2. ПЛАН
• Ідеологія Просвітництва
• Гуго Гроцій
• Бенедикт Спіноза
• Вплив вчення Джона Локка на державотворчі процеси в XVIII-XIX ст.
• Вольтер
• Жан-Жак Руссо
• Монтеск’є
• Вплив Великої Французької революції на політико-правові вчення в країнах
Заходу
3. ІДЕОЛОГІЯ
ПРОСВІТНИЦТВА
Ідеологію Просвітництва
визначали дві головні риси:
1) віра в безмежні можливості
людського розуму, який
став для ідеологів
Просвітництва мірилом
усього сущого;
2) віра в те, що,
використовуючи
можливості людського
розуму, можна поліпшити
світ, побудувавши людське
суспільство, засноване на
засадах розуму, а отже,
істини і справедливості.
5. ГУГО ГРОЦІЙ (1543-1645)
Гуго Гроцій проводив межу між природним правом і правом, установленим
волею Бога або людей.
Природне право полягає у тому, щоб надавати іншим те, що їм вже належить, і
виконувати покладені на нас відносно них обов'язки. Джерелом природного
права є не чиясь воля, а сама розумна природа людини, як соціальної істоти.
Гроцій розрізняв цивільне і природне право. Цивільне право виникає
історично і залежить від політичної ситуації. Природне право випливає з
суспільної сутності людини і є предметом не історії, а філософії. Саме тому
необхідний суспільний договір для забезпечення своїх інтересів в особистому
захисті та протистоянні насильству. А на основі добровільного суспільного
договору стає можливим утворення держави.
7. БЕНЕДИКТ СПІНОЗА (1632-1677)
Велику увагу в політико-правовому вченні Спінози приділено проблемі форм
держави. Він розрізняв, як і Арістотель, три основні форми правління –
монархію, аристократію та демократію. Верховна влада мусить піклуватися
про загальне благо, яке є метою держави.
Демократична держава, за оцінкою Спінози, - найбільш природна і найбільше
наближається до свободи. У демократії кожний переносить своє природне право
не на іншого, позбавивши себе на майбутнє права голосу, а на більшу частину
суспільства, членом якого він є сам. Тому всі в демократії, як колись у
природному стані, є рівними.
Попри явну симпатію до демократичної держави, Спіноза допускав можливість
існування і деяких інших форм держави, зокрема монархії та аристократії, хоча
ставився до них з явною неприязню. Мислитель різко виступав проти
необмеженої влади монарха. Аристократія для Спінози - краща за монархію, але
в ній править патриціанська верхівка, а народ не має ніякого голосу.
9. ДЖОН ЛОКК (1632-1704)
Фiлософiя Локка ґрунтується на
матерiалiстичних позицiях. Він
критикував феодальний лад i
стверджував, що вiн суперечить
природному праву. Як iдеолог
буржуазiї Локк зауважував, що до
природних прав крiм свободи i
рiвностi належить i приватна
власнiсть. Вища мета людей – це
охорона і збереження власності.
На думку Локка влада має бути
поділена: законодавча влада –
парламенту, виконавча – уряду, а для
здiйснення союзної влади слід
створити особливi органи. Монарх
може здійснювати виконавчу і союзну
владу. Законодавча влада, на яку
претендує буржуазія – верховна.
10. ДЖОН ЛОКК ТА ПОДІЛ ГІЛОК ВЛАДИ
• Законодавча влада
• Виконавча влада
• Союзна (федеративна) влада
Законодавча
Виконавча
Розподіл
влади
Союзна
12. «ВОЛЬТЕР» ФРАНСУА МАРІ АРУЕ (1694-1778)
ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ
Спершу Вольтер був прихильником
освіченого абсолютизму.
«Найщасливіше суспільство людей
коли цар – філософ. Добрий король є
найкращий подарунок, якого небо може
дати землі».
КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ
З іншого боку, мислитель уже у
філософських листах 1733 р.
висловлював велику повагу до
англійської конституції. На початку
1760-х років у його творах з явились
ідеї обмеження королівської влади і
народного представництва,
пропаганда англійського порядку як
такого, що забезпечує громадянську і
політичну свободу.
