2. Отримання незалежності створило найважливіші
передумови для швидкого розвитку ринкових відносин у
США. Важливим явищем в економіці стало утворення
єдиного внутрішнього ринку і розвиток вільної зовнішньої
торгівлі. Не випадково кінець XVIII — початок XIX ст.
назвали «золотим віком» американської торгівлі.
Наполеонівські війни у Європі зумовили потребу в
американських товарах, вони ж розорили тисячі
європейських купців та судновласників. За цей час
тоннаж американського флоту зріс ушестеро.
Початок промислового перевороту датується початком
XIX ст. Він мав свої особливості:
— широке використання наукових розробок, машин та
кваліфікованої робочої сили;
— нерівномірний характер: спочатку ним були охоплені
пів нічно-східні штати, а згодом — уся країна;
— тривалий період.
Основні риси соціально-економічного
розвитку
3. З кінця 40-х років XIX ст. в США на власному ринку
відбув ся прорив американського машинного
виробництва, який спів пав з відкриттям у 1848 р.
багатих родовищ золота в Каліфорнії (Клондайк).
Тисячі людей пішли на Захід («золота лихоманка»), і
в північно-східних районах стала відбуватися
нестача робочих сил. Це змушувало підприємців
посилено впроваджувати машини в усі галузі
господарства. На зміну дерев'яній сосі прийшов
чавунний, а згодом (1845 р.) стальний плуг. Серп і
косу почали замінювати механічними косарками.
Завершення промислового перевороту відбулося
на початку 50-х років. Важливим його наслідком
стало виникнення пролетаріату. Згідно з
переписом 1860 р. у промисловості було зайнято
1,3 млн. працюючих. До кінця 50-х років СІЛА за
виробництвом промислової продукції посідали 4
місце у світі.
4. Відкриття родовищ золота та розширення
території США сприяли притоку капіталів з
Європи. За 1850-1860 pp.
капіталовкладення у промисловість
виросли вдвічі і досягли 1 млрд. до ларів,
довжина залізниць збільшилася з 14 тис.
км до 48 тис. км.
У сільському господарстві намітилося два
шляхи розвитку: фермерське та
плантаційне. Фермерство інтенсивно
розвивалося на нових західних територіях.
Ціна на землю тут була фантастично
низькою: за 2521 долар можна було
придбати 65 га землі — небачена
ситуація в Європі. Це сприяло напливу
емігрантів з Європи.
5. У першій половині XIX ст. плантаційна система на
Півдні зазнала суттєвих змін. З винаходом у 1793 р.
бавовноочисного верстата продуктивність праці
значно зросла. З часом бавовну витіснив тютюн.
Характерною рисою плантаційного господарства
було нераціональне використання землі. Тютюн
виснажував ґрунти за 3-4 роки. У 1809 р. набрав
чинності закон, який забороняв увіз рабів у країну.
Але плантатори звикли до дешевої праці і
контрабандно ввозили щорічно до 15 тис. осіб.
Якщо наприкінці 90-х років XVIII ст. чисельність
рабів становила 760 тис, то у 1860 р. — 4 млн. Ціни
на них зростали, а експлуатація посилювалась. У
30-ті роки XIX ст. на території США почав
поширюватися рух, учасники якого вимагали
негайного скасування рабства. їх називали
аболіціоністи. Із-за застосування рабської праці
гальмувалося впровадження техніки, машин,
передових методів ведення сільського
господарства.
6. Перші десятиріччя існування США характеризувалися
швидким розширенням меле держави. Захоплення
територій відбувалося за двома напрямками:
промислова Північ розширялася в бік західних земель і
Канади, плантаторський Південь — у південно-
західному і південному напрямках.
У 1809 р. за 16 млн. доларів США купили у Франції
Луїзіану. У 1818 р. до США було приєднано Флориду. З
освоєнням нових земель до 13 старих штатів почали
приєднуватись нові. У 1791 р. до союзу приєднався
Вермонт, у 1792 р. — Кентуккі, в 1796 р. — Теннессі, в
1809 р. — Огайо, 1816 р. — Індіана, 1817 р. — Міссісіпі,
1818 р. — Іллінойс, 1819 р. — Алабама, в 1821 р. —
Міссурі і Мен, в 1836 р. — Арканзас, в 1837 р. —
Мічиган.
7. У 1846-1847 pp. США успішно воювали
проти Мексики. Вони здобули кілька
перемог: захопили столицю Мексики —
Мехіко. У 1848 р. Мексика змушена була
віддати США Техас, Нову Мексику і
Каліфорнію. У цей же час США
придбали у Великобританії Орегон. До
середини XIX ст. США збільшили свою
територію у 8 разів порівняно з 1776 р.
Зовнішньополітичний курс
американського уряду базувався на
«доктрині Монро» (1823 p.). Згідно з
гаслом президента Монро «Америка для
американців» США претендували на весь
американський континент.
