оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptx
В.Г.Рутківський
1. В.Г. РУТКІВСЬКИЙ
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ
«В літах дитинства, можливо,
закодовано щось вельми для душі
необхідне… щось таке, що потім
упродовж усього життя позначається
на наших цілком «дорослих»
вчинках…»
Олесь Гончар
2. Володимир Григорович Рутківський
18 квітня 1937 р.
Весняніє, брунькується затято,
Обори зимні спрагло прорива!
Лошам гривастим Боже потерчатко,
Окрилюючись, звихрює слова!..
Димлять мости згорілі…Степ гуде…
Минаються і броди, й перепони.
Рве кінь шалений шовкові попони.
Рук не прийма... На поводу не йде…
Уп’ється зранку зорями — і в лет!
Туман гуде передчуттям утрат…
Коли ж гукне прорватися вперед
Іржавцем древнім висвячений брат?!..
Весна. Доріг!!! Шаленства марнота.
Сьогоднішнього дня п’янкий окраєць
Кидає вкотре в торбу мудрий заєць
Й солодкі крихти Янголу зміта…
Наталя Марченко
3. Знайомство з письменником
18.04.1937 р. народився в селі
Хрестителеве на Черкащині у родині
вчителів
1944–1954 рр. навчався у
Богодухівській середній школі та у
середній школі села Велика Бурімка
1955–1957 рр. навчався в
Одеському інституті харчової та
холодильної промисловості
1958 р. навчався в Одеському
політехнічному інституті
1959–1966 рр. працював на
Одеському суперфосфатному заводі
4. 1966 р. вийшла перша збірка
віршів «Краплини сонця»
1968 р. вийшла друга збірка
віршів «Плоти»
1969 р. прийнятий до Спілки
письменників України
1968–1973 рр. працював
редактором Одеського
облтелерадіокомітету
1973–1975 рр. навчався на
Вищих літературних курсах у Москві
1977 р. вийшла збірка
віршів «Рівновага»
1977 р. вийшла повість
для дітей «Аннушка»
1981 р. вийшла повість-
казка для дітей «Бухтик из тихой
заводи»
«Яке то неймовірне щастя — бути просто людиною!»
ПЕРШІ ЛІТЕРАТУРНІ СПРОБИ
«До віршування я був прилучений років у чотири, це було
наприкінці літа 41 року. Якраз жили ми тоді в Глиняному
Лубенського р-ну на Полтавщині. Коли німці підходили до
села, ми з матір’ю почали втікати. Нас десь спіймали по
дорозі, назад погнали. Коли приїхали – все розграбоване. У
мене багато іграшок було, все-таки син директора школи і
вчительки. Мені сказали, що мої іграшки забрав небіж
поліцейського. Ну, я зібрав таких, як сам, зірвиголів 4-5
років, і пішли ми відвойовувати мої іграшки. Знайшли цього
хлопця, потовкли писком у землю, сказали, щоб він не крав,
забрали іграшки. І в цей час він кричить: «Дядьку, вони мене
вбивають!» Дивимося – через греблю йде якась людина з
рушницею. Ми не встигли збагнути, як він знімає рушницю і
по нас починає стріляти. Хлопці втекли, а я біжу один по
вулиці і відчуваю, що ось-ось він мене наздожене і багнета
всадить. Не встиг я збагнути, як заговорив віршами: «Ой,
рятуйте добрі люди! Ой, пропаща я ж людина!» Отак я
прилучився до віршів».
5. • 1987 р. вийшла
поетична збірка «Знак
глибини»
1988 р. надруковано казкову
повість «Гості на мітлі»
1989 р. вийшла книжка
дитячих повістей «Канікули у
Воронівці»
1992–2001 рр. працював
завідуючим відділу газети
«Одеські вісті»
1993 р. постановка п’єси
«Пришельці» в Одеському
театрі юного глядача
1994 р. вийшла казкова
повість «Слуга баби Яги»
6. ЛЮБОВ ДО ІСТОРІЇ
2001 р. вийшла історична повість
«Сторожова застава»
2004 р. вийшов роман у трьох
книгах «Сині Води»
2005 р. вийшла поетична збірка
«День живої води»
2007 р. вийшов історичний роман
«Джури козака Швайки»
2008 р. вийшла повість «Потерчата»
2009 р. вийшов історичний роман
«Джури-характерники»
2010 р. вийшов історичний роман
«Джури і підводний човен»
2012 р. трилогія «Джури» була
удостоєна найвищої нагороди України –
Національної премії імені Тараса
Шевченка
Від перших років життя Володимира
Григоровича цікавила історія. Як згадує
сам письменник, «дитинство моє минуло
над Сулою, поміж Руссю і Диким степом.
