Мотивація

1. Мотивація – основи формуваннясамостійностіучнів з ослабленим
фізичним розвитком.
Однією з важливих умов залучення підлітків до занять самостійними
фізичними вправами є високий рівень мотивації учнів до занять фізичною
культурою. Розвивати мотиви і потреби фізичного удосконалення і
педагогічно спрямовуватиїх на досягнення позитивногорезультату потрібно
ще на уроках фізичної культури. Високий рівень мотивації учня до занять
забезпечує достатню увагу на уроці. Невміння вчителя розпізнати причини
ослаблення уваги, рухового неспокою, пасивностідітей, призводить до того,
що він бачить у цьому порушення дисципліни. Але рухи, зміна пози, є
результатом саморегуляції фізіологічних функцій, що допомагає дітям зняти
втому, зберегти здоров'я. Вчитель повинен допомагати учням перенести
увагу, пропонувати іншу робочу позу, провести фізкультпаузу.
Мотив ( від лат. moneo - рухаю) - матеріальний чи ідеальний предмет,
досягнення якого виступає змістом діяльності. Мотив представлений
суб'єкту у вигляді специфічних переживань, що характеризуються або
позитивними емоціями від чекання досягнення даного предмета, або
негативними, пов'язаними з неповнотою дійсного становища.
Наявність знань про особливості мотиваційної діяльності учнів
допоміжної школи, про педагогічні засоби їх розвитку, дозволить найбільш
успішно розробити методику переведення дитини від менш важливих до
більш важливих мотивів діяльності, від найближчої до віддаленої мети,
розвитку потреби до систематичних занять. За твердженнями психологів,
загальною основою, що об'єднує усі види активного ставлення людей до
реальної дійсності, є їх причинність. Це складний психофізичний процес ,що
має цілком конкретну основу. Формуючим та спрямовуючим початком будь-
якої активності, виступає її мотив, що спонукає причини дій і вчинків
ЛЮДИНИ.
Мотивація до занять фізичними вправами - важливий бік життя

2. сучасного школяра. Але у фізичному вихованні ця проблема недостатньо
вивчена. На практиці відчувається брак конкретних рекомендацій і розробок,
котрі дозволили б вчителям, викладачам фізичної культури, батькам
обґрунтовано і успішно формувати у школярів прагнення до здорового
способу життя. В науці під мотивом розуміють почуття та думки, що
спонукають до діяльності або конкретних дій.
У фізкультурній діяльності розрізняють мотиви опосередковані , що
обумовлюють прагнення до процесу діяльності, результатів , перспективи,
мети та оцінки. В силу цього мотивація школярів розглядається як комплекс
стимулів, що спонукають дітей до активних занять фізичною культурою.
Педагогічна практика свідчить, що назріла необхідність вияснення у
школярів середніх класів найважливіших мотивів занять фізичною
культурою, а також стимулів, що сприяють становленню мотивації до цього
виду діяльності. Недостатня увага школи до виховання мотивації
пояснюється і не розробленістю цієї проблеми, її складністю.
На думку Леонтьева О.М. мотивація - досить загальне, широке
поняття, під яким мається на увазі спрямованість активності. Подальше
удосконалення основ формування здорового способу життя учнів,
підвищення їх можливостей до розвитку та виховання вимагає багато уваги
до мотиваційної сфери учня в прагненні до зміцнення здоров'я засобами
фізичної культури, а також озброєння вчителя відповідними знаннями для
керування цим процесом.
Мотивація, на думку В.І.Ковальова - це сукупність мотивів поведінки
та діяльності. Однак, визначальним моментом в мотивації все ж є не мотиви,
а мета діяльності. Отже вміння визначати мету діяльності є суттєвою
характеристикою мотивації.
До теперішнього часу в психології немає єдиного погляду на питання
про роль свідомості в мотивації. Ряд психологів вважає, що це свідомі
наміри, які виражаються почуттями та прагненнями . На думку інших
вчених, мотиви - це свідомі та несвідомі прагнення . З даних О.М.Леонтьева

