Охорона прав на комерційне найменування в мережі Інтернет. Доменні спори.

2. Рекламування або продаж товару та послуг за
допомогою Інтернету – звичайна справа, не має значення
це власний сайт, соціальна мережа або інші джерела. У багатьох
галузях це є найголовнішим інструментом у роботі. Компанії
витрачають багато коштів на просування бренду, товару та
послуг в мережі Інтернет та розвиток власного сайту.

3. Поглиблення суспільного поділу
праці, глобалізація економіки та
постіндустріальні перетворення
розвинених країн підвищують роль
та значення засобів індивідуалізації
суб'єктів господарювання, а також
виробленої ними продукції,
виконаних робіт та наданих послуг,
покликаних допомогти споживачам
зробити свій вибір.
До таких правових засобів за
законодавством України належать
такі об’єкти:
• комерційне (фірмове)
найменування;
• торговельна марка (знак для
товарів і послуг);
• її особливий різновид – бренд;
• географічне зазначення.

4. Поняття комерційного
найменування
Комерційне найменування - це
оригінальне позначення юридичної особи,
що займається підприємництвом, яке
дозволяє її вирізнити серед інших осіб та
не вводить в оману споживачів щодо
справжнього характеру діяльності особи.
Ознаки комерційного
найменування
Істинність
комерційного
найменування
Виключність
комерційного
найменування
Постійність
комерційного
найменування

5. Поняття комерційного
найменування
• Комерційне
найменування
охороняється без
обов’язкового
подання заявки чи
реєстрації і незалежно
від того, чи є воно
частиною товарного
знака.

6. Джерела правової охорони
комерційних найменувань
• Цивільний кодекс України - ч. 2 ст. 90, Глава 43 (ст. 489-491)
• Господарський кодекс України – ст. 159
• Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 року .
• Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 – ст. 8

7. Способи захисту права на
комерційне найменування
• Зобов’язання припинити використання тотожного найменування;
• Відшкодування збитків, якщо їх завдано таким використанням;
• Зобов’язання учасника юридичної особи або уповноваженого ним органу внести
необхідні зміни до установчих документів.

8. Антимонопольний
комітет УкраїниВиходячи з положень частини 1 статті
4 Закону України «Про захист від
недобросовісної
конкуренції», використання
комерційного найменування,
торговельної марки, рекламних
матеріалів, інших позначень без
дозволу (згоди) суб’єкта
господарювання, який раніше почав
використовувати їх або схожі на них
позначення у господарській
діяльності, що призвело чи може
призвести до змішування з
діяльністю цього суб’єкта
господарювання є проявом
недобросовісної конкуренції, що, в
свою чергу, надає право звернутися
за захистом своїх прав до
Антимонопольного комітету
України.
За результатами розгляду заяви
Антимонопольним комітетом
можуть бути прийняті рішення про:
• визнання факту недобросовісної
конкуренції;
• припинення недобросовісної
конкуренції;
• офіційне спростування за
рахунок порушника поширених
ним неправдивих, неточних або
неповних відомостей;
• накладання штрафів.

9. Можливість наявності у двох і більше осіб
однакових комерційних найменувань
За постановою пленуму ВГС України від
17.10.2012. № 12 «Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав
інтелектуальної власності», відповідна
ситуація можлива, коли:
• виробництво, реалізація товарів чи надання
послуг здійснюються на територіально
розмежованих ринках;
• особи з однаковими комерційними
(фірмовими) найменуваннями спеціалізуються
на виробництві різних товарів, наданні різних
послуг.

10. Питання для вирішення спорів щодо
комерційного найменування
• що саме є комерційним
найменуванням: слово чи
словосполучення, повна чи скорочена
назва суб’єкта господарювання;
• яким видом діяльності займаються
позивач і відповідач у справі;
• чи функціонують вони (позивач і
відповідач) на одному ринку товарів
або послуг;
• чи можуть споживачі змішувати
товари, які ними виробляються,
продаються (послуги, які ними
надаються);
• чи є комерційні найменування сторін
однаковими.

11. Судова справа
ТзОВ Мережа туристичних агенцій
«Поїхали з нами»
проти
ТзОВ «Поїхали з нами Львів»

12. Поняття доменого імені
Із погляду технології систему доменних імен було розроблено
як систему адресації в мережі Інтернет.
Відповідно до регламенту публічного домену .UA. версія 3.2
від 01.11.2013, "доменне ім'я" визначено як символьне
позначення, котре призначено для адресації вузлів мережі
Інтернет і розташованих на них мережевих ресурсів
(вебсайтів, серверів електронної пошти, мережевих
сервісів) у зручній для людини формі.

13. Визначення доменного імені у
законодавчих актах України
• У законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" доменне ім'я
визначено як ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в
Інтернеті.
• Порядок підключення до глобальних мереж передачі даних, затверджений
постановою КМУ від 12.04.2002 р. № 522, який розроблено для забезпечення
захисту державних цифрових ресурсів, визначає доменне ім'я як буквено-
цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп'ютер абонента в мережі
Інтернет.

14. Доменні спори
Доменний спір – це спір, який виникає щодо законності
(недобросовісності) реєстрації та використання доменного
імені між власником цього доменного імені та іншою
заінтересованою особою (наприклад, власником свідоцтва на
знак для товарів і послуг).

15. Доменні спори можуть виникати
у випадках:
– якщо делеговане відповідачу приватне доменне ім’я або його частина є
тотожним або схожим із торговельною маркою, права на який належать позивачу,
настільки, що їх можна сплутати.
– якщо позивач вважає, що відповідач не має права на використання доменного
імені або використовує його у спосіб, який порушує права та законні інтереси
позивача.
– якщо написання або вимова доменного імені, делегованого відповідачу, являють
собою слово або вираз, що порушує честь та гідність позивача або шкодить його
діловій репутації.
– якщо доменне ім’я або його частина за написанням або вимовою відтворює
прізвища, імена або псевдоніми відомих в Україні осіб без їх згоди.

16. Процедура UDRP
У світовій практиці широко застосовуються правила Єдиної політики вирішення
спорів про доменні імена (англ. UDRP – Uniform Domain Name Dispute Resolution
Policy), яка була схвалена Корпорацією з управління доменами і IP-адресами (англ. –
ICANN ) та почала діяти з 1 грудня 1999 р.
У доменному спорі заявник (скаржник) повинен довести три обставини в
сукупності:
• доменне ім'я ідентичне або схоже до ступеня змішування зі знаком для товарів і
послуг, правами на який володіє позивач;
• у реєстранта доменного імені відсутні права або законний інтерес на
використання доменного імені;
• реєстрант зареєстрував і використовує доменне ім'я недобросовісно.

17. Процедура UDRP
Натомість відповідач (потенційний порушник) повинен довести будь-яким
способом своє право або законний інтерес на використання доменного імені,
зокрема, те, що:
• використання або підготовка до використання домену мало місце до
виникнення спору, в поєднанні з добросовісним пропонуванням товарів і послуг;
• відповідач як фізична особа або юридична особа (суб’єкт бізнесу) був широко
відомий по спірному доменному імені;
• відповідач здійснив некомерційне та добросовісне (сумлінне) використання
домену, без комерційної мети без введення в оману споживачів (користувачів
Інтернету) і без заплямування (посягання) торговельної марки скаржника.