навчально методичний посібник

1. Позаурочна навчальна діяльність як засіб соціалізації дітей та учнівської
молоді в сучасному освітньому просторі
Навчально-методичний посібник
Л.І. Костенко
Славне, 2017 рік

2. Зміст
1. Вступ 3- 4
2. Психолого-педагогічні засади організації позаурочної роботи.
2.1 Роль мотивації в організації позаурочної роботи 5- 6
2.2. Принципи позаурочної навчальної діяльності 7- 9
2.3 Методи позаурочної навчальної діяльності 10-15
3. Методичні рекомендації щодо написання та оформлення тез
науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України 16-24
4. Організація науково-дослідницької діяльності учнів в 25
гуртках
Висновки 26-27
Список використаних джерел 28-29
Додаток 1. Дослідницький проект "Вплив Каховської ГЕС 30-46
на екологію Херсонської області".
Додаток 2. Засідання дискусійного клубу з питання: 47-67
Вплив автомобільного транспорту на екологію Херсонщини
Додаток 3. Творчі завдання для засідання гуртка юних фізиків 68- 78
Додаток 4. Ток-шоу «Фізика навколо нас» (Вечір цікавої фізики) 79-91
Додаток 5. Інтелектуально-пошукова гра для поціновувачів фізики 92-96
«Славне – Фюзік –Квест»
2

3. 1.Вступ
У Національній доктрині розвитку освіти акцентується увага на постійному
оновленні змісту освіти та навчально-виховного процесу. Початок XXI століття
характеризується ознаками нової цивілізації - інформаційної. Від сучасного учня
вимагається засвоєння великої кількості інформації. Крім того, в сучасному
суспільстві бурхливо розвивається бізнес. А він, як відомо, тісно пов'язаний з
логічним мисленням, швидким й правильним прийняттям рішення. У школі такі
якості виховують дисципліни природничо-математичного циклу. Парадоксально,
але останнім часом спостерігається зниження інтересу до навчання з боку учнів.
Особливо це стосується точних наук.
Як відомо, фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальні
закономірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння на
різних рівнях пізнання природи і дає загальне обґрунтування природничо-
наукової картини світу. Сучасна фізика, крім наукового, має важливе
соціокультурне значення. Вона стала невід’ємною складовою культури
високотехнологічного інформаційного суспільства. Саме фундаментальність
фізики досить часто викликає в дітей небажання вивчати цей предмет. Крім того,
велика кількість формул, правил, означень, які необхідно вивчити, запам'ятати та
навчитися застосовувати, ускладнює вивчення цієї науки, перетворює на важку,
нецікаву справу і, як результат, небажану для більшості дітей.
У наш час дослідження вчених переконливо показали, що можливості людей,
яких, як звичайно називають талановитими, геніальними - не аномалія, а норма.
Завдання тільки в тому, щоб розслабити мислення людини, підвищити коефіцієнт
її корисної дії, загалом, використати ті багаті можливості, які дала йому природа, і
про існування яких, деякі і не підозрюють. Тому особливо гостро в останні роки
постає питання про реформування загальних прийомів пізнавальної діяльності і
3

4. залучення учнів до таких її видів, які сприятимуть розвитку творчих здібностей
учнів, спонукатимуть до самостійної пошукової роботи і в подальшому
самореалізації і виборі професії. Свою особливу роль у цьому процесі покликана
зіграти системна позакласна робота з учнями, ядром якої може слугувати шкільне
наукове товариство (ШНТ). До складу ШНТ можуть входити учні 7-11 класів. Це
своєрідний інтелектуальний актив, що допомагає вчителю у проведенні
предметних тижнів, позакласних заходів, інтерактивних конкурсів і т.і. І
подальшому учні - учасники шкільного наукового товариства можуть стати
членами МАН і захищати свої роботи у І та ІІ етапі конкурсу захисту науково-
дослідницьких робіт. Таким чином можна домогтися від учнів свідомого
вивчення навчального матеріалу на уроках, поглиблення знань в позаурочний час
що в подальшому створить підгрунття для успішного самовизначення і
самореалізації учнів у дорослому житті.
Мета цієї роботи розглянути психолого-педагогічні аспекти активізації
позаурочної науково-дослідницької діяльності учнів і її роль у процесі соціалізації
дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі.
Завдання:
- розглянути роль мотивації для активізації позаурочної пізнавальної
діяльності;
- проаналізувати принципи і методи організації позаурочної навчальної
діяльності;
- узагальнити матеріали науково-дослідницької діяльності учнів для роботи
шкільного наукового товариства, предметних гуртків та відділень МАН.
4

5. 2. Психолого-педагогічні засади організації позаурочної роботи.
2.1 Роль мотивації в організації позаурочної роботи
Навчання дітей, їх психологічний розвиток (розвиток здібностей до розумової
діяльності, функцій пам'яті, уваги), виховання (формування емоційної
спрямованості на колективну взаємодію, розвиток комунікативних здібностей),
тобто основні завдання, зазначені в Законі «Про освіту», та новому Державному
стандарті базової і повної загальної середньої освіти неможливо здійснювати без
мотивації школярів на певну діяльність.
Проблема формування мотивації навчання завжди була актуальною в
психолого-педагогічній літературі. Глибокі теоретичні та експериментальні дослі-
дження мотиваційного аспекту навчання здійснювали багато психологів -
Божович Л.І., Костюк Г.С., Леонтьєв О.М, Давидов В.В., Ельконін Д.Б., Якобсон
П. та ін. Але, на нашу думку, найбільше цій проблемі у своїх дослідженнях
приділяла уваги Алексєєва М.І., яка спробувала не тільки визначити сутність
мотивації навчання, розкрити її структуру, але й класифікувати мотиви навчання
учнів різного віку, встановити зв'язок між мотиваційним та операційним (знання,
уміння, навички) компонентами навчальної діяльності. Незважаючи на глибоке
теоретичне вивчення даного питання вченими, практика роботи у школі показує
існування прогалин у формуванні мотивації учнів на різних етапах їхнього
шкільного життя, на уроках з різних предметів та на різних етапах уроку.
Американський педагог А.Дреєр пригадуючи старт своєї педагогічної кар'єри,
зазначав: «На початку своєї педагогічної діяльності я припустився багатьох
помилок, які не хотілося б повторити. Найскладнішою проблемою для мене
виявилася мотивація до навчання...»
Особливістю навчання учнів у школі є те, що воно планується, організовується
і проводиться вчителем відповідно до вимог Програми і з метою досягнення
результатів, які визначені Державними стандартами. Діяльність учителя складна і
5

