Як з’явилося
рухоме
зображення

Історики досі сперечаються
довкола метрики «рухомого
зображення» — коли і де воно
народилося? Хто його
батьки?

У 1832 році Симон фон Штампфер, вивчаючи експерименти британського фізика
Майкла Фарадея з оптичної ілюзії, провів свій експеримент,
результатом якого стала розробка стробоскопа, також відомого, як диск
Штампфера
Стробоскопічний диск претендує
на звання першого пристрою,
який демонструє зображення, що
рухаються

Одночасно зі Штампфером наприкінці 1832року ЖозефПлато, проводячи досліди з
розглядання малюнків черезобертовий диск зотворами, створив фенакістископ
Фенакістископ (від грец. φεναξ — «брехун» та σκοπω —
«дивлюся») —лабораторний прилад, конструкція якого
заснована на здатності сітківки ока зберігати зображення

Едвард Майбрідж — британський
та американський фотограф і
дослідник, відомий вивченням
процесу руху та його фіксації,
один з винахідників предтеч кіно

Едвард Майбрідж займався, зокрема
вивченням руху тварин та його
фіксації і відображення. У своїх
дослідженнях він вдався до
експериментів з пофазовим
фотографуванням коней та їхнього
бігу, що проводилися у 1872-1878роках
«Кінь у русі» Майбріджа

Майбрідж збудував спеціальну ділянку —
«фотодром». З одного боку було споруджено
довгу білу стіну, а з іншого —24 кабіни з
фотокамерами. Чорні коні (щоб на білому їх
було краще видно), які бігли по дерев'яному
треку, почергово торкалися долівки, дошки якої
з'єднувалися зфотоапаратами. Затвори
спрацьовували миттєво, фіксуючи всі фази бігу
коней. У результаті Майбрідж отримав від
кожного такого пробігу 24 моментальних
знімки, серед яких були і ті, що чітко
фіксували миті, коли всі чотири ноги коня
відривались від землі

Зоопраксископ (англ. zoopraxiscope
від дав.-гр. ζῷον — тварина, живе +
πράξις —рух +σκοπέω —
спостерігаю) —прилад для
проєктування рухомих картинок —
ранній проєкційний апарат,
винайдений Едвардом Майбріджем у
1879 році
Його можна вважати
першим кінопроєктором

Кінетоскоп (грец. «базальне тільце» — рухомий і «скопео» — дивитися) —
рання технологія кінематографа для показу рухомих зображень, винайдена в 1888 році
Томасом Едісоном. На відміну від сучасного кінопроєктора кінетоскоп не давав
можливості колективного перегляду на екрані, а був призначений для індивідуального
глядача, котрий спостерігав зображеннячерез окуляр
Кінетоскоп
Едісона

Брати Люм’єри почали займатися
проблемою світлової проєкції «рухомих
фотографій» і згодом вони представити
світу інноваційний прилад —
сінематограф.
Винахід дозволяв не тільки переглядати
фільми, але й проводити відеозйомку і
друкувати позитиви, тобто лише один
прилад зміг поєднати в собі три процеси:
знімальний, копіювальний та
проєкційний
Брати Люм’єри
та їхній
кіноапарат

28 грудня 1895 року в Парижі брати Люм’єри продемонстрували свій винахід та
влаштували перший у світі публічний кіносеанс. Один із братів, крутячи ручку
кінематографа, проєктував зображення на екран. Глядачі на білому полотні
бачили, як оживають немудрі сценки з міського життя, тривалість
кожної була менше хвилини

У фрагменті «Прибуття поїзда» Луї Люм'єр використовував усі можливості
об'єктива з великою фокусною відстанню. Перші глядачі, які відвідували
кінопроєкцію, з жахом тікали від поїзда, який прямував на екрані, так як ще не
навчилися відрізняти рухомі зображення від реальності
https://www.youtube.com/watch?v=m5yy5Eryixw

Кінофільм, кіно, кінострічка —
аудіовізуальний твір
кінематографії, що складається з
епізодів, поєднаних між
собою творчим задумом і
зображувальними засобами

Німе кіно — загальноприйнята назва кінематографа в перші
десятиліття його історії, коли фільми виходили на екран без
синхронно записаного звуку.
Специфічною особливістю німих фільмів було використання
титрів, які давали пояснення сюжету, відтворювали репліки
персонажів або навіть коментували те, що відбувається для
аудиторії
Серед легендарних класиків ери
німого кіно був Чарлі Чаплін. Він
визнаний одним із найкращих
коміків в історії світового кіно, був
тричі нагороджений премією «Оскар»

Першою повнометражною стрічкою, в якій використовувалися
звукові ефекти і пісенні епізоди, був фільм «Вулиця мрій»
Девіда Гріффіта 1921 року. Однак ні він, ні інші більш пізні
фільми не містили озвучені діалоги
Фонофільм Фореста, Фонофільм (англ. Phonofilm) —
одна з перших систем звукового кіно з оптичною
сумісною фонограмою на кіноплівці. Технологія,
розроблена Лі де Форестом на початку 1920-х років,
забезпечувала точну синхронізацію звуку із
зображенням

«Вітафон» (англ. Vitaphone )— перша масова система звукового кіно,
заснована на роздільному запису та відтворенні звуку та зображення.
Звуковий супровід фільму записувався на грамофонну платівку, яка
відтворювалася програвачем, синхронізованим з кінопроєктором загальним
приводом. Виробнича база «Вітафон» була придбана кінокомпанією
«Ворнер Бразерс» у квітні 1925 року
Прем'єра першого фільму, знятого за
системою «Вітафон», — «Дон Жуан»
відбулася 6 серпня 1926 року

У 1927 році кінокомпанія «Ворнер Бразерс», використавши систему
«Вітафон» створила перший звукового фільм — «Співак джазу»
6 жовтня 1927 року в нью-йоркському театрі
«Флагман» відбулася прем'єра стрічки, що
отримала шалену популярність.
У 1929 році в Парижі «Співак джазу» отримав
«Почесний Оскар» як «перша звукова стрічка, що
зробила революцію в кіно»
Стрічка не була озвучена повністю в сучасному розумінні цього слова,
проте стала провісником закінчення епохи німого кіно

вул. Януша Корчака, 60, м. Київ
https://chl.kiev.ua