14. ЖАН-ЖАК РУССО (1712-1778)
Основою політико-правової концепції Руссо була ідея народного
суверенітету. Суверенітет трактується мислителем як «здійснення загальної
волі». За умовами суспільного договору вона належить народу. Ідеї народного
суверенітету разом з ідеями рівності і свободи виступають у Руссо як основні
принципи республіканського ладу.
Народ як суверен «може бути представлений тільки самим собою».
«Передаватися, — підкреслює він, — може влада, але ніяк не воля». Таким чином
Руссо заперечує як представницьку форму влади, так і принцип поділу влади
держави на різні гілки. Суверенітет народу проявляється у здійсненні
ним законодавчої влади.
«Лише там, де законодавствує народ є дійсна свобода.»
15. СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА
ВЛАСНІСТЬ
У природному стані, за Руссо, всі вільні
і рівні, відсутня приватна власність. У
ході удосконалення навичок і знань
людини складалися суспільні зв’язки,
зароджувалися соціальні формування –
сім’я, народність. Сім’я – саме давнє із
суспільств. Однак розвиток цивілізації
призвів до соціальної нерівності.
Майнова нерівність стала наслідком
встановлення приватної власності на
землю. На зміну природному стану з
того часу прийшло громадянське
суспільство.
ЦИТАТА
«Перший, хто, огородивши ділянку землі,
придумав заявити: «Це моє!» і знайшов
людей досить простодушних, щоб тому
повірити, був справжнім засновником
громадянського суспільства».
17. ШАРЛЬ-ЛУЇ ДЕ МОНТЕСК’Є (1689-1755)
Розглядаючи виникнення політично організованого суспільства Монтеск’є
відводив важливу роль фізичним і моральним причинам, що впливають на
громадське життя, принципи правління і законодавство. Насамперед –
географічним факторам: клімату, розміру і розташуванні країни, чисельності її
населення, якості ґрунтів. З розвитком цивілізації в дію
вступають моральні фактори.
Одним із факторів, що впливає на законодавство країни, Монтеск’є назвав
релігію. «Релігія магометанська відповідає деспотичним законам, тоді як
християнська релігія передбачає республіканські або монархічні закони».
18. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
Монтеск’є надавав перевагу
реформам і законодавству. Але ці
засоби можуть бути використані лише
тоді, коли в країні функціонує
конституційний механізм, тобто
коли закони там обов’язкові як для
громадян, так і для правителів. Якщо в
державі такого механізму не існує, то
революції проти зловживань і
порушень законів правителями є
навіть необхідними.
ТЕОРІЯ ПОДІЛУ ВЛАДИ
Висуваючи свою теорію поділу
влади, він рекомендував французькій
буржуазії наслідувати англійський
приклад. Проте вчення Монтеск’є
вирізнялося значною новизною.
Філософ увів до складу влади, що
підлягала розмежуванню, незалежні
судові органи. Розглянута ним тріада –
законодавчої, виконавчої та судової
гілок із часом стала класичною
формулою теорії конституціоналізму.
20. ВПЛИВ ВЕЛИКОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА
ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В КРАЇНАХ ЗАХОДУ
Великий вплив на політичну думку в країнах Заходу зробили французькі
просвітителі XVIII століття. Вони заклали підґрунтя Великої Французької
революції кінця XVIII ст., яка надала стрімкий поштовх до формування
радикально нових правових ідеології. Проте в поглядах французької інтелігенції
єдності не було.
Велика буржуазiя схилялась до компромiсу з дворянством. Їх iдеалом була
монархiя із сильною королiвською владою. Цю теорію підтримували Вольтер і
Монтеск’є. Середня буржуазiя висувала вимогу встановлення республiки. Її
iдеологами були матерiалiсти Дiдро, Гельвецiй та Гольбах. Дрiбна буржуазiя
вимагала встановлення демократичної республiки та лiквiдацiю обмежень на
виборах (ідеолог Жан-Жак Руссо).
21. Виняткову роль у
формування французької
полiтичної думки ХVІІІ ст.
вiдiграла вiдома теорiя
природного права. Саме у
Францiї у ХVІІІ ст. ця теорiя
стає iдеологiчною формою
широкого руху суспiльної
думки. В її основу покладено
поняття про природу
людини. Право, що випливає
з вiчної i незмiнної природи
людини, є природним
правом.
