2. 1. Перестаньте хвилюватися. Все буде добре. Не проектуйте свою тривогу на дитину, не
обговорюйте при ній можливих ускладнень. Не варто заглиблюватися і в іншу крайність, малюючи
малюкові ідилічні картини його життя в дитячому садку. Найкраще зайняти позицію усвідомленої
необхідності.
2. Зверніть увагу на режим дня дитини. За літо він повинен бути перебудований таким чином, щоб
малюк легко прокидався за годину-півтори до того часу, коли ви плануєте виходити з дому в дитячий
сад. Якщо ваша дитина вже не спить вдень, привчіть його просто лежати в ліжку одного. Навчіть
яким-небудь іграм: згадуванню вчинених ним віршів, пісень, твору казок, рахунком, розгляданню
навколишніх предметів із запам'ятовуванням дрібних деталей. Дуже корисні так звані пальчикові ігри.
Добре, якщо вам вдасться змоделювати ситуацію колективного тихої години.
3. Постарайтеся привчити дитину ходити в туалет по-великому в один і той же час (не з 11 до 13
годин - час прогулянки в саду). По-маленькому малюка потрібно навчити ходити в туалет не тоді,
коли вже "дуже хочеться", а заздалегідь: перед виходом в дитячий сад, перед прогулянкою, перед
сном.
4. Максимально наблизьте меню вашої дитини до дитсадівського, усуньте "кусочнічество" між їжею.
Спробуйте знизити калорійність вживається їм їжі, що через деякий час може привести до
поліпшення апетиту. Якщо ваш строгий тон і настійні прохання з'їсти все швидше і до кінця
викликають у малюка приступ нудоти - це серйозний привід задуматися про можливості відвідування
дитиною дитячого садка. У будь-якому випадку про дітей з проблемним апетитом необхідно
розмовляти з вихователем і просити його бути м'яким і терплячим у цьому питанні. Проблеми з їжею
дуже часто бувають причиною, через яку діти не хочуть йти в дитячий сад.
5. Гартувати потрібно всіх дітей, а дітей, які йдуть у дитячий садок - особливо. Ходіння босоніж в
приміщенні і по землі влітку в будь-яку погоду - найпростіший і ефективний спосіб. Це зміцнює не
тільки імунну, але й нервову систему. Дуже корисні будь-які водні процедури (душ, ванна, озеро,
море), при цьому постарайтеся не обмежувати перебування дитини у воді і не дуже контролюйте її
температуру. Поступово привчайте дитину до холодного питва (кефір, молоко, сік з холодильника).
Морозиво - це не тільки смачно, але і корисно з точки зору контрасту температур.
3. 6. Досить часто зустрічаються діти, які плачуть при розлученні з мамою. Їх доводиться
довго вмовляти, навіть якщо вони залишаються з близькими, добре знайомими людьми.
Якщо після того, як мама пішла, дитина відчуває себе добре, не сумує, не запитує про
маму, легко справляється з режимом дня, то, швидше за все, необхідно змінити тільки
сформовану "традицію" розставання. "Почесною обов'язком" малюка може стати допомога
мамі при зборах на роботу ("А нумо неси мою" робочу "сумку" або "Куди ж це я поклала
парасольку? Ти не міг би пошукати його?"), А також такі ритуали, як проводжати маму до
ліфта або махати рукою з вікна. Однак зустрічаються діти, які сильно нервують в мамину
відсутність, стежать за часом, коли вона повинна прийти. У відсутності мами у них
погіршується сон і апетит, іноді вони просто відмовляються від їжі і не лягають спати без
мами. Найкраще в цій ситуації звернутися до психолога. Як правило, така поведінка дітей є
наслідком поведінки дорослих. Підвищена тривожність мами, неправильна оцінка власної
ролі в житті дитини, небажання побачити в його поведінці елементи маніпулювання
дорослими - всі ці причини в тій чи іншій мірі можуть провокувати подібну поведінку. Перш
за все в такій ситуації свій внутрішній стан повинна змінити мама. На практиці найкраще
привчати дитину до розставання з мамою, створюючи такі ситуації, коли малюк сам хоче
попросити маму відлучитися. Наприклад, йому треба зробити для мами сюрприз, або він
загрався з друзями, а мамі потрібно в магазин. Йдучи надовго, просіть не дорослих, а
дитину стежити за порядком у будинку. Давайте йому доручення, що він повинен встигнути
зробити до вашого приходу, нехай сам простежить за часом, коли пора є або лягати спати.
