МЕДУ міжнародна економічна діяльність в Україні

1. ТНК в системі міжнародного
інвестування: особливості та
сучасні тенденції.

2. План.
1. ТНК в системі сучасних
міжнародних економічних
відносин.
2. Об’єктивні конкурентні
переваги ТНК.
3. Наслідки господарсько-
інвестиційної діяльності ТНК.

3. 1. ТНК в системі сучасних міжнародних
економічних відносин.
 Транснаціональні корпорації
(ТНК) це міжнародні за складом─
та характером діяльності суб’єкти
господарського життя, які
функціонують на принципах
корпоративної власності з
акціонерною формою управління
та розподілу прибутків у
міжнародному масштабі.

4. За визначенням Комісії з
транснаціональних корпорацій ООН
Транснаціональна корпорація (ТНК)
– це компанія, яка:
 включає підрозділи в двох або більше
країнах, незалежно від юридичної форми і
сфери діяльності;
 проводить узгоджену політику і загальну
стратегію через один або більше керівних
центрів;
 має окремі підрозділи пов’язані спільною
власністю таким чином, що одна (або більше)
із них можуть впливати на діяльність інших.

5.  Також для оцінки ступеня включення країни у світові
економічні процеси може використовуватися індекс
транснаціоналізації, який відбиває процеси
транснаціоналізації економіки та розвитку сучасних
ТНК.
 Найбільші світові компанії оцінюються за чотирма
показниками - виручки, чистого прибутку, активів (зі
звітності за останні 12 місяців) і ринковою
капіталізацією компаній.
 У список потрапили компанії, чий обсяг продажів
становить як мінімум 1 $ млрд, а акції доступні для
інвесторів у США і коштують не менше 5 $.

6. Рейтинг 2015
 1. Apple (технологический сектор, США) – 724,773
2. ExxonMobil (нефтегазовый сектор, США) – 356,548
3. Berkshire Hathaway (инвестиционный сектор,
США) – 356,510
4. Google (сектор вычислительной техники и
программного обеспечения, США) – 345,849
5. Microsoft (сектор вычислительной техники и
программного обеспечения, США) – 333,524
6. PetroChinal (нефтегазовый сектор, Китай) –
329,715
7. Wells Fargo (банковский сектор, США) – 279,919
8. Johnson@Johnson (сектор фармацевтики и
биотехнологий, США) – 279,723
9. Industrial@Commercial Bank of China (банковский
сектор, Китай) – 275,389
10. Novartis (сектор фармацевтики и биотехнологий,
Швейцария) – 267,897

7.  Если в 2013г. компании из России выбыли из топ-50, то в
2015г. – уже за пределы первой сотни FT Global 500.
 Так, концерн «Газпром» переместился с 83 на 170
позицию, его рыночная капитализация уменьшилась с 91,3
до 56,5 млрд. долларов;
– «Роснефть» – откатилась с 122 на 213 место,
капитализация сократилась с 70,7 до 45,9 млрд. долларов;
– «ЛУКОЙЛ» – с 206 на 271 место, с капитализацией в
39.5 млрд. долларов;
– «Норильский никель» – с 417 на 421 место,
капитализация – 28,3 млрд. долларов.
– «Сургутнефтегаз» – с 332 на 441 место, капитализация –
27,4 млрд. долларов.
 Кроме того, в 2015г. сразу две российские компании –
«Сбербанк» и «НОВАТЭК» – и вовсе покинули рейтинг 500
самых крупных

8. Різновиди прямих інвестицій ТНК:
1. Так звані прямі інвестиції «зеленої
зони» (greenfield FDI), що утворюють
нові дочірні компанії (філії).
 За останні роки він становить менше ніж
20% від всього обсягу прямих
іноземних інвестицій.
 Оплата таких інвестицій здійснюється
переважно «живими» грошима.