6. різноманітна. За підрахунками, вона містить від 25 до 40 видів конкретних дій.
Всі вони впливають на кінцевий результат, хоча їхня роль в ієрархічній структурі
процесу навчання не однакова. Враховуючи основну функцію, яку вчитель
виконує у суспільстві, Л.М.Фрідман запропонував основну діяльність учителя
позначати поняттям «навчальна діяльність».
Навчальна діяльність - це основна форма активності учня, спрямована на зміну
самого себе як суб'єкта навчання. Будь-яка діяльність, у тому числі й навчальна,
складається з таких елементів: потреба - мотив - мета — підцілі — задачі —
підзадачі - дії - операції - продукт.
6

7. 2.2 Принципи позаурочної навчальної діяльності
Разом з тим навчальна діяльність передбачає різні форми і методи роботи. І
важлива роль відводиться позаурочній роботі з учнями, яка може включати в
себе роботу шкільного наукового товариства, а саме проведення предметних
тижнів, інтерактивних конкурсів, наукових конференцій, а також роботу
шкільного відділення МАН та засідання предметного гуртка. Ця робота повинна
вестися системно з тими учнями, що мають зацікавлення до предмету,
проявляють творчі здібності і нахили. Важливою складовою цієї роботи є тісна
підтримка з боку батьків і громадськості. Як і будь який вид навчальної
діяльності ця робота передбачає дотримання основних вимог, які називаються
принципами.
Принцип науковості передбачає вивчення системи важливих наукових положень і
використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна
наука. Він вимагає розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ, процесів,
проникнення в сутність подій, орієнтацію на міждисциплінарні наукові зв’язки.
Принцип зв’язку навчання з життям. Позаурочна діяльність учнів має на меті
саме посилення практичної спрямованості навчально-виховного процесу,
професійно-орієнтаційної роботи з учнями, підготовки їх до активного пошуку і
самостійної обробки інформації за допомогою ресурсів інтернету та інших джерел
інформації, що є відображенням змісту принципу зв’язку навчання з життям.
Принцип свідомості і активності учнів у навчанні визначає вимоги до
організації пізнавальної діяльності учнів під час засвоєння знань. Психологами
визначено, що свідомому засвоєнню знань сприяють:
роз’яснення мети і завдань навчального предмета;
розкриття значення його для вирішення життєвих проблем;
використання у процесі навчання розумових операцій;
позитивні емоції учнів;
7

8. позитивні мотиви навчання;
критичний підхід до сприйняття інформації;
належний контроль і самоконтроль.
Принцип наочності у навчанні в трактуванні Я. А. Коменського полягає в
тому, що все, що тільки можна сприймати відчуттями, повинно бути сприйняте
ними, а саме: видиме - зором, чутне - слухом, пахощі - нюхом, смакове - смаком,
доступне дотику - через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприймати
кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються ними. Конкретизуючи
принцип наочності, М. М. Фіцула відзначає, що у сприйнятті наочності можна
виділити три фази. На першій - об’єкти сприймаються “розмито ”, невиразно; на
другій - увага концентрується на об’єкті, сприймання стає чіткішим,
залишаючись, однак, загальним; на третій - сприймання диференційоване.
Враховуючи це, вчитель повинен коментувати об’єкти, що спостерігаються,
надаючи при цьому інформацію, яка допомагає учням осмислити невідоме явище,
визначити його зв’язки з іншими явищами і подіями.
Принцип систематичності й системності проголошує необхідність
засвоєння учнями наукової інформації у логічному зв’язку і певній послідовності і
вимагає забезпечення формування в учнів системи знань. У процесі виконання
завдань та досліджень комплексного характеру цей принцип реалізується в повній
мірі. Це пов’язане з тим, що в природі явища й процеси протікають у
взаємозв’язку і неможливо виділити в них окремі фізичні, біологічні, хімічні чи
географічні фрагменти.
Принцип доступності навчальної діяльності у загальному розумінні
передбачає дотримання таких вимог до організації навчально- пізнавальної
діяльності, у відповідності з якими зміст інформації і запропоновані учням
завдання повинні бути зрозумілими для сприйняття і вимагати певного
розумового напруження. З принципом доступності тісно пов’язаний принцип
індивідуального підходу до учнів у навчанні, який вимагає врахування вікових та
індивідуальних особливостей школярів. Реалізація цього принципу передбачає
максимальне задоволення потреб і інтересів кожної дитини, її всебічний розвиток.
8

9. Реалізація принципу індивідуального підходу до учнів у навчанні дає змогу в
умовах колективної роботи кожному учневі йти до оволодіння знаннями і
вміннями своїм шляхом через роботу в МАН.
Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Головна ознака міцності
знань і вмінь учнів - свідоме й ґрунтовне засвоєння найістотніших фактів, понять,
ідей, законів, правил, глибоке розуміння істотних сторін і ознак предметів та
явищ, зв’язків і відношень між ними і всередині них.
Реалізація цього принципу передбачає:
повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими
частинами;
запам’ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим;
активізацію учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез,
класифікація, узагальнення);
нове групування матеріалу з метою його систематизації;
самостійну роботу із творчого застосування знань;
постійне застосування раніше засвоєних знань для пояснення нових фактів та їх
трактування з нової точки зору.
Цей принцип спирається на розумові, емоційні, вольові процеси пізнавальної
діяльності учнів.
Принцип емоційного навчання. Головне завдання вчителя в реалізації
принципу емоційного навчання полягає у стимуляції формування тих емоцій, що
активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів, і запобіганні появи тих
емоцій і почуттів, що негативно позначаються на ній.
Принцип емоційності навчання вимагає розвитку й використання у навчально-
виховному процесі таких почуттів як інтелектуальні, моральні, естетичні.
Позитивні за своїм змістом почуття сприяють підвищенню ефективності
навчання. До них відносять: почуття інтересу до роботи, радості, впевненості у
своїх силах, подиву, сумніву та ін.
9

10. 2.3. Методи позаурочної навчальної діяльності
Способи діяльності, які використовуються вчителем і учнями в їх сумісній і
взаємопов’язаній роботі, спрямованій на досягнення цілей навчання, називають
методами навчальної діяльності. Кожний метод навчання може бути описаний і
розкритий через різноманітність прийомів, що використовуються під час його
реалізації. Прийом навчання — складова частина методу. Удосконалення методів
навчання відбувається не тільки шляхом розробки та впровадження у практику
навчання нових методів, а й шляхом удосконалення прийомів навчальної
діяльності.
Класифікацію методів навчання можна здійснювати за різними ознаками.
Уявлення про можливі підходи до такої класифікації дає таблиця 1
Як бачимо, зміст і характер діяльності вчителя й учнів під час навчання,
організованого за різними методами, суттєво відрізняються. Так, пояснювально -
ілюстративний метод навчання полягає в тому, що вчитель передає учням готову
інформацію за допомогою різних засобів навчання, а учні сприймають, осмис-
люють і фіксують її в пам’яті. Роль учителя зводиться до організації сприйняття
інформації або ж способів діяльності з її засвоєння. Повідомлення інформації
вчителем забезпечується за допомогою усного та друкованого слова, наочних
засобів навчання, практичної демонстрації способів діяльності.
Таблиця 1
Класифікація методів навчальної діяльності
Основа для класифікації Групи методів
Характер пізнавальної діяльності Пояснювально-ілюстративний,
репродуктивний, проблемного викладу
матеріалу, евристичний,
Джерело знань Словесні, наочні, практичні тощо
10