Саме в наших місцях зупинявся князь Ігор
перед невдалим походом на половців. І з
полону тікав теж через наші місця. У наших
місцях бився Наливайко, неподалік
народився Морозенко — той самий, за яким
плакала Україна. Тож жити поза історією я
просто не міг». Історією був просякнутий
кожний клаптик землі.
Тому, мабуть, не дивно, що в рідному селі
Велика Буримка на Черкащині Володя зі
своїми товаришами-школярами розкопав
первісну стоянку кінця ашельської
(близько 300 тисяч років тому) епохи. Це
відкриття було таким вагомим, що відомий
академік Іван Шовкопляс заніс стоянку до
значних історичних відкриттів. Цей
випадок справив вирішальний вплив на
вибір життєвого шляху хлопця. І хоч
археологом, як мріяв Володя, стати йому не
судилося, захоплення історією Батьківщини
залишилося назавжди і перелилося у
пригодницькі історичні романи та повісті.
9. В.РУТКІВСЬКИЙ
«СТОРОЖОВА ЗАСТАВА» 2001 р.
Повість «Сторожова застава» - це пригодницьке фентезі. Можна
сказати, якщо користуватися сучасною термінологією, що це
роман «про попаданців», оскільки головний герой Вітько
Бубненко потрапляє у минуле Київської Русі і зустрічає там
богатирів, про яких знає з народних легенд, – Іллю Муровця, ще
зовсім юного Олешка Поповича і не знаного нами діда Овсія.
«Сторожова застава» – це не розважальна казочка, бо небезпеки
реальні, а деякі герої гинуть.
Вітьку доводиться побувати в полоні в ординців, показати свою
волю і силу перед лицем смертельної небезпеки, зустрітися з
князем Володимиром Мономахом і навіть взяти участь у
справжній битві. І все, що було, йому не наснилося, як це часто
буває у книгах, бо на хлопчикові шолом і розсічена кольчуга.
Повернення радісне, але важке: надто прив’язався Вітько до тих,
із ким потоваришував у минулому, і тепер упізнає в рисах
односельців, кого полюбив. Та й, може, справді, вони родичі?..
Багато речей стануть зрозумілішими: історія сприймається не як
сторінки з підручника, та й Воронівка має таку назву, бо на битви
завжди злітається вороняччя, а битв тут було чимало...
Пережите назавжди залишиться в серці і пам’яті Вітька, і,
дивлячись на мирну землю, хлопчик сам собою розуміє, що тут
немає жодного половця, жодного загарбника...
«Сторожова застава» -гадзвичайна пригодницька книга, яка
ненав’язливо вчить патріотизму і сміливості.
10. В.РУТКІВСЬКИЙ «СИНІ ВОДИ»
у 2-х книгах «Князь бродників» та «Стріли впритул»
У книжці йдеться про долю князя Дмитра Боброка-Волинського, який разом із
литовськими володарями здобув першу значну перемогу над ординцями біля річки
Сині Води, а згодом очолив вирішальний для Куликовської битви маневр Засадного
полку. Поряд із Боброком діє ціла низка мало знаних тобі, але насправді дуже
цікавих історичних персонажів. Є тут нащадки литовського князя Гедеміна, які
зробили українську мову державною у своїй на той час найбільшій у Європі країні.
Є також затяті та дружні сини хана Нагая, чиї імена й досі збереглися в назвах
українських міст. Великий воїн і жорстокий політик Мамай і хитромудрий Ольгерд.
Але не вони головні в цій книжці. Головні в ній — звичайні люди, які жили на той
час в українських землях, — русичі, татари, литовці, пастухи та селяни, воєводи і
гридні, вивідники та кобзарі, бродники, гендлярі та чумаки — всі ті, хто вимріював і
будував нову спільноту — українство.Разом зі своїми ровесником Петриком ти
зможеш стати пахолком князя Дмитра й проїхати поряд із ним крізь усі тогочасні
українські землі, побувати в Києві та Каневі, Переяславі та присульських селах,
побачити, як засновувалися Черкаси, й пройтися причорноморськими поселеннями.
А з його товаришем Тимком пристати поводирем до кобзаря та побувати у волхвів,
спасти сотні людей від братовбивства і ввійти в легенду завдяки щирій дружбі з
татарським хлопчиком Зейнулою.
