Зауваження ГЮУ апарату ВРУ до законопроєкту 4303

1. АПАРАТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Головне юридичне управління
01008, м.Київ-8, вул. М. Грушевського, 5, тел.: 255-20-76
До реєстр. № 4303 від 02.11.2020
(друге читання)
З А У В А Ж Е Н Н Я
до проекту Закону України про стимулювання розвитку
цифрової економіки в Україні
(реєстраційний № 4303)
У Головному юридичному управлінні проведено експертизу
підготовленого до другого читання Комітетом Верховної Ради України з
питань цифрової трансформації однойменного законопроекту і зазначається
таке.
Поділяємо необхідність запровадження ринкових стимулів, мотивацій,
попиту та формування потреб щодо використання цифрових технологій,
продуктів та послуг серед українських секторів промисловості, сфер
життєдіяльності, бізнесу та суспільства для їх ефективності,
конкурентоздатності, національного розвитку, зростання обсягів виробництва
високотехнологічної продукції та благополуччя населення.
Разом із цим зауважуємо, що, враховуючи назву законопроекту "Про
стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", сам законопроект не
містить визначення поняття "цифрова економіка"1, на регулювання якої та
пов'язаних із нею суспільних відносин і має бути спрямований законопроект,
не відображено відмінностей такої "цифрової економіки" від традиційної
(фізично-аналогової), а так само не відображено і її трансформації – від такої,
що споживає ресурси, до економіки, що створює ресурси. По суті ж у
законопроекті фактично йдеться про запровадження особливих умов
1 У чинному законодавстві України поняття "цифрова економіка" вживається лише раз та у
класичному розумінні означає діяльність, в якій основними засобами (факторами)
виробництва є цифрові (електронні, віртуальні) дані як числові, так і текстові
(розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 67-р "Про схвалення
Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018 – 2020 роки та
затвердження плану заходів щодо її реалізації").

2. 2
функціонування режиму Дія Сіті, резидентів Дія Сіті, оподаткування
діяльності відповідних резидентів, пом'якшення чи скасування їх
відповідальності тощо.
Як показує практика, проведення подібних законодавчих
"експериментів" має вкрай негативні наслідки.
Принагідно зазначаємо, що одним із таких прикладів є проведення на
базі холдингової компанії "Київміськбуд" за участю уповноваженого банку
(комерційний банк, з яким холдингова компанія "Київміськбуд" уклала угоду
про надання повноважень відповідно до Закону України "Про проведення
експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії
"Київміськбуд") економічного експерименту щодо стимулювання розвитку
житлового будівництва із залученням коштів громадян і суб'єктів
господарювання на довгострокові житлові ощадні вклади з наступним їх
спрямуванням на довгострокове кредитування будівництва житла для
населення.
Наслідком же проведення такого "експерименту", як відомо, стало
відкликання Національним банком України банківської ліцензії та ліквідація
АТ АКБ "АРКАДА" – рішення Правління Національного банку України від
24 вересня 2020 року № 601-рш, а також виникнення проблем у інвесторів
щодо одержання ними житла.
Відтак, до законопроекту слід висловити такі зауваження.
1. У законопроектіне додержано конституційніоснови правопорядку
у сфері господарювання (статті 1, 3, 13, 41, 42, 92 Основного Закону
України).
1.1. Зазначаємо, що правовий господарський порядок в Україні
формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання
економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання
макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги
відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення
України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової
держави. При цьомуконституційні основи правового господарськогопорядку
в Україні, зокремастановлять:визнання усіх суб'єктів прававласностірівними
перед законом, непорушність права приватної власності, недопущення
протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право
кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення
виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення
державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення
зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження
конкуренції та недобросовісноїконкуренції, визначення правилконкуренції та
норм антимонопольного регулювання виключно законом.
Проте законопроектом передбачено положення щодо презумпції
правомірностідіяльності резидентів Дія Сіті (прийняттярішення на користь

