ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ
РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
ТА ОСОБЛИВОСТІ
УПРАВЛІННЯ НИМИ
1. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ
РЕСУРСАМИ.
2.ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ РЕСУРСІВ.

1.
Мета науки управління ресурсами підприємства —
формування у фахівців теоретичних знань і практичних
навичок щодо управління матеріальним потоком на
підприємстві, насамперед: організації і управління
забезпеченням ресурсами виробництва та їх розподілом,
розміщення і управління запасами, транспортування і
реалізації готової продукції від виробника до споживача.
Процес управління матеріальними ресурсами необхідно
розглядати в двох аспектах: організаційному і
технологічному.
Організаційний — організація управління просуванням
матеріального потоку і забезпечення збуту вже готової
продукції.
Технологічний напрямок — вдосконалення технологій
транспортних перевезень, складського господарства,
інформаційного забезпечення, планування і контролю, а
також оптимізація витрат на ефективне функціонування
кожного із цих підрозділів.

Проведені дослідження у Великобританії показали, що у
вартості продукту, який потрапляє до кінцевого споживача,
понад 70% складають витрати, пов’язані із зберіганням
сировини і матеріалів, транспортуванням, пакуванням тощо.
Поступово прийшло усвідомлення того, що в цій сфері існує
суттєвий нереалізований потенціал зниження витрат і
покращання якості постачань, а отже, й підвищення
конкурентоспроможності фірми.
Шість правил системи управління матеріальними ресурсами:
1) вантаж — потрібна продукція (товар);
2) якість — необхідна якість;
3) кількість — у необхідній кількості;
4) час — повинен бути поставлений у потрібний час;
5) місце — у потрібному місці;
6) витрати — з мінімальними витратами.

М
ти
Управління
логістикою
Управління матеріалами
і розподілом
Транспорт
Складське господарство
Управління запасами
Інформаційне забезпечення
Обслуговування споживачів
Віце-президент
або керівник
підприємства
Кадри і юридичні
консультанти
Адміні-
страція
Бухгал-
терія і
фінанс
и
Організація
виробництва
Контроль та
планування
арке-
нг
Вироб-
ництво
Рис. 1. Типова структура підприємства
та організація управління підрозділами в
комерційній логістиці

Функціональні сфери системи управління ресурсами: запаси;
транспортування продукції; кадри, що обслуговують
виробництво; складування і складська обробка; інформація.
Фактори, що впливають на розміри матеріалопотоку:
1) не цінові детермінанти ринкового попиту: смаки і переваги
споживачів; кількість споживачів на ринку; грошові доходи
споживачів тощо;
2) не цінові детермінанти пропозиції: технологія виробництва;
ціна на взаємоза- мінюючі ресурси; податки і дотації;
чисельність продавців на ринку тощо.
В управлінні ресурсами беруть участь:
1. Постачальники продукції.
2. Транспортні компанії.
3. Дистриб’ютори.
4. Споживачі.

Управління ресурсами на конкретному підприємстві може
здійснюватися як централізовано, так і, навпаки,
децентралізовано на рівні відділів. Управлінська
відповідальність може бути розподілена між різними
організаційними підрозділами або сконцентрована в
одного керуючого розподілом.
Підрозділ «управління матеріалами» або «управління
логістикою» несе відповідальність за забезпечення
ресурсами процесу виробництва у потрібний момент і в
певній кількості. При такій організації система управління
матеріальними ресурсами підпорядкована віце-
президенту або головному керівнику підприємства.

Державне регулювання може бути як позитивним, так і
негативним фактором, стримуючим процес соціального
розвитку, пригнічуючи інтереси виробників щодо
високоефективної діяльності.
Забезпечення матеріальними ресурсами підприємства,
структура каналів постачань і їх стабільність залежать від
кількості етапів постачань.
З метою досягнення економії витрат, пов’язаних із
матеріально-технічним забезпеченням, необхідно
визначити оптимальну кількість етапів для отримання
продукції.

В системі матеріального забезпечення виділяють такі
торговельно-посередницькі підприємства (або канали
фізичного забезпечення):
1. Незалежні оптові посередники — купують продукцію за свій
рахунок, беруть на себе ризик, пов’язаний із моральним
старінням продукції, зі зміною кон’юнктури ринку засобів
виробництва, зберіганням товарів, скорочуючи при цьому
запаси постачальників, а також здійснюють транспортування
продукції, надають консультаційно- інформаційні та рекламні
послуги.
2. Збутові організації промислових компаній: оптові бази і
оптові контори.
3. Агенти, товарні брокери, комісіонери та інші посередники —
не купують матеріально-технічної продукції, але виступають у
ролі посередників між постачальниками і споживачами,
отримуючи при цьому комісійні у формі процентів від обсягу
продажів, здійснених при їх сприянні.

2
Прогноз — переддирективна стадія планової роботи, не
ставить конкретних завдань, але містить матеріал,
необхідний для розробки стратегії планування матеріаль-
но-технічного забезпечення підприємства, яка, в свою
чергу, є складовою частиною виробничої функціональної
стратегії підприємства (див. рис. 2).
Загальна господарська стратегія підприємства
Виробнича функ-
ціональна стратегія
Маркетингова
стратегія
Організаційна
стратегія
Логістична політика
Рис. 2. Складові загальної господарської
стратегії підприємства

Стратегія планування матеріально-технічного забезпечення
підприємства включає:
I етап. Визначається стратегічна ціль і напрямок господарського
розвитку підприємства (фірми) в майбутньому.
II етап. Розробляється загальний господарський план підприємства
(фірми), який стверджує стратегічний напрямок першого етапу.
До змісту стратегічного напряму розвитку підприємства належать:
1) виробничі потужності;
2) національні системи розподілу;
3) підйомно-транспорті роботи;
4) види транспорту;
5) контрольні системи;
6) постачальники;
7) загальний господарський план.

Просування продукції в каналах розподілу (забезпечення) не
завжди закінчується в момент її отримання. Частина продукції
може бути повернена в результаті недоцільного методу її
розподілу (порушення температурного режиму), зміни потреб,
ушкоджень при транспортуванні тощо.
Збалансування попиту в матеріальних ресурсах на
підприємстві здійснюється по видах продукції на підставі
виробничої програми і норм витрат сировини матеріалів на
одиницю готової продукції. При цьому застосовується, як
правило, нормативний метод. Таке планування потреби в
матеріальних ресурсах починається в процесі стратегічного
планування з визначенням цілей, виробничих потужностей,
фінансових можливостей, джерел їх надходження.