11. Цілісний підхід до навчально-пізнавальної
діяльності
Організації навчально-пізнавальної
діяльності, стимуляції навчальної
діяльності, контролю діяльності тощо
Методологія науки Теоретичні, емпіричні
Пояснювально-ілюстративний метод — це один з найбільш економних
способів передачі знань. Цей метод найчастіше використовується вчителями на
вступних заняттях із вивчення нової теми, коли в учнів відсутні знання, що
необхідні для вивчення цього матеріалу. Завдання вчителя полягає у визначенні
того, із чого краще розпочати вивчення нового матеріалу: зі словесного викладу, з
організації наочного сприйняття чи з читання підручника. Розв'язання цих завдань
залежить від характеру та змісту матеріалу, що вивчається, а також від рівня
підготовки учнів до здійснення обраного виду діяльності.
В основній школі пояснювально-ілюстративний метод використовується
завжди в поєднанні з іншими методами навчання й у сучасних умовах, для яких є
характерним посилення самостійності учнів у процесі здобуття знань, починає
поступатися тим методам організації пізнавальної діяльності учнів, які спроможні
забезпечити цю вимогу часу.
Репродуктивний метод навчальної діяльності використовується для
формування вмінь і навичок учнів на рівні, що дозволяє застосовувати їх в
умовах, які раніше розглядалися, або трохи змінених. Учитель за допомогою
системи завдань організовує діяльність учнів з неодноразового відтворення
повідомлених знань або способів діяльності.
Учитель користується усним і друкованим словом, наочними засобами на-
вчання, а учні використовують ті ж самі засоби для виконання завдань, маючи
примірник, повідомлений або вказаний учителем.
Для підвищення ефективності репродуктивного підходу до навчання
методисти та вчителі розробляють спеціальні системи вправ, завдань
(дидактичний матеріал), а також програмовані матеріали, які забезпечують
зворотний зв’язок і самоконтроль.
11

12. Використання репродуктивного методу необхідно дозувати, бо зловживання
великою кількістю одноманітних завдань і вправ знижує інтерес до вивчення но-
вого матеріалу, виключає можливість здійснювати пізнавальну діяльність учнів у
зоні їх найближчого розвитку.
У процесі навчання найчастіше репродуктивний метод використовується в
поєднанні з пояснювально-ілюстративним.
Сутність методу проблемного викладу навчального матеріалу полягає в тому,
що вчитель не тільки організовує передачу інформації різними способами, а і
знайомить учнів із процесом пошуку розв’язання тієї чи іншої проблеми,
показуючи рух думок від одного етапу пізнання до іншого, ілюструючи логіку
цього руху та протиріччя, що виникають при цьому. Тобто вчитель з учнями
ставлять проблему, у ході заняття вирішують її, а учні відстежують логіку цього
процесу й одночасно засвоюють етапи розв’язання проблеми.
Структура проблемного викладу може мати таку послідовність дій:
- виявлення протиріччя та постановка проблеми;
- висунення гіпотез;
- складання плану вирішення проблеми;
- процес розв’язання, можливі та наявні труднощі, протиріччя;
- доведення гіпотези;
- розкриття значення розв’язку для подальшого розвитку думки або сфери
діяльності.
При проблемному викладі матеріалу вчитель використовує усне слово, дру-
кований текст, демонстраційний і фронтальний фізичний експеримент, інші необ-
хідні засоби навчання.
Таким чином, при проблемному методі навчання учні не тільки сприймають,
осмислюють, запам’ятовують інформацію, а й стежать за логікою доказу, за
рухом власних думок і думок учителя, можуть брати участь у прогнозуванні на-
ступного етапу досліду або роздумів. Тобто учні включаються в ознайомлення з
процесом пізнання.
12

13. Евристичний (частково-пошуковий) метод — це метод, при якому вчитель
організовує участь учнів у виконанні окремих кроків пошуку розв’язання
проблеми. Роль учителя полягає в конструюванні пізнавального завдання,
розчленуванні його на окремі етапи, визначенні тих етапів, які учні
виконуватимуть самостійно, тобто вчитель організовує самостійно-пізнавальну
діяльність учнів. В одних умовах учнів учать бачити проблему, в інших —
будувати докази, у третіх — робити висновки з викладених або
продемонстрованих фактів, у четвертих — висловлювати гіпотези, у п’ятих —
складати план перевірки висловлюваних припущень та інше. Тобто
організовується засвоєння досвіду творчої діяльності за елементами, оволодіння
окремими етапами розв’язання проблемних задач.
Однією із форм цього методу є евристична бесіда, яка вимагає не тільки
відтворення наявних знань, а й здійснення творчого пошуку нових знань. Такий
метод можна використовувати як в основній, так і в старшій школі.
Сутність дослідницького методу полягає в організації вчителем пошукової,
творчої діяльності учнів з розв’язання нових проблем і проблемних ситуацій.
Назва цього методу передбачає досконале засвоєння учнями досвіду творчої
діяльності. Дослідження психологів показали, що участь учнів у частковому
вирішенні творчих проблем не приводить до формування вмінь досліджувати й
аналізувати цілісні задачі. Цілісна задача вимагає вмінь: аналізувати її умову
відповідно до поставлених вимог, перетворювати проблему в ряд окремих
проблем, складати план та етапи вирішення проблеми, формувати гіпотезу,
перевіряти отримані результати теоретично й експериментально тощо. До-
слідницький метод є основним методом навчальної діяльності та збагачення
досвіду творчої діяльності.
Основною умовою організації дослідницьких завдань будь-якого типу є про-
ходження учнями самостійно всіх або більшості етапів процесу дослідження.
Цілісне їх вирішення забезпечує застосування дослідницького методу.
Такими етапами є:
спостереження та вивчення фактів;
13

14. з’ясування незрозумілих явищ, про які йдеться в дослідженні (постановка
проблеми);
висунення гіпотез;
складання плану;
реалізація плану, який складається з виявлення зв’язків явища, що вивчається, з
іншими;
опис розв’язку проблеми та його обґрунтування;
перевірка розв’язків;
практичні висновки про можливості застосування отриманої навчальної
інформації.
Уся група продуктивних методів навчання (проблемний, евристичний, дослід-
ницький) призначена для того, щоби допомагати засвоєнню знань і вмінь учнями
на рівні можливості їх творчого застосування. Роль учителя в реалізації цієї групи
методів полягає у фасилітації («полегшенні» процесу самостійного виконання
певних етапів пізнавальної діяльності).
Ю. Бабанський рекомендував під час вибору методів для конкретного заняття
керуватися такими порадами:
14