3. 3
резидентів Дія Сіті або заявників у разі, якщо норма закону чи іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми
різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне
(множинне) тлумачення правта обов'язків резидентівДія Сіті або заявників,
або держави, абодержавнихорганівчи органівмісцевогосамоврядування, або
їх посадовихосіб) (пункт 3 частиничетвертої статті2), формального характеру
процедури набуття статусу резидента Дія Сіті (відсутність вимог щодо
отримання спеціальних дозволів, ліцензування чи здійснення заходів
державного нагляду (контролю) для подання та розгляду заяви про набуття
статусу резидента Дія Сіті і внесення інформації про заявника до реєстру
Дія Сіті) (пункт 5 частини четвертої статті 2).
Законопроектом також надається визначення поняття "конкурентна
дія – буда-яка з дій, зазначених у пунктах 1 – 4 частини третьої статті 27
цього Закону, або інша дія, визначена договором про утримання від вчинення
конкурентних дій між резидентом Дія Сіті та фахівцем як конкурентна"
(пункт 7 частини першої статті 1). При цьому частиною третьою статті 27
законопроекту визначається перелік конкурентних дій, від вчинення яких
зобов'язаний утриматися фахівець стосовно резидента Дія Сіті в рамках
укладеного договору про утримання від вчинення конкурентних дій:
укладення трудових договорів (контрактів), гіг-контрактів або інших
цивільно-правових чи господарсько-правових договорів з іншими особами,
які здійснюють діяльність, аналогічну діяльності такого резидента Дія
Сіті (конкуруюча діяльність); здійснення конкуруючої діяльності як
фізичної особи-підприємця; володіння прямо чи опосередковано часткою в
іншій юридичній особі, яка здійснює конкуруючу діяльність; обіймання
посади члена органу управління іншої юридичної особи, яка здійснює
конкуруючу діяльність; вчинення інших конкурентних дій, передбачених
договором. Водночас істотною умовою договору про утримання від вчинення
конкурентних дій пропонується визначититериторію, наяку поширюється дія
зобов'язання (пункт 2 частини другої статті 27 законопроекту).
У цьому контексті насамперед слід зауважити, що зміст правочину не
може суперечити Цивільному кодексу України (далі – ЦК України), іншим
актам цивільного законодавства, атакож інтересам держави і суспільства, його
моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України). Разом із цим,
відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції"
укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття
об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена
конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання є
узгодженими діями (абзац перший частини першої статті 5);
антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії,
які стосуються обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-
технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом,
асортиментом товарів, обсягом їхреалізації чипридбання, заколом продавців,

4. 4
покупців або споживачів чи за іншими ознаками; усунення з ринку або
обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання,
покупців, продавців (частина друга статті 6). При цьому вчинення
антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою
відповідальність згідно з законом (частина четверта статті 6 Закону України
"Про захист економічної конкуренції"). Таким чином, наведене положення
законопроекту щодо конкуренції, у разі прийняття його як закону,
суперечитиме іншим законодавчим нормам та усталеному правовому
регулюванню правовідносин економічної конкуренції, що не враховує
правової позиції Конституційного Суду України, за змістом якої конкретна
сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована
однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за
змістом суперечать один одному (пункт 3 мотивувальної частини Рішення
від 3 жовтня 1997 року № 4-зп).
Такі положення законопроекту свідчать, на нашу думку, також про
необґрунтоване втручання у діяльність суб'єктів господарювання, що
суперечить статті 3 (права і свободилюдинивизначають змісті спрямованість
держави) та частині першій статті 42 (кожен має право на підприємницьку
діяльність, яка не заборонена законом) Конституції України, а також не
враховують пункту 4 частини першої статті 3 ЦК України (принцип свободи
підприємницької діяльності, яка не заборонена законом) та частині першій
статті 6 Господарського кодексу України (далі – ГК України) (загальними
принципами господарювання в Україні є, зокрема: свобода підприємницької
діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових
осіб у господарськівідносини). Згідно зі статтею 27 ЦК Україниправочин, що
обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні
права та обов'язки, є нікчемним, а правовий акт органу державної влади не
може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом
цивільні права та обов'язки,крім випадків, коли таке обмеження передбачено
Конституцією України.
1.2. Про нерівність усіх суб'єктів права власності та господарювання
перед законом свідчать і положення частин першої та третьої статті 5
законопроекту, які встановлюють одночасно і вимоги щодо відповідності для
набуття юридичною особою статусу резидента Дія Сіті "всім вимогам", і
можливість "юридичної особи, яка відповідає не всім вимогам, передбаченим
частиною першою цієї статті законопроекту" для її перебування у такому
статусі протягом строку, що становить "не довше ніж до 31 грудня
календарного року, наступного за календарним роком, в якому вона набула
статусу резидента Дія Сіті, за умови дотримання таких вимог …". Тобто,
наведене положення є некоректним з позиції викладення нормативного
матеріалу та надає непоґрунтованіпривілеї окремим юридичним особам перед
іншими.

5. 5
Відтак, за такого законодавчого підходу у цих положеннях
законопроекту не дотримано вимог статей 1, 3, 13, 42 Конституції України,
відповідних статей зазначених кодексів України та Рішення Конституційного
Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп.
2. Низка інших положень законопроекту також не відповідає нормам
Конституції та законів України, не враховує правовихпозицій єдиного органу
конституційної юрисдикції, не несе належного нормативного навантаження та
містить гасла, описові речі, вкрай мало матеріалу нормативного характеру,
спірні твердження публіцистичного характеру, що притаманні пояснювальній
записці до законопроекту, а також дублює інші положення законодавства.
Зокрема, йдеться про такі положення законопроекту:
2.1. Законопроектом передбачено положення, за яким "якщо протягом
визначеного частиною другою цієї статті строку (протягом 25 років з дня
внесення до реєстру Дія Сіті запису про першого резидента Дія Сіті)
законодавством буде встановлено інші норми, ніж передбачені цим Законом,
законами України, щовизначають особливостіоподаткування резидентів Дія
Сіті та залучених ними фахівців, які передбачатимуть більш сприятливі
умови ведення діяльності та/або зменшуватимуть розмір податків, зборів чи
інших обов'язкових платежів, абоскасовуватимуть їх, пом'якшуватимутьчи
скасовуватимуть відповідальність резидента Дія Сіті та/або залучених ним
фахівців, або в інший спосіб покращуватимуть їх становище, до резидента
Дія Сітіта залучених ним фахівців мають застосовуватися такіінші норми"
(частини друга та третя статті 3).
Однак це не враховує вимог статті 92 Конституції України, за якою
виключно законами України визначаються засади цивільно-правової
відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або
дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22
частини першої), а також встановлюються система оподаткування, податки і
збори (пункт 1 частини другої), а не законодавством, як це передбачено
законопроектом, незалежно від встановлення чи зміни норм (положень) і
правил у відповідній сфері правового регулювання.
Крім цього, відповідні положення законопроекту викликають такі
зауваження.
По-перше, відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу
України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і
не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього
Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення
норм податкового законодавства.
По-друге, надання подібних гарантій суперечить статті 4 Податкового
кодексуУкраїни, згідно з якою податковезаконодавствоУкраїниґрунтується,
зокрема, на таких принципах:

6. 6
рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів
податкової дискримінації – забезпечення однаковогопідходудо всіх платників
податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної
приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної
особи, місця походження капіталу;
стабільність – зміни до будь-якихелементів податків та зборів неможуть
вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду,
в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а
також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Слід також зазначити, що принцип стабільності податкового
законодавствана практиці фактично не виконується, а його порушення не має
жодних правових наслідків для держави стосовно платників податків. Однак
платники податків доволі успішно захищають свої права у судовому порядку
у разі порушення законодавцем принципу стабільності податкового
законодавства.
По-третє, передбачений законопроектом підхід до забезпечення
"узгодження" норм законодавчих актів суперечить вимогам частини восьмої
статті 90 Регламенту Верховної Ради України і фактично означає:
наділення будь-якого суб'єкта правозастосування можливістю на
власний розсуд визначати "діючі частини" чинних законів, що в свою чергу
несе корупційні ризики;
нівелювання значення таких законодавчих приписів, як "у порядку,
встановленому законом", "відповідно до закону", "якщо інше не встановлено
законом" тощо (Європейський суд з прав людини, аналізуючи термін "закон"
у подібних випадках, наголошував на таких його необхідних ознаках, як
прийнятність для особи (йдеться про можливість передбачити наслідки),
доступність для зацікавленої особи, передбачуваність щодо змісту та
характеру застосовуванихзаходів – для того, щоб виключити будь-якийризик
свавілля, чіткість формулювань2).
Подібний законодавчий підхід не враховує правових позицій
Конституційного Суду України, у рішеннях якого неодноразово
наголошувалося, що визначальними елементами верховенства права є
принципи правової визначеності (йдеться про умову забезпечення
передбачуваності застосування правової норми), ясності і недвозначності
правової норми, оскількиінше не може забезпечити її однаковезастосування,
не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці та
неминуче призводить до сваволі (рішення від 22 вересня 2005 року
№ 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року
№ 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 тощо).
2 Справи Копп проти Швейцарії (13/1997/797/1000), Олександр Волков проти
України (№21722/11), Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (№3/1984/75/119),
Солдатенко проти України (№2440/07) тощо.

7. 7
2.2. Пункт 1 частини першої статті 5 законопроекту однією із вимог до
резидента Дія Сіті як юридичноїособи,зареєстрованоїна території України в
установленому законодавством України порядку, незалежно від її
місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності, визначає
"здійснення одного або кількох видів діяльності,… що вказано у її статуті
та/або відомостях про неї, що містяться у Єдиному державному реєстрі".
Це не узгоджується з частиною четвертою статті57 ГК України, за якою
статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його
найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок
утворення статутного капіталу та інших фондів, порядокрозподілуприбутків
і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови
реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості,
пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання,
передбачені законодавством.
2.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 законопроекту"гіг-
контракт – цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов'язується
виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завданнь
резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов’язується
оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-
спеціалісту належні умови для виконання робіт та /або надання послуг, а
також соціальні гарантії, передбачені розділом V цього Закону". Однак
наведе положення суперечить концептуальним засадам цивільного
законодавства, змішує усталені предмети правового регулювання ЦК України
та законодавчих актів у соціальній сфері (в тому числі Кодексу законів про
працю України), фактично нівелюючи галузеву належність законодавства, та
створює колізійне регулювання однотипних правовідносин (для специфічних
суб'єктів) без конкретно визначеної легітимної мети, створюючи при цьому
так званого "юридичного Франкенштейна", з огляду на таке.
З оглядуна те, що "гіг-контракт – це цивільно-правовий договір, за яким
гіг-спеціаліст зобов'язується виконувати роботи та/або надавати послуги",
то така конструкція відображає два договірнітипи відповідно до ЦК України:
договорипідряду(глава 61) та договорипро надання послуг (глава 63). Тобто,
такі відносини регулюються ЦК України та відповідають частині першій його
статті 1, за якою цивільним законодавством регулюються особистінемайнові
та майнові відносини(цивільні відносини), заснованіна юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Водночас
обов'язок резидента Дія Сіті "забезпечувати гіг-спеціалісту … соціальні
гарантії, передбачені розділом V цього Закону" (страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності, право на допомогу по тимчасовій
непрацездатності, право на перерву у виконанні робіт (наданні послуг) у
зв'язку з вагітністю та пологами, право на виплату допомоги по вагітності та
пологахтощо)не маєцивільно-правового характеру, оскількиуцьомувипадку
не врегульовуються майнові чи немайнові відносини, засновані на
юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх

8. 8
учасників, а фактично йдеться про певне підпорядкування (відносини
роботодавець-працівник на основі цивільно-правового договору – оксюморон)
та обов'язок забезпечити не юридично рівній стороні, а незахищеній стороні
певні соціальні гарантії.
При цьомустаттею 1 Закону України"Про державнісоціальні стандарти
та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні гарантії –
встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян,
пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів
соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими
актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Тобто, соціальні гарантії ні за визначенням основного Закону, ні за
визначенням законопроекту не носять цивільно-правового характеру.
А тому, з огляду на положення частини другої статті 1 ЦК України, за
яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому
владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до
податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується,
якщо інше не встановлено законом, таз оглядунатойфакт, що у законопроекті
змішуються галузі законодавства і договори, зазначене положення
законопроекту є юридичною колізією, його застосування або буде
незастосовним, або матиме негативні наслідки при його застосуванні на
практиці.
Крім того, наведене положення не враховує правової позиції
Конституційного СудуУкраїни, за якою конкретнасферасуспільних відносин
не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними
правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному
(пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп).
До того ж такі положення законопроекту, на нашу думку, свідчать про
необґрунтоване втручання у діяльність суб'єктів господарювання, що
суперечить статті 3 (права і свободилюдинивизначають змісті спрямованість
держави) та частині першій статті 42 (право на підприємницьку діяльність, не
заборонену законом) Конституції України, а також не враховує пункту 4
частини першої статті 3 ЦК України (принцип свободи підприємницької
діяльності, яка не забороненазаконом)та частини першої статті 6 ГК України
(загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема: свобода
підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження
державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю
забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції
у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів
та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у
господарські відносини).
2.4. Частина друга статті 17, якою визначено, що "резиденту Дія Сіті
забороняється вимагати у гіг-спеціаліста відомості про його расове або

9. 9
етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання,
членство в політичних партіях та професійних спілках, відомості, що
стосуються здоров'я, статевого життя, біометричні або генетичні дані, а
також документи, що містять такі відомості, крім випадків передбачених
Законом України "Прозахист персональнихданих". Не допускається будь-яке
пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих
переваг при укладенні, зміні та припиненні гіг-контракту залежно від
расового або етнічного походження, політичних, релігійних або світоглядних
переконань, членства в політичних партіях та професійних спілках, статі,
сімейного життя".
Довідково:
1. Стаття 24 Конституції України. Громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
2. Статтею 161 Кримінального кодексу України "Порушення рівноправності
громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань,
інвалідності та за іншими ознаками" передбачено кримінальну відповідальність у вигляді
штрафу або обмеженням волі, або позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю за пряме чи непряме обмеження прав або
встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
2.5. Частина третя статті 17, за якою "цивільно-правовий договір не
вважається гіг-контрактом, якщо в ньому прямо не зазначено про укладення
саме гіг-контракту".
Довідково:
Стаття 638 ЦК України. Укладення договору
1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом
як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за
заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і
прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
2.6. Частина п'ята, якою визначено, що "внутрішні документи
резидента Дія Сіті можуть бути включені до гіг-контракту шляхом
посилання на них у гіг-контракті. Резидент Дія Сіті зобов’язаний
повідомляти гіг-спеціаліста про внесення змін до таких внутрішніх
документів не пізніш як за 30 днів до набрання ними чинності, якщо гіг-
контрактом не визначено інший строк".
2.7. Частиноюшостою визначено, що "послуги (роботи), що надаються
(виконуються) за гіг-контрактом, можуть полягати у виконанні функцій
певної посади, зокрема функцій головного інженера, відповідальної особи, яка
організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних під час їх
оброблення". Це положення позбавлене правової визначеності, оскільки

10. 10
відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду
одна сторона(підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу
за завданням другої сторони(замовника), а замовник зобов'язуєтьсяприйняти
та оплатити виконануроботу, азгідно зі статтею 901 ЦК Українизадоговором
про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням
другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі
вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник
зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не
встановлено договором. А відтак, цивільно-правові відносини виключають
можливість виконання функцій певної посади, які за загальним правилом
виконуються відповідно до умов трудового договору.
2.8. Частина сьомастаті 17, відповідно до якої "укладення та виконання
гіг-контракту не є здійсненням підприємницької чи іншої господарської
діяльності гіг-спеціаліста".
Довідково:
Стаття 42 ГК України
Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик
господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з
метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
2.9. Положення частини восьмої, за яким "за відсутності підтверджень,
що резидент Дія Сіті ввів фізичну особу в оману щодо правової природи
вчиненого правочину, укладення та/або виконання гіг-контракту не може
вважатися вступом у трудові відносини", позбавлене правового змісту,
оскільки не дає змогиоднозначно встановитипро що самейдеться, з оглядуна
той факт, що вчинення правочину виключає трудові відносини, а в разі
введення в оману учасника цивільних відносин щодо вчиненого правочину
настають наслідки відповідно до ЦК України.
Відтак, наведені положення позбавлені правової визначеності, що не
відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).
2.10. Положення частини дев'ятої, за яким "спори між гіг-спеціалістами
та резидентами Дія Сіті розглядаються в порядку цивільного судочинства".
Довідково:
Стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України. Справи, що відносяться до
юрисдикції загальних судів
1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з
цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ,
розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, з огляду на наявність законодавчих норм, якими
врегульовуються відносини, що нібито зазаконопроектом мають інше правове
застосування, внаслідок декларативності його положень та відсутності
належного обґрунтування особливостей їх регулювання, на практиці не
створять спеціального правового регулювання, а призведуть до можливості

