Борова

1. Тема. Традиційний народний одяг. Сорочка-вишиванка.
Мета. Познайомити учнів з художніми особливостями
народного одягу, його обереговим значенням. Виховувати
естетичні та художні смаки.
Обладнання. Фотографії і плакати «Український
народний одяг», українськи сорочки різних регіонів
України, прикраси, запис пісні Д.Павличка «Два кольори».
Хід уроку.
І. Організаційна частина.
Перевірка готовності учнів до уроку.
ІІ. Пояснення нового матеріалу.
Учитель. Кожен народ має своє неповторне
індівідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в
побуті.
Ця індівідуальність знайшла своє відображення і в
традиційному народному одязі, який формувався протягом
багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є
його декоративна мальовничість, яка віддзеркалює
високий рівень культури, володіння різними технологіями
виробництва матеріалів та оздоблення.
Основні елементи українського одягу мають
давньослов’янське походження і беруть свої витоки з
культури Київської Русі. Це перш за все домоткані
тунікоподібні сорочки, рушникоподібні жіночі головні
убори (намітки), стегновий одяг у вигляді несшитого
шматка тканини (запаска), вузькі полотняні чоловічі
штани, плетені або ткані орнаментовані пояси.
Кожен учень до нашого заняття готував опис якихось
елементів народного одягу, досліджував їх витоки і
ділився цією інформацією з усіма учнями.

2. Одним із найдавніших елементів одягу була сорочка. У
давні часи вона слугувала як натільним, так і верхнім
одягом. Вона ще й була провідником магічної сили,
прихованої у людині, тому що безпосередньо облягала її
тіло, оберігала її від холоду і від злого ока. Вишивка, яка
з’явилася пізніше, також виконувала оберегову функцію.
Вишивали комір або смужку, яка облягала шию, манжети
рукавів та подол сорочки, щоб людина була захищена з
усіх боків. Існує легенда про те, як на землі лютувала
страшна пошесть. Вимирали сім’ї і навіть цілі села. І ось
одна жінка, втративши всю сім’ю, крім одного
найменшого синочка, молила Бога, щоб він зберіг хоч цю її
дитину. І Бог відкрив їй таємницю:
- Виший дитині і собі на сорочці хрести – знак для
ангелів. Бо на кому нема хреста, той загине. Але нікому не
розповідай про це, бо загинеш сама і твій син.
Жінка зробила все так, як було велено, але не могла
дивитися на те, як помирали інші. І ось розповіла вона всім
про обереги, та люди не повірили їй. Тоді вона зірвала
сорочку з сина, і він помер на очах у всіх.
З того часу люди вишивають сорочки. І служать вони
оберегами від усякого зла. А чорний та червоний кольори,
які здебільшого переплітаються у візерунках,
символізують собою радість і горе, адже все людське
життя – це біль і радість.
Про це співається й у відомій пісні Д.Павличка «Два
кольори».
Послухайте цю пісню у виконанні Василя Зінкевича.
Сорочка, вишита матір’ю, оберігала від зла, служила
згадкою про рідний дім, нагадувала про тепло
материнських рук і любов матері, яку вона вкладала у
кожний візерунок, вишиваючи довгими вечорами. Кожна
дівчина мусила собі на придане приготувати до
шістнадцяти сорочок: і святкових, і для роботи.
Після заручин дівчина вишивала сорочку для молодого,
яку він повинен був одягнути на весілля.

3. Сорочка найбільше оспівана у фольклорі. А скільки
прислів’їв та приказок складено про сорочку. Наведіть
приклади.
Учні:
- Своя сорочка ближче до тіла.
- Йому пощастило, бо народився у сорочці.
Учитель. В Україні зустрічаються два типа сорочок:
правобережний та лівобережний.
Правобережний тип сорочок відрізняється тим, що вони
мають комір (стоячий або відкладний).
Лівобережна сорочка не має коміра, а навкруг шиї
збирається дрібненькими складочками. Вишивка лише на
верхній частині рукава.
Чоловіча сорочка вишивалася на комірі, на грудях та на
манжетах.
Поверх сорочки одягали нагрудний одяг.
Які ви знаєте види жіночого та чоловічого нагрудного
одягу?
Учень. Жіночій нагрудний одяг – це керсетка (безрукавка
з фабрічної тканини), яка декорувалася вишивкою або
аплікацією.
Юпка (куртка, кохта) – одяг з рукавами, який повторював
форму та крій безрукавок.
Кептар – хутряна безрукавка, яку носили і жінки, і
чоловіки Карпат і Прикарпаття.
Учитель. Які різновиди поясного одягу ви знаєте?
Учениця. Найдавніший жіночій слов’янський одяг –
запаска. Вона складалася з двох вузьких пілок вовняної
тканини. Спочатку пов’язували задню частину, а потім
передню – попередницю, яка прикрашалася тканим
орнаментом або вишивкою. Передню частину часто
заміняв фартух із парчі, шовку, із білого полотна з смугою
орнаменту.
Плахта – одяг, зшитий частково з обох боків із двох
полотнищ. Зшита частина облягала фігуру ззаду, а несшиті

