1. Соціалізація як формуванняжиттєвих ролей особистості
З точки зорузагальноприйнятихвизначень, соціалізація - цепроцес і результат
засвоєння та активного відтворенняіндивідомсоціальногодосвіду (Психология.
Словарь. - М., 1990).Щодо форм такого засвоєнняміжрізнимипсихологічними школами
і течіяминемаєодностайноїзгоди.
Урадянськійпсихологічнійпарадигмітрадиційновважається (починаючи з культурно-
історичноїтеорії Л. С.Виготського), щосоціалізація -
цепереважноінтеріоризаціясуспільногодосвіду та суспільноїкультури в цілому, в
результатічогоформуютьсядиспозиціїособистості: спрямованість, соціальні установки,
ціннісніорієнтаціїтощо. В ційтрадиціїрозглядаютьсяглобальніметодологгічніпроблеми,
але недостатньовраховується, щовпливсуспільства завждивідбувається через
мікросоціум, черезмалігрупи.
Механізм такого впливузручнорозглядати за допомогоюпоняттясоціальноїролі,
запозиченого в інтеракціоністськійпарадигмі. Соціальна роль - доситьширокепоняття,
щопоєднує в собі великий спектр проявівповедінкилюдини: відситуативних ролей, що
є лишесхематизованими формами комунікації, до життєвих ролей, що є стійкими
формами соціальні-поведінки та діяльностілюдини і фактичновиступають як
проявособистості, тобтосоціальне "Я" індивіда. Самепроцесформуванняжиттєвих
ролей особистостіможнарозглядати як соціалізацію і як розвитокособистості.
Соціальна роль має свою психологічну структуру, яка, на нашу думку, складається з
трьохпідструктур: а) рольовіочікування (експектації), тобто модель ролі і вимоги до
неї,щозадаютьсягрупоюабосуспільством; б) рольоваповедінка (інтеракцїї), тобто
система реальнихдійіндивіда в процесікомунікації та діяльності; в)
рольовіпереживаннялюдини, тобтовнутрішнєбачення себе в тійчиіншійролі,
своєріднарольова Я-концепціялюдини.
Рівеньсоціалізаціїіндивідавизначаєтьсясформованістювказанихтрьохпідструктур,
починаючи з першої. Так, незасвоєнаіндивідом роль (неприйнята) існуєпереважно на
рівнісоціальнихочікувань. Ситуативніролікрімекспектацій включаюсь в себе
підструктуруповедінки.
Життєвіролікрімвищезгаданихкомпонентівобов'язковопоєднуєще й
рольовіпереживання.
Глибиннарольова структура притаманна не тількижиттєвим ролям, які стали рисами
характеру людини, але і всімвипадкамглибокоговживання у роль. Так, класичний
приклад ролі - акторськаобов'язковосупроводжуєтьсявнутрішнімемоційним,

2. переживанням, без якогонеможливепрофесійнегранняролі. часто справа доходить до
майжеповногопсихологічногоперевтілення.
В практиціформуванняособистостідитини не слідзабувати, щосоціалізація - не
самоціль і формуваннісоціальних ролей людини не обмежуєтьсяїїрозвитком.
Результатом найвищогорозвитку та саморозвиткулюдини за Б. Г. Ананьєвим - є
індивідуальність, яка не можевичерпатисьтількирольовимипроявами, а отжейде по
шляху автономізаціївідсоціальних ролей.
Занадтосоціалізованаістота - цемаріонетка, "гвинтик" соціальногомеханізму, людина,
за межами ролей якої не проглядаєїївласне "Я" (це один з проявівгіперсоціалізації).
Процесміжособовоївзаємодії в цьомувипадкузводиться до маніпуляції.
Індивідуальність, напроти, на відмінувідсоціальноїмаріонетки, грає не
тількирізноманітнісоціальніролі, але і "роль" самої себе.
Таким чином розвиток і саморозвитоклюдиниможнарозглядати як
діалектичнепоєднаннядвохпротилежнихпроцесів: а) процесуформуваннясоціальних
ролей (соціалізація), де відбуваєтьсяеволюціявідіндивіду до особистості; б)
процесвідчуженнясоціальних ролей (індивідуалізація), де
відбуваєтьсяперехідвідособистості до індивідуальності. В
нашомурозуміннііндивідуалізація - це синонім поняттясамоактуалізація.
Ціпроцеситіснопереплетеніміж собою і не завжди є послідовними,
хочдругийможнарозглядати як вищу форму і
водночасдіалектичнезапереченняпершого.
