Василинюк В.Я. - учитель фізкультури

1. Міністерство освіти і науки
Управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради
Науково-методичний центр
Кам’янець-Подільська спеціалізована загальноосвітня
школа I-III ступенів №5 з поглибленим вивченням інформатики
Василинюк Василь Якович,
учитель фізичної культури
ВИКОРИСТАННЯ
НЕСТАНДАРТНОГО ОБЛАДНАННЯ
НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Кам’янець-Подільський - 2014

2. 2
Василинюк Василь Якович, учитель фізичної культури
Кам’янець-Подільської спеціалізованої загальноосвітньої школи
I-III ступенів №5 з поглибленим вивченням інформатики
Технічний редактор – Василинюк Тетяна Іванівна, учитель інформатики
Рецензент: Бабюк Сергій Миколайович – кандидат педагогічних наук, доцент
кафедри теорії і методики фізичного виховання та здоров’я людини КПНУ
ім. І. Огієнка
Рекомендовано науково-методичною радою школи
(протокол № 2 від 10.11.2014р.)
У методичному посібнику розкриваються організаційні та методичні
питання виготовлення та використання нестандартного обладнання на уроках
фізичної культури.
Рекомендовано майбутнім фахівцям фізичного виховання та спорту,
учителям фізичної культури.

3. 3
ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................ 4
РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ....... 6
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ЗАНЯТТІ З
НЕСТАНДАРТНИМ ОБЛАДНАННЯМ................................................ 20
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКС ПІДВІДНИХ ТА ЗРВ З
НЕСТАНДАРТНИМ ОБЛАДНАННЯМ................................................ 22
ВИСНОВКИ.............................................................................................. 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................... 28
ДОДАТКИ................................................................................................. 29

4. 4
ВСТУП
У всебічному розвитку особистості важливе значення має фізичне
виховання. Однак, в умовах соціально-економічних реформ, що проводяться у
нашій країні, було ослаблено увагу до розвитку фізичної культури і спорту, що
призвело до погіршення навчально-матеріальної бази, зниження рівня
компетентності викладачів та учителів фізичної культури, підвищення рівня
захворюваності опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи,
значного зростання порушень в емоційно-вольовій сфері.
Будь-яка фізична діяльність людини в побуті, у спорті вимагає
певного рівня розвитку фізичних або, як їх ще називають, рухових якостей.
Чим він вищий, тим краще працездатність організму і вища продуктивність
праці при одночасно менших витратах енергії. Основні фізичні якості -
витривалість, сила, швидкість, гнучкість, спритність і швидкісно-силові -
визначають ефективність трудової діяльності людини, стан її здоров'я,
довголіття активного життя, успіхи в спорті. Головна мета учнів -
різностороння фізична підготовка, швидке та ефективне оволодінні своєю
професією, потрібними трудовими навичками і діями. Чим багатогранніше
буде фізична підготовка школярів, чим більшою кількістю рухових навичок
вони оволодіють, тим легше буде досягнута ця мета. Добре відомо, що
професійні навички набуваються і вдосконалюються у процесі навчання.
Фізичні якості розвиваються природно, у міру переходу учня з однієї вікової
категорії в іншу. Такий розвиток називається віковими змінами. Відбувається
він порівняно повільно і нерівномірно, іноді із затримкою, зниженням і навіть
припиненням росту. Однак є можливим цілеспрямований розвиток фізичних
якостей на основі так званих сенситивних (тобто найбільш сприятливих)
періодів розвитку тих або інших якостей і застосування, відповідних даному
віку засобів і методів.
На уроках фізичної культури учитель повинен вирішувати одне із
важливих завдань – це зміцнення здоров'я школярів. Але при цьому виникає
проблема. У більшості шкільних спортивних залах морально застаріле
спортивне обладнання, що не дозволяє збільшити щільність уроку, зняти
психологічний бар'єр у навчанні. Вирішення цих проблем можна вирішити за
допомогою використання нестандартного спортивного обладнання в процесі
фізичного виховання. Але при цьому необхідно враховувати, що нестандартне
спортивне обладнання повинне відповідати основним вимогам, а саме:
 сприяти підвищенню ефективності занять;

5. 5
 бути доступним для осіб різного фізичного розвитку;
 сприяти розвитку усіх м'язових груп і більшості фізичних
якостей учня;
 бути простим у виготовленні, зручним і надійним в
експлуатації, легко обслуговуватися;
 займати мінімальну площу.

6. 6
РОЗДІЛ І.
ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Молодшим шкільним віком вважається вік дітей приблизно від 6 до
10 років. Цей вік характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-
рухового апарату, але інтенсивність росту окремих розмірних ознак його різна.
Так, довжина тіла збільшується в цей період в більшій мірі, ніж його маса.
Суглоби дітей цього віку дуже рухливі, зв'язковий апарат еластичний. Скелет
містить велику кількість хрящової тканини. Хребетний стовп зберігає більшу
рухливість до 8-9 років. М'язи дітей молодшого шкільного віку мають тонкі
волокна, містять у своєму складі лише невелику кількість білків і жирів. При
цьому великі м'язи кінцівок розвинені більше, ніж дрібні. У цьому віці майже
повністю завершується морфологічний розвиток нервової системи,
закінчується зростання і структурна диференціація нервових клітин. Однак
функціонування нервової системи характеризується перевагою процесів
збудження. Для дітей молодшого шкільного віку природною є потреба у
високій руховій активності. У період навчальних занять рухова активність
школярів не тільки не збільшується при переході з класу в клас, а, навпаки, усе
більше зменшується. Тому вкрай важливо забезпечити дітям, відповідно до їх
віку та стану здоров'я, достатній обсяг добової рухової активності. Цей вік є
найбільш сприятливим для розвитку фізичних здібностей. У віці 7-10 років
починають формуватися інтереси і схильності до певних видів фізичної
активності, виявляється специфіка індивідуальних моторних проявів,
схильність до тих чи інших видів спорту. А це створює умови, що сприяють
успішній фізкультурно-спортивній орієнтації учнівської молоді, визначенню
для кожного з них оптимального шляху фізичного вдосконалення. Таким
чином, рівень фізичного розвитку молодшого школяра цілком допускає
щоденні систематичні заняття і не викликає перевтоми, перенапруги. Інтерес
– це форма прояву пізнавальної потреби. Він виражає відносини особистості
до предмета як до чогось для неї цінного і привабливого. Спочатку у школяра
формується інтерес до самої навчальної діяльності, без усвідомлення її
значення. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної
діяльності формується у нього інтерес до змісту навчання, до отримання знань.
Розвиток інтересів йде від інтересів до окремих фактів. Завдання вчителів, по-
перше, всесвітньо розвивати проявлені здібності, по-друге, створювати умови
для активного формування інтересів. У дітей, які займаються фізичною
культурою, формувати інтерес можна через нестандартне обладнання. Дане
нестандартне обладнання викликає інтерес тим, що його форми можуть бути
незвичайні, яскравого забарвлення. Діти з легкістю можуть працювати з ними.
Для молодшого шкільного віку характерне цікавість "Що, де лежить?", "З чого
це зроблено?". Змусити зацікавити важко, неприємно обом сторонам, але в
принципі можливо. Цей шлях цікавіше і приємніше, він припускає опору на