11. 11
зловживання правом, внаслідок існування неоднозначних норм, чи норм, які
за змістом суперечать одна одній.
2.11. Законопроект апелює поняттям "державні органи" (частини сьома
і восьма статті 7, пункт 3 частини першої, частина сьома статті 9, пункт 7
частини другої статті 12, пункт 4 частини другої статті 15). При цьому слід
ураховувати норми Конституції України, якою проголошено, що влада
здійснюється безпосередньо народом ічерез органидержавноївладитаоргани
місцевого самоврядування (частина друга статті 5); державна влада в Україні
здійснюється назасадах її поділу на законодавчу, виконавчутасудову;органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України (стаття 6 та частина друга
статті 19). Відтак, у цій частині законопроект не відповідає наведеним вище
нормам Основного Закону України.
2.12. За законопроектом "з метою здійснення самоврядування
резидентів Дія Сіті можуть утворюватися об'єднання у формі
непідприємницьких (неприбуткових) організацій", на об'єднання резидентів
Дія Сіті, зокрема, можуть бути покладені завдання щодо … сприяння
формуванню та реалізації державної політики щодо розвитку та
функціонування правового режимуДія Сіті, участі у проведеннівідповідно до
законодавства публічних консультацій та експертизи проектів законів, інших
нормативно-правових актів, що стосуються прав та інтересів резидентів Дія
Сіті, представництво та захист інтересів резидентів Дія Сіті у
взаємовідносинах з державними органами, органами місцевого
самоврядування, іншими юридичнимиі фізичними особамита міжнародними
організаціями (стаття 15).
У зв'язку з такими положеннями законопроекту слід враховувати
конституційні вимоги щодо свободи об'єднань у громадські організації для
здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних,
соціальних, культурних та інших інтересів, передбачених частиною першою
статті 36 Основного Закону України. При цьому, на наш погляд, є
недопустимим застосування законодавчого примусу до утворення та/або
членства резидентів Дія Сіті у ті чи інші самоврядні (громадські) об'єднання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2001 року
№ 18-рп/2001 зазначив, що "законодавче передбачення об'єднання більшості
легалізованих молодіжних та дитячих громадських організацій не відповідає
конституційному положенню про свободу об'єднання. Фактичне об'єднання
більшості таких організацій можливе, але має відбуватися поза державним
регулюванням виключно на підставі реалізації громадянами права на свободу
об'єднання, тобто на основі вільного волевиявлення членів цих громадських
організації" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини).
2.13. За законопроектом розмір винагороди за гіг-контрактом може
визначатися в іноземній валюті (частина третя статті 19). Це не відповідає

12. 12
вимогам статті 99 Конституції України, за якою грошовою одиницею України
є гривня, та статті 524 ЦК Україні, відповідно до якої зобов'язання має бути
виражене у грошовій одиниці України – гривні; сторони можуть визначити
грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При цьому наведене
положення також суперечить частині другій статті 5 Закону України "Про
валюту і валютні операції", за якою усі розрахунки на території України
проводятьсявиключно угривні, крім розрахунків за: операціямизі здійснення
іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів
(у тому числідивідендів) та інших коштів, одержанихна законнихпідставах у
результаті здійснення іноземних інвестицій; операціями банків з надання
банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;
операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 – 5 частини
другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються
небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку,
які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних
операцій; операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення
облігацій, казначейських зобов'язань України, номінованих в іноземній
валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх
розміщення); операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів,
номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою
валютною операцією є банк; іншими операціями, визначеними Митним
кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного
банку України. Водночас визначення розмірувинагородизагіг-контрактом до
таких випадків не віднесено.
Зауваження викликають і положення законопроекту, за якими не
поширюються положення Цивільного кодексу Українипро неустойку, збитки
та санкції до виплати компенсації резидентам Дія Сіті або третім особам
(стаття 25 законопроекту), а реалізація такої пропозиції зумовлює
розрегулювання правовідносин та не враховує вимог абзаців другого та
третього частини другої статті 4 ЦК України, за якими актами цивільного
законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до
Конституції України та цього Кодексу; якщо суб'єкт права законодавчої
ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює
цивільні відносиниінакше, ніж цей Кодекс, вінзобов'язанийодночасноподати
проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий
законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з
відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу
України.
2.14. Відповідно до частин першої та другої статті 8 законопроекту
реєстр Дія Сіті є відкритим (крім конфіденційної інформації),
оприлюднюється на офіційному веб-сайті уповноваженого органу в мережі
Інтернет і доступ до нього є безкоштовним.
На нашу думку, відповідні положення містять логічну помилку (коло у
визначенні, рекурсія), пов'язану в тому числі з вадами у визначенні терміна