15. Раціональне застосування методів навчальної діяльності
Таблиця 2
Методи
навчання
При якому змісті
матеріалу доцільно
застосовувати?
При розв’язанні яких
задач ефективні?
Для яких учнів
дають найкращий
результат?
Які можливості
повинен мати
вчитель?
1 2 3 4 5
Словесні Матеріал теоретико-
інформаційного змісту
Формування знань
теоретичного та
практичного характеру
Готових
до сприймання
вербальної
інформації
Такі,
якими володіє
краще,
ніж іншими
Наочні Такому,
що може бути
поданий у наочному
вигляді
Розвиток уваги,
спостережливості,
уміння аналізувати
Для учнів із
чуттєво - образним
мисленням
Може
знайти
та самостійно
виготовити
наочність
Практичні Коли зміст передбачає
вміння застосовувати
на практиці
Розвиток практичних
умінь і навичок,
збагачення досвіду
Готових до
виконання
практичних
завдань
Наявність
приладів,
посібників для
учнів
Репро -
дуктивні
Занадто простий чи
дуже складний
Формування базових
знань, умінь і навичок
Не готових до
проблемного
навчання
Не має часу на
застосування
інших методів
Проблемно-
пошукові
Зміст середнього рівня
складності
Розвиток мислення,
дослідницьких умінь,
творчого підходу до
справи
Тих,
які володіють
необхідними
вміннями
Володіє
методикою
проблемного
навчання, має час
Індуктивні Зміст викладений за
індуктивною логікою
Розвиток умінь
узагальнювати,
мислити
від конкретного
до загального
Таких,
які утруднюються в
дедуктивних
міркуваннях
Учитель володіє
індуктивними
методами
Дедуктивні Зміст раціонально
викладати в такий
спосіб
Розвиток мислення (від
загального до
конкретного)
Учні мають
відповідний
розвиток мислення
Учитель володіє
дедуктивними
методами
Самостійна
робота
Зміст доступний для
самостійного
вивчення
Формування навичок
навчальної праці
Учні мають
відповідний рівень
знань, умінь,
навичок
Є дидактичні
матеріали
для кожного учня,
учитель
уміє керувати
роботою дітей
ПродуктивніЗміст,
сприятливий для
засвоєння його
шляхом відкриття
нового знання
Розвиток умінь
продукувати нове знання
Учні готові до
самостійної творчої
діяльності
Учитель володіє
методикою
організації
продуктивної
діяльності
15

16. 3. Методичні рекомендації щодо написання та оформлення тез науково-
дослідницьких робіт учнів-членів МАН України
Оформлення роботи – завершальна стадія дослідження. На цьому етапі
керівник допомагає учневі уточнити логіку роботи, знайти в ній неясності,
визначити спосіб її викладення. Науково-дослідницька робота має строго
визначену структуру. Вона повинна містить такі основні компоненти, розміщені в
певній послідовності:
титульний аркуш;
зміст;
перелік умовних позначень (за необхідності);
вступ;
основну частину;
висновки;
список використаних джерел; додатки.
Гармонійне поєднання структурних частин наукової роботи суттєво впливає
на її результативність. Автору варто дотримуватися пропорційності обсягу
вступу, основної частини та висновків (занадто розтягують вступ або скорочують
висновки).
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і заповнюється за строго
визначеними правилами.
Зміст подають на початку роботи після титульного аркуша. Він містить
найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів
(якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, списку використаних
джерел, додатків та ін. Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в
тексті. Скорочувати або давати їх за іншою редакцією, послідовністю і
підпорядкованістю порівняно із заголовками в тексті не можна. Заголовок
кожного наступного ступеня зміщують на три-п’ять знаків вправо відносно
заголовка попереднього. Нумерація рубрик подається за індексаційною системою,
тобто з цифровими номерами, які містять номер як усієї рубрики, так і рубрик, які
їй підпорядковані.
16

17. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
подається за необхідністю у вигляді окремого списку, який розміщують перед
вступом. Його треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою
наводять скорочення, справа – їх детальне тлумачення. Якщо спеціальні терміни,
скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік
не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.
У вступі, що є своєрідним камертоном усієї наукової роботи, обґрунтовується
актуальність, новизна, мета, завдання дослідження. Поняття «актуальність»
уміщує корисність і доцільність розробки теми наукової роботи для сучасної
науки. Визначаючи актуальність наукової роботи необхідно точно показати
ступінь внеску автора в розробку конкретної проблеми і всіх, хто займався нею
раніше. Інформація може вводитися в текст за допомогою своєрідних
коментуючих одиниць, напр.: «актуальність роботи полягає (виявляється ) в тому,
що… або зумовлена тим, що… », «цим визначається актуальність наукового
дослідження» тощо. Актуальність дослідження може зумовлюватись і
поширеністю якогось явища, його типовістю і важливістю для певної галузі
науки.
Після визначення актуальної проблеми наукової роботи формулюються мета
та завдання дослідження, обґрунтовується важливість його проведення. Мета
наукової роботи має формулюватись максимально лаконічно, але повно (власне
формулюванню передують такі конструкції: «Мета роботи полягає в …», «Метою
наукової роботи передбачено», «Цим визначається мета наукової роботи» та ін.).
На завдання, що вирішувалися автором, вказують конструкції на зразок: «Мета
роботи передбачає розв’язання таких завдань: », «Мета дослідження визначає її
основні завдання: » та ін. Загальна мета дослідження конкретизується у
завданнях, які мають бути ретельно продумані, адже опис їх виконання має
складати зміст розділів наукової роботи. Тобто сформульовані завдання мають
розкривати зміст теми дослідження. Тому варто попіклуватися, щоб вони були
чітко визначені та розташовані у такий спосіб, коли кожне з завдань логічно
випливає з попереднього. Формулювання завдань наукової роботи можуть
17