7. 7
внутрішній стимул до навчання і ці стимули можна підтримувати через
нестандартні обладнання. Потрібно шукати ті педагогічні засоби, за
допомогою яких можна створити внутрішню мотивацію. Усвідомлена
мотивація – це чудово, але не на всіх етапах навчання можлива. Для багатьох
дітей характерна не усвідомлена навчальна мотивація, а інтерес до процесу
заняття. Так нижче представлений перелік таких джерел, що не претендують
на безумовну повноту, але, тим не менш, дуже об'ємний і необхідний.
Інтерес до інформації
"Жахливо цікаво все те, що невідомо" – така психологічна природа
цього джерела мотивації. Більшість дітей приходять до школи "чомучками", з
величезним бажанням дізнатися, зрозуміти, заглянути туди, куди немає шляху
людським оком. Молодших школярів хвилює питання: як все влаштовано? І
підкріпити інтерес до занять фізичної культури можна за допомогою
нестандартного обладнання .
Інтерес до вчителя.
Для молодшого школяра дуже важливе спілкування з учителем.
Можливість спілкуватися в ході навчального процесу для багатьох школярів -
величезний стимул. Коли молодший школяр спілкується з учителем, вчитель
передусім заохочує його до навчальної діяльності.
Інтерес у самопізнанні.
Діти самі пізнають, як влаштовано те чи інше нестандартне
обладнання. Перш за все, через пізнання виробляється стимул і вчення.
Інтерес до способу дії.
Учитель, перш за все, не повинен "натаскувати" і пояснювати, як
влаштовано нестандартне обладнання. Діти повинні самі зрозуміти, як, що
робити. У цьому і полягає інтерес до певної дії .
Інтерес до творчості.
Через вправи з нестандартним обладнанням розвивається творчість.
Діти самі можуть придумувати цікаві вправи з даним інвентарем. Вони
підвищують свою творчу діяльність, і все більше зацікавлюються в заняттях
фізичною культурою. Таким чином, якщо грамотно використовувати
нестандартне обладнання на уроках фізичної культури, то проблем навчання
стане набагато менше, і дітям буде цікаво займатися за допомогою них.
Тому, як власну ініціативу, можна запропонувати застосування на
уроках фізичної культури різноманітних пристроїв та тренажерів, іншими
словами - нестандартного обладнання.
Нестандартне обладнання - це обладнання, зроблене власними руками
зі списаного інвентарю та підручних засобів.
Для кращого засвоєння учнями варіативних модулів розроблено таке
нестандартне обладнання:

8. 8
Рис. 1. Розмітка залу для шикування учнів у шеренгу, колону.
Рис.2. Розмітка залу для шикування учнів по точках для проведення ЗРВ
на місці.
Рис.3. Розмітка у вигляді кіл для ЗРВ у початкових класах.

9. 9
Рис. 4. Розмітка залу для «Човникового бігу» 4×9
Під час оформлення спортивного залу можна наносити розмітку
«Човникового бігу» 4×9 у вигляді півкола радіусом 50см. Це дозволяє
збільшити щільність уроку, не затрачаючи часу на розмітку. Крім того,
нанесення ліній крейдою нестійке і швидко стирається під час бігу.
Рис.5. Горизонтальна лінійка для стрибка в довжину з місця

10. 10
Горизонтальна лінійка дозволяє удосконалювати техніку стрибка в
довжину з місця; потоковим, коловим та груповим методом.
Рис.6. Вертикальні настінні мішені для метання
Настінні мішені використовуються для відпрацювання кидка на
точність і дальність тенісними м’ячиками Рис. 6
Рис. 7. Настінна лінійка для вимірювання стрибка у висоту з місця

11. 11
Вимірювання стрибка у висоту з місця. Учень стає біля настінної
лінійки піднявши руку вгору, попередньо опустивши руку в подрібнену
крейду або магнезію, і торкається розмітки на стіні. Потім, здійснивши
стрибок з місця у висоту, знову торкається розмітки на стіні. Різниця між
мітками від руки на стіні і становить величину стрибка у висоту.
Рис. 8. Пристрій для відпрацювання стрибка у висоту (виготовлено з
мотузки, до одного кінця якої прикріплений мішечок з піском
Опанування техніки стрибків у висоту за допомогою рухливої гри
«Ставочок» Рис.8
Учасники стають в коло, утворюючи уявний ставочок, учень з
вудочкою (мотузка, на кінці якої закріплений мішечок), стає в центрі ставка.
За сигналом він проводить мотузкою під ногами учнів, які стоять на лінії кола,
не піднімаючи її високо від підлоги і намагається (піймати рибку)
доторкнутися мотузкою учнів, які підстрибують.
Забороняється:
 вистрибувати із ставка (за межі кола),
 піднімати високо мотузку від підлоги.
Перемагає учень, який залишився один у ставку.
Пластикові бар’єри виготовляються із сантехнічних труб.
Використовуються для відпрацювання стрибків, обведення з м’ячем в
баскетболі, футболі та різноманітних естафет.Рис.9
Прапорці переносні. Зручність у використанні цього інвентаря
полягає в тому, що для вимірювання відстані метання м’ячика, гранати, списа,
диска тощо, учитель не заходить в сектор метання. Рис.11

12. 12
Рис. 9. Бар'єри пластикові
Рис. 10. Ємкість для зберігання м’ячиків та гранат для метань.

13. 13
Рис. 11. Прапорці переносні
Стійки універсальні, виготовлені з карниза, широко застосовуються в
тренуваннях з футболу, баскетболу, гандболу, легкої атлетики, а також
різноманітних естафетах, веденні, обведені, оббіганні та ін.
Рис. 12. Стійки універсальні
Переносні тренувальні футбольні, футзальні ворота виготовлені з
металевих труб, обмотані поролоном для уникнення травм.

14. 14
Рис. 13. Переносні тренувальні ворота
Рис. 14. Різнорівневі баскетбольні щити для школярів різного віку
У кожному спортивному залі передбачено по два стандартних
баскетбольних щити. Для вивчення модуля «Баскетбол», ця кількість є
недостатньою. Тому, нерідко, встановлюють на бокових стінах спортзалу
додаткові баскетбольні щити, що в свою чергу дозволяє вчителю ділити клас
на 6-8 груп, що забезпечує збільшення щільності уроку. Відпрацьовуючи
техніку штрафного кидка в початковій школі, дітям важко кидати
баскетбольний м’яч на стандартну висоту 3.05 м, тому доцільно
встановлювати різнорівневі баскетбольні щити на меншій висоті.

15. 15
Рис. 15. Стенд-тренажер для в’язання вузлів
За допомогою стенда-тренажера учні самостійно відпрацьовують
навички техніки в’язання туристичних вузлів.
Рис.16. Фіксатори для натягування туристичної переправи
Для встановлення цих фіксаторів в спортивному залі їх потрібно
надійно закріпити наскрізними болтами. Після монтажу обов’язковим є
випробовування фіксаторів, яке здійснюється підвішуванням вантажу
посередині натягнутої туристичної мотузки. Вага вантажу має перевищувати
вагу дорослої людини у 3-4 рази.