4. крила вільно звисали по боках, а іноді підтикалися під
пояс.
Зустрічалися різновиди спідниць: андарак, димка, кабат,
літник.
Учень. Чоловічий поясний одяг найдавніших часів – це
гачі. Вони шилися із яскравої тканини або сірого полотна.
Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня кріпилася на
талії за допомогою шворки.
Учень. Запорізькі козаки носили шаровари. Вони шилися
із яскравої тканини, оксамиту. Крій їх був дуже широкий.
Поверх сорочки козаки носили жупан із шовку чи парчі
яскравих кольорів.
Верхній одяг – кирею – носила козацька старшина. Її
розшивали дорогоцінним камінням, хутром.
Кунтуш – одяг з відкидними рукавами, його одягали
поверх жупана.
Учитель. Назвіть, який ви знаєте верхній одяг,
характерний для українців.
Учень. Капота – старовинний святковий одяг. Її шили із
тонкого сукна яскравого кольору.
Керея (сіряк, свита) – плащоподібний одяг із саморобного
сукна чорного або сірого кольору. Носили її в негоду.
Сердак – старовинний гуцульский одяг. Носили його,
накладаючи на плечі. Оздоблений він був шнурами з
кольорових ниток.
Кожух – зимовий одяг з овечого хутра.
Учитель. Пояс у давнину також служив оберегом. Які
різновиди поясів ви знаєте?
Учень. Крайки – жіночі пояси, якими утримувався одяг.
Слуцькі пояси – пояси з дорогих тканин, їх носила
козацька старшина. Їх ткали золотом і шовком.
Виготовляли їх у м.Слуцьку в Білорусії.
Черес – шкіряний пояс, який носили чоловіки у гірських
районах Карпат.
Учитель. Ще в давнину людина носила різні прикраси з
кістки, рогу, дорогоцінного каміння, які служили і

5. прикрасою, і виконували роль оберегів. З часом вони
втратили оберегову функцію і стали виконувати лише роль
прикрас. Які види жіночіх прикрас ви знаєте?
Учениця. Серед найпоширеніших прикрас українок є
намисто. Найбільше цінувалося намисто із коралів,
бурштину, перлів, гранатів, смальти, з венеціанського скла.
Кораловому намисту народ приписував лікувальні
властивості. Намисто з бурштину, вважали, має принести
здоров’я і щастя.
Жінки носили ще прикраси з бісеру – гердани та силянки.
Серед традиційних прикрас використовували і монети. Їх
скріплювали між собою і носили разом із намистом.
Називали їх дукатами. Носили окремо одну монету з
бантом – дукач. Багатші носили австрійські монети, бідні –
просту саморобну бляшку.
Гуцули носили прикраси, які мали культове значення, -
згарди (нанизані на ремінець чи шнурок мідні литі
хрестики, між якими чіпляли мідні трубочки чи спіралі).
Учитель. Український одяг 17-го – 19-го століття
розкривав соціальну структуру суспільства. Костюм того
часу був своєрідною ознакою, за якою визначалась
належність людини до певної соціальної групи.
Заможні верстви населення (козацька старшина,
духовенство) для пошиття одягу використовували
високоякісні тканини – парчу, оксамит, штоф, золототкані
привозні тканини.
Одяг сільського населення виготовлявся в основному із
домотканих тканин, хоча заможніші використовували і
фабрічні тканини.
Костюм простого міського люду був близьким до
селянського, проте відрізнявся різноманітністю прикрас,
таких як сережки, намиста, браслети, підвіски.
Найстійкішим щодо збереження давньоруських традицій
був одяг сільського населення України.

6. Народний одяг мав свої регіональні відмінності. Він
відрізнявся вишивкою, особливостями крою, кольоровою
гамою.
Отже, як ми бачимо, народний одяг не лише визначав
національні, соціальні, статеві відмінності, але й виконував
естетичну функцію та служив оберегом. Народний костюм
є важливим джерелом вивчення естетичної історії
населення України, його соціальної структури, естетичних
уподобань, духовної культури.
ІІІ. Практична робота.
Учні за допомогою таблиць складають візерунки для
вишитої сорочки.
IV. Підсумки заняття.
Показ кращих композицій.
Прибирання робочого місця.

7. Традиційний народний одяг.
Сорочка – вишиванка.
8 клас.