18. подаватись із нумерацією чи без неї. Однак кожне положення зручніше подавати з
абзацу і розпочинати одним із дієслів такого синонімічного ряду: виявити,
з’ясувати, описати, визначити, встановити, здійснити, сформулювати, висвітлити,
показати тощо.
Обґрунтовуючи наукову новизну отриманих результатів, необхідно
аналітично довести їх відмінність від тих результатів, які були відомі раніше. У
вступі обов’язково вмотивовується вибір теми і надається короткий огляд
літератури з обраної теми. У деяких випадках припустимо виділяти літературний
огляд в самостійний розділ основної частини. Головне, щоб відомості, взяті з
літератури мали пряме відношення до теми роботи, були проаналізовані й, за
можливості, викладені словами автора.
У вступі також потрібно відобразити практичне й теоретичне значення
наукової роботи, особливо для відповідних галузей науки і виробництва. Крім
того, необхідно повідомити про те, на яких конкурсах, науково-практичних
конференціях, інших заходах оприлюднені результати досліджень (апробація
результатів). Обов’язково вказуються публікації в учнівській пресі та різних
регіональних виданнях за результатами наукового дослідження. Обсяг вступу не
більше 2-3 сторінок.
Основна частина – це головний підрозділ роботи, який розкриває основний
зміст дослідження. Тут викладається принципово новий матеріал: опис відкритих
фактів, явищ, закономірностей, а також узагальнення вже відомих даних з інших
наукових позицій або аспектів.
Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу
може передувати передмова з коротким оглядом публікації і раніше проведених
досліджень, описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів
дослідження. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим
викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає потім
змогу викласти загальні висновки без другорядних подробиць.
Як правило, в розділах основної частини подають:
18

19. огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження;
виклад загальної методики і основних методів дослідження;
опис експериментальної частини і методики дослідження;
опис проведених теоретичних і (або) експериментальних досліджень;
аналіз і узагальнення результатів дослідження.
Робота обов’язково має містити (бажано у формі окремого розділу чи
підрозділу) огляд літератури з теми дослідження. Його можна подати під назвами:
«Розвиток ідеї…», «Теоретичні засади…», «Наукові основи…», «Розвиток
уявлень про…», «Становлення та розвиток…» та ін. В огляді юний науковець
окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло
висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що
залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми.
Доцільно закінчити цей розділ коротким резюме щодо необхідності проведення
досліджень у даній галузі. Огляд літератури з теми має виявити глибокі знання
учня зі спеціальної літератури, його вміння систематизувати джерела, критично їх
оцінювати, відокремлювати суттєве, оцінювати попередньо зроблене іншими
дослідниками, визначати головне в сучасному стані проблеми. Матеріали огляду
слід систематизувати в певній логічній послідовності. Тому перелік праць та їх
аналіз необов’язково давати в хронологічному порядку.
У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять
методи вирішення завдань, розробляють загальну методику проведення
дослідження.
У наступних теоретичних розділах з вичерпною повнотою викладають
результати власних досліджень автора з висвітленням того, що він вносить у
розробку проблеми. Дається оцінка повноти вирішення поставлених завдань,
достовірності одержаних результатів. Важливо вказати на виявлені нові факти.
Кожний розділ завершується висновками, які містять стислий виклад кожного
наукового результату (його суть, новизну, достовірність, практичне значення).
Зміст розділів основної частини має відповідати темі роботи і повністю її
розкривати. Матеріал викладають стисло, аргументовано й логічно. Останнє
19

20. речення одного розділу повинно бути логічним переходом до наступного розділу.
Традиційно обсяг основної частини складає 20-25 сторінок машинописного
тексту.
На основі аналізу результатів автор роботи формулює висновки. Висновки
повинні бути конкретними, лаконічними, стислими. Вони повинні складатися з
підсумків проведеної роботи, узагальнених здобутих результатів, можливих
шляхів їх практичного втілення і містити плани на майбутнє. Така послідовність
засвідчить серйозність намірів юного дослідника. Обсяг висновків – 1-3 сторінки.
Кожне нове положення доречно подавати щоразу з нового абзацу (з нумерацією
чи без неї).
Логічно доповнюють (і завершують) роботу список використаної літератури і
додатки.
Використані джерела рекомендується розміщувати в порядку згадування
джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією або за алфавітом прізвищ авторів або
назв творів (він найзручніший для користування).
До використаної літератури слід включити офіційні документи, які
публікуються від імені державних або громадських організацій, установ і
відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми, основні праці провідних
спеціалістів у даній галузі, праці авторів, що відбивають усі точки зору на
вирішення проблеми, праці наукового керівника, співробітників провідної
установи, які засвідчують їх наукову компетентність у даній проблемі. Не слід
включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті роботи і які
фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-
популярні книги, газети. У разі необхідності використання таких видань за
текстом можна навести їх у підстрочних посиланнях.
Додатки не є обов’язковим елементом науково-дослідницької роботи і не
входять до основного ліміту її обсягу. Однак додатки підвищують рівень довіри
до результатів роботи, свідчать про їхню достовірність. Додатки обов’язково
роблять тоді, коли матеріал основної частини надто великий. За формою це
можуть бути: текст, таблиця, схема, графік, діаграма, карта, фотографія та ін.
20

21. Вимоги до оформлення
Робота повинна відповідати правилам оформлення дисертаційного
дослідження – Державний стандарт України. ДСТУ 3008-95 («Документація.
Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення», бюлетень ВАК
України, спецвипуск, 2006).
Розрізняють зовнішній вигляд роботи (охайність, грамотність, естетичне
оформлення) і внутрішнє оформлення (правильність цитат, посилань на наукові
джерела, ілюстрацій, списку використаної літератури, додатків).
Обсяг науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 30 друкованих
сторінок.
Оформлення роботи починається з титульної сторінки, на якій обов’язково
вказується секція наукового товариства, тема роботи , прізвище, ім’я, по батькові
автора, школа, клас, у якому він навчається, прізвище, ініціали керівника
(вчителя), його вчений ступінь і звання, якщо є (див. додаток 1).
На другій сторінці розміщується зміст роботи, зазначається обсяг сторінок
кожного зі структурних елементів плану.
Із третьої сторінки починається виклад тексту роботи. При цьому слід
дотримуватися таких правил:
текст роботи друкується на білому аркуші паперу формат А4 з одного боку
сторінки ;
використовувати шрифт (рекомендується Times New Roman) текстового
редактора Word розміру 14 пунктів (1,8 мм) з полуторним міжрядковим
інтервалом (28-30 рядків на аркуші).
залишають поля таких розмірів: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм,
верхнє – 20 мм, нижнє – не менше 20 мм;
заголовки структурних частин роботи «Зміст», «Вступ», «Перелік умовних
скорочень», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки»
друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів
друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.
Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або
21