16. 16
Рис. 17. Стенд-тренажер для скелелазіння
Встановлюється лише фахівцями з даного виду спорту.
Рис. 18. Підвісний м’яч для опанування техніки нападаючого удару у
волейболі.
Підвісний м’яч закріплюється до волейбольних стійок, якими при
потребі можна змінювати висоту. Окрім пасків, зшитих між собою, які
утримують м’яч та мотузки певної довжини, важливим елементом є резинка,
яка бід час удару по м’ячу амортизує.

17. 17
Рис. 19. Тренажер для опанування техніки нападаючого удару у волейболі
Конструкція даного тренажера є легкою, надійною, простою у
використанні фіксується до баскетбольного щита зі зворотної сторони або до
інших стійких конструкцій. Відмінність від попереднього тренажера полягає в
тому, що після удару м’яч вилітає з фіксаторів і має вдаритись об підлогу в
потрібному місці.

18. 18
Рис. 20. Прилад для відпрацювання техніки блокування нападаючого удару
Вигнута форма цієї конструкції дає можливість правильно
розташовувати руки під час блокування нападаючого удару. Дотик до даного
приладу відбувається в стрибку. Він фіксується на гімнастичній стінці на
висоті, яка попередньо заміряється настінною лінійкою (дивитися Рис.7.)
Рис. 21. Тренувальні маніжки

19. 19
Спортивна маніжка – це накидка з легкого матеріалу. Фіксується
липучками, резинками. В основному маніжка використовується під час
тренування для розділення гравців по різних командах. Такий спосіб
поширений в більшості командних видів спорту. Можна виготовляти у
шкільних майстернях.
Рис. 22. Табло перекидне
Табло універсальне, виготовлене з дроту та ДВП.
Рис. 23. Ніша для м’ячів
Ніша дозволяє в належному стані зберігати м’ячі і забезпечує легкий
доступ до них.

20. 20
РОЗДІЛ 2.
МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ЗАНЯТТІ З
НЕСТАНДАРТНИМ ОБЛАДНАННЯМ
У практиці фізичного виховання застосовують такі способи
організації учнів: фронтальний, груповий (по відділеннях), позмінний,
"станційний" - круговий, поточно-круговий, індивідуальний. Усі перераховані
способи можна умовно розділити на три основні групи:
1) фронтальне розміщення навчальної групи в цілому, без поділу її на
частини;
2) групове розміщення - по відділеннях, групах, ланках і т.д.;
3) розміщення індивідуальне .
Порядок роботи учнів, тобто виконання ними фізичних вправ, також
можна умовно розділити на три способи:
1) одночасне;
2) позмінне;
3) почергове.
Вибір способу розміщення учнів та виконання ними фізичних вправ
на уроці з використанням нестандартного спортивного обладнання залежить
від поставлених завдань, від рівня їхньої підготовленості, від оснащеності
місць занять та ін. Так, при вирішенні завдання навчання рухових дій значна
кількість часу йде на пояснення і показ вправ, розбір типових ситуацій,
можливих при виконанні вправи. На таких уроках найбільш ефективний
фронтальний спосіб розміщення учнів і позмінний (або почерговий) - залежно
від кількості снарядів - спосіб виконання ними фізичних вправ. Як тільки учні
опановують певні рухові дії на спортивних снарядах, фронтальний спосіб
змінюється на груповий (або позмінний) з почерговим виконанням вправ.
Група ділиться на 2-3 зміни, які по черзі відпрацьовують одне рухове завдання
на одному і тому ж спортивному обладнанні. Цей же спосіб організації учнів
ефективний при роботі на різнотипних снарядах. Такі уроки підвищують
інтерес дітей до занять, активізують їх діяльність. Наприклад, 10 різнотипних
снарядів (5 перекладин та 5 брусів) і 10 однотипних (гімнастичні канати).
Навчальну групу можна поділити на підгрупи по 3 учня в кожній. Спочатку
можна робити вправи на перекладині і брусах з подальшою їх зміною. Потім
(після збирання одних і установки інших снарядів) можна працювати на
гімнастичних канатах для розвитку сили і силової витривалості. Потокове
виконання вправ здійснюється наступним чином: один учень працює на
снаряді, інший страхує його, третій спостерігає і аналізує дії товариша. Потім
відбувається зміна: закінчив вправу сідає на лавку і відпочиває, який
відпочивав раніше страхує третього. Потім підгрупи змінювалися.
Намагаючись урізноманітнити як вправи, так і організаційні форми їхнього

21. 21
виконання, можна прийти і до роздільного способу виконання рухових
завдань. При цьому необхідні пояснення та аналіз вправ проводилися до і після
їх виконання. На уроці, проведеному з використанням нестандартного
спортивного обладнання, одночасне або позмінне виконання вправи завжди
поєднується з роздільним або потоковим способами. Наприклад, гімнастична
комбінація на перекладині може бути виконана трьома змінами учнів як
позмінно-роздільно, так і позмінно-поточно. У першому випадку проводилися
пояснення і аналіз рухів після виконання комбінації кожної зміни, у другому-
після роботи усіх змін. Для такого типу уроку характерні нові види діяльності
учнів: виконання функцій керівника групи, страховка товариша і допомога
йому, аналіз техніки рухів і своєчасна інформація про хід виконання рухової
дії і т.д. Все це прийшло на зміну пасивному спостереженню і тривалому
очікуванню учнями своєї черги, що мало місце при традиційному проведенні
уроків. Разом з тим, вивчення особливостей проведення уроку з
нестандартним обладнанням виявило той факт, що у кожному модулі
навчальної програми для розвитку учнів основних і спеціальних фізичних
якостей найефективнішим способом організації учнів є станційно-круговий.
Він дозволяв урізноманітнити використовувані вправи при достатній
фізичному навантаженні, підвищити моторну щільність уроку. Таким чином,
при виборі методики організації заняття вчитель ставить різні перед собою
завдання, які ефективно і легко може вирішити на даному уроці. На таких
заняттях підвищується інтерес до занять, що напряму залежить від
задоволеності. На таких заняттях учень задовільняє свої інтереси, потреби у
руховій активності. Коли учні відчувають стан задоволеності, відбувається і
формування позитивно активного ставлення до фізичної культури.

22. 22
РОЗДІЛ 3.
КОМПЛЕКС ПІДВІДНИХ ТА ЗРВ З НЕСТАНДАРТНИМ
ОБЛАДНАННЯМ
Загальнорозвиваючими вправами (ЗРВ) вважаються доступні, прості
у технічному відношенні елементарні рухи тілом та його частинами, що
виконуються з метою оздоровлення, виховання фізичних якостей, покращення
функціонального стану організму.
Завдячуючи своїй доступності, ці вправи складають основний зміст
занять у різних ланках сучасного фізичного виховання населення. Комплекси
(ЗРВ) складають основу ранкової гігієнічної гімнастики, основної ритмічної,
виробничої гімнастики. Представники усіх видів спорту використовують ЗРВ
у тренуванні як засіб розминки і розвитку певних фізичних якостей.
Велика кількість ЗРВ пояснюється тим, що різноманітні рухи тілом та
окремими його частинами застосовуються у різних поєднаннях,
урізноманітнюються ступенем м’язового напруження, змінами швидкості,
амплітуди і напрямку рухів. Варіативність вихідних та кінцевих положень,
застосування різноманітних предметів, обтяжень та приладів також
поширюють межі застосування даних вправ в тому числі і з нестандартним
обладнанням. Відносна простота і можливість поступового їх ускладнення
дають можливість застосовувати ЗРВ у заняттях із контингентом, який
відрізняється за віком та рівнем підготовки.
Оволодіння ЗРВ є школою рухової підготовки. Починаючи з
елементарних, рухів учні поступово переходять до більш складних вправ. Етап
початкової підготовки в спорті також характеризується застосуванням великої
кількості ЗРВ. Дані вправи легко дозуються, дозволяють цілеспрямовано та
вибірково впливати на певні м’язові групи. Особливого значення мають ЗРВ у
формуванні правильної постави.
Безперечно, у діяльності учителя фізичного виховання знання, вміння
та навички, пов’язані з використанням такого універсального засобу, як ЗРВ,
повинні займати значне місце. Грамотне використання ЗРВ у заняттях з різним
контингентом передбачає:
 володіння значним спектром конкретних вправ (вміння
демонструвати, термінологічно правильно називати);
 знання характеру кожної вправи, її спрямованості;
 вміння складати комплекси вправ в залежності від завдань;