8. До середини XIX ст. почали зростати суперечності між
двома регіонами США — Північчю та Півднем. Південь
був зацікавлений у розвитку міжнародної торгівлі —
дорого продати у Європу бавовну, продовольство;
дешево купити імпортні промислові вироби. Північ,
навпаки, була зацікавлена у згортанні торгівлі з
Європою. Це дозволило б переробляти
сільськогосподарську сировину Півдня на фабриках
Півночі, пропонувати південним штатам власну
промислову продукцію. Антагонізм між регіонами
полягав у тому, що на Півдні основою соціально-
економічного укладу було рабство, а на Півночі —
вільна праця. У 1820 р. набрав чинності закон, згідно з
яким географічним кордоном рабства було
оголошено 36є 30ґ північної широти. Але це був
паліатив, оскільки кожен регіон бажав збільшення свого
впливу. На Півночі поширювався аболіціонізм, а на
Півдні — расистські погляди, де доводилося, що негри є
нижчою расою.
9. У цей час в США починає формуватися
двопартійна система. У 1828 р. створюється
демократична партія, соціальною базою якої були
плантатори-рабовласники, а у 1854 р. —
республіканська партія, опорою якої стала
промислова буржуазія Півночі. У 50-х роках XIX ст.
більшість ключових посад федерального апарату
перебувала в руках плантаторів: вони
контролювали Сенат, Верховний Суд,
президентську владу. До 1856 р. з 16
американських президентів 11 були південцями, та
й більшість решти п'яти теж контролювалися ними.
Таким чином, олігархія Півдня з 60 тис. плантаторів
нав'язувала свою волю 25 млн. американців. Це не
влаштовувало промислову буржуазію Півночі, яка,
враховуючи зростання своєї економічної
потужності, хотіла й відповідного зростання
владного впливу.
10. На президентських виборах 1860 р. від демократичної партії було
висунуто кандидатом прибічника рабовласництва С. Дугласа, а від
республіканської — Авраама Лінкольна, який притримувався
протилежних поглядів — виступав за припинення поширення
рабства. Авраам Лінкольн (1809-1865 pp.) народився в сім'ї бідного
фермера в рабовласницькому штаті Кентуккі. Він працював
столяром, залізничним робітником, прикажчиком, а згодом став
адвокатом. З 1834 р. почав свою політичну діяльність, у 1847 р. — став
членом Конгресу США, у 1858 р. — брав участь у президентських
виборах, але програв. У 1860 р. його боротьба за президентську
посаду стала успішною — він зібрав голоси 180 виборців проти 123
його суперників. Але в цілому за нього голосувало 1,856,452 особи, а
за його суперників сумарно 2,815,617 осіб, тобто на 1 млн. більше,
тобто влада нового президента була доволі хиткою. Проте Південь не
хотів змиритися з втратою контролю над президентською владою. 20
грудня 1860 р. зі складу США вийшов штат Південна Кароліна, а
згодом до нього приєдналось ще 10. Шість штатів утворили Південну
Конфедерацію з центром у Річмонді на чолі з Д. Девісом. Віце-
президент Південної Конфедерації О. Стефенс заявив: «Наріж ним
каменем нашого нового уряду є та велика істина, що негр не рівний
білому, що рабство — підлеглість вищій расі — є його природним,
нормальним станом». Спроби А. Лінкольна уникну ти розколу не
мали успіху..Тепер конфлікт можна було виріши ти лише збройним
шляхом.
11. 14 квітня 1861 р. 7-тис. армія південців після триденних боїв
захопила вірний центральному уряду форт Самтер у
Південній Каролінї (74 солдати і 9 офіцерів). Ця подія стала
приводом до війни, а 15 квітня Лінкольн розпочав призов 75
тис. волонтерів у армію, а південців оголосив заколотниками.
11 штатам-заколотникам протистояло 23 тих, що зосталися в
Союзі. Населення їх складало 20 млн., в Конфедерації — 12
млн. Північ виробляла 3/4 промислової продукції країни, тут
було зосереджено 2/3 залізниць. Слабким місцем
Конфедерації було те, що 35% її населення становили
потенційно небезпечні для неї не-гри-раби. На боці
Конфедерації було більше офіцерів та генералів-Вони
опиралися на допомогу Великої Британії, Франції, Іспанії.
Громадянська війна у США поділяється на дві періоди.
1) «конституційний» (1861-1862 pp.) — нерішучі дії Пів ночі, її
поразки;
2) «революційний» (1863-1865 pp.) — перевага а Півночі, закон
про гомстеди, скасування рабства.
12. У 1861 р. війська Півночі зазнали кількох поразок Війська
Конфедерації знаходилися у 10 км від Вашингтона.