13. 13
"реєстр Дія Сіті". Так, згідно зі статтею 1 законопроекту реєстр Дія Сіті
визначається як "реєстр, що ведеться в електронній формі та містить
інформацію про юридичних осіб, які перебувають або перебували у статусі
резидента Дія Сіті". Тобто, визначення одного терміна дається через
ідентичний термін (аналогічно інші терміни мали б визначатися, як "право –
це право …", "парламент – це парламент ….", "гіг – це гіг"…).
Разом із тим, виходячиз наявної узаконодавствітермінології, реєстр Дія
Сіті мав би бути інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує
збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання
інформації.
Отже, у цих положенняхзаконопроектумало б йтися не про відкритість,
безкоштовність та оприлюднення реєстру Дія Сіті (системи), а про
"відкритість, безкоштовність та оприлюднення інформації, що міститься в
реєстрі Дія Сіті (крім інформації з обмеженим доступом: конфіденційної,
службової та таємної)".
Також відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 8
законопроекту порядок формування та ведення реєстру Дія Сіті
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Натомість створення реєстру, перелік інформації, що міститься у
реєстрі, відкритість та безоплатність отримання реєстрової інформації,
обставинита строкиінформування, внесення змін до реєстру – вже визначено
законопроектом і становить зміст терміна "формування".
Відтак, у випадку якщо "порядок формування" реєстру Дія Сіті слід
доповнити іншими складовими, вони мають бути передбачені законом, а не
визначатися підзаконним нормативно-правовим актом.
2.15. Відповідно до преамбули Конституції України Верховна Рада
України підтверджує європейську ідентичність Українського народу і
незворотність європейського курсу України, а тому цілком логічним
продовженням цієї декларації буде прагнення законодавця не допускати під
час прийняття законів порушення однієї з фундаментальних цінностей
ЄвропейськогоСоюзу – принципуверховенстваправа. Однак наголошуємо на
неврахуванні в законопроекті принципу правової визначеності
(недвозначність, внутрішня узгодженість нормативних положень та
відсутність суперечностей з іншими приписами законів), що є порушенням
проголошеного Конституцією України принципу верховенства права
(стаття 8) та визнання України правовою державою (стаття 1). Це, зокрема,
стосується таких положень законопроекту:
1) у тексті запроваджується визначення понять "гіг-контракт" та "гіг-
спеціаліст", проте не розкрито зміст самого поняття "гіг";
2) законопроектом визначаються обмеження для юридичних осіб у
набутті ними статусу резидента Дія Сіті, а саме – "не може бути резидентом
Дія Сіті юридична особа, яка є постачальником послуг, пов'язаних з обігом

14. 14
віртуальних активів, та не виконала вимоги законодавства щодо включення
до певного реєстру…" (пункт 11 частини другої статті 5) та "юридична особа,
яка здійснює діяльність з організації та/або проведення азартних ігор, крім
діяльності з надання послуг у сфері азартних ігор" (пункт 12 частини другої
статті 5). При цьомуневизначено, про якийсамереєстр тавключення до нього
йдеться. Разом із цим, відповідно до Закону України "Про державне
регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" на
території України дозволяється організовувати та проводити
виключно визначені цим Законом види діяльності у сфері організації та
проведення азартних ігор, а не організації та/або проведенні азартних ігор, як
про це зазначається у відповідних положеннях законопроекту;
3) у законопроекті одним із видів діяльності, здійснення яких
стимулюється шляхом створення правового режиму Дія Сіті, визначається
здійснення "автоматизованого оброблення даних, отриманих від клієнта,
автоматизованого складання спеціалізованих звітів на основі даних,
отриманих від клієнта, у тому числі глибинного аналізу таких даних (процес
напівавтоматичного аналізу великих баз даних з метою пошуку корисних
фактів)" (абзац другий пункту 5 частини четвертої статті 5). Однак такі
положення не лише містять внутрішні суперечності, як-то "автоматизоване
оброблення даних" як основний вид діяльності та "напівавтоматичний аналіз
великих баз даних" як складова такого виду, але й не визначають сам зміст
поняття "напівавтоматичний аналіз великих баз даних";
4) пунктом 12 частини четвертої статті 5 передбачається віднесення до
видів діяльності, здійснення яких стимулюється шляхом створення правового
режиму Дія Сіті, "інших видів діяльності, визначених Кабінетом Міністрів
України в порядку, встановленому законом України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарськоїдіяльності". Проте цей Закон не
визначає порядок, відповідно до якого Уряд держави наділений правом
визначати ті чи інші види діяльності суб'єктів господарювання;
5) відповідно до пункту 7 частини першої статті 6 однією із вимог, що
визначаються до заяви про набуття статусу резидента Дія Сіті, є наявність
"запевнення заявника щодо його відповідності вимогам…". Водночас
законопроект не визначає способу надання такого запевнення;
6) частина шостастатті 7 містить вичерпнийперелік підстав для відмови
уповноваженим органом заявникові у набутті ним статусу резидента Дія Сіті
(7 підстав). При цьому за частиною сьомою цієї ж статті "уповноважений
орган для цілей, передбачених частиною шостою цієї статті, встановлює
наявність підставдля відмови в набутті статусу резидента Дія Сіті…". Це
свідчить не лише про внутрішні неузгодженості у відповідній статті
законопроекту, а й про наділення уповноваженого органу невизначеними
законом повноваженнямидля відмови в набуттістатусу резидента Дія Сіті, що
в своючергу також порушує положення частини другої статті 19 Конституції
України;