23. 23
 вміння навчати та організовувати заняття ЗРВ різними
способами (використовуючи розповідь, показ, завдання,
ігровим способом і т.ін.);
 володіння методами організаціями занять ЗРВ;
 вміння дозувати навантаження в зв’язку зі станом тих, хто
займається, та завданнями, які вирішуються.
Загальнорозвиваючі вправи (ЗРВ) – це вправи, які застосовуються
для загального розвитку усіх частин тіла і виконуються без предметів, а також
на приладах масового типу.
Загальнорозвиваючі вправи, як правило, складають у відповідні
комплекси.
ЗРВ можуть виконуватись з такими предметами: палки, гантелі,
обручі, скакалки, м’ячі, лави та ін.
Фізичне навантаження при виконанні ЗРВ, залежно від контингенту
учнів, можна дозувати добором вправ, кількістю їх повторень, інтенсивністю
м’язового напруження, зміною вихідних положень тіла.
За допомогою загальнорозвиваючих вправ можна:
 вибірково впливати на окремі м’язові групи і на весь руховий
апарат;
 розвивати потрібні рухові якості;
 формувати гарну поставу або виправляти окремі недоліки
постави.
На заняттях з фізичної культури ЗРВ використовуються у виглядi
окремих вправ, серії вправ, у виглядi спеціально упорядкованих комплексiв.
Вправи чи серії з них використовуються для розвитку рухових здiбностей,
організації та проведення підготовчої частини заняття або у заключній частині
уроку. Комплекси ЗРВ є основним змістом ранкової гігієнічної гiмнастики,
фiзкультхвилинки та фізкультпаузи, пiдготовчої або заключної частин уроку
фізичної культури. При складаннi комплексiв, передусiм, треба визначити
ціль, спрямованість, змiст і обсяг вправ, що будуть включенi до комплексу,
визначити їх кількість, яка може варіювати від 5 до 15; фiзкультхвилинка —
5—6 вправ, ранкова гiмнастика — 8—10, пiдготовча частина уроку — 8—15
вправ).
При пiдборi вправ до комплексу необхідно керуватися такими
правилами:
1. Вправи мають вiдповiдати призначенню комплексу, тобто бути
чітко зорієнтованими на те, з якою метою й для вирішення яких завдань вони

24. 24
будуть застосовуватися (наприклад, вправи для комплексу ранкової гігієнічної
гімнастики, фізкультхвилинки, фізкультпаузи або підготовчої частини уроку).
2. Вправи повиннi бути пiдiбранi так, щоб вони всебiчно впливали на
всi групи м’язiв, органи і системи організму. В комплекси повиннi включатися
вправи на формування правильної постави i оволодіння умінням управляти
своїми рухами, тобто оцінювати рухи в просторi, за часом i ступінню м’язових
зусиль.
3. Вправи повиннi бути доступними, тобто відповiдати віковим,
морфофункціональним особливостям тих, хто займається, змiсту навчальної
програми. Треба враховувати й те, що ЗРВ вправам навчають, суворо
дотримуючись правила «вiд простого до складного» i «вiд легкого до
важкого». Тiльки послідовне вивчення вправ забезпечує позитивний результат
в роботi.
При визначенні послідовності вправ у комплексі, рекомендується
дотримуватися таких правил:
1. Започатковує комплекс вправа на відчуття правильної постави
(цією вправою повинен починатися i закінчуватися комплекс). Це важливо й
тому, що створюється настанова на збереження правильної постави при
виконанні наступних вправ.
2. Другою i третьою повинні бути прості за структурою вправи, але
при виконанні яких задіяні великі м’язові групи (ходьба на мiсцi i з високим
пiднiманням стегна, присiдання, нахили вперед, рухи руками, випади i з
нахилами та ін.). Цi вправи загального впливу активiзують дiяльнiсть усіх
органів i систем органiзму, що є важливим для підготовки органiзму до
наступної діяльності.
3. Далі в комплекс включаються вправи при виконанні яких
чергується робота різних м’язових груп (рук i плечового поясу, тулуба i нiг).
До того ж у роботу повиннi включатися послiдовно рухи рiзними частинами
тiла. Наприклад, послідовність у першій серії вправ може бути такою —
вправи для рук i плечового поясу, спини i черевного пресу, нiг. Друга i третя
серiї вправ пропонуються у тiй же послiдовностi, але із збільшенням
амплітуди, інтенсивності та ступенем м’язових зусиль. Таке чергування вправ
забезпечує поступове збільшення навантаження i змiну роботи рiзноманiтних
груп м’язiв, що пiдвищує ефективність м’язових зусиль i створює умови
активного вiдпочинку м‘язiв, які виконували роботу.
4. Наступними в комплекс включаються 2-3 вправи для усiх частин
тiла з рiзною мiрою iнтенсивностi.

25. 25
5. Наприкінці комплексу повиннi мати місце вправи помiрної
iнтенсивностi, та такі, які сприятимуть відновленню дихання. Завершується
комплекс вправою на вiдчуття правильної постави.
Кожну вправу в комплексi слiд повторювати вiд 4 до 8 раз; вправи для
розвитку сили повинні передувати вправам на гнучкість i повторюватися до
вiдчуття втоми тих груп м’язiв, що виконують роботу, а вправи на гнучкiсть
— до появи легких больових вiдчуттiв.
Характерною ознакою ЗРВ вправ, на відміну від прикладних, є
стилізація рухів, яка визначається певними вимогами щодо виконання
(випрямлені ноги і руки, відтягнуті носки, правильна постава, чіткі вихідні і
кінцеві положення). В зв’язку з цим необхідно вказувати на відхилення від
даних норм під час виконання вправ.
ЗРВ мають порівняно невеликий обсяг. Але умови виконання (зміна
вихідних положень, застосування предметів, приладів для виконання вправ
висячи і в упорах, використання партнера, який допомагає чи перешкоджає
виконанню вправ, зміна амплітуди та інтенсивності рухів, наявність складних
взаємовідношень нервово-рухового апарату тощо) дають можливість
впливати на показники фізіологічного навантаження під час виконання
загально розвиваючих вправ.
При оволодінні ЗРВ застосовуються методи навчання загалом (в
цілому) і по частинах ( передбачає уповільнення темпу виконання за рахунок
пауз між фазами рухової дії), які реалізуються шляхом використання способів
навчання: за показом (пряма наочність), за описом і комбінованого.
1. Спосіб навчання в цілому за показом. Вчитель спочатку демонструє
вправу в цілому, потім подає команду: «Вихідне положення прийняти!». Після
цього, подається команда: «Вправу почи—НАЙ!». Вчитель виконує вправу,
стоячи перед класом, дзеркально, що значно полегшує виконання учнями
вправи. ЗРВ рекомендується проводити під рахунок. Частіше це 4 або 8
рахунків. Це пов'язано із музичним супроводом.
При навчанні ЗРВ «за показом», одночасно надаються пояснення – які
рухи і на який рахунок виконуються. Закінчується вправа по команді «Стій!»,
яка подається замість останнього рахунку.
При роботі з дітьми молодшого шкільного віку команди можуть замі-
нюватися на розпорядження: «Прийміть вихідне положення», «Виконуйте
вправу, як я», «Закінчити вправу».
2. Спосіб навчання в цілому за описом. Цей спосіб застосовують при
навчанні простим за координаційною структурою вправам або з метою
активізації уваги учнів. Вчитель описує вправу, вказує вихідне положення і