А ще на сторінках цієї захоплюючої книжки є хвацький вивідник Медовуха та
мудрий староста Коцюба, дивовижний бойовий кінь Коршак і відданий пес Рябко, є
князівські хороми і татарські аули, сільські хати й бродницькі шалаші… Є все те, що
робить світ книжки справжнім, живим і розмаїтим як саме життя!
11. В.РУТКІВСЬКИЙ
«ПОТЕРЧАТА» 2008 р.
«…Я, мабуть, письменником
став тільки для того, щоб
написати цю сповідь. З
висоти свого віку
вдивляюся у себе малого,
вдивляюся в мільйони таких
же, як я, сивих вже потерчат
і не можу збагнути, як нам
вдалося проскочити по лезу
між смертю і життям,
любов’ю і ненавистю, вірою
і безнадією»
Книга має підзаголовок: «Дитяча
сповідь перед дорослими, які так
нічому й не навчилися» та
присвяту: «Моєму Песикові, про
якого геть забув».
12. «Потерчата» – автобіографічний твір. Ця книга відкриває дітям минуле їхніх
прабабусь і прадідусів – життєвий досвід дітей війни, дуже далекий для сучасних
читачиків не тільки в часі, але й емоційно. Відкриває для того, щоб кожен
навчився цінувати життя і завжди залишався людиною. Вчитуючись в оповідь
хлопчика-ровесника, діти співчуватимуть і співпереживатимуть. Такий досвід,
здобутий із книгою, і в житті допомагатиме не залишатись осторонь чужої біди.
Потерчата – нехрещені діти. Оповідач зіставляє їх із роєм комашок, які «никають
віки вічні між небом і землею». Хлопчик уявляє себе одним із них, бо йому теж
судилось «втрачене дитинство». У їхньому дзижчанні вчуває плач немовлят,
голосіння. «Може, кожна з цих крихітних, напівпрозорих створіннячок вигукує до
світу щось своє? Може, розповідає про свою пропащу долю, про мрії, що так і
залишились нездійсненими, про любов, якої так ніколи й не звідали…» (с. 94).Ця
сповідь дитяча, проте насправді адресована й дорослим читачам. У творі
паралельно розгорнуто два бачення світу: дитяче і доросле. Зворушлива дитяча
оповідь про їжачка, бабусині пиріжечки, домашній затишок, тепло песика (якому
автор присвятив цю книжку) переплітається із самоосмисленням та роздумами
про ставлення людей одні до одних. Проймає жаль і біль за долю хлопчика.
Драматизм посилюється натуралістичним показом дитячих страждань і
навколишньої дійсності. Страх перед багнетом поліцейського, перед смертю був
такий сильний, що через нього Володик на деякий час втрачає мову. А думка, що
мати не захистить його, перетворюється на страшні сни.«Потерчата» – це роздуми
про дитинство у страшному світі, який дорослі перетворили на війну; про
людство, проблеми самознищення. Невипадково твір складається з окремих
розділів, які є епізодами-кадрами зі стрічки життя автора – з дитинства,
украденого війною. Сучасні діти живуть в інших умовах – у їхньому світі, на жаль,
теж є насилля, і «війни»… Проте, може, завдяки невигаданому, пронизливому
переживанню, викликаному пером Майстра в іще незачерствілих душах, ці нові
діти знайдуть шлях порятунку людства від самознищення?..
13. В.РУТКІВСЬКИЙ ТРИЛОГІЯ
«ДЖУРИ» 2007-2010 р.р.Усі ми знаємо імена Северина Наливайка,
Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А
ким були найперші козаки? Звідкіля вони
взялися?
На ці запитання ти знайдеш відповідь у
новому гостросюжетному історичному
романі Володимира Рутківського — одного
з найблискучіших сучасних українських
дитячих письменників.
Його дивовижні герої — Грицик та малий
волхв Санько, юний богатир Демко Дурна
Сила, його мама-велетка, невловимий козак
Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком
та їхні численні друзі — з честю виходять із
найскладніших ситуацій. А небезпека чигає
на кожному кроці, а надто, коли ти
зважився підняти шаблю на могутню
татарську орду, а за твоєю спиною — майже
нікого...
14. Історико-пригодницький роман «Джури козака
Швайки» – це перша книга з історичної трилогії
В. Г. Рутківського для дітей. Видана вона
видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» у
2007 році, тоді ж була визнана найкращою
книжкою для дітей та юнацтва. «Джури…»
поєднують достовірний опис реалій часу та
художній вимисел, зосереджуючись, на
творенні характерів, становлення яких у
непростих умовах порубіжжя розкриває перед
дітьми захоплюючий світ козацької романтики.