15. 15
7) згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 підставою для прийняття
уповноваженим органом рішення про втрату статусу резидента Дія Сіті є
наявність "невідповідності резидента вимогам, визначеним статтею5 цього
Закону, про що уповноважений орган повідомлено шляхом подання
резидентом Дія Сіті звіту про відповідність та/або незалежного висновку".
У зв'язкуз цим слід зазначити, що питання щодо відповідності/невідповідності
суб'єкта господарювання визначеним законом вимогам, встановленим для
резидента Дія Сіті, належать до повноважень саме уповноваженого органу
(стаття 5 законопроекту), а не суб'єкта господарювання – резидента Дія Сіті,
як це пропонується визначити пунктом 2 частини першої статті 9
законопроекту;
8) позбавленимиправового змістує положення законопроекту, заякими
"виникнення, зміна чи припинення правта обов'язків кредитора іборжника за
договором позики щодо виконання альтернативного зобов'язання прийняти
кредитора доскладуучасниківрезидента Дія Сіті(боржника) абозбільшити
розмір його частки у статутному капіталі може бути обумовлено
відкладальнимичи скасувальними обставинами" (частина четверта статті 29).
У контексті принципу верховенства права звертаємо увагу на Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020, в
якому Суд зазначив, що "однією з вимог принципу верховенства права
(правовладдя) є вимога юридичної визначеності <…> принцип юридичної
визначеностіє істотно важливим у питаннях <…> дієвостіверховенстваправа
(правовладдя)" (абзац перший підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини). "Юридична визначеність передбачає, що
законодавець повинен прагнути чіткості та зрозумілості у викладенні норм
права. Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість
орієнтуватися в тому, яка саме нормаправазастосовується упевномувипадку,
та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у
відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану
стабільність норм права" (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року
№ 1- р/2020).
У Доповіді "Верховенство права", схваленій Європейською Комісією
"За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному
засіданні, яке відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначено, що "юридична
визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та
спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини
залишались передбачуваними" (перше речення пункту 46).
2.16. Статтею 33 законопроекту пропонується визначити, що
повноваження виконавчогоорганурезидентаДія Сіті виконує юридичнаособа
(особа, яка здійснює функції управління) (частина перша). Прийняття рішення
про передачу за договором повноважень виконавчого органу резидента Дія
Сіті юридичній особі та затвердження умов договору з такою юридичною

16. 16
особоюналежать до компетенції загальнихзборів учасників резидента Дія Сіті
(частина друга).
Це не відповідає нормам статті 92 ЦК України, за якими юридична
особа набуваєцивільнихправта обов'язківіздійснюєїхчерез своїоргани,
які діють відповідно до установчихдокументів та закону; порядок створення
органів юридичної особи встановлюється установчими документами та
законом, а також нормам статті 97 ЦК України, відповідно до яких
управління товариством здійснюють його органи; органами управління
товариством єзагальнізборийого учасників і виконавчийорган, якщо інше не
встановлено законом. Крім того, існує неузгодженість із частиною третьою
статті 65 ГК України, згідно з якоюдля керівництва господарською діяльністю
підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені
органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає
(обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його
уповноваженому органу чи наглядовій раді; керівник підприємства,
головнийбухгалтер, члени наглядової ради(уразіїї утворення), виконавчого
органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є
посадовими особами цього підприємства.
Крім того, зауважуємо, що ЦК України у главі 70 передбачає такий
правовий інститут, як "управління майном". Так, відповідно до частини
першої статті 1029 ЦК Україниза договором управління майном однасторона
(установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний
строкмайно в управління, а другастороназобов'язуєтьсязаплатуздійснювати
від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління
або вказаної ним особи (вигодонабувача). Водночас відповідно до частини
першої статті 1030 ЦК України предметом договору управління майном
можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні
папери, майнові права та інше майно. А тому при написанні законопроекту
рекомендуємо користуватися існуючими цивільно-правовими інститутами, а
не створювати суперечності з ЦК та ГК України, чим призводити до
розрегулювання правовідносин, та, як наслідок, можливих правових наслідків
на практиці.
Аналогічні зауваження стосуються також змін до статті 39 законів
України"Про товаристваз обмеженою тадодатковою відповідальністю", "Про
державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та
громадських формувань".
2.17. Законопроектом передбачається зміна (розширення) черговості
задоволення вимог кредиторів у випадках визнання резидента Дія Сіті –
боржника банкрутом. Так, за цими змінами пункт 1 частини першої статті 64
КодексуУкраїни з процедур банкрутства доповнюєтьсяпісля абзацу першого
"1) у першу чергу задовольняються:" новим абзацом такого змісту: "вимоги
щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані
послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами,