3. випливає, що навіть коли мотиви не усвідомлюються об'єктом, тобто коли
він не усвідомлює те, що його спонукає здійснити ту чи іншу діяльність,
вони виступають в своєрідному непрямому вираженні - у формі переживань,
бажань, мрій. Неусвідомлені мотиви - не значить без свідомі. Те, що не
усвідомлюється, невід'ємне від того, що усвідомлюється. Вони не суперечать
один одному.
Більш одностайні психологи у розкритті понять "мотиви", та "мета",
розмежовуючи їх і підкреслюючи їх взаємодію. Мета однієї і тієї ж дії може
усвідомлюватися по різному в залежності від того, у зв'язку з яким мотивом
вона виникає. Звідси може змінюватися і зміст діяльності. О.М.Леонтьєв
підкреслював, що мотив - це об'єкт, який відповідає тій чи іншій потребі.
Конкретизація потреби сприяє перетворенню її в мотив. Мотиви діяльності
несуть в собі дійсну характеристику потреб . Між тим, потреба - не лише
передумова до діяльності, але сама по собі вона придає діяльності певної
спрямованості. Реальна спрямованість діяльності викликається предметом,
що відповідає потребі, тобто мотивом.
Мотивація до занять фізичною культурою формується на основі
біологічної потреби дітей підліткового віку в рухах, нових враженнях, новій
інформації Васьков Ю.В. У дитини досить рано формується цілий комплекс
потреб функціонального плану (у спілкуванні, у діяльності маніпулятивного
та творчого типу, в тому числі потреби у враженнях і т.д.), котрі в процесі
розвитку стають структурно оформленими та самостійними - це потреби у
фізичній, емоційній, творчій діяльності.
Вивчення мотивації учнів має справу з особливостями індивідуального
характеру і з тими процесами, що розкривають фізкультурну діяльність
індивіда під час його адаптації до вимог педагогічного середовища. Сучасне
уявлення про механізми мотивації слід розглядати як елемент більш
складної системи - системи діяльності індивіда, з аналізу механізмів якої і
можна вивести сутність мотивації. При цьому мотивація розглядається як
одинз видів психічної регуляції, що керує й організовує діяльність людини,

4. інтегрує спонукання в цілісні мотиваційні установки, що детермінують
поведінку, діяльність у певній ситуації.
Вивчення мотивації як органічної частини фізкультурної діяльності
учнів дає змогувстановити її зміст і внутрішню організацію детермінованих
механізмів трансформації фізкультурної діяльності. Оскільки фізкультурна
діяльність перебуває у динаміці, то й мотивацію необхідно вивчати та
формувати у фізичному розвитку учнів. Вправляння при цьому виступає як
системотворчийфактор процесуфізкультурної діяльності. Через вправляння
всі деталі цього процесу набувають логічного взаємозв'язку, цілісності і
вступають між собою в інтегративну взаємодію для досягнення корисного
результату. Саме технологією вправляння досягається кінцева мета, що
стоїть перед суб'єктами процесу фізкультурної діяльності і яка зумовлює
характер мотиваційної сфери особистості учня з реальною педагогічною
ситуацією. Отже, технологія вправляння у фізкультурній діяльності
виступає одночасно й технологією формування мотивації учнів. Вона має
свою етапність (Бодалєв А.А., Кричевський Г.Л.; Бакіко І.П.; Васьков
Ю.В.).
Перший етап - попередній. Головнезавдання етапу - ініціація і
спонукання до фізкультурної діяльності, узгодження мети і завдань
навчальних занять. Нашими дослідженнямивстановлено, що для
формування позитивної мотивації фізично ослабленого учня до занять
фізичною підготовкоюключовимифакторами є:
• цивілізовані побутові умови й задовільне матеріально-технічне
забезпечення самостійних занять з фізичної підготовки;
диференційований підхід у процесі навчання учнів руховим
навичкам і розвиток фізичних якостей з урахуванням рівня їхньої
фізичної підготовленості;
• реальна свободаі в той же час підтримка і компетентність вчителя
у розв'язаннінавчальних завдань.

5. Наявність вище перерахованих факторів у самостійній оцінці
педагогічної ситуації дає змогу сформувати спеціальну функціональну
систему. Вона об'єднує в собі мотиваційну значущість педагогічної ситуації,
що залежить від спонукальних характеристик учня (конкретного мотиву) і
характеристик педагогічної ситуації. На основі цієї інтеграції формується
мотиваційна тенденція, що ініціює фізкультурну діяльність учня. Якщо
особистісний зміст у фізкультурній діяльності позитивний, то активність
учня посилюється.
У тому випадку , коли вище перераховані фактори детермінації
педагогічної ситуації відсутні, особистісний зміст у фізкультурній діяльності
має негативну оцінку, що гальмує ініціативу учня у процесі навчальних
занять, змушує його механічно виконувати завдання.
Другий етап - цілеутворення і цілеспрямування. На цьому етапі
здійснюється вибір мети і спрямування на неї дії. У процесі управління
фізкультурною діяльністю учнів слід виділити:
а) цілі, що даються учню у вигляді навчальних завдань і вимог
програмиз фізичної культури;
б) цілі, які учень самостійно або за допомогою вчителя ставить в
процесіфізкультурної діяльності;
в) засвоєння заданої мети через пов'язання її з особистісним
змістом (конкретним мотивом)фізкультурної діяльності.
На етапі цілеутворення і цілеспрямування за допомогою механізмів
функціонування мотивації і селекції виділяється суб'єктивна зона цілей,
пов'язаних з внутрішніми спонукальними силами.
Третій етап - акумуляція інформації. У процесі управління
фізкультурною діяльністю учня мета самостійних фізичних вправ як за
механізмом утворення, так і за формою існування являє собою інформаційну
модель майбутнього кінцевого результату.
На даному етапі здійснюється нагромадження інформації, зростання
обсягу й збагачення її змісту з допомогою теорії і практики фізичної

