Тут відтворено фотокадри, зроблені командою Громадського Простору у ключові моменти нашої Революції Гідності, а також рефлексії, спогади людей, які були поруч нас на Майдані, з ким спільно включались на допомогу Майдану, з ким ми комунікували і підтримували один одного в ті дні
2. Фото, яскраві спогади, думки, меседжі – це все те, що нам зараз, у річницю Майдану, важливо згадати, відтворити, зафіксувати, звізуалізувати, поділитись...
Для нас цей альбом не просто дань пам’яті, добірка фото, а важливе повернення туди і тоді, аби віддати шану Героям, провідчувати силу кожного не бути байдужим.
Тут відтворено фотокадри, зроблені командою Громадського Простору у ключові моменти нашої Революції Гідності, а також рефлексії, спогади людей, які були поруч нас на Майдані, з ким спільно включались на допомогу Майдану, з ким ми комунікували і підтримували один одного в ті дні.
Майдан – це люди. Кращі люди планети... Нарешті ми можемо говорити про громадянське суспільство і мати на увазі не ті пару десятків активних із середовища третього сектору, а про народ, свідомий свого права обирати власне майбутнє. А гасло Майдану – Творимо свою історію самі – лишається як ніколи актуальним.
3. Майдан – це дотик історії. Майдан це подолання особистої інерції. Майдан – це «банальні» речі добра, втілені у життя. Майдан – це щось особисте, що залишається в серці назавжди. І врештірешт «Майдан – це єднання однодумців».
Олексій Бородавка
Перше Віче. 24 листопада більше 100 тисяч українців вийшли на Євромайдан у Києві, аби висловити свій протест проти відтермінування підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
Євромайдан триває!
4. Для мене Євромайдан розпочався з двох різних емоцій. Спершу, коли 29 листопада 2013 року я приїхав до Києва із Запоріжжя, спеціально щоб взяти участь у заходах, побачивши зранку достатньо невелику кількість людей на майдані Незалежності я відчув розчарування і смуток. Адже подумав, що кияни та жителі інших областей не дуже переймаються європейською інтеграцією України. Але увечері, а ще більше – наступні два дні 30 листопада і 1 грудня – я відчув справжнє піднесення і духовну єдність Українського Народу, дійсну гордість, що я українець. Йдучи у Марші Мільйону, зрозумів, ми обов’язково переможемо та досягнемо задуманого, це лише питання часу. Слава Україні!
Ігор Зубко
1 грудня у Києві відбулося всеукраїнське віче на підтримку євроінтеграції, участь у якому взяли, за різними оцінками, від 500 тис. до 1,6 млн осіб. Такою була реакція українців на кривавий розгін студентського євромайдана в ніч з п’ятниці на суботу.
5. На Майдані (не з екрану, а саме перебуваючи там) вперше у своєму житті побачив Україну такою, якою вона має бути. Країна – це люди передусім.. я вперше в ті грудневі дні по-справжньому повірив в наших людей та нашу країну. Надзвичайний особистісний досвід: коли буденне життя кожного дня «переконує» тебе в тому, що людям не можна вірити, на людей не можна покладатися, від людей слід завжди чекати гіршого – і тут такий сліпучий спалах, найщільніша концентрація людської гідності, щирості, взаємопідтримки, любові та віри одне в одного й свої ідеали разом з готовністю боротися за них до кінця. Це було по-справжньому неймовірно, це була утопія на яву.
В житті багато ще буде всього, в тому числі й злого, сумного, несправедливого, люди ще не раз підведуть, зрадять, обмануть, але не можна перестати вірити в людей після того, що бачив на власні очі – якими вони можуть бути, ми можемо бути! Звісно, утопія не стане «нормою життя», вона не може тривати довго, але все ж таки в кожному з нас є це світло, ця сила, ця щирість, і знаючи про це, набагато легше жити у своєму суспільстві та вірити в людей. То був наочний ідеал суспільства, до якого треба прагнути.