При зустрічі докладно розпитайте малюка про прожитий день і похваліть за успіхи,
розкажіть, як багато ви встигли зробити, тому що він допоміг вам.
4. 7. Постежте, як дитина грає з іншими дітьми. (Взаємини дітей з
однолітками в цьому віці тільки формуються. Віддаючи дитину в
дитячий сад, ми прискорюємо цей процес, тому було б
неправильно пускати його на самоплив.) Підходить він до групи
граючих дітей? Якщо йому важко це зробити, допоможіть: навчіть
його правильно вітатися з групою дітей, пропонувати дітям свої
іграшки, попросити дозволу грати з ними, правильно реагувати на
відмову, знаходячи компромісний варіант. Добре, якщо у вас влітку
на дачі утворюється велика дитяча компанія. Домовтеся з мамами і
слідкуйте за дітьми по черзі. Але з умовою, що протягом
обумовленого часу діти не можуть залишати вашу самодіяльну
групу і повинні вирішувати всі виникаючі питання тільки один з
одним і з "черговою" мамою.
8. Привчіть дитину виносити у двір, а в подальшому приносити в
дитячий садок тільки ті іграшки, якими він готовий поділитися з
друзями. В іншому випадку малюк зарекомендуєте жаднюгою або
весь час буде перебувати в тривозі за свою улюблену іграшку, з
якою може що-небудь трапитися.
5. Продумайте заздалегідь гардероб дитини. Це повинні бути речі, з надіванням – зніманням яких
малюк впорається самостійно.
Пам’ятайте, що головне в житті дитини в період адаптації до садочка – це постійне спілкування з
іншими дітьми. Тому заохочуйте контакти контакти дитини з дітьми, на майданчиках, запрошуйте
в гості друзів з дітьми, знайомте малюка з новими людьми. Він повинен звикнути до спілкування
не лише з вами.
Створіть у дитини позитивний образ дитячого садочка, розповідаючи про те, що там буде весело
і цікаво.
Привчайте дитину до самообслуговування. Нехай вчиться самостійності поступово.
Завжди підтримуйте хороші стосунки з вихователями та нянею свого малюка, розпитуйте та
просіть їхньої поради в чомусь.
У цей період не навантажуйте дитину переїздами
та іншими сильними переживаннями.
Не поспішайте задовольняти найменші бажання
малюка: звичка отримувати все й відразу може
негативно відбитися на стосунках з однолітками
та вихователями.
Дайте більше самостійності, не поспішайте
робити все за дитину, навіть якщо в неї
дуже добре щось виходить. Дитина вчиться
вчитися,і це дуже важливий етап.
6. Довіряйте дитині прості доручення по господарству (поливання квітів,
витирання посуду, пилу тощо). Слідкуйте за їхнім виконанням, але в
жодному разі не сваріть, а обов’язково хваліть за найменший успіх.
Заохочуйте дитину ділитися своїми новинами, адже тепер у неї з’являються
події, в яких ви не брали участі. Завжди уважно дослуховуйте розповідь,
навіть якщо знаєте, чим воно закінчиться. На вас дитина відточує свої
комунікативні навички.
Привчайте дитину аргументувати свої висловлювання, побажання,
прохання, розгорнуто відповідати на запитання «чому?», «як?», «навіщо?».
Навчайте дитину основам безпеки та самозахисту, ознайомлюйте, як
користуватися різними приладами.
Поясніть різницю в спілкуванні з однолітками зі старшими людьми, зі
знайомими та з чужими. Ніколи не смійтеся над – лише разом з нею!
Пам’ятайте, що процес звикання до садочка може тривати більше ніж
півроку. Від батьків залежатиме, чи буде він успішним, чи легко в
майбутньому дитина адаптується до школи, чи впевнено почуватиметься
серед однолітків та дорослих.
тощо. З батьками кожної дитини спілкуємося індивідуально, даємо
рекомендації щодо поліпшення її адаптації до умов дошкільного закладу.
7. Для кожного малюка початок відвідування дошкільного закладу – стрес. Будь-яка дитина
розгубиться, вперше потрапивши в зовсім незнайоме оточення, де немає мами, яка
завжди захистить, допоможе; де багато чужих дітей, деякі з них плачуть; де є чужі
дорослі, яких треба слухатись; де чужий посуд, незвична їжа; де немає улюбленої
іграшки та звичного, такого рідного ліжечка….
Отже, як саме проходить сам процес адаптації:
1 етап триває 2-3 тижня і характеризується тим, що усі системи організму
відповідають на зміни умов бурхливою реакцією і значним напруженням. Дитина може
стати збудливішою, тривожнішою, агресивнішою або відлюдною. У неї псується сон,
апетит і настрій. Тому цей етап має назву «Шторм».