6. підготовки, а також конкретних педагогічних технологій фізкультурної
освіти, фізичної підготовленості та спортивної діяльності учнів у
навчальному закладі.
Психологічними механізмами, що забезпечують акумуляцію
інформації, є механізми функціонування мотивації селекції в зоні
суб'єктивних цілей, що були визначені на попередньому етапі.
У подальшому розвитку цих механізмів здійснюється емоціональна й
когнітивна оцінки цілей і завдань фізкультурної діяльності учнів і
формується їхня мотиваційна значущість.
Четвертий етап - прогнозування. Він пов'язаний, з одного боку, з
прогнозом змін , а з іншого - з оцінкою очікуваних наслідків тих чи інших
дій самого учня при розв'язанні конкретних цілей і завдань навчальних
занять . При цьому виявляється, створюється і піддається оцінці багато
окремих, можливих варіантів розв'язання завдань фізичної підготовки з
різною ефективністю. На цьому етапі в ході функціонування механізмів
мотивації і селекції створюється зонаможливостейдля конкретизації мотиву
фізкультурної діяльності учнів.
П'ятий етап - прийняття рішення. В плані формування мотивації у
учнів на цьому етапі враховуються ті фактори, що визначають вибір
кінцевого варіанта, мотиваційна зона, мета та шляхи її досягнення.
Шостий етап - структурної організації і виконання. У структурній
архітектоніці фізкультурної діяльності учнів слід виділити періоди, етапи та
мікроцикли. Психологічні механізми, активізовані педагогічними
технологіями, формують стійкі мотиваційні процеси, здійснюють контроль
за наміром і керівництвом фізкультурною діяльністю учня ще до виконання
самостійних завдань. Раніше сформована мотиваційна тенденція
фізкультурної діяльності учня на наступному етапі перетворюється в
динамічний аспект наміру. Внаслідок цього структура фізкультурної
самодіяльності учня природно взаємодіє зі структурою педагогічного
процесу фізичної підготовки . їхні організаційні структури є одночасно і

7. зовнішніми і внутрішніми. їх об'єднують єдині цілі й завдання фізичної
підготовки.
Сьомий етап - комунікації і спілкування. В процесі спілкування учень
проявляє, розкриває для себе й інших свої психічні якості. У той же час у
спілкуванні психічні якості учня не тільки виявляються, але й
розкриваються та формуються. Механізми мотивації виконують функцію
саморегуляції фізкультурної діяльності. Учень довільно спрямовує дію на
конкретне навчальне завдання. При цьому використовує самоорганізаційні
раціональні стратегії, в яких підкреслюється контроль і самоорганізація
педагогічної ситуації.
Восьмий етап - контролю та оцінки. Він пов'язаний з вивченням та
регулюванням дії факторів педагогічної ситуації і внутрішніх факторів, що
характеризують фізкультурну самодіяльність учня. За допомогою
функціонування механізмів мотивації на даному етапі учень оволодіває
своєю самостійною фізичною діяльністю і підкріплює свою фізичну
активність.
Дев'ятий етап - корекція і коригування. Етап спрямований на
збереження і стабілізацію ситуації, детермінованої вихідними діями і
завданняминавчального процесу. При цьому застосовується система засобів
з попередженнями й усуненнями можливих або фактичних відхилень від
заданих цілей. Механізмами регуляції мотивації ці заходи відстежуються,
контролюються і порівнюються. При цьому відбувається усвідомлення
наслідку виконання навчальних завдань і їх емоційна оцінка . У тому
випадку, коли кінцевої мети не досягнуто, активність учня відновлюється, а
при успішному виконанні навчального завдання відбувається перехід до
виконання нових цілей навчального процесу.

8. Враховуючи недостатність мотивації фізично відсталих учнів до занять
руховими вправами виявляється, що педагогічне керівництво вчителя
фізичної культури має бути диференційованим і спрямовуватись:
у 1 - 4 класах на виховання бажання систематично займатися
фізичними вправами та навчання дітей самостійно виконувати найпростіші
рухові дії, ігрові вправи;
у 5-9 класах на виховання потреби слідкувати за станом здоров'я і
фізичного розвитку та виконання необхідних гігієнічних вимог на свідоме
оволодіння знаннями, навичками й уміннями систематично виконувати
фізичні вправи.
Оскільки протягом дня діти знаходиться в одному приміщенні і в
одному оточенні (як дорослих, так і однолітків), відповідно фізичні і
психічні можливостіпроявуїї активності дуже обмежені, дитині необхідно "
вийти за межі", виявитися в новій, незвичній атмосфері, випробувати себе в
новій ролі чи виді діяльності. Необхідна організація нестандартних рухових
навантажень ігрового характеру, що вимагають від дитини мобілізації її
активності (як інтелектуальної, так і фізичної), як правило заснованої на
змагальних засадах (Григор'єв А.Й.).
Заняття спортом, рухливі ігри, самостійні фізичні вправи служать своєрідною
розрядкоюдля дітей, виходом енергії, що нагромадилася, зняттям утоми,
виплеском негативних емоцій (Лебедева Н.Г. ; Палієнко О.С., Кебкало Т.О. ;
Станкін М.І.).