Великої вітчизняної війни в Ермітажі
зберігалися козацькі прапори з поєднанням цих барв. На одному з
прапорів був зображений архістратиг Михайло, одягнутий у золоту
кирею і блакитні штани.”.
Джерело: В. В. Кукса “КОЗАЦЬКІ КЛЕЙНОДИ ТА ЇХНЯ ДОЛЯ”
3. Прапор в 1848 р.
“Проголосивши своїм гербом старовинний символ галицьких князів –
зображення лева. Головна руська рада прийняла і відповідний
прапор. За геральдичними приписами він став жовто-блакитним:
угорі – жовтий (золотий) колір знака -лева, внизу – блакитний колір
гербового щита. З того часу жовто-блакитне полотнище досить
широко вживалося на західних українських землях, набуваючи у
рамках Галичини символу національно-визвольного руху“.
Джерело: К.ГЛОМОЗДА, О.ПАВЛОВСЬКИЙ “Українська національна
символіка: походження, традиції, доля” – Київ, 1989 р.
“Народни барвы просвещали намъ и выображали не богатства,
збытокъ, але сильную, щирую волю, благое намереніе. Синій цветъ,
якъ чисте небо южной Руси, ясный, погодливый, якъ душа щирого не
скаженого Русина, изьображавъ миръ и спокой, якого до розвитія
нашого народного потреба. Золотый цветъ, якъ тіи зорницъ на
ясномъ небе, изъображали ясное светло, до котрого намъ стремитися
належить” - Яків Головацький, 1848 р.
4. Прапор УСС
“В легіоні УСС масово уживали й краєвого галицького жовто-
блакитного прапора.
Такий жовто-блакитний прапор, з жовтою барвою вгорі і з
блакитною внизу, як проречиста пам’ятка залишився в
цікавому малюнку маляра УСС Куриласа на одній січово-
стрілецькій листівці із серії “Бо війна війною”,
репродукованій пізніше в журналі “Червона Калина” – Львів,
1918 р., стор. 48″.
Джерело: “Українські військові прапори й корогви.
Історичний нарис” Микола Битинський.
5. Прапор УНР
«Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-
блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не
тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев
накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути
зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те,
що згідно з законами геральдики барви герба (золотого
тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви
щитового поля в нижній (блакитній) смугах.
Але вже до цього само по собі склалося, що,
створюючи різні емблеми як державного, так і масового
вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим
у блакитному полі».
Джерело: В. Сергійчук «Національна символіка
України», Київ 1992 р., с.83Один з кольорових малюнків Бориса Шіппіха,
виконаний в кінці 1917 р. та опублікований
видавництвом “Вернигора” як листівки та
плакати.
6. Прапори часів УНР
Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитний...
Прапор України! Рідний, заповітний!
Олександр Олесь. 1917р.
Присяга 2-го Запорожського полку (1918 – 1919 роки):
Тобі мій краю дорогий
Складаю я свою присягу –
Тебе любить, Тобі служить
За Тебе вмерти біля Стягу.
І прапор наш жовто-блакитний
Клянусь до віку боронить,
І за народ забутий, рідний
Останню кров свою пролить.
7. Прапори в 20 сторіччі
“При поземному поділі щита на два поля геральдичний
закон приймає горішнє поле за перше, більше почесне,
а долішнє поле за друге, побічне. Тимто в горішньому
полі, або в горішній смузі українського прапору, мусить
бути барва жовта, а другому, в долішньому – блакитна”.
Джерело: Т. Скотинський “Український герб та
прапор”, 1935 р.
В описі символів ОУН (Б), які зберігаються в архіві
ЦДАВО є така згадка:
“Згідно з правилами геральдики наш прапор мав би
бути жовто-блакитним.
Але історичною традицією освячений прапор з
відворотним порядком барв. Має бути вверху блакитне,
а внизу жовта”.
8. Прапори в 20 сторіччі
В «Початковому вишколі українського
революціонера» (1949 р.) було зазначено:
“Синій колір відображає голубе українське небо,
а жовтий колір – золоте гаряче українське сонце.
Ці кольори віддають ясний, життєрадісний,
волелюбний зміст духовости українського
народу”.
9. Про синє небо, жовте поле
«Звичайно, означування порядку національних барв у прапорі брав на
себе або сам командир частини з власного погляду і розуміння, або
вирішував це питання джура чи якийсь підстаршина, якому доручалося
спорудити або вивісити прапор.
При цьому виконавці найбільш послуговувались дуже тоді популярною
в масах наївною т.зв. “народньою” і “природньою” символікою, яка
підказувала будувати прапори блакитно-жовті, себто такі, в полотнищах
яких блакитна барва була нагорі, а жовта внизу на тій ніби підставі, що
національний наш прапор віддзеркалює краєвид України: блакитне
(синє) небо і золоті лани пшениці.
Тим то пояснюється, що наряду з прапорами жовто-блакитними,
що будувалися за своєю справжньою назвою, постала велика
кількість прапорів відворотніх – блакитно-жовтих, які утворилися
за тією незграбною “небесно-пшеничною” символікою”.
Джерело: “Українські військові прапори й корогви. Історичний нарис”
Микола Битинський.
10. Про синє небо, жовте поле
ПРАПОРИ ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ І СИНЬО-ЖОВТИЙ.
Знамена з левом були досить складні для виконання.Масовим символом став прапор, що мав дві смуги
«руських національних красок», тобто барв герба. За традицією він мав бути жовто-блакитним: угорі – жовтий
(золотий) колір знака – лева, внизу – блакитний колір гербового щита.
Можливо, під впливом чорно-жовтого прапора Габсбургів або через те, що при описі герба першим
називають колір саме щита, в Західній Україні зустрічався також прапор з оберненим розташуванням смуг
(синьо-жовтий)”.
“Клейноди України (з Історії державної і національної символік)“. Комплект з 33-х листівок, виданий редакцією
журналу “Філософська і соціологічна думка”, 1991 р.