Вдаючись подекуди до фантастичних моментів
(як-от, незвичайні здібності Санька, приручені
дідом Кудьмою вовки), письменник розкриває
вічне прагнення українців до волі, яке
змушувало їх виступати проти утисків польської
шляхти і підіймати шаблю на татарську орду
навіть тоді, коли за спиною не було майже
нікого.
15. Події твору відбуваються на
Наддніпрянщині та у степах
України в 1487-1488 роках. Та
сюжетним стрижнем твору
виступає не видатна історична
особа, а герої, створені уявою
письменника (Пилип Швайка,
Санько й Грицик), які
опиняються в центрі
важливих історичних подій
періоду боротьби українських
козаків проти татарської орди.
Головні герої твору – друзі-
підлітки Санько та Грицик,
які долею випадку вимушені
шукати щастя поза рідним
селом..
16. Старшим другом та прикладом для хлопців є
воронівський сирота, козацький вивідник Пилип
Швайка, чиє ім’я винесене в заголовок твору, тим
самим вказуючи, що саме він є зразком,
витвореним письменником для наслідування і
юними читачами. Швайка – людина-легенда,
вовкулака-перевертень зі стома лицями, боєць і
шпигун й, водночас, щира, відкрита та добра
душа. Він має вірного друга – коня Вітрика, який
розуміє людську мову й самостійно виконує
доручення господаря. А ще він має вовка-
побратима Барвінка, що не раз рятував козакові
життя. Та й сам Пилип – людина неабияка: знає всі
козацькі хитрощі, уміє бути «своїм» і серед татар,
і серед поляків, знається на травах і зброї. Та
головне в ньому – самовіддана любов до своєї
землі і щира відданість людям, які на ній живуть.
17. Серед позитивних персонажів твору є й
улюблені письменником типи дідів-
мудрагелів – Кібчика та волхва Кудьми,
образи молочного брата Швайки – татарина
Рашита, юного богатиря Демка та
відважних козаків – Вирвизуба, Перепічки
та багатьох інших.
Як і в попередніх творах письменника,
власне негативних персонажів у романі
небагато, насамперед це пан Кобилянський,
його слуга Тишкевич, а також татари –
страшні, умілі й підступні воїни, достойні
вороги і водночас – сусіди «урусів», які так
само мріють про благополучне заможне
мирне життя, люблять лицарські поєдинки
та лови, уміють щиро товаришувати й
любити.
19. герої твору Грицик Санько
спільне для
обох героїв
Друзі-підлітки, які долею випадку вимушені шукати щастя поза рідним селом Воронівкою. Серед своїх
ровесників вирізняються самостійністю, жвавістю думки, наполегливістю та здатністю до вчинку. Хлопчики
рівноправні у своєму товаришуванні: різні, але рідні
Соціальне
становище
Круглий сирота Єдиний син у матері, яка його
дуже любить і опікає
Риси
характеру
Жвавий, непосидючий, запальний,рішучий, щирий Мрійливий, спокійний, розважливий
Виняткові
здібності
Має зіркі очі. Не дає себе одурити Неабиякий ворожбит, має насправді
рідкісний дар: уміє подумки віддавати
накази й навіювати
«– Ми не діти, – набурмосився Грицик. – Ми з лука вміємо стріляти, правда ж, Саньку? І на шаблях
б’ємося. І підкрадаємося так, що ніхто й не побачить»
«– А що ми тут робитимем? Хіба ловитимемо рибу чи на бобра
будемо полювати. Ні, Саньку, я цього не хочу. Я хочу бути
таким, як Швайка. Щоб мене татари боялися».
«– Слухай, Санько, а давай візьмемо його в полон! – прошепотів
він.
– А як же ти його візьмеш? – засумнівався Санько.
– Якби ж хто був з дорослих…
– А Барвінок навіщо? І лука у Тишкевича нема. А наші в кущах
залишилися. А зробимо ми так… Він прихилив голову до
Санькового вуха і почав щось шепотіти»
«– Поглянь убік… обійди навколо…
– пошепки умовляв його Санько.
Щось ніби підказувало йому, що з цим
степняком треба балакати так,як свого
часу він балакав з дикою кішкою риссю,
а пізніше з Барвінком.