9. 2. Трансграничні злиття і поглинання
(cross-border mergers and acquisitions M&A) —
відбувається шляхом трансграничного злиття
активів та операцій двох фірм для створення
нової компанії.
 Функції управління активами й операціями
передаються від колишньої національної
компанії до іншої (закордонної) компанії,
причому перша компанія стає дочірньою
компанією/філією компанії, що зробила
поглинання.
 Трансграничні злиття і поглинання
становлять понад 80% обсягу ПІІ у світі.

10.  В ЄС (28 держав) іноземних філій
понад 208 тис., а материнських
компаній ТНК — понад 39 тис.
 В Китаї - 280 тис. іноземних філій.
 В Сінгапурі -14 тис. іноземних
філій.
 В Малайзії - понад 15 тис.
іноземних філій.

11. Аналіз інвестиційного клімату в
Україні
Закон України «Про режим іноземного
інвестування» (1996 р.).
Гарантує закордонним інвесторам:
 рівні права з вітчизняними
підприємствами,
 захист від експропріації,
 вільний вивіз прибутків і дивідендів,
 пільги при проведенні імпортних
операцій.
 пільги будуть діяти не менше 10 років.

12. «Про іноземні інвестиції» - 1992 р.
«Про зовнішньоекономічну діяльність» -
1991 р.
«Про інноваційну діяльність» - 2002 р.
«Про підприємництво» - 1991 р.
«Про оподаткування прибутку
підприємств» - 1997 р.
«Про загальні засади створення і
функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон» - 1992 р.

13. Несприятливі фактори, що обмежують доступ
інвестицій в економіку України:
 Обмеження на частку закордонної власності
в статутному капіталі певних підприємств.
(стратегічні підприємства, включаючи
телевізійні та радіостанції, - 30%).
 Усі іноземні інвестори змушені проходити
через процедуру одержання дозволу в
Антимонопольному комітеті.
 До середини 2000 р. іноземні інвестори
практично не брали участі у приватизаційних
процесах.
 Загальний високий рівень оподатковування і
складність самої процедури податків і зборів:

14. Вплив діяльності філій ТНК на
конкурентоспроможність економіки України
 американські корпорації -898 млн. дол.
(16,8% від загального обсягу ПЗІ залучених
до України);
 інвестори з Кіпру – 603 млн. дол. (11,3%),
 Великої Британії – 511 млн. дол. (9,6%),
 Нідерландів – 399 млн. дол. (7,5%),
 Британських Віргінських островів – 337 млн.
(6,3%),
 Російської Федерації – 323 млн. (6,0%),
 Німеччини – 312 млн. (5,8%),
 Швейцарії – 312 млн. (5,1%),
 Австрії – 273 млн. (3,9%),
 Республіки Корея – 171 млн. (3,2%).

15. Основні ТНК, які працюють на ринку України:
 Coca-Cola
 Nestle
 Metro Cash&Carry
 British American Tobacco
 Hewlett-Packard
 Samsung
 Toyota
 Nokia.

16. Найбільш інвестиційно-привабливі в
Україні галузі економіки:
 харчова промисловість та переробка
сільськогосподарських продуктів – 15,7% від
загального обсягу ПЗІ, залучених до України;
 торгівля – 15,6%;
 фінансова сфера -8,5%;
 машинобудування – 8,0%;
 транспорт – 7,6%;
 металургія та обробка металу – 5,4%;
 операції з нерухомістю – 4,6%;
 хімічна та нафтохімічна промисловість –
4,1%.

17. Пріоритети в інвестуванні
Російських ТНК та компаній, які
зареєстровані в офшорних зонах:
 паливно-енергетичний комплекс
 хімічна промисловість
 металургія.

18. Найбільшими компаніями, що зараз працюють в
Україні, є:
 у сфері нафтопереробки – російські
«ЛУКОЙЛ», «ТНК», «Татнефть»,
«Славнефть», «Группа Альянс» та
казахстанська «Казахойл»;
 в сфері транспортування нафти –
російські «Сургутнефтегаз»,
«Роснефть», «Транснефть»,
«Сибнефть»;
 у сфері поставок та транспортування
газу – російські «Газпром» та «Ітера».