17. 17
укладеними згідно із Законом України "Простимулювання розвитку цифрової
економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне
страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманогона ці цілі". За
таких змін редакція абзаців першого – другого пункту 1 частини першої статті
64 цього Кодексу матиме такий вигляд:
"1) у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи
та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-
контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання
розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові
внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше
соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на
ці цілі".
При цьому чинний на сьогодні абзац другий пункту 1 частини першої
статті 64 Кодексу, саме який і передбачає задоволення вимог щодо виплати
заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам
банкрута, грошовікомпенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та
додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні
працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу
простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або
громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях,
гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації,
гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на
обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також
вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових
відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі
відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі, стане відповідно абзацом
третім.
Наголошуємо, що такі пропоновані законопроектом зміни, за умови
додержання відповідної черговості, унеможливлять втілення елементів
правової, соціальної держави під час виконання зобов'язань боржника,
визнаного банкрутом. Як наслідок, пропозиція законопроекту звужує обсяг
існуючих прав фізичних осіб, чим порушує закріплений в Основному Законі
України принцип повагиі непорушності прав і свобод людини, утвердження і
забезпечення яких є головним обов'язком держави; конституційний принцип
правової держави вимагає від неї утримуватись від обмеження
загальновизнанихправ і свобод людиниігромадянина, в тому числімайнових
прав.
Про недопущення порушення цих прав неодноразово у своїх рішеннях
зазначав єдиний орган конституційної юрисдикції – Конституційний Суд

18. 18
України, виходячиз того, що скасування конституційних прав і свобод – це їх
офіційна (юридичнаабо фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягуправ
і свобод єїхобмеженням; утрадиційномурозуміннідіяльностівизначальними
поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості
людини, необхідні для задоволення потреб її існування тарозвитку;обсяг прав
людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками
можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є
одноріднимиізагальними;загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність
змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абзац
четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від
22 вересня 2005 року № 5-рп/2005); при ухваленні нових законів або внесенні
змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих
конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до
порушення їх сутності (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної
частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Відтак, такими змінами порушуються вимоги Конституції України, за
якими права і свободилюдинита їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність;
утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком
держави (частина друга статті 3); при прийнятті нових законів або внесенні
змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих
прав і свобод (частинатретя статті 22); не може бути привілеїв чиобмежень за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками (частина друга статті 24).
Аналогічні зауваження стосуються частини третьої статті 31
законопроекту.
3. Зауваження викликають і положення законопроекту, якими
пропонується унормувати питання щодо трудових відносин та відносин у
сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування для гіг-
спеціалістів.
Так, низка відповідних положень законопроекту так само не відповідає
принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), однією з
основнихумов реалізації якого є правовавизначеність. Цестосується,зокрема,
таких положень законопроекту:
3.1. Статтею 22 законопроекту передбачається визначити, що "гіг-
спеціалісти підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та мають право на допомогу по тимчасовій
непрацездатності, що надається в порядку та розмірах, передбачених
Законом України "Прозагальнообов'язкове державнесоціальне страхування".
Водночас цією ж статтею законопроектучастково дублюються норми Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема

19. 19
щодо права гіг-спеціалістів на допомогупо вагітності та пологах, у тому числі
при усиновленні дитини.
Проте такі положення не можуть бути предметом регулювання
законопроекту, є юридично некоректними та не забезпечать чіткого
завершеного правового механізму реалізації положень закону у разі його
прийняття.
Так, згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 законопроекту "гіг-
контракт – цивільно-правовий договір…", "гіг-спеціаліст – фізична особа, яка
за гіг-контрактом є підрядником та/або виконавцем".
Відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування" особи, які працюють на умовах цивільно-
правового договору, підлягають страхуванню у зв'язкуз тимчасовою втратою
працездатності, відповідно на них поширюються положення і зазначеного
Закону і вони мають право на всі види матеріального забезпечення та
соціальних послуг за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності, а саме: на 1) допомогу по тимчасовій
непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомогу по
вагітності та пологах; 3) допомогуна поховання (крім поховання пенсіонерів,
безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
4) оплату лікування та/або реабілітаційної допомогиу відділеннях санаторно-
курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Крім того, положення статті 22 законопроекту містять внутрішні
суперечності. Так, в абзаці першому частини другої йдеться про право гіг-
спеціалістів на перерву у виконанні робіт (наданні послуг) у зв'язку з
вагітністю та пологами тривалістю не менш як 70 календарних днів до
передбачуваноїдати пологів, зазначеної в медичномувисновку, і не менш як 56
(у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей – 70)
календарнихднів після пологів, починаючи з фактичного дня пологів. В той же
час в абзацах другому і третьому цієї ж частини – про право на допомогу по
вагітності та пологах більшої тривалостідля гіг-спеціалістів, віднесених до
1 – 3 категорій осіб, якіпостраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи,
а також для тих, які усиновили дитину.
Зауваження аналогічного змісту стосуються істатті 23 законопроекту, в
якій визначаються загальні положення: а) щодо обов'язку резидента Дія Сіті
повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, про укладення гіг-контракту з гіг-спеціалістом у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та нараховувати і
сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування за гіг-спеціаліста у розмірі, визначеному відповідно до Закону
України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування"; б) про те, що відомості про страховий стаж гіг-
спеціалістів та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та