22. більше речень, їх розділяють крапкою; відстань між заголовком та текстом має
дорівнювати 3-4 інтервалам; кожну структурну частину роботи треба починати з
нової сторінки; сторінки нумеруються. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів,
малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до
загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється.
Кожний учасник ІІ і III етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-
дослідницьких робіт учнів-членів МАН України повинен подавати тези своєї
науково-дослідницької роботи.
Тези – це стисло сформульовані основні положення науково-дослідницької
роботи. Вони позбавлені деталей, пояснень, таблиць, ілюстрацій тощо.
Перед тезами зазначається: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора;
назва територіального відділення МАН; назва навчального закладу, клас;
прізвище, ім’я, по батькові та посада наукового керівника.
Тези викладаються в довільній формі і дають стислу характеристику змісту
науково-дослідницької роботи із визначенням основної мети, актуальності та
завдань наукового дослідження. Також в них зазначаються висновки та отримані
результати проведеної роботи.
Обсяг тексту тез не більше 1 сторінки формату А4, набраний в текстовому
редакторі Word, шрифтом Times New Roman, кегль 14, з полуторним
міжрядковим інтервалом. Всі поля - 20 мм.
Тези подаються в друкованому та електронному вигляді, без помилок та
обов’язково перевірені науковими керівниками.
Тези можуть бути оформлені за такою схемою:
Актуальність теми – автор дослідження дає пояснення, чому на його думку,
обрана тема стала об’єктом наукового аналізу. Шляхом критичного аналізу та
порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують
актуальність та доцільність роботи.
22

23. Предмет та об’єкт дослідження – визначаються на основі аналізу стану
вивчення тієї чи іншої наукової проблеми і відображають, яку саме частину
проблеми буде розглянуто.
Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію
і обране для вивчення (наприклад: краєзнавство).
Предмет дослідження – це та частина об’єкту, що вивчається автором роботи,
його якості. Предмет визначає назву роботи, зафіксовану на титульному листі.
Потрібно вказати, чи є предмет вивчення новим, чи традиційним.
Мета дослідження – дає можливість окреслити коло питань, які не знайшли
достатнього висвітлення у дослідженнях попередників, та що саме буде
розглядати автор у науково-дослідній роботі. Мета передбачає висвітлення трьох
аспектів: кінцевий результат досліджень, об’єкт дослідження і шлях досягнення
кінцевого результату. Як правило, мета дослідження вже закладена в назві
обраної для дослідження теми і може бути спрямована, зокрема, на:виявлення
зв’язків між певними явищами;
виявлення залежностей чи закономірностей, що існують між подіями чи
об’єктами дослідження;
розкриття можливостей удосконалення процесів, наукових технологій тощо.
Виходячи з поставленої мети визначаються дослідницькі завдання, яких повинно
бути не менше 3-4 (проаналізувати, розглянути, висвітлити, дослідити тощо).
Завдання наукового дослідження члена Малої академії наук України можуть
також передбачати:
- висунення проблеми, яка не отримала достатнього висвітлення у науковій
літературі;
- виявлення і введення у науковий обіг нових джерел і повідомлення на цій основі
нових фактів;
- встановлення нових зв’язків між відомими явищами, нова постановка відомої
проблеми;
- оригінальні висновки та рекомендації щодо впровадження отриманих
експериментальних даних.
23

24. У висновках науково-дослідної роботи підводяться загальні підсумки та
викладається власна думка автора щодо досліджуваної проблеми.
Висновки повинні бути добре продуманими, конкретними, містити пропозиції
щодо використання результатів роботи в реальних умовах, або подальшій
перспективі роботи над темою. (Додаток 1)
24

25. 4. Організація науково-дослідницької діяльності учнів в гуртках
Процес навчання фізики повинен бути спрямований на вироблення в учнів
уміння досліджувати, самостійно визначати проблему та розв'язувати її.
Відповідно й система творчих завдань має враховувати ці особливості, а також
повинна бути спрямована на заохочення учнів до самостійного пошуку шляхів
навчальної діяльності, спонукання до вибору різних навчальних завдань і форм
роботи та способів її виконання, самостійного оцінювання результатів власної
роботи та роботи товаришів. Вирішенню цих завдань має сприяти використання
творчих робіт, до яких у методичній літературі сьогодні відносять:
• інформаційно - реферативні, написані на основі декількох літературних
джерел з метою повнішого розкриття тими;
• проблемно - реферативні, у яких зіставляються дані, взяті з різних
літературних джерел, та подається власне трактування проблеми;
• експериментальні, що описують науковий експеримент, який має відомий
результат;
• натуралістичні та описові, що спрямовані на спостереження та якісний опис
будь - якого явища;
• дослідницькі - творчі роботи, які виконано за допомогою коректної з
наукової точки зору методики; що містять власний експериментальний
матеріал, на основі якого здійснюється аналіз та робляться висновки про
характер досліджуваного явища.
Наведемо приклади використання творчих завдань у роботі гуртка юних фізиків
(для учнів 7-8 класу). (Додаток 3)
25

26. Висновки
Розбудова національної системи освіти в умовах становлення України як
самостійної незалежної держави з урахуванням кардинальних змін в усіх сферах
суспільного життя, історичних викликів ХХІ століття вимагає критичного
осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на вирішенні найбільш
гострих проблем, які стримують розвиток освітньої галузі, не дають можливості
забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі. Серед цих
проблем особливе місце посідає відсутність цілісної системи виховання,
фізичного, морального і духовного розвитку і соціалізації дітей та молоді.
У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. робиться
наголос на тому, що одним з пріоритетних напрямків державної освітньої
політики має стати побудова ефективної системи національного виховання,
розвитку і соціалізації дітей та молоді. Це передбачає розроблення нових
державних програм та ефективних механізмів взаємодії органів управління
освітою, сім’ї, освітніх установ, дитячих і молодіжних громадських організацій у
напрямі розвитку, виховання і соціалізації дітей та молоді.
Головними завданнями освіти в Україні є виховання громадянина України,
формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, якій притаманно
почуття власної гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до
обов’язків людини і громадянина, гордість за свою Батьківщину, здатність до
саморозуміння і самовдосконалення, активної участі у соціальному житті країни.
У формуванні означених важливих якостей, розвитку соціальної компетентності,
вихованні особистості громадянина сучасної демократичної держави важливе
місце займає середовище - все те, що оточує дитину від народження до кінця
життя, починаючи з сім’ї, шкільного оточення і завершуючи середовищем
соціальним, у якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і
виховання.
Потребами сьогодення визначено суспільно важливе завдання для
освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому
26

27. особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і
через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом. Тому
зростає роль позаурочної навчальної діяльності як засобу соціалізації дітей та
учнівської молоді в сучасному освітньому просторі і роль вчителя в цьому
процесі.
27