19. Найбільше російського капіталу
вкладено:
 в індустріальні регіони (Донецьку,
Дніпропетровську, Запорізьку і
Харківську області),
 Полтавську та Рівненську області,
 АР Крим,
 міста Київ та Севастополь.

20. 2. Об’єктивні конкурентні переваги ТНК
 переваги володіння і доступу до природних ресурсів,
капіталу і результатів науково-дослідних робіт;
 оптимальний розподіл підприємств материнської
компанії в різних країнах з урахуванням розмірів
національних ринків, темпів економічного росту,
тощо;
 акумулювання капіталу в межах всієї системи ТНК і
використання його в найбільш вигідних для корпорації
місцях;
 близькість до споживачів і можливість отримання
достовірної інформації щодо перспектив розвитку
місцевих ринків і конкурентного потенціалу
аналогічних компаній;

21.  можливість використання в інтересах ТНК державної
зовнішньоекономічної політики в різних країнах;
 продовження життєвого циклу технологій і продукції
ТНК, «скидаючи» їх в закордонні філіали і
зосереджуючи ресурси на розробці нових технологій і
виробів;
 можливість за рахунок прямих інвестицій долати
бар’єри на ринок іншої держави;
 широке використання фінансових ресурсів багатьох
країн світу;
 оптимальна організаційна структура всієї корпорації,
яка знаходиться під контролем керівництва ТНК і
постійно вдосконалюється.

22. 3. Наслідки діяльності ТНК
Позитивними є:
1) поширення новітніх технологій шляхом їх
впровадження у філіях ТНК різних країн світу;
2) підвищення рівня розвитку економіки
приймаючих країн за рахунок надання коштів на
модернізацію та удосконалення кваліфікації
трудових ресурсів;
3) зміцнення міжнародних зв’язків розширення
світової торгівлі та валютно-фінансових
операцій між країнами та регіонами;
4) оптимізація розміщення виробництва, руху
капіталу, динаміки та структури світової
економіки;
5) забезпечення зайнятості та вищих доходів
місцевого населення, стимулювання
міжнародної трудової міграції;
6) сприяння світовій і регіональній економічній
інтеграції.

23. Негативними є:
1) втручання у політичну та економічну
діяльність приймаючих країн;
2) перешкоджання реалізації національної
економічної політики, якщо вона суперечить
інтересам ТНК;
3) використання «ножиць цін» на технології та
продукти традиційного виробництва ТНК;
4) вилучення частини доходів, які належать
країні базування філій ТНК, через
трансфертні ціни та податкові гавані;
5) дестабілізація внутрішніх ринків;
6) байдуже ставлення до природних ресурсів
країн розміщення філій ТНК;

24. Негативні наслідки обумовлені наступним:
 Неспівпаданням мети діяльності ТНК та критеріїв
економічної ефективності, з метою та критеріями
країн, на території яких розташовані філії ТНК.
 Економічна і технологічна залежність країни, де
базуються компанії, від країни материнської компанії,
а національні філії підпорядковуються стратегії
відповідної ТНК.
 Тиск інвестицій ТНК на економіку країни-реципієнта
через більшу конкурентоспроможність витрат дочірніх
фірм порівняно з національними виробниками
(в українських виробників вони вдвічі вищі, ніж у
Європі й у 2,5–3 рази вище, ніж у США).
 Внаслідок більших сукупних витрат виробництва,
національні виробники програють структурам ТНК у
цінах на продукцію.

25. Державна інвестиційна політика повинна
підтримувати створення національних ТНК через:
 створення механізму протидії
дискримінації національних ТНК на
зовнішньому ринку;
 наближення національного
законодавства до міжнародних
стандартів;
 лібералізацію переміщення капіталу в
формі інвестицій та спрощення порядку
репатріації прибутку в країну-донора.