26. 26
коротко пояснює послідовність виконання дії на кожний рахунок. По ходу
виконання вправи рекомендується підказувати основні дії замість підрахунку,
але в ритмі і темпі вправи. Наприклад, замість «один—два—три—чотири»
сказати: «Нахил—випрямитись—присісти—встати».
3. Спосіб навчання розчленований. Цей спосіб використовується для
навчання більш складним за координацією ЗРВ. Після команди «Вихідне
положення прийняти!» учитель подає команди, розділяючи кожний рахунок
паузами. Наприклад: «Праву назад на носок, руки вгору — виконуй раз!».
«Упор, присівши на лівій, праву в сторону — виконуй два!». «Змінити
положення ніг — виконуй три!». «Вихідне положення — виконуй чотири!».
Регулювання фізичного навантаження при заняттях ЗРВ здійснюється
за рахунок зміни:
— кількості вправ;
— змісту вправ;
— інтервалу відпочинку між вправами (скорочення пауз для відпо-
чинку збільшує навантаження);
— кількості повторень (як правило кожну вправу повторюють 4, 8, 12,
16 раз);
— темпу (більш швидкий темп вправи, як правило має і більше на-
вантаження);
— вихідних положень.
Дозування вправ у комплексах ЗРВ здійснюється відповідно рівня
фізичної підготовки учнів, їх віку, статі і завдань, які вирішуються з даним
контингентом і на конкретному занятті.

27. 27
ВИСНОВКИ
Таким чином, використання нестандартних спортивних споруд у
школі дозволяє створити необхідні умови для реалізації індивідуального,
диференційованого підходу в навчанні, підвищити рівень пізнавальної
активності учнів, забезпечити комфортні умови для всебічного розвитку
особистості, сформувати потребу в культурі рухів, оптимальному фізичному
розвитку і зміцненні здоров'я. Нестандартне спортивне обладнання зручно і
легко застосовується на уроках, прищеплює інтерес і любов до заняття, знімає
психологічний бар'єр у дітей. Діти дбайливіше ставляться до інвентаря,
підвищується щільність уроку та якість навчання. Так само при використанні
такого обладнання відбувається вплив на формування інтересу молодшого
шкільного віку на уроках фізичної культури. Відбувається задоволення
інтересу, який може зміцнюватися, розвиватися, ставати більш глибоким і
різнобічним. Інтерес, таким чином, є постійним каталізатором енергії людини:
він або полегшує виконання діяльності, або стимулює вольове зусилля,
допомагає виявляти терпіння, завзятість, наполегливість, сприяє
цілеспрямованості. І при цьому діти, які відчувають стан задоволеності на
уроках, працюють на них заради свого фізичного вдосконалення, а не
задоволені ходять заради оцінки і для уникнення неприємностей. Вважаємо,
що з використанням нестандартного обладнання у дітей починає формуватися
інтерес до уроків фізкультури.

28. 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексєєв Н.І., Афанасьєв В.З., Бессуднов А.І. Фізична культура. - М.:
"Просвіта", 1995.
2. Вікулов А.Д., Бутін І.М. Розвиток фізичних здібностей дітей. - Я.:
Видавничий центр "грінго", 1996 - 176 с.
3. Вишнів В.Є. Фізична культура в школі / / Педагогіка, 2003. - № 4
4. Джамгарова Т.Т., Пуні А.Ц. Психологія фізичного виховання і спорту. -
М., 1999.
5. Єрмаков Є.Ф. Урок волейболу 11 клас / /Фізичне виховання в школах
України, 2013 . - №3
6. Лисенко М.Л., Чвіколова Л.А. "Програма з фізичної культури для учнів
1 -11 класів" (волейбол) інноваційних шкіл. - Магадан: "Владос", 1999.
7. Максименко А.М. Основи теорії та методики фізичної культури. - М.,
1999. стор - 146
8. Мішин Б.І. Настільна книга вчителя фізкультури: Довідково-
методичний посібник. - М; "Астрель", 2003.
9. Фізичне виховання учнів 5-7 класів: Посібник для вчителя. / Під ред.В.І.
Ляха, Г.Б. Мейксон. - М.: "Просвіта", 1997. с.153
10. Фіснеков Б.І. Фізична культура в школі / / Педагогіка, 2003
11. Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. "Гігієна і здоров'я школяра" вид.
"Просвіта", 2000.
12. Якімская І.С. Особистісно-орієнтоване навчання в сучасній школі. - М.:
"Академія", 1996.
13. Ямбург Є.А. Школа для всіх. - М.: "Просвіта", 2000.
14. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина І.

29. 29
Додатки
Додаток 1
Комплекс ЗРВ зі скакалкою
1. В. п.— основна стійка, скакалка, складена
вдвоє, над головою. 1 — поворот тулуба
ліворуч, скакалка вгору (натягнути); 2 — в. п.
Те саме в інший бік. Дихати повільно.
Повторити 4—6 разів у кожний бік.
2. В. п.— основна стійка, скакалка, складена
вчетверо, за головою. 1—3 — пружинисті
нахили вперед, розтягуючи скакалку і
натискуючи нею на шию (видих); 4 —
випростатись, прогнутися, піднімаючись на
носки — в. п. (вдих). Повторити 8—10 разів.
3. В. п.— стійка, ноги нарізно, скакалка, складена
вдвоє, за головою. 1 — нахил ліворуч,
опускаючи ліву руку і згинаючи праву за
головою; 2 — в. п. Те саме в інший бік. Дихати
довільно. Повторити 5—7 разів у кожний бік.
4. В. п.— основна стійка, хват за кінці, скакалка
позаду під п'яткою лівої ноги, натягнута; 1 —
піднімаючи ліву ногу назад, нахил уперед; 2—
3 — рівновага на правій. Те саме іншою ногою.
Дихати довільно. Повторити 4—5 разів на
кожній нозі.