28. Список використаних джерел
1. Бех І.Д. Особистісно - зорієнтоване виховання: Науково-методичний
посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
2. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації: Навч.-
методичний посібник для вчителів шк., викладачів, студ. пед. нав. закл. – К.:
ІЗМН, 1996. – 232 с.
3. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості //
Педагогіка і психологія. - 1996.- № 3. — С. 26-33.
4. Василенко І.В. Організація системи соціального виховання учнів //
Педагогіка і психологія. – 1996. - № 2. – С. 98-102.
5. Выготский Л.С. Проблема возраста // Собр. соч. в 6-ти томах. – М.:
Педагогика, 1983. – Т.4. - 332 с.
6. Голобородько Е.П. Микроклимат в семье и его роль в воспитании детей //
Науковий вісник Південноукраїнського педагогічного університету ім.
Д.Ушинського: Зб. наук. пр. – Випуск 4-5. - Одеса, 1999. – С. 82-85.
7. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.:
Радуга, 1994. – 61с.
8. Єрмаков І.Г., Сохань Л.В. Життєтворчий потенціал нової школи //
Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. посібник: У 2ч., 1997. – ч.2.
- 936 с.
9. Закон України «Про освіту». – К.: Вид. ГЕНЕЗА, 1996. – 36 с.
10. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для ВУЗов. – М.: Логос,
1999. – 384 с.
11. Зинченко В.П., Мещерякова Б.Г. Психологический словарь. – М.:
Педагогика, 1991. – 189 с.
12. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. – К.: Рад.
школа, 1983. – 136 с.
13. Концепція розвитку загальної середньої освіти // Освіта України. – 2000. –
№18. – С. 2-7.
28

29. 14. Лавриненко Н. Соціалізація молоді: перспективи сім’ї та школи // Директор
школи. - 2003.- № 39. - С. 3-6.
15. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті // Шкільний світ. -
2001. - С. 3-6.
16. Подмазін С. Гуманізм реальний або дорогий фактор виробництва //
Управління освітою. - 2003.- № 11-12.- С. 4-7.
17. Пометун О.І. Молодь обирає дію: соціальне проектування – новий підхід до
виховання молоді // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати:
Практико зорієнтований зб. – К.: Вид. «Департамент», 2003. – С. 327-333.
18. Постовий В.Г. Тенденції виховання дітей і молоді в сучасній українській
сім’ї // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. - №3. – С. 20-26.
19. Серьожникова Р.К., Пархоменко Н.Д., Яковицька Л.С. Основи психології і
педагогіки: Навчальний посібник. – Киів: Центр навчальної літератури, 2003. –
243 с.
20. Сухомлинська О.В Ідея громадянськості й школа в Україні // Шлях освіти. -
2000. - №4. - С. 21-25.
21. Шарко В.Д. Сучасний урок фізики. Технологічний аспект. – Київ, 2005. С. 18-
29

30. Додаток 1.
Дослідницький проект "Вплив Каховської ГЕС на екологію Херсонської
області".
Зміст
Вступ.
Розділ І. Загальні відомості про Каховську ГЕС і водосховище.
Фізичні основи будівництва ГЕС.
Розділ ІІ. Екологічний вплив Каховської гідроелектростанції та водосховища на
стан природи Херсонщини.
Висновки.
Вступ
Каховська ГЕС – низова ступінь дніпровського каскаду, друга
гідроелектростанція на Дніпрі, споруджена після Дніпрогесу.
Будівництво гідровузла передбачало вирішення важливих
народногосподарських завдань. А саме:
– забезпечити енергопостачання промисловості і сільського господарства
Придніпров'я та Півдня України;
–створити умови для зрошення земель Півдня України і Північного Криму;
–створити глибоководний шлях від Чорного моря до Дніпропетровська, а з 1967
року – до Києва.
Одночасно з будівництвом ГЕС за 12 км від міста Каховка на місці села
Ключового, що загубилося серед піщаних дюн, зростало нове промислове
місто.
30

31. Сьогодні Нова Каховка - сучасне індустріальне місто, у якому мешкає
понад 70 тис. осіб в екологічно чистих умовах. тут на одного мешканця припадає
зелених насаджень не менше, ніж у Києві або Сочі.
У цілому у Новій Каховці понад 900 підприємств різних форм власності. У
промисловості переважає колективна форма власності. Державний сектор
представляє Каховська ГЕС, яка на сьогодні виробляє понад 1170 млн. кВт
енергії на рік. У промисловій галузі зосереджено понад 20 великих підприємств,
близько 50 малих. Промислові підприємства представляють ВАТ "Південний
електромашинобудівний завод", на якому виготовляються електродвигуни,
генератори, мотори для вугільної, хімічної та інших галузей промисловості, та
31

32. ЗАТ "Завод крупних електричних машин", чия продукція відправляється на
експорт у багато країн світу.
Звернемось до архівних матеріалів. 18 жовтня 1955 року перший гідроагрегат
дав електрострум. 26 листопада вступає в дію другий гідроагрегат, а 13 жовтня
1956 року ГЕС виходить на проектну потужність. Вперше в практиці
гідробудування будівля ГЕС і бетонна гребля споруджені на дрібнозернистому
піску, а земляна 30-ти метрова гребля – на товщині річкового мулу – пливуна. Під
невеликим шаром піщаних відкладень в основі руслової греблі залягають лиманно
– морські мули шаром від 2,5 до 7 метрів.
У 2005 році –відзначається 50 –річчя Каховської ГЕС. Це важлива подія в житті
нашої області і ця подія має важливий технологічний і екологічний аспект.
Останнім часом відбулися значні зміни на берегах Дніпра: зникають тварини,
вода в Дніпрі стає небезпечною для купання, хворіють люди. Чому відбуваються
такі зміни біоценозу низовини Дніпра, щезають деякі види тварин, змінюється
ландшафт місцевості ? А з чим це може бути пов'язано? Логічно пов'язати ці
зміни з будовою греблі та Каховського моря. У нас південний теплий і помірно
вологий клімат. В такому кліматі процеси творіння і руйнації протікають набагато
швидше ніж в місцевості з більш помірним кліматом. Зміна екологічного стану
регіону впливає на здоров'я людей.
Дніпро - цінне джерело прісної води, флори і фауни. А крім того береги ріки
надзвичайно мальовничі. Дуже важливо, щоб все це могли побачити й наші
нащадки. Саме тому ця тема дослідження є цікавою і актуальною.
Об'єкт дослідження: Каховський гідрокомплекс.
Предмет дослідження: Екологічний та технологічний аспект функціонування
Каховської ГЕС і водосховища.
Мета: встановити за літературними джерелами та дослідити в процесі
спостережень зміни в екології Херсонщини.
Завдання:
* проаналізувати літературу з проблеми дослідження;
32