Михайло Ізюмський
6. Один мій знайомий, відомий києвознавець, обурювався, коли площу Жовтневої революції перейменували на «майдан» Незалежності. Саме майданом, а не площею. Це штучне назовництво, яке не має історичних коренів, казав він. В словнику української мови – це слово означає витоптане місце посеред села, що не має навколишньої забудови. Щоправда у добу українізації цим терміном активно послуговувалися. І всі київські площі були майданами. Сьогодні ж на цю центральну площу Києва ніхто не скаже «площа». Для всіх це є просто Майдан, не потрібна і приставка «Незалежності». Сама історія змінила семантику слова, влила в нього особливий зміст. Майдан став уособленням національного усвідомлення. Майдан став символом української державності. Майдан – це давньокиївське віче, яке ще тисячу років тому скидало і ставило київських князів. Тому він попри явлене в слово тяглість нашого історичного буття в тисячоліттях. З іншого боку, жодна подія буремного ХХ століття не дорівнює Майдану. Ми такого не переживали навіть в добі визвольних змагань 1917-1921 років. Він – ментальнісна сутність нашого народу. Події Майдану змінили не лише постсовковий світ в Україні, він дав світові надію і сенс подальшого життя.
Ігор Гирич
7. У Новорічну ніч близько 500 тисяч людей заспівали національний гімн на Майдані Незалежності. За заявою одного із комендантів Будинку профспілок у Новорічну ніч ЄвроМайдан в Києві відвідали близько 2 мільйонів людей.
8. Під час повстання на Майдані в мене відбувалася власна боротьба за своє здоров’я і життя. Хотілося дуже бути корисною і допомогти чим можу. Сидіти вдома в такий час не було сил і я потайки від лікарів бігала на Майдан. Як не прикро … я завдячую цьому періоду. Адже непереможний дух, єдність і сила людей Майдану творять дива! Зараз я здорова, готова боротися і жити в новій країні!
Наталя Черновол
Різдво на Майдані!
9. Для мене, як і для тисяч громадян по всій Україні, Майдан був рухом за нашу свободу. За свободу від свавілля держави, від узурпації влади, від корупції та несправедливості у всіх її проявах. Я виходила за європейський шлях та європейське майбутнє України. Озираючись назад та розуміючи всю комплексність загроз, які постали перед нашою державою та суспільством, я ще більше переконуюся у правильності нашого шляху! Ми маємо забезпечити зміни та досягнути країни наших мрій – сильної, розвиненої та європейської! Все буде добре! Але кожен мусить працювати для цього і робити більше аніж завжди! Це наша спільна відповідальність перед Україною.
Юлія Климко-Оверченко
19 січня 2014 року у Києві на Народне Віче зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення на ухвалення «Законів про диктатуру 16 січня ». Креативний флеш-моб із каструлями та масками мав на меті показати абсурдність прийнятих законів. Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння на Грушевського.
11. Те, що відбулось з нами і триває досі – має і трагічну, і піднесену ноту – та все ж винесло нас на новий рівень, змушує творити нову якість. Українці відкрились самі собі. Майдан – унікальне явище, де вражає все... Часто, коли не вистачало слів, щоб описати, що торкало і дивувало на Майдані, ви могли чути коротку ємну характеристику – «сюрр..». Пригадую свій... Грушевського, перші найзапекліші дні, коли йшли туди ще з острахом (бозна-хто ті шальні на Груші). Крізь дим, бочковий набат, беззупинні сирени з найближчої барикади в таких мейдінмайдан обладунках, з дерев`яним щитом, явно кілька діб без сну спускається «воїн грушевського». Підходить до нас з чорним від копоті обличчям, привітно вітається і пригощає тістечками... Момент – абсолютний сюрр. Дуже вірю – з ним все гаразд. І мій Майдан – це завжди про людей.. Сьогодні відбуваються важливі події, маленькі перемоги, які для нас сприймаються буденно, але які, з погляду минулого року, ми назвали б дивами. А наша справжня боротьба ще попереду.
Алла Прунь
12. То було одного холодного зимового ранку, вже після перших розстрілів Героїв. Щоб хоч якось розрадити бодай одну живу душу, я намалювала, як могла, плакат з написом: “Все буде добре!” Ми з друзями йшли Майданом і по Грушевського з цим плакатом, і люди частенько зазирали в нього, ніби справді шукаючи втіхи чи якогось знаку надії. І вже на Грушевського ледь не кожний зустрічний казав нам поглянути на небо. Там, просто посеред зимового чистого неба, нам усміхалася… веселка. При чому дощу ніякого не було! То було справжнє диво. І дуже хотілося вірити, що веселка – то усмішка, або й підморгування Бога – мовляв, справді – ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Любов Єремічева
13. Для мене Майдан – це справді «history in the making», свідчення того, що громадянин є не просто деталлю в механізмі держави, а гвинтиком, який рухає його колеса. І ще, це доказ того, що українцями рухає «дуже правильний страх» – страх бути обмеженими в своїх діях та словах.
