1. Департамент освіти і науки
Кіровоградсьої обласної державної адміністрації
Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.
Свято
Планета мудрості, добра і
людяності.
(за творчістю В.О. Сухомлинського)
Підготувала Горієнко Людмила Дмитрівна,
вихователь, спеціаліст вищої категорії
м. Знам’янка
2014

2. Мета: спонукати дітей до відповідальності за думку, слово, вчинок;
виховувати в них доброту та людяність.
Обладнання: плакати, твори Сухомлинського, дитячі малюнки, десять
заповідей Сухомлинського, музичний супровід.
Хід заходу
Вихователь. Сьогодні ми з вами побуваємо на незвичайній планеті, де панує
доброзичливість, чисті помисли, гарні слова, прекрасні вчинки.
Але щоб потрапити на цю планету треба добре познайомитися з
пам’яткою, яку склав для нас В.О. Сухомлинський. Вона ніби перепустка у
світ честі й гідності.
Ось ці десять «не можна».
1. Не можна ледарювати, коли всі працюють.
2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми.
3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми.
4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі.
5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі –
кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг.
6. Не можна робити того, що засуджують старші; - ні на очах у них, ні
десь на стороні.
7. Не можна залишати стару рідну людину одинокою, особливо матір.
8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших,
не попрощавшись з ними.
9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.
10.Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим
більше жінка; не чекай, коли с тобою привітаються старші, ти повинен
першим привітати їх.
Отже, запам’ятавши побажання видатного педагога. Потрапляємо у
Країну Добрих Вчинків. ( Це перша країна незвичайної планети )

3. Учениця. У цій країні все хвилює: ошатні будинки, доглянуті квіти й
дерева. Навколо панує спокій і затишок, бо живуть в цій країні люди,
багаті на ласку і тепло, на щедрість душі і мудрість серця. А щоденним
їхнім девізом є слова: «Найвища наука життя – мудрість. А найвища
мудрість – бути добрим.» І зустрічають гостей там не лише хлібом –
сіллю, ай піснями. Ось ми й почуємо одну з них.
Доброта
(виконують учні)
І
Від сонця Божий день ясний
Від серця, наче золотий, -
Як вічна музика свята;
Як материнська доброта.
Приспів:
З добром нам легше в світі жити,
Любов дає нам хліб і цвіт
Як є добро – ми будемо любити
І відкривати білий світ.
ІІ
Від ласки синій тане лід,
Від ласки силу має рід.
Добро те тягнеться до веж,
Тож доброті немає меж.
Приспів:
З добром нам легше в світі жити,
Любов дає нам хліб і цвіт
Як є добро – ми будемо любити
І відкривати білий світ.
ІІІ
Від радості біди нема
Від радості цвіте зима,

4. Добро тут світиться вночі,
Мов символ вічної свічі.
Учень. У цій країні ми познайомимося з конкретними добрими вчинками
жителів. Ми не називаємо людей, з якими трапилися ці пригоди. Бо вони
поруч. Цю історію мені розповіла знайома бабуся. Ось вона.
Терміново треба було поїхати до райцентру, а автобуси не ходять.
Тож пішла за село і ловлю попутку. Мчать машини, але ніхто не звертає
увагу на стару. Вирішила повертатися додому. Аж тут зупинилась
машина.
- Сідайте, - запросив водій.
Тільки я до автовокзалу.
- Дякую синку, я далі автобусом дістанусь.
Доїхали. Даю гроші, а він не бере, покликав іншого водія і щось йому
каже. Іду до зупинки, аж хтось гукає:
- Бабусю, ідіть сюди. Сідайте, відвезу куди вам треба. Я
відмовлятись. А хлопці взяли мене попід руки, посадили в машину – і
знову я їду.
Питає водій:
- То онук ваш такий дбайливий?
- Так, мій а скільки ж він заплатив за мене? – питаю.
- 15 гривень.
- Так дорого?
- Для хорошої бабусі не шкода.
… А я цього гарного онука вперше бачила. От і хочу подякувати добрій
дитині, а ще його батькам, зате, що виховали таку чуйну людину.
Учениця. А цю історію запам’ятайте добре і надовго.
Якось прийшов старець до багатих господарів з проханням допомогти
харчами, одягом. Одна жінка скупа, жадібна, дала трішки, щоб відчепився,
інша без жалю всього виділила, грошей дала.

5. Сталось так, що спопелив вогонь обидва обійстя. Вернув прохач обом
те, що одержав від них, а сам зник.
Тож вирішуйте самі: проживати вам у Країні Добрих Вчинків, чи ні?
Вихователь. А тепер ми побуваємо у Країні Гарних Слів.
Слова цієї Країни променяться щирістю і красою. Добрими словами у
цій країні гоять рани. Мешканці цієї Країни ніжно називали один одного:
матінко, батечко, сестронько, синочку… І люди у цій Країні – чарівники,
бо користуються лише магічними словами.: ( добрий день, добрий вечір,
будь-ласка, дякую, вибачте…)
І ніхто в цій Країні не лихословить, бо розуміють, що від нецензурних
слів трухлявіють людські душі.
Учень.
Нам так усім в житті
потрібні
Слова хороші, ніби цвіт,
Щоб йшли у гості весни
срібні
Щоб помудрішав дивний
світ.
Нам так усім в житті
потрібні
Краса, любов й душі
тепло,
Щоб радість літ несли
добридні
У рідне місто і село.
Вихователь. Не можемо
ми обминути і Країну
Вихованості.
Тут почуваєш себе гарно і легко. Мешканці привітні, вітаються чемно,
дякують один одному за допомогу. Скрізь охайно. Жителі дружать між
собою.
Подумаємо над простими істинами. Для чого треба говорити «спасибі»,
«здрастуйте», звернемося до Василя Сухомлинського.
Учениця. Для чого кажуть «спасибі»?
( Учениця читає вголос оповідання Сухомлинського )
Учень. Чи треба говорити «здрастуйте»?
( Читає вголос оповідання Сухомлинського )
Вихователь. Отже незвичайна планета Мудрості, Добра і Людяності
чекає на кожного з вас. А перепусткою нехай стануть доброзичливість,
повага до оточуючих, любов і щирість, світлість душ, справедливість,
щедрість.

6. Нехай постійно живе у ваших душах прагнення зробити щось світле і
радісне. Перемагайте зло лише добром. З добром та любов’ю ідіть на
зустріч один одному. Бо ніхто і ніколи не заборонити нам творити добро,
любов і віру.
(Пісня про добро)

7. Нехай постійно живе у ваших душах прагнення зробити щось світле і
радісне. Перемагайте зло лише добром. З добром та любов’ю ідіть на
зустріч один одному. Бо ніхто і ніколи не заборонити нам творити добро,
любов і віру.
(Пісня про добро)