33. * провести моніторинг якості дніпровської води до і після греблі; стану
прибережної зони; стану греблі;
* на основі аналізу результатів теоретичного і практичного дослідження проблеми
зробити висновки.
РОЗДІЛ І. Загальні відомості про Каховську ГЕС.
1.1 Фізичні основи будівництва ГЕС
ГЕС в наш час виробляють близько 20% електроенергії в світі, а в
енергетичному комплексі України їх доля становить 11,2% (дані на 2015 р). Деякі
країни з багатими гідроресурсами більшу частину електроенергії одержують саме
за рахунок ГЕС (наприклад у Норвегії ГЕС забезпечують 97% енергії).
ГЕС мають певні екологічні переваги перед іншими енергооб'єктами, зокрема
перед ТЕС. Вони зовсім не забруднюють повітря шкідливими викидами. ГЕС
допомагають встановлювати оптимальний режим роботи ТЕС і економити на них
значну кількість пального.
Сучасна ГЕС – складний комплекс споруд і устаткування, за допомогою яких
механічна енергія перетворюється зрештою в електричну. Характеристиками
ГЕС, що визначають її потужність, є напір води h і витрата води Q (тобто маса
води, яка протікає в одиницю часу). Якщо ККД перетворення позначити через η,
то потужність можна визначити за формулою:
N = Qghη
Із занотованої вище формули добре видно, що для вилучення більшої
потужності потрібні: висока гребля, здатна забезпечити максимальний перепад
рівнів води; велике водосховище, щоб при великій розтраті води ця різниця
рівнів не зменшувалась дуже швидко.
ГЕС поділяють на гребельні (зі штучним підпором води за допомогою греблі),
що споруджуються на рівних річках, та дериваційні, що будуються на гірських
33

34. річках (вода в них відводиться з русла річки по так званому дериваційному
каналу). Дериваційні ГЕС відносяться до малої енергетики і ще не отримали
такого широкого розповсюдження у нашій країні, як гребельні ГЕС.
Крім того, існують ще й припливні ГЕС, які також відносяться до
гідроенергетичних. Енергія припливів величезна. Її сумарна потужність на Землі
становить близько 1 млрд. кіловат, що більше за сумарну потужність усіх річок в
світі. За підрахунками спеціалістів колишнього Радянського Союзу, на узбережжі
Чорного моря в Україні можна виробляти 40 млрд. кВт/год електроенергії на рік
за рахунок використання енергії припливів.
1.2 Історичні відомості
Будова Каховської ГЕС почалась на основі постанови Ради Міністрів СРСР від
20 вересня 1950 року, що визначила дату вступу її до експлуатації у 1956 році.
Будівники гідровузла, виконуючи завдання Уряду, достроково ввели в
експлуатацію перші агрегати ГЕС у 1955 році.
Були зведені: ГЕС потужністю 312 кВт, бетонна водозливна гребля,
суднохідний шлюз, земляна гребля та інші споруди.
Були проведені роботи по підготовці резервуару водосховища, перенесені
населені пункти із зони затоплення на інші, вищі місця, перебудовані залізниці і
автодороги, лінії зв'язку та інші об'єкти.
30 червня було відкрито судноплавство крізь Каховський шлюз, а 7 липня 1955
року перекрили річище Дніпра.
18 вересня 1955 року перший агрегат дав промисловий струм, а в листопаді та
січні 2-й та 3-й агрегати також були введені в експлуатацію.
1.3 Основні характеристики комплексу
а) Водосховище
Площа – 2155 км²
Об'єм – 18,2 км³
Найбільша довжина – 230 км
34

35. Найбільша ширина – 25 км
Сезонне регулювання стоку коливання рівня води до 3,3 см;
б) Гідроелектростанція
Основні характеристики турбін:
Потужність при максимальному напорі 16,5 м – 58,5 МВт
Кількість обертів – 62,5 у хвилину
Потужність при розрахованому напорі 13,8 м – 51,8 МВт
Розтрати води при розрахованому напорі й повному відкритті – 485 м³/сек.
Максимальна висота всмоктування – 1,5 м
Сумарна потужність ГЕС – 351 МВт;
в) Водозливна гребля
Довжина – 435 м
Висота – 16 м
Гребля поділена на 28 зливних отворів, довжиною 12 м кожний
Товщина потоку, що переливається під час пропуску розрахованої кількості
води – 9 м
Швидкість потоку, що скидається через водозлив – 13-16 м/сек.
РОЗДІЛ ІІ. Екологічний вплив Каховського водосховища та ГЕС на
природу Херсонщини.
2.1 Оцінка екологічного впливу гідроенергетичного комплексу на
навколишнє середовище
В ході аналізу літератури з проблеми дослідження ми прийшли до висновку про
існування таких факторів впливу на навколишнє середовище:
а) побудова гребель;
б) створення водосховищ;
в) переробка берегів;
35

36. г) зміна сейсмічності;
д) підтоплення й заболочування територій;
е) вплив на підземні води.
Детальніше розглянемо негативний вплив ГЕС на навколишнє середовище.
Як нам відомо, тривалий період часу вважалося, що ГЕС майже позбавлені
недоліків. Але експлуатація їх у світі свідчить, що і вони не бездоганні, хоча, як
вже зазначалося у розділі І, мають певні переваги перед ТЕС,
Найбільше нарікання викликають ГЕС побудовані на рівнинних річках,
наприклад, на Дніпрі. Водосховищами Дніпровського каскаду ГЕС затоплені
величезні площі родючих земель: Київським – 922 км², Канівським – 675 км²,
Кременчуцьким – 2250 км², Дніпродзержинським – 567 км², Дніпровським – 410
км², Каховським – 2155 км². У сумі це становить майже 7 тис. км² – чверть
території Бельгії. Ніхто ще не порахував кількісної вартості тієї
сільськогосподарської продукції, яку не одержав народ України внаслідок
затоплення величезних площ найродючішої в Європі землі. З затоплених площ
довелося відселити жителів сотень селищ, прокласти нові комунікації і дороги
тощо. Затоплено значну кількість історичних і ландшафтних пам'ятників.
Енергетики зараз розробляють проекти по обвалуванню водоймищ дамби, щоб
скоротити площу, яку вони займають. Це пов'язане з нестабільністю,
необмеженими витратами й загрожує затопленням прилеглих до водосховища
територій внаслідок можливих аварійних проривів цих дамб. І коли порахувати
загальні економічні втрати від побудованої на рівнині ГЕС і вартість виробленої
"дешевої" енергії, то баланс буде не на користь ГЕС. Можливо, в майбутньому
буде спущено деякі рукотворні моря з Дніпровського каскаду. Нині утверджується
думка, що потужні ГЕС раціонально будувати лише в горах, де існують великі
перепади висот (отже й великий напір води, а водосховища не займають великих
площ і якісних земель). Але не лише затоплення земель призводить до небажаних
наслідків. У місцевостях, що прилягають до водосховища, має місце зміна рівня
ґрунтових вод, заболочення територій і виведення з обороту значних додаткових
площ сільськогосподарських угідь. На Дніпровських водосховищах тривають
36