Надя Кайданович
«Мирний наступ». 18 лютого майданівці вирішили організувати масову ходу до Верховної Ради.
14. Рік тому важко було б уявити, що спільне чаювання на Майдані закінчиться запаленими там зараз лампадками. Це енергетичний центр, в якому було виявлено реальних янголів та демонів, поставлене питання про те, чи мій народ відбувся та має право на гідне завтра. І я тепер цілковито переконаний, що ми обрали щось більше ніж європейські цінності.
Микола Шпаковський
15. Я ходила на Майдан, щоб показати єдність зі своїм народом! Підтримати активістів, яким стало духу заявити свою позицію і відстоювати її. З кожним приходом на Майдан в мені зміцнювалась віра у незламну волю, єдність, милосердя українських людей! Ми можемо поспішати, не помічати один одного, але у час біди ми стаємо один одному опорою, а разом непоборною силою! З вірою в Бога і український народ я не боюся дивитися в майбутнє, яким би воно не було, бо завдяки Майдану побачила велич душі українців.
Маріанна Якимець
Дні перших масових вбивств на Майдані
16. Я дуже довго визначалася, яке моє особисте ставлення до Майдану, адже спочатку відчуття Майдану було лише крізь зовнішнє сприйняття соціуму. Треба було прийняти власне рішення – де ти. Я звернулась до свого серця з питанням: коли ж я буду думати про свою власну революцію? Тому мій Майдан – це Майдан, який є у моєму серці!
Тетяна Бондар
17. Дні Майдану не мали «завтра». Все відбувалось тут і зараз. Радість, єдність, сила, страх, злість, відчай, горе, зневіра ... і все по колу знову і знову. Не знаю, чи готові ми були до творення історії, але не нам було обирати. Єдине, що ми могли – це відповідальність за когось, а не за себе – те, що подарувало нам свободу на Майдані. Це те, що ще подарує нам Свободу та реальне «завтра».
Галина Жовтко
18. Майдан зразка 2013/2014 – це передусім руйнування того, що можна було б назвати сонним українським населенням. Після нього нарешті набула обрисів майбутня українська політична нація. Цей Майдан також зруйнував чимало стереотипів, якими ми самі себе обсадили – передусім, відбулася переоцінка того, хто такі українські патріоти.
Роман Кабачій
22 лютого – янукович більше не президент. Причиною усунення януковича стала його втеча з Києва, що призвело до прийняття Верховною Радою України постанови «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» 22 лютого 2014 року.
19. Наш народ безсмертний - і Майдан це довів. Майдан вийшов за межі громадського волевиявлення, спровокувавши конфлікт цивілізацій, і тим самим перетворив українських громадян в рушійну силу світу. Тоді за подіями в Києві слідкував весь світ, а сьогодні українське питання є на порядку денному всіх геополітичних управлінських рішень. Найголовніший державницький внесок Майдану в українське і світове життя – це те, що внаслідок героїчної самопожертви його активістів український народ став суб’єктом міжнародних стосунків. Раніше ми були об’єктом чужої гри, а тепер стали мірилом цивілізованості кроків демократичного світу. Таке швидке перетворення не є парадоксом – це закономірність. Адже той культурний потенціал і самопожертва усіх попередніх поколінь українців не могли бути даремними. Гасло «Слава Україні – Героям слава!» - не бандерівське, його видумали отамани Холодного Яру під час визвольних змагань початку 20 ст. Ми погано знаємо власну історію, а вона наповнена героями в кожному поколінні. Майдан – це не географічна назва, а культурний феномен. В часи України-Руси – це було народне віче, що обирало і скидало центральну владу в державі. Цей столітній і тисячолітній спадок зробив виклик українській модерній нації і ми нею стали. Тепер справа стоїть за контролем виконання усіх вимог останнього українського Майдану, інакше він буде не останнім. Проте наш народ безсмертний - і Майдан це довів.
Тіна Пересунько