Перші успіхи Півночі було здобуто навесні 1862 p., а
влітку її війська знову зазнали поразки і нова загроза
повисла над Вашингтоном.
20 травня 1862 р. уряд Лінкольна провів через Конгрес
закон про гомстеди (ділянки). Тепер будь-який
громадянин США, який досяг 21 року, що захотів стати
фермером, міг узяти собі ділянку в 160 акрів (65 га) за
плату в 1,25 долара за акр і 10 до ларів за реєстрацію.
Це було демократичне вирішення аграрного питання,
соціальна база уряду Лінкольна зростала і цим
перекривалася можливість появи нових
республіканських штатів на Заході.
У вересні 1862 р. була видана прокламація про те, що
з 1 січня 1863 р. рабство негрів у США буде ліквідоване
Оголошувався набір негрів в армію Півночі. На кінець
громадянської війни у федеральній армії служили 186
тис. негрів (12% особового складу), окрім того, ще 250
тис. у тилових частинах.
13. Улітку 1863 р. війська Конфедерації зазнали кількох
поразок. Ініціатива перейшла до північних, війська яких
очолив генерал І. Грант. У 1864 р. армія генерала
Півночі І. Шермана здійснила свій знаменитий «марш
до моря», розчленувавши територію Конфедерації
Прибічники рабовласництва сподівалися тепер на
президентські вибори 1864 p., висунувши від
демократичної партії Мак-Клеллана. Але Лінкольн знову
переміг, здобувши 2,2 млн. голосів (55,03%).
2 квітня 1865 р. війська Півночі захопили столицю
Конфедерації Річмонд, а 9 квітня 28-тис. армія південців
на чолі з генералом Р. Лі, програвши останню битву,
капітулювала. Але 14 квітня 1865 р. президент Лінкольн
був смертельно поранений прибічником Конфедерації
актором Бутсом. Громадянська війна стала
найкривавішою в історії країни. Північ утратила вбитими
і померлими 250 тис. осіб. Прямі військові витрати
федерального уряду становили 3 млрд. доларів,
національний борг зріс до 3,5 млрд. доларів. Війна
залишила по собі 1 млн. калік.
14. З 1865-1877 pp. тривав період Реконструкції й отримав
назву «Реконструкція Півдня». Він передбачав
конфіскацію земель у колишніх власників — прибічників
Конфедерації і передачу їх в руки негрів та
безземельного білого населення; надання
чорношкірому населенню рівних політичних і
економічних прав; позбавлення колишніх рабовласників
політичної влади на Півдні.
У 1867 р. було прийнято перший закон про
Реконструкцію. Усі південні штати з метою посилення за
ними контролю ділилися на 5 військових округів на чолі з
генералами, які мали всю повноту влади. Лідери
заколотників позбавлялися права голосу, що
надавалося всім лояльним громадянам чоловічої статі,
які досягли 21 року, незалежно від раси.
15. Згодом було прийнято ще три закони. У 1870 р.
необхідною кількістю штатів була ратифікована XV
поправка — здобуті права громадян не можуть у
майбутньому заперечуватись або обмежуватись.
Рішенням Верховного Суду США у 1868 р. федерація
була оголошена нерозривним союзом, право виходу з
якого від кидалося.
На виборах 1867 р. у південних штатах 200 тис. колишніх
білих-заколотників були позбавлені права голосу, а 700
тис. негрів отримали їх. У деяких штатах кількість негрів у
нижніх палатах досягла половини їх складу. У трьох
штатах негри зайняли пости віце-губернаторів.
У 1865 р. для боротьби з негритянським рухом і
реалізацією расистських намірів у штаті Теннессі
створюється терористична організація Ку-клукс-клан. За
три роки в її лавах уже було 550 тис. осіб. У 1872 р. був
прийнятий закон про амністію, відповідно до якого
число заколотників, позбавлених виборчих прав,
скоротилося до 500. У 1874-1877 pp. у результаті виборів
упали уряди Реконструкції в ряді південних штатів.
16. Під час виборчої кампанії 1876 р. Демократична
партія висунула гасло очищення Півдня від тиранії
Півночі та боротьби з корупцією. Кандидат
демократів фактично перемагав, але в деяких
штатах голосування не відбулося. Було прийнято
компромісне рішення, згідно з яким президентом
визнавали республіканця Гейса. Південь як
компенсацію отримав гарантію виведення
федеральних військ з останніх південних штатів.
Реконструкція закінчилася.
Друга американська революція (період
Громадянської війни та Реконструкції) вирішила
головні соціально-економічні питання: скасувала
рабство, практично вирішила аграрну проблему,
зміцнивши фермерський шлях у сільському
господарстві, створила умови для зростання
економіки. Але деякі проблеми не було вирішено:
негри не отримали землі, расова дискримінація
набула нових форм.