30. 30
5. В. п.— широка стійка, ноги нарізно на
скакалці, хват за кінці. 1—3 — глибокі
пружинисті присідання, руки випростані
вперед (натягнути скакалку); 4 — в. п. Дихати
довільно. Повторити 8—10 разів.
6. В. п.— сід, ноги нарізно, руки в сторони, хват
за кінці, скакалка за головою. 1—3 —
пружинисті повороти ліворуч, натягуючи
скакалку; 4 — в. п. Те саме в інший бік. Дихати
довільно. Повторити 6—7 разів у кожний бік.
7. В. п.— лежачи на грудях, скакалка складена
вдвоє. 1 — підняти випростані ноги назад,
одночасно підняти руки назад, розтягуючи
скакалку, прогнутися (вдих); 2 — в. п. (видих).
Повторити 5—7 разів.
8. В. п.— лежачи на спині, руки вгору, скакалка
складена вчетверо. 1— 2 — нахил уперед,
скакалкою торкнутися носків ніг (видих); 3—4
— в. п. (вдих). Повторити 9—10 разів.
9. В. п.— основна стійка, хват за кінці, скакалка
вниз. 1—4 — стрибки через скакалку на обох
ногах, обертаючись вперед; 5—8 — ходьба з
високим підніманням стегна. Дихати довільно.
Повторити4—5 разів.
10.В. п.— присід, скакалка, складена вдвоє, в лівій
руці. 1—4 — стрибки через скакалку,
обертаючи її вперед у горизонтальній площині.
Те саме, обертаючи скакалку правою рукою
назад. Дихати довільно Повторити 3—4 рази в
кожний бік

31. 31
11.В. п.— основна стійка, хват за кінці, скакалка
зліва. 1—4 — підскоки на обох ногах,
обертаючи скакалку вперед у боковій площині-
5—8 — стрибки через скакалку на обох ногах з
просуванням уперед, обертаючи її вперед. Те
саме, але скакалка з правого боку. Дихати
довільно. Повторити 5—6 разів.
Комплекс ЗРВ вправ у парах
1. В. п.— основна стійка спиною один до одного,
захват кистей партнера. 1 — руки дугами
назовні вгору, піднятися на носки (вдих); 2 —
в. п. (видих). Те саме з опором партнера.
Повторити 3—5 разів.
2. В. п.— основна стійка обличчям один до
одного, руки вниз; захват за кисті. 1—3 —
відставляючи (А — ліву, Б — праву ногу) вбік
на носок; 2—3 - пружинисті нахили (А —
ліворуч, Б — праворуч), А - праву; Б — ліву
руку вгору; А — ліву вниз; Б — праву вниз; 4
— в. п. Те саме в інший бік. Дихати довільно.
Повторити 4—6 разів у кожний бік.
3. В. п.— основна стійка обличчям один до
одного. 1—3 — А — пружинисті нахили
вперед, торкаючись долонями підлоги, Б —
натискати руки на плечі, А (видих); 4 — в. п.
(вдих). Повторити 6—7 разів і помінятися
ролями.

32. 32
4. В. п.— основна стійка спиною один до одного,
руки вгору, захват за кисті. 1 — нахил уперед
— підняти партнера; 2 — в. п. Дихати довільно.
Ноги не згинати, не піднімати ноги вгору.
Повторити по 5—8 разів.
5. В. п.— основна стійка, стоячи в потилицю,
кисті рук Б на плечах А. 1-А — присід. Б
натискує, руки на плечі (видих); 2 — в. п.
(вдих). Повторити 5—6 разів і помінятись
ролями.
6. В. п.— основна стійка боком один до одного,
кисть ближньої руки на плече партнера, вільні
руки на пояс. 1 — мах лівою (правою) ногою
вбік; 2 — в. п.; 3 — мах лівою (правою) ногою
вперед; 4 — в. п.; 5 — мах лівою (правою)
ногою назад; 6 — в. п.; 7—8 — поворот кругом,
зміна положень рук. Те саме іншою ногою.
Дихати довільно. Повторити 3—4 рази кожною
ногою.
7. В. п.— сід спиною один до одного, руки вгору,
захват за кисті, ноги трохи зігнуті в колінах. 1-
А — нахил уперед; Б — випростовуючи ноги,
натискує спиною на спину А; 2 — в. п. Дихати
довільно. Повторити 5—7 разів у кожний бік.
8. В. п.— сід обличчям один до одного, ноги
нарізно, упор ступнями; захват за кисті. 1 —
нахил уперед (видих);.2 — в. п. (вдих); 3 —
нахил назад (видих); 4 — в. п. (вдих).
Повторити 4—6 разів у кожний бік.

33. 33
9. В. п.— А — лежачи на спині, руки вперед; Б —
упор, лежачи з боку голови А; А — упор у висі
А; 1 — А — зігнути руки; 2 — в. п.; З — Б —
зігнути руки; 4 — в. п. Дихати довільно.
Повторити по 3—4 рази.
10.В. п.— Б — упор, стоячи на колінах, А — сід
верхи на Б, ступні під пахвами Б. 1 — А —
нахил назад, руки за голову (вдих); 2 — в. п.
(видих). Повторити 3—5 разів і помінятися
ролями.
11.В. п.— основна стійка обличчям один до одного,
руки на плечах партнера. 1 — стрибок уперед
(назад); 2 — стрибок назад (уперед)-З —
стрибок, ноги нарізно; 4 — в. п. Дихати
довільно. Повторити 3—4 рази
Комплекс ЗРВ на гімнастичній лаві
1. В. п.— основна стійка. Ходьба по рейці лави на
носках, руки в сторони, вгору. Ходьба на
п'ятках. Ходьба приставним кроком лівим і
правим боком. Дихати довільно. Виконувати 1—
2 хв.

34. 34
2. В. п.— основна стійка на підлозі поздовжньо. 1
— ліву випростану ногу на лаву, руки вперед,
долонями вниз; 2 — зігнути ліву ногу, руки на
пояс; 3 — випростовуючи ногу, поворот праворуч
у стійку на одній нозі, руки вниз; 4 — в. п. Те саме
іншою ногою. Дихати довільно. Повторити 4—6
разів у кожний бік
3. В. п.— основна стійка на лаві поздовжньо. 1 —
вперед, захопити кистями край лави; 2—3 —
пружинисті нахили (за допомогою рук); 4 — в.
п. Дихати довільно. Повторити 5—7 разів.
4. В. п.— основна стійка лівим боком до лави. 1 —
ліву ногу на лаву, руки вгору; 2 — нахил ліворуч,
руки за голову; 3 — випростатись; 4 — в. п. Те
саме правим боком. Дихати довільно. Повторити
3—5 разів у кожний бік.
5. В. п.— сід поздовжньо, хват за передній край,
ноги випростані. 1 — ліва нога вгору; 2 — в. п.;
3 — права нога вгору; 4 — в. п.; 5 — обидві
ноги вгору; 6—7 — тримати ноги вгорі; 8 — в.
п. Ноги не згинати. Дихати довільно.
Повторити 6—7 разів.
6. В. п.— те саме (руки на лаві, за голову або вгору).
Партнер за гомілковостопні суглоби притискує
ноги до підлоги. 1—2 — нахил назад, торкнутись
потилицею підлоги (вдих); 3—4 — в. п. (видих).
Повторити 8—10 разів і помінятись ролями.