– «А тут Санько, Санько, який і мухи не
скривдить – і раптом страшний волхв! То
як тепер йому, Грицикові, бути з таким
товаришем? Тож коли Санько стане
самітником – він, Грицик, втратить
найкращого друга. Ет, як шкода»
20. Швайка Тишкевич
Спільне
Обидва сироти; добрі вивідники і бійці
Відмінне
• знає всі козацькі хитрощі, уміє бути «своїм» серед
татар, знається на травах і зброї; мудрий,
завбачливий,
рішучий, відважний, невловимий
• бере обманом, облудою, а не вмінням чи
хоробрістю;
хитрий, підступний, скупий, ниций, брехливий
• самовіддано любить рідну землю і щирий до
людей, які на ній живуть
• думаючи лише про власні інтереси, не помічає
потреб
інших людей, не розуміє мотивів їхніх учинків
• має багато товаришів, добрих людей навколо,
вірного друга коня Вітрика, вовка-побратима
Барвінка; живе
радістю гідно прожитого дня
• вибудовує навколо себе недобрий, небезпечний
і підступний світ, у якому вимушений жити самотою
• часто буває сам, але ніколи не буває самотнім,
бо знає, заради кого й чому йде на ризик, хто на
нього чекає
• повсякчас сам супроти всіх, бо, не потребуючи
нікого,
нікому й не потрібен
• щира, відкрита та добра душа • облеслива мова, негідні вчинки
Висновки
Справжній лицар, який щиро служить своєму
народові,
товариству. Ім’я Пилипа Швайки автор виносить у
заголовок твору, тим самим указуючи, що саме він
є
зразком для наслідування
Служить тільки власним інтересам
21. ПИЛИП ШВАЙКА
Уміння, майстерність,
хист
Вольові якості Почуттєві якості
Кращий козацький
вивідник (розвідник)
землі переяславської;
знає мову і звичаї татар,
має серед них вірних
людей; ходить
безшумно, безшелесно;
наче нікуди не
дивиться, а все бачить;
бездоганно володіє
зброєю і тримається на
коні.
Сміливий, розумний,
спостережливий,
витривалий,
кмітливий, відважний,
рішучий; звик
покладатися лише на
себе
Вірний товариш,
турботливий і уважний
до хлопців і братчиків,
поважає літніх козаків,
дослухається до їхніх
порад; любить рідну
землю, гарно її знає,
захищає від ворогів.
Висновок: Пилип Швайка – справжній лицар, його поважають усі козаки й
бояться вороги; про нього йде слава як про спритного, відчайдушного,
невловимого козацького вихідника.
22. Козаки
Пилип ,Швайка Василь
, ,Байлемів Мацик
,Левко Заярний
,Володко Кривопичко
,Лесь Одуд Тиміш
,Перепічка Штефан
,Вирвизуб Демко Дурна
, .Сила дід Кібчик
Вони задерикуваті й
,гордовиті але дружні й
, ,щирі віддані й відкриті
прагнуть не здійснювати
,подвигіва бути на своєму
, , «місці при ділі що в тебе
,Богом закладено віддати
».)добрим людям
23. КОЗАКИ-ХАРАКТЕРНИКИ
ХТО ВОНИ?
Серед козаків були таємничі воїни, яких
називали характерниками. Це козаки, які
володіли надзвичайними, непоясненними
здібностями. Деякі з них уміли
перевтілюватися у звірів, проходити крізь
стіни, чути і бачити на великій відстані.
Характерників також називали
галдовниками (від укр. слова «галдовати» –
чаклувати), або заморочниками і
химородниками, через їхнє вміння
напускати морок, сон і туман на людей.
Назви залежали від діяльності таких
козаків, рівня підготовки і майстерності.
Послуговуючись сучасними поняттями,
можна сказати, що вони мали
екстрасенсорні здібності, були телепатами і
ясновидцями, вміли гіпнотизувати. Кажуть,
що деякі з них прожили понад 100 років.
З характерників за часів козацтва
створювали загони пластунів. Це були
загони спеціального призначення, які
могли вщент розбити цілу армію
супротивника. Характерниками були
деякі гетьмани та кошові, себто
козацька верхівка. Найвідоміші з-поміж
них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко,
Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин
Наливайко. Чимало легенд збереглося
про уславленого кошового отамана
Івана Сірка
24. ВИСНОВОК
Володимир Рутківський у своєму романі творить
реальний історичний образ характерника – людини, чия
любов і відданість, самозречення й Божа іскра дають
змогу самотужки протистояти будь-кому в ім’я рідного
народу, заради його перемоги. У романі немає ні
містики, ні вигадливої брехні. Бо проголошена
письменником правда проста – надлюдську силу має
той, хто хоче витратити її на добро для інших, а всякий
талант – то дар Божий, який треба віддати людям: не за
добро чи золото, а щоб прислужитися тим, хто цього
дару не має. Неймовірність виведення у творі
характерників – у надлюдській здатності любити людей і
присвятити їм своє життя.