Ці два процесидоситьґрунтовноописані в психологічних школах
відповідносимволічногоінтеракціонізму (аботеорії ролей) та
"гуманістичноїпсихології". Для інтеракціонізмусформованелюдина -
цесоціалізованаособистість, яка засвоїласоціальніролі тих груп, членом яких вона є, і
їїповедінка - це результат врахуваннягруповихекспектацій.
Для гуманістичноїпсихологіїрозвинуталюдина - цесамоактуалізованаособистість, яка
максимально реалізуваласвоївнутрішніпотенції та потребу в саморозвитку.
Користуючисьтермінологією Е. Шострома, для першоговипадкутиповою є людина-
маніпулятор, для другого - людина-актуалізатор.
Проте, не треба, щобвиникаловраження, щотеорія ролей є
лишепримітивнимтлумаченнямсутностілюдини, а
гуманістичнапсихологіядолаєїїнедоліки. Цідвіконцепціїописуютьрізністорони такого
складного явища, як розвитоклюдини. Скоріше за все - теорія ролей - цеумовнокажучи

3. "реалізм" і описує те, як у більшостівипадківвідбуваєтьсяпроцессоціалізаціїлюдини, а
гуманістичнаконцепція - це, свого роду "ідеалізм" щопоказує на прикладах
найвищогорозвиткулюдини, якийвін повинен бути в ідеалі.
Усвітліописанихзакономірностейстаютьзрозумілимизадачі практики (педагогів,
шкільнихпсихологівтощо) щодовпливу на розвитокдитини. Формуванняособистості,
змістомякого є соціалізація, а механізмомформуваннясоціальних релей, є основним,
але не кінцевиметапомвиховання, яке маєпереходитивідформуванняособистості до
саморозвиткуіндивідуальності. Саморозвиткові не достатньоприділяласьувага в
теоріїкомуністичноговиховання. Хоча в нійвеликійнаголосробився на самовихованні,
але вонорозумілось не як саморозвитокчисамоактуалізація, а скоріше, як формування
самоконтролю, що є нічиміншим, як інтеріоризацієюсоціального контролю.
Таким чином, гармонічнаіндивідуальність - цетакалюдина, яка не
тількизасвоїланайважливішісоціальніролі на рівнірольовихпереживань, але й
виробилаздатність бути автономною відролі, відсоціального контролю,
відстоюватисвоє "Я". Такалюдина не буде залежною віднав'язанихїй ролей, за якими
губиться їїіндивідуальність. Навпаки, арсенал ролей, що ними володієлюдина,
залежитьвіднеї, виступаєзасобомпідсиленняособистості, робитьїї компетентною в
різнихситуаціяхвзаємодії з іншими людьми.
Головне завдання практики - допомогтилюдині, яка з тих чиінших причин стикається з
труднощамисоціалізації, тобтоформуваньжиттєвих ролей. Цестає на
завадіїїповноцінноїкомунікації та і інтеграції в суспільстві, а з часом можезаважатиїй у
виконанні тих чиіншихсуспільнихфункцій. Одним іззасобівтакоїдопомоги,
щосприятимеформуваннюпотрібнихсоціальних ролей на всіхрівнях
(включаючирольовіпереживання),може бути рольовапсихотерапія (Я. Морено). Іншою
формою допомоги, яку доцільновикористати у випадкахдисгармонічнихжиттєвих
ролей, щоможутьпризвести до формуваннядисгармонічногожиттєвого шляху, є
транзактнийаналіз (Е. Берн). Але ці та іншіформидопомоги не повиннімати за мету
формування "рольової" людини.
( Соціалізаціяособистості, як проблема національноїосвіти. Ч. 2. - Ніжин, 1994. С. 19-
22.)

4. Соціалізація
Активне відтворення
Процес і результат
індивідом соціального
засвоєння досвіду
досвіду
Рольові очікування
Гіперсоціалізація(
Рольова поведінка Індивідуалізація маріонетка соціального
Рольові переживання ( відкидання соціалізації) механізму, відсутність Я-
концепції)
( Я - концепція індивіда)
Сучасна молодь…
Разумова Анастасія,10-А клас
Яка на вашу думку зараз молодь? Хтоабощовпливає на підлітка ?Які вони?
З такимизапитаннями я звернулася до людей нашогоміста.
Перше запитання : «Які вони – підлітки?»
Здається, ценайважчезапитання. Раніше дитячий і молодіжнийрухи в образіпіонерії та
комсомолу впроваджували одну ідеологію — комуністичну. Тепер ми живемо у
вільній, незалежнійдержаві, де кожниймає право на свою думку й свої погляди. Я
можувпевненосказати, щомолодіжнесередовищенинідужерізнобарвне й різноманітне.