35. 35
7. В. п,— стійка, ноги нарізно поздовжньо, руки на
пояс. 1 — упор, лежачи, руки на лаві; 2 — зігнути
руки, відвести ліву ногу назад; 3 —
випростовуючи руки, упор, лежачи; 4 — сильно
відштовхнувшись руками,— в. п. Те саме іншою
ногою. Дихати довільно. Повторити 3—5 разів
кожною ногою.
8. В. п.— основна стійка поздовжньо. 1 — стійка
на правому коліні на лаві, ліву ногу назад,
праву руку вгору; 2—3 — упор, стоячи на
колінах, сильно зігнувши спину
(згрупуватися); 4 — в. п., те саме іншими
ногою і рукою. Дихати довільно. Повторити
5—6 разів кожною ногою.
9. В. п.— лежачи на животі поперек лави, упор
руками в підлогу. Партнер тримає за
гомілковостопні суглоби. 1 —
відштовхнувшись руками, руки в сторони,
долоні вниз, нахил назад (вдих); 2—3 —
тримати ноги; 4 — в. п. (видих). Повторити 6—
7 разів і помінятись ролями.
10. В. п.— основна стійка поздовжньо. 1 — крок
лівою ногою на лаву, руки в сторони
(рівновага); 2—3 — тримати рівновагу; 4 — в.
п. Дихати довільно. Повторити 4—6 разів
кожною ногою.
11.В. п.— стійка, ноги нарізно, лава між ногами,
руки вниз. 1 — стрибок на лаву, руки в
сторони, 2 — в. п. Дихати довільно. Повторити
7— 8 разів.

36. 36
Комплекс ЗРВ без предметів на місці
1. В. п.— основна стійка. 1 — крок лівою (правою)
ногою в сторону, руки в сторони, прогнутися
(вдих); 2 — в. п. «видих». Те саме іншою ногою.
Повторити 4—6 разів
2. В. п.— стійка, ноги нарізно, руки на пояс. 1 -
поворот тулуба ліворуч, руки в сторони; 2 — в. п.;
3 — нахил уперед, руками торкнутися підлоги
(ноги не згинати); 4 — в. п. Те саме в інший бік.
Дихати довільно. Повторити 3—4 рази в
кожний бік.
3. В. п.— упор, стоячи на колінах. 1 — ліву (праву)
руку вгору. праву (ліву) ногу назад, прогнутись
(вдих); 2 — в. п. (видих). Те саме іншою ногою.
Повторити 5—7 разів кожною ногою.
4. В. п.— упор лежачи. 1 — зігнути ногу, підняти
назад (видих); 2 — в. п. (вдих). Те саме іншою
ногою. Повторити 4—6 разів.
5. В. п.— упор, лежачи боком, упор у підлогу лівою
рукою (права на пояс). 1 — віднести вбік праву
ногу; 2 — в. п. Те саме іншою ногою. Дихати
довільно. Повторити 3—5 разів кожною ногою

37. 37
6. В. п.— основна стійка. 1 — руки за пояс, ліву
ногу зігнути вперед (видих); 2 — опустити ногу,
руки в сторони (вдих); 3 — зігнути ногу вперед,
руки на пояс (видих); 4 — в. п. (вдих). Те саме
іншою ноґою. Повторити 5—6 разів кожною
ногою.
7. В. п.— упор позаду, сидячи. 1 — зігнути ноги,
підтягнувши коліна до грудей; 2 — випростати
коліна вгору; 3 — зігнути ноги; 4 — в. п. Дихати
довільно. Повторити 8 — 1 0 разів.
8. В. п.—лежачи на спині, руки вздовж тулуба. 1 —
зігнути ноги, підтягнувши коліна до грудей; 2—3
— рухи велосипедистів; 4 - в. п. Дихати довільно.
Повторити 6—8 разів. Вправу можна
виконувати в стійці на лопатках.
9. В. п.— стійка, ноги нарізно, руки на пояс. 1 —
присісти на лівій, праву випростати в сторону на
носок, руки вперед (видих); 2 — в. п. Те саме в
інший бік. Повторити 5—7 разів у кожний бік.
10.В. п.— стійка, ноги нарізно, руки в сторони. 1
— мах лівою ногою праворуч, руки ліворуч; 2 —
в. п. Те саме іншою ногою. Дихати довільно.
Повторити 4—6 разів кожною ногою.
11. В. п.— основна стійка, руки за голову. 1—2 —
підскоки на лівій нозі; 3—4 — підскоки на правій.
Дихати довільно. Повторити 5—8 разів на
кожній нозі.

38. 38
Комплекс ЗРВ з набивним м'ячем
1. В. п.— основна стійка, м'яч униз. 1—2 —
піднімаючись на носки, підняти м'яч угору,
прогнутись (вдих); 3—4 — в. п. (видих).
Повторити 4—6 разів.
2. В. п.— стійка на колінах, м'яч (позаду внизу). 1—3
— пружинисті відведення м'яча назад; 4 — в. п.
Дихати довільно. Повторити 6—7 разів
3. В. п.— сід на підлозі, м'яч біля грудей. 1 — м'яч
угору; 2 —в. п.;З —м'яч уперед; 4 — в. п. Дихати
довільно. Повторити 6—8 разів.
4. В. п.— лежачи на спині, ноги нарізно, упор
потилицею в м'яч, руки в сторони. 1—2 —
прогнутися, підняти таз угору, торкнутися
ступнями випростаних ніг підлоги (видих); 3—4
— в. п. (вдих). Повторити 4—6 разів.
5. В. п,— лежачи на спині, ноги зігнуті і розведені
на ширину плечей, м'яч угору (на підлозі). 1—2
— випростовуючи ноги і спираючись руками на
м'яч,— «міст»; 3—4 — в. п. Дихати довільно.
Повторити 2—3 рази.
6. В. п.— стійка, ноги нарізно, м'яч униз. 1—4 —
колові обертання тулуба ліворуч-назад —
праворуч-вперед. Дивитися на м'яч. Те саме в
інший бік. Дихати довільно. Повторити 4—6
разів у кожний бік.

39. 39
7. В. п.— основна стійка, м'яч біля грудей. 1 —
штовхнути м'яч угору, згинаючи вперед ліву
ногу; 2 — спіймати м'яч прямими руками над
головою; 3 — в. п. Те саме іншою ногою. Дихати
довільно. Повторити 3—6 разів кожною ногою
8. В. п.— стійка, ноги нарізно, м'яч униз. 1—3 —
зігнути праву ногу вперед, пронести праву руку з
м'ячем під ногою, підкинути його вгору і
спіймати; 4 — в. п. Те саме іншою ногою. Дихати
повільно. Повторити 4—6 разів кожною ногою.
9. В. п.— основна стійка, руки на пояс, м'яч спереду
біля ступнів. 1 — стрибок через м'яч уперед; 2 —
поворот кругом; 3 — стрибок через м'яч уперед,
руки за голову; 4 — поворот кругом; 5 — в. п.
Повторити 6—8 разів
10. В. п.— нахил уперед, м'яч уперед. 1 —
розгинаючись, підкинути м'яч угору; 2 —
спіймати і повернутися у в. п. Дихати довільно.
Повторити 5—7 разів
11. Повільна ходьба, підкидаючи обома руками м'яч
перед собою (не випускаючи його) — 20—30 с.
Дихати довільно.
Комплекс ЗРВ із гімнастичною палицею