2 етап може тривати під одного тижня до 2-3 місяців. Пристосування
відбувається нестійко, бурхливість першого етапу поступово вщухає. Дитина продовжує
вивчати нове оточення, робить спроби брати участь в активній діяльності, починає
виявляти зацікавленість.
3 етап триває від 2-3 тижнів до півроку. Це період відносно спокійного і
стійкого пристосування дитини до нового оточення. Малюк починає реагувати на умови
цього нового оточення адекватно, спокійно. Він поступово звикає до режиму дня у
садочку, до спілкування з однолітками, до спільної гри з ними. Стабілізується сон, апетит
і настрій.
Кожна дитина переживає усі етапи адаптації до умов дошкільного закладу по різному.
Хтось минає перший етап швидше, а хтось повільніше. Батькам, перед тим, як вперше
повести дитину до д/с необхідно вмотивувати її таким чином, щоб вона почувалася
потрібною і важливою в садочку.
8. 1. Не чекай, що твоя дитина буде така як ти або ти бажаєш, допоможи їй стати собою, а не
тобою.
2. Не порівнюй дитину з іншою а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.
3. Не вимагай від дитини платні за те, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона
може тобі віддячити? Вона подарує життя другій та третій: це незворотній закон вдячності.
4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш,
те й зросте.
5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі – будь впевнений,
їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.
6. Не принижуй!
7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай якщо можеш, але
не робиш.
8. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
9. Умій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили
твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею,
радій тому, що дитина – це свято, яке зараз із тобою.
8. Великі права маленької дитини
1.Всі діти мають рівні права.
2.Всі діти мають право на повноцінне харчування.
3.Право на захист від фізичного та психологічного насильства.
4.Всі діти мають право на інформацію, свободу думки та релігії.
5.Вибачайте мені, кажіть мені, що ви мене розумієте.
6.Будь ласка, не треба мене порівнювати з іншими.
9. 1.Прізвище, ім’я дитини, дата народження.
2.Чи має дитина досвід спілкування з іншими дітьми?
3. Який настрій переважає протягом дня?
4. Що найбільше впливає на поведінку малюка (стиль спілкування, місце, режим,
обстановка, здоров’я)
5.В які ігри любить гратися?
6.Чим цікавиться?
7.Яким бачите сина (доньку): врівноваженим? Або надмірно рухливим, стрімким,
гомінким?
8.Чи існує узгодженість у вихованні з боку членів родини? Хто ще бере участь у
вихованні?
9.Чи вміє дитини гратися сама?
10. Які улюблені іграшки?
11. Чи охоче грається з іншими з дітьми? Чи ділиться іграшками?
12. Якими є родинні труднощі у вихованні малюка?
13. Яку казку ваша дитина готова слухати багато разів?
14. Що найбільше подобається в дитині?
15. Чи дитина самостійна для свого віку? Що вона може робити самостійно?
16. Як засинає ваш малюк? Чи міцно спить? Який у нього апетит?
17. Яких страв не їсть?
18. Як називають дитину вдома?
19. Що ви хотіли б одержати від перебування дитини в дитсадку?
20. Якою ви бачите свою дитину?
21. Номер телефону.
10. 1.Прізвище, ім’я дитини, дата народження.
2.Чи має дитина досвід спілкування з іншими дітьми?
3. Який настрій переважає протягом дня?
4. Що найбільше впливає на поведінку малюка (стиль спілкування, місце, режим,
обстановка, здоров’я)
5.В які ігри любить гратися?
6.Чим цікавиться?
7.Яким бачите сина (доньку): врівноваженим? Або надмірно рухливим, стрімким,
гомінким?
8.Чи існує узгодженість у вихованні з боку членів родини? Хто ще бере участь у
вихованні?
9.Чи вміє дитини гратися сама?
10. Які улюблені іграшки?
11. Чи охоче грається з іншими з дітьми? Чи ділиться іграшками?
12. Якими є родинні труднощі у вихованні малюка?
13. Яку казку ваша дитина готова слухати багато разів?
14. Що найбільше подобається в дитині?
15. Чи дитина самостійна для свого віку? Що вона може робити самостійно?
16. Як засинає ваш малюк? Чи міцно спить? Який у нього апетит?
17. Яких страв не їсть?
18. Як називають дитину вдома?
19. Що ви хотіли б одержати від перебування дитини в дитсадку?
20. Якою ви бачите свою дитину?
21. Номер телефону.