Не можнасказати, що наша молодь погана, що «немаєнічого святого в душі». Це
просто недолікивиховання. Але ж маємо й багато «проблемної» молоді.
Ціннісніорієнтиридужерізноманітні, відкласичних до сучасних, нововведених. Але
треба вмітирозуміти й сприймати нашу молодь такою, якою вона є.
Одна мешканканашогоміставідповіламені так: «Сучасна молодь стала
вжепрогресивною. Під рукою є все для розвитку . Молодь дужееволюціонує разом з
появоюякихосьновихтехнічних штук. Створюєновінапрями у музиці, моді,
дизайні,архітектурітощо. Зараз молодь дужекомунікабельна, завдякиІнтернет –
мережізнаходитьмасуновихзнайомих. Завдяки проектам на телеканалах
вониможутьпроявляти себе і розкриватисвоїталанти. Тим самим реалізувати себе без
допомогибатьків.»
Іншізовсімпротилежновисловилися: « Ця молодь зіпсувалась до глибинидуші. Молоді
люди підступні і недбайливі. Ніколи вони не будуть схожими на молодь минулихчасів.

5. Молодепоколіннясьогоднішнього дня не зумієзберегти нашу культуру." Або:
«Менінічого доброго не сказати про наших дітей , вони грубі ,несправедливі,
невиховані, і дужепогані.»
Кожнажінкаабочоловікмені говорили,
щокожнепоколіннятрадиційнодокоряєсвоїмдітям: «Ми у вашомувіцібули не такими»,
«Покоління без ідеалів», «Агресивні та жорстокі», «Поколіннявідео, кліпів і
комп’ютернихмонстрів», «Втраченепокоління»… Чице про нас? А хторобить нас
такими? Можебатько, який приходить на підпитку і піднімає руку на дружину?
А можемати, яка б’є свою дитинучикидає одну, йдучигуляти? А можестрашні
«Надзвичайніновини» - вбивство, смерть, суїцид, насилля, крадіжка…
Меніздається треба почекати, і час розставитьусе на місця. А
історіябагаторазововизнавала, щосаме «втрачені» покоління і спонукалилюдство до
подальшогорозвитку. Майже сорок років тому теж говорилось про «втрачене»
покоління. Але ж цебулопокоління 60-х років! Не зважаючи на умови,
легендарнійогопредставники — яскрава молодь — сміливо взяли на себе
відповідальність за майбутнєкраїни. Вони стали ланкою,
черезякубуловідновленодуховний контакт з попереднімипоколіннями, відновлено
Назвати молодь «втраченим» - Ні. Ми для суспільства не втрачені, ми не гірші за Вас
— просто інші. Причому, у слові «інші» немаєнічого негативного. Так, всідивляться
«Матрицю», «Бетмен», але не мріємо стати бандитами, всуперечдумці. За
данимисоціологічнихопитувань, люди нам сказали, що молодь у нас дужерізна, але
багатохто говорив, щопідлітки все ж такігарні.
Тоді я запитала «Хтовинен у вихованні, та щовпливає на підлітка? На мою думку ,тут
треба враховувативіковіособливостіпідлітків. У цьомувіціколективізмзакладений
природою. Вони об’єднуються, наприклад, спочатку через музику, потім через
іншіскладовікультури, тому відбуваєтьсяформуванняцінностей, фактичносубкультури
нового покоління. Інша справа,
щоінформаційнесуспільствопосилюєіндивідуалістичніпрагнення.
Підліткитакіенергійні, практичні й волелюбні. А чивідчуваємолодепокоління
страх?Думаю, щокожнепоколіннямає страх, але страх буваєрізним. У нас немає
страху не здобутивищоїосвіти. Нас лякаєможливість не реалізуватися в суспільстві,
залишитисянепоміченими, не проявити себе в цьомужитті. На жаль,
значначастинасучасногопоколіннявбачаєцесамовиявлення у фінансовійскладовій.
Деякі бояться за власнежиття та життяблизьких, бояться залишитися без друзів.
Ми такі , як є. Нас змінитьжиття, ми вчимося на своїхпомилках і не прислухаємося до
порадбатьків, бохочемопрожитисвоєжиття, хочавономожевідрізнятисявідвашого. Не
хвилюйтесь,батьки, ми впадемо, але піднімемося, щобрадувати вас…. а
потімвиховуватисвоїх « не таких, як ми» дітей. Споконвічне проблема батьків і дітей.