40. 40
1. В. п.— основна стійка, палиця внизу. 1 —
піднятися на носки, палицю вгору (вдих); 2 —
опускаючись на всю ступню, палицю на лопатки
(видих); 3 — піднятися на носки, палицю вгору
(вдих); 4 — в. п. (видих). Повторити 3—5 разів.
2. В. п.— стійка, ноги нарізно, палиця позаду в
згинах ліктьових суглобів. 1 — поворот тулуба
ліворуч; 2 — нахил уперед; 3 — випростатись; 4
— в. п. Повторити 4—6 разів. Те саме у правий
бік. Дихати довільно.
3. В. п.— стійка, ноги нарізно, палиця позаду в
згинах ліктьових суглобів. 1—3 — нахил назад
(вдих);4 —в.п.(видих).Тесамезнахилом уперед.
Повторити 6—7 разів у кожний бік.
4. В. а.— основна стійка, палиця вгору 1—3 —
нахил ліворуч, відпускаючи праву руку, вільним
кінцем палиці торкнутись підлоги зліва; 4 — в. п.
Те саме в інший бік. Дихати довільно. Повторити
7—8 разів у кожний бік
5. В. п.— лежачи на грудях, упор палицею в
підлогу, вертикально, тримаючи за нижній
кінець прямими руками (права над лівою). 1 —
перехопити лівою рукою над правою, прогнутись;
2 — перехопити правою рукою над лівою; 3—4 —
те саме, що й на рахунок 1—2; 5—8 —
перехоплюючи руками почергово в зворотному
напрямі,— в. п. Дихати довільно. Повторити
4—6 разів.

41. 41
6. В. п.— лежачи на спині, палиця на грудях. 1—
2 — піднімаючи палицю 3 — вгору, підняти
випростані ноги вгору, торкнутися ступнями
палиці (видих); 3—4 — в. п. (вдих). Повторити
8—10 разів.
7. В. п.— основна стійка, палиця вниз позаду. 1 —
присід на носках, затиснути палицю під
колінами; 2 — руки вперед долонями всередину;
3 — захопити палицю позаду; 4 — в. п. Тулуб
уперед, не нахиляючись. Дихати довільно.
Повторити 12—14 разів
8. В. п.— стійка, ноги нарізно, палиця внизу. 1 —
переступити вперед лівою ногою; 2 — те саме
правою ногою; 3 — переступити назад лівою
ногою; 4 — те саме правою ногою — в. п. Тулуб
уперед, не нахиляти, руки не відпускати.
Повторити 4—6 разів кожною ногою.
9. В. п.— стійка, ноги нарізно, палиця в правій руці,
хват за середину. 1 — відпустити палицю; 2 —
спіймати її на льоту. Те саме іншою рукою.
Дихати довільно. Повторити 6—8 разів кожною
рукою.
10. В. п.— основна стійка, палиця вниз. 1 —
стрибок, зігнувши ноги, через палицю; 2 —.
відпускаючи ліву ногу,— в. п. Під час стрибка
руки не відпускати. Дихати довільно.
Повторити 5—7 разів

42. 42
11. В. п.— стійка, ноги нарізно, палиця вперед
хватом знизу. 1 — підкинути палицю вгору; 2 —
спіймати її хватом зверху; 3 — підкинути палицю
вгору (невисоко); 4 — спіймати її хватом знизу.
Дихати довільно. Повторити 7—8 разів.
Комплекс ЗРВ з малим м'ячем
1. В. п.— основна стійка, м'яч у правій руці вниз. 1
— підкинути м'яч угору; 2 — спіймати його лівою
рукою; 3 — підкинути м'яч угору; 4 — спіймати
його правою рукою. Дихати довільно. Повторити
4—6 разів кожною рукою.
2. В. п.— основна стійка, м'яч у лівій руці вниз. 1
— кинути м'яч у підлогу перед собою; 2 —
спіймати його після відскоку правою рукою. Те
саме іншою рукою. Дихати довільно.
Повторити 5—7 разів кожною рукою.
3. В. п.— основна стійка, м'яч у лівій руці вниз. 1
— підкинути м'яч високо вгору; 2 — сплеснути
в долоні; 3 — спіймати його правою рукою. Те
саме іншою рукою. Дихати довільно.
Повторити 6—8 разів кожною рукою.
4. В. п.— основна стійка, м'яч у правій руці вниз. 1—4
— ходьба у довільному темпі, підкидаючи м'яч
угору і ловлячи його почергово зверху та знизу
правою рукою. Те саме лівою рукою. Те саме
почергово лівою та правою рукою. Дихати
довільно. Виконувати 25—30 с.

43. 43
5. В. п,— основна стійка, м'яч у правій руці вниз. 1
— підкинути м'яч угору, ліву ногу вперед; 2 —
сплеснути в долоні під ногою; 3 — спіймати м'яч
обома руками; 4 — в. п. Те саме іншою ногою. Те
саме, ловлячи м'яч однією рукою. Дихати
довільно. Повторити 4—5 разів кожною ногою.
6. В. п.— основна стійка, м'яч у лівій руці вниз. 1 —
випад ліворуч, руки вгору, перекласти м'яч у
праву руку; 2 — в. п. Те саме в інший бік.
7. В. п.— основна стійка, м'яч у лівій руці вниз. 1 —
кинути м'яч у підлогу позаду; 2 — повертаючись
праворуч, спіймати його після відскоку правою
рукою. Те саме лівою рукою. Дихати довільно.
Повторити 6—8 разів кожною рукою.
8. В. п.— основна стійка, м'яч у лівій руці вниз. 1—3
— рівновага на лівій нозі, м'яч у прямих руках
угору; 4 — в. п. Те саме на правій нозі. Дихати
довільно. Повторити 3—4 рази кожною ногою.
9. В. п.— основна стійка, м'яч у правій руці вниз.
1—4 — підскоки на обох ногах, почергово
вдаряючи долонями по м'ячу так, щоб він
відскакував від підлоги не вище пояса (30—50 с).
Дихати довільно.
10. В. п.— стійка, ноги нарізно, м'яч униз. 1 — нахил
уперед, покласти м'ячпозадуякомогадалі(видих);
2 — випростатись (вдих); 3 — нахил уперед, взяти
м'яч (видих); 4 — в. п. (вдих). Повторити 4—6
разів.

44. 44
Додаток №2
Підвідні вправи до нападаючого удару
В.П. — учень стає обличчям до стіни на відстані 3-4 м. Підкидає м’яч
на висоту до 1м і виконує удар правою (лівою) рукою, щоб він ударився об
підлогу на відстані 1-1,5 м від стіни. Після відскоку від підлоги та стіни
повторює удар.
Техніка виконання
Удар виконувати короткий, різкий; руку після удару залишати вгорі.
Кисть під час удару напружена та виконує удар по м’ячу зверху-вниз (в
«накат»).
Варіанти виконання
 учні розташовуються один навпроти одного на відстані 3 м;
 один стає навколішки, піднявши праву (ліву) руку вгору, другий
підкидає йому м’яч, після чого перший виконує нападаючий удар.