25. ОБРАЗИ ХАРАКТЕРНИКІВ У ТВОРІ
Серед персонажів твору є й улюблені письменником типи дідів-
мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня
потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід
і мудрість.
Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед
ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і
відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків,
наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці
минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він
причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен
має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та саме життя волхва
Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам:
«Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі
пращурам своїм».
26. ХУДОЖНІ ЗАСОБИ У ТВОРІ
Образні засоби
Приклади
Епітети невдаваний подив; хижі очі; люте буркотіння; забрьоханий
чолов’яга; найзіркіше око; у миготливу сріблясту імлу; темну
рухливу цятку; під розлогим кущем; червонястим
верболозом; пошерхлі вуста; відкритий степ
Метафори усмішка все ще грала на його вустах, очі наливалися
жорстокістю; сонце піднялося над очеретами; місяць ще
тільки збирався сходити на небо; роса випала скупо;
сонячне проміння затанцювало на росяному листі
Порівняння коники сюрчали так, що аж у вухах виляскувало;
хитрий, мов лис, обережний, мов куниця;
налетіли на тих бусурманів, мов буря; розвелося їх у
плавнях, наче комарів; сиділи тихо, мов куріпки; загуділи,
мов дзвін; великого, мов кавун, кулака; був беззахисний,
наче пташенятко на долоні
27. ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
• 1. Зародження козацтва в Україні (козаки займалися
«уходництвом»).
• 2. Взаємини дорослих і дітей (Грицик, Санько, Демко - Швайка, дід
Кібчик- дід Кудьма, козаки; пан Кобильський, Тишкевич).
• 3. Боротьба добра і зла (Грицик, Санько, Демко, Швайка, дід Кібчик,
дід Кудьма, козаки пан Кобильський, Тишкевич, Іслам-бек, татари).
• 4. Поняття дружби (Грицик ↔Санько; Грицик, Санько ↔Пилип;
Пилип ↔Рашит; Пилип ↔дід Кудьма).
• 5. Стосунки людей і тварин (Швайка ↔Вітрик, Барвінок; Санько,
Грицик ↔Барвінок).
• 6. Проблема лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили
(Швайка, Грицик, Санько, козаки
• 7. Традиції характерництва в козаків (дід Кудьма, Швайка, Санько).
28. Літературна вікторина за романом «Джури козака Швайки»
1. В якому столітті відбувається дія роману?
А 13 ст.; Б 14 ст.; В 15 ст.
2. Про яку історичну подію згадується у
творі?
А Нашестя Батия. Б Битва під Синіми Водами.
В Повстання Наливайка.
3. Де жили Санько, Грицик і Демко?
А У Києві. Б У Воронівці. В У Переяславі.
4. Що означає татарською мовою слово
«козак»?
А Вільна людина. Б Воїн. В Мисливець.
5. Ким був козак Швайка?
А Отаманом перших козаків. Б Кобзарем.
В Розвідником-вивідувачем.
6. Хто врятував Швайку від татарської
погоні?
А Вовк Барвінок. Б Демко. В Санько.
7. Яке прізвисько отримав Демко від діда
Кібчика?
А Богатир. Б Манюня. Б Дурна Сила.
8. Чому Грицик і Санько змушені були тікати з
села?
А Рятувалися від гніву пана Кобильського.
Б Шукали пригод. В Втікали від татар.
9. Хто водночасно служив і татарам і шляхті?
А Швайка. Б Дід Кудьма. В Тишкевич.
10. Чому навчав Санька дід Кудьма?
А Ворожбі і знахарству. Б Військовій справі.
В Грі на кобзі.
11. Хто був першим джурою козака Швайки?
А Санько. Б Демко. В Грицик.
12. Про кого козаки вирішили: «На острові їх тут
не буде»?
А Про татар. Б Про ляхів. В Про жінок.
13. Як називалося житло козаків?
А Хата. Б Курінь. В Січ.
14. Якому герою належать слова: «...Україна не
сьогодні-завтра готова спалахнути, як оце
багаття. Біда лише у тім, що все сирі гілки
трапляються»?
А Швайці. Б Дідові Кудьмі. В Дідові Кібчику.
